| dbo:abstract
|
- تعتبر مدرسة الإسكندرية المسيحية هي أول مدرسة من نوعها في العالم، كانت أهم معهد للتعليم الديني في المسيحية ومع أن مدرسة التعليم الديني في الإسكندرية لم تكن هي الوحيدة في العالم المسيحي بل كان هناك غيرها في بلدان أخرى، فان أياً من تلك المدارس لم يبلغ شأن ما بلغته مدرسة الإسكندرية من الشهرة. كان معلمو وطلاب المدرسة (المعروفة أيضًا باسم ديداسكاليوم) مؤثرين في العديد من الخلافات اللاهوتية المبكرة للكنيسة المسيحية. كانت واحدة من المركزين الرئيسيين لدراسة التفسير واللاهوت الكتابيين خلال العصور القديمة المتأخرة، والمركز الآخر هو . وفقًا لجيروم، تأسست المدرسة الإسكندرانية على يد يوحنا مارك الرسول. كان من المفترض أن أقدم عميد مسجل هو أثيناغوراس (176). خلفه 181، الذي خلفه في رئاسة المدرسة تلميذه كليمان من الإسكندرية عام 190. ومن بين اللاهوتيين البارزين الآخرين المرتبطين بالمدرسة أوريجانوس، ثوماتورجوس، وهيراكلاس، وديونيسيوس "العظيم"، وديديموس المكفوفين. وقام آخرون، بمن فيهم جيروم وباسل، برحلات إلى المدرسة للتفاعل مع العلماء هناك.وتطالب بالقاهرة بالاستمرارية مع المدرسة القديمة. (ar)
- The Catechetical School of Alexandria was a school of Christian theologians and bishops and deacons in Alexandria. The teachers and students of the school (also known as the Didascalium) were influential in many of the early theological controversies of the Christian church. It was one of the two major centers of the study of biblical exegesis and theology during Late Antiquity, the other being the School of Antioch. According to Jerome the Alexandrian school was founded by John Mark the Apostle. The earliest recorded dean was supposedly Athenagoras (176). He was succeeded by Pantaenus 181, who was succeeded as head of the school by his student Clement of Alexandria in 190. Other notable theologians with a connection to the school include Origen, Gregory Thaumaturgus, Heraclas, Dionysius "the Great", and Didymus the Blind. Others, including Jerome and Basil, made trips to the school to interact with the scholars there. Continuity with the ancient school is claimed by the Coptic Theological Seminary, Cairo. (en)
- La Escuela catequística de Alejandría, también llamada Didaskálion, fue uno de los centros teológicos de los primeros siglos del cristianismo, ubicada en la ciudad de Alejandría. Tuvo escuelas filiales en Cesarea de Palestina y en Panfilia. Esta escuela fue fundada aproximadamente hacia el año 180 por Panteno, pero sus orígenes son probablemente anteriores, algunos los remontan hasta San Marcos el Evangelista; en ella enseñaron grandes teólogos y padres de la Iglesia. Su método de estudio de las Sagradas Escrituras fue de carácter simbólico-alegórico, muy distinto de los métodos de la exégesis literal propugnados por la Escuela de Antioquía. (es)
- L'École théologique d'Alexandrie, dite aussi le Didascalée, fut une des grandes écoles théologiques des premiers siècles du christianisme. Sa méthode théologique était symbolico-allégorique. L'influence de Platon et du néoplatonisme y est manifeste. Elle s'opposa à l'École théologique d'Antioche qui prônait une méthode historico-littérale. Elle eut des ramifications en Palestine et en Pamphylie. (fr)
- La scuola catechetica di Alessandria, in greco τῆς κατηχήσεως Διδασκαλεῖον, è stata la scuola di teologia di Alessandria d'Egitto attiva sin dal II secolo. Importante istituzione cristiana, fu il fulcro e il maggiore centro di studi volto a combattere lo gnosticismo imperante nella città. Non va confusa con la Scuola neoplatonica di Alessandria o Didaskaleion (Διδασκαλεῖον). (it)
