| dbo:abstract
|
- La Guerra al Donbass (també anomenada la Guerra a l'est d'Ucraïna) és un conflicte armat a la regió del Donbass a Ucraïna. Des de principis de març de 2014, es van realitzar manifestacions pro-russes i de grups contraris al nou govern establert a Kíev després de l'EuroMaidan a les províncies de Donetsk i Luhansk, territoris anomenats en el seu conjunt Donbass. L'escalada del conflicte va desembocar en un conflicte armat entre les forces independentistes de les autoproclamades Repúbliques Populars de Donetsk i Lugansk i el govern d'Ucraïna. Des de llavors, les tropes russes han participat en el conflicte en suport dels separatistes. El Protocol de Minsk va ser un acord per posar fi a la guerra a l'est d'Ucraïna, signat per representants d'Ucraïna, la Federació Russa, la República Popular de Donetsk (RPL o DNR) i la República Popular de Lugansk (RPL o LNR) el 5 de setembre de 2014, sota els auspicis de l'Organització per a la Seguretat i la Cooperació a Europa (OSCE). Tanmateix, l'acord no va ser respectat per les diferents parts i no va aconseguir el seu objectiu de cessar tots els combats en l'est d'Ucraïna. El conflicte es va agreujar àmpliament a partir de la invasió russa de bona part d’Ucraïna, iniciada el mes de febrer de 2022. (ca)
- Válka na východní Ukrajině či válka v Donbasu je název pro probíhající ozbrojený konflikt v ukrajinské části Donbasu mezi Ukrajinskou armádou a dobrovolnickými ozbrojenými silami na jedné straně a proruskými separatisty a vojenskými jednotkami, které jsou přičítány ozbrojeným silám Ruské federace na druhé straně. Ruská vláda však soustavně popírala až do invaze z února 2022 účast svých pravidelných jednotek na Donbasu. (cs)
- الحرب في دونباس أو حرب دونباس هي صراع مسلح في منطقة دونباس الأوكرانية وجزء من الحرب الأوكرانية الروسية. اندلعت بدءًا من مطلع شهر مارس من عام 2014 بعد احتجاجات نظمتها مجموعات انفصالية مناوئة للحكومة ومدعومة من روسيا في أوبلاست دونيتسك ولوهانسك اللتين أطلق عليهما مجتمعتين اسم منطقة دونباس، وذلك في أعقاب الثورة الأوكرانية وحركة الميدان الأوروبي في عام 2014. تصاعدت حدة هذه المظاهرات ووصلت إلى حد صراع مسلح ما بين القوات الانفصالية التابعة لجمهوريتي دونيتسك ولوهانسك الشعبيتين (دي بّي آر وإل بّي آر على التوالي) والحكومة الأوكرانية. أعقبت المظاهرات ضم الاتحاد الروسي للقرم خلال الفترة من فبراير حتى مارس من عام 2014، والتي مثلت جزءًا من مجموعة أوسع من الاحتجاجات المتزامنة المندلعة في جنوب وشرق أوكرانيا. في حين كانت بدايات معظم هذه الاحتجاجات تعابير أبداها السكان الأصليين نتيجة استيائهم من الحكومة الأوكرانية الجديدة، بيد أن روسيا استغلتها من أجل شن حملة سياسية وعسكرية منسقة ضد أوكرانيا. قاد مواطنون روس الحركة الانفصالية في دونيتسك خلال الفترة ما بين شهري أبريل وأغسطس من عام 2014. كان هؤلاء مدعومين بمتطوعين وعتاد زودتهم بها روسيا. اتخذت روسيا «مقاربة هجينة» مع تفاقم الصراع في شهر مايو من عام 2014. إذ وظفت مجموعة من التكتيكات التضليلية والمقاتلين غير النظاميين وعناصر من القوات الروسية النظامية فضلًا عن تقديمها للدعم العسكري التقليدي بهدف الإخلال باستقرار منطقة دونباس. شنت أوكرانيا هجومًا عسكريًا مضادًا ضد القوات الموالية لروسيا في شهر أبريل من عام 2014 تحت اسم «العملية المضادة للإرهاب» (أيه تي أو) خلال الفترة الممتدة من عام 2014 حتى عام 2018 حين أعيد تسميتها لتصبح تحت اسم «عملية القوات المشتركة» (جي إف أو). استطاعت هذه العملية تقليص مساحة المنطقة الخاضعة لسيطرة القوات الموالية لروسيا إلى حد كبير بحلول أواخر شهر أغسطس عام 2014 حتى اقتربت أوكرانيا من استعادتها السيطرة على الحدود الأوكرانية الروسية. وردًا على ذلك، تخلت روسيا عن مقاربتها الهجينة وباشرت غزوًا تقليديًا لدونباس. عبرت قطاعات من سلاح المدفعية وعناصر من القوات الروسية وما أطلقت عليه روسيا اسم «القافلة الإنسانية» الحدود الأوكرانية الروسية في الفترة من يوم 22 حتى يوم 25 أغسطس. وقعت عمليات اجتياز للحدود في كل من المناطق الخاضعة تحت سيطرة القوات الموالية لروسيا وفي المناطق التي لم تكن خاضعة لسيطرتهم على غرار الجزء الجنوبي الشرقي من أوبلاست دونيتسك بالقرب من نوفوازوفسك. أعقبت هذه الأحداث ما نقلته تقارير عن تعرض المواقع الأوكرانية لقصف المدفعي من الجانب الروسي للحدود على مدار الشهر السابق. وصف رئيس جهاز أمن الدولة الأوكراني فالنتين ناليفايتشينكو الأحداث التي وقعت يوم 22 أغسطس بـ«الغزو الروسي المباشر لأوكرانيا»، في حين وصف مسؤولين غربيين وأوكرانيين آخرين الأحداث بالغزو الروسي «الخفي» لأوكرانيا. أحاط الغموض الموقف الروسي الرسمي حيال تواجد قوات روسية في دونباس؛ في حين أنكرت الهيئات الرسمية حقيقة تواجد «قوات نظامية مسلحة» في أوكرانيا فإنها أكدت وجود «أخصائيين عسكريين» خلال مناسبات عدة، فضلًا عن غيرها من التعبيرات الملطفة الأخرى التي عادةً ما كانت مصحوبة بحجة مفادها بأن روسيا «أجبرت» على نشرهم من أجل «الدفاع عن السكان الناطقين باللغة الروسية». أفضى هذا الغزو إلى استعادة متمردي دي بّي آر وإل بّي آر لمعظم المناطق التي فقدوها خلال الهجوم العسكري السابق الذي شنته الحكومة الأوكرانية. وقعت كل من أوكرانيا وروسيا ودي بّي آر وإل بّي آر على اتفاق لوقف إطلاق النار يحمل اسم بروتوكول مينسك بتاريخ 5 سبتمبر عام 2014. كان من الشائع مبادرة الطرفين إلى خرق وقف إطلاق النار. وفي أثناء عملية ترسيخ الخط الفاصل ما بين المناطق الواقعة تحت سيطرة الحكومة وتلك الواقعة تحت سيطرة المتمردين خلال وقف إطلاق النار فإن أمراء الحرب استطاعوا بسط سيطرتهم على مساحات شاسعة من الأراضي على الجانب الواقع تحت سيطرة المتمردين مما أدى إلى زعزعة أكبر في استقرار المنطقة. انهار وقف إطلاق النار برمته في شهر يناير من عام 2015، وذلك بعد تجدد الاشتباكات العنيفة في مختلف أنحاء منطقة الصراع ومن ضمنها مطار دونيتسك الدولي وديبالتسيفي. توصلت الأطراف المعنية إلى اتفاق جديد لوقف إطلاق النار تحت مسمى اتفاق مينسك الثاني في 12 فبراير عام 2015. شنت القوات الانفصالية هجومًا على ديبالتسيفي فور التوقيع على الاتفاق مجبرةً القوات الأوكرانية على الانسحاب من المدينة. استمر وقوع مناوشات بسيطة على طول الخط الواصل بين الطرفين خلال الأشهر التي أتبعت سقوط ديبالتسيفي دون وقوع أي تغير يذكر على مناطق السيطرة. أدت حالة الجمود إلى وصف الحرب بـ«الصراع المجمد»، وبالرغم من ذلك فقد ظل الإقليم منطقة حرب قتَل فيها عشرات الجنود والمدنيين بعضهم البعض خلال كل شهر. وبالمتوسط قضى جندي أوكراني واحد حتفه كل ثلاثة أيام في عام 2017 خلال أعمال القتال، في حين قدِرت أعداد القوات الروسية والانفصالية الباقية في المنطقة في حدود الستة آلاف والأربعين ألفًا على التوالي. بحلول أواخر عام 2017، سجلت بعثة المراقبة التابعة لمنظمة الأمن والتعاون في أوروبا نحو ثلاثين ألف فردًا كانوا يرتدون لباسًا عسكريًا عبروا فيه الحدود من روسيا إلى دونباس عند نقطتي التفتيش الحدوديتين المسموح لها بمراقبتهما. كذلك وثقت منظمة الأمن والتعاون في أوروبا عدة حالات عبور لقوافل عسكرية من الاتحاد الروسي إلى المناطق المحتلة سالكةً طرقًا ترابية بعيدًا عن المعابر الحدودية الرسمية، وعادةً ما حصل ذلك خلال ساعات الليل. بلغ عدد اتفاقات وقف إطلاق النار منذ نشوب الصراع 29 اتفاقًا، وهدف كل منها إلى البقاء قيد التنفيذ إلى أجل غير مسمى، ولكن لم يستطع أيًا منها إيقاف العنف. كانت أنجح محاولة لوضع حد للاقتتال في عام 2016 حين استطاع اتفاق لوقف إطلاق النار الصمود لمدة ستة أسابيع متتالية. دخل آخر اتفاق لوقف إطلاق النار (التاسع والعشرين) حيز التنفيذ بتاريخ 27 يوليو عام 2020. أفضى هذا الاتفاق إلى عدم تسجيل أي خسائر في صفوف القوات الأوكرانية لأكثر من شهر. تراجعت خسائر القوات الأوكرانية خلال الفترة من 27 يوليو عام 2020 حتى 7 نوفمبر عام 2020 إلى عشرة أضعاف ما كانت عليه بحسب ما ذكرته السلطات الأوكرانية (قضى ثلاثة جنود أوكرانيون)، في حين تراجع عدد الهجمات إلى 5.5 ضعف ما كان عليه سابقًا. اتفقت كل من أوكرانيا وروسيا ودي بّي آر وإل بّي آر ومنظمة الأمن والتعاون في أوروبا على خارطة طريق من أجل إنهاء الصراع في 1 أكتوبر عام 2019. ومع ذلك لم يشهد الصراع تحلحلًا منذ حينها، وظلت العديد من المسائل عالقة على عدة أصعدة بحلول أواخر صيف عام 2020. شهد الربع الأول من عام 2021 تزايدًا كبيرًا في الخسائر التي منيت بها القوات الأوكرانية (25 شخصًا بالمقارنة مع 50 شخصًا خلال عام 2020 بأسره)، فضلًا عن حشد روسي لقوة عسكرية ضخمة على الحدود بين دونباس وروسيا في الفترة من أواخر مارس حتى مطلع أبريل عام 2021، وبدايةً من أواخر أكتوبر ونوفمبر عام 2021 حتى الوقت الحاضر. (ar)
