| dbo:abstract
|
- بدأت ولاية جيرالد فورد بصفته الرئيس الثامن والثلاثين للولايات المتحدة في 9 أغسطس 1974، عقب استقالة ريتشارد نيكسون من المنصب، وانتهت في 20 يناير 1977، بعد أن دامت 895 يومًا. كان فورد، وهو جمهوري من ميشيغان، قد شغل منصب نائب الرئيس منذ 6 ديسمبر 1973، بعد استقالة سبيرو أغنيو من المنصب. تميز فورد بكونه الشخص الوحيد الذي تولى الرئاسة من دون أن يُنتخب للرئاسة ولا لنيابة الرئاسة. انتهت ولايته بعد هزيمته في انتخابات عام 1976 أمام الديمقراطي جيمي كارتر. تسلم فورد المنصب في أعقاب فضيحة ووترغيت وفي المراحل النهائية من حرب فيتنام، الحدثين الذين ولدا خيبة أمل جديدة في المؤسسات السياسية الأمريكية. كان أول مرسوم هام أصدره فورد بعد توليه المنصب عفو رئاسي عن نيكسون لدوره في فضيحة ووترغيت، ما أثار ثورة عنيفة على رياسة فورد. أنشأ أيضًا برنامج رأفة مشروط للمتهربين من التجنيد في حرب فيتنام. كان معظم تركيز فورد في السياسة المحلية منصبًا على الاقتصاد، والذي شهد ركودًا في عهده. بعد ترويجه في البداية لزيادة ضرائب مصممة لمكافحة التضخم، دافع فورد عن خفض ضريبي مصمم لتجديد الاقتصاد، ووقع على قانونين لتخفيض الضرائب ليدخلا حيز التنفيذ. اتسمت السياسة الخارجية لحكومة فورد من الناحية الإجرائية بالدور المتزايد الذي بدأ الكونجرس في لعبه، وبالقيود المقابلة على سلطات الرئيس. بتغلبه على معارضة الكونجرس الكبيرة، تابع فورد سياسات نيكسون الانفراجية مع الاتحاد السوفييتي. في الانتخابات الرئاسية لعام 1976، واجه فورد رونالد ريغان، أحد قادة الجناح المحافظ للحزب الجمهوري. بعد سلسلة متواصلة من الانتخابات التمهيدية، فاز فورد بترشيح حزبه في المؤتمر الوطني الجمهوري لعام 1976. في الانتخابات العامة، هزم كارتر فورد بهامش ضيق في التصويت الشعبي والانتخابي. في استفتاءات المؤرخين وعلماء السياسة، يُقيّم فورد عمومًا على أنه رئيس أقل من عادي، بما يشبه كلًا من سلفه وخلفه إلى حد بعيد. (ar)
- Gerald Ford war der einzige Präsident der Vereinigten Staaten, der niemals durch vom Volk bestimmte Wahlmänner gewählt wurde. Er kam durch den Rücktritt seines Vorgängers Richard Nixon (siehe Watergate-Affäre) ins Amt. Ford war 1973 auf Grundlage des 25. Verfassungszusatzes zum Vizepräsidenten vom Kongress gewählt und anschließend von Nixon ernannt worden, da der bisherige Amtsinhaber Spiro Agnew im Oktober 1973 zurücktrat. Auf dieser Grundlage wurde im Dezember 1974 auch Fords Vizepräsident Nelson Rockefeller gewählt. Im November 1976 stellte sich Ford zur Wiederwahl, unterlag aber (relativ knapp) dem Demokraten Jimmy Carter. Während seiner vergleichsweise kurzen Amtsdauer gab es zahlreiche Personalwechsel in seinem Kabinett. Dies lag daran, dass Ford sämtliche Minister seines Vorgängers übernahm, von denen dann aber nur Außenminister Henry Kissinger und Finanzminister William E. Simon bis 1977 im Amt blieben. Weiterhin blieb auch der Leiter der Environmental Protection Agency, Russell E. Train, bis 1977 im Amt. (de)
- Gerald Ford's tenure as the 38th president of the United States began on August 9, 1974, upon the resignation of Richard Nixon from office, and ended on January 20, 1977, a period of 895 days. Ford, a Republican from Michigan, had served as vice president since December 6, 1973, following Spiro Agnew's resignation from that office. Ford was the only person to serve as president without being elected to either the presidency or the vice presidency. His presidency ended following his defeat in the 1976 presidential election by Democrat Jimmy Carter. Ford took office in the aftermath of the Watergate scandal and in the final stages of the Vietnam War, both of which engendered a new disillusion in American political institutions. Ford's first major act upon taking office was to grant a presidential pardon to Nixon for his role in the Watergate scandal, prompting a major backlash to Ford's presidency. He also created a conditional clemency program for Vietnam War draft dodgers. Much of Ford's focus in domestic policy was on the economy, which experienced a recession during his tenure. After initially promoting a tax increase designed to combat inflation, Ford championed a tax cut designed to rejuvenate the economy, and he signed two tax reduction acts into