| dbo:abstract
|
- يهوه هو الإله الوطني في العصر الحديدي لممالك إسرائيل ويهوذا. أصوله متنازع عليها، على الرغم من أنها تصل إلى أوائل العصر الحديدي وحتى البرونزي المتأخر: اسمه قد بدأ على الأغلب ككنية للإله إيل من العصر البرونزي في كنعان، ولكن أقدم ذكر مقبول ليهوه هو في النصوص المصرية التي تشير إلى اسم مكان مماثل مرتبط ببدو الشاسو جنوب الأردن. في أقدم نصوص الكتاب المقدس، يهوه هو «محارب إلهي» نموذجي من الشرق الأدنى القديم، ويقود «الجيش السماوي» ضد أعداء إسرائيل؛ وأصبح في وقت لاحق الإله الرئيسي في مملكة إسرائيل ويهوذا، ومع مرور الوقت تم الترويج ليهوه على أنه إله الكون كله، ويمتلك كل الصفات الإيجابية التي نسبت سابقا إلى غيره من الآلهة والإلهات. بحلول نهاية المنفى البابلي (القرن 6 قبل الميلاد)، تم نفي وجود الآلهة الأخرى من الأساس وتم إعلان يهوه خالق الكون والإله الحقيقي لكل العالم. (ar)
- Ο Γιαχβέ (παλαιό εβραϊκό αλφάβητο: 𐤉𐤄𐤅𐤄, ανακατασκευασμένο ως יַהְוֶה) ήταν ο εθνικός θεός του αρχαίου βασιλείου του Ισραήλ και της Ιουδαίας. Η προέλευση της λατρείας του ανάγεται μεταξύ της πρώιμης εποχή του Σιδήρου και ύστερης εποχής του Χαλκού ή και νωρίτερα. Στα αρχαιότερα βιβλικά κείμενα κατέχει ιδιότητες που αποδίδονται συνήθως σε θεότητες της φύσης και του πολέμου, όπως η καρποφορία της γης και η καθοδήγηση του ουράνιου στρατού εναντίον των εχθρών του Ισραήλ. Σύμφωνα με την επικρατέστερη άποψη των μελετητών, οι Ισραηλίτες της εποχής ασπάζονταν την πολυθεϊστική Χαναανιτική θρησκεία και λάτρευαν τον Γιαχβέ παράλληλα με τον Ελ, την Ασερά, τον Βάαλ και άλλες Χαναανικτικές θεότητες. Στους μεταγενέστερους αιώνες, ο Ελ και ο Γιαχβέ συγχωνεύτηκαν και τιμητικά επίθετα που περιείχαν την λέξη Ελ, όπως το Ελ Σαντάι (אֵל שַׁדַּי «Θεός Παντοκράτωρ»), άρχισαν να αποδίδονται αποκλειστικά στον Γιαχβέ. Οι διάφορες άλλες θεότητες ενσωματώθηκαν στον Ιεχωβισμό, την αρχαία θρησκεία του Ισραήλ, στην οποία ο Γιαχβέ είχε περίοπτη θέση χωρίς όμως να απορρίπτεται ακόμη ο πολυθεϊσμός. Σύμφωνα με άλλους μελετητές, η αποκλειστική λατρεία του Γιαχβέ ήταν ευρέως διαδεδομένη πριν από τη Βαβυλωνιακή εξορία και ο Ισραηλιτικός μονοθεϊσμός μπορεί να υπήρχε ακόμη και πριν από την άνοδο της Ηνωμένης Μοναρχίας. Κατά το δεύτερο μισό της εποχής του Σιδήρου, το κέντρο λατρείας του Γιαχβέ είχε γίνει η Ιερουσαλήμ. Εκεί ο θεός φυλασσόταν μέσα στον Ναό που περιείχε την Κιβωτό της Διαθήκης. Κατά το τέλος της Βαβυλωνιακής αιχμαλωσίας, οι Ισραηλίτες αρνούνταν την λατρεία ξένων θεών και ο Γιαχβέ ανακηρύχθηκε δημιουργός του σύμπαντος και ο ένας αληθινός θεός του κόσμου, θέτοντας τα θεμέλια του Ιουδαϊσμού. Κατά την περίοδο του Δεύτερου Ναού, η αναφορά του ονόματος του Θεού απαγορεύτηκε και άρχισε να υποκαθίσταται από λέξεις, όπως Αδονάι (אֲדֹנָי «Κύριος»). Στην Ρωμαϊκή κατάκτηση και μετά την πολιορκία της Ιερουσαλήμ το 70 μ.Χ. η αρχική προφορά του ονόματος του Θεού είχε ξεχαστεί ολοκληρωτικά. (el)
- Biblia Javeo aŭ Javeo (ankaŭ proksimume Yahweh aŭ Yahveh, estas la nomo de Dio en la hebrea religio, devenanta el la hebrea יהוהTiu dio estas priskribita kiel Dio unika, potenca kaj kreinta (Genezo 1), kaj perpakte ligita al la izraela popolo: justa kaj severa en la puno de kulpoj de la pentintoj, protektanta de unu popolo sed juĝisto kaj sinjoro universala. (eo)
