| dbo:abstract
|
- كييف روس أو روس الكييفية، (بالسلافية الشرقية القديمة: Рѹ́сь ، باللاتينية: Russia Kioviensis، بالبيلاروسية: Кіеўская Русь, بالروسية: Ки́евская Русь, بالأوكرانية: Ки́ївська Русь) كانت دولةً اتحاديةً واسعةً ضمت في عهد أسرة روريك الفارانجية السلاف الشرقيين والفنلنديين في أوروبا منذ أواخر من القرن التاسع وحتى منتصف القرن الثالث عشر. تدعي الدول الحديثة لبيلاروس وروسيا وأوكرانيا انتماء أسلافهم جميعًا لحقانات روس، وأن بيلاروس وروسيا قد اشتقا اسميهما منها. حكمت سلالة روريك روس الكييفية حتى القرن السادس عشر. ووصلت روسيا إلى ذروتها في منتصف القرن الحادي عشر، حيث امتدت من البحر الأبيض في الشمال وحتى البحر الأسود في الجنوب ومن منابع نهر فيستولا في الغرب وحتى شبه جزيرة تامان في الشرق، موحدةً معظم القبائل السلافية الشرقية. كان الأمير أوليغ النبوي (بين عامي 879 و912) أول حاكم بدأ في توحيد الأراضي السلافية الشرقية فيما أصبح يُعرف باسم خقانات روس وفقًا للسجل الروسي الأول، إذ بسط سيطرته من فيليكي نوفغورود جنوبًا على امتداد وادي نهر دنيبر لحماية التجارة من غزوات الخزر من الشرق، ونقل عاصمته إلى كييف لكونها منطقةً أكثر إستراتيجية. حقق سفياتوسلاف الأول (توفي في عام 972) أول توسع كبير للسيطرة الإقليمية على روس الكييفية، حيث خاض حربًا ضد الخزر. أدخل فلاديمير الأول (بين عامي 980 و1015) المسيحية إلى بلاده بعد تعميده، ومدها إلى جميع سكان خقانات روس وخارجها أيضًا بموجب مرسوم رسمي. وصلت روس الكييفية إلى أقصى حدودها في ظل حكم ياروسلاف الحكيم (بين عامي 1019 و1054)؛ اجتمع أبناؤه وأصدروا أول مادة قانونية مكتوبة، وهو قانون روس الكييفية، بعد وقت قصير من وفاته. بدأ عصر انحطاط الدولة الاتحادية في أواخر القرن الحادي عشر والقرن الثاني عشر، وتفككت إلى قوى إقليمية متعددة ومتنافسة. تُعتبر العوامل الاقتصادية من أهم أسباب انهيارها، كانهيار العلاقات التجارية بين روس الكييفية والإمبراطورية البيزنطية بسبب تدهور القسطنطينية، وما صاحب ذلك من تناقص طرق التجارة عبر أراضيها. سقطت الدولة أخيرًا في يد الغزو المغولي في أربعينيات القرن الثالث عشر. (ar)
- La Rus de Kíev fou el primer estat eslau oriental, dirigit des de la ciutat de Kíev, ciutat capital de l'actual Ucraïna, des d'aproximadament 880 fins a mitjan segle xii. Els regnats de Vladímir el Gran (980-1015) i el seu fill Iaroslav I el Savi (1019-1054) van suposar l'edat d'or de Kíev, que va veure l'acceptació del cristianisme ortodox i la creació del primer codi o cos legal escrit en llengua paleoslava, la . La Rus de Kíev va ser l'estat europeu més extens de l'edat mitjana. (ca)
- Kyjevská Rus (starorusky Рѹсь, Rusĭ, Рѹ́сьскаѧ землѧ, Rous'skaja zemlja, Ruská země, staroseversky Garðaríki, latinsky Rut(h)enia, řecky Ῥωσία, tj. Rósia) byla nejstarším východoslovanských státem, který se v 9.–11. století konstituoval v multietnickém prostředí východní Evropy. Ve 12. století se Kyjevská Rus rozpadla na jednotlivá knížectví. Název Rus je odvozen od později asimilovaných vikinských Rusů (normanská teorie), přídomek Kyjevská přidali až historici v 19. století podle hlavního města Kyjeva, pro odlišení období před vznikem nového mocenského centra v Moskvě. Kyjevské Rusi vládla dynastie Rurikovců, zakladatelem knížectví byl dle nejstarší kroniky Povesť vremennych let kníže Oleg († 912). Svjatoslav (962–972) upevnil moc