| dbo:abstract
|
- يُعرف العديد من فلاسفة الإغريق الأوائل الذين كانوا ناشطين قبل أو أثناء عصر سقراط باسم «سقراط»، شملت أعمالهم الفلسفيَّة: الطبيعة، الأخلاق، الدين، المجتمع البشري وحاولوا تفسير ظواهر العالم المختلفة اعتماداً على قوانين الطبيعة بدلاً من عزوها إلى قدرات الآلهة الخارقة للطبيعة، وقدَّموا الكون ككينونة واحدة متكاملة تخضع لقوانين ثابتة يمكن فهمها من خلال المنهج العقلاني. في العصور القديمة الكلاسيكية كان يُطلق على الفلاسفة في الفترة ما قبل السقراطية اسم فيزيولوجي physiologoi وتعني علماء الفيزياء أو الطبيعة، ويعتبر أرسطو أول من ميَّز بين الفلاسفة الذين حاولوا تفسير ظواهر الكون اعتماداً على قوانين الطبيعة وبين رواة القصص أو علماء اللاهوت الذين فسروا هذه الظواهر أو ربطوها بالآلهة، ينتمي فلاسفة الفترة ما قبل السقراطيَّة لمدرستين مختلفتين: الأولى هي مدرسة الإسكندرية بقيادة أناكسيماندر والثانية المدرسة الرومانيَّة الإغريقية بقيادة فيثاغورس. (ar)
- La filosofia presocràtica, també coneguda com a filosofia grega primitiva, és la filosofia grega antiga anterior a Sòcrates. Els filòsofs presocràtics estaven sobretot interessats en la cosmologia, el principi i la substància de l'univers, però les investigacions d'aquests primers filòsofs abastaven el funcionament del món natural, així com la societat humana, l'ètica i la religió. Buscaven explicacions basades en la llei natural més que en les accions dels déus. La seva obra i escriptura s'han perdut gairebé del tot. El coneixement de les seves opinions prové de testimonia, és a dir, les discussions posteriors dels autors sobre el treball dels presocràtics. La filosofia va trobar un terreny fèrtil al món grec antic a causa dels estrets vincles amb les civilitzacions veïnes i de l'ascens d'entitats civils autònomes, les polis. L'impacte dels presocràtics ha estat enorme. Els presocràtics van inventar alguns dels conceptes centrals de la civilització occidental, com el naturalisme i el racionalisme, i van obrir el camí a la metodologia científica. (ca)
- Předsókratici, také předsókratovci nebo presokratici je souhrnné označení pro rané řecké filosofy před Sókratovým obratem a novým založením filosofie zhruba v polovině 4. století př. n. l. Představují různé pokusy o racionální výklad skutečnosti v období krize starších, tradičních společností a jejich mýtů. Z jejich spisů se vesměs zachovaly pouze zlomky, citáty v dílech pozdějších autorů, které se obvykle citují podle vydání Diels-Kranz jako: DK [číslo autora] A/B a [číslo zlomku] ("A" znamená nepřímá svědectví, "B" přímé citáty.) Dělí se obvykle na několik skupin, například: Chronologie řeckých filosofů
* Míléťané (přírodní filosofové), tj.
* Thalés z Milétu
* Anaximandros
* Anaximenés
* Pythagorejci:
* Pýthagorás
* Alkmaión
* Filolaos
* Timaios
* Eleaté:
* Xenofanés
* Parmenidés
* Zénón z Eleje
* Hérakleitos
* Anaxagorás
* Empedoklés
* Atomisté:
* Leukippos
* Démokritos
* Sofisté:
* Prótagorás
* Prodikos
* Gorgiás
* Hippias z Elidy
* Kritiás (cs)
- Als Vorsokratiker werden seit der deutschen Romantik diejenigen griechischen Philosophen der Antike bezeichnet, die vor Sokrates (470–399 v. Chr.) gewirkt haben oder von dessen Philosophie noch nicht beeinflusst waren. Mit ihnen begann die abendländische Philosophie. Sie lebten im Zeitraum von etwa 600 bis 350 v. Chr. Die Zentren der vorsokratischen Philosophie waren die griechischen Städte im Westen Kleinasiens und in Süditalien. Von den zahlreichen Schriften der Vorsokratiker ist keine einzige zur Gänze erhalten. Fast alles, was heute über ihr Leben und ihre Lehren bekannt ist, geht aus Schriften späterer antiker Autoren hervor, die entweder Äußerungen von Vorsokratikern zitieren oder deren Lehren zusammenfassend beschreiben oder kritisieren. Die wichtigsten dieser Autoren sind Aristoteles, der die Vorsokratiker als „Naturgelehrte“ (griechisch φυσικοί) bezeichnete, Theophrastos von Eresos, der in seinen Lehren der Naturphilosophen (Φυσικῶν δόξαι) erstmals umfassend die Konzepte der Vorsokratiker darstellte, und der Philosophiehistoriker Diogenes Laertios. Ein Hauptthema der Vorsokratiker war die Frage nach dem Ursprung aller Dinge, nach der archē, die sie unterschiedlich beantworteten. Weitere Themengebiete waren Ethik, Theologie und Politische Philosophie. Zahlreiche Vorsokratiker betrieben auch Mathematik und Naturwissenschaften. (de)
- Ως εννοούνται φιλόσοφοι που έζησαν από τον 7ο αιώνα π.Χ. μέχρι και κατά την εποχή του Σωκράτη, αφού ορισμένοι υπήρξαν σύγχρονοί του. Ο στοχασμός τους είναι προδρομικός της σωκρατικής σκέψης και της ελληνικής φιλοσοφίας γενικότερα. Θεωρούνται οι πρώτοι που διατύπωσαν συγκεκριμένες φιλοσοφικές θεωρίες, εγκαταλείποντας την αυθεντία της παράδοσης. Τα ερωτήματα που θέτουν αφορούν κυρίως στην Κοσμογονία, ως απάντηση στο ερώτημα για τη γένεση του κόσμου, την Κοσμολογία, ως απάντηση στο ερώτημα για την υφή και τη λειτουργία του κόσμου και την Γνωσιολογία, ως απάντηση στο ερώτημα ποιες είναι οι δυνατότητες και τα όρια της ανθρώπινης σκέψης. (el)
