| dbo:abstract
|
- السبعينية هي الترجمة اليونانية للعهد القديم التي أجريت في القرن الثالث قبل الميلاد. حيث يذكر أن بطليموس أراد أن يضم إلى مكتبة الإسكندرية الكتب المقدسة لليهود، والبعض يرى أنه بسبب عدد اليهود الذين لايعرفون إلاّ العبرية قام اثنان وسبعون من الأحبار بالترجمة. ويرمز لها بعددها اللاتيني LXX أي سبعون. (ar)
- La Septuaginta, també coneguda com la Bíblia dels Setanta o simplement LXX és la traducció de la Bíblia hebrea o Tanakh al grec koiné entre els segles iii i I aC a Alexandria, en l'actualitat, Egipte. És la primera de moltes traduccions antigues de la Bíblia hebrea a la llengua grega, la lingua franca del Mediterrani oriental des dels temps d'Alexandre Magne. La paraula septuaginta, que significa setanta en llatí i es deriva de la tradició que setanta o setanta-dos erudits jueus traduïren el Pentateuc (o la Torà) de l'hebreu al grec per a Ptolemeu II Filadelf, entre el 285 i el 246 aC. La Septuaginta era altament respectada des de temps antics, Filó d'Alexandria i Flavi Josep atribuïren inspiració divina als seus autors. A més de ser el fonament de les de la Bíblia, la Septuaginta també fou el fonament de les versions eslavòniques, sirohexapla (però no pas en la Peixitta), armènia, georgiana i copta de l'Antic Testament. La Septuaginta ha estat molt important al llarg de la història cristiana des dels temps de l'Església primitiva, en ser citada fins i tot als escrits dels pares apostòlics, als evangelis i les epístoles. És la Bíblia que devien usar Jesucrist i els seus deixebles. La Septuagina sí que inclou alguns llibres que no es troben a la Bíblia hebrea o Tanakh del , la qual cosa fa pensar que sí que formaren part del primer cànon cristià i que els Concilis de Florència i de Trento validaren i que és l'oficial a l'Església Catòlica Romana (aquests llibres són els coneguts com a deuterocanònics). (ca)
- Septuaginta (z lat. septuaginta sedmdesát; odtud často označovaná pouze římskou číslicí LXX nebo řeckým Οʹ; řecky Μετάφραση των Εβδομήκοντα) je překlad Starého zákona do řečtiny a vůbec nejstarší zachovalý překlad Starého zákona, který vznikal v Alexandrii přibližně od 3. do 1. století př. n. l. (cs)
- Die Septuaginta (lateinisch für siebzig, altgriechisch ἡ μετάφρασις τῶν ἑβδομήκοντα hē metaphrasis tōn hebdomēkonta ‚Die Übersetzung der Siebzig‘, Abkürzung LXX), auch griechisches Altes Testament genannt, ist die älteste durchgehende Übersetzung der hebräisch-aramäischen Bibel in die altgriechische Alltagssprache, die Koine. Die Übersetzung entstand ab etwa 250 v. Chr. im hellenistischen Judentum, vorwiegend in Alexandria. Die meisten Bücher waren bis etwa 100 v. Chr. übersetzt, die restlichen Bücher folgten bis 100 n. Chr. (de)
- Η Μετάφραση των Εβδομήκοντα αποτελεί τη σπουδαιότερη από τις πρώτες μεταφράσεις της Παλαιάς Διαθήκης και την πρώτη, στην ουσία, γραπτή μετάφραση από την εβραϊκή στην ελληνιστική κοινή γλώσσα. Η μετάφραση έγινε τον 3ο αιώνα π.Χ. από 72 δίγλωσσους Ιουδαίους και μεταγενέστερα περιέλαβε επιπλέον βιβλία, πέρα από αυτά που ανήκουν στον Ιουδαϊκό Βιβλικό κανόνα (Τανάκ). Μερικά που αποτελούσαν μεταφράσεις ή παραφράσεις των Εβραϊκών Γραφών στην αραμαϊκή έγιναν επίσης εκείνη την εποχή. Συμβολίζεται στην ελληνική βιβλιογραφία ως Ο' (ο αριθμός εβδομήντα στον αλφαβητικό τρόπο αρίθμησης, δηλαδή «κατά τους εβδομήκοντα» απλοποιηση για να ειναι ευμνημονευτος ο αριθμος, αντι Οβ) και στην αγγλική βιβλιογραφία ως LXX (ο αριθμός εβδομήντα στον λατινικό τρόπο αρίθμησης, ή αλλιώς Septuaginta). (el)
- Septuaginto estas greka traduko de la hebrea Biblio, la laboro de 70 aŭ 72 helenigitaj judoj en Aleksandrio sub la Ptolemeoj ĉirkaŭ 280 a.K. Septuaginto estis la ĉefa greka traduko inter helenigitaj judoj ĝis la 1-a jarcento. Ĝi estas la versio de la Biblio citita en la Nova Testamento kaj la . Eĉ hodiaŭ, ĝi estas la preferata versio de ortodoksismo. La nomo devenas de la latina vorto septuaginta ("sepdek"). La mallongigo estas LXX. Laŭ Josephus, la 70 tradukistoj laboris sendepende sed mirakle produktis la saman tradukon. La traduko estis por la Biblioteko de Aleksandrio. La hebrea teksto, de kiu Septuaginto estas traduko, ne estis la Masora Biblio, sed alia, pli antikva hebrea teksto, kiu nun estas perdita. Sankta Hieronimo, en sia latina traduko (la Vulgato), uzis Septuaginton sed kontrolis ĝin per la Masora teksto. Tiu Septuaginto, kiun ni havas, estis redaktita de Origeno en la 3-a jarcento. La plej antikvaj manuskriptoj de la Septuaginto estas la Codex Vaticanus el la 4-a jarcento kaj la Codex Alexandrinus el la 5-a jarcento. La libroj kaj ordo en Septuaginto: 1.
* Genezo 2.
* Eliro 3.
* Levidoj 4.
* Nombroj 5.
* Readmono 6.
* Joŝuo 7.
* Juĝistoj 8.
* Rut 9.
* Reĝoj (kvar libroj: 1 k 2 Samuel, 1 k 2 Reĝoj) 10.
* Kroniko (du libroj) 1-a libro de la Kroniko 2-a libro de la Kroniko 11.
* Ezra (du libroj: la dua libro estas la Ezra de la protestanta Biblio) 12.
