| dbo:abstract
|
- Hunové byli kočovný kmen či kmenový svaz, který mezi 4. a 6. stoletím žil ve střední Asii, na Kavkaze a ve východní Evropě. Podle evropské tradice byli poprvé hlášeni na východ od řeky Volhy v oblasti, která byla v té době součástí Skýtie; příchod Hunů je spojen s přesunem íránských Alanů západním směrem. V roce 370 Hunové dorazili k Volze a přibližně od roku 430 založili v Evropě obrovskou, byť krátkodobou Hunskou říši, zahrnující území od Volhy až k římským hranicím na Rýnu. Porazili Góty a další germánské národy žijící mimo hranice římské říše na východě a způsobili migraci mnoha dalších, kteří uprchli na římská území. Hunové podnikali, zejména za vlády krále Attily, časté a ničivé nájezdy na území východořímské říše. V roce 451 napadli západořímskou provincii Galii, kde bojovali s kombinovanou armádou Římanů a Vizigótů v bitvě na Katalaunských polích a roku 452 napadli Itálii. Po Attilově smrti v roce 453 přestali být Hunové pro Řím hlavní hrozbou a po bitvě na řece Nedao (454?) přišli o velkou část říše a její území obsadily germánské kmeny, které předtím byly vazaly Hunů. Potomci Hunů nebo následovníci s podobnými jmény jsou zmiňováni sousedními populacemi směrem na jih, východ a západ jako okupované části východní Evropy a střední Asie od asi 4. do 6. století. Varianty jména Hun jsou na Kavkaze zaznamenány až do začátku 8. století. Hunové přišli z Asie, přesto dodnes není zcela známé místo jejich přesného původu. Někteří historikové považují za pravlast tohoto bojovného kmene Korejský poloostrov. V 18. století přišel jako první francouzský učenec s myšlenkou spojitosti mezi Huny a Siungny, kteří byli ve 3. století př. n. l. severními sousedy Číny, (nájezdníci z Mongolska, kvůli nimž byla zřejmě také budována Velká čínská zeď). Od Guignesovy doby bylo věnováno značné úsilí vědeckému výzkumu v této souvislosti. Tato otázka však zůstává stále předmětem debaty. Jejich vztahy k jiným národům, které jsou souhrnně označovány jako íránští Hunové, jsou také sporné. Předpokládá se, že zahrnovali turkické, mongolské a ugrofinské kmeny, ale také některá indoevropská etnika. O kultuře Hunů je známo jen velmi málo a přesvědčivě s nimi bylo spojeno jen několik archeologických nálezů. Předpokládá se, že prováděli umělé deformace lebek a používali bronzové kotle, v nichž patrně vařili koňské maso pro obřadní hostiny. Neexistuje popis hunského náboženství z Attilovy doby, ale jsou potvrzeny praktiky jako věštění a s největší pravděpodobností i existence šamanů. Je také známo, že měli svůj vlastní jazyk, nejspíše turkický, je však doložen pouze třemi slovy a několika osobními jmény. Z ekonomického hlediska je známo, že praktikovali podobu kočovného pastevectví: chovali koně, skot a ovce, chybí však zprávy o velbloudech dvouhrbých. Tradičním obydlím byly jurty, které mohly být upevněny na vozech, ale existovaly i dřevěné stavby. S rostoucím kontaktem s římským světem se jejich ekonomika stala s římskou svázanější skrze tribut, nájezdy a obchod. Před vstupem do Evropy neměli patrně sjednocenou vládu, ale během války s Římany si vyvinuli jednotné kmenové vedení. Hunové vládli nad řadou národů, které používaly různé jazyky a některé z nich udržovaly své vlastní panovníky. Hlavní vojenskou technikou Hunů byla jízdní lukostřelba. Hunové výrazně zasáhli do stěhování národů, což byl faktor, který přispěl ke kolapsu západořímské říše. Vzpomínka na Huny také žije v několika životopisech křesťanských svatých, kde Hunové hrají roli zarytých protivníků, stejně jako v germánských hrdinských legendách, kde jsou Hunové nejčastěji odpůrci, méně často však i spojenci, germánských hlavních postav (např. Dietricha z Bernu). V Uhrách vznikla legenda založená na středověkých kronikách, v nichž Maďaři a zejména etnická skupina Sikulů pochází z Hunů. Hlavní proud historické vědy však odmítá úzké spojení mezi Maďary a Huny. Moderní kultura obecně spojuje Huny s extrémní krutostí a barbarstvím. (cs)
- كان الهون شعبًا من الرحل عاش في آسيا الوسطى، والقوقاز، وأوروبا الشرقية، بين القرنين الرابع والسادس الميلادي. وفقًا للتقاليد الأوروبية، أفادت الأبحاث بأنهم عاشوا في بداية عهدهم في شرق نهر الفولغا، في منطقة كانت جزءًا من السكيثيا في ذلك الوقت. يرتبط وصول الهون بهجرة الشعب الإيراني، الألان، غربًا. بحلول عام 370 ميلادي، وصل الهون إلى نهر الفولغا، وبحلول عام 430، فرض الهون سيطرة واسعة، وإن لم تدم طويلًا، في أوروبا، وقهروا القوط والعديد من الشعوب الجرمانية الأخرى التي تعيش خارج الحدود الإمبراطورية الرومانية، وتسبّبوا بفرار الكثير غيرهم إلى أراضي الإمبراطورية الرومانية. أقدم الهون، خاصة في عهد الملك أتيلا الهوني، على شنّ غارات متكررة ومدمرة على الإمبراطورية الرومانية الشرقية. في عام 451، غزا الهون مقاطعة الغال الرومانية الغربية، إذ قاتلوا جيشًا مشتركًا من الرومان والقوط الغربيين في معركة سهول كاتالونيا، وفي عام 452، غزوا إيطاليا. بعد موت أتيلا في عام 453، لم يعد الهون يشكلون تهديدًا كبيرًا لروما، وفقدوا الكثير من أراضي إمبراطوريتهم بعد معركة نِداو (454؟). تذكر سجلات السكان المجاورين لأحفاد الهون من الجنوب والشرق والغرب، أو الخلفاء الذين يحملون أسماء مشابهة، أن الهون احتلوا أجزاءً من أوروبا الشرقية وآسيا الوسطى منذ القرن الرابع وحتى القرن السادس تقريبًا. دُونت متغيرات اسم الهون في القوقاز حتى أوائل القرن الثامن. في القرن الثامن عشر، أصبح الباحث الفرنسي جوزيف دي جين أول من اقترح وجود صلة بين الهون وشعب شيونغنو، الذين كانوا جيرانًا شماليين للصين في القرن الثالث قبل الميلاد. منذ زمن جين، بُذلت جهود علمية كبيرة للتحقيق في هذه العلاقة. لا تزال القضية مثيرة للجدل. إن علاقاتهم مع الشعوب الأخرى التي يُطلق عليها جماعيًا اسم «الهون الإيرانيون» هي موضع خلاف أيضًا. لا يُعرف سوى القليل عن ثقافة الهون، وقد ارتبط عدد قليل جدًا من البقايا الأثرية ارتباطًا قاطعًا بشعب الهون. يُعتقد أنهم استخدموا مرجلًا برونزيًا، وعمدوا إلى افتعال تشويه قحفي. لا يتوفر أي توصيف لديانة الهون في زمن حكم الملك أتيلا، ولكن وُثّقت ممارسات مثل الكِهانة، ومن المحتمل أنها تتضمّن الشامانية أيضًا. من المعروف أيضًا أن الهون كان لديهم لغتهم الخاصة بهم، ولكن لم تُوثَّق سوى ثلاث كلمات وأسماء شخصية. من الناحية الاقتصادية، يُعرف عنهم ممارستهم شكلًا من أشكال الرعي البدوي؛ مع نمو