- Yahweh es una deidad que fue el dios nacional del antiguo Israel y Judá durante la Edad del Hierro.Se discuten sus orígenes y el desarrollo de su culto, dado que se carece de textos anteriores al siglo IX a. C. Los mismos, en su mayoría parte de la Biblia, han sido modificados y reinterpretados; la arqueología, la crítica textual y la epigrafia procuran dar una imagen de esta deidad según los métodos históricos. Hay consenso entre los estudiosos de que el culto de Yahweh ya existía a comienzos de la Edad del Hierro, e incluso puede rastrearse en la Edad del Bronce.En cuanto al ámbito geográfico, es un dios propio del sur de Canaán, la región conocida como Edom y el Sinaí. Las menciones más tempranas de Yahweh se encuentran en textos egipcios que hacen referencia a un lugar de nombre similar asociado con los nómadas Shasu del sur de Transjordania.Es posible que su nombre haya sido un epíteto de El, dios supremo del panteón cananeo.La Estela de Mesa datada en el 840 a. C., menciona al rey extranjero de los moabitas tomando los cálices de Yahweh en Israel y ofreciéndolos al dios Quemos. En los textos bíblicos más antiguos, Yahweh aparece como un típico "dios guerrero" del Cercano Oriente, el cual lidera una hueste divina; los ejércitos de Yahweh, contra los enemigos del pueblo de Israel.En el siglo VIII a. C., según las inscripciones de , Yahweh era venerado en , al norte de Arabia, y en Samaria, sede del reino de Israel, donde parece haber sido venerado como dios tutelar, e incluso supremo, por lo menos desde el reinado de Jeroboam II.Por la misma época, la corte real de Jerusalén, lo veneraba en su Templo y hacia el siglo VII a. C. ya lo consideraba el supremo dios del universo, habiendo absorbido los rasgos de divinidades anteriores.Hacia el final del cautiverio en Babilonia (siglo VI a. C.), una gran parte de los adoradores de Yahweh negaban la existencia de otros dioses y lo proclamaba Creador del Universo y dios único.Este partido se impuso en la provincia de Judea, con el apoyo de los soberanos aqueménidas y gracias a gobernadores como Nehemías y escribas como Esdras, definiendo a Yahweh como único dios, concepto que pasó al judaísmo, y, por extensión, al cristianismo y al islam. (es)
- Yahveh (hebreeraz: יהוה, YHWH), Yahweh, Yahve, Jah, Jahve, Jahveh edo Jehova Biblian erlijio judu-kristauen jainko nagusiak duen izen berezia da. Bibliaren arabera, bere hebreerazko era Jaungoikoak bere buruaz hitz egiteko erabiltzen duen hitza da, bere esanahia Jaungoikoaren izatearen deskribapena izanik: Errespetuaren errespetuz, hebrearrek ez zuten izen sakratua esaten, beraz, bere ahoskera ezezaguna da eta irakurtzean Adonai –hots, Jauna– hitzaz ordezkatzen zuten. Adituen artean ados daude Yahwehren gurtza Burdin Aroaren hasieran ere bazegoela, eta Brontze Aroan ere aurki daitekeela. Eremu geografikoari dagokionez, Kanaan hegoaldeko jainko bat da, Edom eta Sinai izenez ezagutzen den eskualdea. Yahwehren aipamenik goiztiarrenak, hegoaldeko Transjordaniako Shasu nomadekin lotutako antzeko izena duen leku bati erreferentzia egiten dioten egiptoar testuetan aurkitzen dira. Litekeena da bere izena El, Cananeo panteoiaren jainko gorenaren epitetoa izan izana. K. a., moabiten errege atzerritarra aipatzen du Israelgo Yahwehren kalizak hartuz eta Quemos jainkoari eskainiz. Bibliako testu zaharrenetan, Yahweh Ekialde Hurbileko "jainko gerlari" tipiko bat bezala agertzen da, jainkotiar hueste baten buru dena; Yahwehko armadak, Israelgo herriaren etsaien aurka. Kuntillet Ajruden idazkunen arabera, Yahweh Temanen gurtu zuten, Arabiaren iparraldean, eta Samarian, Israelgo erresumaren egoitzan, non, dirudienez, jainko tutelatu eta goren gisa gurtu zuten, Jeroboam II.aren erregealditik gutxienez. Garai berean, Jerusalemgo errege gorteak, tenpluan eta VII. mende inguruan gurtu zuen. Jada unibertsoaren jainko gorentzat jotzen zuen, aurreko jainkoen ezaugarriak xurgatuz. Babiloniako gatibualdiaren amaiera aldera (K. a. VI. mendea). C), Yahwehren gurtzaile askok beste jainko batzuen existentzia ukatzen zuten eta Unibertsoaren Sortzaile eta jainko bakar aldarrikatzen zuten. Alderdi hori Judea probintzian nagusitu zen, akemenestar subiranoen laguntzarekin eta Nehemias eta Esdras bezalako gobernadoreei esker, Yahweh Jainko bakar bezala definituz, judaismora, kristautasunera eta Islamera pasa zen kontzeptua. (eu)
