| dbo:abstract
|
- Jerusalem Est o Jerusalem Oriental és el nom que rep la part oriental de la ciutat de Jerusalem capturada per Jordània en la Guerra araboisraeliana de 1948 i que va romandre sota administració àrab fins a 1967. Després de la Guerra dels Sis Dies, va ser conquerida per Israel i annexionada a la resta del municipi de Jerusalem en virtut de la Llei de Jerusalem (1980). Inclou la Ciutat Vella i alguns dels principals llocs religiosos (basílica del Sant Sepulcre, Esplanada de les Mesquites/Mont del Temple i Mur de les Lamentacions). Jerusalem Est pot referir-se en sentit ampli a tota l'àrea que va romandre sota administració jordana entre 1948 i 1967, i que fou després incorporada al municipi de Jerusalem (uns 70 km²), o únicament al municipi jordà anterior a 1967, cobrint en aquest cas només 6,4 km². El Mont Scopus, que era un enclavament israelià dintre del territori jordà abans de 1967 i on es va situar la Universitat Hebrea, no es considera part de Jerusalem Est. Durant el període que va romandre sota administració jordana, Jerusalem Est va perdre gran part de la seva importància: al deixar de ser capital i perdre la seva connexió amb la costa, va disminuir el seu paper com a centre comercial, i fins i tot va veure disminuir la seva població, doncs bona part dels comerços i l'administració es van traslladar a Amman. No obstant això, va mantenir la seva importància religiosa, així com el seu paper de centre regional. Després de la conquesta israeliana, l'OAP i després l'Autoritat Nacional Palestina han reivindicat Jerusalem Est com a capital del futur Estat palestí. La declaració de principis palestí-israelians, signada a Oslo el 13 de setembre de 1993, va ajornar la decisió sobre l'estatut permanent de Jerusalem per a les etapes finals de les negociacions entre Israel i els palestins. La possibilitat de la capitalitat palestina en la zona oriental de la ciutat va ser considerada per Israel per primera vegada a Camp David (2000) i en la (2001), encara que aquestes negociacions van acabar sense acord i aquesta possibilitat no ha tornat a ser considerada per Israel des de llavors. El dia 13 de desembre de 2017, 53 països de majoria musulmana va declarar Jerusalem Est com la capital Palestina, després de la crisi pel canvi d'statu quo de la ciutat després que Donald Trump declarés Jerusalem capital d'Israel. (ca)
- Východní Jeruzalém je označení pro část Jeruzaléma, která byla v roce 1948 ve válce o nezávislost obsazena Jordánskem a následně v roce 1967 v šestidenní válce Izraelem. Zahrnuje jeruzalémské Staré město a některá z nejsvětějších míst judaismu, křesťanství a islámu, jako například Chrámovou horu, Zeď nářků, mešitu Al-aksá a baziliku Svatého hrobu. Toto označení tedy představuje oblast, která byla v letech 1949–1967 pod jordánskou správou a která byla začleněna do města Jeruzalém po roce 1967. Po válce o nezávislost v roce 1948 byl Jeruzalém rozdělen na dvě části. Západní část, která byla obydlená převážně Židy, přešla pod izraelskou správu, zatímco východní část, obydlená převážně Araby, přešla pod jordánskou správu. Arabové žijící v západní části Jeruzaléma byli nuceni odejít a stejný osud postihl i Židy ve východní části Jeruzaléma. Jedinou oblastí ve východní části Jeruzaléma, která byla ponechána v izraelských rukou, po 19 let jordánské správy, byla hora Skopus, kde se nachází Hebrejská univerzita. Toto území tak tvořilo enklávu a proto se nepovažuje za součást východního Jeruzaléma. Po šestidenní válce v roce 1967 přešla východní část Jeruzaléma pod izraelskou správu a byla sloučena se západní oblastí, ještě společně s několika sousedícími vesnicemi ze Západního břehu. V listopadu 1967 vydala RB OSN rezoluci č. 242, která požadovala izraelské stažení z území, která okupuje po „posledním konfliktu“. Jeruzalém však v rezoluci výslovně zmíněn nebyl. V roce 1980 přijal Kneset základní zákon Jeruzalém, ve kterém je uvedeno, že: „Jeruzalém, celý a sjednocený, je hlavním městem Izraele.“ Tento zákon však OSN spolu s ostatními státy světa neuznává. (cs)
- Ανατολική Ιερουσαλήμ ή Ανατολικά Ιεροσόλυμα (εβραϊκά: מִזְרַח יְרוּשָׁלַיִם, Mizraḥ Yerushalayim, αραβικά: القدس الشرقية) είναι ο τομέας της Ιερουσαλήμ ο οποίος καταλήφθηκε από την Ιορδανία κατά τη διάρκεια του εν αντιθέσει του δυτικού τομέα της πόλεως, της Δυτικής Ιερουσαλήμ, που καταλήφθηκε από το Ισραήλ. Από τον αραβοϊσραηλινό πόλεμο το 1967, η ανατολική Ιερουσαλήμ έχει θεωρηθεί κατειλημμένη από το Ισραήλ βάσει της διεθνούς κοινότητας. Αυτή η περιοχή περιλαμβάνει την Παλαιά Πόλη της Ιερουσαλήμ και μερικούς από τους ιερότερους χώρους του Ιουδαϊσμού, του Χριστιανισμού και του Ισλάμ, όπως το Όρος του Ναού, το Δυτικό Τείχος, το Τέμενος Αλ-Άκσα, ο Θόλος του Βράχου και ο Ναός του Πανάγιου Τάφου, καθώς και μια σειρά παρακείμενων γειτονιών. Οι ορισμοί του Ισραήλ και της Παλαιστίνης διαφέρουν. Η παλαιστινιακή επίσημη στάση βασίζεται στις Συμφωνίες Εκεχειρίας του 1949, ενώ η Ισραηλινή στάση βασίζεται κυρίως στα σημερινά όρια του δήμου της Ιερουσαλήμ. Αυτά καθορίστηκαν από μια σειρά διοικητικών διευρύνσεων που αποφάσισαν οι ισραηλινές δημοτικές αρχές από τον πόλεμο των έξι ημερών του Ιουνίου 1967. Παρά το όνομά της, η Ανατολική Ιερουσαλήμ περιλαμβάνει γειτονιές στα βόρεια, ανατολικά και νότια της Παλαιάς Πόλεως και, στον ευρύτερο ορισμό του όρου, ακόμη και σε όλες αυτές τις πλευρές της Δυτικής Ιερουσαλήμ. Μεγάλο μέρος της διεθνούς κοινότητας θεωρεί τους ισραηλινούς οικισμούς στη Δυτική Όχθη, συμπεριλαμβανομένης της Ανατολικής Ιερουσαλήμ, παράνομους σύμφωνα με το διεθνές δίκαιο. Το Ισραήλ αμφισβητεί αυτήν την ερμηνεία. Κατά τη διάρκεια του Αραβοϊσραηλινού Πολέμου του 1948, η Ιερουσαλήμ διεκδικούνταν μεταξύ Ιορδανίας και Ισραήλ. Με τη διακοπή των εχθροπραξιών, οι