a zemi rozšířil, Vladimír Veliký (980–1015) Kyjevskou Rus christianizoval. První psané právo v těchto zemích vzniklo pod názvem Ruská pravda, starší část sepsal veliký kníže Jaroslav Moudrý (1019–1054). V dalším období moc Kyjevské Rusi upadala a kolem roku 1240 se rozpadla vlivem mongolských vpádů. Jejími dědici bylo haličsko-volyňské království a moskevské knížectví, ve kterých vládli příslušníci Rurikovců. K návaznosti na Kyjevskou Rus se jasněji přihlásil velkokníže moskevský Rurikovec Ivan IV. Hrozný v roce 1547, kdy se prohlásil za cara vší Rusi a stal se tak zakladatelem Ruského carství. Za následníky Kyjevské Rusi se dnes považuje kromě Ruska i Bělorusko a Ukrajina. Zanechala trvalou stopu v dějinách a hmotné i duchovní kultuře tří současných východoslovanských národů: Rusů, Bělorusů a Ukrajinců. (cs)
- Το μεσαιωνικό Κράτος των Ρως ή Ρως του Κιέβου ή Κράτος του Κιέβου (παλαιά και Εκκλησιαστικά Σλαβονικά: рѹсь, рѹсьскаѧ землѧ, , Λατινικά: Russia, Ruscia, Ruzzia, Ruthenia, Παλαιά Σκανδιναβικά: ) ήταν μια χαλαρή ομοσπονδία ανατολικών σλαβικών φυλών στην Ευρώπη από τα τέλη του 9ου μέχρι τα μέσα του 13ου αιώνα, υπό τη βασιλεία των Ρουρικιδών. Οι σύγχρονοι λαοί της Λευκορωσίας, της Ουκρανίας και της Ρωσίας διεκδικούν τους Ρως ως πολιτιστικούς τους προγόνους. Κατά τη μέγιστη επέκτασή του στα μέσα του 11ου αιώνα απλωνόταν από τη Βαλτική Θάλασσα στο βορρά μέχρι τη Μαύρη Θάλασσα στο νότο, και από τις πηγές του Βιστούλα στα δυτικά μέχρι τη χερσόνησο Ταμάν (σημερινό Κρασνοντάρ) στα ανατολικά, συνενώνοντας την πλειοψηφία των ανατολικών σλαβικών φυλών. Το Κράτος των Ρως αρχίζει με τη βασιλεία (882–912) του Πρίγκηπα Ολέγκ, που επεξέτεινε τον έλεγχό του από το Νόβγκοροντ νότια κατά μήκος της κοιλάδας του ποταμού Δνείπερου για να προστατεύσει το εμπόριο από τις εξ ανατολών επιδρομές των Χαζάρων, και μετέφερε την πρωτεύουσα στο στρατηγικότερο Κίεβο. Ο Σβιατοσλάβ A΄ (πέθανε το 972) πέτυχε την πρώτη μεγάλη επέκταση του εδαφικού ελέγχου των Ρως, διεξάγοντας έναν πόλεμο άλωσης της Αυτοκρατορίας των Χαζάρων. Ο Βλαδίμηρος ο Μέγας (980–1015) εισήγαγε το Χριστιανισμό, βαπτιζόμενος ο ίδιος, και με το βάπτισμα, με διάταγμα, των κατοίκων του Κιέβου και πέραν αυτού. Το Κράτος των Ρως έφθασε στη μεγαλύτερη έκτασή του υπό τον Γιαροσλάβ Α΄ (1019–1054). Οι γιοί του συνήλθαν και εξέδωσαν τον πρώτο γραπτό νομικό κώδικά του, τη Δικαιοσύνη των Ρως (Правда Роська), λίγο μετά το θάνατό του. Το κράτος άρχισε να παρακμάζει στα τέλη του 11ου αιώνα και κατά το 12ο αιώνα, αποσυντιθέμενο σε διάφορες αντίπαλες περιφερειακές δυνάμεις. Εξασθένησε ακόμη περισσότερο από οικονομικούς παράγοντες, όπως η κατάρρευση των εμπορικών δεσμών με το Βυζάντιο λόγω της παρακμής της Κωνσταντινούπολης και της συνακόλουθης υποβάθμισης των εμπορικών δρόμων μέσω της επικράτειάς του. Το κράτος τελικά υπέκυψε στη μογγολική εισβολή της δεκαετίας του 1240. Η πληθυσμιακή του σύνθεση ήταν κυρίως σλαβική και δευτερευόντως στο βορρά φιννική, όμως την εξουσία (διοικητική και στρατιωτική) κρατούσαν οι Βάραγγοι Ρως, από τους οποίους η Ρωσία πήρε τη σημερινή της ονομασία. Πυρήνας του κράτους ήταν οι περιοχές πέριξ του Κιέβου και του Νόβγκοροντ. Στην εποχή της μέγιστης εξάπλωσής του εκτεινόταν από τα Βαλκάνια και τη Μαύρη Θάλασσα έως τη Βαλτική, και από τα Καρπάθια μέχρι τα Ουράλια Όρη. (el)