- Yahweh, aussi écrit dans les publications Yahvé, Iahvé, Jéhovah, YHWH ou JHVH (de l'hébreu יהוה (yhwh)), est une divinité ouest-sémitique du Proche-Orient ancien étroitement associée à l'Israël antique. Yahweh est une divinité nationale ou ethnique vénérée dans les royaumes d'Israël et de Juda. Son sanctuaire principal est le premier Temple de Jérusalem. Dans la Bible hébraïque, Yahweh (YHWH) est présenté comme le Dieu national des enfants d'Israël. En dehors de la Bible, l'archéologie a fourni des exemples du lien entre le théonyme Yahweh et les Israélites. La religion de l'Israël antique ressemble beaucoup à celle des autres peuples sémitiques du Proche-Orient ancien, notamment à celles de la zone syro-palestinienne. Le culte israélite développe cependant avec le temps des caractéristiques uniques qui l'isolent des autres religions. (fr)
- YHVH (/ˈjɑːhweɪ/, atau sering disebut /ˈjɑːweɪ/ dalam bahasa Indonesia; bentuk baku dalam bahasa Indonesia: Yahwe; bahasa Ibrani: יהוה) meskipun Yahweh tidak pernah disembah secara eksklusif oleh bangsa Israel. Namanya mungkin dimulai sebagai julukan kepada El, Dewa tertinggi dalam Panteon Kanaan, Referensi terawal yang menyebut nama Yahweh didapat dari catatan Mesir Kuno yang menempatkannya sebagai sesembahan di antara kaum nomad di kawasan selatan . Dalam literatur alkitab tertua, dia digambarkan sebagai "prajurit ilahi" yang memimpin melawan semua musuh Israel; ia kemudian menjadi pemimpin utama dari kerajaan Samaria dan Yehuda, dan dalam kurun waktu tertentu, kerajaan menyatakan bahwa Yahweh sebagai pencipta seluruh alam semesta dan memiliki keilahian yang tak dapat disangkal. Pada masa akhir pembuangan ke Babilonia (abad ke-6 SM), keberadaan ilah-ilah lain disangkal, dan Yahweh dicanangkan sebagai , sebagai Tuhan satu-satunya yang menjadi pemilik sejati seluruh alam semesta. (in)
- Yahweh (in ebraico: יַהְוֶה?, anche Yahveh, in italiano anche Jahvè o Iahvè; pronuncia Iavè, /jaˈvɛ/) è il Dio nazionale del popolo ebraico, descritto nella Bibbia ebraica, e anche il Dio Padre della Trinità del Cristianesimo (che si fonda appunto sull'Ebraismo) e il Dio unico della terza religione abramitica, l'Islam. Il culto dedicatogli da parte degli ebrei è attestato a partire dall'età del ferro nei regni ebraici di Israele e Giuda, insieme ad altre divinità della religione siro-palestinese, fra cui, in un primo momento, potrebbe aver avuto una consorte femminile, Asherah. L'incertezza è dovuta alla difficoltà di chiarire se i siti archeologici in cui Yahweh è associato ad altre divinità siano siti ebraici o cananei e al fatto che "Asherah" potrebbe indicare non una dea ma un oggetto di culto. Dopo il periodo dell'esilio babilonese (VI secolo a.C.) Yahweh risulta con certezza essere stato promosso a dio unico nella religione ebraica, soppiantando definitivamente El (dio supremo delle religioni del Vicino Oriente) e assumendone gli attributi (tra cui gli epiteti El Shaddai, "Dio Onnipotente", ed El Elyon, "Dio Altissimo"). Nella Bibbia ebraica, nella quale quindi, secondo la tradizione esegetica, Yahweh ed El sono da interpretare come lo stesso Dio, egli è descritto come potente e creatore (Genesi, 1), ma anche legato da un patto con la famiglia di Giacobbe: severo nel punire le colpe, attento verso i penitenti, a fasi alterne dio locale e dio universale, protettore del popolo d'Israele. (it)
- ( 이 문서는 유대교 성립 이전의 야훼를 주로 다루는 문서입니다. 유대교 및 기독교의 야훼에 대해서는 또는 기독교의 하나님 문서를 참고해 주시길 바랍니다.)( 여호와 문서를 참고하십시오.)
