| rdfs:comment
| - El hard-bop és un estil musical del jazz que es va desenvolupar des de la meitat de la dècada dels cinquanta fins a la meitat dels seixanta del segle xx. Cronològicament, segueix al cool i precedeix a les avantguardes jazzístiques (en concret, al free-jazz i al jazz modal). En el seu moment va rebre també la denominació de East Coast jazz, per oposició al West Coast jazz. (ca)
- Der Hard Bop (auch Hardbop) ist ein besonders ausgeprägter Jazzstil, der in den 1950er Jahren der Geschichte des Jazz entwickelt wurde. (de)
- Malmolbopo (anglalingve: Hardbop) estas aparte elformita stilo de ĵazo, kiu evoluis en la 1950-aj jaroj. (eo)
- El hard bop es un estilo musical del jazz que se desarrolló desde mediados de la década de los cincuenta hasta mediados de los sesenta del siglo XX; cronológicamente, sigue al cool y precede a las vanguardias jazzísticas (en concreto, al free jazz y jazz modal). En su momento recibió también la denominación de East Coast jazz, por oposición al West Coast jazz. (es)
- Hard bop 1950eko hamarkadaren erdialdetik 1960ko hamarkadaren erdialdera arte garatu zen jazz estilo bat da; kronologikoki, cool jazza jarraitzen du eta jazzaren abangoardiaren (zehazki, free jazz eta ) aurretik doa. Garai hartan East Coast jazz izena ere jaso zuen, aurka. (eu)
- Le hard bop (« bop dur ») est un courant musical appartenant au jazz qui s'est développé entre 1955 et 1960. (fr)
- L'hard bop è uno stile jazzistico nato sul finire degli anni quaranta con massimo sviluppo nella seconda metà degli anni cinquanta. Strettamente derivato dal predecessore be bop, l'hard bop sposta ancora "oltre" i confini delle improvvisazioni e delle armonizzazioni: cominciano a sentirsi gli effetti degli studi classici effettuati anche da musicisti "neri". (it)
- 하드 밥(Hard bop)은 비밥에서 파생된 모던 재즈 중 하나이다. 미국 동해안에서 1950년대 중반을 정점으로 1960년대까지 유행했다. (ko)
- ハード・バップ (hard bop) は、モダン・ジャズの一種。ニューヨークなどのアメリカ東海岸で、1950年代に始まり1960年代まで続いた演奏スタイルである。アフロアメリカンのジャズサウンド・スタイルの一つ。のちにこのスタイルを刷新しようとしたジャズマンたちが、ソウル・ジャズ、フリー・ジャズなどを生み出していった。 (ja)
- Hardbop (engelska: hard bop) är en riktning inom jazzen som var mest framträdande under 1950- och 1960-talen. En känd utövare var Miles Davis. Andra viktiga musiker var trumslagaren Art Blakey, tenorsaxofonisten Sonny Rollins, pianisten Horace Silver, trumpetaren Clifford Brown samt kompositören och tenorsaxofonisten Benny Golson. Hardbop utmärker sig, till skillnad från bebop, av att man spelar mera evergreens och ballader, mera flytande rytm samt senare även mer avancerad harmonik. Inflytande från blues och gospel skapade sidogenren souljazz. (sv)
- Hard bop é um subgênero de jazz, trata-se de uma evolução do bebop ou bop, com influências do rhythm and blues, gospel, e blues, sendo no caso do último principalmente no saxofone e no piano. Desenvolveu-se durante as décadas de 1950 e 1960 Entre os músicos de Hard bop estão: Cannonball Adderley, Art Blakey, Clifford Brown, Donald Byrd, , John Coltrane, Lou Donaldson, Miles Davis, Kenny Drew, Benny Golson, Dexter Gordon, Joe Henderson, Andrew Hill, Freddie Hubbard, , Charles Mingus, Blue Mitchell, Hank Mobley, Thelonious Monk, Lee Morgan, Sonny Rollins e Horace Silver. (pt)
- 硬波普乐（英文：Hard bop）是一种爵士音乐流派。它是咆勃爵士樂的延伸。新闻界和唱片公司50年代中期时开始采用此名，借以描述爵士乐世界里的一股吸收了节奏布鲁斯、福音音乐和蓝调影响，并在萨克斯风和钢琴演奏中得以显著体现的新潮流。 (zh)
