| dbo:abstract
|
- إن المشكلة الأساسية التي عانت منها كنيسة القرنين الثاني والثالث تمثلت في الاضطهادات الرومانية؛ فمنذ صدور مرسوم طرد المسيحيين من روما حوالي العام 58 وحتى العام 312 عانى المسيحيون من شتى أنواع الاضطهاد كان أقساها اضطهاد نيرون الذي شمل حريق روما، دومتيانوس الذي استمر سبعة وثلاثين عامًا واتخذت بداية هذا الاضطهاد أصل التقويم المعروف باسم التقويم القبطي أو المصري، وحسب مراجع الكنيسة القبطية الأرثوذكسية فقد قتل مئات الآلاف خلال هذا الاضطهاد، تراجان، ماركوس أوريليوس، سبتيموس سيفيروس، ماكسيمين، ديكيوس، جالينوس، أوريليان، دقلديانوس وهي ما تعرف عمومًا في التاريخ المسيحي باسم الاضطهادات العشر الكبرى. لكن الأمور أخذت بالتحسن مع منشور غاليريوس التسامحي وخطوات الإمبراطور قسطنطين التي توجت بمرسوم ميلانو سنة 312 والذي اعترف بالمسيحية دينًا من أديان الامبراطورية، فرغم جميع الاضطهادات، كانت قوة المسيحية الديموغرافية تتنامى مع العلم أنها وحتى عام 312 كانت أقلية داخل الإمبراطورية ككل، لكنها قد تحولت إلى قوة لا تستطيع جهات الإمبراطورية الرسمية طمسها أو التغاضي عنها. أثرّت هذه الاضطهادات بشكل كبير على تطور المسيحية، وعلى تشكيل اللاهوت المسيحي وهيكل الكنيسة. من بين أمور أخرى، أدى الاضطهاد أدى إلى ظهور العديد من القديسين المسيحيين الذي قد ساهمت في سرعة انتشار المسيحية وممن عملوا في تفسيرات العقيدة المسيحية والدفاع عن الدين المسيحي. (ar)
- Als Christenverfolgungen im Römischen Reich wird eine Reihe von Maßnahmen zur Unterdrückung des wachsenden Einflusses des Christentums im Römischen Reich bezeichnet. Sie vollzogen sich zunächst als spontane und lokal oder regional begrenzte, seit dem 3. Jahrhundert dann als kaiserlich angeordnete, gesamtstaatliche und systematische Maßnahmen, mit dem Ziel, die neue Religion in ihrem Wachstum aufzuhalten, sie bei der Integration in das römische Gesellschaftssystem zu hindern oder ihre Struktur dauerhaft zu zerschlagen. Sie wandten sich gegen alle christlichen Gruppen, auch solche, die die Alte Kirche als Häresien ausgrenzte, etwa die Markioniten oder Gnostiker wie die alexandrinischen Karpokratianer. Sie endeten mit der Mailänder Vereinbarung von 313, spätestens mit der Anerkennung des Christentums als Staatsreligion durch Theodosius I. (380–391). Mit dem Dreikaiseredikt von Theodosius I., Gratian und Valentinian II. wurde die nominelle Religionsfreiheit beendet und der Weg zur Staatsreligion frei gemacht (vgl. Reichskirche). Aufgrund ihrer besonderen geschichtlichen Hintergründe unterscheiden sich die Christenverfolgungen im Römischen Reich von anderen Christenverfolgungen. Kontexte, Ursachen und Ausmaß sind umstritten. In jüngerer Zeit ist sogar bezweifelt worden, dass es tatsächlich blutige Verfolgungen in nennenswertem Umfang gegeben habe; vielmehr handle es sich dabei überwiegend um Übertreibungen und freie Erfindungen frühchristlicher Autoren. (de)
- Οι διώξεις κατά Χριστιανών αναφέρονται σε διάφορες δράσεις από τη ρωμαϊκή Αυτοκρατορία εναντίον του χριστιανικου πληθυσμού. Σύμφωνο με την εκκλησιαστική παράδοση, οι πρώτοι χριστιανοί διώκονταν από τους Ρωμαίους. Σύγχρονοι ιστορικοί ωστόσο, εκφράζουν την άποψη πως οι διώξεις είχαν σποραδικό και τοπικό χαρακτήρα. Στις αρχές του 4ου αιώνα, μια μορφή της θρησκείας νομιμοποιήθηκε από το Διάταγμα των Μεδιολάνων, και τελικά ο χριστιανισμός έγινε επίσημη θρησκεία της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Χριστιανοί ιεραπόστολοι, καθώς και πρόσωπα που εκχριστιανίστηκαν, υπήρξαν στόχος διώξεων από την εμφάνιση του Χριστιανισμού. (el)
