| dbo:abstract
|
- Els safàvides foren una dinastia que va governar a Pèrsia des del segle xvi fins al xviii. (ca)
- الدَّوْلَةُ الصَّفْويَّةُ أو الإِمْبِراطوريَّةُ الصَّفْويَّةُ (بالفارسية: ایران صفوی) هِيَ دَوْلَةٌ اسلامية شيعيَّةٌ على المذْهبِ الِاثْنَيِّ عُشْري تأَسّست فِي إيران وانطلقت منها لِلتّوسُّع في الشَّرق والغرب باتجاه خراسان وأفغانستان وأذربيجان والعراق وديار بكر وبلاد الكرج فِي الشَّمال. إن ظروف ظهور هذه الدولة نشأ نتيجة تَفَتُّت الإِمْبِراطوريَّةُ التَّيْموريَّةُ حيث كانت إيران تعاني فوضى الِانقِسامِ بين مُلوكِ ضِعافٍ، وقد اتفق اعتلاء السلالة الصفوية العرش في إيران مع بداية القرن السّادسُ عشر المِيلادِيِّ. كانت السلالة الصفوية من أعظم الإمبراطوريات التي تولت الحكم في إيران منذ عام 1501م وحتى عام 1763م وذلك عقب الفَتْحُ الإسْلَامِيُّ لِفَارِسَ الذي استمر لمدة سبع قرون. وهي في الغالب تعتبر بداية التاريخ الإيراني الحديث، فضلاً عن كونها واحدة من إمبراطوريات البارود. أسس الشياه الصفويون (جمع كلمة شاه بمعنى ملك) المدرسة الإثني عشرية المسلمة الشيعة باعتبارها الديانة الرسمية للإمبراطورية مما يجعلها من أهم نقاط التحول في التاريخ الإسلامي. يرجع أصل السلالة الصفوية إلى أمر الناس بالتصوّف، والتي بدأت من مدينة أردبيل في منطقة أذربيجان. فقد كانت سلالة إيرانية من أصل كردي ولكن أثناء فترة الحكم تزاوج العديد منهم من التركمان وجورجيا والشركس واليونان. بدأ الصفويون انطلاقًا من قاعدتهم في أدربيل، فرض سيطرتهم على أجزاء من إيران الكبرى وأكدوا مجددًا على الهوية الإيرانية للمنطقة، ومن هذا المنطلق أصبحوا أول سلالة نقية حاكمة منذ عهد الإمبراطورية الساسانية مما ترتب عليه إنشاء دولة قومية تعرف باسم إيران. تولى الصفويون الحكم منذ عام 1501م وحتى عام 1722م (شهدت إصلاحًا سريعًا منذ 1729م عام وحتى 1736م)، وعندما بلغت أوج ازدهارها تولت حكم كل ما يعرف الآن باسم إيران وأذربيجان والبحرين وأرمينيا وشرق جورجيا وأجزاء من المناطق الشمالية من القوقاز والعراق والكويت وأفغانستان فضلاً عن تركيا وسوريا وباكستان وتركمانستان وأوزبكستان. بالرغم من زوال المملكة عام 1736م، فقد كان الميراث الذي خلفوه وراءهم بمثابة نهضة لإيران كمعقل اقتصادي بين الشرق والغرب، واعتمدت إقامة دولة فاعلة وبيروقراطية على «الضوابط والموازين»، وابتكاراتهم المعمارية واهتماماتهم بالفنون الجميلة. ولقد ترك الصفويون أثرهم أيضًا حتى عصرنا الحالي، وذلك من خلال فرض المذهب الإثني عشري في إيران كما هو الحال في معظم مناطق القوقاز والأناضول وما بين النهرين. (ar)
- El Imperio safávida o dinastía safawí (1501-1722) (Azerbaiyán: Səfəvilər dövləti) (persa: دودمان صفوی) es considerado como el más grande Imperio iraní desde la conquista musulmana de Persia. Los safávidas son originarios de Ardebil, una ciudad del Azerbaiyán iraní, al norte de Irán. Eran predominantemente una dinastía de habla túrquica, cuyo idioma clásico era el persa. Los safávidas crearon un Estado iraní unificado e independiente por primera vez desde la conquista musulmana de Persia, reafirmaron la identidad política iraní y establecieron el islam chiita como la religión oficial de Irán mediante una teocracia en la que los imanes chiitas, a diferencia de los califas suníes, encarnan a la vez los poderes espiritual y terrenal. El Imperio safávida chiita y el Imperio otomano sunita estuvieron enfrentados constantemente por guerras de religión. Los safávidas gobernaron Irán entre 1502 y 1722, año en que invadieron sus dominios las fuerzas pastunes de Mir Mahmud Hotaki. Posteriormente, en 1736, se apoderó del territorio la dinastía afsárida, aunque algunos señores safávidas perduraron hasta 1760. (es)