δύο χώρες διαπραγματεύτηκαν κρυφά τη διαίρεση της πόλης, με τον ανατολικό τομέα να τελεί υπό την κυριαρχία της Ιορδανίας. Αυτή η ρύθμιση επισημοποιήθηκε στη Συμφωνία της Ρόδου τον Μάρτιο του 1949. Ο Νταβίντ Μπεν Γκουριόν παρουσίασε την δήλωση του κόμματός του ότι «η εβραϊκή Ιερουσαλήμ είναι ένα οργανικό, αναπόσπαστο μέρος του κράτους του Ισραήλ» τον Δεκέμβριο του 1949, και η Ιορδανία προσάρτησε την Ανατολική Ιερουσαλήμ το επόμενο έτος. Αυτές οι αποφάσεις επιβεβαιώθηκαν αντίστοιχα στην Ισραηλινή Κνέσετ τον Ιανουάριο του 1950 και στο Ιορδανικό Κοινοβούλιο τον Απρίλιο του 1950. Όταν καταλήφθηκε από το Ισραήλ μετά τον πόλεμο των έξι ημερών το 1967, η Ανατολική Ιερουσαλήμ, με διευρυμένα σύνορα, τέθηκε υπό άμεση ισραηλινή κυριαρχία, μια αποτελεσματική de facto προσάρτηση, αν και σύμφωνα με τον Ίαν Λάστικ, ποτέ δεν προσαρτήθηκε επίσημα. Σε ομόφωνη απόφαση της Γενικής Συνέλευσης, τα Ηνωμένα Έθνη κήρυξαν τα μέτρα που αλλάζουν την κατάσταση της πόλης ως άκυρα. Στην Παλαιστινιακή Διακήρυξη Ανεξαρτησίας της Οργάνωσης για την Απελευθέρωση της Παλαιστίνης (ΟΑΠ) του 1988, η Ιερουσαλήμ δηλώνεται ως η πρωτεύουσα του Κράτους της Παλαιστίνης. Το 2000, η Παλαιστινιακή Αρχή ψήφισε νόμο που κηρύσσει την Ιερουσαλήμ ως πρωτεύουσά της και τον Οκτώβριο του 2002, ο νόμος αυτός εγκρίθηκε από τον πρόεδρο Γιάσερ Αραφάτ. Από τότε, το Ισραήλ έκλεισε όλα τα γραφεία και τις ΜΚΟ που συνδέονται με την ΟΑΠ στην Ανατολική Ιερουσαλήμ, λέγοντας ότι οι Συμφωνίες του Όσλο δεν επιτρέπουν στην Εθνική Παλαιστινιακή Αρχή να λειτουργεί στην Ιερουσαλήμ. Ο Οργανισμός Ισλαμικής Διάσκεψης (ΟΙΔ) αναγνώρισε την Ανατολική Ιερουσαλήμ ως πρωτεύουσα του κράτους της Παλαιστίνης στις 13 Δεκεμβρίου 2017. Ο ετήσιος αριθμός οικοδομικών αδειών που χορηγούνται για κατασκευή σε ισραηλινούς οικισμούς στην Ανατολική Ιερουσαλήμ έχει αυξηθεί κατά 60% από τότε που ο Ντόναλντ Τραμπ έγινε πρόεδρος των ΗΠΑ το 2017. Από το 1991, οι Παλαιστίνιοι, που αποτελούν την πλειοψηφία των κατοίκων στην Ανατολική Ιερουσαλήμ, έχουν λάβει μόνο 30% των οικοδομικών αδειών. (el)
- القدس الشرقية هي جميع الأراضي في الجانب الشرقي من مدينة القدس التي كانت تحت الحكم الأردني منذ عام 1948 بعد انسحاب القوات البريطانية من فلسطين، وحتى الاحتلال الإسرائيلي للمدينة عام 1967. وتقع ضمن أراضيها مدينة القدس القديمة التي تحوي على أقدس الأماكن للأديان التوحيدية الثلاثة الإسلام، والمسيحية واليهودية، مثل المسجد الأقصى وكنيسة القيامة وحائط البراق (أو كما يسميه اليهود: حائط المبكى). تغطي مساحتها اليوم، 70 كم2 (27 ميل مربع)، أما مساحتها أيام الحكم الأردني قبل حرب 1967 فكانت 6.4 كم2 (2.5 ميل مربع). تعدّ القدس الشرقية، العاصمة الموعودة للدولة الفلسطينية، على الرغم من أن مكاتب ووزارات السلطة الفلسطينية تقع في رام الله، التي تعدّ كعاصمة إدراية حاليا. بعد الحرب العربية - الإسرائيلية عام 1948، أو النكبة، تم تقسيم القدس إلى جزئين؛ الجزء الشرقي ذو الغالبية العربية المطلقة (مسلمين ومسيحيين)، وقع تحت الحكم الأردني، والجزء الغربي ذو الغالبية اليهودية - بعد تهجير الفلسطينيين منها، وقع تحت الحكم الإسرائيلي. وبقي جزء صغير من القدس الشرقية غير خاضع لسيطرة العرب، وهو جبل المشارف والذي تقع فيه الجامعة العبرية - أول جامعة إسرائيلية. (ar)
- Als Ostjerusalem wird der Teil von Jerusalem bezeichnet, der seit dem Palästinakrieg 1948 von Jordanien besetzt war, bis er im Sechstagekrieg 1967 von Israel erobert wurde. Aus israelischer Sicht ist Ostjerusalem heute Teil des vereinigten Jerusalem einschließlich der Teile des Westjordanlandes, die von Israel zum Jerusalemer Stadtgebiet erklärt wurden. Die 1980 durch das Jerusalemgesetz erfolgte Annexion des im Sechstagekrieg 1967 eroberten Gebiets wurde von der internationalen Staatengemeinschaft ebenso wenig anerkannt wie die vorangegangene Annexion Ostjerusalems durch Jordanien im Jahr 1950. Der Sicherheitsrat der Vereinten Nationen verabschiedete mehrere Resolutionen, die die Annexion oder deren Vorbereitung verurteilten. Aus palästinensischer Sicht ist Ostjerusalem, für einige Palästinenserorganisationen auch ganz Jerusalem, das unter dem arabischen Namen al-Quds (القدس al-Quds bzw. القدس الشريف al-Quds asch-scharīf; wörtlich „die heilige [Stadt]“ oder „die ehrenwerte [Stadt]“) bekannt ist, die Hauptstadt eines zukünftigen Palästinenserstaates. Im Jahr 2017 erkannte ein Sondertreffen islamischer Staaten Ostjerusalem als Hauptstadt Palästinas an. (de)
- Orienta Jerusalemo estas el israela vidpunkto la orienta urboparto de la unuiĝinta Jerusalemo aŭ el palestina vidpunkto – sub la tradicia araba nomo por Jerusalemo Al-Quds (aŝ-Ŝarif) القدس; laŭvorte: la Sankta [urbo] – la ĉefurbo de Palestino. (eo)
- Jerusalén Este (Yerushalayim HaMizraji; en árabe, القدس الشرقية, Al Quds al Sharqiya, en hebreo, מזרח ירושלים, Mizraj Yerushalayim o ירושלים המזרחית), también referida como Jerusalén Oriental, es la parte de la ciudad de Jerusalén que quedó bajo control jordano tras la guerra árabe-israelí de 1948, y que incluye la Ciudad Vieja de Jerusalén, con numerosos lugares sagrados para el judaísmo, el islam y el cristianismo. Israel conquistó Jerusalén Este en 1967 y se la anexionó en 1980, aunque este movimiento no ha sido reconocido internacionalmente. En la actualidad, Israel controla de facto toda Jerusalén y considera toda la ciudad como su capital, mientras que el Estado de Palestina ha declarado a Jerusalén Este como su propia capital. Ninguna de estas reivindicaciones ha obtenido un amplio apoyo internacional. Según la resolución 181 de las Naciones Unidas, aprobada el 29 de noviembre de 1947, toda la ciudad de Jerusalén quedaría administrada por la ONU bajo la fórmula legal de un corpus separatum. Sin embargo, tras la batalla de Jerusalén durante la guerra árabe-israelí de 1948 la ciudad fue compartida por Israel y Jordania, con los israelíes gobernando Jerusalén Oeste y Jordania, Jerusalén Este y la Ciudad Vieja. La administración jordana duró hasta 1967, cuando, en la Guerra de los Seis Días, fue conquistada por Israel y anexionada al resto del municipio jerosolimitano, aunque dicha anexión no ha sido reconocida por ningún país del mundo y fue declarada una «violación del derecho internacional» por Naciones Unidas en su resolución 478. Asimismo, el 23 de diciembre de 2016, el Consejo de Seguridad de las Naciones Unidas reiteró en su Resolución 2334 que considera Jerusalén Este como «territorio ocupado». Este sector de la ciudad incluye la Ciudad Vieja y algunos de los principales lugares religiosos del judaísmo, el islam y el cristianismo, como el Muro de las Lamentaciones, el Santo Sepulcro y el Monte del Templo o Explanada de las Mezquitas. (es)