- Ο Πόλεμος στο Ντονμπάς (ονομάζεται επίσης Πόλεμος στην Ανατολική Ουκρανία) είναι μια συνεχιζόμενη ένοπλη σύγκρουση στην περιοχή Ντονμπάς της Ουκρανίας που ξεκίνησε τον Μάρτιο του 2014 και τον Φεβρουάριο του 2022 εξελίχθηκε σε ένα από τα κύρια μέτωπα του Ρωσο-ουκρανικού πολέμου. Από τον Μάρτιο του 2014 και ως απάντηση στο κίνημα Γιουρομαϊντάν και στην λεγόμενη Επανάσταση της Αξιοπρέπειας, φιλορωσικές και αντικυβερνητικές διαδηλώσεις πραγματοποιήθηκαν στις περιφέρειες (όμπλαστ) του Ντονέτσκ και του Λουγκάνσκ της Ουκρανίας. Η απάντηση της Ρωσίας σε αυτό το πραξικόπημα κατά του προέδρου Βίκτορ Γιανουκόβιτς, όπως το θεώρησε, ήταν η προσάρτηση της Κριμαίας στη Ρωσική Ομοσπονδία. Η κίνηση αυτή τροφοδότησε μια σειρά φιλορωσικών διαδηλώσεων σε ολόκληρη τη νότια και ανατολική Ουκρανία, οι οποίες κλιμακώθηκαν σε ένοπλη σύγκρουση μεταξύ των αποσχιστικών δυνάμεων των περιοχών αυτών που εν τω μεταξύ προχώρησαν στην ανεξαρτητοποίηση τους από την Ουκρανία και στην δημιουργία της Λαϊκής Δημοκρατίας Ντονέτσκ και της Λαϊκής Δημοκρατίας Λουγκάνσκ Σύμφωνα με τον Αμερικανό πρέσβη στην Ουκρανία, πριν την αλλαγή της ανώτατης ηγεσίας του Αυγούστου, οι αυτονομιστές σε μεγάλο βαθμό καθοδηγούνταν από ντόπιους ηγέτες. Μεταξύ 22 και 25 Αυγούστου 2014 το ρωσικό πυροβολικό, προσωπικό, και αυτό που Ρωσία ονόμασε «ανθρωπιστική νηοπομπή», φέρεται να διέσχισαν τα σύνορα της ουκρανικής επικράτειας χωρίς την άδεια της ουκρανικής κυβέρνησης. Σύμφωνα με πληροφορίες, κινήθηκαν τόσο σε περιοχές που βρίσκονται υπό τον έλεγχο των φιλορωσικών δυνάμεων, όσο και σε περιοχές που δεν ήταν υπό τον έλεγχό τους, όπως το νοτιοανατολικό τμήμα της περιφέρειας Ντονέτσκ, κοντά στο Νοβοαζόφσκ. Αυτά τα γεγονότα, όπως αναφέρεται, ακολούθησαν τον βομβαρδισμό ουκρανικών θέσεων από τη ρωσική πλευρά των συνόρων κατά τη διάρκεια του προηγούμενου μήνα. Ο Προϊστάμενος της Υπηρεσίας Ασφαλείας της Ουκρανίας Βαλεντίν Ναλιβαϊτσένκο είπε ότι τα γεγονότα της 22ας Αυγούστου ήταν μια «άμεση εισβολή της Ρωσίας στην Ουκρανία». Δυτικοί και Ουκρανοί αξιωματούχοι χαρακτήρισαν αυτά τα γεγονότα ως «λαθραία εισβολή» της Ουκρανίας από τη Ρωσία. Ως εκ τούτου, οι φιλορώσοι αντάρτες ανέκτησαν μεγάλο μέρος του εδάφους που είχαν χάσει κατά τη διάρκεια της στρατιωτικής επίθεσης της προηγούμενης κυβέρνησης. Η πρώτη συμφωνία για την διευθέτηση της διένεξης και την κατάπαυση πυρός, πραγματοποιήθηκε στο Μινσκ της Λευκορωσίας, και υπεγράφη στις 5 Σεπτεμβρίου του 2014. Τα όσα συμφωνήθηκαν όμως στο Μινσκ ανάμεσα στους ηγέτες της Ρωσίας, της Ουκρανίας και τον ΟΑΣΕ, δεν έγιναν αποδεκτά από τους ηγέτες των δυο περιοχών και οι μάχες αναζωπυρώθηκαν με σφοδρότητα σε όλη την εμπόλεμη ζώνη, συμπεριλαμβανομένων και των αεροδρομίων του Ντονέτσκ και του . Η δεύτερη προσπάθεια εξεύρεσης λύσης στην διένεξη (Μινσκ ΙΙ) πραγματοποιήθηκε στις 12 Φεβρουαρίου 2015. Παρά την νέα συμφωνία κατάπαυσης του πυρός όμως, οι δυνάμεις των αυτονομιστών εξαπέλυσαν επίθεση στο Ντεμπάλτσεβο και ανάγκασαν τις ουκρανικές δυνάμεις να αποσυρθούν από αυτό. Τους μήνες που ακολούθησαν την πτώση του Ντεμπάλτσεβο, οι αψιμαχίες συνεχίστηκαν κατά μήκος της γραμμής επαφής, αλλά δεν σημειώθηκαν εδαφικές αλλαγές. Αυτή η κατάσταση αδιεξόδου οδήγησε στο να χαρακτηριστεί ο πόλεμος ως «παγωμένη σύγκρουση» με την περιοχή να παραμένει εμπόλεμη ζώνη, και με δεκάδες στρατιώτες και πολίτες να σκοτώνονται κάθε μήνα. Το 2017, κατά μέσο όρο ένας Ουκρανός στρατιώτης πέθαινε στη μάχη κάθε τρεις ημέρες, με τον αριθμό των ρωσικών και αυτονομιστικών στρατευμάτων, που παρέμεναν στην περιοχή να υπολογίζεται σε 6.000 και 40.000 αντίστοιχα.Μέχρι το τέλος του 2017, η αποστολή του παρατηρητηρίου του ΟΑΣΕ είχε στείλει περίπου 30.000 άτομα με στρατιωτική ενδυμασία ανάμεσα στα δύο συνοριακά σημεία ελέγχου, με σκοπό την παρακολούθηση και καταγραφή των εχθροπραξιών. Από την έναρξη της σύγκρουσης υπήρξαν 29 εκεχειρίες, καθεμία από τις οποίες είχε σκοπό να παραμείνει σε ισχύ επ' αόριστον, αλλά καμία από αυτές δεν σταμάτησε τη βία. Η πιο επιτυχημένη προσπάθεια διακοπής των μαχών ήταν το 2016, όταν επιτεύχθηκε εκεχειρία για έξι συνεχόμενες εβδομάδες. Η Ουκρανία, η Ρωσία, η ΛΔΝ, η ΛΔΛ και ο ΟΑΣΕ συμφώνησαν σε ένα σχέδιο για τον τερματισμό της σύγκρουσης την 1η Οκτωβρίου 2019. Ωστόσο, η σύγκρουση δεν σταμάτησε από τότε και, μέχρι τα τέλη του καλοκαιριού του 2020, παρέμενε ακόμη ανεπίλυτη σε πολλά επίπεδα. Η τελευταία εκεχειρία (29η) συμφωνήθηκε στις 27 Ιουλίου 2020 και για ένα διάστημα τριών μηνών οι θάνατοι στρατιωτών περιορίστηκαν. Συγκεκριμένα, και σύμφωνα με τις ουκρανικές αρχές, από τις 27 Ιουλίου 2020 έως τις 7 Νοεμβρίου 2020 οι θανατηφόρες απώλειες της Ουκρανίας υποδεκαπλασιάστηκαν (τρεις Ουκρανοί στρατιώτες σκοτώθηκαν) και ο αριθμός των επιθέσεων μειώθηκε 5,5 φορές. Το πρώτο τρίμηνο του 2021 σημειώθηκε μεγάλη αύξηση των θανάτων από την Ουκρανία (25, σε σύγκριση με 50 θανάτους ολόκληρο το 2020) και συσσώρευση μεγάλης ρωσικής στρατιωτικής δύναμης στα σύνορα Ντονμπάς-Ρωσίας στα τέλη Μαρτίου έως τις αρχές Απριλίου 2021 και από τα τέλη Οκτωβρίου και τον Νοέμβριο του 2021 και μετά.Στις 21 Φεβρουαρίου 2022 ο Ρώσος πρόεδρος Βλαντίμιρ Πούτιν με τηλεοπτικό διάγγελμα ανακοίνωσε την αναγνώριση της ανεξαρτησίας των περιοχών Ντονέτσκ και Λουχάνσκ εκ μέρους της Ρωσικής Ομοσπονδίας.Παράλληλα διέταξε το υπουργείο Άμυνας να αναπτύξει στρατεύματα σε αυτές τις περιοχές, για να αναλάβουν «ειρηνευτικό» ρόλο, χωρίς να διευκρινίζεται η διάρκεια και η έκταση της εισβολής των ρωσικών στρατευμάτων.Οι ρωσικές στρατιωτικές δυνάμεις από τις πρώτες πρωινές ώρες της 24ης Φεβρουαρίου 2022 άρχισαν να πλήττουν στρατιωτικές υποδομές σε διάφορες περιοχές της Ουκρανίας, ξεκινώντας την ρωσική εισβολή στην Ουκρανία. (el)
- Der Krieg im Donbas ist ein bewaffneter Konflikt im Donezbecken im Osten der Ukraine ab 2014, der die Anfangsphase des umfassenderen Russisch-Ukrainischen Krieges darstellt. Nach den Protesten des Euromaidan ab Spätherbst 2013 und dem Sturz der pro-russischen Regierung unter Wiktor Janukowytsch fanden im März 2014 in den ukrainischen Oblast Donezk und Luhansk, die gemeinsam als „Donbas“ bezeichnet werden, Interventionen von Gruppen, die von Russland gesteuert wurden, statt, in etwa zeitgleich mit der völkerrechtswidrigen Besetzung der Krim durch Russland. Bewaffnete riefen die Volksrepubliken Donezk (DNR) und Lugansk (LNR) aus. Am 14. April wurde von der Ukraine der Beginn der militärischen Anti-Terror-Operation (ATO) gegen die ‚Autonomisten‘ im Donbas, auf der Krim und in Sewastopol erklärt. Als der Konflikt im Mai 2014 weiter eskalierte, wandte Russland einen „hybriden Ansatz“ an und setzte eine Kombination aus Desinformation, irregulären Milizen, regulären russischen Truppen und konventioneller militärischer Unterstützung ein, um den Donbas zu erobern. Trotz zweier Waffenstillstandsabkommen (Minsk I und Minsk II) dauerte der Konflikt bis zum umfassenden russischen Überfall der Ukraine im Februar 2022 fort. (de)
