| dbo:abstract
|
- الوجود (بالإنجليزيّة: Existence) هو القدرة على التفاعل مع الواقع (أو الكون) بشكل مباشر أو غير مباشر. يُعتبر التعريف المحدد للوجود أحد أهم المسائل وأكثرها جوهريّة في الأنطولوجيا؛ الدراسة الفلسفيّة للوجود والكينونة والواقع في العموم، بالإضافة لدراسة مقولات الوجود وعلاقاتها. تندرج تلك الدراسة تحت إحدى الفروع الرئيسة للفلسفة ألا وهي الميتافيزيقا، تتعامل الأنطولوجيا مع الأسئلة المتعلقة بالوجود؛ ما هي الموجودات؟ وكيف تُصنَّف تلك الموجودات وترتبط في ما بينها بعلاقات في تراتبيّة وتنقسم تبعًا للتشابهات والاختلافات. تفترض الفلسفة الماديّة أن ما يوجد هو المادة والطاقة فقط، وأن الموجودات تتكون من مادة وطاقة فقط، أن كل الأفعال تتطلب طاقة وأن كل الظواهر (بما في ذلك الوعي) هي نتيجة لتفاعلات ماديّة. تفترض الفلسفة العقلانيّة/المثاليّة أن ما يوجد هو الأفكار فقط، وأن كل الأشياء تتكون من الفكر، وأن كل الأشياء تتطلب مجموعة من الأفكار المترابطة وكل الظواهر (بما في ذلك الوعي) تنتج من فهم تأثير العالم الاسميّ الذي يقبع بمعزل عن الشيء-في-ذاته. (ar)
- L'existència és el fet d'ésser, per exemple el fet d'ésser d'una manera absoluta, el fet de ser donat per a la percepció, o fins i tot per a la consciència. Existència s'oposa al mateix temps a l'essència (el que és) i al no-res que és la seva negació. (ca)
- Existence (z latinského existentia < ex-sistere spočívat vně, vyskytovat se) je ontologický pojem, který popisuje, že něco skutečně je ve fyzickém světě. Pojem lze do češtiny přeložit též jako „výskyt“, „vnější projev“. Často[kdy?] se však slova existence užívá jen jako synonyma pojmu bytí.[zdroj?!] Scholastická filozofie přiřazuje existenci význam toho, co náleží k vnějšímu světu, tedy světu skutečnému či reálnému. Pojem je tedy spojován s objektivitou a realitou jako něco, co nenáleží pouze do světa fantazie: Non potest autem efficax sumi testimonium veritatis per ea quae non in rei existentia sed solum in apparentia sunt gesta. (Nelze brát svědectví o pravdě z těch věcí, které neexistují skutečně, ale pouze se jeví) To, co existuje, lze popsat také jako to, co je nadáno vlastní činností: … quod per se habet operationem et per se existentiam habere potest. (… to, co je nadáno vlastní činností může mít také vlastní existenci) Středověká filosofie rozvinula protiklad existence jako aktuálního bytí zde a podstaty, esence, jako ideálního a obecného určení bytosti či jsoucna. Tento strom zde je jednotlivou existence (moderně řečeno výskytem) esence stromu. I v Hegelově filosofii je existence zvnějšněním podstaty ducha. V moderní filosofii přechází důraz na jednotlivou, konkrétní existence, zejména člověka (S. Kierkegaard). Právě lidská (tj. naše) existence je východiskem veškerého poznání, zkušenosti, ale i usilování (intence, E. Husserl) a svobody. Existence člověka přitom není jen nějakým „výskytem“ předmětu (M. Heidegger), nýbrž pobytem (Dasein), údělem bytosti, jíž na jejím bytí záleží a která ví, že je konečná, smrtelná. Existence není izolovaný a svrchovaný „subjekt“, nýbrž je pobytem na světě, který přehlíží, přičítá si svoji minulost a je neustálou starostí o budoucí. Dramatičnost lidské existence jako prázdné svobody ke tvoření sebe sama zdůrazní existencialismus (Sartre, Camus), současná filosofie staví do popředí otázky odpovednosti, existence jako východiska vztahů ke druhému ( „já a ty“, M. Buber) a etiky vůbec (E. Lévinas). (cs)