- 알렉산드리아 교리학교(Catechetical School of Alexandria)은 알렉산드리아에 있는 기독교 신학자들과 주교들로 구성된 교리학교이다. 초기 기독교 신학 형성에 가장 큰 영향력을 행사한 학교였다. 이 교리학교의 학파를 알렉산드리아 학파라고 부른다. 당시 이 학파와 반대적에 관점에 있었던 학파는 안티오키아 학파였다. 히에로니무스에 따르면 알렉산드리아 학파는 복음사가 마르코에 의해서 창설되었다고 한다. 아테네의 아테나고라스(176)가 기록상 초대 교장이었으며 그 후 판타에노스가 후임자였고 그의 제자인 알렉산드리아의 클레멘스가 190년에 교장이었다. 그 이후 오리게네스, 그레고리오스 타마투고스, 헤라클라스, 대 이오니시오스, 맹인 디디무스가 있다. 이 학파는 카이로에 있는 콥트 신학교(Coptic Theological Seminary)에 의해서 이어지고 있다. (ko)
- De School van Alexandrië (ontstaan circa 190) was een plaats waar christelijke theologen en priesters opgeleid werden. De leraren en studenten van deze school, die ook bekendstond onder de naam Didascalium, waren invloedrijk in de theologische controverses van de vroege Christelijke kerk. De vroegst bekende docent, en waarschijnlijk oprichter van de school, is Pantenus. Hij werd opgevolgd door zijn student Clemens van Alexandrië. Andere bekende theologen die aan de school verbonden waren zijn Origenes, , Athenagoras van Athene, Dionysius van Alexandrië en Didymus de Blinde. Andere bekende theologen, zoals Hiëronymus van Stridon en Basilius de Grote, bezochten de school.Op de school werd niet alleen theologie onderwezen, maar ook vakken als filosofie en wiskunde. Er werd gebruikgemaakt van de vraag-en-antwoord-methode. Blinde studenten gebruikten houtbewerkingstechnieken om te lezen en te schrijven. Basilius schrijft dat de school is gesticht door de evangelist Marcus zelf en dat Justus door hem was aangesteld als hoofd van de school. Anderen zijn van mening dat de school rond het jaar 190 werd opgericht door Pantenus. De school is vooral bekend geworden vanwege de allegorische methode die haar volgers gebruikten. Volgens Clemens van Alexandrië was de waarheid van het christelijk geloof niet zonder meer voor iedereen toegankelijk. Deze kennis (gnosis) was bewaard gebleven in de christelijke traditie. Daarmee wilde hij de verschillende gnostische stromingen binnen het christendom van repliek dienen. Clemens laadde daarmee wel de verdenking op zich, zelf een gnosticus te zijn. Zelf was hij sterk beïnvloed door de geschriften van Philo van Alexandrië. Origenes (185-254 n.Chr.) werkte de allegorische methode verder uit. In plaats van de in zijn tijd gebruikelijke tweevoudige betekenis van de tekst – een letterlijke en een geestelijke – koos hij voor een drievoudige lezing, namelijk op het lichamelijke, psychische en geestelijke niveau. Door het gebruik van deze methode omzeilde Origenes al die problemen, tegenstrijdigheden, discrepanties en lacunes in de tekst. Bepaalde weergaven die bij een historische lezing tegenstrijdig zouden zijn konden op deze manier bijvoorbeeld psychisch worden beoordeeld. Een verschil tussen Origenes en niet-christelijke allegoristen is dat Origenes bewust binnen de context van de christelijke traditie en orthodoxe traditie bleef. Origenes had veel invloed op de kerk uit zijn tijd. Zijn werk werd onder andere voortgezet door Didymus de Blinde. Veel van zijn methodes bleven lange tijd gangbaar binnen het christendom. (nl)
- A Escola Catequética de Alexandria (fundada em c. 190) foi e é um lugar para o treinamento de teólogos cristãos e padres em Alexandria. Os professores e estudantes da escola, também conhecida como Didascálio (Didascalium ou Didaskaleion), foram influentes em muitas das controvérsias teológicas do Cristianismo. O mais antigo instrutor conhecido da escola - e provável fundador - foi São Panteno. Ele foi sucedido como reitor da escola por seu discípulo, São Clemente. Outros notáveis teólogos com alguma conexão com a escola incluem Orígenes, Gregório Taumaturgo, Dionísio de Alexandria, Dídimo, o Cego e Patriarca Herácleas. Outros, incluindo São Jerônimo e Basílio de Cesareia, fizeram viagens até a escola para interagir com os estudiosos lá. Atualmente, o reitor da Escola Catequética de Alexandria é sua santidade Papa Teodoro II de Alexandria. (pt)
