| dbo:abstract
|
- Włodzimierz Spasowicz (16. ledna 1829, , Bělorusko – 27. října 1906, Varšava) byl polský literární kritik, novinář a právník činný v Rusku. Člen politické strany . (cs)
- فلودزيميتش سباسوفيتش (1829 - 1906) (بالبولندية: Włodzimierz Spasowicz) هو محامي وناقد ومؤرخ أدبي بولندي-روسي. التحق سباسوفيتش بالمدرسة في مينسك ودرس القانون في جامعة سانت بطرسبرغ الحكومية بروسيا، حيث أصبح فيما بعد أستاذا. بعد إصلاح ألكسندر الثاني القضائي برز كمحامي. شارك في العديد من التجارب السياسية المثيرة ما بين 1860 و1870. كان سباسوفيتش أحد أولئك الذين حاولوا إيجاد روابط مشتركة بين روسيا وبولندا. باعتباره مؤرخا أدبيا، قام سباسوفيتش بتأليف عدة مقالات عن العلاقات الأدبية بين روسيا وبولندا. (ar)
- Włodzimierz Spasowicz (* 16. Januar 1829 in Rzeczyca (Gouvernement Minsk); † 27. Oktober 1906 in Warschau) war ein polnischer Rechtswissenschaftler, Strafverteidiger und Literaturhistoriker. Spasowicz studierte in Sankt Petersburg die Rechte, war bis 1862 Professor des Strafrechts an der dortigen Universität, dann Dozent an der Rechtsschule daselbst. Infolge seines „Lehrbuchs des Kriminalrechts“ (Petersburg 1863, russ.) verlor er jedoch diese Stelle und wirkte seit 1866 als namhafter Advokat in Petersburg, besonders bekannt durch sein Auftreten als Verteidiger in den Hochverrats- und Nihilistenprozessen. Spasowicz war seit 1876 Herausgeber der in Warschau erscheinenden Monatsschrift „Ateneum“, verfasste in der „Geschichte der slawischen Literaturen“ von Pipin den die polnische Literatur betreffenden Teil (deutsch, Leipzig 1883) und schrieb zahlreiche Monographien über dieses Fach. Spasowicz gilt als das Haupt einer Partei, welche eine polnisch-russische Verständigung auf liberaler Grundlage anstrebte; dafür warb er namentlich, allerdings mit geringem Erfolg, in der 1883 von ihm begründeten polnischen Wochenschrift „Kraj“, die in Petersburg erschien. (de)
- Włodzimierz Spasowicz o Vladímir Spasóvich (1829-1906) fue un abogado, crítico e historiador literario polaco-ruso. (es)
- Włodzimierz Spasowicz or Vladimir Spasovich (1829-1906) was a Polish-Russian lawyer often acclaimed as the most brilliant defense attorney of Imperial Russia. Spasovich attended school in Minsk and studied law in St. Petersburg University, where he later became a professor. When the government was persecuting some of his students in 1861, Spasovich resigned his professorship in protest. Two years later, his textbook on criminal law was banned. After the Judicial reform of Alexander II, he emerged as a leading trial lawyer. He took part in many of the sensational political trials of the 1860s and 1870s, including the Nechayev process. Fetyukovich, a defense attorney in Dostoyevsky's Brothers Karamazov, was apparently based on Spasovich. His involvement as defence attorney in the Kroneberg case of 1876 was also discussed in the February section of Dostoyevsky's A Writer's Diary; the Russian novelist thought this case proved a prime example of the dilemma that had then arisen in the Empire's new courts, where the skill and effectiveness of a lawyer could lead to the obstruction of truth and justice, contrary to their vowed custody, as finding the resources to conceal or defend morally reprehensible acts seemed as much a prerequisite of the legal profession as unconvering the truth that had been hitherto obfuscated. Spasovich was one of those who tried to bring Russia and Poland together. He founded in St. Petersburg the Polish-language newspaper Kraj and "advocated the concept of Polish cultural autonomy within Russia" in the Warsaw periodical Atheneum. As a literary historian, Spasovich authored several articles about the literary ties between Russia and Poland as well as a concise account of Polish literary history. (en)