- Das Wort Existenz (lateinisch existentia „Bestehen, Dasein“) bezeichnet in der Philosophie das Vorhandensein eines Dinges ohne nähere Bestimmung, ob es sich um einen materiellen oder ideellen Gegenstand handelt. In der Existenzphilosophie und im Existentialismus wird der Begriff oft synonym für „menschliches Dasein“ gebraucht. Umgangssprachlich bezeichnet Existenz auch die wirtschaftliche Lebensgrundlage eines Menschen, zum Beispiel in Form eines wirtschaftlichen Betriebes (Handelsgeschäft, Anwaltskanzlei oder Ähnliches). In der Prädikatenlogik wird mit Existenz die Voraussetzung für eine Prädikatszuweisung gekennzeichnet. (de)
- Ekzisto estas filozofia koncepto malfacile difinebla. La fako de filozofio, kiu studas la ekziston kaj la diversajn kategoriojn de ekzisto, nomiĝas ontologio. Grava filozofia diskuto pri ekzisto temas pri tio ĉu ĝi estas predikato aŭ ne, do ĉu ĝi esprimas econ de objektoj aŭ ne. La plejmulto de la filozofoj, kiuj kutime argumentas ke ekzisto ne estas predikato, tamen akceptus ke ĝi povas roli kiel duagrada predikato, se oni uzas . Tio signifas, ke ĝi povas esti predikato, kiu esprimas econ de predikatoj, ne de objektoj. (eo)
- En filosofía, la existencia es, en términos generales, la realidad de un ente. A este concepto se lo suele contrastar con el de esencia. (es)
- Existence is the ability of an entity to interact with reality. In philosophy, it refers to the ontological property of being. (en)
- Existentzia badenaren, existitzen denaren nolakotasuna da. Ohiko hizkeran, munduan egotea da baina berez termino filosofikoa da, ontologia filosofiako azpi-diziplinan, aztertutakoa. Existentziaren terminoari esentzia kontrajartzen zaio. (eu)
- Le terme d'existence en soi est ambigu, il recouvre de multiples sens. Dans le langage trivial il désigne le fait d'être, d'être de manière réelle, il est ainsi utilisé dans un usage tout aussi indéterminé chez beaucoup de philosophes comme équivalent au terme d'« être ». Outre le fait d'exister il intervient indique dit le Petit Larousse dans plusieurs expressions courantes pour signaler une durée (une longue existence), au sens de vie (être las de son existence), un mode de vie (changer d'existence), etc. En métaphysique, notamment chez Thomas d'Aquin, il forme avec le terme d'« essence » un couple complémentaire, l'essence serait les idées des choses, ce qu'elles sont « en soi » et l'existence le fait d'être dans la réalité, d'avoir été créé pour les croyants. Cependant, au sens étymologique, « existence » possède une signification plus précise. Existere (en latin archaïque exsistere, soit ex + sistere), « sortir de », « se manifester, se montrer », interprété par certains philosophes comme « être hors de soi », donc être auprès des choses. On lit en effet dans le dictionnaire Gaffiot qu'en latin le verbe exsisto (existo) a deux significations principales. Sens 1 : sortir de , s'élever de, et par dérivation, naître de. Sens 2 : se dresser, se manifester, se montrer. Ce deuxième sens sera évidemment très exploité par Heidegger. Au sens d' « être hors de soi », « existence » ne pourrait s'appliquer qu'à l'homme proprement dit, et