| dbo:abstract
|
- La Confederació de Polònia i Lituània o República de les Dues Nacions, o també Corona de Polònia i Gran Ducat de Lituània, fou una república aristocràtica federalformada per la Corona del Regne de Polònia i el Gran Ducat de Lituània establerta el 1569 en virtut de la unió de Lublin. Va deixar d'existir com a conseqüència dels tractats de partició el 1795. La unió de Lublin va ser la culminació d’un llarg procés d’unificació d’ambdós països, que havien estat de facto en una unió personal des del 1386 amb el matrimoni de la reina polonesa Eduvigis i el gran duc de Lituània Jogaila, que va ser coronat rei iure uxoris com a Ladislau II Jagelló. Polònia i Lituània es mantenien separades, però estaven vinculades per la persona d'un governant elegit conjuntament, un parlament comú i la política exterior. S'havien suprimit les fronteres duaneres i s'havien introduït una moneda i un sistema administratius comuns; també es va intentar unificar la legislació. La Unió de Lublin també va completar el procés d'unificació de la corona polonesa: finalment es van incorporar els ducats d' i (1564) i es va abolir l'autonomia de la (1569). , , i la es van unir a la Corona. La configuració de les relacions mútues no va acabar amb el Sejm de Lublin. Els processos d’unificació progressius van conduir a la difuminació de les diferències entre els països. Va ser un dels països més grans i més poblats de l'Europa del segle xvi al xvii. Després de les guerres amb Moscòvia, va arribar a la seva màxima extensió, uns 990.000 km² i, a partir de 1618, mantenia una població multiètnica de gairebé 12 milions El polonès i el llatí eren les dues llengües oficials. La Unió posseïa moltes característiques úniques entre els estats contemporanis. El seu sistema polític es caracteritzava per estrictes controls del poder monàrquic. Aquests controls van ser promulgats per un parlament controlat per la noblesa (szlachta). Aquest sistema idiosincràtic fou un precursor dels conceptes moderns de democràcia,a partir de 1791 monarquia constitucional,i federació.Tot i que els dos estats components de la Mancomunitat eren formalment iguals, Polònia era el soci dominant de la unió. La Mancomunitat de Polònia-Lituània es va caracteritzar per alts nivells de diversitat ètnica i per una relativa tolerància religiosa, garantida per la ; no obstant això, el grau de llibertat religiosa va anar variant amb el pas del temps. La Constitució de 1791 reconeixia el catolicisme com la "religió dominant", a diferència de la Confederació de Varsòvia, però la llibertat de religió encara s'hi trobava garantida. Després de diverses dècades de prosperitat,va entrar en un període de prolongada decadència política,militar i econòmicaLa seva creixent debilitat va conduir al seu repartiment entre els seus veïns (Àustria, Prússia i Rússia) a finals del segle xviii. Poc abans de la seva desaparició, la Mancomunitat va adoptar un esforç de reforma massiu i va promulgar la Constitució del 3 de maig, la primera constitució codificada de la història europea moderna i la segona de la història del món modern (després de la Constitució dels Estats Units). (ca)
- الكومنولث البولندي الليتواني هي دولة سابقة تشكلت بعد اتحاد لوبلين بين مملكة بولندا ودوقية ليتوانيا في 1569. الكومنويلث الجديد كان من أكثر البلدان سكانا في أوروبا خلال القرنين السادس عشر والسابع عشر. وبلغت مساحة الكومنولث في أقصى اتساعه خلال مطلع القرن السابع عشر 400,000 ميل مربع (1,000,000 كـم2) وعاش في أراضيه ما يناهز الأحد عشر مليون نسمة من مختلف الأقوام والإثنيات. كانت البولندية إلى جانب اللاتينية اللغتين الرسميتين للكومنولث. امتلك الاتحاد الجديد نوعا فريدا من الحكم خاص به بين الدول التي كانت تعاصره النظام السياسي في الكومنويلث (المعروف باسم أو الحرية الذهبية) وكان يتسم بالضوابط الصارمة على السلطة الملكية. هذه الضوابط تم سنها من قبل السلطة التشريعية (مجلس النواب) التي تسيطر عليه طبقة النبلاء. هذا النظام السياسي كان له الكثير من المفاهيم المشتركة مع الديموقراطية الحديثة، والملكية الدستورية والفدرالية. رغم أن الدولتان المؤسستان للكومنولث كانتا متساويتين في الحقوق، إلا أن بولندا كانت الطرف المهيمن في الاتحاد. تميز الكومنولث البولندي الليتواني بمستوى عال من التنوع الثقافي والعرقي وتسامح ديني لا مثيل له في أوروبا المسيحية، في ذلك الوقت تبعًا لما كفله قانون اتحاد وارسو سنة 1573، ولكن تبدلت أوضاع الحرية الدينية بمرور الوقت. اعترف دستور 3 مايو سنة 1791 بالكاثوليكية باعتبارها «الدين السائد»، وهذا خلافًا لقانون اتحاد وارسو، ولكن مع ذلك ظلت الحرية الدينية مكفولة في هذا الدستور. بعد عقود من القوة والازدهار، دخل الكومنولث مرحلة انحطاط سياسي، واقتصادي وعسكري. في عام 1795 انحل الكومنويلث في تقسيم بولندا بين الدول المجاورة: الامبراطورية النمساوية ومملكة بروسيا والامبراطورية الروسية. قبل التقسيم بمدة وجيزة اعتمد الكومنويلث على سياسة إصلاحات مركزية وسنت دستور3 مايو الذي كثيرًا ما ينظر إليها تقليديًا باعتباره ثاني أقدم دستور مكتوب في التاريخ الأوروبي الحديث وثاني أقدم دستور في العالم خلال العصر الحديث بعد دستور الولايات المتحدة. (ar)
- Polsko-litevská unie, oficiálně nazývaná Království polské a Velkoknížectví litevské (polsky Królestwo Polskie i Wielkie Księstwo Litewskie, litevsky Lenkijos Karalystė ir Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė, latinsky Regnum Poloniae Magnusque Ducatus Lithuaniae, bělorusky Каралеўства Польскае і Вялікае Княства Літоўскае) bylo v letech 1569–1791 soustátí ve střední a východní Evropě. Oficiálně vznikl uzavřením smlouvy mezi Korunou království polského a Litevským velkoknížectvím dne 12. srpna 1569 v Lublinu (tzv. Lublinská unie). Od roku 1791 do svého zániku v roce 1795 existovalo již jen ve značně zmenšeném územním rámci pod názvem Nejjasnější Republika polská (polsky Najjaśniejsza Rzeczpospolita Polska či jen Republika polská, teprve po roce 1967 vešla ve známost jako „Republika obou národů“ (polsky Rzeczpospolita Obojga Narodów, litevsky Abiejų tautų respublika, latinsky Res Publica Utriusque Nationis). V Polsku je tento stát nazýván také „První republikou“ (I. Rzeczpospolita) nebo „šlechtickou republikou“ (Rzeczpospolita szlachecka). První polsko-litevská republika byla de facto stavovskou monarchií, v níž měla politická práva – např. možnost volit a být volen do sněmíků a Sejmu, právo na řádný soudní proces atd. – pouze šlechta (tvořící ovšem cca 10 % obyvatelstva soustátí), z ní však jenom muži. V Polsku samotném si však aristokracie vymohla rozhodující podíl na moci již roku 1505, kdy byl král Alexandr Jagellonský donucen vydat slavnostní prohlášení Nihil novi nisi commune consensu („Nic nového bez obecného souhlasu“), kterým se panovník zavazoval k vydávání zákonů pouze pod kontrolou a se souhlasem magnátstva a nižší šlechty. To byl počátek šlechtické zlaté svobody, kterou se brzy inspirovali i tzv. lutca, litevští bojaři. Ti si v druhém statutu Velkoknížectví litevského z roku 1566 na velkoknížeti vynutili postavení, podobné tomu, co měla šlechta v Polsku. Tato privilegia šlechty za daných okolností osudově oslabila oba státy, což je přes jejich dočasné posílení vytvořením unie nakonec vydalo všanc okolním velmocem. Postupně následovaly dějinné události zvané první a druhé dělení Polska, přesněji dělení polsko-litevské unie, mezi Prusko, Rakousko a Ruské impérium. Třetí dělení Polska v roce 1795 přineslo definitivní konec existence polsko-litevského soustátí a na dlouhou dobu ztrátu samostatnosti v něm žijících národů. (cs)