- Safavid Iran or Safavid Persia (/ˈsæfəvɪd, ˈsɑː-/), also referred to as the Safavid Empire, was one of the greatest Iranian empires after the 7th-century Muslim conquest of Persia, which was ruled from 1501 to 1736 by the Safavid dynasty. It is often considered the beginning of modern Iranian history, as well as one of the gunpowder empires. The Safavid Shāh Ismā'īl I established the Twelver denomination of Shīʿa Islam as the official religion of the empire, marking one of the most important turning points in the history of Islam. An Iranian dynasty rooted in the Sufi Safavid order founded by Kurdish sheikhs, it heavily intermarried with Turkoman, Georgian, Circassian, and Pontic Greek dignitaries and was Turkish-speaking and Turkified. From their base in Ardabil, the Safavids established control over parts of Greater Iran and reasserted the Iranian identity of the region, thus becoming the first native dynasty since the Buyids to establish a national state officially known as Iran. The Safavids ruled from 1501 to 1722 (experiencing a brief restoration from 1729 to 1736 and 1750 to 1773) and, at their height, they controlled all of what is now Iran, Republic of Azerbaijan, Bahrain, Armenia, eastern Georgia, parts of the North Caucasus including Russia, Iraq, Kuwait, and Afghanistan, as well as parts of Turkey, Syria, Pakistan, Turkmenistan, and Uzbekistan. Despite their demise in 1736, the legacy that they left behind was the revival of Iran as an economic stronghold between East and West, the establishment of an efficient state and bureaucracy based upon "checks and balances", their architectural innovations, and patronage for fine arts. The Safavids have also left their mark down to the present era by establishing Twelver Shīʿīsm as the state religion of Iran, as well as spreading Shīʿa Islam in major parts of the Middle East, Central Asia, Caucasus, Anatolia, the Persian Gulf, and Mesopotamia. (en)
- ( 이 문서는 사파비 왕조의 통치국에 대한 것입니다. 이 제국을 다스린 왕조에 대해서는 사파비 왕조 문서를 참고하십시오) 대이란국(페르시아어: ملک وسیعالفضای ایران), 또는 사파비 제국(페르시아어: امپراتوری صفوی)은 사파비 왕조의 시조인 이스마일 1세가 건국한 페르시아 제국이다. 12이맘파의 수피 종단인 사피파 종단에서 비롯되었다. 대부분의 이슬람 국가들이 수니파를 믿은 것과는 달리 사파비 제국은 파티마 칼리파국와 함께 대표적인 시아파 이슬람 국가이다. (ko)
- Сефевидское государство или Сефевидский Иран, также Сефевидская Персия, иногда Сефевидская империя (азерб. Səfəvilər dövləti; перс. دولت صفویه; Dowlat-e Safaviyye) — феодальное государство, созданное кызылбашской племенной конфедерацией во главе с правителем Ардебильской области шейхом ордена Сефевие Исмаилом I, существовавшее с 1501 по 1722, названное по имени правящей династии Сефевидов. Территория государства включала территории современных Азербайджана, Ирана, Армении, Грузии, Туркменистана, Афганистана, Ирака, восточной