야훼(히브리어: יהוה, 영어: Yahweh)는 본래 고대 북이스라엘 왕국과 유다 왕국의 민족신으로, 유대교 및 기독교에서는 유일신을 지칭하는 표현이 되었다. 그의 숭배의 기원은 적어도 초기 철기 시대에 이르며, 다소 빠르지는 않더라도 후기 청동기 시대로 추정된다. 가장 오래된 성서 문헌에서 그는 일반적으로 날씨와 전쟁신, 땅을 비옥하게 하고 이스라엘의 적들에 대항하여 하늘 군대를 이끄는 속성을 가지고 있다. 대부분의 학자들은 당시 이스라엘 민족이 다신교를 믿었고 엘, 아세라, 바알을 비롯한 다양한 가나안 신들과 여신들과 함께 그를 숭배했다는 견해를 갖고 있다. 후기에 엘과 야훼가 융합되어 엘 샤다이와 같은 엘과 관련된 별명이 야훼에게만 적용되게 되었으며, 바알과 아세라와 같은 다른 신들과 여신들이 야훼교에 흡수되었다. 그러나 다른 학자들에 따르면, 야훼에 대한 배타적 숭배는 바빌론 유수 이전에 널리 퍼져 있었고, 이러한 이스라엘의 일신숭배는 이스라엘 왕국 등장 이전에도 존재했을 수 있다. 철기 시대 I에서 야훼의 숭배 중심지는 실로였던 것으로 보인다. 철기 시대 II에 예루살렘은 신이 언약궤가 모셔져 있던 성전이 있는 예루살렘으로 대체되었다. 바빌론 유수가 끝날 무렵 이방 신들의 존재 자체가 부정되었고, 야훼는 우주의 창조주이자 온 세상의 유일하신 참 하나님으로 선포되어 유대교를 탄생시켰다. 제2성전 시대에 공공장소에서 여호와의 이름을 말하는 것이 금기시되자, 유대인들은 그 대신 주로 아도나이(Adonai)라는 다른 말로 대체하기 시작했다. 로마 시대인 서기 70년에 예루살렘이 포위되어 성전이 파괴된 이후, 신의 원래 발음은 완전히 잊혀졌다. 야훼는 애머스트 파피루스 63과 유대교 또는 유대교의 영향을 받은 서기 1세기부터 5세기까지의 그리스-이집트 마법 문헌에서도 언급되었다. (ko)
- Yahweh is the national god of ancient Israel and Judah. The origins of his worship reach at least to the early Iron Age, and likely to the Late Bronze Age if not somewhat earlier, and in the oldest biblical literature he possesses attributes typically ascribed to weather and war deities, fructifying the land and leading the heavenly army against Israel's enemies. The early Israelites were polytheistic and worshipped Yahweh alongside a variety of Canaanite gods and goddesses, including El, Asherah and Baal. In later centuries, El and Yahweh became conflated and El-linked epithets such as El Shaddai came to be applied to Yahweh alone, and other gods and goddesses such as Baal and Asherah were absorbed into Yahwist religion. Towards the end of the Babylonian captivity, the very existence of foreign gods was denied, and Yahweh was proclaimed as the creator of the cosmos and the one true God of all the world, giving birth to Judaism, which has c. 14–15 million adherents today. During the Second Temple period, speaking the name of Yahweh in public became regarded as taboo, and Jews instead began to substitute other words, primarily adonai (אֲדֹנָי, "my Lord"). In Roman times, following the Siege of Jerusalem and destruction of its Temple, in 70 CE, the original pronunciation of the god's name was forgotten entirely. Yahweh is also invoked in Papyrus Amherst 63, and in Jewish or Jewish-influenced Greco-Egyptian magical texts from the 1st to 5th century CE. (en)
- ヤハウェ（ヘブライ語: יהוה、フェニキア語: 𐤉𐤄𐤅𐤄、: 𐡉𐡄𐡅𐡄、英語: Yahweh）は、モーセに啓示された神の名である。旧約聖書や新約聖書等における唯一神、万物の創造者の名でもある。 この名はヘブライ語の4つの子音文字で構成され、テトラグラマトン（古代ギリシア語で「4つの文字」の意）または聖四文字と呼ばれる。この名前の正確な発音は分かっていない。日本語ではヤーウェ、ヤーヴェ、エホバ等とも表記されるが、エホバについて現在ではしばしば非歴史的な読み、誤りないし不適切な読み等と位置付けられる。 本項に示す通り、神を指す様々な表現が存在するが、特に意図がある場合を除き、本項での表記は努めてヤハウェに統一する。また本項では、ヤハウェを表す他の語についても述べる。 「アッラーフ」および「アブラハムの宗教」も参照 (ja)
- Jahwe (hebr. יהוה, JHWH) – Bóg czczony w judaizmie i chrześcijaństwie, uważany za Istotę Najwyższą, pojmowany na sposób monoteistyczny. Przynajmniej do czasów Mojżesza (ok. XIII wiek p.n.e.), któremu według Biblii imię to miało zostać objawione, Hebrajczycy oddawali mu cześć jedynie na sposób monolatrii – czcząc jedno bóstwo, lecz nie przecząc istnieniu innych bóstw. Według części współczesnych uczonych kult Jahwe został przejęty z wierzeń ugaryckich. Przeczy temu tradycja elohistyczna. Imię JHWH występuje w tekście masoreckim Starego Testamentu 6828 razy. W 25 przypadkach występuje w skróconej, późniejszej formie Jāh. Poza Biblią hebrajską znaleziono je na przykład na steli króla Meszy z IX/VIII wieku p.n.e. oraz w korespondencji z Lakisz z około 589 p.n.e. Imię to jest częścią występujących w Biblii wielu imion nadawanych ludziom, jak Eliasz (hebr. Elijjáhu), Izajasz (Ješa'jahu), Jezus (Jehōšuaʿ) i wielu innych. (pl)
