| dbo:abstract
|
- La russificació de Finlàndia (1899-1905 i 1908-1917), denominada sortokaudet en finès i förtrycksperioderna en suec, fou la política oficial duta a terme per l'Imperi Rus amb l'objectiu de limitar l'estatus especial del qual gaudia el Gran Ducat de Finlàndia i acabar amb la seva autonomia política, integrant-la plenament en l'àmbit polític, militar i cultural de l'Imperi Rus. Formà part de la política més àmplia de russificació perseguida pels governs russos al tombant del segle xix al xx que tractaren d'abolir l'autonomia cultural i administrativa de les minories no russes dins de l'Imperi. Les dues campanyes de russificació provocaren una resistència de la població finlandesa, que s'inicià a partir de les demandes efectuades i l'escalada de vagues, i continuà amb moviments de resistència passiva (com el rebuig al reclutament) i també eventualment actuacions de resistència activa. El rebuig a la russificació a Finlàndia fou un dels factors principals que en última instància conduí a la el 1917. (ca)
- ترويس فنلندا (1899-1905، 1908-1917 ؛ بالفنلندية sortokaudet / sortovuodet (زمن / سنوات القمع)) سياسة حكومية للامبراطورية الروسية رمت لإنهاء الحكم الذاتي في دوقية فنلندا الكبرى. وكانت جزءاً من سياسة ترويس أشمل اتبعتها الحكومات بأواخر القرن التاسع عشر وأوائل العشرين هدفت لإلغاء الحكم الذاتي الثقافي والإداري غير الروسية داخل الامبراطورية.شملت سياسة الترويس التدابير التالية :
* ، وهو مرسوم من الإمبراطور نيقولا الثاني أكد على حق الحكومة الإمبراطورية في حكم فنلندا من دون موافقة الهيئات التشريعية المحلية.
* ، مرسوم من الإمبراطور نيقولا الثاني يجعل الروسية لغة الإدارة في فنلندا.
* وقـّع الإمبراطور نيقولا الثاني على قانون التجنيد الإجباري في يوليو عام 1901 ودمج الجيش الفنلندي بالجيش الامبراطوري. قابلت الحملة الترويس مقاومة فنلندية، بدءاً من العرائض والإضرابات المتصاعدة والمقاومة السلبية (بما في ذلك مقاومة تجنيد إجباري) إلى المقاومة الفعلية، بلغت حتى اغتيال الحاكم العام الروسي نيكولاي بوبريكوف على يد أويغن شاومان في يونيو 1904. أثناء الحرب الروسية اليابانية وبمساعدة مالية من اليابان اشترى المتمردون شحنة من الآلاف من البنادق لتفجير انتفاضة وتشكيل دولة مستقلة. بيد أن السفينة تحطمت قبالة ساحل فنلندا فانتهى المخطط. ومن المثير للاهتمام أنه خلال تحالف روسيا واليابان بمحاربة ألمانيا في الحرب العالمية الأولى سلـّم اليابانيون الحكومة الروسية قائمة بقيادي حركة الحرية (عملت إبان الحرب العالمية الأولى مع ألمانيا الإمبراطورية). ردت الحكومة الإمبراطورية بتطهير معارضي الترويس من داخل الإدارة الفنلندية، وبرقابة أكثر صرامة، من أبريل 1903 حتى الثورة الروسية عام 1905، منحت صلاحيات ديكتاتورية إلى الحاكم العام الروسي. حققت حملة مقاومة بعض النجاحات، لا سيما انعكاس فعلي للقانون التجنيد الجديد. في وقت لاحق، كان المقاومة الفنلندية لسياسة الترويس إحدى العوامل الرئيسية التي قادت في النهاية إلى إعلان استقلال فنلندا في عام 1917. عـُلـّقت حملة الترويس وانقلبت جزئياً بين عامي 1905-1907 خلال فترة من الاضطرابات المدنية عبر الإمبراطورية الروسية إثر الهزائم الروسية في الحرب الروسية اليابانية. أعيد العمل بالبرنامج عام 1908، مكلفاً فنلندا الكثير من استقلالها وتسبب في مزيد من المقاومة الفنلندية مرة أخرى، بما في ذلك . عـُلـّقت كثير من التدابير من جديد في 1914-1917 أثناء الحرب العالمية الأولى، ولكن وثائق حكومية سرية نشرت في الصحف الفنلندية في نوفمبر 1914 كشفتران الحكومة الامبراطورية كانت ما تزال تخفي خططاً للترويس الكامل لفنلندا. (ar)
- La rusificación de Finlandia (1899-1905 y 1908-1917, denominada sortokaudet/sortovuodet en finés y förtrycksperioderna en sueco) fue la política oficial llevada a cabo por el Imperio ruso con el objetivo de limitar el estatus especial del que gozaba el Gran Ducado de Finlandia y terminar con su autonomía política, integrándola plenamente en el ámbito político, militar y cultural en el Imperio ruso. Formó parte de la política más amplia de rusificación perseguida por los gobiernos rusos a finales del siglo XIX y principios del XX que trataron de abolir la autonomía cultural y administrativa de las minorías no rusas dentro de su imperio. Las dos campañas de rusificación provocaron una resistencia de la población finlandesa, que se inició a partir de las peticiones efectuadas y la escalada de huelgas, y continuó con movimientos de resistencia pasiva (incluyendo el rechazo al reclutamiento) y también eventualmente actuaciones de resistencia activa. El rechazo a la rusificación en Finlandia fue uno de los principales factores que en última instancia condujo a la declaración de independencia de Finlandia en 1917. (es)