- Die Kiewer Rus (belarussisch Кіеўская Русь, russisch Киевская Русь, ukrainisch Київська Русь), auch Altrussland, Kiewer Russland bzw. Kiewer Reich, war ein mittelalterliches altostslawisches Großreich, das als Vorläuferstaat der heutigen Staaten Russland, Ukraine und Belarus angesehen wird. Der Ausdruck kann auch als Bezeichnung der Epoche in der Geschichte der Rus verstanden werden, in der Kiew als Großfürstensitz das politische und kulturelle Zentrum der Rurikiden-Dynastie war. (de)
- La mezepoka slava imperio Kieva Regno (ruse Киевская Русь, ukraine Київська Русь) estas antaŭaĵo de la nuntempaj ŝtatoj Rusio, Ukrainio kaj Belorusio, kun centro en la urbo Kievo. La Kieva Regno ekestis dum la 9-a jarcento, kiam en Orienta Eŭropo pluraj regnoj de vikingoj, kiuj ŝipe regis riverojn kaj ties ĉirkaŭaĵojn, kaj regnoj de slavoj unuiĝis. La nobelaj regantoj de la Kieva Regno venis el la dinastio de la rurikidoj. La teritorio de la imperio kovris ĉiujn terenojn inter la historiaj negocaj urboj Ladoga kaj Novgorod en la nordo ĝis Berezano kaj Tmutorokano en la sudo, de la malnovaj urboj Haliĉ kaj en okcidento ĝis la nove fonditaj urboj Jaroslavl kaj Murom en oriento. La frumezepoka imperio, kies giganta teritorio estis loĝata de orient-slavoj, finnoj kaj baltoj, rande eĉ de irananoj kaj tjurkaj popoloj, estis regata de tribo, kiu nomis sin "rus" kaj devenis el Skandinavujo, grandparte el Svedujo. Kvankam la skandinavoj konsistigis la plejparton de la nobeloj, komercistoj kaj militistoj, la dominantaj kulturo kaj lingvo estis slavaj kaj la skandinavoj jam post malmultaj generacioj komplete slaviĝis. Dum la 10-a jarcento la imperio travivis kulminon, kiam la grandduko Svjatoslavo la 1-a detruis la regnon de la ĥazaroj kaj dumtempe konkeris grandajn partojn de Balkanio (interalie la bulgaran regnon). Ĉar la komerco de la regno celis aparte la urbon Konstantinopolo, post kelkaj vanaj provoj de la Kieva Regno pri konkero sekve pace pliintensiviĝis la kontaktoj kun la Bizanca Imperio. Sekvo de tio estis misiado de bizancaj kristanaj misiistoj en la slava regno kaj fine dum la jaro 988 la oficiala aliĝo de la Kieva Regno al la ortodoksa kristanismo. Tiamaniere fine de la unua jarmilo post Kristo ekestis kultura miksiĝo de skandinavianoj kaj slavoj kun bizanca kulturo kaj religio - rezulto de tio estis la rusa popolo. La regantoj de la Kieva Regno estis alte aprezataj en la tuta mezepoka Eŭropo kaj per geedziĝoj forĝis aliancojn. Familiaj ligoj plektiĝis interalie al la regantaj dinastioj de Norvegio, Svedio, Francio, Britio, Pollando, Hungario, la Bizanca Imperio kaj la Sankta Romia Imperio (kiu ampleksis interalie la hodiaŭajn ŝtatojn Germanio kaj Italio). Apartan bonfarton la regno spertis sub la granddukoj (la "sanktulo", de 978 ĝis 1015) kaj Jaroslavo la 1-a (la "saĝa", de1019 ĝis 1054) Problemo de la regno estis la geografie randa pozicio lime al