- Javé (em hebraico: יהוה) — YAHWEH) foi o deus nacional dos reinos de Israel e Judá, ambos reinos coexistiram durante a Idade do Ferro no Levante. Suas origens exatas são contestadas, apesar de remontarem à Idade do Ferro primitiva e até à Idade do Bronze tardia: seu nome pode ter começado como um epíteto de El, o principal deus do panteão cananeu da Idade do Bronze, mas as mais antigas menções plausíveis de Javé estão em textos egípcios que se referem a um nome de local de sonoridade semelhante associado aos nômades shasu do sul da Transjordânia. Na mais antiga literatura bíblica, Javé é um típico "guerreiro divino" do Oriente Médio, que lidera o exército celestial contra os inimigos de Israel; ele mais tarde se tornou o principal deus do reino de Israel (Samaria) e de Judá, e com o tempo a corte real e o templo promoveram Javé como o deus de todo o cosmos, possuindo todas as qualidades positivas anteriormente atribuídas aos outros deuses e deusas. No final do exílio babilônico (século VI a.C.), a própria existência de deuses estrangeiros foi negada e Javé passou a ser proclamado como o criador do universo e o verdadeiro deus de todo o mundo. (pt)
- Jahve [jahwé], i svenskan ofta uttalat [javé], är en tentativ vokalisering av hebreiskans JHVH (Tetragrammaton, יהוה), det vill säga den abrahamitiska gudens namn Gud i Gamla testamentet. Denna vokalisering lanserades av Wilhelm Gesenius, och anses trolig av många forskare. Egennamnet kan härledas till det hebreiska verbet hāyāh, "att vara" med subjekt i tredje person maskulinum singularis, vilket är "han är", "han som är" eller "[han,] den som är". Det gör att Guds egennamn på vissa ställen i Bibeln översätts "jag är". Guds namn förekommer 6828 gånger i den hebreiska texten (första gången i 1 Moseboken 2:4) med de fyra ovanstående bokstäver som kallas tetragrammaton eller tetragrammet (av grekiskans tetra-, "fyra", och gramma, "bokstav"). Det har länge varit tradition att byta ut Guds egennamn mot olika titlar, till exempel "Gud", "Herren" eller "Adonaj". Namnet översätts i Bibel 2000 med "Herren" och man kan därför inte i denna översättning avgöra när ordet Jahve används eller när bara ordet "Herre" används, till skillnad från Svenska Folkbibeln och 1917 års översättning där Jahve i många fall översätts ”HERREN". (sv)
- Я́хве, Я́гве, альтернативное прочтение — Иего́ва (др.-евр. יהוה) — одно из имён Бога в иудаизме и христианстве, наиболее принятые толкования имени — «Тот, Кто есть, существует», или «Дающий жизнь, бытие». В течение I тысячелетия до н. э. в иудаизме закрепилась традиция не произносить это имя вслух, транскрипция «Яхве» — это общепринятая научная реконструкция. Впервые встречается в Торе в Книге Брейшит (Бытие) (Быт. 2:4). На протяжении всей Библии (Танаха) упоминается более 7000 раз, что намного чаще, чем какие-либо другие имена Бога. Имя Яхве встречается в первой и четвёртой из десяти заповедей (Исх. 20:2, 3 и 20:10), согласно Библии, раскрытых еврейскому народу через пророка Моисея на горе Синай. В современном русском языке принято произношение с ударением на первый слог. Имя служит обозначением Бога как Существа благостного и милосердного. Другие наименования Бога — Эль; Элохим, , Адонай, Саваоф, Шаддай. В Синодальном переводе тетраграмма YHWH передаётся как «Иегова» (Исх. 15:3) или чаще — «Господь». (ru)
- 雅威（英語：Yahweh，/ˈjɑːhweɪ/或/ˈjɑːweɪ/），又譯亞威或亞呼威，猶太教及基督宗教尊崇的最高神名稱，由四字神名（希伯來語：יהוה，YHVH/YHWH）加上母音組成，另一個發音法為耶和華。在以色列王國與猶太王國時期出現。 (zh)