law. The foreign policy of the Ford administration was characterized in procedural terms by the increased role Congress began to play, and by the corresponding curb on the powers of the president. Overcoming significant congressional opposition, Ford continued Nixon's détente policies with the Soviet Union. In the 1976 presidential election, Ford was challenged by Ronald Reagan, a leader of the conservative wing of the Republican Party. After a contentious series of primaries, Ford narrowly won the nomination at the 1976 Republican National Convention. In the general election, Ford lost to Carter by a narrow margin in the popular and electoral vote. In polls of historians and political scientists, Ford is generally ranked as a below average president, much like both his predecessor and successor. (en)
- La présidence de Gerald Ford débuta le 9 août 1974, date de l'investiture de Gerald Ford en tant que 38e président des États-Unis à la suite de la démission du président Richard Nixon, et prit fin le 20 janvier 1977. Membre du Parti républicain, Ford avait précédemment été nommé vice-président des États-Unis le 6 décembre 1973 en remplacement de Spiro Agnew, également démissionnaire. Il est ainsi la seule personne à ce jour à avoir été à la fois vice-président et président des États-Unis sans avoir été élu à l'un ou l'autre poste. Il quitta le pouvoir après sa défaite à l'élection présidentielle de 1976 face au candidat démocrate Jimmy Carter. Ford entra en fonction à la suite du scandale du Watergate, qui avait accentué la méfiance de la population américaine à l'égard de ses institutions politiques. Son premier acte important, et aussi l'un de ses plus controversés, fut d'accorder la grâce présidentielle à Richard Nixon pour son implication dans le scandale du Watergate. Sur le plan intérieur, Ford eut à gérer la pire économie depuis la Grande Dépression caractérisée par une inflation galopante et une récession durant son mandat. Après s'être montré initialement favorable à une augmentation des impôts destinée à lutter contre l'inflation, il plaida en faveur d'une réduction des taxes afin de stimuler l'économie et ratifia deux lois qui allaient dans ce sens. Sous la présidence de Ford, la politique étrangère fut caractérisée par un rôle toujours plus grand du Congrès dans les prises de décision et une réduction des pouvoirs du président en la matière. Avec la chute de Saïgon et l'annexion du Sud-Vietnam par le Nord-Vietnam neuf mois après son accession à la présidence, l'implication des États-Unis au Vietnam prit définitivement fin. Ford signa également les accords d'Helsinki, marquant un mouvement vers la détente dans la guerre froide. Durant les primaires du parti républicain de 1976, Ford battit l'ancien gouverneur de la Californie Ronald Reagan pour l'investiture républicaine. Cependant, il perdit de justesse l'élection présidentielle de 1976 face à son rival démocrate, ancien gouverneur de la Géorgie, Jimmy Carter. Ford est généralement considéré par les historiens et les politologues comme un président moyen voire inférieur à la moyenne. (fr)
- Het kabinet–Ford was de uitvoerende macht van de Verenigde Staten van Amerika van 9 augustus 1974 tot 20 januari 1977. Vicepresident Gerald Ford van de Republikeinse Partij werd de 38e president van de Verenigde Staten na het aftreden van president Richard Nixon nadat zijn positie door het Watergateschandaal onhoudbaar was geworden, Ford werd verslagen voor een eigen termijn in de presidentsverkiezingen van 1976 na dat hij verloor van de Democratische kandidaat voormalig gouverneur van Georgia Jimmy Carter. (nl)