اتصالهم بالعالم الروماني، أصبح اقتصادهم مرتبطًا ارتباطًا متزايدًا بروما من خلال الجزية والغاراتو والتجارة. ليس من الواضح ما إذا كانت لديهم حكومة موحّدة عندما دخلوا أوروبا، ولكنهم طوّروا زعامة قبلية موحدة في أثناء حروبهم مع الرومان. حكم الهون مجموعة متنوعة من الشعوب التي كانت تتحدث لغات مختلفة، وكان بعضها يُبقي على حكامه. تُعتبر الرماية من على ظهر الخيل تقنيتهم العسكرية الرئيسية. ربما يكون الهون قد حفّزوا «الهجرة العظيمة»، ويعتبر هذا أحد العوامل التي ساهمت في انهيار الإمبراطورية الرومانية الغربية. عاشت ذكرى الهون أيضًا في الحياة التقديسية لسائر المسيحيين، إذ يلعب الهون أدوار الخصوم، وفي الأساطير البطولية الجرمانية أيضًا، إذ صُنّف الهون على أنهم خصوم مختلفون أو حلفاء للشخصيات الجرمانية الرئيسية. في المجر، نُسجت أسطورة مبنية على سجلات يعود تاريخها إلى العصور الوسطى مفادها أن المجريين، وجماعة زيكيلي العرقية على وجه الخصوص، تنحدر أصولهم من الهون. ومع ذلك، فإن الاتجاه العام للأبحاث الدراسية يرفض وجود صلة وثيقة بين المجريين والهون. عمومًا، تربط الثقافة الحديثة الهون بالقسوة البالغة والهمجية. (ar)
- Els huns eren un poble nòmada de l'estepa que, a partir de finals del segle iv dC, va fer profundes incursions per Europa i Àsia i fins a l'Índia. Són probablement dues branques d'un mateix poble, d'origen turc, els huns blancs (dits també heftalites), que cap a la fi del s. IV dC baixaren, l'una cap a la vall del Volga i l'altra cap a l'Oxus (Amur Darya). Van aparèixer a Europa al segle iv, i el seu líder més reconegut va ser Àtila. Els huns van ser anomenats "bàrbars" pels romans quan van envair l'Imperi Romà entre els segles IV i V. (ca)
- Οι Ούννοι ήταν νομαδικός λαός που έζησε στην Κεντρική Ασία, τον Καύκασο και την Ανατολική Ευρώπη μεταξύ του 4ου και του 6ου αιώνα μ.Χ. Σύμφωνα με την ευρωπαϊκή παράδοση αναφέρθηκε για πρώτη φορά ότι ζούσαν ανατολικά του ποταμού Βόλγα σε μια περιοχή που εκείνη την εποχή ανήκε στη Σκυθία. Η άφιξη των Ούννων συνδέεται με τη μετανάστευση προς τα δυτικά ενός Ιρανικού λαού, των Αλανών. Το 370 μ.Χ. οι Ούννοι είχαν φτάσει στο Βόλγα και το 430 οι Ούννοι είχαν δημιουργήσει μια τεράστια, αν και βραχύβια, επικράτεια στην Ευρώπη, υποτάσσοντας τους Γότθους και πολλούς άλλους γερμανικούς λαούς που ζούσαν έξω από τα ρωμαϊκά σύνορα και αναγκάζοντας πολλούς άλλους να καταφύγουν στα Ρωμαϊκά εδάφη. Οι Ούννοι, ειδικά υπό το βασιλιά τους Αττίλα, έκαναν συχνές και καταστροφικές επιδρομές στην Ανατολική Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία. Το 451 εισέβαλαν στη Δυτική Ρωμαϊκή επαρχία της Γαλατίας, όπου πολέμησαν έναν ενωμένο στρατό Ρωμαίων και Βησιγότθων στη Μάχη των Καταλανικών Πεδίων, και το 452 εισέβαλαν στην Ιταλία. Μετά το θάνατο του Αττίλα το 453, οι Ούννοι έπαψαν να αποτελούν σημαντική απειλή για τη Ρώμη και έχασαν μεγάλο μέρος της αυτοκρατορίας τους μετά τη Μάχη του Νεντάο (454;). Απόγονοι των Ούννων, ή διάδοχοί τους με παρόμοια ονόματα, καταγράφονται από γειτονικούς πληθυσμούς στα νότια, ανατολικά και δυτικά να έχουν καταλάβει τμήματα της Ανατολικής Ευρώπης και της Κεντρικής Ασίας από τον 4ο ως τον 6ο περίπου αιώνα. Παραλλαγές του ονόματος των Ούννων καταγράφονται στον Καύκασο μέχρι τις αρχές του 8ου αιώνα. Το 18ο αιώνα ο Γάλλος λόγιος Ζοζέφ ντε Γκιν έγινε ο πρώτος που πρότεινε μια σύνδεση μεταξύ των Ούννων και του λαού Σιονγκ-νου, που ήταν βόρειοι γείτονες της Κίνας από τον 3ο αιώνα π.Χ. ως τα τέλη του 1ου αιώνα μ.Χ. Από την εποχή του Γκιν σημαντική επιστημονική προσπάθεια έχει γίνει για τη διερεύνηση μιας τέτοιας σύνδεσης και το θέμα παραμένει αμφιλεγόμενο. Οι σχέσεις τους με άλλες οντότητες όπως οι Ιρανοί Ούννοι και οι Ινδοί Χούνα έχουν επίσης αμφισβητηθεί. Ο Πρίσκος, Βυζαντινός διπλωμάτης και ιστορικός του 5ου αιώνα, αναφέρει ότι οι Ούννοι είχαν τη δική τους γλώσσα, από την οποία όμως ελάχιστα έχουν διασωθεί και οι συγγένειές της αποτελούν επί αιώνες αντικείμενο συζητήσεων. Πολλές άλλες εθνικές ομάδες συμπεριλαμβάνονταν υπό την εξουσία του Αττίλα, μεταξύ αυτών πολλές που μιλούσαν τα Γοτθικά, που μερικοί σύγχρονοι συγγραφείς περιγράφουν ως Lingua franca. Πολύ λίγα είναι γνωστά για τον πολιτισμό των Ούννων και πολύ λίγα αρχαιολογικά κατάλοιπα έχουν συσχετιστεί αναμφισβήτητα με αυτούς. Πιστεύεται ότι χρησιμοποιούσαν χάλκινα καζάνια και ότι έκαναν τεχνητή κρανιακή παραμόρφωση. Δεν υπάρχει περιγραφή της θρησκείας τους της εποχής του Αττίλα, αλλά είναι τεκμηριωμένες πρακτικές όπως η μαντεία και πιθανή η ύπαρξη σαμάνων. Είναι επίσης γνωστό ότι οι Ούννοι είχαν μια δική τους γλώσσα, ωστόσο μόνο τρεις λέξεις και προσωπικά ονόματα το πιστοποιούν. Από οικονομική άποψη είναι γνωστό ότι ασκούσαν μια μορφή νομαδικής κτηνοτροφίας. Καθώς η επαφή τους με το ρωμαϊκό κόσμο μεγάλωνε η οικονομία τους συνδεόταν όλο και περισσότερο με τη Ρώμη μέσω φόρων, επιδρομών και εμπορίου. Δεν φαίνεται να είχαν μια ενιαία κυβέρνηση όταν εισήλθαν στην Ευρώπη, αλλά μάλλον ανέπτυξαν μια ενιαία φυλετική ηγεσία κατά τη διάρκεια των πολέμων τους με τους Ρωμαίους. Οι Ούννοι κυβέρνησαν διάφορους λαούς που μιλούσαν διάφορες γλώσσες και μερικοί από τους οποίους διατηρούσαν τους δικούς τους ηγεμόνες. Η κύρια στρατιωτική τους τεχνική ήταν η έφιππη τοξοβολία. Οι Ούννοι είναι πιθανό να προκάλεσαν τις Μεγάλες μεταναστεύσεις, έναν παράγοντα που συνέβαλε στην κατάρρευση της Δυτικής Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Η ανάμνηση των Ούννων επέζησε επίσης σε διάφορους βίους χριστιανών αγίων, όπου οι Ούννοι παίζουν το ρόλο των ανταγωνιστών, καθώς και στους γερμανικούς ηρωικούς μύθους, όπου οι Ούννοι είναι ποικιλοτρόπως ανταγωνιστές ή σύμμαχοι των γερμανικών κύριων φυσιογνωμιών. Στην Ουγγαρία αναπτύχθηκε ένας θρύλος με βάση τα μεσαιωνικά χρονικά ότι οι Ούγγροι, και ειδικότερα η εθνοτική ομάδα Σέκελι, κατάγονται από τους Ούννους. Ωστόσο η βασική ιστορική άποψη απορρίπτει τη στενή σχέση μεταξύ των Ούγγρων και των Ούννων. Η σύγχρονη κουλτούρα συνδέει γενικά τους Ούννους με ακραία σκληρότητα και βαρβαρότητα. (el)
