rdfs:comment
| - Un pal o bastó excavador és una de les eines, que l'home va utilitzar, per l'afluixament del sòl, excavació. Es fabricava de pedra o fusta, i tenia la punta punxeguda. Està present en exposicions dels museus arqueològics, així com descrita en els llibres i llibres de text. S'ha conservat en algunes tribus que viuen al cinturó equatorial o tropical. (ca)
- عصا الحفر هي آلة كانت تُستخدم في ما قبل التاريخ في العصور الحجرية القديمة كما وُرد في علم الآثار، وهي أداة خشبية كانت تُستخدم من أجل البحث عن الأطعمة والجذور تحت التربة، وكذلك كانت تُستخدم في في الحرث وفي الصيد والبحث عن الحيوانات والكائنات والحشرات التي تلجأ للاختباء تحت التربة، وبالعادة يكون تكوينها صلباً للغاية، ويكون طرفها السُفلي حاداً. (ar)
- Le bâton fouisseur ou bâton à fouir est un pieu plus ou moins long, plus ou moins lourd, dont se servent certains peuples pour creuser la terre afin d'en extraire les tubercules. Il peut également servir à ameublir le sol en vue de l'ensemencer. La houe et la bêche sont peut-être des adaptations du bâton fouisseur, destinés à un travail du sol plus efficace.
* Portail de l’agriculture et l’agronomie (fr)
- Па́лка-копа́лка — одно из первых орудий (инструментов), которое использовал человек, предназначена для разрыхления почвы, копания. Изготавливалась из камня или дерева, имела заостренный конец. Сохранилась у некоторых племён, обитающих в экваториальном или тропическом поясе. (ru)
- Der Grabstock, auch Wühlstock, ist eines der ältesten Werkzeuge, das meist nur aus einem Holzstab besteht, dessen eines Ende zugeschärft oder zugespitzt ist. Grabstöcke wurden und werden von Menschen auf der Kulturstufe der Jäger und Sammler zum Ausgraben von nahrhaften Wurzeln, Knollen, Zwiebeln und Rhizomen aus der Erde eingesetzt. Grabstöcke sind meist etwa einen Meter lang. Die Spitze kann auf verschiedene Weise gefertigt sein und wird manchmal durch Feuer gehärtet. Manchmal wird eine Steinscheibe im oberen Teil des Grabstockes befestigt, um so das Gewicht und damit den Druck zu erhöhen. (de)
- La fosbastono estas unu el la plej malnovaj iloj de la homaro. Ĝi plej ofte estas simpla ligna bastono, kies fino estas pinta. Homoj sur la kulturŝtupo de ĉasistoj kaj kolektistoj uzis ĝin por elfosi nutraĵriĉajn radikojn, bulbojn, cepojn kaj rizomojn el la tero. Fosbastonoj tial estas multe pli aĝaj ol agrikulturo. La plej fruaj trovaĵoj de fosbastonoj datiĝas antaŭ 200.000 jaroj. Verŝajne fosbastonoj ests eĉ pli malnovaj, oni nur ne trovis pli malnovajn pro la nedaŭra materialo ligno. (eo)
- A digging stick, sometimes called a yam stick, is a wooden implement used primarily by subsistence-based cultures to dig out underground food such as roots and tubers, tilling the soil, or burrowing animals and anthills. It is a term used in archaeology and anthropology to describe similar implements, which usually consists of little more than a sturdy stick which has been shaped or sharpened and sometimes hardened by being placed temporarily in a fire. (en)
- Палиця-копачка — термін, уживаний в археології та антропології для гілки дерева з загостреним, іноді обпаленим на вогні кінцем, яка призначається для розкопування чи розпушування. Примітивне знаряддя для збиральництва та рільництва. З'явилася мільйони років тому, це один з найдавніших інструментів, уживаних людиною, поряд з дрюком та каменем. Палиця-копачка зберігається досі, здебільшого у народів екваторіального та тропічного поясу. До її уживання інколи доводиться вдаватися і деяким подорожанам та «виживальникам» у дикій місцевості. (uk)
|
has abstract
| - Un pal o bastó excavador és una de les eines, que l'home va utilitzar, per l'afluixament del sòl, excavació. Es fabricava de pedra o fusta, i tenia la punta punxeguda. Està present en exposicions dels museus arqueològics, així com descrita en els llibres i llibres de text. S'ha conservat en algunes tribus que viuen al cinturó equatorial o tropical. (ca)
- عصا الحفر هي آلة كانت تُستخدم في ما قبل التاريخ في العصور الحجرية القديمة كما وُرد في علم الآثار، وهي أداة خشبية كانت تُستخدم من أجل البحث عن الأطعمة والجذور تحت التربة، وكذلك كانت تُستخدم في في الحرث وفي الصيد والبحث عن الحيوانات والكائنات والحشرات التي تلجأ للاختباء تحت التربة، وبالعادة يكون تكوينها صلباً للغاية، ويكون طرفها السُفلي حاداً. (ar)
- Der Grabstock, auch Wühlstock, ist eines der ältesten Werkzeuge, das meist nur aus einem Holzstab besteht, dessen eines Ende zugeschärft oder zugespitzt ist. Grabstöcke wurden und werden von Menschen auf der Kulturstufe der Jäger und Sammler zum Ausgraben von nahrhaften Wurzeln, Knollen, Zwiebeln und Rhizomen aus der Erde eingesetzt. Grabstöcke sind wesentlich älter als die Landwirtschaft. Die frühesten Funde sind älter als 200.000 Jahre. Da sich Holz schlecht über längere Zeit in der Erde erhält, kann man nicht ausschließen, dass dieses Werkzeug noch wesentlich früher benutzt wurde. Eine Fundstätte in Italien aus der Zeit von vor 171.000 Jahren belegt, dass auch Neandertaler im Feuer gehärtete Grabstöcke nutzten, die sie aus Buchsbaumholz, Eichen, Wacholder