- East Jerusalem (Arabic: القدس الشرقية, al-Quds ash-Sharqiya; Hebrew: מִזְרַח יְרוּשָׁלַיִם, Mizraḥ Yerushalayim) is the sector of Jerusalem that was held by Jordan during the 1948 Arab–Israeli War, as opposed to the western sector of the city, West Jerusalem, which was held by Israel. Jerusalem was envisaged as a separate, international city under the 1947 United Nations partition plan. It was, however, divided by the 1948 war that followed Israel's declaration of independence. As a result of the 1949 Armistice Agreements, the city's western half came under Israeli control, while its eastern half, containing the famed Old City, fell under Jordanian control. Israel occupied East Jerusalem during the 1967 Six-Day War; since then, the entire city has been under Israeli control. The 1980 Jerusalem Law declared unified Jerusalem the capital of Israel, formalizing the effective annexation of East Jerusalem. Palestinians and many in the international community consider East Jerusalem to be the future capital of the State of Palestine. This includes 138 (out of 193) member countries of the United Nations, among them Argentina, Brazil, China, India, Russia, Sweden, and the 57 members countries of Organisation of Islamic Cooperation. The status of Jerusalem has been described as "one of the most intractable issues in the Israeli–Palestinian conflict", with conflicting claims to sovereignty over the city or parts of it, and access to its holy sites. Israeli and Palestinian definitions of East Jerusalem differ. Following the 1967 Six-Day War, Jerusalem's municipal boundaries were extended totaling an area three times the size of pre-war West Jerusalem. This includes several nearby West Bank villages to the north, east and south of the Old City that are now considered neighborhoods of the city, as well as eight suburban neighborhoods that were built since then. The international community considers these neighborhoods illegal settlements, but the Israeli government disputes this. The Israeli position is based on the extended municipal boundaries, while the Palestinian position is based on the 1949 Armistice Agreements. East Jerusalem includes the Old City, which is home to many sites of seminal religious importance for the three major Abrahamic religions—Judaism, Christianity, and Islam, including the Temple Mount / Al-Aqsa Mosque, the Western Wall, the Dome of the Rock and the Church of the Holy Sepulchre. In 2016, the population of East Jerusalem was 542,400, comprising 61% of Jerusalem's population. Of these, 327,700 (60.4%) were Arabs and 214,600 (39.6%) were Jews. Arab residents of East Jerusalem are increasingly becoming integrated into Israeli society, in terms of education, citizenship, national service and in other aspects. According to Middle East expert David Pollock, in the hypothesis that a final agreement was reached between Israel and the Palestinians with the establishment of a two-state solution, 48% of East Jerusalem Arabs would prefer being citizens of Israel, while 42% of them would prefer the State of Palestine. 9% would prefer Jordanian citizenship. (en)
- Ekialdeko Jerusalem (hebreeraz: מזרח ירושלים, Mizraj Yerushalayim edo ירושלים המזרחית, Yerushalayim HaMizraji; arabieraz: القدس الشرقية) Jerusalem hiriko ekialdeko aldea da, 1949ko armistizioak ezarritako lerro berdeak banatuta. 1948ko Arabiar-israeldar Gerran Jordaniak okupatua, herrialde horrek 1967ra arte bere agindupean izan zuen. Sei Eguneko Gerran Israelek konkistatu zuen, eta haren ekialdean eta iparraldean zeuden zenbait lurraldeekin batera Jerusalemen batu. Ekialdeko Jerusalemen Hiri Zaharra eta Erosten harresia, Hilobi Santua edo Meskiten Zelaigunea leku erlijiosoak daude. (eu)
- Yerusalem Timur (bahasa Arab: القدس الشرقية dibaca: Al-Quds asy-syarqiyah) mengacu pada bagian-bagian Yerusalem yang direbut Yordania dalam Perang Arab-Israel 1948 dan kemudian oleh Israel dalam Perang Enam Hari 1967. Wilayah ini mencakup Kota Lama Yerusalem dan sebagian tempat-tempat suci agama Yahudi, Kekristenan, dan Islam, seperti Bukit Bait, Tembok Barat, Masjid Al-Aqsa, dan Gereja Makam Kudus. Istilah "Yerusalem Timur" dapat mengacu pada area yang dikuasai Yordania antara tahun 1949 dan 1967 yang dimasukkan dalam kotamadya Yerusalem setelah tahun 1967, yang membentang sekitar 70 km2 (27 sq mi) atau teritori kotamadya Yerusalem pra-1967 yang membentang 64 km2 (25 sq mi). Dalam Deklarasi Kemerdekaan Palestina oleh Organisasi Pembebasan Palestina tahun 1988 menyatakan bahwa Yerusalem adalah ibu kota Palestina. Organisasi Kerjasama Islam (OKI) mengakui Yerusalem Timur sebagai ibu kota Negara Palestina pada 13 Desember 2017. Setelah Perang Arab-Israel 1948, Yerusalem dibagi menjadi dua bagian – wilayah barat, banyak dihuni oleh orang Yahudi dan berada di bawah kekuasaan Israel, sementara wilayah timur, dihuni terutama oleh orang Arab dan berada di bawah kekuasaan Yordania. Pemukiman Arab di Yerusalem barat seperti Katamon atau Malha dipaksa