- Η Πολωνική-Λιθουανική Κοινοπολιτεία, επίσημα γνωστή ως το Στέμμα του Βασιλείου της Πολωνίας και του Μεγάλου Δουκάτου της Λιθουανίας και, μετά το 1791, η Κοινοπολιτεία της Πολωνίας, ήταν χώρα και δι-ομοσπονδία της Πολωνίας και της Λιθουανίας, την οποία κυβερνούσε ένας κοινός μονάρχης σε πραγματική ένωση, ο οποίος ήταν και Βασιλιάς της Πολωνίας και Μεγάλος Δούκας της Λιθουανίας. Ήταν μια από τις μεγαλύτερες και πιο πυκνοκατοικημένες χώρες της Ευρώπης του 16ου έως 17ου αιώνα. Στη μεγαλύτερη εδαφική της έκταση, στις αρχές του 17ου αιώνα, η Κοινοπολιτεία κάλυπτε σχεδόν 1.000.000 τετραγωνικά χιλιόμετρα και μέχρι το 1618 διατήρησε έναν πολυεθνικό πληθυσμό σχεδόν 12 εκατομμυρίων. Τα πολωνικά και τα λατινικά ήταν οι δύο συν-επίσημες γλώσσες. Η Κοινοπολιτεία ιδρύθηκε από την Ένωση του Λούμπλιν τον Ιούλιο του 1569, αλλά το Στέμμα του Βασιλείου της Πολωνίας και το Μεγάλο Δουκάτο της Λιθουανίας ήταν σε de facto προσωπική ένωση από το 1386, με το γάμο της Πολωνής Βασίλισσας, Γιαντβίγκα και του Μεγάλου Δούκα της Λιθουανίας, Γιογκάιλα, που στέφθηκε Βασιλιάς Λαδίσλαος Β΄ Γιαγκελόν της Πολωνίας. Ο πρώτος διαμελισμός το 1772 και ο δεύτερος διαμελισμός το 1793 μείωσαν σημαντικά το μέγεθος της πολιτείας και η Κοινοπολιτεία διαμελίστηκε εκτός ύπαρξης με τον τρίτο διαμελισμό το 1795. Η Ένωση διέθετε πολλά χαρακτηριστικά μοναδικά μεταξύ των σύγχρονων κρατών. Το πολιτικό της σύστημα χαρακτηρίστηκε από αυστηρούς ελέγχους της μοναρχικής εξουσίας. Αυτοί οι έλεγχοι θεσπίστηκαν από νομοθετικό σώμα (Σέιμ) που ελέγχονταν από τους ευγενείς (σλάχτα). Αυτό το ιδιοσυγκρασιακό σύστημα ήταν πρόδρομος για τις σύγχρονες έννοιες της δημοκρατίας, από τη συνταγματική μοναρχία και ομοσπονδία του 1791. Αν και τα δύο συστατικά κράτη της Κοινοπολιτείας ήταν επίσημα ίσα, η Πολωνία ήταν ο κυρίαρχος εταίρος στην ένωση. Η Πολωνική-Λιθουανική Κοινοπολιτεία χαρακτηρίστηκε από υψηλά επίπεδα εθνοτικής ποικιλομορφίας και από σχετική θρησκευτική ανοχή, που εγγυόταν ο νόμος 1573 της , ωστόσο,ο βαθμός θρησκευτικής ελευθερίας ποικίλλει με την πάροδο του χρόνου. Το Σύνταγμα της 3ης Μαΐου του 1791 αναγνώρισε τον Καθολικισμό ως «κυρίαρχη θρησκεία», σε αντίθεση με τη Συνομοσπονδία της Βαρσοβίας, αλλά η θρησκευτική ελευθερία εξακολουθούσε να αναγνωρίζεται σε αυτό. Μετά από αρκετές δεκαετίες ευημερίας,μπήκε σε μια περίοδο παρατεταμένης πολιτικής, στρατιωτικής και οικονομικής παρακμής. Η αυξανόμενη αδυναμία της οδήγησε στον διαμελισμό μεταξύ των γειτόνων της (Μοναρχία των Αψβούργων, Βασίλειο της Πρωσίας και Ρωσική Αυτοκρατορία) στα τέλη του 18ου αιώνα. Λίγο πριν από την πτώση της, η Κοινοπολιτεία υιοθέτησε μια μαζική προσπάθεια μεταρρύθμισης και θέσπισε το Σύνταγμα της 3ης Μαΐου - το πρώτο κωδικοποιημένο σύνταγμα στη σύγχρονη ευρωπαϊκή ιστορία και το δεύτερο στη σύγχρονη παγκόσμια ιστορία (μετά το Σύνταγμα των Ηνωμένων Πολιτειών). (el)
- Respubliko de Ambaŭ Nacioj (pole Rzeczpospolita Obojga Narodów, litove Žečpospolita aŭ Abiejų tautų respublika, beloruse Рэч Паспалітая aŭ Рэч Паспалітая Абодвух Народаў, ukraine Річ Посполита, latine Res Publica Utriusque Nationis), plennome ankaŭ Respubliko de Pola Kronlando kaj de Granda Duklando de Litovio aŭ konata ankaŭ kiel Pol–Litova Unuiĝo - estis federacio farita kiel rezultato de Lublina Unio (interkonsentita en 1569). La union kreis Pola Regno kaj Granda Duklando de Litovio. Ĝistiaman personan union inter la du ŝtatoj anstataŭis unio reala. La konfederacio okupis la teritoriojn de nuntempaj Pollando, Litovio, Belorusio kaj Latvio kaj partojn de nuntempaj Ukrainio, Estonio, Slovakio, Rusio kaj Moldavio, entute 990.000 km². Sian plej ampleksan teritorion ĝi havis ĉirkaŭ la jaro 1600. Ŝtatestro de la Respubliko estis elektata reĝo kaj ŝtatsistemo estis nobelara demokratio. Ĝia unika eco estis tre granda (ĉ. 8-10% de la tuta civitanaro) nombro de nobelaro kaj ĝiaj multaj privilegioj. Kompare kun tuta Eŭropo ankaŭ alia estis organizo de la ŝtato - malcentrigita kaj kun monarko havanta tre limigitajn privilegiojn. Respubliko de Ambaŭ Nacioj ekzistis ĝis la 18-a jarcento kiam iĝis influata de Rusio kaj fine nuligita per tri dispartigoj: en 1772, 1793 kaj 1795. (eo)
- Polen-Litauen (auch Rzeczpospolita oder Königliche Republik sowie lateinisch Respublica Poloniae genannt) war ein von 1569 bis 1795 bestehender Staat in Mittel- und Osteuropa. Der föderale und feudale Ständestaat besaß Elemente einer Republik auf Basis einer parlamentarisch-konstitutionellen Monarchie (monarchia mixta, lateinisch: „gemischte Monarchie“) und einen mehrheitlich von der Aristokratie in der Freien Wahl gewählten Herrscher an der Staatsspitze. Da nach dem Aussterben der Jagiellonen-Dynastie eine Wahlmonarchie eingeführt worden war und das Ständeparlament, der Sejm, der im Wesentlichen die Interessen der Aristokratie vertrat, umfangreiche Kompetenzen erhalten hatte, wird oft auch von einer Adelsrepublik sowie, auf die polnischen Staaten nach 1918 bezugnehmend, der Ersten Polnischen Republik gesprochen. Die beiden namensgebenden Länder, das Königreich Polen (polnisch meist einfach Korona bzw. die Krone genannt) und das Großfürstentum Litauen, wurden bereits 1386 in einer Personalunion zusammengeführt. Das Gebiet umfasste in seiner größten territorialen Ausdehnung um 1618 den größten Teil des Staatsgebietes des heutigen Polen, das heutige Litauen, Lettland und Belarus, große Teile der heutigen Ukraine sowie kleinere Teile des heutigen Russland, Estland, Rumänien und der Republik Moldau. Polen-Litauen war ein Vielvölkerstaat, dessen heterogene Bevölkerungsethnien den unterschiedlichsten Glaubensbekenntnissen folgten. Katholische, protestantische, orthodoxe und armenische Christen sowie Juden und Muslime lebten hier mit- und nebeneinander und genossen trotz der Dominanz des katholischen Klerus eine politisch gestützte Religionsfreiheit. Mit der Realunion von 1569 verschmolzen das Königreich Polen und das Großfürstentum Litauen sowie das Königliche Preußen und das Herzogtum Livland zu einem gemeinsamen Staatskörper. Auch die ländlichen Gebiete des Königlichen Preußen wurden von polnischen Starosten verwaltet, jedoch erhielten die Stadtrepubliken Danzig, Thorn und Elbing, aber auch das Fürstbistum Ermland ein großes Maß an weitgehender Autonomie. Andere Gebiete, wie das Herzogtum Preußen, das Herzogtum Kurland und Semgallen und zeitweilig auch die Donaufürstentümer der Moldau und der Walachei unterstanden Polen-Litauen nur als Lehen. Polen-Litauen verfügte außerdem bis 1772 über die Zipser Städte, die 1421 vom Königreich Ungarn an das Königreich Polen verpfändet worden waren. (de)