* Neĥemja 13.
* Ester 14.
* Judit 15.
* Tobit 16.
* Makabeoj (kvar libroj) 17.
* Psalmaro 18.
* Manase 19.
* Sentencoj 20.
* Predikanto 21.
* Alta Kanto 22.
* Ijob 23.
* Saĝeco 24.
* Siraĥido 25.
* Hoŝea 26.
* Joel 27.
* Amos 28.
* Obadja 29.
* Jona 30.
* Miĥa 31.
* Nahum 32.
* Ĥabakuk 33.
* Cefanja 34.
* Ĥagaj 35.
* Zeĥarja 36.
* Malaĥi 37.
* Jesaja 38.
* Baruĥ 39.
* Plorkanto 40.
* Jeremia 41.
* Jeĥezkel 42.
* Daniel 43.
* 44.
* Susana (= Daniel 13 en la katolika Biblio) 45.
* Bel kaj la Drako (= Daniel 14 en la katolika Biblio)
*
*
* (eo)
- Biblia grekoa, normalean Septuaginta (latinez: septuāgintā) edo Hirurogeita Hamarreko Biblia (antzinako grezieraz: ἡ μετάφρασις τῶν ἑβδομήκοντα) deitua, eta, orokorrean, LXX soilik laburtua, Tanakh edo Hebrear Bibliaren hebreerazko eta aramearrezko testuen koinézko itzulpena da. Monoteismo judu eta israeldarra azpimarratzen duen sintesi bat irudikatzen du, baita bere etikaren izaera unibertsalista ere. Greziar hizkera eta kulturazkoak ziren Judeatik haratago mundu osoko antzinako komunitate juduek, eta ondoren antzinako eliza kristauek, Biblia Septuaginta erabili zuten. Izan ere, Biblia kristauen Itun Zaharreko liburuen banaketa, sailkapena, ordena eta izenak (kristau ortodoxoak Ekialdean, katolikoak eta protestanteak Mendebaldean) ez datoz Tanakh edo Hebrear Bibliatik, Septuagintako juduen eta kristauen kodexetatik baizik. (eu)
- La Septante (LXX, latin : Septuaginta) est une traduction de la Bible hébraïque en grec koinè. Par extension, on appelle Septante la traduction en grec de l'Ancien Testament (ou Écritures hébraïques). Le judaïsme n'a pas adopté la Septante, choisissant plutôt le texte hébreu et des traductions grecques ou araméennes (Targoum) plus proches selon leurs autorités dudit texte. Selon une tradition rapportée dans la Lettre d'Aristée (IIe siècle av. J.-C.), la traduction de la Torah aurait été réalisée par 72 (septante-deux) traducteurs à Alexandrie, vers 270 av. J.-C., à la demande de Ptolémée II. Selon Philon d'Alexandrie, ces 72 érudits auraient traduit séparément l'intégralité du texte mais, au moment de comparer leurs travaux, auraient constaté avec émerveillement que les 72 traductions étaient toutes identiques. (fr)
- La Biblia griega, comúnmente llamada Biblia Septuaginta o Biblia de los Setenta (en griego antiguo: ἡ Μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα; en griego moderno: Μετάφραση των Εβδομήκοντα; en latín: Septuaginta o Vetus Testamentum Graece iuxta LXX interpretes), y generalmente abreviada simplemente LXX, es una antigua recopilación en griego koiné de los libros hebreos y arameos del Tanaj o Biblia hebrea y otros libros, incluidos algunos escritos originalmente en griego. Los cinco libros del Pentateuco (o sea la Torá llamada también "La Ley") fueron traducidos bajo el reinado de Ptolomeo II (285–246 a. C.), los otros libros hebreos y arameos más tarde. Las traducciones de los últimos de los libros proféticos aparecieron probablemente antes del año 130 a. C. circa. Generalmente se calcula que el más reciente de los libros de la Septuaginta, la Sabiduría, fue escrito entre los años 80 y 50 a. C. Algunos eruditos sitúan en el siglo I de la Era Cristiana, la traducción al griego de los libros de Ester, Rut, Eclesiastés, Lamentaciones, y el Cantar de los Cantares, acaso por Aquila (activo alrededor del año 130 d. C.). (es)
- Is é an Seachtód an chéad aistriúchán Gréigise a rinneadh ar an Sean-Tiomna agus ar na leabhair dheotracanónta. Aistríodh an chéad chúig leabhar, nó an Tórá mar a thugtar orthu, sa tríú haois roimh Chríost; na leabhair eile áfach cuireadh Gréigis orthu sa chéad aois eile. De réir an fhinscéil bhí seachtó fear léinn (nó, mar a deir leagan eile, beirt fhear léinn is seachtó) ó na treibheacha Giúdacha éagsúla ann agus gach duine acu in ann an t-aistriúchán Gréigise céanna a chruthú beag beann ar a chéile - tá an finscéal seo curtha i míotar i Litir Aristeas, ceann de na saothair Héilleanaíocha Ghréigise a aicmítear mar bhréageipeagrafa. Is é fírinne na staire, áfach, go raibh an Eabhrais ligthe i ndearmad ag cuid mhór de Ghiúdaigh na linne, agus aistriúcháin Ghréigise ag dul timpeall ina measc. Deir finscéal Aristeas gurbh é Tolamaes II Philadelphus, Faró Macadónach na hÉigipte, a choimisiúnaigh an Seachtód, ach is deacair a rá, an raibh baint ar bith le rítheaglach na dTolamaesach i gcruthú an tSeachtóid ar aon nós. Bíonn stíl an tSeachtóid éagsúil go maith. An teanga a úsáidtear ann, is í an Ghréigis Choitianta nó - canúint mheasctha na Gréigise a tháinig in úsáid sna sálaí ag saighdiúirí Alastair Mhóir - atá inti, ach is féidir tionchar ón Eabhrais agus ón Aramais a aithint in áiteanna. Ón taobh eile de tá an teanga i leabhar Dhainéil agus an-ghlan mar Ghréigis. Thairis sin ní bhíonn gach cuid den aistriúchán ag cloí leis an mbuntéacs chomh cruinn le chéile. Bíonn athinsint agus ciallú ann, chomh maith le sliochtanna atá aistrithe go mionchruinn. (ga)
