| dbo:abstract
|
- Als Russlandmennoniten werden die Nachkommen jener deutschsprachigen Mennoniten bezeichnet, die seit Ende des 18. Jahrhunderts aus dem westpreußischen Weichseldelta in den Süden des europäischen Teils des Russischen Reiches (Gebiet der heutigen Ukraine) auswanderten und sich später in andere Teile des Reiches (wie Powolschje, Sibirien, heute in Russland) sowie in mehreren Migrationswellen ab 1874 zunächst nach Kanada und den USA, seit dem Ersten Weltkrieg auch nach Süd- und Mittelamerika ausgebreitet haben. Heute zählen die Nachkommen der nach Russland ausgewanderten Mennoniten mehrere hunderttausend Menschen. Konservative Russlandmennoniten wie die Altkolonier-Mennoniten in Lateinamerika haben bis heute einen Lebensstil bewahrt, der in etlichen Punkten dem der Amischen ähnelt. So haben sie nicht nur die deutsche Sprache bewahrt, sondern kleiden sich auch in ihrer traditionellen Tracht und lehnen bestimmte Techniken ab, von denen sie glauben, dass sie ihre Gemeinschaften zerstören. Am augenfälligsten ist die Ablehnung von Autos und die Weiternutzung von Kutschen. Es gibt aber unter den Russlandmennoniten ein breites Spektrum von Gruppen, das von sehr konservativen, den Amischen ähnlichen Gruppen bis hin zu Gruppen reicht, die modernen deutschen Freikirchen ähneln. Vor dem Ersten Weltkrieg lebten in Russland ungefähr 120.000 Russlandmennoniten. Von Stalin meist aus ihren angestammten Siedlungsgebieten zwangsweise nach Sibirien umgesiedelt, kamen zahlreiche Russlandmennoniten seit den 1970er Jahren als Spätaussiedler in die Bundesrepublik. Die Sprache vieler Russlandmennoniten ist Plautdietsch, eine westpreußische Varietät des Niederdeutschen. Diese Sprache ist im Weichseldelta als Verschmelzung von verschiedenen mitgebrachten (niederländischen, friesischen) und niederpreußischen Dialekten entstanden und wird heute noch weltweit von ca. einer halben Million Menschen gesprochen. Die Plautdietsch-Freunde beschäftigen sich in Deutschland und international sprachpflegerisch und sprachwissenschaftlich mit dem Plautdietsch der Russlandmennoniten. Die Russlandmennoniten stellen als ethno-religiöse Gruppe (mit der gemeinsamen Sprache Plautdietsch) eine weltweit verstreute ethnische Minderheit dar. Von den ca. 2,2 Mio. russlanddeutschen Aussiedlern, die heute in Deutschland leben, haben ca. 200.000 einen plautdietschen bzw. russlandmennonitischen Hintergrund. (de)
- Los menonitas de Rusia (alemán: Russlandmennoniten) fueron un grupo de menonitas establecidos en el Imperio ruso como resultado de la invitación a poblar que les hiciera la emperatriz o zarina Catalina II "La Grande" de Rusia, principalmente en Nueva Rusia (actual Ucrania) y la región del Volga. Los ancestros de estos menonitas provenían de los Países Bajos y el norte de Alemania y, desde el siglo XVI, se habían radicado en el delta del río Vístula, Prusia Occidental (actual Polonia), en busca de una mayor tolerancia religiosa. Fue allí donde desarrollaron el plautdietsch (bajo alemán menonita), que luego llevaron a Rusia. Tras un siglo viviendo en el Imperio ruso, el gobierno comenzó a implementar políticas de rusificación y la obligatoriedad del servicio militar, por lo que muchos menonitas comenzaron a emigrar a países de las Américas (principalmente Canadá, desde donde más tarde emigrarían hacia diferentes países de América Latina). Más tarde, durante la dictadura de Stalin, los alemanes étnicos de Rusia y los menonitas sufrieron la confiscación de todos sus bienes y fueron deportados a campos de concentración gulags ubicados en Siberia y Asia Central, lo que produjo un genocidio. La población que estaba radicada en la actual Ucrania, además, fue sometida a hambrunas forzadas (Holodomor). El término "menonitas de Rusia" se refiere al lugar en donde residieron tras su salida de los Países Bajos y el norte de Alemania, y no a su herencia étnica. Actualmente existen diversas comunidades de descendientes de menonitas de Rusia: en Alemania, México, Paraguay, Bolivia, Belice, Canadá, Argentina, Uruguay, Perú y Brasil. La cantidad de menonitas étnicos en cada país es difícil de precisar, pues las estadísticas también incluyen a los menonitas conversos, los cuales son de cualquier otra etnia y viven fuera de las colonias menonitas. Los menonitas del Vístula (y más tarde de Rusia) no deben confundirse con los anabaptistas amish, aunque ambos grupos rechacen o limiten las comodidades modernas (ver diferencias debajo). (es)