la stepoj de Azio, de kie konstante novaj popoloj de rajdantaj militistoj sturmis en la regnon. La dua granda problemo estis la bataloj pri posteulo post ĉiu morto de reganto, kio regule flamigis internajn militojn. Post la morto de la grandduko Vladimiro Monomaĥ (1125), kiu ankoraŭfoje scipovis unuigi la interkverelantajn nobelojn de la lando, la Kieva Regno fine disfalis. Mstislav la 1-a Vladimirido, la Granda (ruse Мстислав Владимирович Великий, ukraine Мстислав Володимирович Великий, beloruse Мсціслаў Уладзіміравіч Вялікі), estis la Granda Princo de la Kieva Regno (1125–1132), la plej aĝa filo de Vladimiro la 2-a Monomaĥ kaj Gytha de Vesekso. La partaj regnoj tamen daŭre regiĝis de nobeloj el la dinastio de la rurikidoj. Tamen la mongola armeo de rajdantaj militistoj, kiu ekde la jaro 1223 ekkonkeris la landon, ne havis grandajn problemojn venki unu partan regnon post la alia. (eo)
- La Rus de Kiev (en antiguo eslavo oriental: Кꙑ́ѥвьска Ру́сь; romanización: Kýievska Rus) fue una federación de tribus eslavas orientales desde finales del siglo IX hasta mediados del XIII, regida por la dinastía rúrika. Alcanzó su extensión máxima a mediados del siglo XI, cuando se extendía desde el mar Báltico en el norte hasta el mar Negro en el sur, y desde las cabeceras del Vístula en el oeste hasta la península de Tamán en el este, y abarcaba a la mayoría de las tribus eslavas orientales. La Rus de Kiev tiene sus orígenes en la fundación del Kanato de Rus y el surgimiento de la dinastía rúrika en 862. Sin embargo, fue durante el reinado del príncipe Oleg (r. 879-912), quien en el año 882 extendió su control de Nóvgorod al valle del río Dniéper, con el fin de proteger el comercio de las incursiones jázaras en el este, y trasladó su capital a la más estratégica Kiev, cuando se estableció el país. Sviatoslav I (?-972) llevó a cabo la primera gran expansión territorial de la Rus de Kiev. Vladimiro el Grande (980-1015) introdujo la Cristiandad en 988 con su propio bautismo y, por decreto, a todos los habitantes de Kiev y más allá. La Rus de Kiev alcanzó su mayor extensión bajo Yaroslav I (1019-1054); sus hijos prepararon y publicaron su primer código legal escrito, la Justicia de la Rus (Rússkaya Pravda), poco después de su muerte. El declive del Estado empezó a finales del siglo XI y durante el XII, cuando se desintegró en varios territorios rivales. Se debilitó aún más por factores económicos, tales como el cese de los lazos comerciales de la Rus con Bizancio debido a la decadencia de Constantinopla y la subsiguiente disminución de las rutas comerciales en su territorio. El Estado cayó finalmente con la invasión mongola de 1240. Los actuales pueblos de Bielorrusia, Ucrania y Rusia, además de otros grupos étnicos eslavos, reivindican a la Rus de Kiev como el origen de su legado cultural. (es)