- Antaŭsokrataj filozofoj estas la filozofoj kiuj vivis antaŭ Sokrato. Ili loĝis en Antikva Grekio. Ili inkluzivas ĉefajn figurojn kiaj Taleso, Alkmeono, Hipokrato, Empedoklo, kaj Demokrito. (eo)
- La filosofía presocrática se refiere a la filosofía griega antigua anterior a Sócrates. Los filósofos presocráticos se interesaban sobre todo por la cosmología, el principio y la sustancia del universo, pero las investigaciones de estos primeros filósofos abarcaban tanto el funcionamiento del mundo natural como la sociedad humana, la ética y la religión. Buscaban explicaciones basadas en la ley natural y no en la acción de los dioses. Sus trabajos y escritos se han perdido casi por completo. El conocimiento de sus puntos de vista procede de los testimonios, es decir, de las discusiones de autores posteriores sobre la obra de los presocráticos. La filosofía encontró un terreno fértil en el mundo griego antiguo debido a los estrechos vínculos con las civilizaciones vecinas y al surgimiento de entidades civiles autónomas, las polis. La filosofía presocrática comenzó en el siglo VI a.C. con los tres miembros de la escuela de Mileto: Tales, Anaximandro y Anaxímenes. Todos ellos atribuyeron el arché (palabra que podía tener el significado de "origen", "sustancia" o "principio") del mundo a, respectivamente, el agua, el Ápeiron (lo ilimitado) y el aire gobernado por el nous (mente o inteligencia). Otros tres filósofos presocráticos procedían de ciudades jónicas cercanas: Jenófanes, Heráclito y Pitágoras. Jenófanes es conocido por su crítica al antropomorfismo de los dioses. Heráclito, que era notoriamente difícil de entender, es conocido por su máxima sobre la impermanencia, Panta rei, y por atribuir al fuego ser el arche del mundo. Pitágoras creó un culto que defendía que el universo estaba formado por números. La escuela eleática (Parménides de Elea, Zenón de Elea y Meliso de Samos) le siguió en el siglo V a.C. Parménides afirmaba que sólo existe una cosa y que nada puede cambiar. Zenón y Meliso defendieron principalmente la opinión de Parménides. Anaxágoras y Empédocles ofrecieron un relato pluralista de cómo se creó el universo. Leucipo y Demócrito son conocidos por su atomismo, y su opinión de que sólo existen el vacío y la materia. Los sofistas promovieron el pensamiento crítico y el relativismo filosófico. El impacto de los presocráticos ha sido enorme. Los presocráticos inventaron algunos de los conceptos centrales de la civilización occidental, como el naturalismo y el racionalismo, y prepararon el camino para el método científico. (es)
- Filosofiaren historian, filosofo presokratikoak Antzinako Greziako pentsalari multzo bat dira, greziar filosofiaren aitzindaritzat jotzen direnak. Kronologikoki K.a. VI. mendeko Tales Miletokoarekin hasi eta Sokratesen (K.a. 470 - K.a. 399) pentsamenduaren eraginpean izan ez ziren Diogenes Apoloniakoa eta Demokrito pentsalarienganaino zabaltzen dira, K.a. IV. mendean. Presokratiko izenondoak Sokratesen aurretikoa izateari baino gehiago, euren lana Sokratesen eraginpean garatu ez izanari egiten dio erreferentzia. Filosofo hauen ekarpen garrantzitsuena unibertsoaren eta munduaren ikuspegi mitologikoa alde batera utzi eta horiei buruz emandako azalpen arrazionala izan zen, mitotik logos delakora aldatuz. Hori dela eta, mendebaldeko tradizioan lehenengo filosofo eta zientzialaritzat jo izan dira filosofo presokratikoak. Bereziki unibertsoaren eta naturaren printzipioak aztertu zituzten eta horregatik greziar filosofiaren aldi honi garai kosmologiko ere deitu izan zaio, baina erlijioaz, etikaz eta matematikaz ere aritu ziren. Presokratikoetan pentsalari heterogenoak biltzen dira, ordea, eta horregatik askotan eskola ezberdinetan sailkatzen dira: Miletoko eskolakoak ziren Tales, Anaximandro eta Anaximenes; eskola eleatikoan biltzen dira Parmenides, Zenon Eleakoa eta Meliso; ; atomistak eta pitagorikoak deritzen eskolak ere badaude eta sofistak izeneko filosofo taldean, azkenik, Protagoras, Gorgias eta Hipias biltzen ziren, besteak beste. Filosofiaren historian aitzindariak badira ere, pentsalari horiei buruz egun ezagutzen dena, ordea, oso gutxi da: idatzi zutenaren zati bakan batzuk besterik ez dira geratzen, Aristoteles eta Teofrastok eurei buruz idatzitakoarekin batera. Presokratikoak terminoa hizkuntzalariari esker zabaldu zen, 1903 urtean Die Fragmente der Vorsokratiker ("Presokratikoen zatiak") lana argitaratu zuenean. Egun, gainera, lan hori presokratikoengandik gorde diren idazkietarako funtsezko iturri bateratua da. (eu)