- The Russian Mennonites (German: Russlandmennoniten [lit. "Russia Mennonites", i.e., Mennonites of or from the Russian Empire], occasionally Ukrainian Mennonites) are a group of Mennonites who are descendants of Dutch Anabaptists who settled for about 250 years in the Vistula delta in Poland and established colonies in the Russian Empire (present-day Ukraine and Russia's Volga region, Orenburg Governorate, and Western Siberia) beginning in 1789. Since the late 19th century, many of them have come to countries throughout the Western Hemisphere. The rest were forcibly relocated, so that very few of their descendants now live at the location of the original colonies. Russian Mennonites are traditionally multilingual with Plautdietsch (Mennonite Low German) as their first language and lingua franca. In 2014 there are several hundred thousand Russian Mennonites: about 200,000 in Germany, 100,000 in Mexico, 70,000 in Bolivia, 40,000 in Paraguay, 10,000 in Belize, tens of thousands in Canada and the US, and a few thousand in Argentina, Uruguay, and Brazil. The term "Russian Mennonite" refers to the country where they resided before their immigration to the Americas and not to their ethnic heritage. The term "Low-German Mennonites" is also used in order to avoid this conflation. (en)
- Ruscy mennonici (niem. Russlandmennoniten) – mennonici, którzy osiedlali się od 1772 roku na zaproszenie Katarzyny II w Rosji, na terenach obecnej południowej Ukrainy, zwanej wtedy Noworosją. Ich przodkowie przybyli z Holandii i Fryzji w XVI i XVII wieku do pozostających w polskim władaniu Prus Królewskich. Po pierwszym rozbiorze Polski musieli uchodzić przed pruskim militaryzmem (mennonici nie uznają służby wojskowej). Od 1860 roku część gmin mennonickich znalazła się pod wpływem tworzącego się na terenach Ukrainy uświęceniowego ruchu sztundystycznego. Po roku 1871, gdy Rosja wprowadziła pobór powszechny, przenieśli się do Ameryki Łacińskiej, m.in. do Paragwaju. Ich potomkowie posługują się językiem plautdietsch, czyli archaiczną odmianą języka dolnoniemieckiego z wpływami innych języków germańskich. (pl)
- Меннониты в России — краткая история появления протестантской секты меннонитов в России. Меннониты появились в России, тогда Российская империя, в 1789 году, когда императрица Екатерина II для защиты от притеснений (геноцида) этой религиозной группы от властей немецких государств Германо-римской империи выделила им для заселения пустующие земли Новороссии. В 1854 году появились колонии меннонитов в Поволжье. Российские меннониты составляли этнорелигиозную группу немецкого происхождения. К настоящему времени практически слились с русскими баптистами. (ru)
- Меноні́ти в Украї́ні — частина християнської протестантської спільноти менонітів. Вперше з'явилися в Україні 1789 року на запрошення російського царського уряду. Складалися з німецьких колоністів. Мешкали переважно на українському півдні Російської імперії (Катеринославська, Таврійська, Херсонська губернії); також проживали у Харківській, Воронезькій, Оренбурзькій, Самарській губерніях. Мали декілька великих округ — Хортицьку, Молочанську, Олександрівську й Маріупольську. Належали до вільного стану, користувалися рядом привілеїв: свободою віросповідання, звільненням від військової повинності (до 1874) й податків тощо. Займалися землеробством, тваринництвом, шовківництвом, володіли дрібними заводами і майстернями. Їхні господарства були одними з найпродуктивніших в Російській імперії. Надавали особливого значення вихованню та освіті дітей, вважали писемність найважливішою потребою людини, вирізнялися працьовитістю, соціальним укладом життя, морально-етичними нормами. Кожна громада мала автономне управління. Для вирішення громадських питань скликали загальні церковні збори, постанови яких ухвалював конвент духовних старшин, що представляв інтереси громади перед урядом. Через запровадження призову та голод 1879—1880 років частина українських менонітів виїхала до Америки. До Першої світової війни в імперії налічувалося близько 105 тисяч менонітів, переважно німців. Внаслідок революцій та воєн 1917–1921 років, голоду 1921—1923 років, політично-економічних та релігійних переслідувань, значна частина менонітів емігрувала до Канади та США. 1925 року в УСРР нараховувалося 56,8 тисяч менонітів, які мешкали у 173 колоніях. За суцільної колективізації, голодомору 1931–1933 років та репресій більшість менонітів депортували до Сибіру, Казахстану, на Урал. Менонітські колонії були остаточно ліквідовані наприкінці 1930-х років. Якщо 1939 року в УСРР налічувалося 546 тисяч німців, то на початку 1990-х років — лише 38 тисяч. (uk)