- Kieveko Rusa edo Antzinako Errusiar Estatua lehen ekialdeko eslaviar estatua izan zen, Kievetik gobernatua, gaur egun Ukraina herrialdeko hiriburua dena, 880tik XII. mendearen erdialdera arte. Vladimir I.a Kievekoa Handiaren (980-1015 eta honen seme Jaroslav I.a Jakintsuaren (1015-1054) erregealdiak Kieven urrezko aroa suposatu zuten, kristautasun ortodoxoaren onarpena eta eslabiar hizkuntzan idatzitako lehen lege kodea ikusi zituena, izenekoa. Kieveko Rusa Erdi Aroan Europan existitu zen estaturik handiena izan zen. (eu)
- Kievan Rus', also known as Kyivan Rus' (Old East Slavic: Роусь, romanized: Rusĭ, or роусьскаѧ землѧ, romanized: rusĭskaę zemlę, lit. 'Rus' land'; Old Norse: Garðaríki), was a state in Eastern and Northern Europe from the late 9th to the mid-13th century. Encompassing a variety of polities and peoples, including East Slavic, Norse, and Finnic, it was ruled by the Rurik dynasty, founded by the Varangian prince Rurik. The modern nations of Belarus, Russia, and Ukraine all claim Kievan Rus' as their cultural ancestor, with Belarus and Russia deriving their names from it. At its greatest extent in the mid-11th century, Kievan Rus' stretched from the White Sea in the north to the Black Sea in the south and from the headwaters of the Vistula in the west to the Taman Peninsula in the east, uniting the East Slavic tribes. According to the Primary Chronicle, the first ruler to start uniting East Slavic lands into what would become Kievan Rus' was Prince Oleg (879–912). He extended his control from Novgorod south along the Dnieper river valley to protect trade from Khazar incursions from the east, and took control of the city of Kiev. Sviatoslav I (943–972) achieved the first major expansion of Kievan Rus' territorial control, fighting a war of conquest against the Khazars. Vladimir the Great (980–1015) introduced Christianity with his own baptism and, by decree, extended it to all inhabitants of Kiev and beyond. Kievan Rus' reached its greatest extent under Yaroslav the Wise (1019–1054); his sons assembled and issued its first written legal code, the Russkaya Pravda, shortly after his death. The state began to decline in the late 11th century, gradually disintegrating into various rival regional powers throughout the 12th century. It was further weakened by external factors, such as the decline of the Byzantine Empire, its major economic partner, and the accompanying diminution of trade routes through its territory. It finally fell to the Mongol invasion of the 1240s, though the Rurik dynasty would continue to rule parts of Rus' until the 14th century in the Kingdom of Galicia–Volhynia and until the 16th century after the establishment of the Tsardom of Russia. (en)
- La Rusʹ de Kiev ou Rous de Kiev, avec une translittération scientifique (en vieux russe : Роусь / Rous’ ou Роусьскаѧ землѧ / Rous'skaja zemlja ; en ukrainien : Київська Русь ; en russe : Киевская Русь / Kievskaja Rusʹ ; en biélorusse : Кіеўская Русь / Kijeŭskaja Ruś), appelée aussi État de Kiev, Russie kiévienne, principauté de Kiev ou Ruthénie prémongole, est une principauté slave orientale qui a existé du milieu du IXe au milieu du XIIIe siècle, se désagrégeant en une multitude de principautés avant de disparaître formellement du fait de l’invasion mongole de la Rus' de Kiev, qui commença en 1223 et