nullement aux simples choses : seul l'homme existe. C'est en ce sens que l'existentialisme et Jean-Paul Sartre usent de ce terme. Il en est de même chez Martin Heidegger dans son livre Être et Temps et chez Emmanuel Levinas. L'existence chez Heidegger ne concerne que l'homme ; les choses et les animaux sont simplement là. Dans l'existence, on trouve l'idée de vie, avec ses fragilités et ses incertitudes, mais aussi celle d'un mouvement, d'un « avoir-à-être » ou d'un « faire-place-à-être » (entendu comme exposition à l'être) qui ne concerne que le Dasein. (fr)
- Keberadaan atau eksistensi (berasal dari kata bahasa latin existere yang artinya muncul, ada, timbul, memiliki keberadaan ). Existere disusun dari ex yang artinya keluar dan sistere yang artinya tampil atau muncul. Terdapat beberapa pengertian tentang keberadaan yang dijelaskan menjadi 4 pengertian. Pertama, keberadaan adalah apa yang ada. Kedua, keberadaan adalah apa yang memiliki . Ketiga, keberadaan adalah segala sesuatu yang dialami dan menekankan bahwa sesuatu itu ada. Keempat, keberadaan adalah . (in)
- L'esistenza è argomento ontologico per eccellenza e si relaziona con quello dell'Essere, ma in subordine, come suo modo contingente di manifestarsi e di fluire. Esso attiene perciò anche alla dimensione del divenire. Da dove veniamo? Chi siamo? Dove andiamo?, di Paul Gauguin (1897) (it)
- 실존(實存, 영어: existence)이란 어떤 존재자(entity)가 실재(reality)와 상호작용할 수 있는 능력이다. 존재(being)의 존재론적 속성이다. 실존하는 것이 무엇이냐에 따라 모든 철학적 입장은 크게 유물론과 관념론으로 나뉜다. 유물론에서는 실존하는 사물은 물질과 에너지 뿐이라고 본다. 만물은 물질로 만들어져 있고, 모든 행동은 에너지를 필요로 한다. 의식을 포함한 모든 현상은 물질과 에너지의 상호작용의 결과일 뿐이다. 변증법적 유물론에서는 존재와 실존을 구분하지 않으며, 존재=실존을 물질의 다양한 형태의 객관적 실재로 정의한다. 한편 관념론은 물질계는 부차적인 것이고, 사고와 관념이야말로 실존하는 것이라고 본다. 관념론 철학들에서는 종종 실존의 한계를 넘어서는 능력으로서 초월이라는 것이 있어서 실존과 대비된다. 스콜라주의에서는 사물의 실존은 본질에서 파생되는 것이 아니라 유일신의 창조적 의지에 의해 결정되는 것이며, 실존과 본질의 이원론이 신을 통해서만 해결될 수 있다고 해석했다. 인식론적 관념론의 일종으로서 합리론은 실존을 인지가능성과 합리성으로 해석하며, 의식을 포함한 모든 현상은 물자체 너머에 있는 를 이해하는 결과라고 해석한다. 실존을 정확히 어떻게 정의할 것인지는 존재론의 가장 중요하고 근본적인 주제 중 하나다. 존재론은 전통적으로 형이상학으로 알려진 철학의 주요 분야 중 하나로, 어떤 사물이나 존재자가 실존하는지, 또는 실존한다고 말할 수 있는지, 그리고 그러한 사물들이 유사성과 차이점에 따라 어떻게 계층화되고 세분화될 수 있는지를 다루는 철학이다. (ko)
- 存在（そんざい、英語 being, existence, ドイツ語 Sein）とは、
* あること。あるいは、いること。また、そのある（いる）何か。事物、物体、事柄、物質として有るという概念及びそのもの。「歴史に存在する人物」「神の存在」のように用いる。
* （哲学）
* 他の何かに依存することなく、それ自体としてあるもの。
* ものの本質。
* （人間にとって）まず現実（リアリティ）としてあるもの。実存。
* 《現象》として人の意識に映じているものや人が経験している内容。 (ja)
- Met de term bestaan of existentie wordt het 'er zijn' of existeren van een bepaalde entiteit aangeduid. Existentieel is het bijbehorende bijvoeglijk naamwoord. In de natuurlijke taal wordt de term "bestaan" vaak gebruikt als synoniem voor "het er zijn" van élke entiteit, ook van abstracta. Het is heel gewoon om te zeggen: "er bestaat een getal drie dat de wortel is van negen". Binnen de ontologie, de zijnsleer, bestaan er verschillende opvattingen over het gebruik van de term. (nl)
- Istnienie (łac. existentia) – jedna z najbardziej fundamentalnych (obok pojęcia istoty – essentia) kategorii (pojęć) metafizycznych. W filozofii klasycznej (arystotelesowsko-tomistycznej) fakt bycia, czegoś, co określa i specyfikuje istota. Każdy byt składa się z istoty – tego, czym ten byt jest, i istnienia – faktu bycia. Każdy byt jest więc istotą (essentia) istniejącą. W historii filozofii pojęcie istnienia było szeroko dyskutowane:
* Platon – naprawdę istnieją tylko idee,
* Arystoteles – istnieją rzeczy złożone z aktu i potencji,
* Tomasz z Akwinu – istnieje tylko Bóg – jedyny Byt będący czystym Aktem Istnienia, inne byty tylko partycypują – otrzymują istnienie od Niego,
* Martin Heidegger – nowa metafizyka = prawdziwa ontologia czyli teoria istnienia. (pl)
- 一意性、ユニーク (英: uniqueness)とは、誰かまたは何かが他のものと比較して異なる状態または状態のこと。 人間に関連して使用される場合、人の性格や特性に関連しており、その人が所属している文化における一般的な性格特性とは異なることを示している。 一意性という用語が物に関連して使用される場合、多くの場合は、ある製品が同じカテゴリ内の他の製品から製品を目立たせるために、製品を宣伝または販売するために使用される要素である。 (ja)
- Existência é a qualidade de tudo o que é real ou existe, e é também a base de todas as outras coisas. Seus campos de estudo são principalmente a metafísica (enquanto tratado o aspecto amplo do termo) e a ontologia (do ser enquanto ser). Dentre os estudiosos que dissertaram sobre o tema, podemos citar Sartre, que foi um filósofo que tratou do tema da existência, assim como o nada e o ser. Seu conceito está ligado à concepção de realidade e percepção. (pt)
- Unicidade ou singularidade é a qualidade, estado ou condição de algo ou alguém ser único, isto é, de ser diferente de qualquer outra coisa com que seja comparado. Quando usado em relação aos seres humanos, refere-se freqüentemente à personalidade de uma pessoa, ou a algumas características específicas dela, sinalizando que é diferente dos traços de personalidade prevalecentes em sua cultura. Quando o termo unicidade é usado em relação a um objeto, pode freqüentemente ser com relação a um produto, visando destacá-lo de outros produtos dentro da mesma categoria, durante sua divulgação ou comercialização. A noção de "excepcionalismo americano" é baseada na singularidade da cultura ocidental, em particular, do seu bem definido laicismo. (pt)
- Existens (lexikaliskt: tillvaro, verklighet, befintlighet, liv; bestånd, fortvaro; uppehälle, utkomst, vara) är ett centralt begrepp inom de filosofiska områdena ontologi och metafysik som just behandlar frågor om vad som finns och vad det innebär att något finns. I filosofins historia kan man se en grundläggande skillnad mellan ontologisk idealism och materialism. Idealister menar att verkligheten fundamentalt är i någon mening andlig (medveten, idémässig), medan materialister anser att den djupast sett är materiell (fysisk). Inom dessa huvudinriktningar finns flera olika varianter. Hos både idealister och materialister förekommer tanken att existens innebär bestämdhet. Frågan vad det betyder att något existerar (finns) är en annan än frågan hur man får kunskap om det som existerar (kunskapsteori, epistemologi). (sv)
- Уникальность — это состояние, при котором некто или нечто не похожи ни на кого либо ни на что другое в сравнительном контексте. При использовании в отношении человека, термин уникальность применяется чаще всего в отношении его личности или некоторых его специфических характеристик, давая понять, что он, в отличие от других людей, обладает некими неповторимыми особенностями, не встречающимся в пределах горизонта сравнения. Если термин уникальность используется по отношению к объекту, то чаще всего он употребим по отношению к товарному продукту, для того чтобы в целях рекламы и маркетинга выделить этот товарный продукт из ряда других продуктов или субститутов. Понятие американской исключительности основывается на мнении об уникальности Запада, особенно благодаря его подчеркиваемому секуляризму. (ru)