- Włodzimierz Spasowicz (ur. 16 stycznia 1829 w Rzeczycy, zm. 27 października 1906 w Warszawie) – prawnik, działacz społeczny, krytyk literacki, publicysta w Rosji, określany przez Dostojewskiego „królem adwokatów”. (pl)
- Włodzimierz Spasowicz, född 16 januari 1829 i Retjitsa, guvernementet Minsk, död 27 oktober 1906 i Warszawa, var en polsk jurist och litteraturforskare. Spasowicz studerade juridik vid Sankt Petersburgs universitet och anslöt sig litterärt till tidskriften "Vjestnik Jevropy", i vilken han blev flitig medarbetare. Under åren 1857-1861 höll han föreläsningar i straffrätt, men lämnade universitetet 1864 för att arbeta som advokat och fokusera på sin litterära verksamhet. Spasowicz skrev flera juridiska avhandlingar, medverkade i den sedermera till Sibirien förvisade Ogryzkos "Volumina legum" (1859), utgav en politisk monografi Zjizn i politika markiza Wielopolskago (1882) och översatte på polska latinska krönika om det polska interregnum 1572-1576. Som litteraturforskare redigerade han den polska avdelningen i Aleksandr Pypins "Istorija slavjanskich literatur" och författade en mängd litteraturhistoriska uppsatser om byronismen (bland andra Aleksandr Pusjkin, Michail Lermontov och Adam Mickiewicz) samt studier om bland annat Hamlet, Friedrich Schiller och Johann Wolfgang von Goethe. Som försvarsadvokat i många politiska rättegångar förfäktade han västeuropeiska rättsidéer emot trångsynt nationalism och klerikalism. För polsk-ryskt kulturnärmande verkade han i den polska tidskriften "Ateneum" i Warszawa (efter 1876) och "Kraj" i Sankt Petersburg (efter 1883). Hans samlade verk, Sotjinenija, utkom på ryska i tio delar (1889-1902) och på polska (Pisma) i sju delar (1892-1899), vartill kom en samling uppsatser och tal med titeln Za mnogo Ijet (1879). (sv)
- Влади́мир Дани́лович Спасо́вич (польск. Włodzimierz Spasowicz; 16 января 1829, Речица Минской губернии, ныне Гомельской области — 26 октября 1906, Варшава) — русский юрист-правовед, выдающийся адвокат, польский публицист, критик и историк польской литературы, общественный деятель. (ru)
- Спасо́вич Володимир Данилович (пол. Włodzimierz Spasowicz, 16 (28) січня 1829, Рєчиця Мінської губернії — 26 жовтня 1906, Варшава, похований у с. Лемешівка Подільської губернії (тепер Калинівського району Вінницької області), де мав власний маєток) — видатний вчений-юрист, криміналіст, присяжний повірений, літературознавець, публіцист. Був автором першого в Російській імперії підручника з кримінального права (1863). В галузі правознавства був дуже різнобічним вченим, окрім кримінального права розробляв питання кримінального судочинства, адвокатури та адвокатської етики, охорони авторських прав, міжнародного права, історії права тощо. Залишив по собі величезну наукову та літературну спадщину, опубліковану в 10-ти томах та окремими виданнями. Понад 40 років життя Спасович віддав діяльності в сфері адвокатури, належав до знаменитих судових ораторів, чиї захисні промови високо оцінювалися сучасниками; за свою адвокатську майстерність здобув у сучасників шанобливий титул "короля російської адвокатури". (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Włodzimierz Spasowicz (16. ledna 1829, , Bělorusko – 27. října 1906, Varšava) byl polský literární kritik, novinář a právník činný v Rusku. Člen politické strany . (cs)