dikosongkan oleh para penduduknya di wilayah itu; hal yang sama juga menimpa orang Yahudi di wilayah timur termasuk Kota Tua dan Kota Daud. Satu-satunya wilayah timur yang masih dikuasai Israel hingga 19 tahun kekuasaan Yordania adalah Gunung Scopus, di mana terletak Universitas Ibrani, yang membentuk daerah kantong selama periode itu dan karenanya tidak dianggap bagian Yerusalem Timur. Setelah Perang Enam Hari 1967, bagian timur Yerusalem berada di bawah kekuasaan Israel dan digabungkan dengan pemukiman barat bersamaan dengan beberapa desa-desa tetangga di Tepi Barat. Pada bulan November 1967 Resolusi Dewan Keamanan PBB 242 disahkan dan menyeru Israel untuk menarik diri "dari teritori yang diduduki dalam konflik baru-baru ini". Pada tahun 1980, Knesset mengesahkan Hukum Yerusalem yang menyatakan "Yerusalem, lengkap dan bersatu, adalah ibu kota Israel", namun tanpa menetapkan batas-batas. Deklarasi ini dinyatakan "tidak berlaku" oleh . (in)
- Jérusalem-Est est la partie de la ville de Jérusalem située à l'est de la ligne d'armistice de 1949 (au vu des dispositions de la convention d'armistice signée à Rhodes le 3 avril 1949 entre le gouvernement de l'Etat d'Israël et le royaume hachémite de Jordanie). Elle a été annexée par Israël en 1967, mais cette annexion est contestée par la communauté internationale qui considère ce secteur comme un territoire occupé. Il inclut notamment la vieille ville et ses lieux saints : le Mur des Lamentations, le Saint-Sépulcre, la mosquée al-Aqsa et l'esplanade des Mosquées. Selon le plan de partage de la Palestine voté par l’ONU le 29 novembre 1947, la ville de Jérusalem (ainsi que Bethléem) devait être placée sous juridiction internationale et devenir un corpus separatum, qui ne soit pas géré ni par le futur État juif ni par l'État arabe prévu par le plan onusien. Mais, lors de la première guerre israélo-arabe en mai 1948, les belligérants ne respectent pas cette résolution. Alors que les Israéliens contrôlent la partie ouest de la ville (soit environ 36 kilomètres carrés) dès mai 1948, la partie est, d'une superficie d'environ 6 kilomètres carrés, passe sous contrôle des forces armées de la Légion arabe jordanienne. La jeune armée israélienne (formée officiellement le 26 mai 1948, par ordonnance du gouvernement provisoire israélien, à partir des unités du Palmach, de la Haganah, de l'Irgun et du Lehi), va essayer lors de l' (en) de conquérir la partie Est le 16 juillet 1948 mais elle échoue à le faire et le général israélien David Shaltiel, alors commandant du secteur de Jérusalem, ordonne le retrait des troupes israéliennes, après n'avoir pas pu conquérir la zone orientale de la ville. En 1948, Jérusalem-Est a environ 70 000 habitants. A compter du 7 juin 1967, au cours de la guerre des Six Jours, Jérusalem-Est passe sous contrôle d’Israël après sa conquête par les parachutistes de la 55e brigade d'infanterie placée sous l'autorité du général Uzi Narkiss, ancien élève de l'École Supérieure de Guerre à Paris. Depuis cette date, Jérusalem-Est est administré comme une partie de la ville, considérée par l'État d'Israël comme étant sa capitale depuis les discours du 9 et 13 décembre 1949 du chef du gouvernement israélien à la Knesset et la déclaration unilatérale du gouvernement israélien du 31 janvier 1950 faite par le chef du gouvernement israélien, David Ben Gourion, déclarant que « Jérusalem est la capitale de l'État juif ». Tous les anciens services et personnels municipaux de Jérusalem-Est, qui étaient sous compétence jordanienne depuis la conquête de cette partie de la ville fin mai 1948, sont dissous par les autorités israéliennes à compter du 28 juin 1967 et les personnels sous ancien statut jordanien qui le désiraient pouvaient continuer à servir, sous la direction de la nouvelle municipalité israélienne. Le conseil municipal de Jérusalem-Est et son maire - Rouhi Al Khatib - sont congédiés. Le maire de Jérusalem-Est fera par ailleurs l'objet en avril 1968 de l'expulsion de la ville et sera envoyé en Jordanie. Le 27 juin 1967, est adoptée par le Parlement israélien, une loi relative au statut de Jérusalem qui affirme l'accès libre aux lieux saints musulmans, chrétiens et juifs, tous situés dans l'ancien secteur jordanien de Jérusalem. Fin juin 1967, le conseil des ministres de l’État d'Israël décide unilatéralement d'augmenter fortement la superficie de Jérusalem en l'augmentant d'environ 70 kilomètres carrés, en incorporant Jérusalem-Est (soit 6 km 2) et 28 villages et villes arabes (comme Bethléem), proches de Jérusalem-Est (soit environ 64 km 2). Ainsi le nouveau territoire de Jérusalem compte environ 108 kilomètres carrés, réunissant les 38 km 2 de l'ancien territoire de Jérusalem Ouest, conquis par l'armée israélienne à la fin du mois de mai 1948 et les 70 km 2, faisant suite à la conquête de Jérusalem-Est et des communes de Cisjordanie, conquises en juin 1967, lors de la guerre des Six Jours. Par un arrêté pris le 7 novembre 2000 par le gouvernement israélien, la superficie de Jérusalem est encore augmentée et passe à plus de 125 kilomètres carrés. Cette décision est prise en considération de la loi fondamentale du 30 juillet 1980 adoptée par la Knesset qui déclare que Jérusalem est unifiée, indivisible et capitale de l’État juif. L'occupation et l'annexion israéliennes depuis le 7 juin 1967 ont été condamnées par le conseil de sécurité de l'O.N.U. et par la communauté internationale, à l'exception notable des États-Unis qui se sont abstenus lors du vote des résolutions 476 et 478 du Conseil de sécurité. Jérusalem-Est est revendiquée par la Palestine en tant que capitale, appelée Al Quds (en arabe : القدس). La Jordanie a quant à elle cessé ses revendications sur la ville depuis les accords de paix israélo-jordaniens de 1994, à l'exception du complexe du mont du Temple. (fr)
