| rdfs:comment
| - العِيارة (بالإنجليزية: Vagrancy) إحدى أحوال التشرد إذا لم يكن لصاحبها عمل أو دخل. وعادتهم أن يكتسبوا من التسول ونبش القمامة والنشل والعمل المؤقت. (ar)
- No Brasil, vagabundo é, sobretudo, um insulto que significa uma pessoa que não trabalha, não gosta ou se recusa a ter um ofício ou executar qualquer outra atividade, um vadio. No entanto, o sentido original da palavra, que é o utilizado noutros países de língua portuguesa, é o de uma pessoa que leva uma vida itinerante, viajando de lugar em lugar e podendo viver de pequenos trabalhos que encontra ou de esmolas, como um mendigo (embora um vagabundo não seja um mendigo, já que estes últimos permanecem normalmente no mesmo lugar e vivem exclusivamente de esmolas). (pt)
- Le vagabondage désigne communément le style de vie de celui qui vit de manière permanente sans adresse et sans emploi fixe, volontairement ou non, le « sans feu, ni lieu », errant de ville en ville, à la différence du mendiant qui se fixe sur un territoire. Les passeports ont souvent été des moyens de répression à l'égard du vagabondage et autres sans-papiers ou « gens sans aveu ». Juridiquement, le vagabond était souvent celui qui était inconnu dans l'endroit où il se trouvait, qui ne possédait aucun passeport ou autre certificat d'identité ou de bonnes mœurs, et ne pouvait se faire « avouer » (reconnaître) par quelqu'un (curé d'une autre paroisse, etc.). Le vagabondage était alors lourdement réprimé ; le délit de vagabondage n'a disparu du droit français qu'en 1992. (fr)
- Vagrancy is the condition of homelessness without regular employment or income. Vagrants (also known as vagabonds, rogues, tramps or drifters) usually live in poverty and support themselves by begging, scavenging, petty theft, temporary work, or social security (where available). Historically, vagrancy in Western societies was associated with petty crime, begging and lawlessness, and punishable by law with forced labor, military service, imprisonment, or confinement to dedicated labor houses. (en)
- Бродяжничество — состояние человека, живущего в материальной бедности, скитающегося с места на место, не имеющего жилья, постоянной работы или другого законного источника дохода (средств к существованию). В русскоязычной социологической и юридической литературе бродяжничество обычно определяется как систематическое перемещение лица, не имеющего постоянного места жительства, из одной местности в другую (или в пределах одной местности), с существованием при этом на нетрудовые доходы. (ru)
- 流民，又稱流人、流亡、流户、流冗、流庸、流离、流者及盲流等，是中國歷史上對於轉徙四處的無業游民稱呼，一般都是逃荒的農民，天災、苛吏、土地兼併、战乱等都可能导致流民问题的出现。 最早在《詩經·大雅·召曼》提到：“瘼我饑饉，民卒流亡。”，管仲在齐国提出“禁迁徙，止流民”政策，目的是控制人口流动。两汉时期，流民的大量出现是与豪族土地兼并有關。西漢時，流民問題已相當嚴重，漢武帝元狩四年，山东大水，有流民七十余万人；元封四年，关东流民二百万；漢明帝多次下诏招抚流民。漢章帝下令若流民想返回故鄉，應提供他們旅費。东汉后期的流民现象，較之西汉更為嚴峻。流民暴动规模越来越大，终于形成了全国性的黄巾起义。哀帝時流民“以十萬數”，华歆收容流民，“四方贤士大夫避地江南者甚众，皆出其下，人人望风。”宋朝也出現大量流民，张齐贤《洛阳缙绅旧闻记·齐王张令公外传》載：“令招农户，令自耕种，流民渐归。” 有明一代除农民之外，大量的匠户、军户、灶丁寺工商業也易於流亡。正统元年，山东都转运司“所属各盐场，在逃灶户3350余户。也算是流民的一種。 (zh)
- Волоцю́зтво — стан людини, що живе в бідності, блукає з місця на місце, не має власного житла, постійної роботи чи іншого законного джерела прибутку (засобів до існування). В соціологічній та юридичній літературі волоцюзтво зазвичай визначається як систематичне переміщення особи, що не має постійного місця проживання, з однієї місцевості в іншу (чи в межах однієї місцевості), з існуванням при цьому на нетрудові доходи. (uk)
|
.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)