rdfs:comment
| - Graf Alexander Romanowitsch Woronzow (russisch Александр Романович Воронцов, * 15. September 1741; † 3. Dezember 1805) war Diplomat, Senator, Präsident der Handelskammer, Staatskanzler und Außenminister. (de)
- Le comte Alexandre Romanovitch Vorontsov (en russe : Александр Романович Воронцов), né en 1741, décédé en 1805, était un diplomate et homme politique russe. Il fut chancelier impérial de 1803 à 1804, ministre des Affaires étrangères de 1802 à 1804, membre du Conseil d'État le 29 avril 1804. (fr)
- アレクサンドル・ロマーノヴィチ・ヴォロンツォフ伯爵(ロシア語: Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в、1741年2月4日 - 1805年12月2日)は、ロシア帝国の政治家。アレクサンドル1世の治世初期にを務めた。 (ja)
- Aleksandr Romanowicz Woroncow (ros. Александр Романович Воронцов, ur. 15 września 1741, zm. 14 grudnia 1805) − rosyjski dyplomata i działacz państwowy. (pl)
- Il conte Aleksandr Romanovič Voroncov (in cirillico: Александр Романович Воронцов; San Pietroburgo, 4 febbraio 1741 – Andreyevskoye, 2 dicembre 1805) è stato un politico, diplomatico e nobile russo.Fu cancelliere dell'Impero russo dal 1802 al 1804 sotto il regno di Alessandro I (it)
- Граф Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в (4 [15] сентября 1741, Санкт-Петербург — 3 [15] декабря 1805, усадьба Андреевское, Владимирская губерния) — канцлер Российской империи, сын генерал-аншефа графа Р. И. Воронцова; брат известной княгини Е. Р. Дашковой, графини Е. Р. Воронцовой и дипломата С. Р. Воронцова. (ru)
- Count Alexander Romanovich Vorontsov (Russian: Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в) (4 February 1741 – 2 December 1805) was the Chancellor of the Russian Empire during the early years of Alexander I's reign. (en)
- Олекса́ндр Рома́нович Воронцо́в (рос. Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в; 4 (15) вересня 1741 — 3 (15) грудня 1805) — російський державний діяч, дипломат. Канцлер Російської імперії (1802—1805), міністр закордонних справ (1802—1804). Представник москвинського роду . Народився у Санкт-Петербурзі, Росія. Син і . Граф (з 1760). Російський посол у Священній Римській імперії (1761) і Великій Британії (1762—1764). Президент Комерц-колегії (1773—1794), сенатор (1779). Був противником абсолютизму, виступав за колегіальне управління країною. Наприкінці правління Катерини ІІ покинув службу (1794), зайнявся вивченням російської історії, зібрав велику колекцію рукописів і стародруків у своєму Андріївському маєтку. З інтронізацією Олександра І повернувся у політику. Входив до числа членів Неодмінної ради (uk)
|