- 東エルサレム(ひがしエルサレム、アラビア語: القدس الشرقية, ヘブライ語: מזרח ירושלים)は、現代のエルサレム東部の地区名。1949年以前のエルサレム市域の20%を占め、ユダヤ教・イスラム教・キリスト教の聖地でもある旧市街を含む。ただし、現在の「東エルサレム」は1967年に周囲の28の自治体を編入しているため、1949年以前とは範囲が異なる。 パレスチナ国（パレスチナ自治政府）は東エルサレムを首都とみなしているが、現状はイスラエルが実効支配を行っている。2014年7月1日の人口は25万5700人。 (ja)
- 동예루살렘(히브리어: מִזְרַח יְרוּשָׁלַיִם 미즈라흐 예루샬라임, 아랍어: القدس الشرقية 알쿠드스 앗샤르키야[*], 영어: East Jerusalem 또는 Eastern Jerusalem, 문화어: 동부꾸드스)은 팔레스타인 지방에 있는 예루살렘의 동부 지역이다. 이 지역은 국제법적으로 이스라엘의 영토가 아니나 제3차 중동 전쟁 이후 이스라엘이 점령하여 통제되고 있다. 제1차 중동 전쟁 이후, 예루살렘은 이스라엘이 점령한 서예루살렘과 요르단이 점령한 동예루살렘으로 나뉘었다. 당시 서예루살렘에는 주로 유대인이 거주하였고. 동예루살렘에는 주로 팔레스타인인이 거주하였다. 제3차 중동 전쟁 이후, 이스라엘이 동예루살렘을 포함한 요르단강 서안 지구를 점령하였다. 동예루살렘은 예루살렘의 역사 지구가 자리잡고 있는 곳으로 유대교 성지, 기독교 성지, 이슬람교 성지가 모두 있다. 독립국가 팔레스타인의 수도로 예정된 곳이지만, 점령국인 이스라엘은 팔레스타인 정부 기관의 입주를 인정하지 않고 있다. (ko)
- Oost-Jeruzalem, (Arabisch: القدس الشرقية, Hebreeuws: מזרח ירושלים), bestaat uit de Oude Stad Jeruzalem (Arabisch: Al-Quds) samen met de ten oosten ervan gelegen Palestijnse wijken en dorpen, gelegen op de Westelijke Jordaanoever van Palestina. De Oude Stad bestond oorspronkelijk uit vijf, maar sinds 1967 nog uit vier etno-religieuze wijken: de islamitische, de Joodse, de christelijke en de Armeense wijk. Binnen de muren van de Oude Stad bevinden zich onder meer de Tempelberg/Haram al-Sharif met de Al-Aqsamoskee en de Rotskoepel, de Klaagmuur en de Heilig Grafkerk. Hoewel geheel Jeruzalem volgens het VN-verdelingsplan voor Palestina onder internationaal bestuur zou moeten komen, veroverde de zichzelf in 1948 in het Mandaatgebied Palestina uitgeroepen staat Israël het gebied en de wijken ten westen van de Oude Stad Jeruzalem. Daarmee werd dat westelijk deel (West-Jeruzalem) afgesplitst van wat vervolgens Oost-Jeruzalem zou worden genoemd: namelijk de Oude Stad Jeruzalem met zijn wijken rondom. In de Zesdaagse Oorlog van 1967, veroverde en bezette Israël het overgebleven deel van Palestina, de Westelijke Jordaanoever inclusief de Oude Stad Oost-Jeruzalem. Vervolgens annexeerde Israël Oost-Jeruzalem met zijn omliggende Palestijnse wijken, voegde deze onder Israëlisch gemeentelijk bestuur bij West-Jeruzalem en riep dit in 1980 uit tot hoofdstad van Israël. De Veiligheidsraad van de Verenigde Naties veroordeelde met resolutie 478 zowel de annexatie van Oost-Jeruzalem als het tot hoofdstad van Israël uitroepen van de stad. Israël heeft sindsdien het grondgebied van de gemeente Jeruzalem verder uitgebreid op bezet gebied met Palestijnse wijken en dorpen die voorheen buiten Jeruzalem lagen, alsmede de op Palestijns grondgebied gebouwde Israëlische nederzettingen, die volgens internationaal recht illegaal zijn en door de Verenigde Naties niet erkend worden. (nl)
- Gerusalemme Est (in arabo: القدس الشرقية, al-Quds; in ebraico: מזרח ירושלים?), capitale proclamata dello Stato di Palestina, è la parte orientale di Gerusalemme, unilateralmente annessa da Israele nel 1967 dopo la guerra dei sei giorni. La parte orientale della città include la Città Vecchia di Gerusalemme e alcuni dei luoghi considerati santi dalle religioni abramitiche (ebraismo, cristianesimo, islam), quali il Monte del Tempio, il Muro Occidentale, la moschea al-Aqsa, la basilica del Santo Sepolcro. Per "Gerusalemme Est" si può intendere tanto la zona sotto il dominio giordano nel periodo 1949-1967 (estesa su 6,4 km²), quanto tutta la zona successivamente annessa da Israele (estesa su 70 km²). Secondo il piano di spartizione dell'ONU del 1947 tutta Gerusalemme avrebbe dovuto costituire un territorio internazionalizzato, enclave all'interno dello Stato arabo. Israele firmò il piano di spartizione, ma gli arabi lo rifiutarono. A seguito della guerra arabo-israeliana del 1948, Gerusalemme si ritrovò divisa in due zone: quella occidentale, abitata principalmente da popolazione ebraica, controllata da Israele; quella orientale, abitata principalmente da popolazione araba, controllata dalla Giordania. Gli arabi che vivevano nei sobborghi della zona occidentale, come Katamon e , dovettero fuggire; lo stesso avvenne agli ebrei che vivevano nella zona orientale, come la Città Vecchia o la Città di David. L'unica zona orientale che Israele mantenne nei 19 anni del dominio giordano fu il monte Scopus, dove è situata l'Università Ebraica di Gerusalemme, che costituì un'enclave e pertanto non viene considerato parte di Gerusalemme Est. Nel 1967, in seguito alla guerra dei sei giorni, la Cisgiordania venne occupata da Israele; lo stesso accadde per Gerusalemme Est ed alcuni villaggi circostanti. Nel novembre 1967 il Consiglio di Sicurezza delle Nazioni Unite approvò la risoluzione 242, non vincolante, che chiedeva il «ritiro delle forze israeliane dai territori occupati nel corso del recente conflitto». Nel 1980, il parlamento israeliano approvò la cosiddetta "legge fondamentale" che proclamava unilateralmente «Gerusalemme, unita e indivisa […] capitale di Israele» senza tuttavia specificarne la territorialità. Il Consiglio di Sicurezza dell'ONU nella risoluzione 478 del 1980, non vincolante, ha definito la "legge fondamentale" «nulla e priva di validità», «una violazione del diritto internazionale» e un «serio ostacolo al raggiungimento della pace in Medio Oriente». (it)
- Wschodnia Jerozolima (hebr. מִזְרָח יְרוּשָׁלַיִם trb. Mizrach Jeruszalajim, arab. القدس الشرقية, trl. Al-Quds aš-Šarqiyya, trb. Al-Kuds asz-Szarkijja) – północno-wschodnia i wschodnia część Jerozolimy, która podczas wojny izraelsko-arabskiej (1948) została zajęta przez Jordańczyków, a podczas wojny sześciodniowej (1967) zajęta przez Izraelczyków; obejmuje obszar Starego Miasta z najświętszymi miejscami judaizmu, chrześcijaństwa i islamu. Po 1967 obszar Wschodniej Jerozolimy został włączony do obszaru administracyjnego Jerozolimy. Przed 1967 Wschodnia Jerozolima zajmowała powierzchnię około 6,4 km², obecnie po rozszerzeniu obszaru osiedli podmiejskich zajmuje powierzchnię około 70 km². (pl)