- Яхве, Йахве, Ягве (дав-євр. «Він живий»), староцерк.-слов. Сущий — одне з численних імен Бога в юдаїзмі і християнстві (не варто плутати з титулами, такими як Ель, Адонай, Елохім, Саваоф, Еліон, Шаддай), яке у сучасному біблієзнавстві прийнято тлумачити як «Той, Хто змушує бути» або «Той, Хто є причиною буття». Відповідно до теорії чотирьох джерел, що лежить в основі П'ятикнижжя, джерела, що умовно позначаються латинськими літерами E (Елохіст) і P (жрецький), які не згадують імені Яхве, поки воно не було відкрито Богом Мойсею (Вих. 3:13-14), в той час як джерело J (так званий Яхвист) користується цим ім'ям, маючи на увазі таким чином, що це ім'я таке ж давнє, як й історія Авраама. Протягом усієї Біблії згадується понад 7000 разів, що набагато частіше, ніж які-небудь інші імена Бога. Ім'я служить позначенням Бога як Істоти милостивої й милосердної. Деякі ранні християнські письменники, які писали грецькою мовою, свідчать, що ім'я יהוה вимовлялося як Яхве. Це підтверджується принаймні для голосної першого складу, наявністю скороченої форми יָה — Ях (наприклад, Вих. 15: 2) і яху або ях (у кінцевому складі багатьох єврейських особистих імен). Пояснення імені, дане у Вих. 3:14 (ехіе-Ашер-ехіе — Я є Той, Хто є), — приклад народної етимології, характерної для біблійної системи пояснення назв. Однак немає сумніву, що це ім'я походить від кореня היה (бути). Щоб уникнути проголошення навіть священного імені Адонай замість Яхве, увійшло у звичай вимовляти на івриті Ха-Шем або арамейською Шма (Ім'я). Заборону на проголошення вголос імені Яхве прийнято пояснювати повагою до імені Бога; заборона спирається на розширене тлумачення третьої заповіді (Вих. 20: 7; Втор. 5:11; див. Десять заповідей), забороняється вимовляти ім'я Бога даремно (прямий сенс заповіді — заборона помилково клястися ім'ям Бога). . Російський професор - шумеролог В.Ємельянов наводить дані ,що ім'я єврейського бога Яхве ,згадується в 18 ст до н.е в глиняних табличках міста Марі на Євфраті. Причому саме слово "яхве" в даних текстах вживалося поряд з іменами язичницьких богів,в якості граматичної форми і перекладалося як " хай живе". І зустрічалось в словосполученнях " яхве Дагон","яхве Ваал"і т.д. https://youtu.be/ptZiO2hx4t4 (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Biblia Javeo aŭ Javeo (ankaŭ proksimume Yahweh aŭ Yahveh, estas la nomo de Dio en la hebrea religio, devenanta el la hebrea יהוהTiu dio estas priskribita kiel Dio unika, potenca kaj kreinta (Genezo 1), kaj perpakte ligita al la izraela popolo: justa kaj severa en la puno de kulpoj de la pentintoj, protektanta de unu popolo sed juĝisto kaj sinjoro universala. (eo)
- ヤハウェ（ヘブライ語: יהוה、フェニキア語: 𐤉𐤄𐤅𐤄、: 𐡉𐡄𐡅𐡄、英語: Yahweh）は、モーセに啓示された神の名である。旧約聖書や新約聖書等における唯一神、万物の創造者の名でもある。 この名はヘブライ語の4つの子音文字で構成され、テトラグラマトン（古代ギリシア語で「4つの文字」の意）または聖四文字と呼ばれる。この名前の正確な発音は分かっていない。日本語ではヤーウェ、ヤーヴェ、エホバ等とも表記されるが、エホバについて現在ではしばしば非歴史的な読み、誤りないし不適切な読み等と位置付けられる。 本項に示す通り、神を指す様々な表現が存在するが、特に意図がある場合を除き、本項での表記は努めてヤハウェに統一する。また本項では、ヤハウェを表す他の語についても述べる。 「アッラーフ」および「アブラハムの宗教」も参照 (ja)
- 雅威（英語：Yahweh，/ˈjɑːhweɪ/或/ˈjɑːweɪ/），又譯亞威或亞呼威，猶太教及基督宗教尊崇的最高神名稱，由四字神名（希伯來語：יהוה，YHVH/YHWH）加上母音組成，另一個發音法為耶和華。在以色列王國與猶太王國時期出現。 (zh)
- يهوه هو الإله الوطني في العصر الحديدي لممالك إسرائيل ويهوذا. أصوله متنازع عليها، على الرغم من أنها تصل إلى أوائل العصر الحديدي وحتى البرونزي المتأخر: اسمه قد بدأ على الأغلب ككنية للإله إيل من العصر البرونزي في كنعان، ولكن أقدم ذكر مقبول ليهوه هو في النصوص المصرية التي تشير إلى اسم مكان مماثل مرتبط ببدو الشاسو جنوب الأردن. (ar)
- Ο Γιαχβέ (παλαιό εβραϊκό αλφάβητο: 𐤉𐤄𐤅𐤄, ανακατασκευασμένο ως יַהְוֶה) ήταν ο εθνικός θεός του αρχαίου βασιλείου του Ισραήλ και της Ιουδαίας. Η προέλευση της λατρείας του ανάγεται μεταξύ της πρώιμης εποχή του Σιδήρου και ύστερης εποχής του Χαλκού ή και νωρίτερα. Στα αρχαιότερα βιβλικά κείμενα κατέχει ιδιότητες που αποδίδονται συνήθως σε θεότητες της φύσης και του πολέμου, όπως η καρποφορία της γης και η καθοδήγηση του ουράνιου στρατού εναντίον των εχθρών του Ισραήλ. (el)