- Septuaginta (kata Latin yang berarti "tujuh puluh") adalah sebuah terjemahan Alkitab Ibrani dan beberapa teks terkait ke dalam bahasa Yunani Koine. Sebagai terjemahan Yunani yang utama dari Perjanjian Lama, maka Septuaginta disebut juga Perjanjian Lama Yunani. Terjemahan ini dikutip berkali-kali dalam Perjanjian Baru, terutama dalam surat-surat Paulus, dan juga oleh para Bapa Apostolik serta Bapa Gereja Yunani. Judul ini (Yunani: Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα, "Terjemahan dari Ketujuh puluh") dan akronim angka Romawi LXX merujuk pada tujuh puluh cendekiawan Yahudi legendaris yang menerjemahkan Lima Kitab Musa pada abad ke-3 SM. Cerita tradisionalnya berasal dari Surat Aristeas bahwa Ptolemaios II Philadelphos merupakan orang yang mensponsori penerjemahan Taurat (Torah, Pentateukh, Lima Kitab Musa). Selanjutnya terjemahan Yunani tersebut beredar di kalangan Yahudi Aleksandria yang mana fasih berbahasa Yunani Koine tetapi tidak menguasai bahasa Ibrani, sementara Yunani Koine sendiri merupakan lingua franca (bahasa pergaulan) di Aleksandria, Mesir, dan Mediterania Timur pada saat itu. Septuaginta seharusnya tidak dicampuradukkan dengan tujuh atau lebih versi Yunani lainnya dari Perjanjian Lama, yang sebagian besarnya tidak dapat terlestarikan selain dalam bentuk fragmen (beberapa bagian darinya dikenali dari Heksapla karya Origen, suatu perbandingan enam terjemahan dalam kolom-kolom yang bersebelahan, tetapi sekarang hampir seluruhnya hilang). Di antara semuanya itu, yang paling penting adalah karya-karya dari Akwila, , dan Theodotion. (in)
- The Greek Old Testament, or Septuagint (/ˈsɛptjuədʒɪnt/, US also /sɛpˈtjuːədʒɪnt/; from the Latin: septuaginta, lit. 'seventy'; often abbreviated 70; in Roman numerals, LXX), is the earliest extant Greek translation of books from the Hebrew Bible. It includes several books beyond those contained in the Masoretic text of the Hebrew Bible as canonically used in the tradition of mainstream Rabbinical Judaism. The additional books were composed in Greek, Hebrew, or Aramaic, but in most cases, only the Greek version has survived to the present. It is the oldest and most important complete translation of the Hebrew Bible made by the Jews. Some targums translating or paraphrasing the Bible into Aramaic were also made around the same time. The first five books of the Hebrew Bible, known as the Torah or the Pentateuch, were translated in the mid-3rd century BCE. The remaining translations are presumably from the 2nd century BCE. The full title (Ancient Greek: Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα, lit. 'The Translation of the Seventy') derives from the story recorded in the Letter of Aristeas that the Hebrew Torah was translated into Greek at the request of Ptolemy II Philadelphus (285–247 BCE) by 70 Jewish scholars or, according to later tradition, 72: six scholars from each of the Twelve Tribes of Israel, who independently produced identical translations. The miraculous character of the Aristeas legend might indicate the esteem in which the translation was held at the time; Greek translations of Hebrew scriptures were in circulation among the Alexandrian Jews. Egyptian papyri from the period have led most scholars to view as probable Aristeas's dating of the translation of the Pentateuch to the third century BCE. Whatever share the Ptolemaic court may have had in the translation, it satisfied a need felt by the Jewish community, in whom the knowledge of Hebrew was waning. However, the authenticity of Aristeas' letter has been questioned; "[i]t was the English monk Humphrey Hody (1684) who was able to show convincingly that the letter was not by a contemporary of Philadelphus." Greek scriptures were in wide use during the Second Temple period, because few people could read Hebrew at that time. The text of the Greek Old Testament is quoted more often than the original Hebrew Bible text in the Greek New Testament (particularly the Pauline epistles) by the Apostolic Fathers, and later by the Greek Church Fathers. Modern critical editions of the Greek Old Testament are based on the Codices Alexandrinus, Sinaiticus, and Vaticanus. These fourth- and fifth-century Greek Old Testament manuscripts have different lengths. The Codex Alexandrinus, for example, contains all four books of the Maccabees; the Codex Sinaiticus contains 1 and 4 Maccabees, and the Codex Vaticanus contains none of the four books. (en)
- 70인역 또는 칠십인역(七十人譯, 고대 그리스어: Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα, 라틴어: septuaginta, '70'을 의미, LXX)은 현재 존재하는 구약성경 번역판 중 가장 오래된 판본 가운데 하나이다. 기원전 300년경에 고대 그리스어인 코이네 그리스어 또는 헬레니즘 그리스어(이하 헬라어)로 작성되었으며, 현대에 제작된 많은 기독교 구약성경의 원본으로 사용되었다. 현재까지도 동방 정교회에서 공식 전례 본문으로 인용하고 있다. 기독교에서는 정경 위치에 있으며, 신약성경에서 구약성경 인용 본문으로 사용하였고, 신학적 연구에서도 인용 본문으로 활용하였다. 히브리어 성경을 정경으로 인정하는 유대교에서는 정경으로 취급하지 않는다. (ko)
- De Septuagint of Septuaginta, vaak afgekort tot LXX, het getal 70 in Romeinse cijfers, is de vertaling in het Koinè of Oudgrieks van de Tenach of Hebreeuwse Bijbel, die tussen circa 250 en 50 v.Chr. werd gemaakt. (nl)
- 七十人訳聖書（しちじゅうにんやくせいしょ、羅: Septuaginta、「70」の意。LXXと略す）は、現存する最古の旧約聖書の翻訳の一つである。キリスト教ではほぼ旧約聖書と同義（厳密には宗派で定義が異なる。本項のを参照）、ユダヤ教では外典とされる。 (ja)
- La Versione dei Settanta (dal nome lat. Septuaginta; indicata pure con LXX o Ο' secondo la numerazione latina o greca) è la versione dell'Antico Testamento in lingua greca. Essa è la traduzione di un testo leggermente diverso dal testo tramandato dal giudaismo rabbinico. Secondo la lettera di Aristea sarebbe stata tradotta direttamente dall'ebraico da 72 saggi ad Alessandria d'Egitto; in questa città cosmopolita e tra le maggiori dell'epoca, sede della celebre Biblioteca di Alessandria, si trovava un'importante e attiva comunità ebraica. Questa versione costituisce tuttora la versione liturgica dell'Antico Testamento per le chiese ortodosse orientali di tradizione greca. La versione dei Settanta non va confusa con le altre cinque o più versioni greche dell'Antico Testamento, la maggior parte delle quali ci sono pervenute solo in frammenti; fra queste ricordiamo le versioni di Aquila di Sinope, Simmaco l'Ebionita e Teodozione, presenti nell'opera di Origene, l'Exapla. Nei testi in lingua inglese la LXX viene spesso indicata con OG (Old Greek, ovvero "Antica versione Greca"). Secondo una tradizione uno dei 72 saggi che tradussero il Tanakh in greco fu Simeone il Vecchio, al quale lo Spirito Santo annunciò che non sarebbe morto prima di aver visto il Messia (Luca 2,26). (it)