- Существова́ние (лат. exsistentia/existentia от exsisto/existo — выступаю, появляюсь, выхожу, возникаю, происхожу, оказываюсь, существую) — аспект всякого сущего, в отличие от другого его аспекта — сущности. В отличие от слова «бытие», слово «существование», как правило, выражает только аспект сущего, тогда как слово «бытие» употребляют также в значении «всё существующее», «мир как целое». Для Баумгартена существование как экзистенция совпадает с действительностью (лат. actualitas). Особое место занимает вопрос существования (экзистенция) человека. Экзистенция — центральная категория экзистенциальной философии (Кьеркегор, Ясперс, Хайдеггер, Сартр, Марсель, Камю и др.), обозначающая прежде всего уникальное и непосредственно переживаемое человеческое существование. Так, согласно Хайдеггеру такое существование — экзистенция — относится к особому сущему — Dasein — и должно рассматриваться в особой экзистенциальной аналитике, в отличие от , применимой для других сущих. Схоластика (см. Реализм (философия), Номинализм) усматривала в дуализме сущности и существования коренную раздвоенность природного (сотворённого) универсума, снимаемую лишь в Боге: существование вещи не выводимо из её сущности, но детерминировано в конечном счёте творческим волением Бога. Существование традиционно противопоставляется сущности. Сущность традиционно, начиная, как минимум, с эпохи Возрождения, исследуется научными дисциплинами. Традиционная наука пытается открыть сущность или субстанцию. Особенно в этом преуспела математика, для которой не так важно конкретное существование чего-либо, как возможности оперировать с сущностями. Вместе с тем, существование предполагает не отстранённый, абстрагированный взгляд на сущности, но делает акцент на их реальности. Таким образом, получается разрыв между абстрактными сущностями и экзистенциальной реальностью — существованием. (ru)
- Існува́ння, екзисте́нтність (від екзистенція) — центральне поняття екзистенціалізму, унікальна особистісна сутність людини, що втілює в собі духовну, психоемоційну неповторність особи. Особистісний характер екзистенції робить її недосяжною для будь-яких логіко-дискурсивних, раціонально-об'єктивних методів пізнавального осягнення. Внаслідок загальності методи виявляються принципово «несумірними» з особистісною (неповторно-унікальною) природою екзистенції. Тому екзистенція, як принципово несумірна із «загальним», речово-предметним об'єктивним світом, з його раціонально-логічною структурою виступає як те, що «не є» (сукупність можливостей, майбутнє та ін., що на них переважно і орієнтована екзистенція як на предмет своїх бажань, задумів, планів, проєктів), як небуття або ніщо. (uk)
- 存在（英語：existence，源自拉丁語 existentia）是實體與物理現實交互的能力。 在哲學中指存有的本體論性質。 在存在主義哲學等相關領域，這個詞經常被用作“人類存在”的同義詞。 在謂詞邏輯中，謂詞賦值的條件被標記為存在。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- L'existència és el fet d'ésser, per exemple el fet d'ésser d'una manera absoluta, el fet de ser donat per a la percepció, o fins i tot per a la consciència. Existència s'oposa al mateix temps a l'essència (el que és) i al no-res que és la seva negació. (ca)