- Yahweh es una deidad que fue el dios nacional del antiguo Israel y Judá durante la Edad del Hierro.Se discuten sus orígenes y el desarrollo de su culto, dado que se carece de textos anteriores al siglo IX a. C. Los mismos, en su mayoría parte de la Biblia, han sido modificados y reinterpretados; la arqueología, la crítica textual y la epigrafia procuran dar una imagen de esta deidad según los métodos históricos. (es)
- Yahveh (hebreeraz: יהוה, YHWH), Yahweh, Yahve, Jah, Jahve, Jahveh edo Jehova Biblian erlijio judu-kristauen jainko nagusiak duen izen berezia da. Bibliaren arabera, bere hebreerazko era Jaungoikoak bere buruaz hitz egiteko erabiltzen duen hitza da, bere esanahia Jaungoikoaren izatearen deskribapena izanik: Errespetuaren errespetuz, hebrearrek ez zuten izen sakratua esaten, beraz, bere ahoskera ezezaguna da eta irakurtzean Adonai –hots, Jauna– hitzaz ordezkatzen zuten. (eu)
- Yahweh, aussi écrit dans les publications Yahvé, Iahvé, Jéhovah, YHWH ou JHVH (de l'hébreu יהוה (yhwh)), est une divinité ouest-sémitique du Proche-Orient ancien étroitement associée à l'Israël antique. Yahweh est une divinité nationale ou ethnique vénérée dans les royaumes d'Israël et de Juda. Son sanctuaire principal est le premier Temple de Jérusalem. Dans la Bible hébraïque, Yahweh (YHWH) est présenté comme le Dieu national des enfants d'Israël. En dehors de la Bible, l'archéologie a fourni des exemples du lien entre le théonyme Yahweh et les Israélites. La religion de l'Israël antique ressemble beaucoup à celle des autres peuples sémitiques du Proche-Orient ancien, notamment à celles de la zone syro-palestinienne. Le culte israélite développe cependant avec le temps des caractéristiqu (fr)
- YHVH (/ˈjɑːhweɪ/, atau sering disebut /ˈjɑːweɪ/ dalam bahasa Indonesia; bentuk baku dalam bahasa Indonesia: Yahwe; bahasa Ibrani: יהוה) meskipun Yahweh tidak pernah disembah secara eksklusif oleh bangsa Israel. Namanya mungkin dimulai sebagai julukan kepada El, Dewa tertinggi dalam Panteon Kanaan, Referensi terawal yang menyebut nama Yahweh didapat dari catatan Mesir Kuno yang menempatkannya sebagai sesembahan di antara kaum nomad di kawasan selatan . Dalam literatur alkitab tertua, dia digambarkan sebagai "prajurit ilahi" yang memimpin melawan semua musuh Israel; ia kemudian menjadi pemimpin utama dari kerajaan Samaria dan Yehuda, dan dalam kurun waktu tertentu, kerajaan menyatakan bahwa Yahweh sebagai pencipta seluruh alam semesta dan memiliki keilahian yang tak dapat disangkal. Pada m (in)
- Yahweh is the national god of ancient Israel and Judah. The origins of his worship reach at least to the early Iron Age, and likely to the Late Bronze Age if not somewhat earlier, and in the oldest biblical literature he possesses attributes typically ascribed to weather and war deities, fructifying the land and leading the heavenly army against Israel's enemies. The early Israelites were polytheistic and worshipped Yahweh alongside a variety of Canaanite gods and goddesses, including El, Asherah and Baal. In later centuries, El and Yahweh became conflated and El-linked epithets such as El Shaddai came to be applied to Yahweh alone, and other gods and goddesses such as Baal and Asherah were absorbed into Yahwist religion. (en)
- Yahweh (in ebraico: יַהְוֶה?, anche Yahveh, in italiano anche Jahvè o Iahvè; pronuncia Iavè, /jaˈvɛ/) è il Dio nazionale del popolo ebraico, descritto nella Bibbia ebraica, e anche il Dio Padre della Trinità del Cristianesimo (che si fonda appunto sull'Ebraismo) e il Dio unico della terza religione abramitica, l'Islam. (it)
- ( 이 문서는 유대교 성립 이전의 야훼를 주로 다루는 문서입니다. 유대교 및 기독교의 야훼에 대해서는 또는 기독교의 하나님 문서를 참고해 주시길 바랍니다.)( 여호와 문서를 참고하십시오.)