- Hard bop je druh jazzu, který rozšiřuje a navazuje na bebop. V hard bopu se dají vystopovat prvky R&B, gospelu a blues. Typickými nástroji pro tento žánr jsou saxofon a piáno. Vyvinul se v padesátých letech 20. století, kdy byly nejhranějšími žánry černošských hudebníků bebop a R&B. Byl zároveň i reakcí na vlnu cool jazzu (někdy označovanou jako west coast), jejž hráli ve větší míře bílí hudebníci. Zjednodušeně by se dalo říct, že cool jazz vnáší do jazzu evropské vlivy, kdežto hard bop čerpá spíše z gospelu a afrických hudebních kořenů. (cs)
- Με την ονομασία Χαρντ Μποπ (hard bop) αναφερόμαστε σε ένα μουσικό ρεύμα της δεκαετίας του 1950, που αποτέλεσε μια μεταγενέστερη επέκταση του Μπίμποπ αλλά και μία αντίδραση στο ρεύμα της Κουλ τζαζ. Παρόλο που το Χαρντ Μποπ βασίστηκε σε μελωδίες που δεν ήταν ακραία απαιτητικές σε τεχνική, όπως ήταν αυτές του Μπίμποπ, εντούτοις όμως, δεν έκανε καμία παραχώρηση ως προς την ένταση και τη δύναμη που το στιλ αυτό ανέδιδε. Το κατάφερε αυτό διατηρώντας τους ρυθμούς του Μπίμποπ, περιλαμβάνοντας όμως περισσότερα αυθεντικά Μπλουζ και Γκόσπελ ακούσματα. (el)
- Hard bop is a subgenre of jazz that is an extension of bebop (or "bop") music. Journalists and record companies began using the term in the mid-1950s to describe a new current within jazz that incorporated influences from rhythm and blues, gospel music, and blues, especially in saxophone and piano playing. (en)
- Hardbop is een jazzstijl die in het verlengde ligt van de bebop of bopmuziek. Hardbop vermengt invloeden uit rhythm-and-blues, gospelmuziek en blues, vooral dan in de saxofoon- en pianopartijen. Als gevolg van de rol die virtuozen zoals Charles Mingus en Ray Brown speelden in de ontwikkeling van dit genre, werden de baspartijen meer gevarieerd dan in de bebop. De bedoeling van hardbop was deels om toegankelijker te zijn voor een publiek dat bebop niet kende, of niet echt open stond voor bebop. De Amerikaanse auteur David H. Rosenthal stelde in zijn boek Hard Bop dat het genre grotendeels natuurlijk voortkwam uit een generatie Afro-Amerikaanse muzikanten die opgroeiden in een periode waarin bop en rhythm-and-blues dominante vormen van zwarte Amerikaanse muziek waren. Prominente jazzmuzikant (nl)
- Hard bop (również neo-bop) – odmiana stylu muzycznego bebop należąca do jazzu nowoczesnego, powstała na wschodnim wybrzeżu USA jako reakcja czarnoskórych muzyków końca lat. 50. XX w. na uładzony, zeuropeizowany cool jazz. Zawiera liczne wpływy rhythm and bluesa, muzyki gospel oraz bluesa, szczególnie dostrzegalnego w partiach saksofonu i fortepianu. Muzyka żywiołowa, ekspresyjna, z intensywną pulsacją rytmiczną i prostszymi formułami formalnymi niż w cool jazzie. (pl)
- Хард-боп — джазовый стиль, развившийся из бибопа и кул-джаза, вобрав в себя элементы соула, церковной музыки (госпел) и блюза. Пик его популярности пришёлся на 1950-60-е годы XX века. В основном этот период в джазе ассоциируется с такими личностями, как Сонни Роллинз, Джон Колтрейн, Майлз Дэвис, Арт Блэйки и Чарльз Мингус. Благодаря этому джазовому периоду инструменталисты получили возможность импровизировать с разными ладами гаммы. (ru)
- Хард-боп — джазовий стиль, який розвинувся з бібопу і кул-джазу, увібравши в себе елементи соулу, церковної музики (госпел) і блюзу. Пік його популярності припав на 1950—60 роки XX століття. В основному цей період у джазі асоціюється з такими особистостями, як Сонні Роллінз, Джон Колтрейн, Майлз Девіс, Арт Блейкі і Чарльз Мінгус. Згодом послідовники бібопу і хард-бопу додали в нього ще трохи стилю у вигляді модального джазу, в якому гармонійність структури окремих частин стала ще більш вільною, але зазвичай виявлялося це тільки при грі акордами на фортепіано (в тому числі і на низьких тонах). (uk)
|
_(cropped).jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)