- La Mancomunidad de Polonia-Lituania (o simplemente Polonia-Lituania), conocida en su época como la República o Mancomunidad de las Dos Naciones (en polaco: Rzeczpospolita Obojga Narodów, en lituano: Abiejų tautų respublika, en bielorruso: Рэч Паспалітая, en ucraniano: Річ Посполита y en latín: Res Publica Utriusque Nationis), a partir del siglo XVIII también llamada oficialmente República de Polonia o Primera República Polaca, (en polaco: Rzeczpospolita Polska), fue una monarquía aristocrática federal formada en 1569 por el Reino de Polonia y el Gran Ducado de Lituania mediante la Unión de Lublin, y existió hasta las sucesivas Particiones de Polonia en 1772, 1793 y 1795. El Estado no cubría solo los actuales territorios de Lituania y Polonia (excepto la actual zona occidental de este país), sino también el territorio de Bielorrusia, gran parte de Ucrania, Letonia, Estonia, así como el óblast de Kaliningrado y partes de los óblast de Smolensk y Briansk en Rusia. Originalmente los idiomas oficiales o formales de la mancomunidad eran el latín, el polaco (en el Reino de Polonia) y el ruteno hasta 1696 (en el Gran Ducado de Lituania). Idiomas informales o de uso cotidiano eran el lituano y el bielorruso en el este y sur del territorio adjudicado entonces a Lituania, zona habitada mayoritariamente por bielorrusos; en Ucrania, perteneciente entonces a Polonia el idioma informal o cotidiano era el ucraniano, pero al final del siglo XVIII el único idioma oficial resultó ser el polaco. En su apogeo, la mancomunidad poseía 1 036 000 km² de superficie y múltiples grupos étnicos, con una población de aproximadamente once millones de habitantes. La mancomunidad fue una extensión de la Unión polaco-lituana, una unión personal entre estos dos Estados que existía desde 1386. La mancomunidad era uno de los Estados más grandes y poblados de la Europa de su tiempo y durante dos siglos mantuvo guerras con Livonia, Moscovia, el Imperio otomano y Suecia. El sistema político de la mancomunidad, llamado Democracia de los Nobles o Libertad dorada, se caracterizaba por la limitación del poder del monarca por las leyes y la cámara legislativa (Sejm) controlada por la nobleza de Polonia y Lituania (Szlachta). Este sistema fue el precursor de los conceptos modernos de democracia, monarquía constitucional, y federación. El ducado de Varsovia, establecido en 1807, rastreó sus orígenes en la mancomunidad. Otros momentos aparecieron durante el Levantamiento de Enero (1863-1864) y ya en la década de 1920, en la cual Józef Piłsudski intenta crear una federación llamada Międzymorze (entre los mares), con Lituania y la Ucrania de Simon Petliura. Hasta ahora Polonia se considera a sí misma como la sucesora de la Mancomunidad, mientras que la República de Lituania anterior a la Segunda Guerra Mundial se distancia de la asociación, de la cual considera que no ha sido un beneficio histórico en su existencia. (es)
- Bi Nazioen Errepublika (polonieraz: Rzeczpospolita Obojga Narodów; lituanieraz: Abiejų tautų respublika) edo Poloniar-Lituaniar Batasuna (lituanieraz: Lenkijos Karalystė ir Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė) 1569an Poloniak eta Lituaniak sortutako erresuma izan zen. XVI. eta XVII. mendeetako Europan orduko herrialderik handienetariko bat izan zen, milioi bat kilometro koadroko azalera eta hamaika milioi biztanle izanik. Batasunak bere garaietan aurrekariak ziren ezaugarri politikoak zituen, erregearen boterea kontrolpean zutenak. Nobleziak osaturiko legebiltzarra (Sejm) nagusia zen. Sistema hau demokrazia, monarkia konstituzionala eta federalismoaren aurrekaria izan zen. Batasuna osatzen zuten bi estatuak formal aldetik berdinak ziren, nahiz eta Polonia garaiena izan. Bi Nazioen Errepublikak aniztasun etnikoa eta tolerantzia erlijioso maila altuak zituen. Hamarkada askotan zehar oparotasuna nagusia bazen ere, gainbehera politiko militar eta ekonomikoa jasan zuen. Hori zela ete, inguruko auzokide indartsuek (Austria, Prusia eta Errusiar Inperioa) XVIII. mendeko bukaeran erresuma elkarbanatu zuten. Banaketa baino zertxobait lehenago, Batasunak erreforma sakona egin eta 1791ko maiatzaren 3an konstituzio iraultzaile bat ezarri zuen. (eu)
- La république des Deux Nations (en polonais : Rzeczpospolita Obojga Narodów ; en latin : Res Publica Utriusque Nationis ; en lituanien : Abiejų Tautų Respublika), scellée par l'union signée le 1er juillet 1569 à Lublin, est un État qui existe jusqu'en 1795, formé par l'union du royaume de Pologne (aussi appelé « la Couronne », Korona) et du grand-duché de Lituanie. Les deux pays, liés par un monarque commun, élu à vie par une Diète commune, avaient un statut égal. Le grand-duché conservait donc ses propres institutions : trésor, armée, dignités (chancelier, hetman, etc.), indépendantes de celles du royaume de Pologne. Elle était une sorte de fédération avant la lettre. Sur le plan institutionnel, la république des Deux Nations était une monarchie élective, caractérisée par les limites imposées au pouvoir monarchique, encadré par des lois renouvelées à chaque début de règne et soumis au contrôle de la Diète (Sejm), et par le rôle prédominant de la noblesse (szlachta), seule catégorie sociale ayant des droits politiques. La république couvrait les territoires actuels de la Pologne et d'une grande partie de l'Ukraine (royaume de Pologne), de la Lituanie, de la Biélorussie et de l'extrémité ouest de la Russie (grand-duché de Lituanie), de la Lettonie et d'une partie de l'Estonie (voïvodie de Livonie, qui relevait directement de la république). C'était un des plus grands États d'Europe qui, pendant des siècles, a résisté aux attaques de l'ordre Teutonique, de la Russie, des Ottomans et des Suédois. Sur le plan linguistique, les langues officielles étaient le latin et le polonais ; le polonais était la langue commune de la noblesse et des personnes cultivées. Mais les échanges quotidiens se faisaient dans les nombreuses langues vernaculaires : lituanien, ruthène (biélorusse et ukrainien), letton, prussien (jusqu'en 1600), bas allemand, yiddish, tatar et arménien. Sur le plan religieux, la religion prédominante était le catholicisme ; mais une partie des populations était catholique de rite grec ou orthodoxe et il existait une minorité importante de protestants. La liberté religieuse avait été garantie par la confédération de Varsovie du 28 janvier 1573, mais au cours du temps, la tendance a été au durcissement en faveur du catholicisme. La République comptait aussi un grand nombre de juifs, qui y avaient trouvé refuge à la fin du Moyen Âge. La république des Deux Nations est aussi remarquable pour avoir établi, en 1773, le plus ancien ministère de l'Éducation nationale (Komisja Edukacji Narodowej), et, quelques années plus tard, la première constitution en Europe et la seconde au monde après celle des États-Unis : la [[Constitution polonaise du 3 mai 1791|Constitution du 3 mai 1791]]. Cette constitution, ainsi que la loi de 1573, sont inscrites dans le registre international « Mémoire du monde » de l'UNESCO. La Constitution de 1791 n'a pas pu être appliquée très longtemps : cause de la guerre russo-polonaise de 1792, elle a été abrogée de fait dès juillet 1792 et de droit en 1793. Peu après, à la suite du deuxième partage de la Pologne (1793), puis du troisième (1795), la République des Deux Nations a cessé d'exister, ses territoires ayant été intégralement annexés par la Russie, la Prusse et l'Autriche. La république des Deux Nations est officiellement considérée comme la Première République de Pologne, la République créée en 1918 ayant été appelée « Deuxième République ». (fr)