- La guerra del Dombás (alternativamente, del Donbás o del Donbáss), es un conflicto armado que se desarrolla en Ucrania oriental desde el 6 de abril de 2014, entre el gobierno de Ucrania y las fuerzas separatistas rusas del Dombás. Como parte de la guerra ruso-ucraniana, este conflicto ha pasado por diferentes etapas, la más reciente de las cuales evoluciona en el contexto de la ofensiva de Ucrania oriental dentro de la invasión rusa de Ucrania de 2022. El origen directo del conflicto se remonta al inicio de las protestas del Euromaidán en noviembre de 2013, cuando miles de manifestantes salieron a protestar a la plaza de la Independencia de Kiev, debido a la polarización en torno a la negativa del gobierno nacional a firmar el Acuerdo de Asociación entre Ucrania y la Unión Europea. En febrero de 2014, fue destituido el presidente Víktor Yanukóvich, pero en el este del país, región fronteriza con Rusia, numerosos manifestantes tomaron sedes de gobiernos proclamando de facto la independencia de diferentes localidades, lo que causó fuertes enfrentamientos armados entre europeístas, prorrusos y separatistas. Las protestas prorrusas se intensificaron tras la adhesión de Crimea a Rusia a mediados de marzo y el 7 de abril, un grupo de manifestantes proclamó la República Popular de Donetsk (RPD) en un edificio de la administración regional en la ciudad del mismo nombre. El 13 de abril, las autoridades de Kiev pusieron en marcha una operación especial en el este del país con la participación de las Fuerzas Armadas. El 17 del mismo mes, se celebró una reunión en Ginebra, Suiza, entre los jefes de la diplomacia de Ucrania, la Unión Europea, Estados Unidos y Rusia, siendo aprobado un documento con medidas para poner fin al conflicto. También se acordaron revisiones a la Constitución de Ucrania. Sin embargo, esto no fue aceptado por las milicias prorrusas. La República Popular de Lugansk (RPL) fue proclamada el 28 de abril. Esta república se unió a la RPD en su lucha contra el gobierno de Ucrania. Así, para el 1 de mayo, hasta 16 ciudades y pueblos del este ucraniano se hallaban parcial o totalmente en manos de los grupos armados prorrusos, al día siguiente de que Ucrania reconociera públicamente que la situación en los oblasts de Donetsk y Lugansk escapaba a su control y las autoridades de Kiev pusieron en marcha una nueva operación especial con la participación de las Fuerzas Armadas en Sloviansk. Ello no impidió que dos días después se llevaran a cabo los referéndums sobre el estatus político de Donetsk y Lugansk, en los que el 89 % de los electores del óblast de Donetsk votó a favor de la independencia de la RPD y el 96 % de los votantes del óblast de Lugansk optó por separarse de Ucrania. Ante la consolidación de un frente de combate, tras los sucesivos llamados de alto el fuego, los señores de la guerra ocuparon grandes extensiones de terreno en la zona prorrusa. El Protocolo de Minsk fue un acuerdo para poner fin a la guerra en el este de Ucrania, firmado por representantes de Ucrania, la Federación Rusa, la República Popular de Donetsk y la República Popular de Lugansk el 5 de septiembre de 2014, bajo los auspicios de la Organización para la Seguridad y la Cooperación en Europa (OSCE). Sin embargo, el acuerdo no fue respetado por las distintas partes y no logró su objetivo de cesar todos los combates en el este de Ucrania. Desde el inicio del conflicto, la Unión Europea y Estados Unidos han apoyado al gobierno de Ucrania, alegando que Rusia es el único responsable de las tensiones separatistas. Por su parte, el Gobierno de Rusia ha condenado reiteradas veces las acciones del gobierno ucraniano, refiriéndose a sus integrantes como «criminales» y calificando los sucesos en Ucrania de genocidio. Ucrania acusó a Rusia de intervenir en el conflicto ayudando a los separatistas prorrusos, pero dichas acusaciones fueron negadas por Rusia. Por parte de Rusia, los opositores al gobierno de Kiev y medios de comunicación como Bild denuncian participaciones de la Agencia Central de Inteligencia y de Academi - Greystone Limited apoyando con hombres y material de inteligencia a los militares de Kiev. Por su parte, la OTAN desplegó sus tropas en países cercanos a las fronteras rusas y ucranianas: Polonia, Rumania y los países bálticos. Hasta el comienzo de la invasión rusa de Ucrania, el 24 de febrero de 2022, la guerra del Dombás había provocado más de 14 000 víctimas mortales entre civiles y combatientes de ambos bandos. Esta nueva fase del conflicto constituye el mayor ataque militar convencional en suelo europeo desde las guerras yugoslavas, generando miles de víctimas mortales, así como la mayor crisis de refugiados en el continente desde la Segunda Guerra Mundial, con más de cuatro millones de ucranianos abandonando el país y siete millones de desplazados internos. (es)
- Donbasseko gerra Ukraina ekialdeko eskualdeetan 2014ko apirilaren 12tik gertatu diren gatazka armatuak dira eta Euromaidan mugimenduaren ondorio dira. Ukrainako ekialdean, errusiazaleen protesten ondoren eta Donetskeko eta Luhanskeko eskualdeetan «Herri Errepublikak» aldarrikatu ondoren gertatu dira. Apirilaren 13an, Kieveko agintariek Ukrainaren ekialdean operazio militar berezi bat abian jarri zuten, Indar Armatuen parte hartzearekin. Viktor Janukovitx presidente ohiak adierazi zuenez, ekintza horiek Ukraina «gerra zibilaren ertzean» jarri zuten, eta agintariei «euren herritarren aurkako hilketak» gelditzeko eskatu zien, baita Ukraina ekialdeko biztanleen alde bilerak abiatzeko ere. Apirilaren 17an, Genevan (Suitza) Ukrainako buruzagien, Europar Batasunaren, Estatu Batuen eta Errusiaren artean bilera bat egin zen, eta gatazkari amaiera emateko neurriekin dokumentu bat sinatu zen. Neurriek OSCEko begiraleek gainbegiratu behar zituzten. Ukrainako konstituzioa berraztertzea ere onartu zuten. Hala ere, milizia errusiazaleek ez zituzten neurri hauek onartu. Maiatzaren 1erako, Ukraina ekialdeko 16 hiri eta herri Errusiaren aldeko talde armatuek menpe edo ia menpe zituzten. Hurrengo egunean, Ukrainak publikoki Donetskeko eta Luhanskeko oblasten kontrola galdua zuela aitortu zuen. Maiatzaren 2an, Kieveko agintariek Indar Armatuen laguntzarekin beste operazio militar bat jarri zuten martxan Sloviansken. Gatazkaren erdian, Europar Batasunak behin-behineko Ukrainako gobernuarekin bat egin du. Estatu Batuek, berriz, zigorren zerrenda handitu egin dute independentistekiko tentsioen erantzule bakarra Errusia dela argudiatuz. Erresuma Batuak, halaber, antzeko salaketa jarri zuen abian Errusiaren aurka. Gainera, Errusiak, Kieveko gobernu berriaren aurkakoek eta Bild bezalako mendebaldeko komunikabideek CNI eta Academi erakundeen parte hartzea salatu dute, Kieveko militarrei armekin eta gizonekin laguntzea egotziz . Bestalde, NATOk gatazkari erantzunez, bere indarrak Errusiarekin muga egiten duten estatuetan (Polonia, Errumania eta Estatu Baltikoak) ezarri ditu. Ukrainiako gobernuburu ohi Julia Tymoxenkok Errusiari leporatu dio krisia, matxinada «Errusiako zerbitzu sekretuek Ukrainiako biztanleria zatitzeko eta maiatzaren 25eko hauteskundeak ez egiteko helburuarekin» sortu zuela argudiatuta. Era berean, «herri errepublika» direlakoek independentzia lortzeko erreferenduma antolatu zuten maiatzaren 11rako. (eu)