Турции, Кувейта, Бахрейна, а также части Пакистана, юга Узбекистана с Таджикистаном, востока Сирии, и юга России (Дербент). В средневековых источниках государство чаще называлось Кызылбашским государством (перс. Доулет-е Кызылбаш). Как было выше сказано династия Сефевидов берет свое начало от суфийского ордена Сефейи, который был основан в городе Ардебиль. Это была иранская династия курдского происхождения, которая часто вступала в браки с туркоманскими, грузинскими, черкесскими и понтийскими греческими сановниками, тем не менее, они были тюркоязычными и тюркизированными. Со своей базы в Ардебиле Сефевиды установили контроль над частями Большого Ирана и подтвердили иранскую идентичность региона, таким образом, став первой местной династией со времен Буидов, которая основала национальное государство, официально известное как Иран. Сефевидское государство не возрождало Сасанидскую Империю, оно не являлось «глотком свежего воздуха» после столь долгого тюркского владычества, хоть правители и называли себя сасанидским титулом «шаханшах» (царь царей), что может ошибочно создать ощущение преемственности и Сасанидов. Скорее наоборот, тюрки все также были в господствующем положении, они все также входили в состав сословия «илятов» (люди меча), пока, казалось бы, «титульный» этнос (коренное население) входил в сословие «райатов» (людей пера), которым даже оружие в руках было запрещено держать до поры до времени. Но стоит подметить то, что в основе Сефевидов не лежал этнический фактор, главным составляющим государства Сефевидов являлся радикальный шиизм, объявленный государственным течениям в Исламе. Этот главенствующий фактор, к слову, не ограничился одним только Сефевидским государством, все последующие империи, охватывающие территории Ирана, вплоть до 20 века во главу ставили именно шиизм, хоть и не забывали о своем происхождении. Именно во времена Сефевидов шиизм окончательно утвердился в Иране. (ru)
- Сефевидська імперія — одна з найбільших іранських імперій з часів мусульманського завоювання Персії, в якій з 1501 до 1736 року правила династія Сефевідів. Сефевидську імперію часто вважають родоначальником сучасної історії Ірану, а також однією з «імперій пороху». Заснування Сафевидськими шахами школу імамітів шиїтського ісламу як офіційної релігії імперії ознаменувало один з найважливіших поворотних моментів історії мусульман. У середньовічних джерелах держава частіше називалося державою Кизилбашів (Доулет-е кизилбаш). Кизилбаші (від тюркск. «Червоноголові») — об'єднання тюркських кочових племен устаджли, шамлу, румлу, афшар, зулькадар, текелі, каджар і ін., що говорили на турецька мовою, були панівною частиною суспільства. Відомо, що тюрки-кизилбаші голили бороди, відпускали довгі турецька вуса, а на голеній голові залишали чуб. За словами агента Московської компанії Лайонеля Племтрі, який побував у Сефевідській імперії в 1568—1574 роках, довжина чуба в кизилбашів могла досягати 2 футів (~ 61 см), а її власники вірили в те, що за допомогою нього вони легше перенесуться на небо, коли помруть.