- Comhlathas na Polainne - na Liotuáine, nó Ríocht na Polainne agus Ard-Diúcacht na Liotuáine tír stairiúil a bhí inti a bhí ann ó 1569 to 1795. Bhí sé ina aontas de Ríocht na Polainne agus an . Ba í an tír is mó san Eoraip í le linn an 16ú-17ú haois, agus ag a bhuaic, mhair sé beagnach milliún ciliméadar cearnach, agus bhí talamh aige atá anois sa Pholainn, sa Liotuáin, sa Bhealarúis, san Úcráin, sa Rúis, sa Mholdóiv, sa Laitvia agus san Eastóin Bunaíodh an Comhlathas go hoifigiúil ag Aontas Lublin i 1569, ach bhí an dá thír in aontas ó shin 1386. Roinneadh an Críochdheighiltí na Polainne, sa chéad Deighilt den Pholainn. Chaill an tír a lán críocha sa chéad agus sa dara deighilt, agus roinneadh ansin go hiomlán an Phrúis, agus an Rúis. Ní bheadh an Pholainn neamhspleách arís go dtí deireadh an Chéad Chogaidh Dhomhanda Comhlathas na Polainne - na Liotuáine ba chuid lárnach den Chomhrialtas Críostaí é freisin i gCath Vín áit ar bhuaigh siad ar an Impireacht Otamánach Hussars na Polainne tá aithne mhaith orthu ón am seo (ga)
- The Polish–Lithuanian Commonwealth, formally known as the Kingdom of Poland and the Grand Duchy of Lithuania, and, after 1791, as the Commonwealth of Poland, was a bi-confederal state, sometimes called a federation, of Poland and Lithuania ruled by a common monarch in real union, who was both King of Poland and Grand Duke of Lithuania. It was one of the largest and most populous countries of 16th- to 17th-century Europe. At its largest territorial extent, in the early 17th century, the Commonwealth covered almost 1,000,000 km2 (400,000 sq mi) and as of 1618 sustained a multi-ethnic population of almost 12 million. Polish and Latin were the two co-official languages. The Commonwealth was established by the Union of Lublin in July 1569, but the Crown of the Kingdom of Poland and the Grand Duchy of Lithuania had been in a de facto personal union since 1386 with the marriage of the Polish queen Jadwiga (Hedwig) and Lithuania's Grand Duke Jogaila, who was crowned King jure uxoris Władysław II Jagiełło of Poland. The First Partition in 1772 and the Second Partition in 1793 greatly reduced the state's size and the Commonwealth was partitioned out of existence due to the Third Partition in 1795. The Union possessed many features unique among contemporary states. Its political system was characterized by strict checks upon monarchical power. These checks were enacted by a legislature (sejm) controlled by the nobility (szlachta). This idiosyncratic system was a precursor to modern concepts of democracy, as of 1791 constitutional monarchy, and federation. Although the two component states of the Commonwealth were formally equal, Poland was the dominant partner in the union. The Polish–Lithuanian Commonwealth was marked by high levels of ethnic diversity and by relative religious tolerance, guaranteed by the Warsaw Confederation Act 1573; however, the degree of religious freedom varied over time. The Constitution of 1791 acknowledged Catholicism as the "dominant religion", unlike the Warsaw Confederation, but freedom of religion was still granted with it. After several decades of prosperity, it entered a period of protracted political, military, and economic decline. Its growing weakness led to its partitioning among its neighbors (Austria, Prussia, and Russia) during the late 18th century. Shortly before its demise, the Commonwealth adopted a massive reform effort and enacted the 3 May Constitution, which was the first codified constitution in modern European history and the second in modern world history after the United States Constitution. (en)
- Polonia adalah kelurahan di kecamatan Medan Polonia, Medan, Sumatra Utara, Indonesia.
* l
* b
* s (in)
- Persemakmuran Polandia-Lituania, Republik Dua Bangsa (Polandia: Rzeczpospolita Obojga Narodów, Lituania: Žečpospolita atau Abiejų tautų respublika, Belarus: Рэч Паспалітая or Рэч Паспалітая Абодвух Народаў, Latin: Poloniae) adalah sebuah monarki federal yang dibentuk oleh Kerajaan Polandia dan Kadipaten Agung Lituania pada 1569, dan bertahan sampai tahun 1795. Persemakmuran ini merupakan kelanjutan Uni Polandia-Lituania, sebuah uni pribadi antara kedua entitas politik ini yang ada sejak tahun 1386. Persemakmuran ini merupakan salah satu Negara yang terbesar dan paling banyak penduduknya di Eropa dan untuk dua abad bisa secara sukses mempertahankan diri dan melawan invasi Ordo Teutonik, Kekaisaran Mongolia, Kekaisaran Rusia, Kekaisaran Ottoman dan Swedia. Persemakmuran ini terkenal karena sistem politiknya yang sudah mirip dengan sebuah demokrasi modern dan merupakan sistem federasi. Selain itu toleransi antar agama bisa dibanggakan pula. Selain mereka memiliki konstitusi tertulis tertua kedua di dunia. Persemakmuran ini akhirnya hilang dan wilayahnya dibagi-bagi antara Kekaisaran Rusia, Prusia dan Austria pada 1795. Lihat artikel Pembagian Polandia untuk lengkapnya. (in)
- La Confederazione polacco-lituana (in polacco Rzeczpospolita Obojga Narodów; in lituano Abiejų tautų respublika; in bielorusso: Рэч Паспаліта?; in ucraino: Річ Посполита?; in latino: Res Publica Utriusque Nationis), formalmente nota come Corona del Regno di Polonia e Granducato di Lituania o Repubblica delle Due Nazioni e, dopo il 1791, Confederazione di Polonia, fu uno Stato federale composto da Polonia e Lituania governato da un comune monarca in unione reale, che agiva sia in veste di sovrano di Polonia che di granduca di Lituania. Durante il periodo in cui esistette, riuscì a diventare una delle più grandi e popolose entità nazionali dell'Europa tra il XVI e il XVII secolo. Nella fase di massima estensione territoriale, all'inizio del XVII secolo, la Confederazione copriva quasi 1 100 000 di km² e nel 1772 faceva registrare a livello demografico una popolazione di circa 12 milioni di abitanti. Il polacco e il latino risultavano le due lingue ufficiali, mentre tra le più diffuse figuravano il lituano, il ruteno e lo yiddish. La Confederazione vide la luce con l'Unione di Lublino nel luglio 1569, ma la Corona del Regno di Polonia e il Granducato di Lituania erano già entrati in un'unione personale de facto dal 1386 con il matrimonio della regina polacca Edvige e il granduca della Lituania Jogaila, che fu incoronato re jure uxoris Ladislao II Jagellone di Polonia. La prima spartizione nel 1772 e la seconda nel 1793 ridussero notevolmente le dimensioni dello Stato e la Confederazione sparì dalle mappe del continente europeo con la terza spartizione nel 1795. L'Unione possedeva molte caratteristiche uniche tra gli Stati contemporanei: il sistema politico si contraddistingueva per rigidi controlli sul potere monarchico, grazie a una legislatura (sejm) controllata dalla nobiltà locale (szlachta). Questo sistema idiosincratico, nonostante precursore di alcuni dei moderni sistemi di democrazia e a partire dal 1791 convertito in una monarchia costituzionale, si rivelò impreparato a reagire alle aggressive potenze confinanti perché frammentato dalle frange politiche interne. Sebbene i due Stati componenti della Confederazione ricoprissero un ruolo gerarchicamente uguale, la Polonia appariva innegabilmente la metà dominante nell'unione. Tra gli aspetti più caratterizzanti della Confederazione polacco-lituana figuravano alti livelli di diversità etnica e una relativa tolleranza religiosa, garantiti dall'atto di Varsavia del 1573; tuttavia, il grado di libertà religiosa variò nel corso del tempo. La Costituzione del 1791 riconosceva il cattolicesimo come la "religione dominante", a differenza della Confederazione di Varsavia, ma con essa era ancora concessa la libertà di religione. Dopo diversi decenni di prosperità, affrontò una prolungata parentesi di declino politico, oltre che militare ed economico. La sua crescente debolezza portò alla sua divisione tra i suoi vicini (Austria, Prussia e Russia) durante la fine del XVIII secolo. Poco prima della sua dissoluzione, la Confederazione promulgò una massiccia riforma grazie all'introduzione della Costituzione del 3 maggio, la prima ad essere codificata nella storia europea moderna e la seconda nella storia del mondo moderno (dopo quella degli Stati Uniti). (it)