- Pre-Socratic philosophy, also known as early Greek philosophy, is ancient Greek philosophy before Socrates. Pre-Socratic philosophers were mostly interested in cosmology, the beginning and the substance of the universe, but the inquiries of these early philosophers spanned the workings of the natural world as well as human society, ethics, and religion. They sought explanations based on natural law rather than the actions of gods. Their work and writing has been almost entirely lost. Knowledge of their views comes from testimonia, i.e. later authors' discussions of the work of pre-Socratics. Philosophy found fertile ground in the ancient Greek world because of the close ties with neighboring civilizations and the rise of autonomous civil entities, poleis. Pre-Socratic philosophy began in the 6th century BCE with the three Milesians: Thales, Anaximander, and Anaximenes. They all attributed the arche (a word that could take the meaning of "origin," "substance" or "principle") of the world to, respectively, water, apeiron (the unlimited), and air governed by nous (mind or intelligence). Another three pre-Socratic philosophers came from nearby Ionian towns: Xenophanes, Heraclitus, and Pythagoras. Xenophanes is known for his critique of the anthropomorphism of gods. Heraclitus, who was notoriously difficult to understand, is known for his maxim on impermanence, ta panta rhei, and for attributing fire to be the arche of the world. Pythagoras created a cult-like following that advocated that the universe was made up of numbers. The Eleatic school (Parmenides, Zeno of Elea, and Melissus) followed in the 5th century BCE. Parmenides claimed that only one thing exists and nothing can change. Zeno and Melissus mainly defended Parmenides' opinion. Anaxagoras and Empedocles offered a pluralistic account of how the universe was created. Leucippus and Democritus are known for their atomism, and their views that only void and matter exist. The Sophists advanced critical thinking and philosophical relativism. The impact of the pre-Socratics has been enormous. The pre-Socratics invented some of the central concepts of Western civilization, such as naturalism and rationalism, and paved the way for scientific methodology. (en)
- Les présocratiques sont des philosophes qui, dans la Grèce antique, ont participé aux origines de la philosophie et ont vécu du milieu du VIe siècle av. J.-C. jusqu'au IVe siècle av. J.-C., c'est-à-dire pour la plupart avant Socrate (470-399 av. J.-C.). Certains penseurs considérés comme présocratiques étaient toutefois contemporains de Socrate, comme les atomistes et certains sophistes (voir plus bas : « »). On considère les Présocratiques comme les fondateurs de plusieurs aspects de la spéculation philosophique détachés de l'autorité de la tradition, notamment comme ayant formulé les bases théoriques pour le passage du mythe à la raison (logos). À la place des légendes expliquant la création du monde ou les phénomènes naturels apparaissent des théories formulées par des penseurs. Il en résulte que le paradigme de l'autorité de la tradition poétique est remplacé par celui des arguments et preuves présentés avec une cohérence logique. Les questions qu'ils ont posées concernent principalement la cosmogonie, en réponse à la question de la genèse du monde, la Cosmologie, en réponse à la question sur la texture et le fonctionnement du monde et l'épistémologie en réponse à la question concernant les possibilités et les limites de la pensée humaine. Leurs réflexions, qui relèvent en grande partie de ce qu'on appela ensuite « philosophie de la nature » (astronomie, origine et reproduction de la vie, etc. — soit ce que les Grecs nommaient phusis, la nature —), présentent des concepts et une exigence de rationalité (en grec : logos) qui tranchent avec ce qui constituait la culture commune en Grèce, c'est-à-dire les légendes et les fables (muthos) de la mythologie, comme celles qu'on trouve chez Homère et Hésiode. Certains Présocratiques ont proposé, en outre, des réflexions d'ordre moral, politique ou métaphysique. Leurs doctrines et leur vie ne sont que partiellement connues. En effet, il ne nous reste souvent d'eux que des fragments et citations transmises par des auteurs ultérieurs. Lorsqu'ils sont évoqués par un philosophe ultérieur, leur pensée peut donc faire l'objet d'une présentation tendancieuse. Originaires pour la plupart des colonies grecques de l'époque situées dans l'actuelle Turquie (Ionie) et l'actuelle Italie (Grande-Grèce), les auteurs présocratiques les plus célèbres sont, chronologiquement, Thalès, Anaximandre, Pythagore, Héraclite, Parménide, Anaxagore, Empédocle, Zénon et Démocrite. (fr)