- Восто́чный Иерусали́м (араб. القدس الشرقية — Аль-Кудс Аль-Шаркия, ивр. מזרח ירושלים) — часть Иерусалима, в 1948 году захваченная Трансиорданией в ходе Арабо-израильской войны и не вошедшая в подконтрольный Израилю Западный Иерусалим, а затем, в 1967 году, захваченная Израилем в ходе Шестидневной войны. В результате этих захватов Восточный Иерусалим был в одностороннем порядке аннексирован сначала Трансиорданией (1948—1967), а с 1967 года (де-юре с 1980 года) и по настоящее время — Израилем. Израиль предоставляет жителям Восточного Иерусалима право на получение гражданства, но большинство из них до настоящего времени остаются в статусе резидентов. Как трансиорданская, так и израильская аннексии не были признаны большинством стран мира. В Восточном Иерусалиме, в частности, расположены Старый город и Елеонская гора и находящиеся там святые места иудаизма, христианства и ислама, такие как Храмовая гора, Стена плача, Храм Гроба Господня, мечеть Аль-Акса и Купол Скалы (Старый город); Гефсиманский сад и Часовня Вознесения (Елеонская гора). Несмотря на своё название, Восточный Иерусалим включает кварталы к северу, востоку и югу от Старого города, а в более широком определении термина — даже и находящиеся на северной, восточной и южной сторонах Западного Иерусалима. Иногда под этим термином понимается территория (занимающая около 70 км²), которая была включена в муниципалитет Иерусалима после 1967 года — в то время как в других случаях имеется в виду меньший сектор (площадью 6,4 км²), охватывающий ту часть муниципалитета Иерусалима, которая контролировалась Иорданией до 1967 года. Израильское и палестинское определения Восточного Иерусалима также разнятся: официальная палестинская позиция базируется на ситуации после соглашения о прекращении огня, существовавшей в 1949—1967 годах, в то время как израильская позиция основывается главным образом на нынешних муниципальных границах Иерусалима, порождённых серией административных укрупнений, предпринятых израильской муниципальной администрацией начиная с 1967 года. В настоящее время статус Восточного Иерусалима в международном праве остаётся неопределённым. На него претендуют Израиль, принявший в 1980 году Закон об Иерусалиме — его «единой и неделимой столице», и Палестинская национальная администрация. Международное сообщество не признаёт суверенитета над ним ни Израиля, ни Палестины. Фактически Восточный Иерусалим является частью израильской столицы, а не самостоятельным муниципальным образованием. Будущий статус Восточного Иерусалима является одной из главных тем арабо-израильского конфликта в связи с высшей степенью святости города и расположенных в нём святынь (главным образом, Храмовой горы) как для евреев, так и для мусульман. (ru)
- Östra Jerusalem är en del av Västbanken, som ockuperades av Israel under Sexdagarskriget 1967. Palestinierna ser östra Jerusalem som huvudstaden för en framtida självständig palestinsk stat. Östra Jerusalem är den del av staden som tilldelades Jordanien vid delningen i samband med Israels grundande 1948. I denna del finns bland annat Gamla Jerusalem och några av kristendomens, islams och judendomens heligaste platser såsom Tempelberget, Västra muren ("Klagomuren”), Al-Aqsamoskén och Den heliga gravens kyrka. (sv)
- Jerusalém Oriental (القدس الشرقية, al-Quds em árabe, מזרח ירושלים - Mizrach Yerushalaim em hebraico) é uma parte da cidade de Jerusalém que foi ocupada pela Jordânia na guerra de 1948 ao oposto do setor leste da cidade Jerusalém Ocidental ocupadada por Israel. Todavia, Jerusalém Oriental pode referir-se tanto à zona sob domínio da Jordânia no período 1949-1967 (uma área de 6,4 km²), quanto à zona posteriormente capturada e anexada por Israel (área de 70 km²). Ocupada e anexada pela Jordânia, após a Guerra israelo-árabe de 1948, e por Israel, após a Guerra dos Seis Dias (1967), a soberania territorial sobre Jerusalém Oriental é ainda objeto de controvérsia internacional, e a determinação do seu status definitivo constitui provavelmente o principal obstáculo ao processo de paz no Oriente Médio. A porção oriental da cidade inclui a Cidade Velha de Jerusalém e alguns dos lugares sagrados do Judaísmo, do Cristianismo e do Islamismo, a exemplo do Monte do Templo, do Muro das Lamentações, a Mesquita de al-Aqsa e a Igreja do Santo Sepulcro. (pt)
- 东耶路撒冷（英語：East Jerusalem）是中东地区一个归属有争议的地区，通常是指1967年六日战争以后被以色列占领的耶路撒冷的东部市区，其中包括了耶路撒冷旧城和犹太教、基督教和伊斯兰教一些最神圣的圣地，如西牆、圣殿山和圣墓教堂。 东耶路撒冷是在1967年第三次中东战争被以色列占领，现被并入耶路撒冷区，但巴勒斯坦国设为西岸地区十一省之一的耶路撒冷省。东耶路撒冷面积335平方公里，人口328,601。 1948年第一次中东战争以后，耶路撒冷被分为东西两部分，以犹太人为主的西部，由以色列统治；而以阿拉伯人为主的东部，则由约旦占领。住在西耶路撒冷的阿拉伯人被迫逃离，住在东部的犹太人也同样被迫逃走。在约旦统治的19年中，东耶路撒冷地区只有耶路撒冷希伯来大学所在的斯科普斯山还在以色列人手中。1967年六日战争以后，整個耶路撒冷都在以色列政府统治之下，连同附近一些村庄一起，与西耶路撒冷合并。 東耶路撒冷的這個說法，始於約旦管治時期耶路撒冷的管轄區，面積70平方公里。而斯科普斯山在約旦統治時期作為以色列的外飛地，一直不被視作東耶路撒冷的一部分。 (zh)
- Схі́дний Єрусали́м (івр. מזרח ירושלים, араб. القدس الشرقية) — східна частина міста Єрусалима з переважно арабським населенням. Територія Східного Єрусалиму була завойована Ізраїлем у 1967 році і приєднана до решти міста постановою Кнесету у 1980 р. Повернення Ізраїлем Східного Єрусалима офіційно не визнано світовим співтовариством. Резолюція ООН № 478 засудила зайняття Ізраїлем цієї частини міста і визнала її неправомірною. Арабське населення Палестинської автономії вважає Східний Єрусалим столицею майбутньої палестинської держави і питання Східного Єрусалиму є центральним питанням у мирному процесі між Ізраїлем та Палестинською автономією. У Східному Єрусалимі знаходяться декілька святинь християнства, ісламу та юдаїзму, такі як Храмова гора, Західна стіна, Храм Гробу Господнього, мечеть Аль-Акса. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Orienta Jerusalemo estas el israela vidpunkto la orienta urboparto de la unuiĝinta Jerusalemo aŭ el palestina vidpunkto – sub la tradicia araba nomo por Jerusalemo Al-Quds (aŝ-Ŝarif) القدس; laŭvorte: la Sankta [urbo] – la ĉefurbo de Palestino. (eo)