- ポーランド王国およびリトアニア大公国（ポーランドおうこくおよびリトアニアたいこうこく、ポーランド語: Królestwo Polskie i Wielkie Księstwo Litewskie、英語: Kingdom of Poland and the Grand Duchy of Lithuania）、通称ポーランド・リトアニア共和国（ポーランド・リトアニアきょうわこく、英語: Polish–Lithuanian Commonwealth）は、ポーランド王とリトアニア大公の両方を兼ねた実質的に共通の君主によって統治された国、およびポーランドとリトアニアによる連邦である。16世紀から17世紀のヨーロッパで最も大きく、最も人口の多い国の1つであった。17世紀初頭の連邦の最大版図はほぼ100万平方キロメートルを占め、1618年の時点でのほぼ1200万人の多民族を維持した。ポーランド語とラテン語が共同公用語であった。 1569年7月のルブリン合同によって連邦が成立したが、1386年にポーランド女王ヤドヴィガ（ヘドヴィグ）とリトアニア大公ヨガイラの結婚により、ポーランド王国とリトアニア大公国は事実上の同君連合を結び、ポーランド王国のヴワディスワフ2世ヤギェウォが戴冠していた。1772年の第一次ポーランド分割と1793年の第二次ポーランド分割によって国家の規模は大きく縮小され、1795年の第三次ポーランド分割で連邦は消滅した。 連邦は、現代の国家の中でも独自の特徴を多く持っていた。その政治体制は、君主制の権力を厳しく抑制することを特徴としていた。この抑制は、貴族（シュラフタ）が管理する立法府（セイム）によって行われた。この特異な体制は、1791年の時点で民主主義、立憲君主制、連邦制という現代の概念の先駆けとなった。連邦の2つの構成国は形式的には平等であったが、ポーランドが連合における支配的な立場にあった。 ポーランド・リトアニア連邦は、民族の多様性が高く、1573年のワルシャワ連盟協約によって保証された比較的宗教的な寛容さが特徴であったが、宗教の自由の程度は時代によって異なっていた。1791年の憲法では、ワルシャワ盟約とは異なりカトリックを「支配宗教」と認めたものの、宗教の自由は憲法で認められた。 数十年にわたる繁栄の後、政治・軍事・経済の長期的な衰退期に入り、その弱体化は18世紀後半に近隣諸国（オーストリア、プロイセン、ロシア）に分割されるに至った。その崩壊の直前に、連邦は大規模な改革努力を採用し、5月3日憲法を制定した。これは近代ヨーロッパ史上初の成文憲法であり、近代世界史ではアメリカ合衆国憲法に次いで2番目であった。 (ja)
- Polen-Litouwen of het Pools-Litouwse Gemenebest (Pools: Rzeczpospolita Korony Polskiej i Wielkiego Księstwa Litewskiego, letterlijk: Republiek van de Poolse Kroon en Grootvorstendom Litouwen) was een staat in Oost-Europa die bestond van 1569 tot 1795. Het Pools-Litouwse Gemenebest ontstond door het omvormen van de personele unie van het koninkrijk Polen en het grootvorstendom Litouwen tot één staat. (nl)
- 두 국민의 공화국(폴란드어: Rzeczpospolita Obojga Narodów 제치포스폴리타 오보이가 나로두프[*], 리투아니아어: Abiejų Tautų Respublika 아비에유 타우투 레스푸블리카, 독일어: Republik beider Nationen 레푸블리크 바이더 나티오넨[*], 라틴어: Res Publica Utriusque Nationis 레스 푸블리카 우트리우스퀘 나티오니스[*]) 또는 폴란드 왕관령과 리투아니아 대공국(폴란드어: Korona Polska i Wielkie Księstwo Litewskie)은 폴란드 왕국과 리투아니아 대공국이 합쳐져 1569년 세워진 국가이다. 16세기에서 17세기까지 유럽에서 가장 큰 영토와 가장 많은 인구를 지닌 국가 가운데 하나였다. 폴란드-리투아니아의 정치 체제의 가장 큰 특징은 귀족들로 구성된 입법부인 세임이 군주를 선출하는 것이었다. 선출된 군주의 왕권은 법과 의회에 의해 일부 제한되었다. 당시로서는 매우 특이한 이런 성질 때문에 이 국가의 정치는 귀족민주정, 또는 황금의 자유라고 불리었다. 법치를 우선하였다는 점에서 이 정체는 현대 민주주의나 입헌군주제, 공화제의 선구적 형태라고 말할 수 있다. 폴란드-리투아니아를 구성하는 두 나라는 공식적으로 평등한 관계였지만, 실제로는 폴란드가 리투아니아를 지배하였다.. 폴란드-리투아니아의 인구는 매우 다양한 민족적, 종교적 집단으로 구성되어 있었기 때문에 모든 시기가 똑같았다고 할 수는 없지만, 당시로서는 다른 곳에서 찾아 볼 수 없는 종교적 관용이 이루어졌다. 그러나 황금기는 수십년 동안에 불과했고, 17세기 중엽 이후로는 정치적, 군사적, 경제적인 쇠퇴 가 계속되어 1795년 힘이 커진 주변의 절대주의 국가인 러시아, 프로이센, 오스트리아에 의해 영토가 나뉘어져 국가 자체가 없어지는 지경에 이르렀다. 전성기에서 소멸까지의 기간은 매우 짧은 편이었지만, 폴란드-리투아니아는 말기에도 커다란 개혁을 진행하였고 세계에서 가장 오래된 성문헌법 가운데 하나인 1791년 5월 3일 헌법을 탄생시켰다. (ko)
- Rzeczpospolita Obojga Narodów (łac. Res Publica Utriusque Nationis), potocznie: Polska – państwo złożone z Korony Królestwa Polskiego i Wielkiego Księstwa Litewskiego powstałe w roku 1569 na mocy unii lubelskiej, przestało istnieć w wyniku traktatów rozbiorowych w 1795 roku. Unia lubelska była zwieńczeniem długotrwałego procesu unifikującego oba państwa. Polska i Litwa zachowały odrębność, ale połączyła je osoba wspólnie obieranego władcy, wspólny sejm i polityka zagraniczna. Zniesione zostały również granice celne, wprowadzono wspólną monetę i system administracyjny; dążono również do unifikacji prawodawstwa. Unia lubelska zakończyła również proces unifikacji Korony Polskiej, ostatecznie włączono księstwa oświęcimskie i zatorskie (1564), a także zniesiono autonomię Prus Królewskich (1569). Do Korony przyłączono Podlasie, Wołyń, Podole wschodnie i Kijowszczyznę. Kształtowanie się wzajemnych stosunków nie zakończyło się na sejmie lubelskim. Postępujące procesy unifikacyjne prowadziły do zacierania się różnic między poszczególnymi krajami. Rzeczpospolita była jednym z największych państw w Europie, w 1637 roku po wojnach z Moskwą osiągnęła największy obszar ponad ok. 990 tys. km². Liczba ludności w połowie XVII stulecia wynosiła 11 mln, potem lata wojen i klęsk naturalnych spowodowały znaczny spadek ludności, jednak do 1771 zaludnienie wzrosło do 12–14 mln. Rzeczpospolita była państwem stanowym, z dominującym znaczeniem szlachty, o której pozycji świadczyła wyłączność na prawo do zasiadania w sejmie. Trzy „stany sejmujące”, a więc król, senat i sejm właściwy, czyli izba poselska, były jedynymi wspólnymi organami całej Rzeczypospolitej, wspólnie decydującymi o polityce państwa. Z tego powodu ustrój Rzeczypospolitej określa się jako monarchię mieszaną, w odróżnieniu od monarchii absolutnej, gdzie władza skupiona była w ręku monarchy, a nie jak w przypadku polskim sprawowana przez trzy odrębne organy. Szlachta posiadała również prawo do wyboru władcy po śmierci poprzednika, w wyborze mógł brać udział każdy szlachetnie urodzony. Wśród szlachty budziło to poczucie, że to oni stanowią naród polityczny kraju, a wręcz że sami są Rzecząpospolitą. Rola władcy była ograniczona władzą sejmu, król jednak zachował wyłączne prawo do nadawania urzędów, zarządzania dobrami królewskimi, był również najwyższym sędzią i naczelnym wodzem, kierował także polityką zagraniczną kraju w porozumieniu z senatem. Zunifikowane państwo kontynuowało rozpoczęte w czasach jagiellońskich wojny o Inflanty ze Szwecją i Rosją. W konflikcie ze Szwecją doszła jeszcze kwestia rywalizacji między polską a szwedzką linią dynastii Wazów o tron szwedzki. Wojny pierwszego okresu Rzeczypospolitej, mimo relatywnie korzystnego przebiegu i rezultatów, ujawniły problemy ustrojowe kraju. Wojny z sąsiadami w drugiej połowie XVII wieku, powstania i rebelie kozackie, załamanie się popytu na eksportowane w dużej ilości zboże doprowadziły do kryzysu gospodarczego państwa. Po nim nastąpił także kryzys polityczny, prowadzący w efekcie do anarchii i rozkładu instytucji władzy. W XVIII wieku Rzeczpospolita wpadła w orbitę wpływów rosyjskich, mimo prób reform, przede wszystkim w okresie Sejmu Czteroletniego została zlikwidowana na skutek trzech rozbiorów w 1772, 1793 i 1795 roku. Do końca istnienia Rzeczypospolitej Obojga Narodów Kraków zachował wiele cech stołeczności – wyłączność na koronacje i pochówki monarchów. Rola Warszawy rosła od XVI wieku, kiedy stała się ona głównym miejscem obrad sejmów walnych, oprócz sejmu koronacyjnego, który odbywał się w Krakowie. W Warszawie również, od 1573 roku, odbywały się wolne elekcje. Zaś w latach 1596–1611 przeniesiono tutaj dwór monarszy, a także siedziby najwyższych urzędów. Wilno po unii lubelskiej nie utrzymało formalnych funkcji stolicy Rzeczypospolitej Obojga Narodów. W ocenie Marcelego Kosmana, w II połowie XVIII w. poprzez termin Polak rozumiano szlachtę całej . (pl)
- Pölen är en sjö i Gävle kommun i Gästrikland och ingår i Hamrångeån-Testeboåns kustområde. Sjön har en area på 0,0506 kvadratkilometer och ligger 1,9 meter över havet. (sv)