- Septuaginta (z łac. siedemdziesiąt; oznaczana rzymską liczbą LXX oznaczającą 70, w wydaniach krytycznych przez symbol ) – pierwsze tłumaczenie Starego Testamentu z hebrajskiego i aramejskiego na grekę. Nazwa pochodzi od liczby tłumaczy, którzy mieli brać udział w pracach nad przekładem Tory. Przekład ten powstawał stopniowo pomiędzy 250 a 150 rokiem p.n.e. w Aleksandrii, i jest dziełem wielu tłumaczy. Od czasu powstania tego tłumaczenia aż do wieku IV n.e., z którego pochodzą najstarsze prawie pełne odpisy Septuaginty (Kodeks Watykański i Synajski z IV wieku oraz Aleksandryjski z wieku V), jej tekst przeszedł długą drogę kolejnych kopii, wersji, dokonanych recenzji, korekt, uzupełnień oraz prób ujednolicenia treści. (pl)
- Septuaginta, av latinets septuaginta, ”sjuttio”, även benämnd LXX, är den äldsta bevarade grekiska helöversättningen av Gamla Testamentet, i Bibeln. Dagens forskare hävdar allmänt att denna översättning tillkommit under ett antal årtionden där den tidigaste delen, en översättning av de fem Moseböckerna, gjordes i Alexandria i början av 200-talet f.Kr. Översättningen av Psaltaren tillhör också de äldre delarna och tillkom strax efter år 200 f.Kr. Resterande delar av Septuaginta framställdes troligen något senare, vissa i Alexandria, andra kanske i Palestina. Namnet Septuaginta går tillbaka på den redan under Jesu tid allmänna uppfattningen att verket gjorts som en översättning av 72 stycken skriftlärda som var och en på kung Ptolemaios uppdrag gjorde varsin översättning vilka alla sedan på ett mirakulöst sätt visade sig överensstämma fullständigt. Detta berättas av den judiske historieskrivaren Josefus i Det judiska folkets historia ( XII:2:1) Här nämner Josefus dock endast att "lagen" skulle ha översatts – det vill säga de fem Moseböckerna – en uppfattning som tycks gälla även i Talmud. Däremot talar Josefus i Mot Appion (Josephus Flavius, I, 8) om hur den hebreiska kanon består av 24 böcker vilket inte överensstämmer alldeles med Septuagintas mer än dubbla antal böcker. När Augustinus återberättar samma historia i Guds stad (XVIII:41-43) är det dock uppenbart att det är samtliga Septuagintas böcker som refereras till som översatta. Orsaken till Septuagintas tillblivelse skall enligt Josefus ha varit bland annat det stora antal judar i diasporan som inte förstod hebreiska eller arameiska och därför inte kunde studera Tanakh. De hebreiska manuskripten till Torah standardiserades från 700-800-talet och framåt till den så kallade Masoretiska bibeltexten (se även masoreter). Därvid kom Septuaginta att fullständigt förlora sin status inom judendomen – i synnerhet som den alltmer kom att användas som auktoritativ översättning av de kristna. Istället kom nya översättningar till grekiska att göras från judiskt håll, denna gång med den masoretiska texten som förlaga, till exempel bibelutgåvorna av och . För den kristna kyrkan blev däremot Septuaginta under de första århundradena den bibliska standardtexten då kyrkan kom att spridas i hela det romerska riket där grekiska var lingua franca. Septuaginta kom därför av de kristna att betraktas som ett verk av Guds försyn och när sedan latinet övertog grekiskans plats som världsspråk användes mycket av Septuagintas struktur och uttryck i den latinska översättningen Vulgata. I östkyrkan, som till stora delar fortsatte att vara grekisktalande, har fortfarande Septuaginta en dominerande plats. I dag är de äldsta kända helbibelmanuskripten återgivningar av Septuaginta (till exempel Codex Sinaiticus från 300-talet) och Septuaginta blir därför ofta konsulterad även i modern bibelöversättning av Gamla Testamentet, bland annat för att belysa svårigheter i den masoretiska texten (som i dag vanligen är den text man utgår ifrån vid översättning av Gamla Testamentet). (sv)
- Септуаги́нта; также Перево́д семи́десяти толко́вников (от лат. Interpretatio Septuaginta Seniorum — «перевод (толкование) семидесяти старцев»; др.-греч. Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα — «перевод (толкование) семидесяти») — собрание переводов Ветхого Завета на древнегреческий язык, выполненных в III—I веках до н. э. в Александрии. Часто обозначается как «LXX» (число семьдесят, записанное римскими цифрами). Название «Септуагинта» фиксируется уже в трудах Августина Аврелия, кратко пересказавшего одну из версий истории её создания — перевода с еврейского языка на греческий. Греческий текст Септуагинты сложился в эллинистическом иудаизме, был широко распространён, однако оказался полностью отвергнут талмудическим иудаизмом. Принято считать, что формирование корпуса Септуагинты началось в 280-е годы до н. э. и в общих чертах завершилось в I веке до н. э. История перевода известна в предании, в разных версиях сохранённом еврейскими и христианскими авторами. Смысл предания о Септуагинте заключается в придании ей статуса соборного труда, предпринятого лицами, ответственными за сохранение библейской традиции, при одобрении общины в целом. В иудейской среде этот консенсус был подвергнут сомнению только во II веке н. э., когда Септуагинта стала текстом, используемым исключительно христианами. С древности Септуагинта постоянно редактируется, сверяется с еврейским текстом, подвергается влиянию более поздних переводов