* Шах Ісмаїл I
* Традиційна зачіска кизилбашів "кекіл"
* Воїн-кизилбаш Засновник держави, шах Ісмаіл I, відомий як класик Турецька та перська література. Відомі його газелі, епічна поема «Десять листів» (1506), «Книга настанов», писав під псевдонімом «Хатаї». Він вплинув на розвиток всієї тюркомовної поезії. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Els safàvides foren una dinastia que va governar a Pèrsia des del segle xvi fins al xviii. (ca)
- ( 이 문서는 사파비 왕조의 통치국에 대한 것입니다. 이 제국을 다스린 왕조에 대해서는 사파비 왕조 문서를 참고하십시오) 대이란국(페르시아어: ملک وسیعالفضای ایران), 또는 사파비 제국(페르시아어: امپراتوری صفوی)은 사파비 왕조의 시조인 이스마일 1세가 건국한 페르시아 제국이다. 12이맘파의 수피 종단인 사피파 종단에서 비롯되었다. 대부분의 이슬람 국가들이 수니파를 믿은 것과는 달리 사파비 제국은 파티마 칼리파국와 함께 대표적인 시아파 이슬람 국가이다. (ko)
- الدَّوْلَةُ الصَّفْويَّةُ أو الإِمْبِراطوريَّةُ الصَّفْويَّةُ (بالفارسية: ایران صفوی) هِيَ دَوْلَةٌ اسلامية شيعيَّةٌ على المذْهبِ الِاثْنَيِّ عُشْري تأَسّست فِي إيران وانطلقت منها لِلتّوسُّع في الشَّرق والغرب باتجاه خراسان وأفغانستان وأذربيجان والعراق وديار بكر وبلاد الكرج فِي الشَّمال. إن ظروف ظهور هذه الدولة نشأ نتيجة تَفَتُّت الإِمْبِراطوريَّةُ التَّيْموريَّةُ حيث كانت إيران تعاني فوضى الِانقِسامِ بين مُلوكِ ضِعافٍ، وقد اتفق اعتلاء السلالة الصفوية العرش في إيران مع بداية القرن السّادسُ عشر المِيلادِيِّ. (ar)
- El Imperio safávida o dinastía safawí (1501-1722) (Azerbaiyán: Səfəvilər dövləti) (persa: دودمان صفوی) es considerado como el más grande Imperio iraní desde la conquista musulmana de Persia. Los safávidas son originarios de Ardebil, una ciudad del Azerbaiyán iraní, al norte de Irán. Eran predominantemente una dinastía de habla túrquica, cuyo idioma clásico era el persa. Los safávidas crearon un Estado iraní unificado e independiente por primera vez desde la conquista musulmana de Persia, reafirmaron la identidad política iraní y establecieron el islam chiita como la religión oficial de Irán mediante una teocracia en la que los imanes chiitas, a diferencia de los califas suníes, encarnan a la vez los poderes espiritual y terrenal. (es)
- Safavid Iran or Safavid Persia (/ˈsæfəvɪd, ˈsɑː-/), also referred to as the Safavid Empire, was one of the greatest Iranian empires after the 7th-century Muslim conquest of Persia, which was ruled from 1501 to 1736 by the Safavid dynasty. It is often considered the beginning of modern Iranian history, as well as one of the gunpowder empires. The Safavid Shāh Ismā'īl I established the Twelver denomination of Shīʿa Islam as the official religion of the empire, marking one of the most important turning points in the history of Islam. (en)
- Сефевидська імперія — одна з найбільших іранських імперій з часів мусульманського завоювання Персії, в якій з 1501 до 1736 року правила династія Сефевідів. Сефевидську імперію часто вважають родоначальником сучасної історії Ірану, а також однією з «імперій пороху». Заснування Сафевидськими шахами школу імамітів шиїтського ісламу як офіційної релігії імперії ознаменувало один з найважливіших поворотних моментів історії мусульман. У середньовічних джерелах держава частіше називалося державою Кизилбашів (Доулет-е кизилбаш).
* Шах Ісмаїл I
* Традиційна зачіска кизилбашів "кекіл"
* Воїн-кизилбаш (uk)
- Сефевидское государство или Сефевидский Иран, также Сефевидская Персия, иногда Сефевидская империя (азерб. Səfəvilər dövləti; перс. دولت صفویه; Dowlat-e Safaviyye) — феодальное государство, созданное кызылбашской племенной конфедерацией во главе с правителем Ардебильской области шейхом ордена Сефевие Исмаилом I, существовавшее с 1501 по 1722, названное по имени правящей династии Сефевидов. Территория государства включала территории современных Азербайджана, Ирана, Армении, Грузии, Туркменистана, Афганистана, Ирака, восточной Турции, Кувейта, Бахрейна, а также части Пакистана, юга Узбекистана с Таджикистаном, востока Сирии, и юга России (Дербент). В средневековых источниках государство чаще называлось Кызылбашским государством (перс. Доулет-е Кызылбаш). (ru)
|
.jpg){kind=link}