- A República das Duas Nações, conhecida também por Comunidade das Duas Nações, Comunidade dos Dois Povos, Comunidade Polaco-Lituana ou Primeira República da Polônia, (polonês: Rzeczpospolita Obojga Narodów; lituano: Abiejų tautų respublika), foi um dos maiores e mais populosos países da Europa no século XVII. Sua estrutura política: república aristocrática, semifederal e semiconfederada, foi constituída em 1569, pela União de Lublin, que uniu o Reino da Polônia e o Grão-Ducado da Lituânia, e durou nesta forma até a adoção da Constituição de 3 de maio de 1791. A República abrangia não apenas os territórios do que são hoje a Polônia e a Lituânia, mas também todo o território da Bielorrússia e Letônia, grande parte da Ucrânia e Estônia e a parte ocidental da atual Rússia (óblasts de Smolensk e Kaliningrado). Originariamente as línguas oficiais da República eram o polonês e o latim (no Reino da Polônia) e o ruteno e o lituano (no Grão-Ducado da Lituânia). A República foi uma extensão da União Polaco-Lituana, uma união pessoal entre aqueles dois Estados que existia desde 1386 (ver União de Krewo). O sistema político da República, frequentemente chamado de democracia dos nobres ou liberdade dourada, foi caracterizado pela redução, por meio de leis, do poder do soberano e pelo controle do Poder legislativo (Sejm) pela nobreza (szlachta). Este sistema foi o precursor das concepções modernas de ampla democracia e de monarquia constitucional, bem como de federação. Os dois estados que compunham a República eram formalmente iguais, embora na realidade a Polônia fosse o parceiro dominante na união. A Igreja Católica Apostólica Romana tinha grande influência nos assuntos da República, mesmo assim o Estado foi capaz de manter uma relativa tolerância religiosa, embora o seu grau tenha variado com o tempo. Sua economia foi baseada principalmente na agricultura. Enquanto que o primeiro século da República foi uma era dourada tanto para a Polônia quanto para a Lituânia, o segundo século foi marcado por derrotas militares, um retorno à servidão para os camponeses e o crescimento do anarquismo na vida política. Pouco antes de sua dissolução, a República adotou a terceira constituição nacional codificada mais antiga do mundo na história moderna, depois da de 1755, documento fundacional da efémera República da Córsega (1755 a 1769), e da Constituição dos Estados Unidos. O Ducado de Varsóvia, constituído em 1807, remonta sua origem à República. Outros movimentos de restauração surgiram durante a Revolta de Janeiro (1863–1864) e na década de 1920, na tentativa fracassada de Józef Piłsudski de criar uma federação liderada pela Polônia chamada Międzymorze ("entre mares"), que incluiria a Lituânia e a Ucrânia. Hoje em dia, a República da Polônia se considera uma sucessora da República das Duas Nações enquanto que a República da Lituânia, anterior à Segunda Guerra Mundial, se distanciou de qualquer associação com ela por considerar não ter sido historicamente beneficiada com sua existência. (pt)
- Polsk-litauiska samväldet eller Polen-Litauen (polska: Rzeczpospolita Obojga Narodów; litauiska: Abiejų Tautų Respublika) var mellan 1385 och 1795 en statsbildning i Central- och Östeuropa. (sv)
- Річ Посполи́та (пол. Rzeczpospolita, лит. Žečpospolita, біл. Рэч Паспалі́тая, ст.-укр. Рѣчъ Посполита) — у 1569—1795 роках монархічна конфедерація Польського королівства і Великого князівства Литовського і Руського. Займала терени сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, Молдови, південної Естонії та заходу Росії. Столиця розташовувалася у Кракові (до 1596) і Варшаві (після 1596). Утворилася 1569 року внаслідок Люблінської унії, що об'єднала Велике Князівство Литовське, Руське й Жемайтське та Королівство Польське. Очолював її виборний монарх, який мав складений титул короля польського і Великого Князя Литовського. У країні панувала шляхетська демократія, що забезпечувалася через вибори до представницьких та місцевих органів: сейму, сеймиків, судів тощо. Країна мала високий рівень децентралізації управління. Одна з найбільших держав континенту в ранньому новому часі. В першій половині XVII століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 990 тисяч км², на якій мешкало до 11 млн осіб різних національностей та конфесій. Декларувала свободу віросповідання актом Варшавської конфедерації 1573 року, проте протягом майже усього існування держави домінантну позицію в ній займала католицька церква. В елітарній культурі панували латинська і польська мови, а також ідеологія сарматизму. Вела перманентні війни із сусідами: Московією на сході, Швецією на півночі, Османською імперією та Кримським ханством на півдні. Після великого козацького повстання 1648 року, що згодом спровокувало вторгнення шведів та московитів, втратила чверть усіх територій. У XVIII столітті, значною мірою через сваволю та анархічність магнатів та шляхти, стала об'єктом політики сусідніх держав й опинилася під сильним впливом молодої Російської імперії. 1772 року втратила третину земель внаслідок поділів між Московією, Пруссією та Австрією. Після ухвалення Конституції 3 травня 1791 року проголошена унітарною державою, конституційною монархією. Припинила існування в результаті поділів Речі Посполитої між Російською імперією, Пруссією та Австрією в 1793 і 1795 роках. (uk)
- Речь Посполи́тая (польск. Rzeczpospolita, з.-рус. Рѣч Посполита) — конфедеративное государство, возникшее в результате объединения Королевства Польского и Великого княжества Литовского на основе Люблинской унии в 1569 году и ликвидированное в 1795 году с разделом его земель между Российской империей, Пруссией и Австрией. Располагалась преимущественно на территориях современных Польши, Украины, Белоруссии и Литвы, а также частично на территории современных России, Латвии, Молдавии, Эстонии и Словакии. При наличии единого государственного устройства Королевство Польское и Великое княжество Литовское имели каждое свой собственный административный аппарат, казну, войско и законы. Главой государства являлся пожизненно избираемый сеймом монарх, носивший титул короля польского и великого князя литовского. Существовавший в Речи Посполитой специфический политический режим принято называть шляхетской демократией. (ru)
- 波蘭立陶宛聯邦（波蘭語：Rzeczpospolita Obojga Narodów；立陶宛語：Abiejų Tautų Respublika），正式名称是波蘭王國王冠領地和立陶宛大公国（Królestwo Polskie i Wielkie Księstwo Litewskie；Lenkijos Karalystė ir Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė），简称波蘭立陶宛（Rzeczpospolita；Žečpospolita）、波立联邦，1791年后称作波兰联邦（Rzeczpospolita Polska），是欧洲历史上的一个二元君主制君合國，由波兰王国王冠领地（即波蘭部份）和立陶宛大公国共同组成，其創立的法理依據來自《卢布林联合》，於1792年俄波戰爭中战败而解体。 波蘭-立陶宛的法律政治制度，呈现出超前性和多元性，以當時少有的宗教自由和對農奴的寬容而闻名，波蘭享有當時世界比例最大的選民人數，還和荷蘭的阿姆斯特丹並列為16-18世紀犹太人唯二的避难所，這讓歐洲史學家習慣稱波蘭-立陶宛為「最尊貴共和國」的名號。它的许多特点体现出它在当时是一个独一无二的国家：整個聯邦的政治制度被稱為波蘭選王制，是貴族共和制和選舉君主制的混合，法律与由眾議院贵族（音譯為施拉赤塔，原文為Szlachta，意思為眾議院的公民）控制的议会（音譯為瑟姆，原文為Sejm，意思為議會）限制君主的权力，這種制度是现代民主制、君主立宪制及联邦制的先驱。 该联邦的两个主体国家，波兰王国和立陶宛大公国在原则上是平等的。雖然波蘭並沒有強制對立陶宛實行過同化政策，立陶宛大公國也在一開始保有相當大的獨立性，不過波兰王国因為經濟、軍事、文化方面的優勢較強而成為实际上的统治者，經過時間的推移，立陶宛的貴族在語言和文化上被波蘭自動同化，以至於波蘭立陶宛聯邦對「立陶宛」這一概念的認同逐漸消亡。 在波兰黄金时代的几十年后，联邦在17世纪中期遭遇政治混乱期，國勢江河日下——在联邦末期時，它也繼續经历重大法治改革的進步，其中包括編纂《五三宪法》這個现代史上第二悠久的成文憲法。1772年波蘭-立陶宛開始被三大強鄰奧地利（哈布斯堡-洛林皇朝）、普鲁士王國和俄罗斯帝国三度瓜分，最后於1795年徹底消失。葉卡捷琳娜大帝通過三次瓜分波蘭，是吞併掉原立陶宛大公國的幾乎所有領土，進而令帝俄吸收了一些講波蘭語的精英、使用白羅斯語的農民和大部分居民為猶太人的城鎮。波蘭-立陶宛就此的終結也標誌了其獨有政治制度的終結，包括了非天主教子民如猶太人等幾百年來在當地體系內所享受到共同的制度性包容。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Polonia adalah kelurahan di kecamatan Medan Polonia, Medan, Sumatra Utara, Indonesia.