- Kebijakan Rusifikasi Finlandia (1899–1905 dan 1908–1917, dijuluki sortokaudet/sortovuodet (masa/tahun opresi) dalam bahasa Finlandia dan förtrycksperioderna dalam bahasa Swedia) adalah kebijakan pemerintah Kekaisaran Rusia yang dimaksudkan untuk membatasi status khusus Keharyapatihan Finlandia dan kemungkinan untuk mengakhiri otonomi politik dan keunikan budayanya. Kebijakan ini merupakan bagian dari kebijakan Rusifikasi yang diberlakukan pada akhir abad ke-19 dan awal abad ke-20 oleh pemerintah Rusia dengan tujuan untuk menghapuskan otonomi budaya dan administratif minoritas-minoritas non-Rusia di kekaisaran. Dua kampanye Rusifikasi memicu perlawanan dari Finlandia, yang dimulai dari dan kemudian memanas menjadi demonstrasi, perlawanan pasif, dan pada akhirnya perlawanan aktif. Perlawanan Finlandia terhadap Rusifikasi merupakan salah satu faktor yang memicu pada tahun 1917. (in)
- La russification de la Finlande (1899-1905, 1908-1917 ; en finnois : sortokaudet ou sortovuodet, « temps » ou « années d'oppression ») fut une politique gouvernementale de l'Empire russe visant à la suppression de l'autonomie de la Finlande.Il s'agissait d'une partie d'un plus vaste programme de russification, menée par les gouvernements russes successifs entre la fin du XIXe siècle et le début du XXe siècle, qui avait pour but l'abolition des différences culturelles et de l'autonomie administrative des minorités non russes de l'Empire. (fr)
- The policy of Russification of Finland (Finnish: sortokaudet / sortovuodet, lit. 'times/years of oppression'; Russian: Русификация Финляндии, romanized: Rusyfikatsiya Finlyandii) was a governmental policy of the Russian Empire aimed at limiting the special status of the Grand Duchy of Finland and possibly the termination of its political autonomy and cultural uniqueness in 1899–1905 and in 1908–1917. It was a part of a larger policy of Russification pursued by late 19th–early 20th century Russian governments which tried to abolish cultural and administrative autonomy of non-Russian minorities within the empire. The two Russification campaigns evoked widespread Finnish resistance, starting with petitions and escalating to strikes, passive resistance (including draft resistance) and eventually active resistance. Finnish opposition to Russification was one of the main factors that ultimately led to Finland's declaration of independence in 1917. (en)
- La russificazione della Finlandia (in finlandese: sortokaudet - tempi di oppressione) fu una politica interna della Russia con l'obiettivo di abolire lo status della Finlandia. Fu parte di un'ampia politica di russificazione che ebbe, tra la fine del XIX secolo e l'inizio del successivo, lo scopo di assimilare culturalmente e linguisticamente le minoranze non-russe presenti nello stato. Il tentativo di assimilazione fece sorgere presto un movimento di resistenza finlandese e questo fu il motivo principale che portò alla Dichiarazione d'indipendenza del 1917 dopo la Rivoluzione d'ottobre. (it)
- Rusyfikacja Finlandii – polityka władz Imperium Rosyjskiego wobec Wielkiego Księstwa Finlandii prowadzona w latach 1898–1905 i ponownie od 1908 do upadku caratu w Rosji. Jej celem była likwidacja autonomii Finlandii nadanej w 1809 przez cara Aleksandra I po ustanowieniu unii personalnej między Wielkim Księstwem Finlandii a Imperium Rosyjskim, a w dalszej perspektywie całkowicie włączenie Wielkiego Księstwa do Rosji i narzucenie ludności języka rosyjskiego. (pl)