- Szkoła aleksandryjska – kilka pokoleń egzegetów i teologów, działających w Aleksandrii, stolicy Egiptu. To intelektualne środowisko można scharakteryzować następująco: chrześcijaństwo judeochrześcijańskie dopełniło swej helleńskiej edukacji, zaś hellenizm swej edukacji chrześcijańskiej. Początki wywodzą się ze szkoły katechetycznej Pantena (II/III w.). Już od początku wielki wpływ miał na refleksję szkoły także wielki żydowski teolog Filon z Aleksandrii (10 przed. Chr. – 40 po Chr.), który korzystał z filozofii greckiej dla pogłębiania swych interpretacji Starego Testamentu. Głównymi nauczycielami w II i III w. byli: Klemens Aleksandryjski i Orygenes, któremu nadano przydomek „Diamentowy” (Adamantios), ze względu na jego pracowitość. Ogromnie wiele studiował, pisał, wykładał, a także oddawał się dziełom miłosierdzia. Często w pisaniu pomagało mu aż siedmiu kopistów. Następnie uczyli w szkole ich uczniowie, późniejsi biskupi, Heraklas i Dionizy Wielki, a po nich Teognost, Pieriusz, którzy także pisali rozprawy teologiczne. W IV w. wiodącą postacią był Didym Ślepiec. W V wieku – Cyryl z Aleksandrii, jeden z głównych teologów soboru efeskiego (431 r.), zmagającego się z nestorianizmem. Pod wpływem tej szkoły tworzył swoje komentarze biblijne Ambroży z Mediolanu, mistrz Augustyna z Hippony. Szkoła charakteryzowała się głęboko duchowym podejściem do interpretacji Pisma Świętego, które w wielu wydarzeniach opisanych w Biblii widziało alegorię, czyli odniesienie do rzeczywistości niewidzialnej, ale realnej. Był to tzw. sens głębszy, prorocki, który czasem odczytywany był z pominięciem sensu literalnego, historycznego. Ten ostatni był szczególnie uważnie interpretowany przez szkołę antiocheńską. (pl)
- Alexandrinsk teologi var en riktning inom den gammalkyrkliga läroutvecklingen, som försökte åstadkomma en vetenskaplig syntes mellan kristen teologi och grekisk filosofi. Dess huvudort var katekesskolan i Alexandria, som under 300- och 400-talen var kristenhetens förnämsta skola. I fråga om tolkningen av Bibeln hävdades den allegoriska metoden. Företrädare för den alexandrinska teologin var framför andra Clemens av Alexandria och Origenes. (sv)
- Александрийская богословская школа — ветвь ранней патристики, которая вместо следования букве новозаветных писаний (на чём настаивала Антиохийская школа) развивала аллегорический метод истолкования Библии. Например, слова Иисуса о том, что легче верблюду пройти в игольное ушко, чем богатому попасть в Царствие Небесное, Климент Александрийский истолковывал в том смысле, что «Писание требует от нас не отказа от собственности, но отказа от чрезмерной привязанности к собственности». Огласительное училище в Александрии, которое отстаивало желательность сближения христианского вероучения с эллинской философией, было основано в первой половине II века св. Пантеном, от которого сохранилось только имя. Это было первое в христианском мире высшее учебное заведение, и св. Иероним приписывал его основание самому апостолу Марку. После Пантена во главе школы стояли выдающиеся философы Климент Александрийский, Ориген, Иракл Александрийский, Дионисий Александрийский, Пётр Александрийский и Дидим Слепой. Среди учеников школы — Афинагор и Григорий Чудотворец. Некоторые взгляды богословов Огласительного училища были восприняты местными епископами последующих поколений — Афанасием Великим и Кириллом Александрийским. Например, согласно одному из вариантов понимания христологической формулы Кирилл Александрийский аллегорически понимал единую богочеловеческую природу Христа как воплощение Логоса как Богочеловека (сам аллегорический термин «Богочеловек» также введён представителем этой школы Оригеном), имеющего в одной Личности две сущности: Божественную и человеческую, не исключающие одна другую (Кол. 2:2) (Евр. 10:5—7) (Кол. 1:15—17) (Гал. 4:4, 5) (Евр. 4:15) (2Пет. 1:4). (ru)