- فلودزيميتش سباسوفيتش (1829 - 1906) (بالبولندية: Włodzimierz Spasowicz) هو محامي وناقد ومؤرخ أدبي بولندي-روسي. التحق سباسوفيتش بالمدرسة في مينسك ودرس القانون في جامعة سانت بطرسبرغ الحكومية بروسيا، حيث أصبح فيما بعد أستاذا. بعد إصلاح ألكسندر الثاني القضائي برز كمحامي. شارك في العديد من التجارب السياسية المثيرة ما بين 1860 و1870. كان سباسوفيتش أحد أولئك الذين حاولوا إيجاد روابط مشتركة بين روسيا وبولندا. باعتباره مؤرخا أدبيا، قام سباسوفيتش بتأليف عدة مقالات عن العلاقات الأدبية بين روسيا وبولندا. (ar)
- Włodzimierz Spasowicz o Vladímir Spasóvich (1829-1906) fue un abogado, crítico e historiador literario polaco-ruso. (es)
- Włodzimierz Spasowicz (ur. 16 stycznia 1829 w Rzeczycy, zm. 27 października 1906 w Warszawie) – prawnik, działacz społeczny, krytyk literacki, publicysta w Rosji, określany przez Dostojewskiego „królem adwokatów”. (pl)
- Влади́мир Дани́лович Спасо́вич (польск. Włodzimierz Spasowicz; 16 января 1829, Речица Минской губернии, ныне Гомельской области — 26 октября 1906, Варшава) — русский юрист-правовед, выдающийся адвокат, польский публицист, критик и историк польской литературы, общественный деятель. (ru)
- Włodzimierz Spasowicz (* 16. Januar 1829 in Rzeczyca (Gouvernement Minsk); † 27. Oktober 1906 in Warschau) war ein polnischer Rechtswissenschaftler, Strafverteidiger und Literaturhistoriker. Spasowicz studierte in Sankt Petersburg die Rechte, war bis 1862 Professor des Strafrechts an der dortigen Universität, dann Dozent an der Rechtsschule daselbst. Infolge seines „Lehrbuchs des Kriminalrechts“ (Petersburg 1863, russ.) verlor er jedoch diese Stelle und wirkte seit 1866 als namhafter Advokat in Petersburg, besonders bekannt durch sein Auftreten als Verteidiger in den Hochverrats- und Nihilistenprozessen. Spasowicz war seit 1876 Herausgeber der in Warschau erscheinenden Monatsschrift „Ateneum“, verfasste in der „Geschichte der slawischen Literaturen“ von Pipin den die polnische Literatur be (de)
- Włodzimierz Spasowicz or Vladimir Spasovich (1829-1906) was a Polish-Russian lawyer often acclaimed as the most brilliant defense attorney of Imperial Russia. Spasovich attended school in Minsk and studied law in St. Petersburg University, where he later became a professor. When the government was persecuting some of his students in 1861, Spasovich resigned his professorship in protest. Two years later, his textbook on criminal law was banned. (en)
- Włodzimierz Spasowicz, född 16 januari 1829 i Retjitsa, guvernementet Minsk, död 27 oktober 1906 i Warszawa, var en polsk jurist och litteraturforskare. Spasowicz studerade juridik vid Sankt Petersburgs universitet och anslöt sig litterärt till tidskriften "Vjestnik Jevropy", i vilken han blev flitig medarbetare. Under åren 1857-1861 höll han föreläsningar i straffrätt, men lämnade universitetet 1864 för att arbeta som advokat och fokusera på sin litterära verksamhet. (sv)
- Спасо́вич Володимир Данилович (пол. Włodzimierz Spasowicz, 16 (28) січня 1829, Рєчиця Мінської губернії — 26 жовтня 1906, Варшава, похований у с. Лемешівка Подільської губернії (тепер Калинівського району Вінницької області), де мав власний маєток) — видатний вчений-юрист, криміналіст, присяжний повірений, літературознавець, публіцист. Був автором першого в Російській імперії підручника з кримінального права (1863). В галузі правознавства був дуже різнобічним вченим, окрім кримінального права розробляв питання кримінального судочинства, адвокатури та адвокатської етики, охорони авторських прав, міжнародного права, історії права тощо. Залишив по собі величезну наукову та літературну спадщину, опубліковану в 10-ти томах та окремими виданнями. (uk)
|