- La persecución a cristianos en el Imperio romano, se produjo de forma intermitente durante un periodo de más de dos siglos entre el Gran incendio de Roma en el año 64 bajo Nerón y el Edicto de Milán en el 313, en el cual los emperadores romanos Constantino el Grande y Licinio legalizaron la religión cristiana. La persecución a los cristianos en el Imperio romano fue llevada a cabo por el Estado y también por las autoridades locales de manera esporádica y puntual, a menudo a capricho de las comunidades locales. A partir del año 250, la persecución en todo el imperio tuvo lugar como consecuencia indirecta de un edicto del emperador Decio. Este edicto estuvo en vigor dieciocho meses, durante los cuales algunos cristianos fueron asesinados mientras que otros apostataron para escapar de la ejecución. Estas persecuciones influyeron fuertemente en el desarrollo del cristianismo, dando forma a la teología cristiana y a la estructura de la Iglesia. Los efectos de las persecuciones incluyeron la redacción de explicaciones y defensas del cristianismo. (es)
- La persécution des chrétiens sous l'Empire romain dura jusqu'au IVe siècle, de manière plus ou moins importante. Ainsi que le rappelle Marie-Françoise Baslez, « les formes prises par la persécution – répression, châtiments et supplices – ne peuvent se comprendre en dehors de la communauté ou de l'État qui la met en place, ni indépendamment d'un contexte socio-culturel ». (fr)
- The persecution of Christians in the Roman Empire occurred, sporadically and usually locally, throughout the Roman Empire, beginning in the 1st century CE and ending in the 4th century CE. Originally a polytheistic empire in the traditions of Roman paganism and the Hellenistic religion, as Christianity spread through the empire, it came into ideological conflict with the imperial cult of ancient Rome. Pagan practices such as making sacrifices to the deified emperors or other gods were abhorrent to Christians as their beliefs prohibited idolatry. The state and other members of civic society punished Christians for treason, various rumored crimes, illegal assembly, and for introducing an alien cult that led to Roman apostasy. The first, localized Neronian persecution occurred under the emperor Nero (r. 54–68) in Rome. A more general persecution occurred during the reign of Marcus Aurelius (r. 161–180). After a lull, persecution resumed under the emperors Decius (r. 249–251) and Trebonianus Gallus (r. 251–253). The Decian persecution was particularly extensive. The persecution of Emperor Valerian (r. 253–260) ceased with his notable capture by the Sasanian Empire's Shapur I (r. 240–270) at the Battle of Edessa during the Roman–Persian Wars. His successor Gallienus (r. 253–268) halted the persecutions. The Augustus Diocletian (r. 283–305) began the Diocletianic persecution, the final general persecution of Christians, which continued to be enforced in parts of the empire until the Augustus Galerius (r. 310–313) issued the Edict of Serdica and the Augustus Maximinus Daia (r. 310–313) died. After Constantine the Great (r. 306–337) defeated his rival Maxentius (r. 306–312) at the Battle of the Milvian Bridge in October 312, he and his co-emperor Licinius issued the Edict of Milan (313), which permitted all religions, including Christianity, to be tolerated. (en)