- Александрійська богословська школа - заснована 180 р. н. е. катехитом Пантеном. Школа була однією з перших та однією з найбільших богословських шкіл Візантійської імперії, а довший час, навіть всього християнського світу. Александрія була, на той час, одним з найбільших міст Римської імперії. Вона також мала статус важливого економічного осередку – оскільки в ній знаходився великий порт з якого йшли поставки єгипетського хліба (Єгипет був житницею Римської та Візантійської імперій) та культурним центром – завдяки спадщині Птолемеїв, що включала в себе Александрійську бібліотеку, елліністичні філософські школи та тісне переплетення єгипетського містицизму з грецьким раціоналізмом. З поширенням християнства Александрія стала одним із патріарших центрів (майбутнього Александрійського патріархату). Престижу Александрійській церкві додавало, ще й те, що згідно з церковним переданням її засновником ніби то був євангеліст та апостол від сімдесяти св. Марко. В Александрії проживала найбільша єврейська діаспора, представником якої був філософ Філон. Цей єврейський мислитель, перебуваючи під впливом філософії Платона та намагаючись поєднати юдейську та елліністичну культури, проповідував алегоричне трактування Старого завіту (Танаху) . Він вважав, що за кожним конкретним образом чи персонажем (Адам, Єва, Каїн, верблюд) прихований певний алегоричний образ (розум, життя, корисливість, пам'ять). Традиції єврейського платонізму згодом лягли в основу катихуменської традиції Александрійських християн тому її ще називають містико-спекулятивною. Александрійці славились своєю любов’ю до античної філософії. Климент Александрійський (один з ранніх представників цієї школи) стверджував: "Істинна філософія є знанням як справ Божих, так і людських, вона наука, що формує для нас поняття про людське відношення до Бога і світу, вказуючи нам засоби до осягнення мудрості та чесноти" . Він намагався узгодити християнське вчення з категоріями тодішнього наукового мислення. На відміну від багатьох тогочасних отців та вчителів Церкви, які вважали язичницьку філософію шкідливою або непотрібною, Климент Александрійський стверджував, що філософія розвиває та формує розум, допомагає краще та всесторонніше розуміти християнське віровчення. В Александрійській традиції цікавим є співвідношення віри та розуму. У зв’язку тим, що в теологічних та філософських роздумах александрійці більше уваги приділяли абстрактним, надчуттєвим поняттям, відповідно такі роздуми приводили до міркувань, що вищі релігійні істини мають в собі надто багато таємничого та ірраціонального, а відповідно їх не можна осягнути розумом та передати людською мовою. Це служило підґрунтям твердження за яким віра важливіше розуму, оскільки вона є не просто необхідною для досягнення певного вищого знання, й основою будь-якого знання . Вище знання називали тоді означували як гнозис. Климент був переконаний, що віра, спираючись на Об'явлення, насправді є джерелом і критерієм істинності усякого пізнання, в тому числі й філософського . Він наводив паралель з аксіомами – твердженнями, які неможливо довести, але які служать доказами інших тверджень. Якщо аксіому неможливо довести, отже в неї можливо тільки повірити. Оріген твердив, що людина є обмеженою по своїй природі, відповідно її розум теж є обмеженим, тому для пояснення вищих істин одного розуму не достатньо. Александрійці не відкидали роль розуму. Вони вважали, що грекам