- La guerre du Donbass est une guerre hybride opposant, d'avril 2014 à février 2022, le gouvernement ukrainien à des séparatistes pro-russes et à la Russie. C'est une phase de la guerre russo-ukrainienne se déroulant dans l'Est de l'Ukraine (Ukraine orientale), principalement au Donbass. Entre 2014 et 2020, ce conflit a causé plus de 13 000 morts selon l'Organisation des Nations unies (3 350 civils, 4 100 membres des forces ukrainiennes et 5 650 membres de groupes armés pro-russes) et le déplacement de près d'1,5 million de personnes. Elle débute en février 2014 dans le contexte des manifestations de l'Euromaïdan dénonçant la corruption du pouvoir en place. La révolution ukrainienne de février 2014 qui s'ensuit entraine le renversement du gouvernement pro-russe de Viktor Ianoukovytch et l'arrivée au pouvoir d'un gouvernement intérimaire dirigé par les pro-européens Oleksandr Tourtchynov (le 22 février 2014) et Arseni Iatseniouk (nommé Premier ministre le 27 février). Le 23 février, des troubles pro-russes et des manifestations anti-Maïdan éclatent, principalement dans l'Est de l'Ukraine et notamment à Kharkiv, la seconde plus grande ville d’Ukraine. À partir du 28 février, date qui préfigure l'annexion de la Crimée, des troupes russes s'emparent de ce territoire qui fait alors partie de l'Ukraine. Rapidement, un référendum local, dont la légalité n'est pas reconnue par l'Ukraine ni la grande majorité de la communauté internationale, se tient le 16 mars 2014 sur le rattachement de la Crimée à la Russie. L'indépendance de la Crimée est déclarée par le vice-Premier ministre de la région dix jours avant le référendum. Au début d'avril 2014, dans la région du Donbass appartenant à l'Ukraine, composée des oblasts de Donetsk et de Louhansk, et dans ses régions limitrophes, les manifestations anti-Maïdan évoluent en insurrection armée des prorusses contre le nouveau gouvernement ukrainien. Cette insurrection armée devient séparatiste et deux entités non reconnues internationalement sont proclamées : la « république populaire de Donetsk » (7 avril), puis la « république populaire de Lougansk » (11 mai). Dès le 2 mai 2014, l'armée ukrainienne intervient dans l'Est du pays. Elle y progresse en juin et juillet avant d'être stoppée, puis de finalement reculer face aux séparatistes. La Russie, pays frontalier, est accusée de soutenir militairement les insurgés en y menant une guerre hybride. Le 5 septembre 2014, un premier accord de Minsk est négocié et signé pour faire cesser la guerre du Donbass. Toutefois, cet accord sur douze points censé établir un cessez-le-feu, ne perdure que quelques semaines. En janvier 2015, les combats s'intensifient et l'armée séparatiste pro-russe progresse. Les 6 et 11 février 2015, François Hollande et Angela Merkel se déplacent en Russie et en Ukraine pour négocier un nouveau plan de paix élaboré dans le cadre d'un règlement global. Le 12 février 2015, ils signent à Minsk, en présence de Petro Porochenko, président de l'Ukraine, et Vladimir Poutine, président russe, un nouvel accord de cessez-le-feu (Minsk II) prévoyant l'arrêt des combats, contre l'engagement des différentes parties sur une feuille de route de treize points. Le conflit baisse alors d’intensité mais des combats sporadiques ont encore lieu jusqu’en 2019. L’accord Minsk II reste la référence pour résoudre le conflit de façon durable et est notamment au centre des discussions lors de la rencontre de décembre 2019, dite au format Normandie, en présence du nouveau président ukrainien, Volodymyr Zelensky. Du 19 au 21 février 2022, l'Organisation pour la sécurité et la coopération en Europe (OSCE) constate une augmentation accrue d'incidents armés et d'explosions dans les deux républiques du Donbass, les deux parties du conflit se rejetant la responsabilité. Le 21 février 2022, la Russie reconnaît l'indépendance et la souveraineté des autoproclamées république populaire de Donetsk (RPD) et république populaire de Lougansk (RPL) vis-à-vis de l'Ukraine. Les accords conclus mentionnent notamment un devoir de coopération et d'entraide entre la Russie et les deux républiques populaires. Ces accords constituent une violation du droit international selon l'OSCE et l'Union Européenne (UE), sont « une violation de l'intégrité territoriale et de la souveraineté de l'Ukraine » et constituent une décision « incompatible avec les principes de la Charte des Nations unies » selon le secrétaire général des Nations unies, et entraînent une rupture des accords de Minsk par la Russie. Le 24 février 2022, les troupes russes envahissent l'Ukraine depuis les territoires séparatistes, la Biélorussie, la Russie et la Crimée occupée par la Russie depuis 2014. (fr)
- Perang di Donetskiy Bassein (Donbas) adalah konflik bersenjata yang berlangsung di wilayah Donbas, Ukraina. Semenjak Maret 2014, demonstrasi oleh kelompok pro-Rusia dan anti-pemerintah pecah di Oblast Donetsk dan Oblast Luhansk setelah pergerakan Euromaidan berhasil menjatuhkan pemerintahan Viktor Yanukovych yang pro-Rusia. Demonstrasi tersebut kemudian berubah menjadi konflik bersenjata antara pasukan separatis Republik Donetsk dan Republik Lugansk melawan tentara pemerintah Ukraina. Para separatis sebagian besar dipimpin oleh warga Rusia. Sukarelawan dari Rusia dilaporkan meliputi 15% hingga 50-80% kombatan pro-Rusia.. (in)
- The War in Donbas was an armed conflict in the Donbas region of Ukraine, part of the broader Russo-Ukrainian War. In March 2014, immediately following the Euromaidan protest movement and subsequent Revolution of Dignity, protests by pro-Russian, anti-government separatist groups arose in the Donetsk and Luhansk oblasts of Ukraine, collectively called the Donbas. These demonstrations began around the same time as Russia's annexation of Crimea, and were part of wider pro-Russian protests across southern and eastern Ukraine. Declaring the Donetsk and Luhansk People's Republics (DPR and LPR, respectively), armed Russian-backed separatist groups seized government buildings throughout the Donbas, leading to armed conflict with Ukrainian government forces. Ukraine launched a military counter-offensive against pro-Russian forces in April 2014, called the "Anti-Terrorist Operation" (ATO) from 2014 until it was renamed the "Joint Forces Operation" (JFO) in 2018. By late August 2014, this operation was able to vastly shrink the territory under the control of pro-Russian forces and came close to regaining control of the Russia–Ukraine border. In response, Russian artillery, personnel, and what Russia called a "humanitarian convoy" crossed the border. Russian crossings reportedly occurred both in areas that were controlled by pro-Russian forces and those that were not, such as the south-eastern part of Donetsk Oblast, near Novoazovsk. The Head of the Security Service of Ukraine, Valentyn Nalyvaichenko, called the events of 22 August a "direct invasion by Russia of Ukraine", while other Western and Ukrainian officials called it a Russian "stealth invasion". Russia's official position on the presence of Russian forces in the Donbas has been vague; official bodies have denied the presence of armed forces in Ukraine, though some have confirmed the presence of "military specialists", accompanied by the argument that Russia "was forced" to deploy them to "defend the Russian-speaking population." As a result of the incursion by the Russian military in August, pro-Russian forces regained much of the territory they had lost during the Ukrainian government's preceding military offensive. Ukraine, Russia, the DPR and the LPR signed a ceasefire agreement, the Minsk Protocol, on 5 September 2014. Violations of the ceasefire on both sides became common. Amidst the solidification of the line between insurgent and government-controlled territory during the ceasefire, warlords took control of swaths of land on the insurgent side, leading to further destabilisation. The ceasefire collapsed in January 2015, with renewed heavy fighting across the conflict zone, including at Donetsk International Airport and at Debaltseve. Involved parties agreed to a new ceasefire, called Minsk II, on 12 February 2015. Immediately following the signing of the agreement, separatist forces launched an offensive on Debaltseve and forced Ukrainian forces to withdraw from it. In the months after the fall of Debaltseve, minor skirmishes continued along the line of contact, but no territorial changes occurred. Both sides began fortifying their position by building networks of trenches, bunkers