- Kebijakan anti-Kristen di Kekaisaran Romawi terjadi dalam kurun waktu berselang selama sekitar tiga abad hingga tahun 313 ketika Kaisar Romawi Konstantinus Agung dan Lisinius bersama-sama mengundangkan yang mengesahkan agama Kristen atau Kristiani. Penganiayaan terhadap umat Kristiani di Kekaisaran Romawi dilakukan oleh negara serta juga oleh otoritas setempat secara sporadis dan ad hoc, sering kali dilakukan atas kemauan masyarakat setempat. Dimulai pada tahun 250, penganiayaan atau penindasan yang berlangsung di seluruh kekaisaran berlangsung karena dekret yang dikeluarkan oleh Kaisar Decius. Maklumat tersebut berlaku selama 18 bulan, dan selama masa tersebut beberapa umat Kristiani dibunuh sementara yang lainnya mengkhianati iman mereka untuk menghindari eksekusi. Penganiayaan-penganiayaan ini sangat dipengaruhi oleh perkembangan Kekristenan, terbentuknya teologi Kristen dan struktur Gereja. Di antara hal lainnya, penganiayaan menimbulkan banyak kultus orang kudus yang mungkin telah berkontribusi pada pesatnya penyebaran Kekristenan serta menghasilkan berbagai pembelaan dan penjelasan tertulis atas agama Kristen. (in)
- Le persecuzioni dei cristiani nell'Impero romano consistettero in atti di aggressiva intolleranza popolare e nell'assimilazione della religione cristiana a un crimine contro lo Stato, con la conseguente condanna dei fedeli della nuova religione. Molti proclamarono comunque la propria fede accettando la prigionia, le torture, le deportazioni e anche la morte tanto che i martiri furono migliaia, sebbene il numero reale sia difficile da calcolare. Inizialmente tuttavia le autorità locali non ricercavano attivamente i cristiani; le loro comunità continuarono così a crescere, trovando anzi nel culto dei martiri nuovo vigore; gli imperatori Decio, Valeriano e Diocleziano, spinti anche da considerazioni politiche, ordinarono persecuzioni più attive e severe, che tuttavia non arrivarono a sradicare il nuovo culto. Nel 311 l'imperatore Galerio emanò l'Editto di Serdica che concedeva ai cristiani il perdono, poi confermato da Costantino I, che accordò al cristianesimo lo status di religio licita con l'Editto di Milano nel 313. Gli ultimi strascichi delle persecuzioni si sovrapposero alle prime lotte contro gli eretici; dopo pochi decenni sarebbero iniziate le persecuzioni dei pagani. (it)
- Преследования христиан в Римской империи начались в I веке н. э. c описанных в Новом Завете и продолжались с разной интенсивностью до 313 года, когда императором Константином Великим был издан Миланский эдикт и положение христиан стало легальным. Гонения, однако, возобновлялись при соправителе Константина Лицинии в 320–324 годах и при Юлиане Отступнике в 361–363 годах. Гонения оказали сильное влияние на развитие христианства, определив выбор канонических евангелий, оказав влияние на богословие и организационную структуру Церкви. Среди прочего, гонения сформировали культ святых и мучеников, способствовали быстрому новой религии, появлению . После осуждения арианства на Никейском соборе в 325 году и объявления в 380 году христианства Римской империи, преследования приняли форму наказания последователей христианских учений, признанных еретическими. (ru)