філософія була необхідна для пізнання істини в часи коли їм ще не була дана мудрість Святого Письма. Наука, філософія і логіка позитивно сприймалися і навіть заохочувалися. Але у важливих теологічних суперечках александрійці надавали перевагу підпорядкуванню розуму вірі і допускали його значимість в тій мірі, якій він цю віру підтверджує. Перебування під сильним впливом ідей Платона визначило певні особливості в тому, яким аспектам богослов’я приділяли увагу александрійці та те, як вони їх трактували. Александрійцям був властивий синтетичний метод в методології дослідження християнських постулатів. Вони бачили предмет, як єдність та взаємопов’язаність його елементів . Місцеві мислителі намагалися у всьому бачити цілісність та єдність, що в подальшому підштовхнуло їх до таких трактувань-єресей, як монофізитство (вчення про єдину природу Христа) та монофелітство (вчення про єдину волю Христа), оскільки александрійцям було важко сприйняти вчення про подвійну природу Христа. Платон вважав, що матеріальні речі є лише відображенням ідеальних форм у світі ідей. Це мало певний влив на трактування александрійцями Біблії. Як вже вище було зазначено, Александрійська богословська школа тяжіла до алегоричного трактування Священних текстів. Її представники вважали, що під буквою Біблії прихований значно глибший зміст і намагалися осягнути цей зміст шляхом символів та алегорій. Оріген стверджував, що символічне трактування підтверджує універсальну світову мудрість цієї книги, а також її незаперечну філософічність, за якою криються найвищі питання людського буття, його сенсу, а також морально-етичні та психологічні проблеми. Таке бачення мало і негативні аспекти, оскільки широта тлумачень не сприяла їх систематизації. Цікавими є певні дуалістичні ідеї властиві Александрійській богословській школі. Дуалізм був поширений на півдні та сході Римської імперії через активну діяльність маніхейців та гностиків. Суть дуалізму полягає в трактуванні матеріального світу, як недосконалого та такого, що носить у собі темне начало. Духовний світ трактується, як світлий і досконалий. Ці світи є протилежними, чітко розділеними і дуже відмінними. В гностичному та маніхейському трактуванні Бог створив духовний світ, а Диявол (деміург) матеріальний. Александрійці, звичайно, адаптували дуалізм до християнського віровчення, але залишили погляд на матерію як (за висловами неоплатоніків) щось несуттєве (тобто без власної суті) . Таке трактування дуже вплинуло на їхні антропологічні погляди. Александрійці дивилися на тіло як на щось недосконале, навіть нечисте. Цінність людини полягає лише в її душі, яка є образом і подобою Бога, – вважали вони. Анафасій Великий міркував – навіть якщо тіло, разом з душею попаде в Рай, то воно докорінно зміниться. Презирство до власного тіла і пошук містичного єднання з божеством було ідеалом християнського життя в трактуванні Александрійської богословської школи. Такі ідеї були характерними для монахів та самітників. Очевидно не випадково монаший рух зародився саме в Єгипті. Тому александрійські богослови завжди знаходили в монахах підтримку. Ченці в подальшому відіграли велику роль у перемозі ортодоксії над аріанством та несторіанством, але коли александрійці самі впали в єресь, підтримка монахів сприяла зміцненню та поширенню згаданого монофізитства та монофелітства. Монофізитство та монофелітство несли на собі відбиток антропологічних поглядів александрійців – теза про поглинання людської природи (чи волі) Христа Божественною було досить закономірною для богослов’я яке тісно пов’язане з містицизмом. За час свого існування Александрійська богословська школа дала християнству видатних богословів. Найвідомішими представниками цієї школи були: (150–215), Оріген (185–253), Афанасій Великий (293–373), Кирило Александрійський (376–444) та ін. Водночас ця школа стала осередком породила у своєму лоні, з точки зору православних, єресі – апполінарінство, орігенізм (в своїй крайній формі), монофізитство та монофелітство. Александрійська богословська школа була на рівні з Антіохійською найвпливовішими теологічними школами раннього християнства, але вони мали суттєві (uk)