- A Russificação da Finlândia (1899-1905, 1908-1917, sortokaudet/sortovuodet (tempos/anos de opressão) em finlandês) foi uma política governamental do Império Russo objetivando o término da autonomia do Grão-Ducado da Finlândia. Foi parte de uma política maior de Russificação perseguida pelos governos russos do final do século XIX e início do século XX, os quais tentaram abolir a autonomia cultural e administrativa das minorias não russas dentro do império. A política incluía as seguintes medidas:
* O Manifesto de Fevereiro de 1899 foi um decreto pelo Czar Nicolau II que tratava do direito do governo imperial de subjugar a Finlândia sem o consentimento dos corpos legislativos locais.
* O Manifesto da Língua de 1900 foi um decreto do Czar Nicolau II que fez do russo a língua de estado da Finlândia.
* A lei de conscrição foi assinada pelo Czar Nicolau II em Julho de 1901 e incorporava o ao exército imperial. (pt)
- Förtrycksperioderna i Finland ägde rum 1899–1905 och 1908–1917 och handlar om de förryskningskampanjer som Ryssland satte in i storfurstendömet Finland i och med februarimanifestet 1899. Den första förtrycksperioden (1899–1905) benämns traditionellt ofärdsåren. (sv)
- Русификация Финляндии (фин. sortovuodet, швед. förtrycksperioderna i Finland) — политика Российской империи в отношении Великого княжества Финляндского в конце XIX — начале XX века, направленная на постепенную ликвидацию автономии Финляндии, её интеграцию в состав империи и введение на её территории законов империи. При этом основной закон Финляндии, Закон о форме правления Швеции 1772 года (конституция, как его назвал Александр I на Боргоском сейме), также оставался в силе, что позволяло недовольным обвинять власти в «беззаконии». Наиболее последовательно политика русификации проводилась в период 1899—1905 и 1908—1917 гг., вошедший в финскую историографию под названием «время гонений» (фин. sortokaudet/sortovuodet). Основными вехами русификации являлись:
* Февральский манифест 1899 года, установивший право великого князя издавать законы без согласования с представительными органами власти Финляндии;
* Манифест 1900 года о введении русского языка в делопроизводстве финской администрации наравне со шведсим и финским языками;
* Закон о призыве в армию 1901 года, ликвидировавший отдельные финские вооружённые силы и включивший их в состав армии Российской империи;
* Закон о порядке издания касающихся Финляндии законов и постановлений общегосударственного значения 1910 года, резко ограничивший права финского сейма в пользу государственной думы и, частично, правительства Российской империи;
* Роспуск парламента и репрессии в отношении финских сепаратистов в 1910—1914 гг. Политика русификации способствовала подъёму финского национального движения, в период Первой мировой войны переросшее в борьбу за независимость Финляндии. Следует отметить, что в отличие от ряда других национальных окраин Российской империи, русификация Финляндии проводилась прежде всего в административно-правовой сфере и практически не затронула культуру и систему образования страны. Она выражалась, по большей части, в попытках интеграции финской экономики в общероссийскую, приведении государственного устройства и законодательства Финляндии к общероссийским нормам и создании единой оборонительной системы. (ru)
- Русифікація Фінляндії (фін. sortokaudet / sortovuodet, дос. «часи / роки утисків») — політика Російської імперії щодо Великого князівства Фінляндського в кінці XIX — початку XX століття, спрямована на поступову ліквідацію автономії Фінляндії, її інтеграцію в склад імперії та запровадження на її території законів імперії. При цьому основний закон Фінляндії, «Закон про форму правління Швеції 1772 року» (конституція, як його назвав Олександр I на Боргоському сеймі), також залишався в силі, що дозволяло незадоволеним звинувачувати владу в «беззаконні». Найбільш послідовно політика русифікації проводилася в 1899—1905 рр. і 1908—1917 рр., які увійшли у фінську історіографію під назвою «час гонінь» (фін. sortokaudet/sortovuodet). Основними віхами русифікації були:
* Лютневий маніфест від 1899 року, який встановив право великого князя видавати закони без погодження з представницькими органами влади Фінляндії;
* Маніфест про мову від 1900 року, який оголосив російську мову третьою офіційною мовою фінської адміністрації після шведської та фінської;
* Закон про призов до війська від 1901 року, який ліквідував окремі фінські збройні сили й включив їх до складу армії Російської імперії;
* Закон про порядок публікації законів і постанов загальнодержавного значення, що стосуються Фінляндії від 1910 року, що різко обмежив права фінського сейму на користь державної думи і, частково, уряду Російської імперії;
* Розпуск парламенту і репресії щодо фінських сепаратистів у 1910—1914 рр. Політика русифікації сприяла піднесенню фінського національного руху, який у період Першої світової війни переріс в боротьбу за незалежність Фінляндії. Слід зазначити, що на відміну від ряду інших національних окраїн Російської імперії, русифікація Фінляндії проводилася насамперед в адміністративно-правовій сфері й практично не зачіпала культуру і систему освіти країни. Вона проявлялася здебільшого у спробах інтеграції фінської економіки в загальноросійську, приведення державного устрою і законодавства Фінляндії до загальноросійських норм і створення єдиної оборонної системи. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La russification de la Finlande (1899-1905, 1908-1917 ; en finnois : sortokaudet ou sortovuodet, « temps » ou « années d'oppression ») fut une politique gouvernementale de l'Empire russe visant à la suppression de l'autonomie de la Finlande.Il s'agissait d'une partie d'un plus vaste programme de russification, menée par les gouvernements russes successifs entre la fin du XIXe siècle et le début du XXe siècle, qui avait pour but l'abolition des différences culturelles et de l'autonomie administrative des minorités non russes de l'Empire. (fr)
- La russificazione della Finlandia (in finlandese: sortokaudet - tempi di oppressione) fu una politica interna della Russia con l'obiettivo di abolire lo status della Finlandia. Fu parte di un'ampia politica di russificazione che ebbe, tra la fine del XIX secolo e l'inizio del successivo, lo scopo di assimilare culturalmente e linguisticamente le minoranze non-russe presenti nello stato. Il tentativo di assimilazione fece sorgere presto un movimento di resistenza finlandese e questo fu il motivo principale che portò alla Dichiarazione d'indipendenza del 1917 dopo la Rivoluzione d'ottobre. (it)
- Rusyfikacja Finlandii – polityka władz Imperium Rosyjskiego wobec Wielkiego Księstwa Finlandii prowadzona w latach 1898–1905 i ponownie od 1908 do upadku caratu w Rosji. Jej celem była likwidacja autonomii Finlandii nadanej w 1809 przez cara Aleksandra I po ustanowieniu unii personalnej między Wielkim Księstwem Finlandii a Imperium Rosyjskim, a w dalszej perspektywie całkowicie włączenie Wielkiego Księstwa do Rosji i narzucenie ludności języka rosyjskiego. (pl)
- Förtrycksperioderna i Finland ägde rum 1899–1905 och 1908–1917 och handlar om de förryskningskampanjer som Ryssland satte in i storfurstendömet Finland i och med februarimanifestet 1899. Den första förtrycksperioden (1899–1905) benämns traditionellt ofärdsåren. (sv)
- ترويس فنلندا (1899-1905، 1908-1917 ؛ بالفنلندية sortokaudet / sortovuodet (زمن / سنوات القمع)) سياسة حكومية للامبراطورية الروسية رمت لإنهاء الحكم الذاتي في دوقية فنلندا الكبرى. وكانت جزءاً من سياسة ترويس أشمل اتبعتها الحكومات بأواخر القرن التاسع عشر وأوائل العشرين هدفت لإلغاء الحكم الذاتي الثقافي والإداري غير الروسية داخل الامبراطورية.شملت سياسة الترويس التدابير التالية : (ar)