und Eschen herstellten. Grabstöcke sind meist etwa einen Meter lang. Die Spitze kann auf verschiedene Weise gefertigt sein und wird manchmal durch Feuer gehärtet. Manchmal wird eine Steinscheibe im oberen Teil des Grabstockes befestigt, um so das Gewicht und damit den Druck zu erhöhen. Mit Aufkommen der Landwirtschaft, während der sogenannten Neolithischen Revolution, wurde der Grabstock zum Ackerbaugerät. Der Grabstock dient zur Herstellung von Löchern, in die Stecklinge gesetzt werden, oder zum Umbrechen kleiner Erdschollen und zum Ausgraben von Wurzeln. Daneben entwickeln sich auch hakenförmige Grabstöcke (Hackbau). In einigen Gebieten wurde er dann von zunächst hölzernen Spaten abgelöst, oder von Geräten wie Sauzahn, Hacke (Haue), Karst, Krail, Erdpickel und ähnlichem, die auf hakenförmige Grabstöcke zurückgehen. Im Feldbau war sein maschineller Nachfolger zum Lockern und Wenden der Erde der Pflug oder der Grubber (Kultivator). (de)
- La fosbastono estas unu el la plej malnovaj iloj de la homaro. Ĝi plej ofte estas simpla ligna bastono, kies fino estas pinta. Homoj sur la kulturŝtupo de ĉasistoj kaj kolektistoj uzis ĝin por elfosi nutraĵriĉajn radikojn, bulbojn, cepojn kaj rizomojn el la tero. Fosbastonoj tial estas multe pli aĝaj ol agrikulturo. La plej fruaj trovaĵoj de fosbastonoj datiĝas antaŭ 200.000 jaroj. Verŝajne fosbastonoj ests eĉ pli malnovaj, oni nur ne trovis pli malnovajn pro la nedaŭra materialo ligno. Fosbastonoj ofte nur estas ĉ. unu metro longa. La pinto povas esti diversmaniere prilaborita. Ofte ĝi estas malmoligita en fajro. Kelkfoje ŝtondisko estis fiksita. Dum la ekesto de agrikulturo dum la t.n. neolitika revolucio, la fosbastono fariĝas ilo de kultivado. Pere de la fosbastono oni faris truojn por enmeti stikaĵojn aŭ por fosi malgrandajn agrojn. Paralele evoluiĝas fosbastonoj kun hokoj.. En kelkaj regionoj la fosbastono estis anstataŭita de ligna ŝpato aŭ de iloj kiel hakiloj, hojoj kaj similaj iloj. En terkultivaado poste sekvis plugilo kaj . (eo)
- A digging stick, sometimes called a yam stick, is a wooden implement used primarily by subsistence-based cultures to dig out underground food such as roots and tubers, tilling the soil, or burrowing animals and anthills. It is a term used in archaeology and anthropology to describe similar implements, which usually consists of little more than a sturdy stick which has been shaped or sharpened and sometimes hardened by being placed temporarily in a fire. Fashioned with handles for pulling or pushing, it forms a prehistoric plough, and is also described as a type of hoe.Digging sticks more than 170,000 years old, made of boxwood by Neanderthals, have been found in Italy. (en)
- Le bâton fouisseur ou bâton à fouir est un pieu plus ou moins long, plus ou moins lourd, dont se servent certains peuples pour creuser la terre afin d'en extraire les tubercules. Il peut également servir à ameublir le sol en vue de l'ensemencer. La houe et la bêche sont peut-être des adaptations du bâton fouisseur, destinés à un travail du sol plus efficace.
* Portail de l’agriculture et l’agronomie (fr)
- Па́лка-копа́лка — одно из первых орудий (инструментов), которое использовал человек, предназначена для разрыхления почвы, копания. Изготавливалась из камня или дерева, имела заостренный конец. Сохранилась у некоторых племён, обитающих в экваториальном или тропическом поясе. (ru)
- Палиця-копачка — термін, уживаний в археології та антропології для гілки дерева з загостреним, іноді обпаленим на вогні кінцем, яка призначається для розкопування чи розпушування. Примітивне знаряддя для збиральництва та рільництва. З'явилася мільйони років тому, це один з найдавніших інструментів, уживаних людиною, поряд з дрюком та каменем. Спочатку предки людей уживали прості ломачки з гострою скалкою, щоб викопувати з землі їстівне коріння, розривати мурашники та нори тварин. З відкриттям вогню та початком палиці стали обстругувати кам'яними осколками (надалі ножами) і обпалювати для твердості на вогні. Вони уживалися як для збиральництва, так і для копання ям. Згодом з'явилися «вдосконалені» зразки з кам'яними наконечниками, обважнювачем, виростком-ступаком тощо. З початком примітивного рільництва палиці-копачки різного розміру (до 2 м завдовжки) уживалися для розпушування ґрунтів. Подальший розвиток палиці-копачки привів до появи первісних лопати (розширення робочої частини) та мотики (використовування відростка на палиці). У доколумбовій Америці палиці-копачки були основним засобом розпушування землі. У Мексиці та Центральній Америці палиця-копачка, відома там як «коа» (coa), була традиційним рільницьким знаряддям для вирощування кукурудзи. Вона й досі там уживається у деяких відсталих суспільствах. Робочий кінець зазвичай має розширення у формі трикутника. Більш сучасні варіанти коа мають металевий наконечник. Палиця-копачка зберігається досі, здебільшого у народів екваторіального та тропічного поясу. До її уживання інколи доводиться вдаватися і деяким подорожанам та «виживальникам» у дикій місцевості. (uk)
|