- Ekzisto estas filozofia koncepto malfacile difinebla. La fako de filozofio, kiu studas la ekziston kaj la diversajn kategoriojn de ekzisto, nomiĝas ontologio. Grava filozofia diskuto pri ekzisto temas pri tio ĉu ĝi estas predikato aŭ ne, do ĉu ĝi esprimas econ de objektoj aŭ ne. La plejmulto de la filozofoj, kiuj kutime argumentas ke ekzisto ne estas predikato, tamen akceptus ke ĝi povas roli kiel duagrada predikato, se oni uzas . Tio signifas, ke ĝi povas esti predikato, kiu esprimas econ de predikatoj, ne de objektoj. (eo)
- En filosofía, la existencia es, en términos generales, la realidad de un ente. A este concepto se lo suele contrastar con el de esencia. (es)
- Existence is the ability of an entity to interact with reality. In philosophy, it refers to the ontological property of being. (en)
- Existentzia badenaren, existitzen denaren nolakotasuna da. Ohiko hizkeran, munduan egotea da baina berez termino filosofikoa da, ontologia filosofiako azpi-diziplinan, aztertutakoa. Existentziaren terminoari esentzia kontrajartzen zaio. (eu)
- Keberadaan atau eksistensi (berasal dari kata bahasa latin existere yang artinya muncul, ada, timbul, memiliki keberadaan ). Existere disusun dari ex yang artinya keluar dan sistere yang artinya tampil atau muncul. Terdapat beberapa pengertian tentang keberadaan yang dijelaskan menjadi 4 pengertian. Pertama, keberadaan adalah apa yang ada. Kedua, keberadaan adalah apa yang memiliki . Ketiga, keberadaan adalah segala sesuatu yang dialami dan menekankan bahwa sesuatu itu ada. Keempat, keberadaan adalah . (in)
- L'esistenza è argomento ontologico per eccellenza e si relaziona con quello dell'Essere, ma in subordine, come suo modo contingente di manifestarsi e di fluire. Esso attiene perciò anche alla dimensione del divenire. Da dove veniamo? Chi siamo? Dove andiamo?, di Paul Gauguin (1897) (it)
- 存在（そんざい、英語 being, existence, ドイツ語 Sein）とは、
* あること。あるいは、いること。また、そのある（いる）何か。事物、物体、事柄、物質として有るという概念及びそのもの。「歴史に存在する人物」「神の存在」のように用いる。
* （哲学）
* 他の何かに依存することなく、それ自体としてあるもの。
* ものの本質。
* （人間にとって）まず現実（リアリティ）としてあるもの。実存。
* 《現象》として人の意識に映じているものや人が経験している内容。 (ja)
- Met de term bestaan of existentie wordt het 'er zijn' of existeren van een bepaalde entiteit aangeduid. Existentieel is het bijbehorende bijvoeglijk naamwoord. In de natuurlijke taal wordt de term "bestaan" vaak gebruikt als synoniem voor "het er zijn" van élke entiteit, ook van abstracta. Het is heel gewoon om te zeggen: "er bestaat een getal drie dat de wortel is van negen". Binnen de ontologie, de zijnsleer, bestaan er verschillende opvattingen over het gebruik van de term. (nl)
- 一意性、ユニーク (英: uniqueness)とは、誰かまたは何かが他のものと比較して異なる状態または状態のこと。 人間に関連して使用される場合、人の性格や特性に関連しており、その人が所属している文化における一般的な性格特性とは異なることを示している。 一意性という用語が物に関連して使用される場合、多くの場合は、ある製品が同じカテゴリ内の他の製品から製品を目立たせるために、製品を宣伝または販売するために使用される要素である。 (ja)