and tunnels, turning the conflict into static trench warfare. The stalemate led to the war being labelled a "frozen conflict". Despite this, the area remained a war zone, with dozens of soldiers and civilians killed each month. In 2017, on average one Ukrainian soldier died in combat every three days, with an estimated 6,000 Russian and 40,000 separatist troops in the region. By the end of 2017, the OSCE observatory mission had counted around 30,000 individuals in military gear crossing from Russia to the Donbas at the two border checkpoints it was allowed to monitor, out of the eleven total checkpoints on the border between Russia and DPR/LPR-controlled territory. The OSCE has also documented many cases of military convoys crossing from Russia into the occupied Donbas on dirt roads, away from official border crossings and usually at night. Aleksandr Borodai, former Prime Minister of the DPR (and himself a Russian citizen), stated that "50,000 Russian volunteers" had fought in the Donbas by August 2015, contending that Russia should grant them the same benefits as its other war veterans. Since the start of the conflict there have been 29 ceasefires, each intended to remain in force indefinitely, but none of them have stopped the violence. The most successful attempt to halt the fighting was in 2016, when a ceasefire was held for six weeks. Ukraine, Russia, the DPR, the LPR and the OSCE agreed to a roadmap for ending the conflict on 1 October 2019. However, the conflict remained unresolved. On 27 July 2020, the latest ceasefire came into force, which led to no Ukrainian combat losses for more than a month. According to Ukrainian authorities, from 27 July until 7 November 2020, only 3 Ukrainian soldiers were killed and the number of attacks dropped five-fold. 2021 saw a large rise in Ukrainian fatalities and a large build-up of Russian forces near the border with Ukraine from late March to early April 2021 and from late October 2021 and onwards. Russia officially recognized the DPR and LPR as independent states on 21 February 2022 and deployed troops to those territories. The next day, Russia declared the Minsk agreements to be no longer valid, and on 24 February, Russian forces began a large-scale invasion of Ukraine. (en)
- ドンバス戦争（ドンバスせんそう、英語: War in Donbass）は、ウクライナのドネツク州とルハンシク州、通称ドンバス地方で2014年から続く、ロシア・ウクライナ戦争（クリミア危機・ウクライナ東部紛争）の一環となる武力衝突である。 2014年ウクライナ騒乱およびユーロマイダン運動の余波で、2014年3月初旬からロシアを後ろ盾とする反政府の分離主義グループが、ウクライナのドネツク州とルハンシク州で抗議行動を実施した。これらのデモ活動はロシアによるクリミアの併合（2014年2月-3月）を受けてのもので、ウクライナ南部と東部におよぶ広域な親露派の同時抗議の一環だったが、これが激化してドネツク人民共和国とルガンスク人民共和国を自称する分離主義勢力とウクライナ政府側との武力衝突に発展した。当初の抗議行動は主にウクライナ新政府に対する国内不満を表明するものだったが、ロシアが彼らを利用してウクライナに対する組織的な政治活動および軍事行動を開始したとする見方もある。一方で元諜報員等を自称する人物らの証言から、自治権を定めたミンスク議定書の履行を要求する以外に、ロシアは当事者ではなかったと親ロシア派メディアは主張している。 停戦協定が結ばれては協定違反の武力衝突が繰り返されており、2021年秋にはロシアがウクライナ国境への軍の集結を開始し（ロシア・ウクライナ危機）、ドネツク人民共和国とルガンスク人民共和国を国家承認したうえで2022年2月24日にはロシアがウクライナに侵攻した（現在進行中）。 (ja)
- ( 이 문서는 우크라이나 돈바스 지역의 전쟁에 관한 것입니다. 우크라이나의 전체적인 친러시아 분쟁에 대해서는 2014년 우크라이나 친러시아 분쟁 문서를 참고하십시오.) 돈바스 전쟁(러시아어: Вооружённый конфликт на востоке Украины) 또는 우크라이나 전쟁, 동우크라이나 전쟁(우크라이나어: Війна на сході України)은 우크라이나의 돈바스 지역에서 벌어지고 있는 우크라이나 정부군과 돈바스 분리주의 반정부군간의 전쟁이다. 2014년 3월 초 2014년 우크라이나 혁명과 유로마이단 운동의 여파로 인해 우크라이나의 도네츠크주와 루한스크주 등 동부 지역에서 친러파들이 시위를 일으키고 반정부 단체가 만들어졌다. 이 시위는 러시아의 크림 공화국 합병으로 인해 우크라이나의 남동부 지역의 대규모 친러시아 시위로 발전했으며, 이후 도네츠크 인민공화국과 루간스크 인민공화국이 분리주의를 제창하며 독립함에 따라 우크라이나 정부와 전쟁을 시작하게 되었다. 8월 말에는 친러파 군이 최고조에 달했고, 이들 분리주의자 군들은 러시아 시민들이 주도하게 되었다. 러시아 준군사 조직은 전체 반군 조직 중 15%에서 80%로 급속하게 입지를 확장했다. 8월 22일부터 8월 25일 사이, 러시아 측에서 대포, 장교, 인도주의적 호송대들이 우크라이나 정부의 허가 없이 우크라이나 국경을 넘어서 들어간 것이 확인되었다. 이런 러시아의 월경 행위는 친러시아군이 장악한 모든 지역에서 발생한 것으로 확인되었고, 도네츠크주의 노보아조우스크와 같이 정부군이 통제하는 지역에서 넘어든 것으로 알려졌다. 이후, 러시아 국경을 따라서 우크라이나군이 주둔해 있는 곳에 대규모 포격이 진행되었다. 우크라이나 보안원의 원장 는 8월 22일 "러시아가 우크라이나를 향해 직접 침공하기 시작했다"고 말했다. 서방과 우크라이나 측에서는 이러한 사건들을 "러시아가 우크라이나를 비밀스럽게 침공"한다고 말하고 있다. 이 결과, 도네츠크 인민 공화국과 루한스크 인민 공화국은 그 동안 잃었던 영토의 거의 대부분을 다시 회복했다. 이후 2014년 9월 5일에는 민스크 협정을 통해 휴전하였다. 현재까지 양 측에서 산발적인 충돌은 계속되고 있지만 휴전 자체는 계속 이루어지고 있다. 2015년 2월 15일에는 이 맺어지면서 다시 한번 더 협정이 맺어졌다. (ko)
- La guerra del Donbass è un conflitto iniziato nel 2014 tra forze separatiste del Donbass ucraino, appoggiate dalla Russia, e forze governative ucraine. Il conflitto ha inizio il 6 aprile 2014, quando dei manifestanti armati si sono impadroniti di alcuni palazzi governativi nell'Ucraina orientale, ossia nelle regioni di Donec'k, Luhans'k e Charkiv. Queste manifestazioni facevano parte di più ampi moti di protesta anti-governativi in concomitanza con l'annessione alla Federazione Russa della Crimea. I secessionisti, volendo emulare quanto accaduto in Crimea dopo l'intervento militare russo nella penisola, chiesero un referendum per l'indipendenza che fu negato dall'Ucraina. Il referendum non fu riconosciuto e non fu verificato da alcuna organizzazione internazionale, ma si tenne comunque l'11 maggio 2014. L'Ucraina lanciò una controffensiva che riuscì a ridurre le zone controllate dalle forze separatiste a poche fasce di territorio isolate. Tra il 22 e il 25 agosto, personale militare, artiglieria e materiale militare entrarono nei territori ucraini del Donbass. L'Ucraina e le diplomazie occidentali denunciarono gli aiuti russi alle milizie separatiste come una "invasione diretta dell'Ucraina da parte della Russia". Dal 24 febbraio del 2022, a seguito dell'invasione dell'Ucraina delle forze armate russe, la guerra del Donbass è entrata nelle più ampie dinamiche del conflitto russo-ucraino ancora in corso. (it)
- De oorlog in het oosten van Oekraïne is een gewapend conflict in het Donetsbekken (de Donbas) in het oosten van Oekraïne tussen enerzijds het Russische leger en pro-Russische separatisten en anderzijds het Oekraïense leger. Het conflict ontstond in het voorjaar van 2014, nadat de pro-Russische Oekraïense president Viktor Janoekovytsj in februari was afgezet tijdens de Revolutie van de Waardigheid in Kiev, die volgde op de maandenlange pro-westerse Euromaidan-protesten en Rusland de Krim bezette. Dit leidde vervolgens tot protesten in de voornamelijk Russischtalige oostelijke en zuidelijke delen van Oekraïne. In de Oost-Oekraïense oblasten Donetsk en Loehansk escaleerden de protesten in een gewapend conflict, nadat separatistische rebellen vanaf 6 april 2014 diverse regeringsgebouwen bezetten en de Oekraïense regering in reactie daarop het leger inzette. De opstandelingen wisten de steden Donetsk en Loehansk in handen te krijgen, alsmede het gebied ten zuidoosten daarvan tot aan de Russische grens, alwaar zij de volksrepubliek Donetsk en volksrepubliek Loegansk uitriepen om net als de Krim onderdeel van Rusland te worden. De overige gebieden in de Donbas-regio bleven onder het gezag van de Oekraïense overheid. Op 5 september 2014 werd onder internationale druk een eerste staakt-het-vuren afgesproken, het Akkoord van Minsk. Dit akkoord werd echter van beide kanten slecht nageleefd. Een nieuw staakt-het-vuren, Minsk II, kwam op 12 februari 2015 tot stand. Dit akkoord werd een tijdlang redelijk nageleefd, maar in de loop van 2016 laaide het geweld toch weer op. Het conflict zorgde voor een verdere verslechtering van de relaties tussen Rusland en het Westen, die al sterk waren bekoeld als gevolg van de annexatie van de Krim. Het Westen beschuldigde Rusland ervan de opstandelingen zowel financieel alsook militair te steunen, terwijl het Westen door Rusland werd gezien als verantwoordelijke voor het uit de hand lopen van het conflict. In de jaren tussen 2014 en 2022 heeft het Westen, met name de Verenigde Staten (VS), Oekraïne militair gesteund met wapens, opleidingen, gezamenlijke oefeningen, inlichtingen en geld. De oorlog in Oost-Oekraïne maakt binnen een breder kader deel uit van de Russisch-Oekraïense Oorlog. In februari 2021 liepen de spanningen op toen Rusland begon met een grote troepenopbouw aan de grens met Oekraïne en voor een tweede maal in oktober 2021. Tot 20 februari 2022, bleven Russische regeringsfunctionarissen herhaaldelijk ontkennen dat Rusland plannen had om Oekraïne binnen te vallen. Op 21 februari 2022 erkende de Russische president Vladimir Poetin de zelfverklaarde volksrepublieken Donetsk en Loegansk. Drie dagen later viel Rusland Oekraïne binnen, met een rechtstreekse oorlog tussen beide landen tot gevolg. (nl)