- Filsafat Pra-Sokrates adalah filsafat kuno dari sebelum Sokrates (termasuk aliran filsafat kontemporer setelah Sokrates yang tidak dipengaruhi pemikiranya). Pada Era Klasik, filsuf pra-sokrates disebut physiologoi (bahasa Yunani: φυσιόλογοι; bahasa Inggris: natural philosophers, dalam bahasa Indonesia, filsuf fisik atau ). Aristoteles menyebut mereka physikoi ("physicists", dari kata physis, "alam") karena mereka memikirkan penjelasan alamiah dari suatu peristiwa, yang bertentangan dengan theologoi (teologiawan) kuno, yang filosofinya berdasar pada pemikiran supranatural. Diogenes Laërtius membedakan physiologoi kedalam dua grup, dan , masing-masing dipimpin oleh Anaximander dan Pythagoras. mempopulerkan istilah pra-sokratik dalam Die Fragmente der Vorsokratiker (The Fragments of the Pre-Socratics) pada tahun 1903. Bagaimanapun, istilah pra-Sokratik telah digunakan dalam tulisan karya 's Plato and the Other Companions of Sokrates pada tahun 1865. juga dikenal atas pembagian pemikiran sebelum dan sesudah sokrates. Analisis utama dari pemikiran pra-Sokratik telah dilakukan oleh , , dan Friedrich Nietzsche dalam karyanya . Kadang-kadang sulit untuk membedakan dasar argumen Prasokratik yang mendukung paradigma pemikiran mereka. Ketika banyak dari mereka menghasilkan karya-karya penting, tidak ada teks yang bisa diselamatkan dalam bentuk utuh. Semuanya hanya berupa kutipan dari filsuf-filsuf terdahulu (sering kali bias), sejarah, dan kadang-kadang berupa potongan teks. (in)
- ソクラテス以前の哲学者（独: Vorsokratiker、英: pre-Socratic philosopher） は、西洋哲学の祖とされるソクラテスが活動する以前、すなわち紀元前7世紀から紀元前5世紀にかけての古代ギリシアで活動した思想家たちの、哲学史上の便宜的な総称である。日本語の「以前」には、基準となる時点を含む場合と含まない場合があるが、この場合は含まない。前ソクラテス期の哲学者、初期ギリシア哲学者、フォアゾクラティカーなどともいう。 (ja)
- 소크라테스 이전 철학자(그리스어: Προσωκρατικοί φιλόσοφοι)란 문자 그대로 소크라테스 이전에 살았던 고대 그리스의 철학자를 한데 묶어서 쓰는 낱말이다. 이 낱말은 처음 독일의 고전 문헌학자 헤르만 딜스가 이들 철학자의 단편들을 한데 모아 엮은 책의 제목에서 비롯된다. 그 뒤, 영어와 프랑스어에서 독일어를 직역하여 그대로 쓰고 있으며, 오늘날 서양 철학사에서 굳어진 낱말이라고 볼 수 있다. 이들은 흔히 고대 그리스의 자연 철학자라고 불리기도 하며, 또는 그들이 태어난 지방의 이름을 따서 이오니아, 엘레아 철학자 등으로 일컫기도 한다. 소크라테스 이전 사상에 대한 중요한 분석들은 그레고리 블라스토스, 조너선 번스, 고든 클라크 그리고 프리드리히 니체의 책 《》에 의해 다루어졌다. 그들 대부분은 중요한 문헌들을 남겼다고는 하지만, 그 문헌들이 완성된 형태로 남아 있지는 않다. 우리가 알고 있는 모든 것들은 후대의 철학자들과 역사학자들에 의해 인용되었던 것들과 단편적으로 남아 있는 문헌들뿐이다. 소크라테스 이전 철학자들은 그들 주위에서 벌어지는 현상에 대해 전통적으로 행해지던 신화적 해석들을 거부했으며, 대신 좀 더 이성적인 해석을 내놓았다. 그들 대부분은 다음과 같이 물었다:
* 만물은 어디에서 유래하는가?
* 만물은 무엇으로부터 창조되었는가?
* 자연에서 발견되는 사물들의 다수성은 어떻게 설명해야 하는가?
* 자연은 수학적으로 어떻게 기술해야 하는가? 일부는 나중에 수학적, 과학적 그리고 철학적 연구의 기초가 되는 문제들과 역설들을 정의하는 데 집중했다. 물론, 초기의 그리스 철학자들에 의해 제기된 우주론은 근대 과학에서 기초된 관점에 의해 수정되었다. 그 이후의 철학자들은 대부분 그들이 내놓은 대답들은 받아들이지 않았지만, 그들이 물었던 질문들은 이후 철학자들에게도 여전히 중요한 문제였다. (ko)
- De presocratische filosofie vormt de beginfase van de westerse filosofie in de periode 600–400 v.Chr., voor de tijd dat Socrates en zijn volgelingen de filosofie beïnvloedden. Presocratische denkers waren afkomstig uit de Griekse kolonies in met name Ionië en Magna Graecia. Ze waren voornamelijk natuurfilosofen die verklaringen bedachten voor het ontstaan en de werking van het heelal en natuurprocessen. Daarvoor namen ze afstand van traditionele, religieuze denkbeelden, en speculeerden ze over grondsubstanties waaruit alles in de kosmos voortkomt en over principes die dat proces aansturen. In mindere mate richtten zij zich ook op de wiskunde, astronomie, epistemologie, logica en ethiek. De presocraten kenden het aristotelische onderscheid tussen mythologische dichters en filosofische prozaschrijvers niet. Ze drukten zich nog mythisch-religieus uit en schreven soms in verzen. Wat hen echter onderscheidt van voorgangers is dat ze streefden naar discussie en theoretische verklaringen die reductionistisch, coherent en systematisch waren. Daarvoor ontwikkelden ze nieuwe, abstracte begrippen. Zodoende gelden ze als protowetenschappers. Filosofische ideeën verspreidden zich via handelscontacten en dankzij publieke voordrachten van rondreizende filosofen. Ze schreven enkele teksten, maar niet een daarvan is intact overgeleverd. Er bestaan alleen fragmenten en testimonia (getuigenissen) in het werk van latere schrijvers. Sinds de 19e eeuw onderzoeken historici, filosofen en filologen wat de presocratische denkbeelden inhielden en wat hun betekenis was in de klassieke oudheid. (nl)
- Sono detti presocratici i primi pensatori greci, vissuti tra il VI e il V secolo a.C., precedenti al periodo di Socrate e Platone. Il termine è usato tuttavia anche per riferirsi a pensatori contemporanei a Socrate che non furono da lui influenzati. Il termine fu coniato nel XVIII secolo da Johann Augustus Eberhard e reso popolare nel XIX secolo da Hermann Diels, il quale nel 1903 pubblicò la silloge Fragmente der Vorsokratiker. (it)