entraîna la disparition de la principauté en 1240. La Rusʹ est la plus ancienne entité politique commune à l'histoire des trois États slaves orientaux modernes : Biélorussie, Russie et Ukraine. Fondée à l'origine par les Varègues, dirigés selon la légende par le chef viking Riourik, et centrée sur Novgorod, la Rusʹ tire son nom du terme varègue rodslagen (« le pays du gouvernail »). En finnois actuel, la Suède est appelée Ruotsi, nom à rapprocher de Rusʹ, ce qui peut signifier que les Finnois voyaient autrefois les populations des deux côtés de la mer Baltique comme apparentées. À la fin du IXe siècle, la capitale s'installe à Kiev, cité slave prise par les Varègues en 864, et qui rendait jusque-là hommage aux Khazars, un peuple turc semi-nomade. Au XIe siècle, la Rusʹ de Kiev est l'État d’Europe le plus étendu, atteignant la mer Noire, la Volga, ainsi que le royaume de Pologne et ce qui deviendra le grand-duché de Lituanie. La Rusʹ est alors culturellement et ethniquement diverse, comprenant des populations — peu nombreuses — slaves, germaniques, finno-ougriennes et baltes. La Rusʹ est d'abord dirigée par une dynastie d'origine scandinave, les Riourikides, rapidement slavisée. Les règnes de Vladimir le Grand (980-1015) et de son fils Iaroslav le Sage (1019-1054) constituent l'âge d'or de la Rusʹ, convertie à l'orthodoxie, et avec les premiers écrits en langue slave, notamment des codes juridiques, telle la Rousskaïa Pravda (« le Droit russe »). Une princesse riourikide deviendra reine de France sous le nom d'Anne de Kiev, épouse du roi de France Henri Ier. Cet essor est dû aux voies commerciales existant alors entre la Scandinavie, fournisseur de bois, de peaux et surtout d'ambre, mais aussi d'esclaves, et Constantinople, source de cire d'abeille et de miel, de soieries, et d'or. La Rusʹ contrôle en effet deux routes commerciales importantes :
* la route commerciale de la Volga, de la mer Baltique à l'Orient, en passant par la mer Caspienne ;
* la route commerciale du Dniepr, de la mer Baltique à l'Empire byzantin, en passant par la mer Noire. (fr)
- Rus Kiyiv (bahasa Slavia Timur Kuno: Роусь) adalah sebuah negara yang ada dari sekitar tahun 880 hingga pertengahan abad ke-12. Pusat kekuatan negeri ini ada di lembah sungai Dnieper yang sekarang ada di Ukraina. Negeri ini juga mencakup daerah Belarus di barat, dan sebagian Rusia di timur. Kekaisaran ini dianggap sebagai pendahulu 3 negara Slavia modern. Kekaisaran ini didirikan oleh Oleg dari Novgorod, seorang pangeran Bangsa Varangia. Pada abad ke-13 negara ini menderita kekalahan atas bangsa Mongol dalam sebuah pertempuran di Sungai Kalka. Rus Kiev kemudian digantikan oleh sejumlah negara kecil, seperti Vladimir-Suzdal dan Republik Novgorod. (in)
