| dbo:abstract
|
- Das Buch des Priesters Sawa (russisch Саввина книга, Sawwina kniga) ist eine Handschrift in kirchenslawischer Sprache aus dem 11. Jahrhundert aus Bulgarien.Es sind 166 Pergamentblätter erhalten, die Texte aus den vier Evangelien des Neuen Testaments für die liturgischen Lesungen an Wochen-, Sams- und Sonntagen enthalten (Evangelistar), sowie ein Synaxarion.129 Blätter entstanden im 11. Jahrhundert im östlichen Bulgarien (Schule von Preslaw?), wahrscheinlich nach einer Textvorlage in glagolitischer Schrift. Einige Initialen sind verziert.Im 14. Jahrhundert wurde sie ergänzt, wahrscheinlich in Russland (Nowgorod oder Umgebung). Bis ins 17. Jahrhundert befand sich die Handschrift im Kloster von Seredkino bei Pskow. Heute wird sie im Russischen Staatsarchiv für alte Dokumente in Moskau aufbewahrt. (de)
- Sava's book (Bulgarian: Савина книга, Savina kniga; Russian: Саввина книга, Savvina kniga) is a 129-folio Cyrillic Old Church Slavonic canon evangeliary, written in the eleventh century. The original 126 parchment folios are of Bulgarian provenance, being bound into a larger codex with later additions of the Russian Church Slavonic recension. The codex is named the priest Sav(v)a, who inscribed his name on two of the original folios. There is no other historical record of Sava, and it is therefore believed that he was one of the manuscript's copyists. The early history of Sava's book is unknown. What can be ascertained is that the codex was in the Seredkino monastery near Pskov until at least the 17th century. Afterwards it was moved to the manuscript collection of the Moscow Synodal Printing House, where it was found in 1866 by the Russian Slavist Izmail Sreznevsky, who gave the codex its modern-day appellation and was the first one to publish it (Saint Petersburg, 1868). Today it is kept in the Central State Archive of Old Documents (CGADA) in Moscow. The first critical edition of the manuscript was published by V. N. Ščepkin (Savvina kniga, Saint Petersburg 1903), photographically reprinted in Graz in 1959. Ščepkin was the first to perform a paleolinguistic analysis of the manuscript (Razsuždenie o jazyke Savvinoj knigy, 1899), and he ascertained that it was copied from a Glagolitic original. His 1903 edition led N. Karinski to propound several new readings and to fix some wrong solutions (Perečenь važnejših netočnostei poslednego izdanija Savvinoj knigi, Izv., XIX, 3, 206-216). Paleographic and linguistic analysis shows that the copyist wrote yers where he did not pronounce them anymore, and that behind č, ž and š he wrote ъ instead of ь, which indicates that the aforementioned consonants were pronounced "hard" in the scribe's mother tongue, or, more likely, that other than the preserved softness in the preceding consonant the two years had merged. There is abundant evidence for the loss of epenthetic l, and, instead of iotified a (ꙗ), yat (Ѣ) is often written. (en)
- Księga Sawy – pisany cyrylicą manuskrypt z XI wieku, zawierający ewangeliarz w języku staro-cerkiewno-słowiańskim. Sporządzony został na terenie Bułgarii, prawdopodobnie jako odpis wcześniejszego tekstu głagolickiego. Manuskrypt jest niekompletny, do czasów współczesnych zachowało się z niego 129 kart. Obecnie Księga przechowywana jest w Rosyjskim Państwowym Archiwum Akt Dawnych w Moskwie. Swoją nazwę zawdzięcza popowi Sawie, który podpisał się na karcie 49 jako autor rękopisu. Manuskrypt został odnaleziony w 1866 roku w Monasterze Seredkinskim koło Pskowa przez Izmaiła Sriezniewskiego, który w 1868 roku wydał jego tekst. Wydanie krytyczne ogłosił w 1903 roku w Petersburgu Wiaczesław Szczepkin; w 1959 zostało ono przedrukowane w Grazu metodą fototypiczną. (pl)
- «Саввина книга» — кириллическая старославянская орнаментированная рукопись, неполный текст краткого евангелия-апракоса. Содержит 166 листов пергамена формата 17x13 — 17x14 см разного времени; наиболее ценны древнейшие листы 25—153 и 166 (датируются XI веком). Название рукописи дано по имени писца — попа Саввы, дважды упомянутого в приписках к тексту (на лл. 51а и 56а, «поп Савва писал»). Предположительно является списком с глаголического оригинала. Древнейшая часть — из северо-восточной Болгарии, остальные листы русского (предположительно киевского) происхождения. Была собственностью под Псковом, позже попала в библиотеку московской синодальной типографии, в настоящее время хранится в РГАДА под шифром ф. 381, № 14. Рукопись несколько раз реставрировалась; реставрация середины XX века была скорее вредной, после проведённой тогда чистки пергамена практически исчез киноварный текст, а при переплёте были перепутаны листы. Рукопись была открыта и впервые издана (в отрывках) И. И. Срезневским (1868). Научное издание 1903 года принадлежит В. Н. Щепкину (переиздано в Граце в 1959). В 1999 году издана факсимильно (в черно-белом исполнении). (ru)