- Wojna w Donbasie – konflikt zbrojny pomiędzy prorosyjskimi separatystami ze wschodu Ukrainy oraz wspierającą ich Federacją Rosyjską a siłami wiernymi legalnym władzom Ukrainy. Konflikt stanowi część trwającej od 2014 roku wojny rosyjsko-ukraińskiej. Strona rosyjska przedstawiała konflikt jako zbrojne wystąpienie prorosyjskich separatystów na wschodzie Ukrainy, pomijając swoje militarne zaangażowanie. Równocześnie jest jej zarzucane prowadzenie innych działań przeciwko Ukrainie, takich jak wojna informacyjna (propaganda, dezinformacja), kulturowa i historyczna. Przedstawiciele państwa ukraińskiego określają jednostki sił zbrojnych Federacji Rosyjskiej i rosyjskie jednostki proxy na terytorium Ukrainy jako terrorystów. W styczniu 2015 parlament Ukrainy uznał Rosję za agresora, a separatystyczne „republiki” za organizacje terrorystyczne. Po odsunięciu w lutym 2014 Wiktora Janukowycza i prorosyjskiej Partii Regionów od władzy i powołaniu rządu Arsenija Jaceniuka, w obwodzie ługańskim i donieckim zaczęło dochodzić do demonstracji zwolenników szerokiej autonomii lub wręcz przyłączenia obwodów do Rosji. Początkowe hasła i okrzyki, szybko przerodziły się w zamieszki i zajmowanie przez separatystów budynków użyteczności publicznej. W tym okresie, jedynymi siłami zdolnymi przeciwstawić się na miejscu antyukraińskim działaniom były jednostki milicji i Służby Bezpieczeństwa Ukrainy. Ich działania były o tyle utrudnione, iż obydwie formacje miały w swoich szeregach funkcjonariuszy utożsamiającymi się z głoszonymi przez separatystów hasłami. Na korzyść rozłamowej części ludności Ukrainy działało z kolei wsparcie jakie potajemnie udziela im Rosja. Ocenia się, iż w początkowym okresie demonstracji i zajmowania rządowych budynków, wsparcia separatystom udzielało około 300 obywateli rosyjskich. Prorosyjscy separatyści proklamowali samozwańcze: tzw. „Doniecką Republikę Ludową” (DRL) i tzw. „Ługańską Republikę Ludową” (ŁRL). Po zbrojnym zajęciu kluczowych miast donieckiego zagłębia węglowego ogłosili w maju 2014 konfederację obu samozwańczych republik w formie tzw. „Federacyjnej Republiki Noworosji”. Po opanowaniu części miast regionu przez oddziały separatystów i wspierających ich rosyjskich grup specjalnych, Siły Zbrojne Ukrainy rozpoczęły akcję, którą określiły mianem „operacji antyterrorystycznej” (ATO). (pl)
- A Guerra na Donbass (ou Donbas), também referida como Guerra no leste da Ucrânia ou Rebelião pró-russa na Ucrânia, e oficialmente pelo governo ucraniano como a Operação Anti-Terrorista (ATO) foi um conflito armado na região da Bacia do Donets (abreviadamente, Donbas ou Donbass), na Ucrânia. Desde o início de março de 2014 até fevereiro de 2022, manifestações de grupos pró-russos e antigoverno ocorreram nos oblasts de Donetsk e Luhansk, que integram a região da Bacia do Rio Donets, na sequência da Revolução Ucraniana de 2014 e do movimento Euromaidan. Esse conflito armado ocorreu em parte do território ucraniano que foi objeto de diversos protestos pró-russos em todo sul e leste da Ucrânia. Trata-se de um conflito armado opondo as forças separatistas das autodeclaradas Repúblicas Populares de Donetsk e Lugansk contra o governo ucraniano. Os separatistas são amplamente liderados por cidadãos russos. Os paramilitares voluntários russos são relatados por compor entre 10% e mais de 50% dos combatentes. Após o colapso da União Soviética em 1991, a Ucrânia se firmou como uma nação independente. Contudo, no leste, especialmente nos oblasts de Donetsk e Luhansk (na região de Donbas), as minorias russas começaram a reinvindicar mais autonomia política, algo que o governo central em Kiev resistia. No final da década de 2000, o governo ucraniano passou a buscar uma maior aproximação com a Europa Ocidental, algo que a Rússia via com maus olhos. Em 2013, em meio a uma crise econômica, o presidente Víktor Yanukóvytch rejeitou um acordo com a União Europeia e iniciou uma reaproximação com o governo russo. A população ucraniana, principalmente aquelas concentradas nas grandes cidades do oeste, iniciaram enormes protestos (conhecidos como Euromaidan) e forçaram o presidente Yanukóvytch a renunciar em fevereiro de 2014. Aproveitando-se do caos político que se seguiu na Ucrânia, a Rússia anexou, em março, a região da Crimeia. No mês seguinte, protestos pró-Rússia se intensificaram na região de Donbass, no leste, exigindo autonomia política. O governo ucraniano afirmou que essas manifestações eram orquestradas por Moscou para desestabilizar o país. Em abril de 2014, a revolução no leste da Ucrânia virou uma revolta armada, com militantes pró-Rússia pleiteando ser uma nação independente, fundando as repúblicas autônomas de Donetsk e de Luhansk, que receberam apoio militar e econômico da Rússia. Como resposta a insurreição no leste, o governo ucraniano iniciou a chamada "Operação Anti-terrorista", lançando uma série de ofensivas e reavendo várias cidades e regiões ocupadas pelos separatistas. Em agosto de 2014, as forças rebeldes já haviam sido empurradas para o território próximo a fronteira. Frente a esses reveses, a Rússia optou por modificar sua estratégia de guerra híbrida e apostou em táticas mais convencionias, com reforços cruzando a fronteira com suprimentos e armas, sendo que em alguns casos, o exército russo chegou a combater os ucranianos diretamente. Em 22 de agosto, o governo ucraniano definiu a situação naquele momento como "uma invasão russa", gerando protestos do Ocidente. A Rússia assumiu uma posição ambígua, negando a presença de seus militares em solo ucraniano, mas reconhecendo a presença de "especialistas" e utilizando outros eufemismos, ao mesmo tempo que confirmava que protegeria a população de origem russa no leste da Ucrânia. Em fevereiro de 2015, seguindo protocolos de paz e outras negociações, ambos os lados firmaram um acordo chamado de Minsk II. Após uma grande batalha em Debaltseve, a guerra diminuiu de intensidade, os dois lados começaram a construir extensas redes de trincheiras, casamatas e túneis na linha de frente, se transformando em uma guerra de trincheiras, com poucos ataques direitos mas esporádicos tiroteios e bombardeios. O conflito passou a ser caracterizada como um "conflito congelado", embora combates continuassem, de forma esporádica, matando soldados e civis. Entre 2015 e 2020, houve mais de vinte e nove acordos de cessar-fogo, com a maioria sendo violados por ambos os lados. Em outubro de 2019, a OSCE, a liderança separatistas e o governo ucraniano concordaram em um "mapa para paz", porém ao final de 2020 a situação voltou a um impasse, com ambos os lados acusando um ao outro de violar acordos de cessar-fogo. Ao final de 2021, o governo russo começou a mover uma enorme quantidade de tropas e equipamentos para a fronteira Rússia-Ucrânia. O presidente russo Vladimir Putin afirmou que via com maus olhos a reaproximação da Ucrânia com o Ocidente e rechaçava a ideia do país vizinho de ingressar na OTAN. Putin via o território ucraniano, assim como outros países da Europa oriental, como parte central da zona de influência russa, afirmando que a presença militar da OTAN no leste da Europa colocava a Rússia em perigo. Em fevereiro de 2022, o governo russo reconheceu formalmente a independência das zonas separatistas das auto-proclamadas repúblicas populares de Lugansk e Donetsk. Tropas russas então cruzaram a fronteira, levando a uma enorme crise diplomática internacional e reatiçando os combates no leste. (pt)