- La presidenza di Gerald Ford ebbe inizio il 9 agosto 1974, quando egli divenne Presidente degli Stati Uniti d'America a seguito delle dimissioni di Richard Nixon dalla sua carica di Presidente degli Stati Uniti, e terminò il 20 gennaio 1977, un periodo di 895 giorni. Gerald Ford, un repubblicano del Michigan, era stato Vicepresidente degli Stati Uniti d'America dal 6 dicembre 1973, quando entrò in carica a seguito delle dimissioni del suo predecessore, Spiro Agnew. 38º Presidente degli Stati Uniti, Ford fu il primo Presidente, e rimane tale tuttora, a non essere mai stato eletto né Presidente né Vicepresidente degli Stati Uniti. La sua presidenza terminò con le Elezioni presidenziali negli Stati Uniti d'America del 1976, che videro la vittoria del candidato democratico Jimmy Carter. Ford assunse la carica a seguito dello scandalo Watergate e nello stadio finale della guerra del Vietnam, eventi che insieme generarono una nuova disillusione nelle istituzioni politiche americane. Il primo atto rilevante compiuto da Ford, appena assunta la carica di Presidente, fu quello di concedere a Nixon il "perdono presidenziale" per il ruolo che questi aveva avuto nello scandalo Watergate, provocando un grosso contraccolpo alla sua presidenza. Egli creò anche un programma di clemenza condizionata per i giovani americani renitenti al servizio militare nel Vietnam. Gran parte dell'attenzione prestata da Ford alla politica interna fu rivolta all'economia, che subì un periodo di recessione tra il 1973 e il 1975. Dopo aver promosso un aumento delle imposte volto al contenimento dell'inflazione, Ford sostenne un taglio delle imposte volto a ringiovanire l'economia e promulgò due leggi di riduzione delle medesime. La politica estera dell'amministrazione Ford fu caratterizzata in termini procedurali dal maggior ruolo che il Congresso cominciò a giocare e il corrispondente calo dei poteri del Presidente. Superando la significativa opposizione congressuale, Ford proseguì le politiche di distensione di Nixon con l'Unione Sovietica. Nelle elezioni presidenziali del 1976, Ford fu sfidato da Ronald Reagan, un leader dell'ala conservatrice del partito repubblicano. Dopo una serie di litigiose elezioni primarie repubblicane nel 1976, Ford ottenne la nomination del suo partito alla Convenzione Nazionale Repubblicana del 1976, ma nelle elezioni generali fu sconfitto con uno stretto margine da Carter. Nella classifica storica dei presidenti degli Stati Uniti d'America, Ford è posto in alto per la sua autorità morale ma in basso per la sua visione e capacità impostare un programma di governo. (it)
- Президентство Джеральда Форда розпочалося 9 серпня 1974 року, коли Джеральд Форд став президентом Сполучених Штатів після відставки Річарда Ніксона з посади, і закінчилося 20 січня 1977 року, протягом 895 днів. Форд, республіканець з Мічигану, обіймав посаду віце-президента США з 6 грудня 1973 року після відставки Спіро Агню з цієї посади. Тридцять восьмий президент Сполучених Штатів Америки, Форд є першою і на сьогоднішній день єдиною особою, яка обіймала посаду президента, не обираючись ні президентом, ні віце-президентом. Його президентство закінчилося після його поразки на президентських виборах 1976 році демократу Джиммі Картеру. Форд вступив на посаду після скандалу Вотергейт та на завершальних стадіях війни у В'єтнамі, що викликало нове розчарування в американських політичних інститутах. Перший головний акт Форда після вступу на посаду полягав у призначенні повного президентського помилування президента Ніксона за його роль у скандалі Вотергейт, що спричинило серйозні реакції на президентство Форда. Він також створив програму умовного помилування для ухильників війни у В'єтнамі. Велика увага Форда у внутрішній політиці була приділена економіці, яка пережила спад під час його перебування на посаді. Після спочатку сприяння підвищенню податку, призначеному для боротьби з інфляцією, Форд виступав за зниження податків, призначених для омолодження економіки, і він підписав два закони про зниження податків. Зовнішня політика адміністрації Форда характеризувалася в процедурному відношенні посиленою роллю, яку почав грати Конгрес, і відповідним стримуванням повноважень президента. Подолавши значну опозицію в Конгресі, Форд продовжував політику Ніксона щодо розрядки Радянського Союзу. На президентських виборах 1976 року Форд був переможений Рональдом Рейганом, лідером консервативного крила Республіканської партії. Після суперечливої серії праймеріз Форд виграв номінацію своєї партії на Республіканській національній конвенції 1976 року. На загальних виборах Картер переміг Форда вузьким відривом у всенародному та виборчому голосуванні. У опитуваннях істориків та політологів Форд, як правило, займає найвище місце за своїм моральним авторитетом і найнижче за баченням та здатністю встановлювати порядок денний. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Het kabinet–Ford was de uitvoerende macht van de Verenigde Staten van Amerika van 9 augustus 1974 tot 20 januari 1977. Vicepresident Gerald Ford van de Republikeinse Partij werd de 38e president van de Verenigde Staten na het aftreden van president Richard Nixon nadat zijn positie door het Watergateschandaal onhoudbaar was geworden, Ford werd verslagen voor een eigen termijn in de presidentsverkiezingen van 1976 na dat hij verloor van de Democratische kandidaat voormalig gouverneur van Georgia Jimmy Carter. (nl)
- بدأت ولاية جيرالد فورد بصفته الرئيس الثامن والثلاثين للولايات المتحدة في 9 أغسطس 1974، عقب استقالة ريتشارد نيكسون من المنصب، وانتهت في 20 يناير 1977، بعد أن دامت 895 يومًا. كان فورد، وهو جمهوري من ميشيغان، قد شغل منصب نائب الرئيس منذ 6 ديسمبر 1973، بعد استقالة سبيرو أغنيو من المنصب. تميز فورد بكونه الشخص الوحيد الذي تولى الرئاسة من دون أن يُنتخب للرئاسة ولا لنيابة الرئاسة. انتهت ولايته بعد هزيمته في انتخابات عام 1976 أمام الديمقراطي جيمي كارتر. (ar)
- Gerald Ford war der einzige Präsident der Vereinigten Staaten, der niemals durch vom Volk bestimmte Wahlmänner gewählt wurde. Er kam durch den Rücktritt seines Vorgängers Richard Nixon (siehe Watergate-Affäre) ins Amt. (de)
- Gerald Ford's tenure as the 38th president of the United States began on August 9, 1974, upon the resignation of Richard Nixon from office, and ended on January 20, 1977, a period of 895 days. Ford, a Republican from Michigan, had served as vice president since December 6, 1973, following Spiro Agnew's resignation from that office. Ford was the only person to serve as president without being elected to either the presidency or the vice presidency. His presidency ended following his defeat in the 1976 presidential election by Democrat Jimmy Carter. (en)
- La présidence de Gerald Ford débuta le 9 août 1974, date de l'investiture de Gerald Ford en tant que 38e président des États-Unis à la suite de la démission du président Richard Nixon, et prit fin le 20 janvier 1977. Membre du Parti républicain, Ford avait précédemment été nommé vice-président des États-Unis le 6 décembre 1973 en remplacement de Spiro Agnew, également démissionnaire. Il est ainsi la seule personne à ce jour à avoir été à la fois vice-président et président des États-Unis sans avoir été élu à l'un ou l'autre poste. Il quitta le pouvoir après sa défaite à l'élection présidentielle de 1976 face au candidat démocrate Jimmy Carter. (fr)
- La presidenza di Gerald Ford ebbe inizio il 9 agosto 1974, quando egli divenne Presidente degli Stati Uniti d'America a seguito delle dimissioni di Richard Nixon dalla sua carica di Presidente degli Stati Uniti, e terminò il 20 gennaio 1977, un periodo di 895 giorni. (it)
- Президентство Джеральда Форда розпочалося 9 серпня 1974 року, коли Джеральд Форд став президентом Сполучених Штатів після відставки Річарда Ніксона з посади, і закінчилося 20 січня 1977 року, протягом 895 днів. Форд, республіканець з Мічигану, обіймав посаду віце-президента США з 6 грудня 1973 року після відставки Спіро Агню з цієї посади. Тридцять восьмий президент Сполучених Штатів Америки, Форд є першою і на сьогоднішній день єдиною особою, яка обіймала посаду президента, не обираючись ні президентом, ні віце-президентом. Його президентство закінчилося після його поразки на президентських виборах 1976 році демократу Джиммі Картеру. (uk)
|
.jpg?width=300)
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