- 俄羅斯門諾派教徒（Russian Mennonites） 是一組荷蘭門諾會和普魯士再洗禮派教徒後裔，1789年時在南俄羅斯設立住民地。自1800年代末期，許多俄羅斯門諾會教徒移居到西半球國家，其餘的人被強迫遷移。俄羅斯門諾會教徒雖然母語是門諾低地德語， 他們也會講多語。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Меннониты в России — краткая история появления протестантской секты меннонитов в России. Меннониты появились в России, тогда Российская империя, в 1789 году, когда императрица Екатерина II для защиты от притеснений (геноцида) этой религиозной группы от властей немецких государств Германо-римской империи выделила им для заселения пустующие земли Новороссии. В 1854 году появились колонии меннонитов в Поволжье. Российские меннониты составляли этнорелигиозную группу немецкого происхождения. К настоящему времени практически слились с русскими баптистами. (ru)
- 俄羅斯門諾派教徒（Russian Mennonites） 是一組荷蘭門諾會和普魯士再洗禮派教徒後裔，1789年時在南俄羅斯設立住民地。自1800年代末期，許多俄羅斯門諾會教徒移居到西半球國家，其餘的人被強迫遷移。俄羅斯門諾會教徒雖然母語是門諾低地德語， 他們也會講多語。 (zh)
- Als Russlandmennoniten werden die Nachkommen jener deutschsprachigen Mennoniten bezeichnet, die seit Ende des 18. Jahrhunderts aus dem westpreußischen Weichseldelta in den Süden des europäischen Teils des Russischen Reiches (Gebiet der heutigen Ukraine) auswanderten und sich später in andere Teile des Reiches (wie Powolschje, Sibirien, heute in Russland) sowie in mehreren Migrationswellen ab 1874 zunächst nach Kanada und den USA, seit dem Ersten Weltkrieg auch nach Süd- und Mittelamerika ausgebreitet haben. Heute zählen die Nachkommen der nach Russland ausgewanderten Mennoniten mehrere hunderttausend Menschen. (de)
- Los menonitas de Rusia (alemán: Russlandmennoniten) fueron un grupo de menonitas establecidos en el Imperio ruso como resultado de la invitación a poblar que les hiciera la emperatriz o zarina Catalina II "La Grande" de Rusia, principalmente en Nueva Rusia (actual Ucrania) y la región del Volga. El término "menonitas de Rusia" se refiere al lugar en donde residieron tras su salida de los Países Bajos y el norte de Alemania, y no a su herencia étnica. (es)
- The Russian Mennonites (German: Russlandmennoniten [lit. "Russia Mennonites", i.e., Mennonites of or from the Russian Empire], occasionally Ukrainian Mennonites) are a group of Mennonites who are descendants of Dutch Anabaptists who settled for about 250 years in the Vistula delta in Poland and established colonies in the Russian Empire (present-day Ukraine and Russia's Volga region, Orenburg Governorate, and Western Siberia) beginning in 1789. Since the late 19th century, many of them have come to countries throughout the Western Hemisphere. The rest were forcibly relocated, so that very few of their descendants now live at the location of the original colonies. Russian Mennonites are traditionally multilingual with Plautdietsch (Mennonite Low German) as their first language and lingua fr (en)
- Ruscy mennonici (niem. Russlandmennoniten) – mennonici, którzy osiedlali się od 1772 roku na zaproszenie Katarzyny II w Rosji, na terenach obecnej południowej Ukrainy, zwanej wtedy Noworosją. Ich przodkowie przybyli z Holandii i Fryzji w XVI i XVII wieku do pozostających w polskim władaniu Prus Królewskich. Po pierwszym rozbiorze Polski musieli uchodzić przed pruskim militaryzmem (mennonici nie uznają służby wojskowej). Od 1860 roku część gmin mennonickich znalazła się pod wpływem tworzącego się na terenach Ukrainy uświęceniowego ruchu sztundystycznego. (pl)
- Меноні́ти в Украї́ні — частина християнської протестантської спільноти менонітів. Вперше з'явилися в Україні 1789 року на запрошення російського царського уряду. Складалися з німецьких колоністів. Мешкали переважно на українському півдні Російської імперії (Катеринославська, Таврійська, Херсонська губернії); також проживали у Харківській, Воронезькій, Оренбурзькій, Самарській губерніях. Мали декілька великих округ — Хортицьку, Молочанську, Олександрівську й Маріупольську. Належали до вільного стану, користувалися рядом привілеїв: свободою віросповідання, звільненням від військової повинності (до 1874) й податків тощо. Займалися землеробством, тваринництвом, шовківництвом, володіли дрібними заводами і майстернями. Їхні господарства були одними з найпродуктивніших в Російській імперії. Надав (uk)
|
_-_panoramio.jpg){kind=link}
_-_panoramio.jpg){kind=link}