- Existência é a qualidade de tudo o que é real ou existe, e é também a base de todas as outras coisas. Seus campos de estudo são principalmente a metafísica (enquanto tratado o aspecto amplo do termo) e a ontologia (do ser enquanto ser). Dentre os estudiosos que dissertaram sobre o tema, podemos citar Sartre, que foi um filósofo que tratou do tema da existência, assim como o nada e o ser. Seu conceito está ligado à concepção de realidade e percepção. (pt)
- Існува́ння, екзисте́нтність (від екзистенція) — центральне поняття екзистенціалізму, унікальна особистісна сутність людини, що втілює в собі духовну, психоемоційну неповторність особи. Особистісний характер екзистенції робить її недосяжною для будь-яких логіко-дискурсивних, раціонально-об'єктивних методів пізнавального осягнення. Внаслідок загальності методи виявляються принципово «несумірними» з особистісною (неповторно-унікальною) природою екзистенції. Тому екзистенція, як принципово несумірна із «загальним», речово-предметним об'єктивним світом, з його раціонально-логічною структурою виступає як те, що «не є» (сукупність можливостей, майбутнє та ін., що на них переважно і орієнтована екзистенція як на предмет своїх бажань, задумів, планів, проєктів), як небуття або ніщо. (uk)
- 存在（英語：existence，源自拉丁語 existentia）是實體與物理現實交互的能力。 在哲學中指存有的本體論性質。 在存在主義哲學等相關領域，這個詞經常被用作“人類存在”的同義詞。 在謂詞邏輯中，謂詞賦值的條件被標記為存在。 (zh)
- الوجود (بالإنجليزيّة: Existence) هو القدرة على التفاعل مع الواقع (أو الكون) بشكل مباشر أو غير مباشر. يُعتبر التعريف المحدد للوجود أحد أهم المسائل وأكثرها جوهريّة في الأنطولوجيا؛ الدراسة الفلسفيّة للوجود والكينونة والواقع في العموم، بالإضافة لدراسة مقولات الوجود وعلاقاتها. تندرج تلك الدراسة تحت إحدى الفروع الرئيسة للفلسفة ألا وهي الميتافيزيقا، تتعامل الأنطولوجيا مع الأسئلة المتعلقة بالوجود؛ ما هي الموجودات؟ وكيف تُصنَّف تلك الموجودات وترتبط في ما بينها بعلاقات في تراتبيّة وتنقسم تبعًا للتشابهات والاختلافات. (ar)
- Existence (z latinského existentia < ex-sistere spočívat vně, vyskytovat se) je ontologický pojem, který popisuje, že něco skutečně je ve fyzickém světě. Pojem lze do češtiny přeložit též jako „výskyt“, „vnější projev“. Často[kdy?] se však slova existence užívá jen jako synonyma pojmu bytí.[zdroj?!] Scholastická filozofie přiřazuje existenci význam toho, co náleží k vnějšímu světu, tedy světu skutečnému či reálnému. Pojem je tedy spojován s objektivitou a realitou jako něco, co nenáleží pouze do světa fantazie: To, co existuje, lze popsat také jako to, co je nadáno vlastní činností: (cs)
- Das Wort Existenz (lateinisch existentia „Bestehen, Dasein“) bezeichnet in der Philosophie das Vorhandensein eines Dinges ohne nähere Bestimmung, ob es sich um einen materiellen oder ideellen Gegenstand handelt. In der Existenzphilosophie und im Existentialismus wird der Begriff oft synonym für „menschliches Dasein“ gebraucht. Umgangssprachlich bezeichnet Existenz auch die wirtschaftliche Lebensgrundlage eines Menschen, zum Beispiel in Form eines wirtschaftlichen Betriebes (Handelsgeschäft, Anwaltskanzlei oder Ähnliches). (de)
- Le terme d'existence en soi est ambigu, il recouvre de multiples sens. Dans le langage trivial il désigne le fait d'être, d'être de manière réelle, il est ainsi utilisé dans un usage tout aussi indéterminé chez beaucoup de philosophes comme équivalent au terme d'« être ». Outre le fait d'exister il intervient indique dit le Petit Larousse dans plusieurs expressions courantes pour signaler une durée (une longue existence), au sens de vie (être las de son existence), un mode de vie (changer d'existence), etc. (fr)