- La hunoj estas popolo origine el Centra Azio, kiu kreis imperion en orienta Eŭropo en la unuaj jarcentoj de nia erao. Oni foje rilatigas ilin al pli antikva popolo ŝiungnuoj. La unuaj ĉinaj fontoj skribas pri ili jam en la 12-a jarcento a.K. kiel hsiung-nu (hiung-nu), kiam ili daŭre penetris Nord-Ĉinion kaj prirabis la areon. Ilia ĉefa okupiĝo estis la nomada bestobredado kaj la ĉasado. En la 3-a jarcento a.K. formiĝis la asocio de 24 hunaj triboj, kiu kondukis prirabajn militirojn en Orient-Azion. La ĉinoj ekkonstruis la Grandan Ĉinan Muron ĉefe pro tiuj militiroj dum la Dinastio de Ĉin. La sukcesaj militiroj de Ĉinio kaj la ribeloj de la konkeritaj popoloj kondukis al la disfalo de la huna asocio en la 1-a jarcento a. K. Formiĝis du asocioj, el kiu la asocio de la sudaj triboj venis al dependa situo al Ĉinio. Tiu historia rilato inter ŝiungnuoj kaj hunoj ne estas tamen akceptata de ĉiuj esploristoj. (eo)
- Hunnen ist ein Sammelbegriff für eine Gruppe der zentralasiatischen Reitervölker mit nomadischer, später halbnomadischer Lebensweise. Ihre genaue Herkunft und Ethnizität ist in der modernen Forschung umstritten. Die wenigen Sprachüberreste erlauben keine präzise Zuordnung: Einige Forscher gehen davon aus, dass die Hunnen eine Turksprache oder eine andere altaische Sprache sprachen. Andere Forscher gehen von einer heute ausgestorbenen Sprache aus bzw. bezweifeln die Möglichkeit einer exakten Zuordnung. Ebenso ist unsicher, ob der Begriff Hunnen eine klar umrissene Gruppe von Stämmen bezeichnete. In der modernen Forschung wird vielmehr oft angenommen, dass es sich bei der Bezeichnung Hunnen um einen in der eurasischen Steppenregion verbreiteten Prestigenamen für ansonsten heterogen zusammengesetzte Gruppen nomadischer Reiterkrieger handelte. In diesem Sinne wurde der Begriff Hunne von einigen oströmischen Geschichtsschreibern als ethnographischer Begriff für ganz verschiedene später auftauchende Reitervölker aus dem eurasischen Steppenraum benutzt. Fest steht nur, dass die in spätantiken Quellen als „Hunnen“ bezeichneten Stämme um die Mitte des 4. Jahrhunderts im Raum zwischen den Flüssen Don und Wolga lebten und schließlich nach Westen vorstießen, wobei sie nicht unter einheitlicher Führung agierten. Sie fielen ab 375/76 mit dort unbekannter Reiterkampftechnik in Europa ein (siehe Völkerwanderung) und spielten in der spätantiken Geschichte noch bis ins späte 5. Jahrhundert eine bedeutende Rolle. Im frühen 5. Jahrhundert errichteten sie an der Donau ein Steppenreich zwischen West- und Ostrom. Unter Attila erreichte ihre Macht den Höhepunkt, wobei die Hunnen allerdings ökonomisch stets auf erzwungene römische Tributleistungen angewiesen waren. Nach Attilas Tod 453 und dem Zerfall seines Reichs zerstreuten sich die Hunnen wieder weitgehend; hunnische Hilfstruppen in oströmischen Diensten und als hunnisch bezeichnete Gruppen im nördlichen Schwarzmeerraum sind jedoch noch im 6. Jahrhundert belegt. (de)
- Los hunos (latín vulgar: huni; también como chuni; griego medieval: Oúnnoi / Οὕννοι) fueron una confederación de pueblos nómadas y seminómadas, formada a partir de varios grupos étnicos procedentes del área esteparia del Asia Central, junto con grupos conquistados o asimilados en el área balcánica. La importancia de los hunos estaba en la creación tardía de un auténtico aparato de poder, capaz de rivalizar, en atribuciones e influencias, con las dos mitades divididas del Imperio romano, atemorizando al mismo tiempo tanto a Constantinopla como a Roma. A ello, debemos sumarle la reincidencia de estudiosos desde los años del mil setecientos hasta la actualidad, encabezados por Edward Gibbon, que tomando como testigo los primeros testimonios de las fuentes clásicas desde Amiano Marcelino, consideraban a los hunos como el verdadero punto desde el cual se habría producido el llamado período de las grandes migraciones, precipitando de forma paulatina el colapso y caída final del Imperio Romano de Occidente en el 476, al mismo tiempo que el propio Imperio Romano de Oriente mantuvo una difícil situación en todos sus dominios europeos, llegando a perder su autoridad en partes significativas de los mismos, especialmente en la zona de Tracia, donde se concentraba gran parte de los ostrogodos hasta su marcha a Italia a finales del siglo V. Paralelamente a esta noción tradicional sobre el papel histórico de los hunos, se debe hacer necesariamente una división sociopolítica en torno a su propia evolución, advertida a través de las fuentes documentales desde el propio Amiano Marcelino: así, un estatus inicial de los hunos, pasa por ser una horda pujante, expansiva y amenazante hacia sus vecinos situados en las estepas occidentales o pónticas, erigiéndose en este estatus original, como una confederación nómada al uso, distinguiéndose una figura jerárquica o líder de la misma, acompañado de una red clientelar, adláteres y ciertos estratos superiores. Una segunda etapa, la constituye ya su reubicación y asentamiento a lo largo de las estepas, proyectando núcleos de estacionamiento temporal, e incluso observándose ya un monarca, comparable a la imagen posterior del reiks (rex) de la zona de Germania, lo que evidencia una perennidad, apareciendo un cargo sucesorio que se heredaba, semejante al funcionamiento de los dominios de los señores o a los estados. Esta distinción es sumamente importante, de cara a tener en cuenta los cambios notorios que los hunos experimentaron desde su aparición en el escenario europeo a finales del siglo IV y su repliegue generalizado hacia las estepas y la pérdida de su poder, ya a mitad del siglo V, en tan solo unas décadas. (es)