- Kriget i Donbass, även beskriven som konflikten i östra Ukraina eller Donbasskonflikten, är en militär konflikt i den ukrainska delen av Donetsbäckenet. Konflikten rör kontrollen över den östligaste delen av landet – oblasterna Donetsk och Luhansk – och inleddes våren 2014, efter att Euromajdan lett till att president Viktor Janukovytj avsatts från sin post. Därefter ifrågasatte många etniska ryssar i de östra och sydöstra delarna av landet den nya regeringens legitimitet, vilket ledde till demonstrationer och oroligheter. Efter att Rysslands militära ledning dragit nytta av situationen och samtidigt annekterat Krim, utbröt strider i landets båda östligaste oblast. Etniska ryssar tog kontroll över delar av området och utropade under april månad 2014 separatiska "folkrepubliker" (Folkrepubliken Donetsk respektive Folkrepubliken Lugansk), samtidigt som man genomförde omdiskuterade folkomröstningar om oblastens status. Lokala miliser tog samtidigt över den militära (och till stor del även civila) kontrollen över området. Efter att Petro Porosjenko 25 maj 2014 valts till ny president, inledde han åtgärder för att med olika medel återta kontrollen över de båda oblasten i öster. Porosjenko gjorde utfästelser om ryska som regionalt språk (men inte som ett andra officiellt språk i Ukraina) och större regional makt över skattemedel (men inte en federalisering av landet). Ukrainas armé och de frivilliga förbanden återtog under sommaren delar av området, samtidigt som separatisterna, med omfattande stöd från Ryssland, befäst kontrollen över territoriet runt och öster om städerna Donetsk och Luhansk. Diplomatiska initiativ har fram till 2018 endast lett till kortare vapenvilor, samtidigt som strider tidvis blossat upp mellan på den ena sidan ukrainsk militär och frivilliga paramilitära förband med visst inslag av utländska legosoldater och på andra sidan lokala proryska miliser, som enligt många rapporter får militärt stöd från Ryska federationen. Striderna har mattats av och frontlinjen permanentats, i något som i allt väsentligt påminner om en frusen konflikt. Liknande frontlinjer i konfliktzoner i regionen finns vid Nagorno-Karabach, Sydossetien, Abchazien och Transnistrien – alla med Ryssland som allierad eller skyddsmakt på den ena sidan av konflikten. (sv)
- Война в Донба́ссе, или вооружённый конфликт в Донбассе — боевые действия на территории Донецкой и Луганской областей Украины, начавшиеся в апреле 2014 года и предшествовавшие полномасштабному вторжению России на Украину в феврале 2022 года. Являются частью российско-украинской войны. Боевые действия велись между украинскими вооружёнными силами, другими силовыми структурами и нерегулярными добровольческими формированиями с одной стороны и пророссийскими вооружёнными формированиями самопровозглашённых Донецкой Народной Республики (ДНР) и Луганской Народной Республики (ЛНР) при поддержке России — с другой. В марте-апреле 2014 года в ходе пророссийских протестов, поддерживаемых российскими разведчиками, боевиками, националистами и подготовленными и спонсированными Россией местными жителями, были захвачены административные здания в Харькове, Донецке, Мариуполе, Луганске и других городах. Вследствие этого и. о. президента Украины Александр Турчинов объявил о создании антикризисного штаба и о том, что «против тех, кто взял в руки оружие, будут проводиться антитеррористические мероприятия». В середине апреля командование сепаратистским движением взяли на себя российские граждане. 12 апреля несколько десятков человек под командованием гражданина России Игоря Гиркина (Стрелкова) захватили административные здания в Славянске Донецкой области. 13 апреля СНБО принял решение о «неотложных мерах по преодолению террористической угрозы и сохранению территориальной целостности Украины», 14 апреля утверждённое указом Турчинова. До конца апреля 2014 года противостояние пророссийских сил и украинских военных ограничивалось периодическими стычками, рейдами и нападениями на блокпосты с использованием стрелкового оружия. 11 мая в Донецкой и Луганской областях были проведены референдумы о самоопределении, по итогам которых было объявлено о «государственной самостоятельности» ДНР и ЛНР. Референдумы подверглись критике в связи с отсутствием международных наблюдателей, их незаконностью, плохой организацией и свидетельствами фальсификаций, а ЛНР и ДНР не получили признания международного сообщества. После этого конфликт активизировался, украинские вооружённые силы постепенно были усилены бронетехникой, вертолётами, начались артиллерийские обстрелы. Пророссийские вооружённые формирования отвечали огнём из переносных зенитно-ракетных комплексов, сбивая самолёты и вертолёты. 25 мая президентом Украины был избран Пётр Порошенко. В июне украинские силы развернули наступление по всему фронту и к началу августа, вчетверо сократив территорию, контролируемую пророссийскими силами с начала боевых действий, практически взяли Донецк и Луганск в кольцо окружения. В июне Россия начала поставлять силам сепаратистов механизированную технику, бронетехнику и современные боеприпасы, а также средства ПВО. В середине августа было сменено руководство ДНР и ЛНР, а новые лидеры объявили о получении существенного подкрепления, состоявшего из российских вооружённых сил. В ходе начавшегося контрнаступления в окружении под Иловайском оказались несколько тысяч украинских военных. В начале сентября было подписано (первое) Минское соглашение, после чего интенсивность боевых действий снизилась, однако на отдельных направлениях столкновения и обстрелы продолжались. В середине января 2015 года возобновились активные боевые действия на всём протяжении фронта, в результате которых к началу февраля пророссийским силам удалось добиться значительных успехов, включая победу в боях в районе Дебальцева. 12 февраля по результатам переговоров лидеров «нормандской четвёрки» было подписано Второе минское соглашение. После этого активные манёвры прекратились, конфликт перешёл в замороженную стадию с периодическим возобновляемыми обстрелами и следующими прекращениями огня. По данным доклада Управления Верховного комиссара ООН по правам человека от 15 декабря 2014 года, ситуация в зоне конфликта характеризовалась полным отсутствием законности и порядка, сохранением насилия и продолжающимися боевыми действиями, чему способствовал приток через границу тяжёлого и современного вооружения и живой силы, в том числе из России. Так, согласно докладу, вакуум власти и законности в зоне конфликта привёл к убийствам, пыткам, сексуальному насилию, рабскому труду и требованиям выкупа со стороны вооружённых формирований. Широкое распространение получили практики преследования и запугивания людей с проукраинскими симпатиями, публичные унижения и фиктивные казни. Также в докладе отмечалось, что усилия правительства по защите территориальной целостности Украины и восстановлению правопорядка в зоне конфликта сопровождались произвольными задержаниями, пытками и похищениями людей, подозреваемых в «сепаратизме