- Ekialdeko Jerusalem (hebreeraz: מזרח ירושלים, Mizraj Yerushalayim edo ירושלים המזרחית, Yerushalayim HaMizraji; arabieraz: القدس الشرقية) Jerusalem hiriko ekialdeko aldea da, 1949ko armistizioak ezarritako lerro berdeak banatuta. 1948ko Arabiar-israeldar Gerran Jordaniak okupatua, herrialde horrek 1967ra arte bere agindupean izan zuen. Sei Eguneko Gerran Israelek konkistatu zuen, eta haren ekialdean eta iparraldean zeuden zenbait lurraldeekin batera Jerusalemen batu. Ekialdeko Jerusalemen Hiri Zaharra eta Erosten harresia, Hilobi Santua edo Meskiten Zelaigunea leku erlijiosoak daude. (eu)
- 東エルサレム(ひがしエルサレム、アラビア語: القدس الشرقية, ヘブライ語: מזרח ירושלים)は、現代のエルサレム東部の地区名。1949年以前のエルサレム市域の20%を占め、ユダヤ教・イスラム教・キリスト教の聖地でもある旧市街を含む。ただし、現在の「東エルサレム」は1967年に周囲の28の自治体を編入しているため、1949年以前とは範囲が異なる。 パレスチナ国（パレスチナ自治政府）は東エルサレムを首都とみなしているが、現状はイスラエルが実効支配を行っている。2014年7月1日の人口は25万5700人。 (ja)
- 동예루살렘(히브리어: מִזְרַח יְרוּשָׁלַיִם 미즈라흐 예루샬라임, 아랍어: القدس الشرقية 알쿠드스 앗샤르키야[*], 영어: East Jerusalem 또는 Eastern Jerusalem, 문화어: 동부꾸드스)은 팔레스타인 지방에 있는 예루살렘의 동부 지역이다. 이 지역은 국제법적으로 이스라엘의 영토가 아니나 제3차 중동 전쟁 이후 이스라엘이 점령하여 통제되고 있다. 제1차 중동 전쟁 이후, 예루살렘은 이스라엘이 점령한 서예루살렘과 요르단이 점령한 동예루살렘으로 나뉘었다. 당시 서예루살렘에는 주로 유대인이 거주하였고. 동예루살렘에는 주로 팔레스타인인이 거주하였다. 제3차 중동 전쟁 이후, 이스라엘이 동예루살렘을 포함한 요르단강 서안 지구를 점령하였다. 동예루살렘은 예루살렘의 역사 지구가 자리잡고 있는 곳으로 유대교 성지, 기독교 성지, 이슬람교 성지가 모두 있다. 독립국가 팔레스타인의 수도로 예정된 곳이지만, 점령국인 이스라엘은 팔레스타인 정부 기관의 입주를 인정하지 않고 있다. (ko)
- Östra Jerusalem är en del av Västbanken, som ockuperades av Israel under Sexdagarskriget 1967. Palestinierna ser östra Jerusalem som huvudstaden för en framtida självständig palestinsk stat. Östra Jerusalem är den del av staden som tilldelades Jordanien vid delningen i samband med Israels grundande 1948. I denna del finns bland annat Gamla Jerusalem och några av kristendomens, islams och judendomens heligaste platser såsom Tempelberget, Västra muren ("Klagomuren”), Al-Aqsamoskén och Den heliga gravens kyrka. (sv)
- 东耶路撒冷（英語：East Jerusalem）是中东地区一个归属有争议的地区，通常是指1967年六日战争以后被以色列占领的耶路撒冷的东部市区，其中包括了耶路撒冷旧城和犹太教、基督教和伊斯兰教一些最神圣的圣地，如西牆、圣殿山和圣墓教堂。 东耶路撒冷是在1967年第三次中东战争被以色列占领，现被并入耶路撒冷区，但巴勒斯坦国设为西岸地区十一省之一的耶路撒冷省。东耶路撒冷面积335平方公里，人口328,601。 1948年第一次中东战争以后，耶路撒冷被分为东西两部分，以犹太人为主的西部，由以色列统治；而以阿拉伯人为主的东部，则由约旦占领。住在西耶路撒冷的阿拉伯人被迫逃离，住在东部的犹太人也同样被迫逃走。在约旦统治的19年中，东耶路撒冷地区只有耶路撒冷希伯来大学所在的斯科普斯山还在以色列人手中。1967年六日战争以后，整個耶路撒冷都在以色列政府统治之下，连同附近一些村庄一起，与西耶路撒冷合并。 東耶路撒冷的這個說法，始於約旦管治時期耶路撒冷的管轄區，面積70平方公里。而斯科普斯山在約旦統治時期作為以色列的外飛地，一直不被視作東耶路撒冷的一部分。 (zh)
- القدس الشرقية هي جميع الأراضي في الجانب الشرقي من مدينة القدس التي كانت تحت الحكم الأردني منذ عام 1948 بعد انسحاب القوات البريطانية من فلسطين، وحتى الاحتلال الإسرائيلي للمدينة عام 1967. وتقع ضمن أراضيها مدينة القدس القديمة التي تحوي على أقدس الأماكن للأديان التوحيدية الثلاثة الإسلام، والمسيحية واليهودية، مثل المسجد الأقصى وكنيسة القيامة وحائط البراق (أو كما يسميه اليهود: حائط المبكى). (ar)
- Jerusalem Est o Jerusalem Oriental és el nom que rep la part oriental de la ciutat de Jerusalem capturada per Jordània en la Guerra araboisraeliana de 1948 i que va romandre sota administració àrab fins a 1967. Després de la Guerra dels Sis Dies, va ser conquerida per Israel i annexionada a la resta del municipi de Jerusalem en virtut de la Llei de Jerusalem (1980). Inclou la Ciutat Vella i alguns dels principals llocs religiosos (basílica del Sant Sepulcre, Esplanada de les Mesquites/Mont del Temple i Mur de les Lamentacions). (ca)
- Východní Jeruzalém je označení pro část Jeruzaléma, která byla v roce 1948 ve válce o nezávislost obsazena Jordánskem a následně v roce 1967 v šestidenní válce Izraelem. Zahrnuje jeruzalémské Staré město a některá z nejsvětějších míst judaismu, křesťanství a islámu, jako například Chrámovou horu, Zeď nářků, mešitu Al-aksá a baziliku Svatého hrobu. Toto označení tedy představuje oblast, která byla v letech 1949–1967 pod jordánskou správou a která byla začleněna do města Jeruzalém po roce 1967. (cs)
- Ανατολική Ιερουσαλήμ ή Ανατολικά Ιεροσόλυμα (εβραϊκά: מִזְרַח יְרוּשָׁלַיִם, Mizraḥ Yerushalayim, αραβικά: القدس الشرقية) είναι ο τομέας της Ιερουσαλήμ ο οποίος καταλήφθηκε από την Ιορδανία κατά τη διάρκεια του εν αντιθέσει του δυτικού τομέα της πόλεως, της Δυτικής Ιερουσαλήμ, που καταλήφθηκε από το Ισραήλ. Από τον αραβοϊσραηλινό πόλεμο το 1967, η ανατολική Ιερουσαλήμ έχει θεωρηθεί κατειλημμένη από το Ισραήλ βάσει της διεθνούς κοινότητας. (el)
- East Jerusalem (Arabic: القدس الشرقية, al-Quds ash-Sharqiya; Hebrew: מִזְרַח יְרוּשָׁלַיִם, Mizraḥ Yerushalayim) is the sector of Jerusalem that was held by Jordan during the 1948 Arab–Israeli War, as opposed to the western sector of the city, West Jerusalem, which was held by Israel. (en)
- Jerusalén Este (Yerushalayim HaMizraji; en árabe, القدس الشرقية, Al Quds al Sharqiya, en hebreo, מזרח ירושלים, Mizraj Yerushalayim o ירושלים המזרחית), también referida como Jerusalén Oriental, es la parte de la ciudad de Jerusalén que quedó bajo control jordano tras la guerra árabe-israelí de 1948, y que incluye la Ciudad Vieja de Jerusalén, con numerosos lugares sagrados para el judaísmo, el islam y el cristianismo. Israel conquistó Jerusalén Este en 1967 y se la anexionó en 1980, aunque este movimiento no ha sido reconocido internacionalmente. En la actualidad, Israel controla de facto toda Jerusalén y considera toda la ciudad como su capital, mientras que el Estado de Palestina ha declarado a Jerusalén Este como su propia capital. Ninguna de estas reivindicaciones ha obtenido u (es)