Ветхого Завета с еврейского на греческий (переводы Акилы, Симмаха, Феодотиона, которые появляются в начале нашей эры). Поэтому, по мнению М. Г. Селезнёва, расхождения разных рукописей Септуагинты между собой едва ли не многочисленнее, чем расхождения между Септуагинтой и масоретским текстом. Септуагинта является самым старым известным переводом Ветхого Завета на древнегреческий язык. Цитаты из неё встречаются в Новом Завете, наиболее точные — в Евангелии от Луки. Септуагинта сыграла важную роль в истории Христианской церкви, став, по существу, каноном Ветхого Завета на греческом языке, с которого впоследствии были сделаны переводы на другие языки, в том числе первый перевод на церковнославянский. Тем не менее, несмотря на широкое распространение, в христианской традиции априори восторжествовало мнение, что еврейский оригинал предпочтительнее перевода во всех отношениях. И католицизм, и протестантские деноминации, и православие основывались на масоретском тексте — католики через Вульгату, протестанты — через новоевропейские переводы Ветхого Завета; за основу Синодального перевода канонических книг Ветхого Завета на русский язык также был взят масоретский текст. Интерес к Септуагинте оживился в XVIII веке — с появлением научной библейской критики. Первые печатные издания Септуагинты в полном объёме были осуществлены в Испании и Италии между 1518 и 1587 годами, только с этого времени её текст окончательно стабилизировался. Научное филологическое издание стало осуществляться протестантскими учёными начиная с XVIII века. Наиболее авторитетные издания в XX веке выпускались Кембриджским университетом и Германским библейским обществом в Штутгарте. Методы реконструкции аутентичного текста LXX были предложены в 1863 году П. А. де Лагардом, в общих чертах они используются и современными исследователями. В парадигме исследований XX—XXI веков Септуагинта рассматривается как «единое, хотя и не монолитное художественное произведение» (определение А. С. Десницкого), к ней применяются методы литературного исследования Библии — анализ композиции, позволяющий реконструировать смыслы текста и стоящего за ним религиозного сознания. В Септуагинту, наряду со всеми книгами еврейского канона, входят книги, не включённые в корпус Танаха — это вторая книга Ездры, книга Товита, книга Иудифи, книга Премудрости Соломона, книга Премудрости Иисуса, сына Сирахова, Послание Иеремии, книга Варуха, Маккавейские книги. (ru)
- Septuaginta é a versão da Bíblia hebraica traduzida em etapas para o grego coiné, entre o século III a.C. e o século I a.C., em Alexandria. Dentre outras tantas, é a mais antiga tradução da bíblia hebraica para o grego, lingua franca do Mediterrâneo oriental pelo tempo de Alexandre, o Grande. A Septuaginta, desde o século I, tornou-se a versão clássica da Bíblia para os cristãos de língua grega e foi usada como base para diversas traduções da Bíblia. A tradução ficou conhecida como a Versão dos Setenta (ou Septuaginta, palavra latina que significa setenta, ou ainda LXX), devido a uma antiga lenda sobre sua origem. A lenda aparece na Carta de Aristeias, obra pseudoepígrafe do século II a.C., cujo narrador seria um membro da corte de Ptolomeu II Filadelfo no século anterior e a teria escrito a um tal Filócrates como um prólogo à Septuaginta. Nessa lenda, setenta e dois eruditos judeus (seis de cada uma das doze tribos) trabalharam nela e, segundo a tradição, teriam completado a tradução em setenta e dois dias. Apesar de trabalharem individualmente, o produto final teria concordado entre si. Embora o relato tenha sido considerado fictício, o nome Seputaginta popularizou. Em sentido estrito, a Seputaginta se refere a uma família de manuscritos em versões gregas. Essa coleção de livros bíblicos foi baseada tanto em uma família de manuscritos hebraicos por tempos perdidos e alguns livros compostos originalmente em grego. O texto-base hebraico subjacente (ou Vorlage) à Seputaginta pode ser atestado com a descoberta dos manuscritos do Mar Morto, quando várias leituras de diversos versos concordam entre si e divergem do Texto Massorético, a versão da Bíblia hebraica padronizada no século IX d.C. Além dessas concordâncias isoladas de versos, entre os manuscritos do Mar Morto foram encontrados quatro livros 4QDeut-q, 4QSam-a, 4QJer-b e 4QJer-d que coincidem da família da Vorlage da Septuaginta. A análise linguística e textual demonstrou que o Pentateuco (os cinco primeiros livros) foram produzidos nos meados do século III a.C. e os outros livros nos quatro séculos seguintes. Por essa razão, em sentido técnico estrito, atualmente a sigla LXX refere-se ao Pentateuco e a sigla LXX* ao conjuto não revisado de textos da Septuaginta. Em sentido estrito, outros livros da Septuaginta são chamados de Old Greek (OG), por suas recensões e revisões posteriores, como a de Teodotion (kaige-Th), de Luciano de Antioquia (GL), Hesíquio de Alexandria e a Héxapla de Orígenes. Mais tarde, outras versões gregas apareceram competindo com a Septuaginta, como a de Áquila de Sinope (Aq) e a de Símaco, o Ebionita (Symm), mas mesmo assim reproduz muito da fraseologia e das leituras da Seputaginta. Estudiosos como Jones e Silva, defensores da Septuaginta e escritores do proeminente livro Invitation to Septuagint (Convite à Septuaginta), expressam, em duas ocasiões, a necessidade de precisar quais versões da Seputaginta a que se refere, alertando ao leitor que na verdade não existe uma só Septuaginta, pois estritamente falando, não existe um único livro ou versão chamados de Septuaginta, mas sim o conjunto de