- 실존(實存, 영어: existence)이란 어떤 존재자(entity)가 실재(reality)와 상호작용할 수 있는 능력이다. 존재(being)의 존재론적 속성이다. 실존하는 것이 무엇이냐에 따라 모든 철학적 입장은 크게 유물론과 관념론으로 나뉜다. 유물론에서는 실존하는 사물은 물질과 에너지 뿐이라고 본다. 만물은 물질로 만들어져 있고, 모든 행동은 에너지를 필요로 한다. 의식을 포함한 모든 현상은 물질과 에너지의 상호작용의 결과일 뿐이다. 변증법적 유물론에서는 존재와 실존을 구분하지 않으며, 존재=실존을 물질의 다양한 형태의 객관적 실재로 정의한다. 한편 관념론은 물질계는 부차적인 것이고, 사고와 관념이야말로 실존하는 것이라고 본다. 관념론 철학들에서는 종종 실존의 한계를 넘어서는 능력으로서 초월이라는 것이 있어서 실존과 대비된다. 스콜라주의에서는 사물의 실존은 본질에서 파생되는 것이 아니라 유일신의 창조적 의지에 의해 결정되는 것이며, 실존과 본질의 이원론이 신을 통해서만 해결될 수 있다고 해석했다. 인식론적 관념론의 일종으로서 합리론은 실존을 인지가능성과 합리성으로 해석하며, 의식을 포함한 모든 현상은 물자체 너머에 있는 를 이해하는 결과라고 해석한다. (ko)
- Istnienie (łac. existentia) – jedna z najbardziej fundamentalnych (obok pojęcia istoty – essentia) kategorii (pojęć) metafizycznych. W filozofii klasycznej (arystotelesowsko-tomistycznej) fakt bycia, czegoś, co określa i specyfikuje istota. Każdy byt składa się z istoty – tego, czym ten byt jest, i istnienia – faktu bycia. Każdy byt jest więc istotą (essentia) istniejącą. W historii filozofii pojęcie istnienia było szeroko dyskutowane: (pl)
- Unicidade ou singularidade é a qualidade, estado ou condição de algo ou alguém ser único, isto é, de ser diferente de qualquer outra coisa com que seja comparado. Quando usado em relação aos seres humanos, refere-se freqüentemente à personalidade de uma pessoa, ou a algumas características específicas dela, sinalizando que é diferente dos traços de personalidade prevalecentes em sua cultura. Quando o termo unicidade é usado em relação a um objeto, pode freqüentemente ser com relação a um produto, visando destacá-lo de outros produtos dentro da mesma categoria, durante sua divulgação ou comercialização. (pt)
- Уникальность — это состояние, при котором некто или нечто не похожи ни на кого либо ни на что другое в сравнительном контексте. При использовании в отношении человека, термин уникальность применяется чаще всего в отношении его личности или некоторых его специфических характеристик, давая понять, что он, в отличие от других людей, обладает некими неповторимыми особенностями, не встречающимся в пределах горизонта сравнения. Если термин уникальность используется по отношению к объекту, то чаще всего он употребим по отношению к товарному продукту, для того чтобы в целях рекламы и маркетинга выделить этот товарный продукт из ряда других продуктов или субститутов. (ru)
- Существова́ние (лат. exsistentia/existentia от exsisto/existo — выступаю, появляюсь, выхожу, возникаю, происхожу, оказываюсь, существую) — аспект всякого сущего, в отличие от другого его аспекта — сущности. В отличие от слова «бытие», слово «существование», как правило, выражает только аспект сущего, тогда как слово «бытие» употребляют также в значении «всё существующее», «мир как целое». Для Баумгартена существование как экзистенция совпадает с действительностью (лат. actualitas). (ru)
- Existens (lexikaliskt: tillvaro, verklighet, befintlighet, liv; bestånd, fortvaro; uppehälle, utkomst, vara) är ett centralt begrepp inom de filosofiska områdena ontologi och metafysik som just behandlar frågor om vad som finns och vad det innebär att något finns. (sv)
|