- Гоніння на християн у Римській імперії почалися з розп'яття Ісуса Христа та описаних в Новому Завіті та тривали з різною інтенсивністю протягом трьох сторіч до 313 року, коли імператором Костянтином Великим був виданий Міланський едикт та становище християн стало легальним. Християни переслідувалися місцевою владою не регулярно і в різних обставинах, часто за примхою місцевої не християнської частини суспільства. Гоніння зробили сильний вплив на розвиток християнства, визначивши вибір канонічних євангелій, надавши вплив на богослів'я та організаційну структуру християнської церкви. Серед іншого, гоніння сформували культ святих та мучеників, сприяли швидкому нової релігії, появі апологетичної літератури. Після засудження аріанства на Нікейському соборі 325 року і проголошення 380 року християнства державною релігією імперії, переслідування набули форми покарання послідовників християнських вчень, визнаних єретичними. (uk)
- A perseguição aos cristãos no Império Romano ocorreu de forma intermitente durante um período de mais de dois séculos entre o Grande Incêndio de Roma, em 64 d.C, sob Nero, e o Édito de Milão, em 313 d.C, em que os imperadores romanos Constantino, o Grande, e Licínio, legalizaram a religião cristã. A perseguição aos cristãos no Império Romano foi realizada pelo estado e também pelas autoridades locais de forma esporádica e ad hoc, muitas vezes aos caprichos das comunidades locais. A partir de 250 d.C, a perseguição em todo o império ocorreu como conseqüência indireta de um edito do imperador Décio. Este decreto esteve em vigor por dezoito meses, período durante o qual alguns cristãos foram mortos enquanto outros apostataram para escapar da execução. Essas perseguições influenciaram fortemente o desenvolvimento do cristianismo, moldando a teologia cristã e a estrutura da Igreja. Os efeitos das perseguições incluíram a escrita de explicações e defesas da religião cristã. (pt)
- 从公元1世纪开始，羅馬帝國開始鎮壓基督教。原本羅馬帝國是以古羅馬宗教和希腊化宗教等為主導的多神論帝国，随着基督教在羅馬帝国的传播，基督教与羅馬帝國的主流宗教发生了意识形态上的冲突。基督徒憎恶羅馬帝國的臣民向被神化的羅馬帝國皇帝或其他的神献祭，因为這與基督教禁止偶像崇拜的教規相抵觸。於是羅馬帝國當局以各種形式惩罚基督徒。 羅馬帝國第一次鎮壓基督教發生在尼禄統治時期。馬爾庫斯·奧列里烏斯時期，羅馬帝國加大了對基督教的鎮壓力度。此後鎮壓行動有所鬆弛。在德西乌斯和加卢斯时期，鎮壓行動再度开始。瓦勒良在罗马－波斯战争期间被萨珊王朝的沙普尔一世俘虜，加里恩努斯繼位後，羅馬帝國當局停止鎮壓活動。 奧古斯都（羅馬皇帝）戴克里先在位時期發動戴克里先迫害，这是羅馬帝國最后一次鎮壓基督教。隨著马克西米努斯去世、伽列里乌斯发布《》以及君士坦丁大帝于312年10月在米尔维安大桥战役中击败了马克森提乌斯之后，李锡尼和君士坦丁大帝颁布米兰敕令，允许包括基督教在内的所有宗教在羅馬帝國境內傳播。薩洛尼卡敕令頒布後，基督教成为罗马帝国的国教。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Οι διώξεις κατά Χριστιανών αναφέρονται σε διάφορες δράσεις από τη ρωμαϊκή Αυτοκρατορία εναντίον του χριστιανικου πληθυσμού. Σύμφωνο με την εκκλησιαστική παράδοση, οι πρώτοι χριστιανοί διώκονταν από τους Ρωμαίους. Σύγχρονοι ιστορικοί ωστόσο, εκφράζουν την άποψη πως οι διώξεις είχαν σποραδικό και τοπικό χαρακτήρα. Στις αρχές του 4ου αιώνα, μια μορφή της θρησκείας νομιμοποιήθηκε από το Διάταγμα των Μεδιολάνων, και τελικά ο χριστιανισμός έγινε επίσημη θρησκεία της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Χριστιανοί ιεραπόστολοι, καθώς και πρόσωπα που εκχριστιανίστηκαν, υπήρξαν στόχος διώξεων από την εμφάνιση του Χριστιανισμού. (el)