- Савина книга — кириличний старослов'янський орнаментований рукопис, неповний текст короткого євангелія-апракоса. Містить 166 аркушів пергамену формату 17x13 — 17x14 см різного часу; найдавніші листи 25-153 та 166 датуються XI століттям. Названо за іменем переписувача — попа Сави, який двічі згадується в приписках до тексту (на арк. 51а та 56а, «піп Сава писав»). Імовірно є списком з глаголичного оригіналу. Найдавніша частина походить з північно-східної Болгарії, інші аркуші імовірно давньоруського походження. Була власністю Середкінського монастиря під Псковом, пізніше потрапила в бібліотеку московської синодальної друкарні, зберігається в Російському державному архіві давніх актів (фонд 381, № 14) . Рукопис кілька разів реставрувався; реставрація середини XX століття радше зашкодила — після проведеної тоді чистки пергамену практично зник кіноварний текст, а при оправленні були переплутані листи. Рукопис відкрив і вперше опублікував (в уривках) Ізмаїл Срезневський (1868). Наукове видання 1903 року здійснив Вйячеслав Щепкін (перевидано в Граці в 1959 році). У 1999 році вийшло факсиміле (в чорно-білому виконанні) . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Das Buch des Priesters Sawa (russisch Саввина книга, Sawwina kniga) ist eine Handschrift in kirchenslawischer Sprache aus dem 11. Jahrhundert aus Bulgarien.Es sind 166 Pergamentblätter erhalten, die Texte aus den vier Evangelien des Neuen Testaments für die liturgischen Lesungen an Wochen-, Sams- und Sonntagen enthalten (Evangelistar), sowie ein Synaxarion.129 Blätter entstanden im 11. Jahrhundert im östlichen Bulgarien (Schule von Preslaw?), wahrscheinlich nach einer Textvorlage in glagolitischer Schrift. Einige Initialen sind verziert.Im 14. Jahrhundert wurde sie ergänzt, wahrscheinlich in Russland (Nowgorod oder Umgebung). (de)
- Sava's book (Bulgarian: Савина книга, Savina kniga; Russian: Саввина книга, Savvina kniga) is a 129-folio Cyrillic Old Church Slavonic canon evangeliary, written in the eleventh century. The original 126 parchment folios are of Bulgarian provenance, being bound into a larger codex with later additions of the Russian Church Slavonic recension. The codex is named the priest Sav(v)a, who inscribed his name on two of the original folios. There is no other historical record of Sava, and it is therefore believed that he was one of the manuscript's copyists. (en)
- Księga Sawy – pisany cyrylicą manuskrypt z XI wieku, zawierający ewangeliarz w języku staro-cerkiewno-słowiańskim. Sporządzony został na terenie Bułgarii, prawdopodobnie jako odpis wcześniejszego tekstu głagolickiego. Manuskrypt jest niekompletny, do czasów współczesnych zachowało się z niego 129 kart. Obecnie Księga przechowywana jest w Rosyjskim Państwowym Archiwum Akt Dawnych w Moskwie. Swoją nazwę zawdzięcza popowi Sawie, który podpisał się na karcie 49 jako autor rękopisu. (pl)
- «Саввина книга» — кириллическая старославянская орнаментированная рукопись, неполный текст краткого евангелия-апракоса. Содержит 166 листов пергамена формата 17x13 — 17x14 см разного времени; наиболее ценны древнейшие листы 25—153 и 166 (датируются XI веком). Название рукописи дано по имени писца — попа Саввы, дважды упомянутого в приписках к тексту (на лл. 51а и 56а, «поп Савва писал»). (ru)
- Савина книга — кириличний старослов'янський орнаментований рукопис, неповний текст короткого євангелія-апракоса. Містить 166 аркушів пергамену формату 17x13 — 17x14 см різного часу; найдавніші листи 25-153 та 166 датуються XI століттям. Названо за іменем переписувача — попа Сави, який двічі згадується в приписках до тексту (на арк. 51а та 56а, «піп Сава писав»). Рукопис відкрив і вперше опублікував (в уривках) Ізмаїл Срезневський (1868). Наукове видання 1903 року здійснив Вйячеслав Щепкін (перевидано в Граці в 1959 році). У 1999 році вийшло факсиміле (в чорно-білому виконанні) . (uk)
|