versões de livros diversos que compõem a coleção dessa família textual. A Septuaginta inclui alguns livros não encontrados na bíblia hebraica. Muitas bíblias da Reforma Protestante seguem o cânone judaico e excluem estes livros adicionais. Entretanto, católicos romanos incluem alguns destes livros em seu cânon e as Igrejas ortodoxas usam todos os livros conforme a Septuaginta. Anglicanos, assim como a Igreja oriental, usam todos os livros exceto o Salmo 151, e a bíblia do rei Jaime em sua versão autorizada inclui estes livros adicionais em uma parte separada chamada de Apocrypha. A Septuaginta foi tida em alta conta nos tempos antigos. Fílon de Alexandria considerava-a divinamente inspirada. Além das traduções latinas antigas, a Septuaginta também foi a base para as versões em eslavo eclesiástico, para a Héxapla de Orígenes (parte) e para as versões armênia, eslava eclesiástica, georgiana e copta do Antigo testamento. De grande significado para muitos cristãos e estudiosos da Bíblia, é citada no Novo Testamento e pelos Padres da Igreja. Muito embora judeus não usassem a Septuaginta desde o século II, recentes estudos acadêmicos trouxeram um novo interesse sobre o tema nos estudos judaicos. Alguns dos pergaminhos do Mar Morto sugerem que o texto hebraico pode ter tido outras fontes que não apenas aquelas que formaram o texto massorético. Em vários casos, estes novos textos encontrados estão de acordo com a LXX. Os mais antigos códices da LXX (Vaticanus e Sinaiticus) datam do século IV. (pt)
- 《七十士譯本》（Septuagint；发音为/ˈsɛptʊ.ədʒɪnt/，“七十”或用羅馬數字「LXX」表示；在一些重要的著作亦使用），是新約時代通行的《希伯來聖經》的通用希臘語譯本，估計於公元前3世紀到前2世紀期間，分多個階段於北非的亞歷山大港完成，最遲不晚于前132年。《七十士譯本》普遍為猶太教和基督教信徒所認同。全卷書除了包括今日普遍通行的《聖經·舊約》以外，還包括次經和猶太人生活的文獻。 (zh)
- Септуагінта (також Септуаґінта), або Переклад сімдесяти тлумачів (від лат. Interpretatio Septuaginta Seniorum — «переклад сімдесятьох старців»; дав.-гр. Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα) — зібрання перекладів Старого Завіту на давньогрецьку мову, виконаних у III—I століттях до н. е. в Александрії. Часто як скорочення вживається «LXX» (число сімдесят, записане римськими цифрами). Назва «Септуагінта» фіксується вже в працях Августина Аврелія, який коротко переказав одну з версій історії її створення — перекладу з єврейської мови на грецьку (Про місто Боже, XVIII. 42). Перекладачами (тлумачами) були єгипетські еллінізовані юдеї, що жили там і в повсякденному спілкуванні користувалися спільною мовою Середземномор'я — грецькою. Містить також книги, які сповідники юдаїзму і протестанти вважають неканонічними. Грецький текст Септуагінти склався в елліністичному , був досить поширений, проте його повністю відкинув талмудичний юдаїзм. Заведено вважати, що формування корпусу Септуагінти розпочалося у 280-ті роки до н. е. і в загальних рисах завершилося в I столітті до н. е.. Історія перекладу відома в переказі, який у різних версіях зберегли єврейські та християнські автори. Сенс переказу про Септуагінту полягає в наданні їй статусу соборної праці, здійсненої особами, відповідальними за збереження біблійної традиції, при схваленні громади в цілому. В юдейському середовищі цей консенсус піддали сумніву тільки в II столітті, коли Септуагінта стала частиною християнського Святого Письма. У цей же період починається взаємодія тексту Септуагінти та виконаних пізніше перекладів Старого Завіту грецькою мовою, деякі альтернативні переклади Церква ввела до складу Септуагінти. За період II століття до н. е. — XVI століття н. е. збереглося понад 2000 рукописів LXX, у яких представлений певний діапазон варіантів і різночитань. Септуагінта є найстарішим відомим перекладом Старого Заповіту на давньогрецьку мову. Цитати з неї зустрічаються в Новому Завіті, найбільш точні — в Євангелії від Луки. Септуагінта відіграла важливу роль в історії Християнської церкви, ставши, по суті, каноном Старого Заповіту грецькою мовою, з якого згодом зроблено переклади на інші мови, зокрема перший переклад на . Втім, попри широке розповсюдження, у християнській традиції апріорі перемогла думка, що єврейський оригінал переважає переклад у всьому. І католицизм, і протестантизм, і православ'я ґрунтувалися на масоретському тексті — католики через Вульгату, протестанти — через новоєвропейські переклади Старого Заповіту. Інтерес до Септуагінти пожвавивсь у XVIII столітті — з появою наукової біблійної критики. Найдавніше повідомлення про історію цього перекладу міститься у так званому «листі Аристея». Яскравий та насичений подробицями лист видається розповіддю очевидця, хоча філологічний та історичний аналіз дозволяє висунути припущення, що його насправді було написано десь на півтора сторіччя пізніше від імені Аристея якимось еллінізованим, проте побожним, александрійським євреєм наприкінці II ст. до н. е. У цьому листі наведено численні легендарні подробиці здійснення цього перекладу, однак цей лист швидше приховує справжні історичні факти, аніж розкриває їх. Хоча в листі розповідається про здійснення перекладу лише єврейського Закону (Тори чи П'ятикнижжя), пізніше під Септуагінтою стали розуміти збірник грецьких перекладів всіх інших книг Старого заповіту, а також багатьох неканонічних книг. Порівняння тексту перекладу з стандартизованим єврейським масоретським текстом свідчить про те, що переклад здійснювався з єврейських текстів, які значною мірою відрізнялись від масоретського. Відкриття сувоїв Мертвого моря засвідчило, що єдиного оригінального тексту жодної біблійної книги ніколи не існувало. Кожен рукописний примірник книги містив різночитання, які робили його по суті оригінальним. Відмінність тексту Септуагінти від інших єврейських текстів спонукала перекладачів до здійснення інших, більш точних перекладів. Перші друковані видання Септуагінти в повному обсязі здійснено в Іспанії та Італії між 1518 і 1587 роками, лише відтоді її текст остаточно стабілізувався. Починаючи з XVIII століття протестантські науковці почали здійснювати наукове філологічне видання. Найавторитетніші видання у XX столітті випускалися Кембриджським університетом та Німецьким біблійним товариством у Штутгарті. 