- Filozofia przedsokratejska – okres w filozofii starożytnej przed wystąpieniem Sokratesa, obejmujący filozofów przyrody i często ujmowanych w osobną kategorię sofistów. Przedsokratyków łączą zainteresowania filozofią przyrody. Podstawowymi problemami były problem podstawowej struktury czy zasady rzeczywistości oraz problem ruchu i zmiany.Odrzucali jednocześnie religijne czy mistyczne wyjaśnienia zjawisk fizycznych. Okres ten nazywany jest okresem przedsokratejskim, gdyż za sprawą Sokratesa filozofia odeszła od problematyki przyrodniczej, zajmując się etyką i antropologią. Problematyka ta była rozpatrywana również wcześniej, głównie przez sofistów, jednak to Sokrates uczynił ją podstawowym zagadnieniem filozofii. Niektórzy przedsokratycy zajmowali się również myślą religijną. (pl)
- Досокра́тики — условное, принятое уже в Новейшее время, название древнегреческих философов раннего периода (VII—V века до н. э.), а также их преемников IV в. до н. э., творивших вне русла аттической сократической и софистической традиций. Может использоваться также лишь в хронологическом значении (что не вполне верно, так как некоторые из причисляемых к ним являлись современниками Сократа). Сочинения досократиков известны только по фрагментам, сохранившимся в виде цитат у позднейших античных авторов. (ru)
- Försokratiker (omkring 600–400 f.Kr.) är samlingsnamnet på de första kända filosoferna som verkade före Sokrates. Termen försokratiker användes, såvitt känt, första gången av den brittiske historikern George Grote i hans verk Plato and the other companions af Socrates (1865). Den västerländska filosofins historia börjar med försokratikerna, som anses ha varit de första som ställde frågor om världen utan att nöja sig med mytologiska och antropomorfierade svar. Kända försokratiker inbegriper Thales från Miletos, Parmenides, Anaxagoras och Herakleitos. Det äldsta bevarade försokratiska manuskriptet är Derveni-papyrusen. Genom att utarbeta teorier om världen och dess samband, som inte blandade in mytiska förklaringar, och sedan utsätta dem för kritik, granskning och diskussion utvecklades det vetenskapliga arbetssättet. Man kan på god grund säga att det var då vetenskapen, som vi känner den, började, även om man tidigare arbetat med problem inom fysik och matematik. De försokratiska filosofernas frågeställningar sökte efter en övergripande förklaring till universum. Deras frågor kretsade därför kring metafysiska frågor, som sökandet efter ett urämne, arche. En viktig försokratisk skola var de joniska naturfilosoferna. I matematiken kan det nya synsättet beskrivas så att då man tidigare var nöjd med att man fått fram en formel för att bygga ett altare eller dela upp en vinst, så var nu beviset för formeln viktigt. Att filosofin börjar med Thales, som menade att allt bestod av vatten, kan ha avskräckt en och annan student, men den metod som användes, att ta fram en djärv hypotes och utsätta den för skarp kritik så att en bättre hypotes kan uppstå ur spillrorna, skulle komma att visa sig vara den grund som byggde den västliga civilisationen med dess vetenskap och teknologi. (sv)
- Filósofos pré-socráticos foram os filósofos da Grécia Antiga que, como sugere o nome, antecederam a Sócrates. Essa divisão propriamente se dá mais devido ao objeto de sua filosofia, em relação à novidade introduzida por Platão, do que à cronologia – visto que, temporalmente, alguns dos ditos pré-socráticos são contemporâneos a Sócrates, ou mesmo posteriores a este (como no caso de alguns sofistas). Primeiramente, os pré-socráticos, também chamados naturalistas ou filósofos da natureza – entendendo-se este termo não em seu sentido corriqueiro, mas como realidade primeira, originária e fundamental¹, ou o que é primário, fundamental e persistente, em oposição ao que é secundário, derivado e transitório² — , tinham como escopo especulativo o problema cosmológico, ou cosmo-ontológico, e buscavam o princípio (ou arché) das coisas. Eles introduziram ao Ocidente a noção de o mundo como um kosmos, um arranjo ordenado que poderia ser entendido via inquirição racional. Posteriormente, com a questão do princípio fundamental único entrando em crise, surge a sofística, e o foco muda do cosmo para o homem e o problema moral. Os principais filósofos pré-socráticos (e suas escolas) foram:
* Escola Jônica: Tales de Mileto, Anaxímenes de Mileto e Anaximandro de Mileto;
* Escola Itálica: Pitágoras de Samos, Filolau de Crotona e Árquitas de Tarento;
* Escola Eleática: Xenófanes, Parmênides de Eleia, Zenão de Eleia e Melisso de Samos;
* Escola de Éfeso: Heráclito de Éfeso;
* Escola da Pluralidade: Empédocles de Agrigento, Anaxágoras de Clazômena, Leucipo de Abdera e Demócrito de Abdera;
* Escola eclética: Diógenes de Apolônia, Arquelau de Atenas. (pt)