* l
* b
* s (in)
- Polen-Litouwen of het Pools-Litouwse Gemenebest (Pools: Rzeczpospolita Korony Polskiej i Wielkiego Księstwa Litewskiego, letterlijk: Republiek van de Poolse Kroon en Grootvorstendom Litouwen) was een staat in Oost-Europa die bestond van 1569 tot 1795. Het Pools-Litouwse Gemenebest ontstond door het omvormen van de personele unie van het koninkrijk Polen en het grootvorstendom Litouwen tot één staat. (nl)
- Pölen är en sjö i Gävle kommun i Gästrikland och ingår i Hamrångeån-Testeboåns kustområde. Sjön har en area på 0,0506 kvadratkilometer och ligger 1,9 meter över havet. (sv)
- Polsk-litauiska samväldet eller Polen-Litauen (polska: Rzeczpospolita Obojga Narodów; litauiska: Abiejų Tautų Respublika) var mellan 1385 och 1795 en statsbildning i Central- och Östeuropa. (sv)
- الكومنولث البولندي الليتواني هي دولة سابقة تشكلت بعد اتحاد لوبلين بين مملكة بولندا ودوقية ليتوانيا في 1569. الكومنويلث الجديد كان من أكثر البلدان سكانا في أوروبا خلال القرنين السادس عشر والسابع عشر. وبلغت مساحة الكومنولث في أقصى اتساعه خلال مطلع القرن السابع عشر 400,000 ميل مربع (1,000,000 كـم2) وعاش في أراضيه ما يناهز الأحد عشر مليون نسمة من مختلف الأقوام والإثنيات. كانت البولندية إلى جانب اللاتينية اللغتين الرسميتين للكومنولث. (ar)
- La Confederació de Polònia i Lituània o República de les Dues Nacions, o també Corona de Polònia i Gran Ducat de Lituània, fou una república aristocràtica federalformada per la Corona del Regne de Polònia i el Gran Ducat de Lituània establerta el 1569 en virtut de la unió de Lublin. Va deixar d'existir com a conseqüència dels tractats de partició el 1795. (ca)
- Polsko-litevská unie, oficiálně nazývaná Království polské a Velkoknížectví litevské (polsky Królestwo Polskie i Wielkie Księstwo Litewskie, litevsky Lenkijos Karalystė ir Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė, latinsky Regnum Poloniae Magnusque Ducatus Lithuaniae, bělorusky Каралеўства Польскае і Вялікае Княства Літоўскае) bylo v letech 1569–1791 soustátí ve střední a východní Evropě. Oficiálně vznikl uzavřením smlouvy mezi Korunou království polského a Litevským velkoknížectvím dne 12. srpna 1569 v Lublinu (tzv. Lublinská unie). Od roku 1791 do svého zániku v roce 1795 existovalo již jen ve značně zmenšeném územním rámci pod názvem Nejjasnější Republika polská (polsky Najjaśniejsza Rzeczpospolita Polska či jen Republika polská, teprve po roce 1967 vešla ve známost jako „Republika obou národů“ (cs)
- Η Πολωνική-Λιθουανική Κοινοπολιτεία, επίσημα γνωστή ως το Στέμμα του Βασιλείου της Πολωνίας και του Μεγάλου Δουκάτου της Λιθουανίας και, μετά το 1791, η Κοινοπολιτεία της Πολωνίας, ήταν χώρα και δι-ομοσπονδία της Πολωνίας και της Λιθουανίας, την οποία κυβερνούσε ένας κοινός μονάρχης σε πραγματική ένωση, ο οποίος ήταν και Βασιλιάς της Πολωνίας και Μεγάλος Δούκας της Λιθουανίας. Ήταν μια από τις μεγαλύτερες και πιο πυκνοκατοικημένες χώρες της Ευρώπης του 16ου έως 17ου αιώνα. Στη μεγαλύτερη εδαφική της έκταση, στις αρχές του 17ου αιώνα, η Κοινοπολιτεία κάλυπτε σχεδόν 1.000.000 τετραγωνικά χιλιόμετρα και μέχρι το 1618 διατήρησε έναν πολυεθνικό πληθυσμό σχεδόν 12 εκατομμυρίων. Τα πολωνικά και τα λατινικά ήταν οι δύο συν-επίσημες γλώσσες. (el)
- Polen-Litauen (auch Rzeczpospolita oder Königliche Republik sowie lateinisch Respublica Poloniae genannt) war ein von 1569 bis 1795 bestehender Staat in Mittel- und Osteuropa. Der föderale und feudale Ständestaat besaß Elemente einer Republik auf Basis einer parlamentarisch-konstitutionellen Monarchie (monarchia mixta, lateinisch: „gemischte Monarchie“) und einen mehrheitlich von der Aristokratie in der Freien Wahl gewählten Herrscher an der Staatsspitze. (de)
- Respubliko de Ambaŭ Nacioj (pole Rzeczpospolita Obojga Narodów, litove Žečpospolita aŭ Abiejų tautų respublika, beloruse Рэч Паспалітая aŭ Рэч Паспалітая Абодвух Народаў, ukraine Річ Посполита, latine Res Publica Utriusque Nationis), plennome ankaŭ Respubliko de Pola Kronlando kaj de Granda Duklando de Litovio aŭ konata ankaŭ kiel Pol–Litova Unuiĝo - estis federacio farita kiel rezultato de Lublina Unio (interkonsentita en 1569). La union kreis Pola Regno kaj Granda Duklando de Litovio. Ĝistiaman personan union inter la du ŝtatoj anstataŭis unio reala. (eo)
- La Mancomunidad de Polonia-Lituania (o simplemente Polonia-Lituania), conocida en su época como la República o Mancomunidad de las Dos Naciones (en polaco: Rzeczpospolita Obojga Narodów, en lituano: Abiejų tautų respublika, en bielorruso: Рэч Паспалітая, en ucraniano: Річ Посполита y en latín: Res Publica Utriusque Nationis), a partir del siglo XVIII también llamada oficialmente República de Polonia o Primera República Polaca, (en polaco: Rzeczpospolita Polska), fue una monarquía aristocrática federal formada en 1569 por el Reino de Polonia y el Gran Ducado de Lituania mediante la Unión de Lublin, y existió hasta las sucesivas Particiones de Polonia en 1772, 1793 y 1795. El Estado no cubría solo los actuales territorios de Lituania y Polonia (excepto la actual zona occidental de este país) (es)
- Bi Nazioen Errepublika (polonieraz: Rzeczpospolita Obojga Narodów; lituanieraz: Abiejų tautų respublika) edo Poloniar-Lituaniar Batasuna (lituanieraz: Lenkijos Karalystė ir Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė) 1569an Poloniak eta Lituaniak sortutako erresuma izan zen. XVI. eta XVII. mendeetako Europan orduko herrialderik handienetariko bat izan zen, milioi bat kilometro koadroko azalera eta hamaika milioi biztanle izanik. (eu)
- Comhlathas na Polainne - na Liotuáine, nó Ríocht na Polainne agus Ard-Diúcacht na Liotuáine tír stairiúil a bhí inti a bhí ann ó 1569 to 1795. Bhí sé ina aontas de Ríocht na Polainne agus an . Ba í an tír is mó san Eoraip í le linn an 16ú-17ú haois, agus ag a bhuaic, mhair sé beagnach milliún ciliméadar cearnach, agus bhí talamh aige atá anois sa Pholainn, sa Liotuáin, sa Bhealarúis, san Úcráin, sa Rúis, sa Mholdóiv, sa Laitvia agus san Eastóin Bunaíodh an Comhlathas go hoifigiúil ag Aontas Lublin i 1569, ach bhí an dá thír in aontas ó shin 1386. (ga)
- The Polish–Lithuanian Commonwealth, formally known as the Kingdom of Poland and the Grand Duchy of Lithuania, and, after 1791, as the Commonwealth of Poland, was a bi-confederal state, sometimes called a federation, of Poland and Lithuania ruled by a common monarch in real union, who was both King of Poland and Grand Duke of Lithuania. It was one of the largest and most populous countries of 16th- to 17th-century Europe. At its largest territorial extent, in the early 17th century, the Commonwealth covered almost 1,000,000 km2 (400,000 sq mi) and as of 1618 sustained a multi-ethnic population of almost 12 million. Polish and Latin were the two co-official languages. (en)