- La persécution des chrétiens sous l'Empire romain dura jusqu'au IVe siècle, de manière plus ou moins importante. Ainsi que le rappelle Marie-Françoise Baslez, « les formes prises par la persécution – répression, châtiments et supplices – ne peuvent se comprendre en dehors de la communauté ou de l'État qui la met en place, ni indépendamment d'un contexte socio-culturel ». (fr)
- 从公元1世纪开始，羅馬帝國開始鎮壓基督教。原本羅馬帝國是以古羅馬宗教和希腊化宗教等為主導的多神論帝国，随着基督教在羅馬帝国的传播，基督教与羅馬帝國的主流宗教发生了意识形态上的冲突。基督徒憎恶羅馬帝國的臣民向被神化的羅馬帝國皇帝或其他的神献祭，因为這與基督教禁止偶像崇拜的教規相抵觸。於是羅馬帝國當局以各種形式惩罚基督徒。 羅馬帝國第一次鎮壓基督教發生在尼禄統治時期。馬爾庫斯·奧列里烏斯時期，羅馬帝國加大了對基督教的鎮壓力度。此後鎮壓行動有所鬆弛。在德西乌斯和加卢斯时期，鎮壓行動再度开始。瓦勒良在罗马－波斯战争期间被萨珊王朝的沙普尔一世俘虜，加里恩努斯繼位後，羅馬帝國當局停止鎮壓活動。 奧古斯都（羅馬皇帝）戴克里先在位時期發動戴克里先迫害，这是羅馬帝國最后一次鎮壓基督教。隨著马克西米努斯去世、伽列里乌斯发布《》以及君士坦丁大帝于312年10月在米尔维安大桥战役中击败了马克森提乌斯之后，李锡尼和君士坦丁大帝颁布米兰敕令，允许包括基督教在内的所有宗教在羅馬帝國境內傳播。薩洛尼卡敕令頒布後，基督教成为罗马帝国的国教。 (zh)
- إن المشكلة الأساسية التي عانت منها كنيسة القرنين الثاني والثالث تمثلت في الاضطهادات الرومانية؛ فمنذ صدور مرسوم طرد المسيحيين من روما حوالي العام 58 وحتى العام 312 عانى المسيحيون من شتى أنواع الاضطهاد كان أقساها اضطهاد نيرون الذي شمل حريق روما، دومتيانوس الذي استمر سبعة وثلاثين عامًا واتخذت بداية هذا الاضطهاد أصل التقويم المعروف باسم التقويم القبطي أو المصري، وحسب مراجع الكنيسة القبطية الأرثوذكسية فقد قتل مئات الآلاف خلال هذا الاضطهاد، تراجان، ماركوس أوريليوس، سبتيموس سيفيروس، ماكسيمين، ديكيوس، جالينوس، أوريليان، دقلديانوس وهي ما تعرف عمومًا في التاريخ المسيحي باسم الاضطهادات العشر الكبرى. (ar)
- Als Christenverfolgungen im Römischen Reich wird eine Reihe von Maßnahmen zur Unterdrückung des wachsenden Einflusses des Christentums im Römischen Reich bezeichnet. Sie vollzogen sich zunächst als spontane und lokal oder regional begrenzte, seit dem 3. Jahrhundert dann als kaiserlich angeordnete, gesamtstaatliche und systematische Maßnahmen, mit dem Ziel, die neue Religion in ihrem Wachstum aufzuhalten, sie bei der Integration in das römische Gesellschaftssystem zu hindern oder ihre Struktur dauerhaft zu zerschlagen. (de)
- La persecución a cristianos en el Imperio romano, se produjo de forma intermitente durante un periodo de más de dos siglos entre el Gran incendio de Roma en el año 64 bajo Nerón y el Edicto de Milán en el 313, en el cual los emperadores romanos Constantino el Grande y Licinio legalizaron la religión cristiana. Estas persecuciones influyeron fuertemente en el desarrollo del cristianismo, dando forma a la teología cristiana y a la estructura de la Iglesia. Los efectos de las persecuciones incluyeron la redacción de explicaciones y defensas del cristianismo. (es)
- The persecution of Christians in the Roman Empire occurred, sporadically and usually locally, throughout the Roman Empire, beginning in the 1st century CE and ending in the 4th century CE. Originally a polytheistic empire in the traditions of Roman paganism and the Hellenistic religion, as Christianity spread through the empire, it came into ideological conflict with the imperial cult of ancient Rome. Pagan practices such as making sacrifices to the deified emperors or other gods were abhorrent to Christians as their beliefs prohibited idolatry. The state and other members of civic society punished Christians for treason, various rumored crimes, illegal assembly, and for introducing an alien cult that led to Roman apostasy. (en)