и терроризме». Всё это оказывало непосредственное влияние на основные права человека, в том числе безопасность, свободу и благосостояние местного населения. Украинское отделение Amnesty International 11 июля 2014 года опубликовало доклад о похищениях, избиениях и пытках, которым подвергаются участники протестов и журналисты на востоке Украины. В докладе, озаглавленном «Похищения и пытки на востоке Украины», собраны доказательства сотен случаев похищений людей. По словам Татьяны Мазур, директора украинского представительства организации, «Большая часть похищений — на счету вооружённых сепаратистов. Их жертвы часто подвергаются жестоким избиениям и истязаниям». Там же отмечается, что правозащитники располагают доказательствами того, что людей похищают и сторонники украинских властей, однако таких случаев меньше. По данным Управления Верховного комиссара ООН по правам человека, на 31 декабря 2021 года жертвами конфликта на Украине стали от 14 200 до 14 400 человек (из них 3 404 гражданских лиц, около 4 400 украинских военных и примерно 6 500 повстанцев). Большинство смертей среди гражданского населения произошло в 2014 и 2015 годах. В 2016—2021 годах погибло 365 гражданских лиц, а в 2021 году — 25. По подсчётам Управления по координации гуманитарных вопросов ООН (ноябрь 2019), было ранено до 9 тыс. человек, внутренними переселенцами стали 1,3 млн человек, нуждаются в помощи 3,5 млн человек, появилась «линия соприкосновения» длиной 427 км, «перекрывшая доступ к основным услугам». (ru)
- 顿巴斯战争（烏克蘭語：Війна на Донбасі），或稱东乌克兰战争（Війна на сході України），指2014年2月至今在乌克兰东南部頓巴斯的戰爭，由俄罗斯控制的位于乌克兰东部和南部俄语地区的亲俄势力與乌克兰政府軍发生交戰。乌克兰东部和南部俄语地区的亲俄势力要求将这些地区并入俄罗斯联邦。其中，在俄罗斯派出沒有徽章的蒙面部隊的介入下，克里米亚在2014年3月经过公投后宣布独立并随后加入俄罗斯联邦；而顿涅茨克州及盧甘斯克州当地的亲俄民众也佔领了政府建筑物并升起俄罗斯国旗。有关局势的持续动荡，进一步引起外界对乌克兰爆发内战拖累全球经济的担忧。衝突亦間接導致馬來西亞航空17號班機被擊落的事故。戰事從2014年與2015年兩次明斯克停火協議簽署後有所趨緩，但分離勢力沿著兩個爭議地區的邊界繼續與烏軍方對峙，至今仍有零星衝突。2022年2月24日，俄罗斯对乌克兰发动战争后，顿巴斯战争已与俄罗斯的东乌克兰攻势相结合。 (zh)
- Війна на сході України, або війна на Донбасі — етап російсько-української війни, розпочатий російськими загонами, які вторглися у квітні 2014 року на територію української частини Донбасу після захоплення Російською Федерацією Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення «державних суверенітетів» ДНР і ЛНР. Конфлікт мав характер міжнародного. За географічним масштабом був локальним і охоплював частини Донецької і Луганської областей України. Попри численні факти участі Збройних сил РФ та докази причетності Росії до війни, офіційно Росія не визнавала факту свого вторгнення в Україну, тому з українського боку до 24 лютого 2022 року війна розглядалася як неоголошена. Деякі українські політики називали війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України. Юридично на сході України до 24 лютого 2022 року тривали антитерористична операція (2014—2018) та операція Об'єднаних Сил. Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції й вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками. Бойові дії війни на Донбасі почалися із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст — Слов'янська, Краматорська і Дружківки, де захопленою у відділках МВС зброєю російські диверсанти озброїли місцевих колаборантів і прийняли до своїх лав. В умовах неспротиву місцевих силових структур України, а іноді й відкритої співпраці, невеликі штурмові загони російських диверсантів у наступні дні взяли під контроль Горлівку й інші міста Донеччини та Луганщини. 13 квітня 2014 року, у відповідь на вторгнення диверсійних загонів, в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок Антитерористичної операції. Перекинуті у район Слов'янська та Краматорська спецпідрозділи СБУ і Збройних сил України прийняли перший бій зранку 13 квітня у Семенівці, передмісті Слов'янська, потрапивши у засідку проросійських бойовиків, у якій загинув капітан СБУ «Альфа». Після серії невдалих великих боїв на початку травня 2014 року під Слов'янськом, де українські сили втратили 2 бойові гелікоптери Мі-24 від вогню російських ПЗРК, а також кількох засідок, керівництво АТО ухвалило рішення поступово оточувати Слов'янськ, відрізаючи гарнізон проросійських бойовиків від постачання зброї з Росії. 11 травня 2014 року проросійські сили провели референдуми на території деяких районів Донецької та Луганської областей, на які винесли питання про підтримку державної самостійності проголошених у квітні суверенних ДНР та ЛНР. За підрахунками організаторів референдумів, питання було підтримане виборцями, а на думку незалежних свідків, референдуми мали всі ознаки фіктивності. 1 червня 2014 року проросійські бойовики почали кількаденний штурм прикордонної застави у Луганську, який закінчився 4 червня виходом українського гарнізону з прикордонної застави. 2 червня 2014 року біля штабу проросійських бойовиків, що розміщувався в Луганській ОДА, сталася серія вибухів, від яких загинули і мирні жителі. 12 червня почалося постачання важкої бронетехніки з РФ: до Сніжного прибула колона танків, а через Луганськ пройшла колона систем залпового вогню «Град», які наступного дня вперше застосували у війні на Донбасі — 13 червня російські бойовики обстріляли український блокпост під Добропіллям. 20 червня 2014 року новообраний Президент України Петро Порошенко оголосив про початок десятиденного одностороннього припинення вогню, пообіцявши амністію і звільнення від кримінального переслідування всім, хто складе зброю, створення спільних підрозділів МВС для забезпечення громадського порядку, децентралізацію, узгодження голів обласних адміністрацій із представниками Донбасу, дострокові місцеві та парламентські вибори. Проросійські бойовики на запропоновані умови не пристали і припинення вогню не підтримали. Після закінчення 10 днів одностороннього припинення вогню українські сили завершили оточення Слов'янська, змусивши угруповання російських бойовиків 5 липня відступити до Донецька. Штаб АТО почав масштабну операцію зі встановлення контролю над російсько-українським кордоном, створюючи силами кількох бригад 15-кілометрову зону вздовж кордону, контрольовану Збройними силами України і батальйонами територіальної оборони. Водночас українські сили почали операцію з деблокування ЛАП й оточення Луганська. 11 липня 2014 року на фоні загрози повного блокування кордону українськими силами російські регулярні війська почали брати участь у війні, завдавши зі своєї території нищівного ракетного удару українським формуванням під Зеленопіллям — селом за кілька кілометрів від російсько-українського кордону. Відтоді вся лінія українських формувань біля кордону — від Луганської області до узбережжя Азовського моря — впродовж липня-серпня 2014 року перебувала під систематичними артилерійськими обстрілами з території РФ, на які українські формування не відповідали. Обстріли спричинили перерізання ліній постачання українського угрупування, що перебувало в районі Ізвариного, через що значні українські сили перебували в оточенні впродовж тижнів. Операцію з їхнього деблокування провели 6—7 серпня, після чого виснажені підрозділи вивели із зони бойових дій, таким чином остаточно втративши контроль над 140 км державного кордону. Станом на серпень 2017 року відбувалися постійні локальні бої, які дещо стихли перед початком навчального року. Мало не щодня в ЗМІ (українських і закордонних) були повідомлення про обстріли, поранених і вбитих. Так, станом на 30 серпня 2017 року за день був 21 обстріл зі сторони ОРДЛО. Станом на серпень 2019 року бойові дії тривали. Зокрема, 7 серпня 2019 року вбито 4 українські військовики біля Павлополя. (uk)
|
.svg){kind=link}
_01.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}