- La russificació de Finlàndia (1899-1905 i 1908-1917), denominada sortokaudet en finès i förtrycksperioderna en suec, fou la política oficial duta a terme per l'Imperi Rus amb l'objectiu de limitar l'estatus especial del qual gaudia el Gran Ducat de Finlàndia i acabar amb la seva autonomia política, integrant-la plenament en l'àmbit polític, militar i cultural de l'Imperi Rus. Formà part de la política més àmplia de russificació perseguida pels governs russos al tombant del segle xix al xx que tractaren d'abolir l'autonomia cultural i administrativa de les minories no russes dins de l'Imperi. Les dues campanyes de russificació provocaren una resistència de la població finlandesa, que s'inicià a partir de les demandes efectuades i l'escalada de vagues, i continuà amb moviments de resistència (ca)
- La rusificación de Finlandia (1899-1905 y 1908-1917, denominada sortokaudet/sortovuodet en finés y förtrycksperioderna en sueco) fue la política oficial llevada a cabo por el Imperio ruso con el objetivo de limitar el estatus especial del que gozaba el Gran Ducado de Finlandia y terminar con su autonomía política, integrándola plenamente en el ámbito político, militar y cultural en el Imperio ruso. Formó parte de la política más amplia de rusificación perseguida por los gobiernos rusos a finales del siglo XIX y principios del XX que trataron de abolir la autonomía cultural y administrativa de las minorías no rusas dentro de su imperio. Las dos campañas de rusificación provocaron una resistencia de la población finlandesa, que se inició a partir de las peticiones efectuadas y la escalada de (es)
- The policy of Russification of Finland (Finnish: sortokaudet / sortovuodet, lit. 'times/years of oppression'; Russian: Русификация Финляндии, romanized: Rusyfikatsiya Finlyandii) was a governmental policy of the Russian Empire aimed at limiting the special status of the Grand Duchy of Finland and possibly the termination of its political autonomy and cultural uniqueness in 1899–1905 and in 1908–1917. It was a part of a larger policy of Russification pursued by late 19th–early 20th century Russian governments which tried to abolish cultural and administrative autonomy of non-Russian minorities within the empire. (en)
- Kebijakan Rusifikasi Finlandia (1899–1905 dan 1908–1917, dijuluki sortokaudet/sortovuodet (masa/tahun opresi) dalam bahasa Finlandia dan förtrycksperioderna dalam bahasa Swedia) adalah kebijakan pemerintah Kekaisaran Rusia yang dimaksudkan untuk membatasi status khusus Keharyapatihan Finlandia dan kemungkinan untuk mengakhiri otonomi politik dan keunikan budayanya. Kebijakan ini merupakan bagian dari kebijakan Rusifikasi yang diberlakukan pada akhir abad ke-19 dan awal abad ke-20 oleh pemerintah Rusia dengan tujuan untuk menghapuskan otonomi budaya dan administratif minoritas-minoritas non-Rusia di kekaisaran. Dua kampanye Rusifikasi memicu perlawanan dari Finlandia, yang dimulai dari dan kemudian memanas menjadi demonstrasi, perlawanan pasif, dan pada akhirnya perlawanan aktif. Perlawana (in)
- A Russificação da Finlândia (1899-1905, 1908-1917, sortokaudet/sortovuodet (tempos/anos de opressão) em finlandês) foi uma política governamental do Império Russo objetivando o término da autonomia do Grão-Ducado da Finlândia. Foi parte de uma política maior de Russificação perseguida pelos governos russos do final do século XIX e início do século XX, os quais tentaram abolir a autonomia cultural e administrativa das minorias não russas dentro do império. A política incluía as seguintes medidas: (pt)
- Русификация Финляндии (фин. sortovuodet, швед. förtrycksperioderna i Finland) — политика Российской империи в отношении Великого княжества Финляндского в конце XIX — начале XX века, направленная на постепенную ликвидацию автономии Финляндии, её интеграцию в состав империи и введение на её территории законов империи. (ru)
- Русифікація Фінляндії (фін. sortokaudet / sortovuodet, дос. «часи / роки утисків») — політика Російської імперії щодо Великого князівства Фінляндського в кінці XIX — початку XX століття, спрямована на поступову ліквідацію автономії Фінляндії, її інтеграцію в склад імперії та запровадження на її території законів імперії. (uk)
|