1863 року запропонував методи реконструкції автентичного тексту LXX, в загальних рисах їх використовують і сучасні дослідники. У парадигмі досліджень XX—XXI століть Септуагінту розглядають як «єдиний, хоча і не монолітний художній твір» (визначення ), до неї застосовують методи літературного дослідження Біблії — аналіз композиції, що дозволяє реконструювати сенси тексту та релігійної свідомості, що за ним стоїть. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- السبعينية هي الترجمة اليونانية للعهد القديم التي أجريت في القرن الثالث قبل الميلاد. حيث يذكر أن بطليموس أراد أن يضم إلى مكتبة الإسكندرية الكتب المقدسة لليهود، والبعض يرى أنه بسبب عدد اليهود الذين لايعرفون إلاّ العبرية قام اثنان وسبعون من الأحبار بالترجمة. ويرمز لها بعددها اللاتيني LXX أي سبعون. (ar)
- Septuaginta (z lat. septuaginta sedmdesát; odtud často označovaná pouze římskou číslicí LXX nebo řeckým Οʹ; řecky Μετάφραση των Εβδομήκοντα) je překlad Starého zákona do řečtiny a vůbec nejstarší zachovalý překlad Starého zákona, který vznikal v Alexandrii přibližně od 3. do 1. století př. n. l. (cs)
- Die Septuaginta (lateinisch für siebzig, altgriechisch ἡ μετάφρασις τῶν ἑβδομήκοντα hē metaphrasis tōn hebdomēkonta ‚Die Übersetzung der Siebzig‘, Abkürzung LXX), auch griechisches Altes Testament genannt, ist die älteste durchgehende Übersetzung der hebräisch-aramäischen Bibel in die altgriechische Alltagssprache, die Koine. Die Übersetzung entstand ab etwa 250 v. Chr. im hellenistischen Judentum, vorwiegend in Alexandria. Die meisten Bücher waren bis etwa 100 v. Chr. übersetzt, die restlichen Bücher folgten bis 100 n. Chr. (de)
- 70인역 또는 칠십인역(七十人譯, 고대 그리스어: Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα, 라틴어: septuaginta, '70'을 의미, LXX)은 현재 존재하는 구약성경 번역판 중 가장 오래된 판본 가운데 하나이다. 기원전 300년경에 고대 그리스어인 코이네 그리스어 또는 헬레니즘 그리스어(이하 헬라어)로 작성되었으며, 현대에 제작된 많은 기독교 구약성경의 원본으로 사용되었다. 현재까지도 동방 정교회에서 공식 전례 본문으로 인용하고 있다. 기독교에서는 정경 위치에 있으며, 신약성경에서 구약성경 인용 본문으로 사용하였고, 신학적 연구에서도 인용 본문으로 활용하였다. 히브리어 성경을 정경으로 인정하는 유대교에서는 정경으로 취급하지 않는다. (ko)
- De Septuagint of Septuaginta, vaak afgekort tot LXX, het getal 70 in Romeinse cijfers, is de vertaling in het Koinè of Oudgrieks van de Tenach of Hebreeuwse Bijbel, die tussen circa 250 en 50 v.Chr. werd gemaakt. (nl)
- 七十人訳聖書（しちじゅうにんやくせいしょ、羅: Septuaginta、「70」の意。LXXと略す）は、現存する最古の旧約聖書の翻訳の一つである。キリスト教ではほぼ旧約聖書と同義（厳密には宗派で定義が異なる。本項のを参照）、ユダヤ教では外典とされる。 (ja)
- 《七十士譯本》（Septuagint；发音为/ˈsɛptʊ.ədʒɪnt/，“七十”或用羅馬數字「LXX」表示；在一些重要的著作亦使用），是新約時代通行的《希伯來聖經》的通用希臘語譯本，估計於公元前3世紀到前2世紀期間，分多個階段於北非的亞歷山大港完成，最遲不晚于前132年。《七十士譯本》普遍為猶太教和基督教信徒所認同。全卷書除了包括今日普遍通行的《聖經·舊約》以外，還包括次經和猶太人生活的文獻。 (zh)
- La Septuaginta, també coneguda com la Bíblia dels Setanta o simplement LXX és la traducció de la Bíblia hebrea o Tanakh al grec koiné entre els segles iii i I aC a Alexandria, en l'actualitat, Egipte. És la primera de moltes traduccions antigues de la Bíblia hebrea a la llengua grega, la lingua franca del Mediterrani oriental des dels temps d'Alexandre Magne. La paraula septuaginta, que significa setanta en llatí i es deriva de la tradició que setanta o setanta-dos erudits jueus traduïren el Pentateuc (o la Torà) de l'hebreu al grec per a Ptolemeu II Filadelf, entre el 285 i el 246 aC. (ca)
- Η Μετάφραση των Εβδομήκοντα αποτελεί τη σπουδαιότερη από τις πρώτες μεταφράσεις της Παλαιάς Διαθήκης και την πρώτη, στην ουσία, γραπτή μετάφραση από την εβραϊκή στην ελληνιστική κοινή γλώσσα. Η μετάφραση έγινε τον 3ο αιώνα π.Χ. από 72 δίγλωσσους Ιουδαίους και μεταγενέστερα περιέλαβε επιπλέον βιβλία, πέρα από αυτά που ανήκουν στον Ιουδαϊκό Βιβλικό κανόνα (Τανάκ). Μερικά που αποτελούσαν μεταφράσεις ή παραφράσεις των Εβραϊκών Γραφών στην αραμαϊκή έγιναν επίσης εκείνη την εποχή. (el)
- Septuaginto estas greka traduko de la hebrea Biblio, la laboro de 70 aŭ 72 helenigitaj judoj en Aleksandrio sub la Ptolemeoj ĉirkaŭ 280 a.K. Septuaginto estis la ĉefa greka traduko inter helenigitaj judoj ĝis la 1-a jarcento. Ĝi estas la versio de la Biblio citita en la Nova Testamento kaj la . Eĉ hodiaŭ, ĝi estas la preferata versio de ortodoksismo. La nomo devenas de la latina vorto septuaginta ("sepdek"). La mallongigo estas LXX. Laŭ Josephus, la 70 tradukistoj laboris sendepende sed mirakle produktis la saman tradukon. La traduko estis por la Biblioteko de Aleksandrio. (eo)
- La Biblia griega, comúnmente llamada Biblia Septuaginta o Biblia de los Setenta (en griego antiguo: ἡ Μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα; en griego moderno: Μετάφραση των Εβδομήκοντα; en latín: Septuaginta o Vetus Testamentum Graece iuxta LXX interpretes), y generalmente abreviada simplemente LXX, es una antigua recopilación en griego koiné de los libros hebreos y arameos del Tanaj o Biblia hebrea y otros libros, incluidos algunos escritos originalmente en griego. (es)
- Biblia grekoa, normalean Septuaginta (latinez: septuāgintā) edo Hirurogeita Hamarreko Biblia (antzinako grezieraz: ἡ μετάφρασις τῶν ἑβδομήκοντα) deitua, eta, orokorrean, LXX soilik laburtua, Tanakh edo Hebrear Bibliaren hebreerazko eta aramearrezko testuen koinézko itzulpena da. Monoteismo judu eta israeldarra azpimarratzen duen sintesi bat irudikatzen du, baita bere etikaren izaera unibertsalista ere. (eu)