- Досокра́тики — філософи античного періоду до Сократа (800 — 500 роки до Р. Х.). Досократики (нім. Vorsokratiker; франц. Presocratiques, англ. Presocratics) — новоєвропейський термін для позначення ранніх грецьких філософів 6-5 ст. до н. е. Твори досократиків відомі тільки за фрагментами, що збереглися у вигляді цитат у пізніших античних авторах (див. доксографії).Основні філософські центри ранньої філософії Греції — Мілет (в Іонії, західне узбережжя Малої Азії), Сицилія, Елея. Найвизначніші філософи-досократики: Фалес, Анаксимандр, Анаксимен (Мілетська школа), Піфагор і піфагорійці, Геракліт, Парменід і його послідовники (Елейський школа), Емпедокл, Анаксагор, Демокріт. У центрі уваги всієї філософії досократики — космос, його елементарні першооснови, причини різних природних явищ, тому ця філософія називається також космологічною і натурфілософією. У цілому для східної, іонійської, традиції (Мілетська школа) характерні емпіризм, інтерес до різноманіття матеріально-речового; для західної (італійської) традиції (піфагоризм, Елейський школа, почасти Геракліт) — переважний інтерес до формального, числовому та структурному аспекту речей, перша постановка гносеологічних і онтологічних проблем у чистому вигляді, нерідко релігійно-есхатологічні інтереси. Сумою і підсумком розвитку всієї ранньої філософії стала атомістична система Демокріта. У ранній період грецька філософія сформулювала дві універсальні тези, що дозволяють говорити про неї як про самостійну школі думки: «з нічого нічого не буває» і «подібне пізнається подібним», які так чи інакше були присутні у всіх побудовах досократиків. Антропологічна проблематика ранньої традиції включена в космологічну: спочатку вона не виходить за рамки вузької фізіології і розглядає людину як матеріал, хоча і одухотворений елемент космосу, потім, в атомістичній філософії, набуває рис раціоналістичної етики, що обґрунтовує правила поведінки в суспільстві у зв'язку з поданням про універсальний благо (щастя). (uk)
- 前苏格拉底哲学是西方哲学中，在苏格拉底之前的，或者是和苏格拉底同时期的并未受苏格拉底影响的哲学流派。 我们有时候很难找到这个时期的哲学家们用来支持他们各自论点的原话，尽管他们写出了十分重要的文本，但却都没有保留下来。我们现在所能看到的思想都是摘录自后来的哲学家、历史学家或者一些偶然发现的残本中。 从那个时代开始，哲学家们反对过去对世界的神秘主义解释，他们试图通过理性进行重新诠释。他们追问诸如此类的问题：
* 万物从何而来？
* 万物由什么构成？
* 我们如何解释自然事物的多元性？
* 我们如何通过数学描述自然？ 他们所提出的问题和悖论成为了后代研究数学、科学和哲学的基本问题。尽管这个时期的哲学家所作出的宇宙论已经被基于现代科学的观点所取代，后代哲学家也不同意他们对其他问题所作出的答案，但这些问题的重要性是公认的。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ως εννοούνται φιλόσοφοι που έζησαν από τον 7ο αιώνα π.Χ. μέχρι και κατά την εποχή του Σωκράτη, αφού ορισμένοι υπήρξαν σύγχρονοί του. Ο στοχασμός τους είναι προδρομικός της σωκρατικής σκέψης και της ελληνικής φιλοσοφίας γενικότερα. Θεωρούνται οι πρώτοι που διατύπωσαν συγκεκριμένες φιλοσοφικές θεωρίες, εγκαταλείποντας την αυθεντία της παράδοσης. Τα ερωτήματα που θέτουν αφορούν κυρίως στην Κοσμογονία, ως απάντηση στο ερώτημα για τη γένεση του κόσμου, την Κοσμολογία, ως απάντηση στο ερώτημα για την υφή και τη λειτουργία του κόσμου και την Γνωσιολογία, ως απάντηση στο ερώτημα ποιες είναι οι δυνατότητες και τα όρια της ανθρώπινης σκέψης. (el)
- Antaŭsokrataj filozofoj estas la filozofoj kiuj vivis antaŭ Sokrato. Ili loĝis en Antikva Grekio. Ili inkluzivas ĉefajn figurojn kiaj Taleso, Alkmeono, Hipokrato, Empedoklo, kaj Demokrito. (eo)
- ソクラテス以前の哲学者（独: Vorsokratiker、英: pre-Socratic philosopher） は、西洋哲学の祖とされるソクラテスが活動する以前、すなわち紀元前7世紀から紀元前5世紀にかけての古代ギリシアで活動した思想家たちの、哲学史上の便宜的な総称である。日本語の「以前」には、基準となる時点を含む場合と含まない場合があるが、この場合は含まない。前ソクラテス期の哲学者、初期ギリシア哲学者、フォアゾクラティカーなどともいう。 (ja)
- Sono detti presocratici i primi pensatori greci, vissuti tra il VI e il V secolo a.C., precedenti al periodo di Socrate e Platone. Il termine è usato tuttavia anche per riferirsi a pensatori contemporanei a Socrate che non furono da lui influenzati. Il termine fu coniato nel XVIII secolo da Johann Augustus Eberhard e reso popolare nel XIX secolo da Hermann Diels, il quale nel 1903 pubblicò la silloge Fragmente der Vorsokratiker. (it)
- Filozofia przedsokratejska – okres w filozofii starożytnej przed wystąpieniem Sokratesa, obejmujący filozofów przyrody i często ujmowanych w osobną kategorię sofistów. Przedsokratyków łączą zainteresowania filozofią przyrody. Podstawowymi problemami były problem podstawowej struktury czy zasady rzeczywistości oraz problem ruchu i zmiany.Odrzucali jednocześnie religijne czy mistyczne wyjaśnienia zjawisk fizycznych. Okres ten nazywany jest okresem przedsokratejskim, gdyż za sprawą Sokratesa filozofia odeszła od problematyki przyrodniczej, zajmując się etyką i antropologią. Problematyka ta była rozpatrywana również wcześniej, głównie przez sofistów, jednak to Sokrates uczynił ją podstawowym zagadnieniem filozofii. Niektórzy przedsokratycy zajmowali się również myślą religijną. (pl)
- Досокра́тики — условное, принятое уже в Новейшее время, название древнегреческих философов раннего периода (VII—V века до н. э.), а также их преемников IV в. до н. э., творивших вне русла аттической сократической и софистической традиций. Может использоваться также лишь в хронологическом значении (что не вполне верно, так как некоторые из причисляемых к ним являлись современниками Сократа). Сочинения досократиков известны только по фрагментам, сохранившимся в виде цитат у позднейших античных авторов. (ru)