- The Huns were a nomadic people who lived in Central Asia, the Caucasus, and Eastern Europe between the 4th and 6th century AD. According to European tradition, they were first reported living east of the Volga River, in an area that was part of Scythia at the time; the Huns' arrival is associated with the migration westward of an Iranian people, the Alans. By 370 AD, the Huns had arrived on the Volga, and by 430, they had established a vast, if short-lived, dominion in Europe, conquering the Goths and many other Germanic peoples living outside of Roman borders and causing many others to flee into Roman territory. The Huns, especially under their King Attila, made frequent and devastating raids into the Eastern Roman Empire. In 451, they invaded the Western Roman province of Gaul, where they fought a combined army of Romans and Visigoths at the Battle of the Catalaunian Fields, and in 452, they invaded Italy. After the death of Attila in 453, the Huns ceased to be a major threat to Rome and lost much of their empire, following the Battle of Nedao (c. 454). Descendants of the Huns, or successors with similar names, are recorded by neighboring populations to the south, east, and west as having occupied parts of Eastern Europe and Central Asia from about the 4th to 6th centuries. Variants of the Hun name are recorded in the Caucasus until the early 8th century. In the 18th century, French scholar Joseph de Guignes became the first to propose a link between the Huns and the Xiongnu people, who lived in northern China from the 3rd century BC to the late 1st century AD. Since Guignes' time, considerable scholarly effort has been devoted to investigating such a connection. The issue remains controversial, but recent archaeogenetic studies suggest their Xiongnu origin from Mongolia as well as admixture with Scythian and Germanic peoples. Their relationships with other entities, such as the Iranian Huns and the Huna people of South Asia, have also been disputed. Very little is known about Hunnic culture, and very few archaeological remains have been conclusively associated with the Huns. They are believed to have used bronze cauldrons and to have performed artificial cranial deformation. No description exists of the Hunnic religion of the time of Attila, but practices such as divination are attested, and the existence of shamans is likely. It is also known that the Huns had a language of their own; however, only three words and personal names attest to it. Economically, they are known to have practiced a form of nomadic pastoralism. As their contact with the Roman world grew, their economy became increasingly tied with Rome through tribute, raiding, and trade. They do not seem to have had a unified government when they entered Europe but rather to have developed a unified tribal leadership in the course of their wars with the Romans. The Huns ruled over a variety of peoples who spoke numerous languages, and some maintained their own rulers. Their main military technique was mounted archery. The Huns may have stimulated the Great Migration, a contributing factor in the collapse of the Western Roman Empire. The memory of the Huns also lived on in various Christian saints' lives, where the Huns play the roles of antagonists, as well as in Germanic heroic legend, where the Huns are variously antagonists or allies to the Germanic main figures. In Hungary, a legend developed based on medieval chronicles that the Hungarians, and the Székely ethnic group in particular, are descended from the Huns. However, mainstream scholarship dismisses a close connection between the Hungarians and Huns. Modern culture generally associates the Huns with extreme cruelty and barbarism. (en)
- Hunoak Erdialdeko Asiako tribu nomada edo erdi-nomaden konfederazioa izan ziren, turkieraren familiako hizkuntza batean mintzatzen zen aristokraziak zuzenduta. Deskribapen zaharrenetan esaten denez, ez zuten etxe finkorik eta ez zuten nekazaritza ezagutzen. Arkua ongi erabiltzen zuten, zaldi gainean oso trebeak ziren eta ausartak eta basatiak ziren borrokan. K.o. 370. urtean Europari eraso zion herri nomada horrek jatorria Asiako erdialdean zuen eta ondorengo zazpi hamarkadetan inperio handi bat eratu zuten. IV. eta V. mendeetan, haien tribu batzuek Europa inbaditu zuten, batez ere Atila haien buruzagia zenean. Volga ibaiaren mugaraino iritsi ziren IV. mendean, eta lehendabizi Volga eta Don ibaietako ibarretan bizi ziren alanoak menderatu zituzten; gero, ostrogodoen inperioa bereganatu zuten, 376an gaurko Errumaniako lurraldeetan bizi ziren bisigodoak mendean hartu zituzten eta Erromatar Inperioaren mugaraino (hots, Danubio ibairaino) iritsi ziren. 432rako, hunoek germaniarren herri asko mendean izanda, erromatarren kontra eraso egiten hasi ziren. Urte horretan, errege bakarra zuten: Rua. 434an hil zenean, haren iloba eta Atilak erregetza hartu zuten. 441ean, erromatarrek sinatua zuten hunoekin eta hala erabaki zuten erromatarrek hunoei ordainketak egingo zizkietela, baina hitza bete ez zutenez, Atilak eraso handia egin zuen Danubioko mugatik aurrera erromatarren kontra. 445ean Atilaren bigarren erasoa izan zen Erromako Ekialdeko inperioaren kontra, eta Balkanetatik Greziaraino iritsi zen. 451n erromatarrek eta bisigodoek Atila menderatu zuten. Atila 453an hil zen, haren semeak elkarren artean borrokatu ziren eta inperioa zatitu egin zuten. Ekialdeko Erromako gobernuak hunoei muga itxi zienez gero, pixkanaka indarra galdu zuten. Bestalde, Txinari eraso zioten xiongnu nomadak ere hunoak zirela uste da. K. a. II. mendean hasi ziren Qin dinastiari erasotzen eta IV. mendeko Han dinastiaraino luzatu ziren erasoak. Persiari eta Indiari ere eraso zieten IV. mendetik VI. mendera "huno zuriak" izena hartuta. Azken hunoak Kaukasian bizi izan ziren VIII. mendean. (eu)