- 亞歷山大教導學院（英語：Catechetical School of Alexandria，也被稱為Didascalium），又譯為教理學院、聖道學校，於190年前後，由潘代諾創建於埃及亞歷山卓，以哲學問答的方式來教導基督教神學。它是亞歷山太學派的中心，對於基督教神學有很大的影響力。 許多重要的基督教早期教父，如革利免、俄立根等人，都出身於此。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La Escuela catequística de Alejandría, también llamada Didaskálion, fue uno de los centros teológicos de los primeros siglos del cristianismo, ubicada en la ciudad de Alejandría. Tuvo escuelas filiales en Cesarea de Palestina y en Panfilia. Esta escuela fue fundada aproximadamente hacia el año 180 por Panteno, pero sus orígenes son probablemente anteriores, algunos los remontan hasta San Marcos el Evangelista; en ella enseñaron grandes teólogos y padres de la Iglesia. Su método de estudio de las Sagradas Escrituras fue de carácter simbólico-alegórico, muy distinto de los métodos de la exégesis literal propugnados por la Escuela de Antioquía. (es)
- L'École théologique d'Alexandrie, dite aussi le Didascalée, fut une des grandes écoles théologiques des premiers siècles du christianisme. Sa méthode théologique était symbolico-allégorique. L'influence de Platon et du néoplatonisme y est manifeste. Elle s'opposa à l'École théologique d'Antioche qui prônait une méthode historico-littérale. Elle eut des ramifications en Palestine et en Pamphylie. (fr)
- La scuola catechetica di Alessandria, in greco τῆς κατηχήσεως Διδασκαλεῖον, è stata la scuola di teologia di Alessandria d'Egitto attiva sin dal II secolo. Importante istituzione cristiana, fu il fulcro e il maggiore centro di studi volto a combattere lo gnosticismo imperante nella città. Non va confusa con la Scuola neoplatonica di Alessandria o Didaskaleion (Διδασκαλεῖον). (it)
- 알렉산드리아 교리학교(Catechetical School of Alexandria)은 알렉산드리아에 있는 기독교 신학자들과 주교들로 구성된 교리학교이다. 초기 기독교 신학 형성에 가장 큰 영향력을 행사한 학교였다. 이 교리학교의 학파를 알렉산드리아 학파라고 부른다. 당시 이 학파와 반대적에 관점에 있었던 학파는 안티오키아 학파였다. 히에로니무스에 따르면 알렉산드리아 학파는 복음사가 마르코에 의해서 창설되었다고 한다. 아테네의 아테나고라스(176)가 기록상 초대 교장이었으며 그 후 판타에노스가 후임자였고 그의 제자인 알렉산드리아의 클레멘스가 190년에 교장이었다. 그 이후 오리게네스, 그레고리오스 타마투고스, 헤라클라스, 대 이오니시오스, 맹인 디디무스가 있다. 이 학파는 카이로에 있는 콥트 신학교(Coptic Theological Seminary)에 의해서 이어지고 있다. (ko)
- Alexandrinsk teologi var en riktning inom den gammalkyrkliga läroutvecklingen, som försökte åstadkomma en vetenskaplig syntes mellan kristen teologi och grekisk filosofi. Dess huvudort var katekesskolan i Alexandria, som under 300- och 400-talen var kristenhetens förnämsta skola. I fråga om tolkningen av Bibeln hävdades den allegoriska metoden. Företrädare för den alexandrinska teologin var framför andra Clemens av Alexandria och Origenes. (sv)
- 亞歷山大教導學院（英語：Catechetical School of Alexandria，也被稱為Didascalium），又譯為教理學院、聖道學校，於190年前後，由潘代諾創建於埃及亞歷山卓，以哲學問答的方式來教導基督教神學。它是亞歷山太學派的中心，對於基督教神學有很大的影響力。 許多重要的基督教早期教父，如革利免、俄立根等人，都出身於此。 (zh)
- تعتبر مدرسة الإسكندرية المسيحية هي أول مدرسة من نوعها في العالم، كانت أهم معهد للتعليم الديني في المسيحية ومع أن مدرسة التعليم الديني في الإسكندرية لم تكن هي الوحيدة في العالم المسيحي بل كان هناك غيرها في بلدان أخرى، فان أياً من تلك المدارس لم يبلغ شأن ما بلغته مدرسة الإسكندرية من الشهرة. ومن بين اللاهوتيين البارزين الآخرين المرتبطين بالمدرسة أوريجانوس، ثوماتورجوس، وهيراكلاس، وديونيسيوس "العظيم"، وديديموس المكفوفين. وقام آخرون، بمن فيهم جيروم وباسل، برحلات إلى المدرسة للتفاعل مع العلماء هناك.وتطالب بالقاهرة بالاستمرارية مع المدرسة القديمة. (ar)