- Persemakmuran Polandia-Lituania, Republik Dua Bangsa (Polandia: Rzeczpospolita Obojga Narodów, Lituania: Žečpospolita atau Abiejų tautų respublika, Belarus: Рэч Паспалітая or Рэч Паспалітая Абодвух Народаў, Latin: Poloniae) adalah sebuah monarki federal yang dibentuk oleh Kerajaan Polandia dan Kadipaten Agung Lituania pada 1569, dan bertahan sampai tahun 1795. Persemakmuran ini akhirnya hilang dan wilayahnya dibagi-bagi antara Kekaisaran Rusia, Prusia dan Austria pada 1795. Lihat artikel Pembagian Polandia untuk lengkapnya. (in)
- La république des Deux Nations (en polonais : Rzeczpospolita Obojga Narodów ; en latin : Res Publica Utriusque Nationis ; en lituanien : Abiejų Tautų Respublika), scellée par l'union signée le 1er juillet 1569 à Lublin, est un État qui existe jusqu'en 1795, formé par l'union du royaume de Pologne (aussi appelé « la Couronne », Korona) et du grand-duché de Lituanie. Les deux pays, liés par un monarque commun, élu à vie par une Diète commune, avaient un statut égal. Le grand-duché conservait donc ses propres institutions : trésor, armée, dignités (chancelier, hetman, etc.), indépendantes de celles du royaume de Pologne. Elle était une sorte de fédération avant la lettre. (fr)
- La Confederazione polacco-lituana (in polacco Rzeczpospolita Obojga Narodów; in lituano Abiejų tautų respublika; in bielorusso: Рэч Паспаліта?; in ucraino: Річ Посполита?; in latino: Res Publica Utriusque Nationis), formalmente nota come Corona del Regno di Polonia e Granducato di Lituania o Repubblica delle Due Nazioni e, dopo il 1791, Confederazione di Polonia, fu uno Stato federale composto da Polonia e Lituania governato da un comune monarca in unione reale, che agiva sia in veste di sovrano di Polonia che di granduca di Lituania. Durante il periodo in cui esistette, riuscì a diventare una delle più grandi e popolose entità nazionali dell'Europa tra il XVI e il XVII secolo. Nella fase di massima estensione territoriale, all'inizio del XVII secolo, la Confederazione copriva quasi 1 100 (it)
- 두 국민의 공화국(폴란드어: Rzeczpospolita Obojga Narodów 제치포스폴리타 오보이가 나로두프[*], 리투아니아어: Abiejų Tautų Respublika 아비에유 타우투 레스푸블리카, 독일어: Republik beider Nationen 레푸블리크 바이더 나티오넨[*], 라틴어: Res Publica Utriusque Nationis 레스 푸블리카 우트리우스퀘 나티오니스[*]) 또는 폴란드 왕관령과 리투아니아 대공국(폴란드어: Korona Polska i Wielkie Księstwo Litewskie)은 폴란드 왕국과 리투아니아 대공국이 합쳐져 1569년 세워진 국가이다. 16세기에서 17세기까지 유럽에서 가장 큰 영토와 가장 많은 인구를 지닌 국가 가운데 하나였다. 폴란드-리투아니아의 정치 체제의 가장 큰 특징은 귀족들로 구성된 입법부인 세임이 군주를 선출하는 것이었다. 선출된 군주의 왕권은 법과 의회에 의해 일부 제한되었다. 당시로서는 매우 특이한 이런 성질 때문에 이 국가의 정치는 귀족민주정, 또는 황금의 자유라고 불리었다. (ko)
- ポーランド王国およびリトアニア大公国（ポーランドおうこくおよびリトアニアたいこうこく、ポーランド語: Królestwo Polskie i Wielkie Księstwo Litewskie、英語: Kingdom of Poland and the Grand Duchy of Lithuania）、通称ポーランド・リトアニア共和国（ポーランド・リトアニアきょうわこく、英語: Polish–Lithuanian Commonwealth）は、ポーランド王とリトアニア大公の両方を兼ねた実質的に共通の君主によって統治された国、およびポーランドとリトアニアによる連邦である。16世紀から17世紀のヨーロッパで最も大きく、最も人口の多い国の1つであった。17世紀初頭の連邦の最大版図はほぼ100万平方キロメートルを占め、1618年の時点でのほぼ1200万人の多民族を維持した。ポーランド語とラテン語が共同公用語であった。 ポーランド・リトアニア連邦は、民族の多様性が高く、1573年のワルシャワ連盟協約によって保証された比較的宗教的な寛容さが特徴であったが、宗教の自由の程度は時代によって異なっていた。1791年の憲法では、ワルシャワ盟約とは異なりカトリックを「支配宗教」と認めたものの、宗教の自由は憲法で認められた。 (ja)
- Rzeczpospolita Obojga Narodów (łac. Res Publica Utriusque Nationis), potocznie: Polska – państwo złożone z Korony Królestwa Polskiego i Wielkiego Księstwa Litewskiego powstałe w roku 1569 na mocy unii lubelskiej, przestało istnieć w wyniku traktatów rozbiorowych w 1795 roku. Rzeczpospolita była jednym z największych państw w Europie, w 1637 roku po wojnach z Moskwą osiągnęła największy obszar ponad ok. 990 tys. km². Liczba ludności w połowie XVII stulecia wynosiła 11 mln, potem lata wojen i klęsk naturalnych spowodowały znaczny spadek ludności, jednak do 1771 zaludnienie wzrosło do 12–14 mln. (pl)
- A República das Duas Nações, conhecida também por Comunidade das Duas Nações, Comunidade dos Dois Povos, Comunidade Polaco-Lituana ou Primeira República da Polônia, (polonês: Rzeczpospolita Obojga Narodów; lituano: Abiejų tautų respublika), foi um dos maiores e mais populosos países da Europa no século XVII. Sua estrutura política: república aristocrática, semifederal e semiconfederada, foi constituída em 1569, pela União de Lublin, que uniu o Reino da Polônia e o Grão-Ducado da Lituânia, e durou nesta forma até a adoção da Constituição de 3 de maio de 1791. A República abrangia não apenas os territórios do que são hoje a Polônia e a Lituânia, mas também todo o território da Bielorrússia e Letônia, grande parte da Ucrânia e Estônia e a parte ocidental da atual Rússia (óblasts de Smolensk e (pt)
- Речь Посполи́тая (польск. Rzeczpospolita, з.-рус. Рѣч Посполита) — конфедеративное государство, возникшее в результате объединения Королевства Польского и Великого княжества Литовского на основе Люблинской унии в 1569 году и ликвидированное в 1795 году с разделом его земель между Российской империей, Пруссией и Австрией. Располагалась преимущественно на территориях современных Польши, Украины, Белоруссии и Литвы, а также частично на территории современных России, Латвии, Молдавии, Эстонии и Словакии. (ru)
- Річ Посполи́та (пол. Rzeczpospolita, лит. Žečpospolita, біл. Рэч Паспалі́тая, ст.-укр. Рѣчъ Посполита) — у 1569—1795 роках монархічна конфедерація Польського королівства і Великого князівства Литовського і Руського. Займала терени сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, Молдови, південної Естонії та заходу Росії. Столиця розташовувалася у Кракові (до 1596) і Варшаві (після 1596). (uk)
- 波蘭立陶宛聯邦（波蘭語：Rzeczpospolita Obojga Narodów；立陶宛語：Abiejų Tautų Respublika），正式名称是波蘭王國王冠領地和立陶宛大公国（Królestwo Polskie i Wielkie Księstwo Litewskie；Lenkijos Karalystė ir Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė），简称波蘭立陶宛（Rzeczpospolita；Žečpospolita）、波立联邦，1791年后称作波兰联邦（Rzeczpospolita Polska），是欧洲历史上的一个二元君主制君合國，由波兰王国王冠领地（即波蘭部份）和立陶宛大公国共同组成，其創立的法理依據來自《卢布林联合》，於1792年俄波戰爭中战败而解体。 该联邦的两个主体国家，波兰王国和立陶宛大公国在原则上是平等的。雖然波蘭並沒有強制對立陶宛實行過同化政策，立陶宛大公國也在一開始保有相當大的獨立性，不過波兰王国因為經濟、軍事、文化方面的優勢較強而成為实际上的统治者，經過時間的推移，立陶宛的貴族在語言和文化上被波蘭自動同化，以至於波蘭立陶宛聯邦對「立陶宛」這一概念的認同逐漸消亡。 (zh)
|
.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_LACMA_M.2007.211.720a-b.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_2010-07-14_067.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}