- Les Huns sont un ancien peuple (ou, selon certaines sources, une confédération) nomade originaire de l’Asie centrale, dont la présence en Europe est attestée à partir du IVe siècle et qui y établirent le vaste empire hunnique. L'origine des Huns est discutée : bien que dès le XVIIIe siècle, l'orientaliste français Joseph de Guignes les ait reliés aux Xiongnu, nomades présumés turcs ou mongols voisins septentrionaux des Chinois, suggérant qu'ils étaient leurs descendants jusqu'au Ier siècle et que de nombreuses études ultérieures se soient attachées à démontrer ou infirmer cette parenté, aucun consensus n'a encore été établi sur le sujet. Néanmoins, la plupart des études de paléogénétique évoquent un lien entre les Xiongnu et les Huns. Les Huns ont joué un rôle important dans le cadre des grandes invasions qui contribuèrent à l'écroulement de l'Empire romain d'Occident. Sous le règne d'Attila, l'empire est unifié mais ne lui survit pas plus d'un an. Les descendants et successeurs des Huns occupent encore diverses parties de l'Europe de l'Est et d'Asie centrale entre les IVe et VIe siècles, et laissent encore quelques traces dans le Caucase jusqu'au début du VIIIe siècle. Il semble que les Huns parlaient un langage propre, mais peu de traces en demeurent et sa famille linguistique est encore sujette à débat. Selon les théories dominantes, il s'agirait d'une langue turque, mais d'autres langues étaient parlées dans l'espace hunnique, y compris des langues germaniques orientales. Leur puissance militaire était principalement basée sur l'emploi d'archers montés. (fr)
- Ba phobal fáin iad na Hunaigh a bhí ina gcónaí in Oirthear na hEorpa, an Chugais agus Lár na hÁise idir an 4ú haois AD agus an 7ú haois AD. De réir thraidisiún na hEorpa, tuairiscíodh, ar dtús, go raibh siad ina gcónaí taobh thoir d' Abhainn na Volga, i gceantar a bhí mar chuid de Scitia ag an am; tá teacht na Hunach bainteach le himirce siar an chine Scitiach, na nAlanach. Faoi 370 AD, bhí an Volga bainte amach ag na Hunaigh, agus faoi 430 AD bhí tiarnas ollmhór san Eoraip bunaithe acu, cé nach raibh sé fada buan. Sa 18ú haois, ba e an scoláire Francach Joseph de Guignes a chéad mhol go raibh nasc idir na Hunaigh agus cine na Xīongnúan, a bhí in aice láimhe leo i dtuaisceart na Síne san 3ú haois RC. Ó shin i leith, rinneadh iarracht mhór scolártha dírithe ar imscrúdú a dhéanamh ar a leithéid de nasc. Mar sin féin, níl aon comhdhearcadh léannta ar nasc díreach idir ghné cheannasach na Xīongnúan agus na Hunaigh.Luaigh Priscus, taidhleoir Rómhánach agus staraí Gréagach , san 5ú haois go raibh teanga dá gcuid féin ag na Hunaigh; ach is beag di a tháinig slán agus síltear go bhfui caidrimh aici den chuid is mó leis na teangacha Tuirciceach nó Mongólach. Bhí go leor grúpaí eitneacha eile san áireamh faoi riail Attila, lena n-áirítear an-chuid cainteoirí na Gotaise, agus tugann roinnt scoláirí nua-aimseartha cur síos uirthi mar lingua franca na hImpireachta.[./Huns#cite_note-FOOTNOTEHeather2010228-3 [3]] Ba í an bhoghdóireach an theicníc mhíleata is mó a bhain leo. (ga)
- Hun (bahasa Mongol: Хүн; bahasa Rusia: Хун) adalah kumpulan suku dan bangsa nomaden yang bermukim di Asia Tengah, Kaukasus, dan Eropa Timur antara abad ke-4 dan ke-6 M. Menurut tradisi Eropa, mereka pertama kali dilaporkan tinggal di timur Sungai Volga, di daerah yang merupakan bagian dari Scythia pada saat itu. Kedatangan Hun umumnya dikaitkan dengan migrasi ke barat bangsa Iran dari suku . Mereka terdiri dari berbagai etnis, misalnya , dan . Suku Ostrogoth bertemu dengan suku Hun pada 358 Masehi. Di bawah pimpinan Attila, mereka mendirikan Kekaisaran Hun pada abad ke-5 Masehi. Saat ini banyak bangsa yang menganggap dirinya penerus bangsa Hun, misalnya di Bulgaria dan Hongaria. (in)
- フン族（フンぞく、Hun）は、4世紀から6世紀にかけて中央アジア、コーカサス、東ヨーロッパに住んでいた遊牧民である。ヨーロッパの伝承によれば、彼らはヴォルガ川の東に住んでおり、当時スキタイの一部だった地域で初めて報告された。フン族の到来は、イランの人々、アラン人の西方への移住に関連している。370年までにフン族はヴォルガ川に到着し、430年までにヨーロッパに広大で短命の支配権を確立し、ローマ国境の外に住むゴート族や他の多くのゲルマン民族を征服し、他の多くの民族のローマ領土への逃亡を引き起こした。フン族は、特に彼らのアッティラ王の下で、東ローマ帝国に頻繁に破壊的な襲撃を行った。451年、フン族は西ローマ帝国のガリア州に侵攻し、カタラウヌムの戦いでローマ人とゴート族の連合軍と戦い、452年にイタリア半島に侵攻した。453年のアッティラの死後、フン族はローマにとって大きな脅威となることは無くなり、（454年）で帝国の領土の大部分を失った。フン族の子孫、または同様の名前を持つ後継者が約4〜6世紀に東ヨーロッパと中央アジアの一部を占領したとする記録が、南、東、および西の近隣の住民によってなされている。フン系の名前の変種は、8世紀初頭までコーカサスで記録されている。 18世紀、フランスの学者であるジョセフ・ド・ギーニュは、フン族と、紀元前3世紀に中国の北の隣国だった匈奴族とのつながりを最初に指摘した。ギーニュの時代以来、そのような関係を調査するためにかなりの学術的努力が注がれてきた。この問題には依然として議論の余地がある。イランのフン族やインドにおいてフーナ(Hūṇa)として知られている他の民族との関係も論争になっている。 フン族の文化についてはほとんど知られておらず、フン族と結びついた考古学的な遺物はほとんどない。彼らは青銅の大釜を使用し、頭蓋変形を行ったと信じられている。アッティラの時代のフン族の宗教についての記述はないが、占いなどの慣行が明らかになっており、シャーマンも存在し得たとされている。フン族は独自の言語を持っていることも知られているが、それを証明するのは3つの単語と個人名だけである。経済的には、彼らは遊牧を実践したことが知られている。ローマの世界との接触が拡大するにつれて、彼らの経済は、貢物、襲撃、貿易を通じてますますローマと結びついた。彼らはヨーロッパに入ったときに統一政府を持っていなかったらしく、むしろローマ人との戦争の過程で統一部族としてのリーダーシップを発展させたとされている。フン族は、さまざまな言語を話すさまざまな人々を統治し、その一部は独自の支配者を維持した。彼らの主な軍事技術は騎射であった。 フン族は、西ローマ帝国の崩壊の大きな要因である大移動を刺激した可能性が指摘されている。フン族に関する記憶は、フン族が敵対者の役割を演じるさまざまなキリスト教の聖人の生活や、フン族がゲルマンの主要人物の様々な敵対者または同盟者であったゲルマン英雄伝説でも生き続けた。ハンガリーでは、中世の年代記に基づいて発生した伝説で、ハンガリー人、特にセーケイ人はフン人の子孫とされている。しかし、主流の学術界では、ハンガリー人とフン族の密接な関係を否定している。近代文明は、一般にフン族を極端な残酷さと野蛮さに結びつけている。 (ja)
- De Hunnen waren een confederatie van Euraziatische nomaden, waarschijnlijk van meest Altaïsche en Oeraalse afkomst, maar later ook met Oost-Germaanse onderdanen. Deze nomadenstammen, die in de 5e eeuw vanuit Centraal-Azië door Europa trokken, waren in hun tijd berucht om de verwoestingen die ze aanrichtten. (nl)
- 훈족(-族, Huns)은 4-6세기 중앙 아시아와 코카서스에 존재하던 민족으로, 튀르크 계열로 추정되는 유목민족이다.유럽의 전승에 따르면, 훈족들은 당시에 스키티아라고 알려진 지역의 일부였던 볼가강 동쪽에서 살고 있었던 것으로 처음 기록되었다. 의 정착은 인도이란인 계열 민족인 알라니족들의 서쪽으로 이주에도 관련이 있다. 370년에, 훈족들은 볼가강에 이르렀고, 로마 제국의 국경 밖에 살고 있던 고트족과 다른 게르만족들을 정복하고, 많은 게르만족들을 로마 영토로 도망치게 한, 이들은 430년에 비록 짧은 기간이긴 하지만 유럽에 거대한 영토를 세웠다. 특히나 아틸라 왕의 지도하에서, 훈족들은 동로마 제국에 잦고 파괴적인 약탈을 벌였다. 451년에는 서로마 제국의 갈리아 속주를 침입하여, 카탈라우눔 전투에서 로마와 서고트 연합군과 교전했으며, 452년에는 이탈리아를 침입했다. 453년에 아틸라가 죽은 후로, 훈족들은 로마를 향한 위협을 멈추었고 패배 후로 영토의 상당량을 상실했다. 훈족의 후예들이나 유사한 명칭을 가진 후계자들은 대략 4-6세기에 동유럽과 중앙 아시아의 일부를 차지하고 있었다고 남쪽과 동쪽, 서쪽의 이웃한 민족들에게 기록되었다. 훈족의 변형적 명칭들은 코카서스에서는 8세기 초까지 기록되었다. 18세기에 프랑스 학자 는 훈족 그리고 기원전 3세기 북아시아에 존재했던 흉노족과의 연관성을 주장한 최초의 인물이 되었다. 기네 이후로 훈족은 이란계 유목민족들의 영향을 받은 또는 투르크 민족으로 알려져있다. 훈족의 문화는 거의 알려진 것이 없고 최종적으로 훈족과 관련되었다는 유적지들은 극히 미미하다. 훈족들은 청동으로 된 가마솥을 사용했고 인위적인 두개골 변형을 한 것으로 여겨진다. 아틸라 시대의 훈족의 신앙이나 종교에 대한 비문은 남아있는 것이 없고, 점복이나 샤먼의 존재 같은 풍습들은 존재한다. 훈족들이 튀르크어를 가졌던 것으로 알려졌지만 오직 세 단어이자 인명에 해당하는 것들이다. 인명은 대부분이 튀르크적이지만 동게르만식에 영향을 받았다. 경제적으로 이들은 의 형태를 해온 것으로 알려졌다. 로마와의 접촉이 늘어남에 따라, 훈족의 경제는 조공, 약탈, 교역을 통하여 로마와 점차 엮이게 되었다. 훈족들은 유럽으로 진입할 때는 통일된 정치 체제를 가지지 않고, 로마인들과의 전쟁에서 통일된 부족 지도 체제로 발전한 것으로 보인다. 훈족들은 다양한 언어를 가진 여러 민족들을 지배했으며, 피지배 민족들 일부는 자기들만의 지도자를 유지했다. 훈족의 핵심 군사 기술은 궁기병이었다. 훈족들은 서로마 제국의 붕괴에 기여를 한 요소인 게르만족의 대이동을 자극했을 것이다. 훈족에 대한 기억은 여러 에도 살아있는데, 거기서 훈족들은 게르만 신화의 인물들에 대한 적이나 동맹 역할로 나오는 게르만족 영웅 전설에서뿐만 아니라 기독교 성인들에게서는 적대 인물 역할을 한다. 헝가리에서는 헝가리인, 특히나 세케이인계가 훈족들의 후손이라는 중세 연대기를 바탕으로 한 전설이 발전했다. 하지만 주요 학계는 헝가리인과 훈족들 사이의 밀접한 관련을 부인한다. (ko)