- The Catechetical School of Alexandria was a school of Christian theologians and bishops and deacons in Alexandria. The teachers and students of the school (also known as the Didascalium) were influential in many of the early theological controversies of the Christian church. It was one of the two major centers of the study of biblical exegesis and theology during Late Antiquity, the other being the School of Antioch. Continuity with the ancient school is claimed by the Coptic Theological Seminary, Cairo. (en)
- Szkoła aleksandryjska – kilka pokoleń egzegetów i teologów, działających w Aleksandrii, stolicy Egiptu. To intelektualne środowisko można scharakteryzować następująco: chrześcijaństwo judeochrześcijańskie dopełniło swej helleńskiej edukacji, zaś hellenizm swej edukacji chrześcijańskiej. Początki wywodzą się ze szkoły katechetycznej Pantena (II/III w.). Już od początku wielki wpływ miał na refleksję szkoły także wielki żydowski teolog Filon z Aleksandrii (10 przed. Chr. – 40 po Chr.), który korzystał z filozofii greckiej dla pogłębiania swych interpretacji Starego Testamentu. Głównymi nauczycielami w II i III w. byli: Klemens Aleksandryjski i Orygenes, któremu nadano przydomek „Diamentowy” (Adamantios), ze względu na jego pracowitość. Ogromnie wiele studiował, pisał, wykładał, a także oddaw (pl)
- De School van Alexandrië (ontstaan circa 190) was een plaats waar christelijke theologen en priesters opgeleid werden. De leraren en studenten van deze school, die ook bekendstond onder de naam Didascalium, waren invloedrijk in de theologische controverses van de vroege Christelijke kerk. Basilius schrijft dat de school is gesticht door de evangelist Marcus zelf en dat Justus door hem was aangesteld als hoofd van de school. Anderen zijn van mening dat de school rond het jaar 190 werd opgericht door Pantenus. (nl)
- A Escola Catequética de Alexandria (fundada em c. 190) foi e é um lugar para o treinamento de teólogos cristãos e padres em Alexandria. Os professores e estudantes da escola, também conhecida como Didascálio (Didascalium ou Didaskaleion), foram influentes em muitas das controvérsias teológicas do Cristianismo. (pt)
- Александрийская богословская школа — ветвь ранней патристики, которая вместо следования букве новозаветных писаний (на чём настаивала Антиохийская школа) развивала аллегорический метод истолкования Библии. Например, слова Иисуса о том, что легче верблюду пройти в игольное ушко, чем богатому попасть в Царствие Небесное, Климент Александрийский истолковывал в том смысле, что «Писание требует от нас не отказа от собственности, но отказа от чрезмерной привязанности к собственности». (ru)
- Александрійська богословська школа - заснована 180 р. н. е. катехитом Пантеном. Школа була однією з перших та однією з найбільших богословських шкіл Візантійської імперії, а довший час, навіть всього християнського світу. Александрія була, на той час, одним з найбільших міст Римської імперії. Вона також мала статус важливого економічного осередку – оскільки в ній знаходився великий порт з якого йшли поставки єгипетського хліба (Єгипет був житницею Римської та Візантійської імперій) та культурним центром – завдяки спадщині Птолемеїв, що включала в себе Александрійську бібліотеку, елліністичні філософські школи та тісне переплетення єгипетського містицизму з грецьким раціоналізмом. З поширенням християнства Александрія стала одним із патріарших центрів (майбутнього Александрійського патріарх (uk)
|
.jpg?width=300){kind=icon}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}