- La Septante (LXX, latin : Septuaginta) est une traduction de la Bible hébraïque en grec koinè. Par extension, on appelle Septante la traduction en grec de l'Ancien Testament (ou Écritures hébraïques). Le judaïsme n'a pas adopté la Septante, choisissant plutôt le texte hébreu et des traductions grecques ou araméennes (Targoum) plus proches selon leurs autorités dudit texte. (fr)
- Is é an Seachtód an chéad aistriúchán Gréigise a rinneadh ar an Sean-Tiomna agus ar na leabhair dheotracanónta. Aistríodh an chéad chúig leabhar, nó an Tórá mar a thugtar orthu, sa tríú haois roimh Chríost; na leabhair eile áfach cuireadh Gréigis orthu sa chéad aois eile. (ga)
- Septuaginta (kata Latin yang berarti "tujuh puluh") adalah sebuah terjemahan Alkitab Ibrani dan beberapa teks terkait ke dalam bahasa Yunani Koine. Sebagai terjemahan Yunani yang utama dari Perjanjian Lama, maka Septuaginta disebut juga Perjanjian Lama Yunani. Terjemahan ini dikutip berkali-kali dalam Perjanjian Baru, terutama dalam surat-surat Paulus, dan juga oleh para Bapa Apostolik serta Bapa Gereja Yunani. Judul ini (Yunani: Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα, "Terjemahan dari Ketujuh puluh") dan akronim angka Romawi LXX merujuk pada tujuh puluh cendekiawan Yahudi legendaris yang menerjemahkan Lima Kitab Musa pada abad ke-3 SM. (in)
- The Greek Old Testament, or Septuagint (/ˈsɛptjuədʒɪnt/, US also /sɛpˈtjuːədʒɪnt/; from the Latin: septuaginta, lit. 'seventy'; often abbreviated 70; in Roman numerals, LXX), is the earliest extant Greek translation of books from the Hebrew Bible. It includes several books beyond those contained in the Masoretic text of the Hebrew Bible as canonically used in the tradition of mainstream Rabbinical Judaism. The additional books were composed in Greek, Hebrew, or Aramaic, but in most cases, only the Greek version has survived to the present. It is the oldest and most important complete translation of the Hebrew Bible made by the Jews. Some targums translating or paraphrasing the Bible into Aramaic were also made around the same time. (en)
- La Versione dei Settanta (dal nome lat. Septuaginta; indicata pure con LXX o Ο' secondo la numerazione latina o greca) è la versione dell'Antico Testamento in lingua greca. Essa è la traduzione di un testo leggermente diverso dal testo tramandato dal giudaismo rabbinico. Secondo la lettera di Aristea sarebbe stata tradotta direttamente dall'ebraico da 72 saggi ad Alessandria d'Egitto; in questa città cosmopolita e tra le maggiori dell'epoca, sede della celebre Biblioteca di Alessandria, si trovava un'importante e attiva comunità ebraica. (it)
- Septuaginta é a versão da Bíblia hebraica traduzida em etapas para o grego coiné, entre o século III a.C. e o século I a.C., em Alexandria. Dentre outras tantas, é a mais antiga tradução da bíblia hebraica para o grego, lingua franca do Mediterrâneo oriental pelo tempo de Alexandre, o Grande. A Septuaginta, desde o século I, tornou-se a versão clássica da Bíblia para os cristãos de língua grega e foi usada como base para diversas traduções da Bíblia. (pt)
- Septuaginta (z łac. siedemdziesiąt; oznaczana rzymską liczbą LXX oznaczającą 70, w wydaniach krytycznych przez symbol ) – pierwsze tłumaczenie Starego Testamentu z hebrajskiego i aramejskiego na grekę. Nazwa pochodzi od liczby tłumaczy, którzy mieli brać udział w pracach nad przekładem Tory. Przekład ten powstawał stopniowo pomiędzy 250 a 150 rokiem p.n.e. w Aleksandrii, i jest dziełem wielu tłumaczy. (pl)
- Септуаги́нта; также Перево́д семи́десяти толко́вников (от лат. Interpretatio Septuaginta Seniorum — «перевод (толкование) семидесяти старцев»; др.-греч. Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα — «перевод (толкование) семидесяти») — собрание переводов Ветхого Завета на древнегреческий язык, выполненных в III—I веках до н. э. в Александрии. Часто обозначается как «LXX» (число семьдесят, записанное римскими цифрами). Название «Септуагинта» фиксируется уже в трудах Августина Аврелия, кратко пересказавшего одну из версий истории её создания — перевода с еврейского языка на греческий. (ru)
- Septuaginta, av latinets septuaginta, ”sjuttio”, även benämnd LXX, är den äldsta bevarade grekiska helöversättningen av Gamla Testamentet, i Bibeln. Dagens forskare hävdar allmänt att denna översättning tillkommit under ett antal årtionden där den tidigaste delen, en översättning av de fem Moseböckerna, gjordes i Alexandria i början av 200-talet f.Kr. Översättningen av Psaltaren tillhör också de äldre delarna och tillkom strax efter år 200 f.Kr. Resterande delar av Septuaginta framställdes troligen något senare, vissa i Alexandria, andra kanske i Palestina. (sv)
- Септуагінта (також Септуаґінта), або Переклад сімдесяти тлумачів (від лат. Interpretatio Septuaginta Seniorum — «переклад сімдесятьох старців»; дав.-гр. Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα) — зібрання перекладів Старого Завіту на давньогрецьку мову, виконаних у III—I століттях до н. е. в Александрії. Часто як скорочення вживається «LXX» (число сімдесят, записане римськими цифрами). Назва «Септуагінта» фіксується вже в працях Августина Аврелія, який коротко переказав одну з версій історії її створення — перекладу з єврейської мови на грецьку (Про місто Боже, XVIII. 42). (uk)
|
_(The_S.S._Teacher's_Edition-The_Holy_Bible).jpg?width=300)
.jpg){kind=link}
_(The_S.S._Teacher's_Edition-The_Holy_Bible).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