- Gli Unni erano un popolo guerriero nomade, proveniente dalla Siberia meridionale, che giunse in Europa nel IV secolo. Sono particolarmente conosciuti per le incursioni compiute a metà del V secolo contro l'Impero romano d'Occidente. Tra il 447 e il 454, sotto Attila, formarono un impero nomade che fu il più vasto del suo tempo, con una superficie di 4,0 milioni di km² all'apice. (it)
- Os hunos foram uma antiga confederação eurasiática de nômades ou seminômades equestres, com a aristocracia de núcleo altaico. Algumas dessas tribos moveram-se para a Europa no século IV provavelmente devido a mudanças climáticas. Eles eram excelentes criadores de cavalos e adeptos de combates a cavalo (com espada, lanças e arco). Movendo-se com suas famílias e grandes rebanhos de animais domesticados e cavalos, eles migraram em busca de novos pastos para se estabelecerem. Devido a sua proeza militar e disciplina, mostraram-se imbatíveis, tirando todos do seu caminho. Eles começaram uma corrente migratória anterior a deles pois outros povos mudaram-se para sair do caminho dos hunos. Esse efeito dominó de grandes populações contornou Constantinopla e o Império Bizantino e chegou aos rios Danúbio e Reno e resultou na tomada do Império Romano do Ocidente em 476, pelos hérulos chefiados por Odoacro. Encontrando terras a seu gosto, os hunos estabeleceram-se nas planícies húngaras, na Europa Central, tomando a cidade de Szeged, no Tísia, como seu quartel general. Eles precisavam de vastas áreas de pasto para obter forragem para os cavalos e outros animais. Dessas áreas de pastagens, os hunos controlavam, através de alianças ou conquistas, um império que se estenderia dos Montes Urais (na Rússia) ao rio Reno (na França) e do Báltico ao Danúbio. Como não construíam casas, viviam em suas carroças e também em barracas que armavam nos caminhos que percorriam. (pt)
- Hunnerna var en centralasiatisk befolkningsgrupp som ingick i de eurasiska nomaderna. De härstammande från området kring sjön Issyk-Kul i nuvarande Kirgizistan, emigrerade successivt västerut, för att expandera sitt rike. (sv)
- Hunowie (gr. Οῦννοι, Χοῦνοι; łac. Huni, Hunni, Chuni, Unni) – lud koczowniczy, który ok. roku 370 najechał Europę i przyczynił się do upadku Cesarstwa zachodniorzymskiego. (pl)
- Гу́нны (греч. Ούννοι, лат. Hunni) — древний народ, сложившийся в степях Восточной Европы во II-IV вв. на основе мигрировавших из Центральной Азии хунну с участием местных угров и сарматов. Их нападение на причерноморских готов послужило толчком для Великого переселения народов. Упоминания о гуннах встречаются как в трудах античных авторов (Аммиан Марцеллин, Приск, Иордан и др.), так и в германском эпосе (Песнь о Нибелунгах, Старшая Эдда). В правление Аттилы (434—453) гуннское объединение с центром в Паннонии достигло максимальной экспансии, разгромив королевство бургундов на Рейне (435) и бросив вызов Римской империи. После смерти Аттилы в 453 году Империя гуннов распалась, и гунны были поглощены новыми группами прибывавших с востока кочевников. На гуннское наследие претендует Венгрия. Имя гуннов послужило эпонимом для астероида . (ru)
- 匈人（英語：Huns）是一支約在西元4世紀到6世紀在中亞、高加索、東歐等地區活動的遊牧民族或部落聯盟。歐洲傳統上認為他們最早在伏爾加河東岸一帶活動，該地區在當時是斯基泰人的勢力範圍。匈人最早與伊朗語族的阿蘭人一同西遷。西元370年，他們到達伏爾加河。430年，他們就已經在歐洲建立了一個廣大卻短暫的帝國，征服了哥特人和其他生活在羅馬帝國邊陲的日耳曼人部落，並造成大量不同的蠻族逃入羅馬帝國境內。在阿提拉的帶領下，匈人密集地洗劫東羅馬帝國。451年，匈人入侵了西羅馬帝國的高盧行省，並與西羅馬及西哥特的聯軍交戰，史稱沙隆戰役。452年，匈人入侵意大利。453年，在阿提拉暴斃後，匈人不再是羅馬帝國的主要威脅，其帝國在後瓦解。匈人的後人或其繼承者後來盤據在東歐與中亞一帶，直到8世紀早期仍有在高加索一帶活動的紀錄。 18世紀法國東方學學者德金（Joseph de Guignes）首次將匈人和匈奴人串連在一起，自此學術界便積極尋找這兩個民族之間的關聯，但到現在仍未有確實的答案。而他們與其他民族口中所講的（即匈尼特人和嚈噠人）是否屬同一個集團目前亦在爭議中。 1902年英國考古學者马尔克·奥莱尔·斯坦因在中國敦煌西部的玉門關遺蹟挖掘到出4世紀初來自中亞的粟特商人的書簡，稱為《粟特文古信札》（Sogdian Ancient Letters）。書簡裡面描述4世紀中國西晉永嘉之禍的戰亂情況時是以匈人稱呼匈奴人，證實匈人在中亞是匈奴人的別稱。 7世紀初拜占庭史家西摩卡塔（Theophylacus Simocatta）認為，歐洲中世紀史上的阿瓦爾人，由兩個聯合起來的部落，即瓦爾部（uar或var，阿瓦爾由此得名）和匈人部（Kunni或Huni，該名暗示其匈人起源）組成。而瓦爾部和匈人部又屬於鐵勒(丁零、敕勒 、高車)多民族聯盟，有此推測歐洲匈人跟歐洲阿瓦爾人可能跟鐵勒聯盟有關聯。再加上史書《隋書·鐵勒傳》：“鐵勒之先，匈奴之苗裔也。”《新唐書·回鶻傳上》亦作“回紇，其先匈奴也，俗多乘高輪車，元魏時亦號高車部，或曰敕勒，訛為鐵勒。”《北史·高車傳》:“高車，盡古赤狄之餘種也。 初號為狄歷，北方以為高車丁零。其語略與匈奴同，而時有小異，或云其先句，奴甥也。”。《周書·突厥傳》:“突厥者，蓋匈奴之別種。”匈奴和匈人應為突厥語族。 匈人的西遷刺激了民族大遷徙，並促使了西羅馬帝國的瓦解。對匈人的恐懼深深烙印在基督徒的腦海裡，他們亦成為日耳曼英雄傳說中常出現的反派或盟友。在中世紀匈牙利的編年史中，匈人被描繪為匈牙利民族馬扎爾人和塞凱伊人的祖先之一，然而到目前為止，主流學術界仍因為證據不足而排除他們與匈人之間有著緊密關聯這個可能性。 匈人的語系為通常被認為是突厥-烏古爾語系，烏古爾突厥人（oghur turkic peoples）通常被認為是更西邊的高車（丁零、敕勒 、鐵勒、回紇、回鶻）族系的分支，也就是說匈人、阿瓦爾人、保加爾人、可薩人都有一定的關聯。甚至烏拉語系的馬扎爾人的王族跟匈人有關聯。馬扎爾人的王室，即阿爾帕德大公被認為是可薩人所派出。有一位可薩可汗以馬扎爾人宗主身份任命名為阿爾帕德的可薩年青貴族作為馬扎爾人的大公。 (zh)
- Гуни (грец. Ούννοι, лат. Hunni) — загальна назва союзу кочових племен епохи Великого переселення народів II—VII століть. Походження гунів до кінця не з'ясовано — одна група вчених відносить їх до тюркомовних народів об'єднаних у III ст. на теренах Північного Китаю, інша — до фіно-угорських; також їхнє етнічне походження більшість вчених виводять із центральноазіатського народу хунну (сюнну), який у ІІ ст. н. е. переселився на захід. Хунну розселилися на Середній і Нижній Волзі (Волзько-Уральське межиріччя) наприкінці II ст. н. е., підкорюючи фіно-угорські племена та змішуючись із ними. У середині IV ст. об'єднання племен, очевидно, очолене хуннською верхівкою і відоме античним авторам під назвою гунів, рушило до Північного Причорномор'я, а звідти — в межі Римської імперії. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Els huns eren un poble nòmada de l'estepa que, a partir de finals del segle iv dC, va fer profundes incursions per Europa i Àsia i fins a l'Índia. Són probablement dues branques d'un mateix poble, d'origen turc, els huns blancs (dits també heftalites), que cap a la fi del s. IV dC baixaren, l'una cap a la vall del Volga i l'altra cap a l'Oxus (Amur Darya). Van aparèixer a Europa al segle iv, i el seu líder més reconegut va ser Àtila. Els huns van ser anomenats "bàrbars" pels romans quan van envair l'Imperi Romà entre els segles IV i V. (ca)