- Als Ostjerusalem wird der Teil von Jerusalem bezeichnet, der seit dem Palästinakrieg 1948 von Jordanien besetzt war, bis er im Sechstagekrieg 1967 von Israel erobert wurde. Aus israelischer Sicht ist Ostjerusalem heute Teil des vereinigten Jerusalem einschließlich der Teile des Westjordanlandes, die von Israel zum Jerusalemer Stadtgebiet erklärt wurden. Die 1980 durch das Jerusalemgesetz erfolgte Annexion des im Sechstagekrieg 1967 eroberten Gebiets wurde von der internationalen Staatengemeinschaft ebenso wenig anerkannt wie die vorangegangene Annexion Ostjerusalems durch Jordanien im Jahr 1950. Der Sicherheitsrat der Vereinten Nationen verabschiedete mehrere Resolutionen, die die Annexion oder deren Vorbereitung verurteilten. Aus palästinensischer Sicht ist Ostjerusalem, für einige Paläst (de)
- Jérusalem-Est est la partie de la ville de Jérusalem située à l'est de la ligne d'armistice de 1949 (au vu des dispositions de la convention d'armistice signée à Rhodes le 3 avril 1949 entre le gouvernement de l'Etat d'Israël et le royaume hachémite de Jordanie). Elle a été annexée par Israël en 1967, mais cette annexion est contestée par la communauté internationale qui considère ce secteur comme un territoire occupé. Il inclut notamment la vieille ville et ses lieux saints : le Mur des Lamentations, le Saint-Sépulcre, la mosquée al-Aqsa et l'esplanade des Mosquées. (fr)
- Yerusalem Timur (bahasa Arab: القدس الشرقية dibaca: Al-Quds asy-syarqiyah) mengacu pada bagian-bagian Yerusalem yang direbut Yordania dalam Perang Arab-Israel 1948 dan kemudian oleh Israel dalam Perang Enam Hari 1967. Wilayah ini mencakup Kota Lama Yerusalem dan sebagian tempat-tempat suci agama Yahudi, Kekristenan, dan Islam, seperti Bukit Bait, Tembok Barat, Masjid Al-Aqsa, dan Gereja Makam Kudus. Istilah "Yerusalem Timur" dapat mengacu pada area yang dikuasai Yordania antara tahun 1949 dan 1967 yang dimasukkan dalam kotamadya Yerusalem setelah tahun 1967, yang membentang sekitar 70 km2 (27 sq mi) atau teritori kotamadya Yerusalem pra-1967 yang membentang 64 km2 (25 sq mi). Dalam Deklarasi Kemerdekaan Palestina oleh Organisasi Pembebasan Palestina tahun 1988 menyatakan bahwa Yerusalem a (in)
- Gerusalemme Est (in arabo: القدس الشرقية, al-Quds; in ebraico: מזרח ירושלים?), capitale proclamata dello Stato di Palestina, è la parte orientale di Gerusalemme, unilateralmente annessa da Israele nel 1967 dopo la guerra dei sei giorni. Nel 1967, in seguito alla guerra dei sei giorni, la Cisgiordania venne occupata da Israele; lo stesso accadde per Gerusalemme Est ed alcuni villaggi circostanti. (it)
- Oost-Jeruzalem, (Arabisch: القدس الشرقية, Hebreeuws: מזרח ירושלים), bestaat uit de Oude Stad Jeruzalem (Arabisch: Al-Quds) samen met de ten oosten ervan gelegen Palestijnse wijken en dorpen, gelegen op de Westelijke Jordaanoever van Palestina. De Oude Stad bestond oorspronkelijk uit vijf, maar sinds 1967 nog uit vier etno-religieuze wijken: de islamitische, de Joodse, de christelijke en de Armeense wijk. Binnen de muren van de Oude Stad bevinden zich onder meer de Tempelberg/Haram al-Sharif met de Al-Aqsamoskee en de Rotskoepel, de Klaagmuur en de Heilig Grafkerk. (nl)
- Jerusalém Oriental (القدس الشرقية, al-Quds em árabe, מזרח ירושלים - Mizrach Yerushalaim em hebraico) é uma parte da cidade de Jerusalém que foi ocupada pela Jordânia na guerra de 1948 ao oposto do setor leste da cidade Jerusalém Ocidental ocupadada por Israel. Todavia, Jerusalém Oriental pode referir-se tanto à zona sob domínio da Jordânia no período 1949-1967 (uma área de 6,4 km²), quanto à zona posteriormente capturada e anexada por Israel (área de 70 km²). (pt)
- Wschodnia Jerozolima (hebr. מִזְרָח יְרוּשָׁלַיִם trb. Mizrach Jeruszalajim, arab. القدس الشرقية, trl. Al-Quds aš-Šarqiyya, trb. Al-Kuds asz-Szarkijja) – północno-wschodnia i wschodnia część Jerozolimy, która podczas wojny izraelsko-arabskiej (1948) została zajęta przez Jordańczyków, a podczas wojny sześciodniowej (1967) zajęta przez Izraelczyków; obejmuje obszar Starego Miasta z najświętszymi miejscami judaizmu, chrześcijaństwa i islamu. (pl)
- Восто́чный Иерусали́м (араб. القدس الشرقية — Аль-Кудс Аль-Шаркия, ивр. מזרח ירושלים) — часть Иерусалима, в 1948 году захваченная Трансиорданией в ходе Арабо-израильской войны и не вошедшая в подконтрольный Израилю Западный Иерусалим, а затем, в 1967 году, захваченная Израилем в ходе Шестидневной войны. В результате этих захватов Восточный Иерусалим был в одностороннем порядке аннексирован сначала Трансиорданией (1948—1967), а с 1967 года (де-юре с 1980 года) и по настоящее время — Израилем. Израиль предоставляет жителям Восточного Иерусалима право на получение гражданства, но большинство из них до настоящего времени остаются в статусе резидентов. Как трансиорданская, так и израильская аннексии не были признаны большинством стран мира. (ru)
- Схі́дний Єрусали́м (івр. מזרח ירושלים, араб. القدس الشرقية) — східна частина міста Єрусалима з переважно арабським населенням. Територія Східного Єрусалиму була завойована Ізраїлем у 1967 році і приєднана до решти міста постановою Кнесету у 1980 р. Повернення Ізраїлем Східного Єрусалима офіційно не визнано світовим співтовариством. Резолюція ООН № 478 засудила зайняття Ізраїлем цієї частини міста і визнала її неправомірною. Арабське населення Палестинської автономії вважає Східний Єрусалим столицею майбутньої палестинської держави і питання Східного Єрусалиму є центральним питанням у мирному процесі між Ізраїлем та Палестинською автономією. У Східному Єрусалимі знаходяться декілька святинь християнства, ісламу та юдаїзму, такі як Храмова гора, Західна стіна, Храм Гробу Господнього, мечет (uk)
|