- 前苏格拉底哲学是西方哲学中，在苏格拉底之前的，或者是和苏格拉底同时期的并未受苏格拉底影响的哲学流派。 我们有时候很难找到这个时期的哲学家们用来支持他们各自论点的原话，尽管他们写出了十分重要的文本，但却都没有保留下来。我们现在所能看到的思想都是摘录自后来的哲学家、历史学家或者一些偶然发现的残本中。 从那个时代开始，哲学家们反对过去对世界的神秘主义解释，他们试图通过理性进行重新诠释。他们追问诸如此类的问题：
* 万物从何而来？
* 万物由什么构成？
* 我们如何解释自然事物的多元性？
* 我们如何通过数学描述自然？ 他们所提出的问题和悖论成为了后代研究数学、科学和哲学的基本问题。尽管这个时期的哲学家所作出的宇宙论已经被基于现代科学的观点所取代，后代哲学家也不同意他们对其他问题所作出的答案，但这些问题的重要性是公认的。 (zh)
- يُعرف العديد من فلاسفة الإغريق الأوائل الذين كانوا ناشطين قبل أو أثناء عصر سقراط باسم «سقراط»، شملت أعمالهم الفلسفيَّة: الطبيعة، الأخلاق، الدين، المجتمع البشري وحاولوا تفسير ظواهر العالم المختلفة اعتماداً على قوانين الطبيعة بدلاً من عزوها إلى قدرات الآلهة الخارقة للطبيعة، وقدَّموا الكون ككينونة واحدة متكاملة تخضع لقوانين ثابتة يمكن فهمها من خلال المنهج العقلاني. (ar)
- La filosofia presocràtica, també coneguda com a filosofia grega primitiva, és la filosofia grega antiga anterior a Sòcrates. Els filòsofs presocràtics estaven sobretot interessats en la cosmologia, el principi i la substància de l'univers, però les investigacions d'aquests primers filòsofs abastaven el funcionament del món natural, així com la societat humana, l'ètica i la religió. Buscaven explicacions basades en la llei natural més que en les accions dels déus. La seva obra i escriptura s'han perdut gairebé del tot. El coneixement de les seves opinions prové de testimonia, és a dir, les discussions posteriors dels autors sobre el treball dels presocràtics. La filosofia va trobar un terreny fèrtil al món grec antic a causa dels estrets vincles amb les civilitzacions veïnes i de l'ascens d (ca)
- Předsókratici, také předsókratovci nebo presokratici je souhrnné označení pro rané řecké filosofy před Sókratovým obratem a novým založením filosofie zhruba v polovině 4. století př. n. l. Představují různé pokusy o racionální výklad skutečnosti v období krize starších, tradičních společností a jejich mýtů. Z jejich spisů se vesměs zachovaly pouze zlomky, citáty v dílech pozdějších autorů, které se obvykle citují podle vydání Diels-Kranz jako: DK [číslo autora] A/B a [číslo zlomku] ("A" znamená nepřímá svědectví, "B" přímé citáty.) Dělí se obvykle na několik skupin, například: (cs)
- Als Vorsokratiker werden seit der deutschen Romantik diejenigen griechischen Philosophen der Antike bezeichnet, die vor Sokrates (470–399 v. Chr.) gewirkt haben oder von dessen Philosophie noch nicht beeinflusst waren. Mit ihnen begann die abendländische Philosophie. Sie lebten im Zeitraum von etwa 600 bis 350 v. Chr. Die Zentren der vorsokratischen Philosophie waren die griechischen Städte im Westen Kleinasiens und in Süditalien. (de)
- La filosofía presocrática se refiere a la filosofía griega antigua anterior a Sócrates. Los filósofos presocráticos se interesaban sobre todo por la cosmología, el principio y la sustancia del universo, pero las investigaciones de estos primeros filósofos abarcaban tanto el funcionamiento del mundo natural como la sociedad humana, la ética y la religión. Buscaban explicaciones basadas en la ley natural y no en la acción de los dioses. Sus trabajos y escritos se han perdido casi por completo. El conocimiento de sus puntos de vista procede de los testimonios, es decir, de las discusiones de autores posteriores sobre la obra de los presocráticos. La filosofía encontró un terreno fértil en el mundo griego antiguo debido a los estrechos vínculos con las civilizaciones vecinas y al surgimiento d (es)
- Filosofiaren historian, filosofo presokratikoak Antzinako Greziako pentsalari multzo bat dira, greziar filosofiaren aitzindaritzat jotzen direnak. Kronologikoki K.a. VI. mendeko Tales Miletokoarekin hasi eta Sokratesen (K.a. 470 - K.a. 399) pentsamenduaren eraginpean izan ez ziren Diogenes Apoloniakoa eta Demokrito pentsalarienganaino zabaltzen dira, K.a. IV. mendean. Presokratiko izenondoak Sokratesen aurretikoa izateari baino gehiago, euren lana Sokratesen eraginpean garatu ez izanari egiten dio erreferentzia. Filosofo hauen ekarpen garrantzitsuena unibertsoaren eta munduaren ikuspegi mitologikoa alde batera utzi eta horiei buruz emandako azalpen arrazionala izan zen, mitotik logos delakora aldatuz. Hori dela eta, mendebaldeko tradizioan lehenengo filosofo eta zientzialaritzat jo izan di (eu)