- De Hunnen waren een confederatie van Euraziatische nomaden, waarschijnlijk van meest Altaïsche en Oeraalse afkomst, maar later ook met Oost-Germaanse onderdanen. Deze nomadenstammen, die in de 5e eeuw vanuit Centraal-Azië door Europa trokken, waren in hun tijd berucht om de verwoestingen die ze aanrichtten. (nl)
- Gli Unni erano un popolo guerriero nomade, proveniente dalla Siberia meridionale, che giunse in Europa nel IV secolo. Sono particolarmente conosciuti per le incursioni compiute a metà del V secolo contro l'Impero romano d'Occidente. Tra il 447 e il 454, sotto Attila, formarono un impero nomade che fu il più vasto del suo tempo, con una superficie di 4,0 milioni di km² all'apice. (it)
- Hunnerna var en centralasiatisk befolkningsgrupp som ingick i de eurasiska nomaderna. De härstammande från området kring sjön Issyk-Kul i nuvarande Kirgizistan, emigrerade successivt västerut, för att expandera sitt rike. (sv)
- Hunowie (gr. Οῦννοι, Χοῦνοι; łac. Huni, Hunni, Chuni, Unni) – lud koczowniczy, który ok. roku 370 najechał Europę i przyczynił się do upadku Cesarstwa zachodniorzymskiego. (pl)
- Гуни (грец. Ούννοι, лат. Hunni) — загальна назва союзу кочових племен епохи Великого переселення народів II—VII століть. Походження гунів до кінця не з'ясовано — одна група вчених відносить їх до тюркомовних народів об'єднаних у III ст. на теренах Північного Китаю, інша — до фіно-угорських; також їхнє етнічне походження більшість вчених виводять із центральноазіатського народу хунну (сюнну), який у ІІ ст. н. е. переселився на захід. Хунну розселилися на Середній і Нижній Волзі (Волзько-Уральське межиріччя) наприкінці II ст. н. е., підкорюючи фіно-угорські племена та змішуючись із ними. У середині IV ст. об'єднання племен, очевидно, очолене хуннською верхівкою і відоме античним авторам під назвою гунів, рушило до Північного Причорномор'я, а звідти — в межі Римської імперії. (uk)
- كان الهون شعبًا من الرحل عاش في آسيا الوسطى، والقوقاز، وأوروبا الشرقية، بين القرنين الرابع والسادس الميلادي. وفقًا للتقاليد الأوروبية، أفادت الأبحاث بأنهم عاشوا في بداية عهدهم في شرق نهر الفولغا، في منطقة كانت جزءًا من السكيثيا في ذلك الوقت. يرتبط وصول الهون بهجرة الشعب الإيراني، الألان، غربًا. بحلول عام 370 ميلادي، وصل الهون إلى نهر الفولغا، وبحلول عام 430، فرض الهون سيطرة واسعة، وإن لم تدم طويلًا، في أوروبا، وقهروا القوط والعديد من الشعوب الجرمانية الأخرى التي تعيش خارج الحدود الإمبراطورية الرومانية، وتسبّبوا بفرار الكثير غيرهم إلى أراضي الإمبراطورية الرومانية. أقدم الهون، خاصة في عهد الملك أتيلا الهوني، على شنّ غارات متكررة ومدمرة على الإمبراطورية الرومانية الشرقية. في عام 451، غزا الهون مقاطعة الغال الرومانية الغربية، إذ قاتلوا جيشًا مشتركًا من الرومان والقوط الغربيين في معركة سهول كات (ar)
- Hunové byli kočovný kmen či kmenový svaz, který mezi 4. a 6. stoletím žil ve střední Asii, na Kavkaze a ve východní Evropě. Podle evropské tradice byli poprvé hlášeni na východ od řeky Volhy v oblasti, která byla v té době součástí Skýtie; příchod Hunů je spojen s přesunem íránských Alanů západním směrem. V roce 370 Hunové dorazili k Volze a přibližně od roku 430 založili v Evropě obrovskou, byť krátkodobou Hunskou říši, zahrnující území od Volhy až k římským hranicím na Rýnu. Porazili Góty a další germánské národy žijící mimo hranice římské říše na východě a způsobili migraci mnoha dalších, kteří uprchli na římská území. Hunové podnikali, zejména za vlády krále Attily, časté a ničivé nájezdy na území východořímské říše. V roce 451 napadli západořímskou provincii Galii, kde bojovali s komb (cs)
- Οι Ούννοι ήταν νομαδικός λαός που έζησε στην Κεντρική Ασία, τον Καύκασο και την Ανατολική Ευρώπη μεταξύ του 4ου και του 6ου αιώνα μ.Χ. Σύμφωνα με την ευρωπαϊκή παράδοση αναφέρθηκε για πρώτη φορά ότι ζούσαν ανατολικά του ποταμού Βόλγα σε μια περιοχή που εκείνη την εποχή ανήκε στη Σκυθία. Η άφιξη των Ούννων συνδέεται με τη μετανάστευση προς τα δυτικά ενός Ιρανικού λαού, των Αλανών. Το 370 μ.Χ. οι Ούννοι είχαν φτάσει στο Βόλγα και το 430 οι Ούννοι είχαν δημιουργήσει μια τεράστια, αν και βραχύβια, επικράτεια στην Ευρώπη, υποτάσσοντας τους Γότθους και πολλούς άλλους γερμανικούς λαούς που ζούσαν έξω από τα ρωμαϊκά σύνορα και αναγκάζοντας πολλούς άλλους να καταφύγουν στα Ρωμαϊκά εδάφη. Οι Ούννοι, ειδικά υπό το βασιλιά τους Αττίλα, έκαναν συχνές και καταστροφικές επιδρομές στην Ανατολική Ρωμαϊκή Α (el)
- La hunoj estas popolo origine el Centra Azio, kiu kreis imperion en orienta Eŭropo en la unuaj jarcentoj de nia erao. Oni foje rilatigas ilin al pli antikva popolo ŝiungnuoj. La unuaj ĉinaj fontoj skribas pri ili jam en la 12-a jarcento a.K. kiel hsiung-nu (hiung-nu), kiam ili daŭre penetris Nord-Ĉinion kaj prirabis la areon. Ilia ĉefa okupiĝo estis la nomada bestobredado kaj la ĉasado. En la 3-a jarcento a.K. formiĝis la asocio de 24 hunaj triboj, kiu kondukis prirabajn militirojn en Orient-Azion. La ĉinoj ekkonstruis la Grandan Ĉinan Muron ĉefe pro tiuj militiroj dum la Dinastio de Ĉin. La sukcesaj militiroj de Ĉinio kaj la ribeloj de la konkeritaj popoloj kondukis al la disfalo de la huna asocio en la 1-a jarcento a. K. Formiĝis du asocioj, el kiu la asocio de la sudaj triboj venis al d (eo)
- Los hunos (latín vulgar: huni; también como chuni; griego medieval: Oúnnoi / Οὕννοι) fueron una confederación de pueblos nómadas y seminómadas, formada a partir de varios grupos étnicos procedentes del área esteparia del Asia Central, junto con grupos conquistados o asimilados en el área balcánica. La importancia de los hunos estaba en la creación tardía de un auténtico aparato de poder, capaz de rivalizar, en atribuciones e influencias, con las dos mitades divididas del Imperio romano, atemorizando al mismo tiempo tanto a Constantinopla como a Roma. A ello, debemos sumarle la reincidencia de estudiosos desde los años del mil setecientos hasta la actualidad, encabezados por Edward Gibbon, que tomando como testigo los primeros testimonios de las fuentes clásicas desde Amiano Marcelino, cons (es)