- Kebijakan anti-Kristen di Kekaisaran Romawi terjadi dalam kurun waktu berselang selama sekitar tiga abad hingga tahun 313 ketika Kaisar Romawi Konstantinus Agung dan Lisinius bersama-sama mengundangkan yang mengesahkan agama Kristen atau Kristiani. Penganiayaan terhadap umat Kristiani di Kekaisaran Romawi dilakukan oleh negara serta juga oleh otoritas setempat secara sporadis dan ad hoc, sering kali dilakukan atas kemauan masyarakat setempat. Dimulai pada tahun 250, penganiayaan atau penindasan yang berlangsung di seluruh kekaisaran berlangsung karena dekret yang dikeluarkan oleh Kaisar Decius. Maklumat tersebut berlaku selama 18 bulan, dan selama masa tersebut beberapa umat Kristiani dibunuh sementara yang lainnya mengkhianati iman mereka untuk menghindari eksekusi. (in)
- Le persecuzioni dei cristiani nell'Impero romano consistettero in atti di aggressiva intolleranza popolare e nell'assimilazione della religione cristiana a un crimine contro lo Stato, con la conseguente condanna dei fedeli della nuova religione. Molti proclamarono comunque la propria fede accettando la prigionia, le torture, le deportazioni e anche la morte tanto che i martiri furono migliaia, sebbene il numero reale sia difficile da calcolare. (it)
- Преследования христиан в Римской империи начались в I веке н. э. c описанных в Новом Завете и продолжались с разной интенсивностью до 313 года, когда императором Константином Великим был издан Миланский эдикт и положение христиан стало легальным. Гонения, однако, возобновлялись при соправителе Константина Лицинии в 320–324 годах и при Юлиане Отступнике в 361–363 годах. После осуждения арианства на Никейском соборе в 325 году и объявления в 380 году христианства Римской империи, преследования приняли форму наказания последователей христианских учений, признанных еретическими. (ru)
- A perseguição aos cristãos no Império Romano ocorreu de forma intermitente durante um período de mais de dois séculos entre o Grande Incêndio de Roma, em 64 d.C, sob Nero, e o Édito de Milão, em 313 d.C, em que os imperadores romanos Constantino, o Grande, e Licínio, legalizaram a religião cristã. Essas perseguições influenciaram fortemente o desenvolvimento do cristianismo, moldando a teologia cristã e a estrutura da Igreja. Os efeitos das perseguições incluíram a escrita de explicações e defesas da religião cristã. (pt)
- Гоніння на християн у Римській імперії почалися з розп'яття Ісуса Христа та описаних в Новому Завіті та тривали з різною інтенсивністю протягом трьох сторіч до 313 року, коли імператором Костянтином Великим був виданий Міланський едикт та становище християн стало легальним. Християни переслідувалися місцевою владою не регулярно і в різних обставинах, часто за примхою місцевої не християнської частини суспільства. (uk)
|
-Tacitus-chrestianos.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
_(14778548661).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_(14778548661).jpg){kind=link}
-Tacitus-chrestianos.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