야훼(히브리어: יהוה, 영어: Yahweh)는 본래 고대 북이스라엘 왕국과 유다 왕국의 민족신으로, 유대교 및 기독교에서는 유일신을 지칭하는 표현이 되었다. 그의 숭배의 기원은 적어도 초기 철기 시대에 이르며, 다소 빠르지는 않더라도 후기 청동기 시대로 추정된다. 가장 오래된 성서 문헌에서 그는 일반적으로 날씨와 전쟁신, 땅을 비옥하게 하고 이스라엘의 적들에 대항하여 하늘 군대를 이끄는 속성을 가지고 있다. 대부분의 학자들은 당시 이스라엘 민족이 다신교를 믿었고 엘, 아세라, 바알을 비롯한 다양한 가나안 신들과 여신들과 함께 그를 숭배했다는 견해를 갖고 있다. 후기에 엘과 야훼가 융합되어 엘 샤다이와 같은 엘과 관련된 별명이 야훼에게만 적용되게 되었으며, 바알과 아세라와 같은 다른 신들과 여신들이 야훼교에 흡수되었다. 그러나 다른 학자들에 따르면, 야훼에 대한 배타적 숭배는 바빌론 유수 이전에 널리 퍼져 있었고, 이러한 이스라엘의 일신숭배는 이스라엘 왕국 등장 이전에도 존재했을 수 있다. 철기 시대 I에서 야훼의 숭배 중심지는 실로였던 것으로 보인다. 철기 시대 II에 예루살렘은 신이 언약궤가 모셔져 있던 성전이 있는 예루살렘으로 대체되었다. (ko)
- Jahwe (hebr. יהוה, JHWH) – Bóg czczony w judaizmie i chrześcijaństwie, uważany za Istotę Najwyższą, pojmowany na sposób monoteistyczny. Przynajmniej do czasów Mojżesza (ok. XIII wiek p.n.e.), któremu według Biblii imię to miało zostać objawione, Hebrajczycy oddawali mu cześć jedynie na sposób monolatrii – czcząc jedno bóstwo, lecz nie przecząc istnieniu innych bóstw. Według części współczesnych uczonych kult Jahwe został przejęty z wierzeń ugaryckich. Przeczy temu tradycja elohistyczna. Imię JHWH występuje w tekście masoreckim Starego Testamentu 6828 razy. W 25 przypadkach występuje w skróconej, późniejszej formie Jāh. Poza Biblią hebrajską znaleziono je na przykład na steli króla Meszy z IX/VIII wieku p.n.e. oraz w korespondencji z Lakisz z około 589 p.n.e. (pl)
- Javé (em hebraico: יהוה) — YAHWEH) foi o deus nacional dos reinos de Israel e Judá, ambos reinos coexistiram durante a Idade do Ferro no Levante. Suas origens exatas são contestadas, apesar de remontarem à Idade do Ferro primitiva e até à Idade do Bronze tardia: seu nome pode ter começado como um epíteto de El, o principal deus do panteão cananeu da Idade do Bronze, mas as mais antigas menções plausíveis de Javé estão em textos egípcios que se referem a um nome de local de sonoridade semelhante associado aos nômades shasu do sul da Transjordânia. (pt)
- Jahve [jahwé], i svenskan ofta uttalat [javé], är en tentativ vokalisering av hebreiskans JHVH (Tetragrammaton, יהוה), det vill säga den abrahamitiska gudens namn Gud i Gamla testamentet. Denna vokalisering lanserades av Wilhelm Gesenius, och anses trolig av många forskare. Egennamnet kan härledas till det hebreiska verbet hāyāh, "att vara" med subjekt i tredje person maskulinum singularis, vilket är "han är", "han som är" eller "[han,] den som är". Det gör att Guds egennamn på vissa ställen i Bibeln översätts "jag är". (sv)
- Яхве, Йахве, Ягве (дав-євр. «Він живий»), староцерк.-слов. Сущий — одне з численних імен Бога в юдаїзмі і християнстві (не варто плутати з титулами, такими як Ель, Адонай, Елохім, Саваоф, Еліон, Шаддай), яке у сучасному біблієзнавстві прийнято тлумачити як «Той, Хто змушує бути» або «Той, Хто є причиною буття». Відповідно до теорії чотирьох джерел, що лежить в основі П'ятикнижжя, джерела, що умовно позначаються латинськими літерами E (Елохіст) і P (жрецький), які не згадують імені Яхве, поки воно не було відкрито Богом Мойсею (Вих. 3:13-14), в той час як джерело J (так званий Яхвист) користується цим ім'ям, маючи на увазі таким чином, що це ім'я таке ж давнє, як й історія Авраама. Протягом усієї Біблії згадується понад 7000 разів, що набагато частіше, ніж які-небудь інші імена Бога. Ім'я (uk)
- Я́хве, Я́гве, альтернативное прочтение — Иего́ва (др.-евр. יהוה) — одно из имён Бога в иудаизме и христианстве, наиболее принятые толкования имени — «Тот, Кто есть, существует», или «Дающий жизнь, бытие». В течение I тысячелетия до н. э. в иудаизме закрепилась традиция не произносить это имя вслух, транскрипция «Яхве» — это общепринятая научная реконструкция. Другие наименования Бога — Эль; Элохим, , Адонай, Саваоф, Шаддай. В Синодальном переводе тетраграмма YHWH передаётся как «Иегова» (Исх. 15:3) или чаще — «Господь». (ru)
|