- Hunnen ist ein Sammelbegriff für eine Gruppe der zentralasiatischen Reitervölker mit nomadischer, später halbnomadischer Lebensweise. Ihre genaue Herkunft und Ethnizität ist in der modernen Forschung umstritten. (de)
- The Huns were a nomadic people who lived in Central Asia, the Caucasus, and Eastern Europe between the 4th and 6th century AD. According to European tradition, they were first reported living east of the Volga River, in an area that was part of Scythia at the time; the Huns' arrival is associated with the migration westward of an Iranian people, the Alans. By 370 AD, the Huns had arrived on the Volga, and by 430, they had established a vast, if short-lived, dominion in Europe, conquering the Goths and many other Germanic peoples living outside of Roman borders and causing many others to flee into Roman territory. The Huns, especially under their King Attila, made frequent and devastating raids into the Eastern Roman Empire. In 451, they invaded the Western Roman province of Gaul, where the (en)
- Hunoak Erdialdeko Asiako tribu nomada edo erdi-nomaden konfederazioa izan ziren, turkieraren familiako hizkuntza batean mintzatzen zen aristokraziak zuzenduta. Deskribapen zaharrenetan esaten denez, ez zuten etxe finkorik eta ez zuten nekazaritza ezagutzen. Arkua ongi erabiltzen zuten, zaldi gainean oso trebeak ziren eta ausartak eta basatiak ziren borrokan. K.o. 370. urtean Europari eraso zion herri nomada horrek jatorria Asiako erdialdean zuen eta ondorengo zazpi hamarkadetan inperio handi bat eratu zuten. Azken hunoak Kaukasian bizi izan ziren VIII. mendean. (eu)
- Les Huns sont un ancien peuple (ou, selon certaines sources, une confédération) nomade originaire de l’Asie centrale, dont la présence en Europe est attestée à partir du IVe siècle et qui y établirent le vaste empire hunnique. L'origine des Huns est discutée : bien que dès le XVIIIe siècle, l'orientaliste français Joseph de Guignes les ait reliés aux Xiongnu, nomades présumés turcs ou mongols voisins septentrionaux des Chinois, suggérant qu'ils étaient leurs descendants jusqu'au Ier siècle et que de nombreuses études ultérieures se soient attachées à démontrer ou infirmer cette parenté, aucun consensus n'a encore été établi sur le sujet. Néanmoins, la plupart des études de paléogénétique évoquent un lien entre les Xiongnu et les Huns. (fr)
- Ba phobal fáin iad na Hunaigh a bhí ina gcónaí in Oirthear na hEorpa, an Chugais agus Lár na hÁise idir an 4ú haois AD agus an 7ú haois AD. De réir thraidisiún na hEorpa, tuairiscíodh, ar dtús, go raibh siad ina gcónaí taobh thoir d' Abhainn na Volga, i gceantar a bhí mar chuid de Scitia ag an am; tá teacht na Hunach bainteach le himirce siar an chine Scitiach, na nAlanach. Faoi 370 AD, bhí an Volga bainte amach ag na Hunaigh, agus faoi 430 AD bhí tiarnas ollmhór san Eoraip bunaithe acu, cé nach raibh sé fada buan. (ga)
- Hun (bahasa Mongol: Хүн; bahasa Rusia: Хун) adalah kumpulan suku dan bangsa nomaden yang bermukim di Asia Tengah, Kaukasus, dan Eropa Timur antara abad ke-4 dan ke-6 M. Menurut tradisi Eropa, mereka pertama kali dilaporkan tinggal di timur Sungai Volga, di daerah yang merupakan bagian dari Scythia pada saat itu. Kedatangan Hun umumnya dikaitkan dengan migrasi ke barat bangsa Iran dari suku . (in)
- フン族（フンぞく、Hun）は、4世紀から6世紀にかけて中央アジア、コーカサス、東ヨーロッパに住んでいた遊牧民である。ヨーロッパの伝承によれば、彼らはヴォルガ川の東に住んでおり、当時スキタイの一部だった地域で初めて報告された。フン族の到来は、イランの人々、アラン人の西方への移住に関連している。370年までにフン族はヴォルガ川に到着し、430年までにヨーロッパに広大で短命の支配権を確立し、ローマ国境の外に住むゴート族や他の多くのゲルマン民族を征服し、他の多くの民族のローマ領土への逃亡を引き起こした。フン族は、特に彼らのアッティラ王の下で、東ローマ帝国に頻繁に破壊的な襲撃を行った。451年、フン族は西ローマ帝国のガリア州に侵攻し、カタラウヌムの戦いでローマ人とゴート族の連合軍と戦い、452年にイタリア半島に侵攻した。453年のアッティラの死後、フン族はローマにとって大きな脅威となることは無くなり、（454年）で帝国の領土の大部分を失った。フン族の子孫、または同様の名前を持つ後継者が約4〜6世紀に東ヨーロッパと中央アジアの一部を占領したとする記録が、南、東、および西の近隣の住民によってなされている。フン系の名前の変種は、8世紀初頭までコーカサスで記録されている。 (ja)
- 훈족(-族, Huns)은 4-6세기 중앙 아시아와 코카서스에 존재하던 민족으로, 튀르크 계열로 추정되는 유목민족이다.유럽의 전승에 따르면, 훈족들은 당시에 스키티아라고 알려진 지역의 일부였던 볼가강 동쪽에서 살고 있었던 것으로 처음 기록되었다. 의 정착은 인도이란인 계열 민족인 알라니족들의 서쪽으로 이주에도 관련이 있다. 370년에, 훈족들은 볼가강에 이르렀고, 로마 제국의 국경 밖에 살고 있던 고트족과 다른 게르만족들을 정복하고, 많은 게르만족들을 로마 영토로 도망치게 한, 이들은 430년에 비록 짧은 기간이긴 하지만 유럽에 거대한 영토를 세웠다. 특히나 아틸라 왕의 지도하에서, 훈족들은 동로마 제국에 잦고 파괴적인 약탈을 벌였다. 451년에는 서로마 제국의 갈리아 속주를 침입하여, 카탈라우눔 전투에서 로마와 서고트 연합군과 교전했으며, 452년에는 이탈리아를 침입했다. 453년에 아틸라가 죽은 후로, 훈족들은 로마를 향한 위협을 멈추었고 패배 후로 영토의 상당량을 상실했다. 훈족의 후예들이나 유사한 명칭을 가진 후계자들은 대략 4-6세기에 동유럽과 중앙 아시아의 일부를 차지하고 있었다고 남쪽과 동쪽, 서쪽의 이웃한 민족들에게 기록되었다. 훈족의 변형적 명칭들은 코카서스에서는 8세기 초까지 기록되었다. (ko)
- Os hunos foram uma antiga confederação eurasiática de nômades ou seminômades equestres, com a aristocracia de núcleo altaico. Algumas dessas tribos moveram-se para a Europa no século IV provavelmente devido a mudanças climáticas. Eles eram excelentes criadores de cavalos e adeptos de combates a cavalo (com espada, lanças e arco). Como não construíam casas, viviam em suas carroças e também em barracas que armavam nos caminhos que percorriam. (pt)
- 匈人（英語：Huns）是一支約在西元4世紀到6世紀在中亞、高加索、東歐等地區活動的遊牧民族或部落聯盟。歐洲傳統上認為他們最早在伏爾加河東岸一帶活動，該地區在當時是斯基泰人的勢力範圍。匈人最早與伊朗語族的阿蘭人一同西遷。西元370年，他們到達伏爾加河。430年，他們就已經在歐洲建立了一個廣大卻短暫的帝國，征服了哥特人和其他生活在羅馬帝國邊陲的日耳曼人部落，並造成大量不同的蠻族逃入羅馬帝國境內。在阿提拉的帶領下，匈人密集地洗劫東羅馬帝國。451年，匈人入侵了西羅馬帝國的高盧行省，並與西羅馬及西哥特的聯軍交戰，史稱沙隆戰役。452年，匈人入侵意大利。453年，在阿提拉暴斃後，匈人不再是羅馬帝國的主要威脅，其帝國在後瓦解。匈人的後人或其繼承者後來盤據在東歐與中亞一帶，直到8世紀早期仍有在高加索一帶活動的紀錄。 18世紀法國東方學學者德金（Joseph de Guignes）首次將匈人和匈奴人串連在一起，自此學術界便積極尋找這兩個民族之間的關聯，但到現在仍未有確實的答案。而他們與其他民族口中所講的（即匈尼特人和嚈噠人）是否屬同一個集團目前亦在爭議中。 (zh)
- Гу́нны (греч. Ούννοι, лат. Hunni) — древний народ, сложившийся в степях Восточной Европы во II-IV вв. на основе мигрировавших из Центральной Азии хунну с участием местных угров и сарматов. Их нападение на причерноморских готов послужило толчком для Великого переселения народов. Упоминания о гуннах встречаются как в трудах античных авторов (Аммиан Марцеллин, Приск, Иордан и др.), так и в германском эпосе (Песнь о Нибелунгах, Старшая Эдда). Имя гуннов послужило эпонимом для астероида . (ru)
|
.jpg){kind=link}
_-_n._8227_-_Certosa_di_Pavia_-_Medaglione_sullo_zoccolo_della_facciata.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}