- Pre-Socratic philosophy, also known as early Greek philosophy, is ancient Greek philosophy before Socrates. Pre-Socratic philosophers were mostly interested in cosmology, the beginning and the substance of the universe, but the inquiries of these early philosophers spanned the workings of the natural world as well as human society, ethics, and religion. They sought explanations based on natural law rather than the actions of gods. Their work and writing has been almost entirely lost. Knowledge of their views comes from testimonia, i.e. later authors' discussions of the work of pre-Socratics. Philosophy found fertile ground in the ancient Greek world because of the close ties with neighboring civilizations and the rise of autonomous civil entities, poleis. (en)
- Les présocratiques sont des philosophes qui, dans la Grèce antique, ont participé aux origines de la philosophie et ont vécu du milieu du VIe siècle av. J.-C. jusqu'au IVe siècle av. J.-C., c'est-à-dire pour la plupart avant Socrate (470-399 av. J.-C.). Certains penseurs considérés comme présocratiques étaient toutefois contemporains de Socrate, comme les atomistes et certains sophistes (voir plus bas : « »). (fr)
- Filsafat Pra-Sokrates adalah filsafat kuno dari sebelum Sokrates (termasuk aliran filsafat kontemporer setelah Sokrates yang tidak dipengaruhi pemikiranya). Pada Era Klasik, filsuf pra-sokrates disebut physiologoi (bahasa Yunani: φυσιόλογοι; bahasa Inggris: natural philosophers, dalam bahasa Indonesia, filsuf fisik atau ). Aristoteles menyebut mereka physikoi ("physicists", dari kata physis, "alam") karena mereka memikirkan penjelasan alamiah dari suatu peristiwa, yang bertentangan dengan theologoi (teologiawan) kuno, yang filosofinya berdasar pada pemikiran supranatural. Diogenes Laërtius membedakan physiologoi kedalam dua grup, dan , masing-masing dipimpin oleh Anaximander dan Pythagoras. (in)
- 소크라테스 이전 철학자(그리스어: Προσωκρατικοί φιλόσοφοι)란 문자 그대로 소크라테스 이전에 살았던 고대 그리스의 철학자를 한데 묶어서 쓰는 낱말이다. 이 낱말은 처음 독일의 고전 문헌학자 헤르만 딜스가 이들 철학자의 단편들을 한데 모아 엮은 책의 제목에서 비롯된다. 그 뒤, 영어와 프랑스어에서 독일어를 직역하여 그대로 쓰고 있으며, 오늘날 서양 철학사에서 굳어진 낱말이라고 볼 수 있다. 이들은 흔히 고대 그리스의 자연 철학자라고 불리기도 하며, 또는 그들이 태어난 지방의 이름을 따서 이오니아, 엘레아 철학자 등으로 일컫기도 한다. 소크라테스 이전 사상에 대한 중요한 분석들은 그레고리 블라스토스, 조너선 번스, 고든 클라크 그리고 프리드리히 니체의 책 《》에 의해 다루어졌다. 그들 대부분은 중요한 문헌들을 남겼다고는 하지만, 그 문헌들이 완성된 형태로 남아 있지는 않다. 우리가 알고 있는 모든 것들은 후대의 철학자들과 역사학자들에 의해 인용되었던 것들과 단편적으로 남아 있는 문헌들뿐이다. (ko)
- De presocratische filosofie vormt de beginfase van de westerse filosofie in de periode 600–400 v.Chr., voor de tijd dat Socrates en zijn volgelingen de filosofie beïnvloedden. Presocratische denkers waren afkomstig uit de Griekse kolonies in met name Ionië en Magna Graecia. Ze waren voornamelijk natuurfilosofen die verklaringen bedachten voor het ontstaan en de werking van het heelal en natuurprocessen. Daarvoor namen ze afstand van traditionele, religieuze denkbeelden, en speculeerden ze over grondsubstanties waaruit alles in de kosmos voortkomt en over principes die dat proces aansturen. In mindere mate richtten zij zich ook op de wiskunde, astronomie, epistemologie, logica en ethiek. (nl)
- Filósofos pré-socráticos foram os filósofos da Grécia Antiga que, como sugere o nome, antecederam a Sócrates. Essa divisão propriamente se dá mais devido ao objeto de sua filosofia, em relação à novidade introduzida por Platão, do que à cronologia – visto que, temporalmente, alguns dos ditos pré-socráticos são contemporâneos a Sócrates, ou mesmo posteriores a este (como no caso de alguns sofistas). Posteriormente, com a questão do princípio fundamental único entrando em crise, surge a sofística, e o foco muda do cosmo para o homem e o problema moral. (pt)
- Försokratiker (omkring 600–400 f.Kr.) är samlingsnamnet på de första kända filosoferna som verkade före Sokrates. Termen försokratiker användes, såvitt känt, första gången av den brittiske historikern George Grote i hans verk Plato and the other companions af Socrates (1865). Den västerländska filosofins historia börjar med försokratikerna, som anses ha varit de första som ställde frågor om världen utan att nöja sig med mytologiska och antropomorfierade svar. Kända försokratiker inbegriper Thales från Miletos, Parmenides, Anaxagoras och Herakleitos. Det äldsta bevarade försokratiska manuskriptet är Derveni-papyrusen. (sv)
- Досокра́тики — філософи античного періоду до Сократа (800 — 500 роки до Р. Х.). Досократики (нім. Vorsokratiker; франц. Presocratiques, англ. Presocratics) — новоєвропейський термін для позначення ранніх грецьких філософів 6-5 ст. до н. е. Твори досократиків відомі тільки за фрагментами, що збереглися у вигляді цитат у пізніших античних авторах (див. доксографії).Основні філософські центри ранньої філософії Греції — Мілет (в Іонії, західне узбережжя Малої Азії), Сицилія, Елея. Найвизначніші філософи-досократики: Фалес, Анаксимандр, Анаксимен (Мілетська школа), Піфагор і піфагорійці, Геракліт, Парменід і його послідовники (Елейський школа), Емпедокл, Анаксагор, Демокріт. У центрі уваги всієї філософії досократики — космос, його елементарні першооснови, причини різних природних явищ, тому ця (uk)
|