- La Rus' di Kiev (in russo: Киевская Русь?, traslitterato: Kievskaja Rus'; in ucraino: Київська Русь?, traslitterato: Kyїvska Rus') fu un'entità monarchica medievale degli Slavi orientali, sorta verso la fine del IX secolo, in parte del territorio delle odierne Ucraina, Russia europea, Bielorussia, Moldavia, Polonia, Lituania, Lettonia ed Estonia orientali. Considerata il più antico Stato organizzato slavo-orientale, del quale Kiev fu a lungo la capitale, nelle fonti medievali viene chiamata semplicemente Rus', oppure Terra di Rus', o appunto Rus' di Kiev. Questa realtà politica nasce verso la fine del IX secolo lungo le sponde del fiume Dnepr, come risultato dello stanziamento, avvenuto a partire dal secolo precedente, di alcune tribù vichinghe svedesi, chiamate Rus', in alcune zone dell'Europa nordorientale abitate da tribù slave, finniche, baltiche. Secondo la Cronaca degli anni passati, principale fonte storica per questo periodo, verso l'anno 880 i Rus', comandati da Rjurik, prendono il potere sull'intera zona, spostando il centro della loro attività a Kiev, allora importantissimo centro commerciale sulla via variago-greca. La successiva storia kievana può essere suddivisa in tre periodi, ciascuno della durata di alcuni decenni o più: il primo, dall'880 al 980, contraddistinto dall'ascesa prepotente dello Stato kievano sullo scacchiere esteuropeo del tempo; il secondo, dal 980 al 1054, corrispondente all'incirca ai regni dei principi Vladimir I (detto il Santo o il Grande) e Jaroslav I il Saggio, nella quale la Rus' raggiunse l'acme della sua potenza; un terzo periodo, che si suole far partire dal 1054, caratterizzato dal lento declino, principalmente a causa dei gravi problemi di successione al trono. Non esiste una data precisa riguardo alla fine della Rus' kievana; alcune date importanti sono il 1169, quando il principe Andrej Bogoljubskij, che aveva già trasferito la capitale dello Stato a Vladimir, saccheggiò Kiev, e il 1240, quando Kiev venne rasa al suolo dai Tataro-mongoli, che cominciavano in quegli anni il lungo periodo di pesante ingerenza negli affari interni della Rus'. (it)
- 루스국(고대 동슬라브어: Рѹ́сьскаѧ землѧ 루스카야 제믈랴), 또는 키예프 루스(러시아어: Ки́евская Русь 키옙스카야 루시[*], 우크라이나어: Київська Русь 키이우스카 루시[*], 벨라루스어: Кіеўская Русь 키예우스카야 루시)는 882년부터 1240년까지 오늘날 동유럽 지역의 키이우를 중심으로 우크라이나, 러시아, 벨라루스 일대에 존재했던 루스인들의 국가이다. (ko)
- キエフ大公国（キエフたいこうこく、古東スラヴ語: Роусь（ルーシ）、英: Kievan Rus'）は、9世紀後半から13世紀半ばにかけて、東ヨーロッパおよび北ヨーロッパに存在した国家。東スラヴ人、バルト人およびフィンランド人を含み、ヴァリャーグの王子リューリクによって創設されたリューリク朝の治世下で複数の公国が緩やかに連合していた。 ベラルーシ、ロシア、ウクライナの現代の国家はいずれもキエフ大公国を文化的な祖先とし、ベラルーシとロシアはそれ（ルーシ）に由来する名称である。（そのため、キエフは「ロシアの都市の母」とされている。）。リューリク朝は16世紀にロシア・ツァーリ国となるまで大公国の一部を支配し続けた。11世紀半ばの最大時には、北は白海から南は黒海、西はヴィスワ川の源流から東はタマン半島まで広がり、東スラヴ民族の大半を束ねた。 原初年代記によれば、東スラヴの諸地域を現在のキエフ大公国に統合し始めた最初の統治者はオレグ王子（879年-912年）である。彼は東からのハザール人の侵入から貿易を守るため、ノヴゴロドからドニエプル川流域に沿って南へ支配地域を広げ、首都をより戦略的なキエフに移した。スヴャトスラフ1世（972年没）は、ハザール人と征服戦争を行い、キエフ大公国の領土を初めて大きく拡大した。ウラジーミル大帝（980年〜1015年）は、自らの洗礼によってキリスト教を導入し、勅令によってキエフとその周辺のすべての住民にキリスト教を広めた。（これが、ロシア正教会の起点とされる。）キエフ大公国は賢者ヤロスラフ1世（1019年-1054年）の時代に最大規模に達し、彼の息子たちは彼の死後すぐに最初の成文法である『ルースカヤプラウダ（「ルーシの正義」）』を編纂・発行した。 11世紀後半から12世紀にかけて衰退し始め、様々な地域勢力に分裂した。 さらにコンスタンティノープルの衰退によるビザンツ帝国との商業関係の崩壊、それに伴う領土内の通商路の減少など、経済的要因によっても弱体化した。1240年代にモンゴルの侵攻を受け、ついに国家は崩壊した。 (ja)
- Het Kievse Rijk (Russisch: Киевская Русь; Belarussisch: Кіеўская Русь; Oekraïens: Київська Русь) is een vroegmiddeleeuwse voorloper van het huidige Rusland, Oekraïne en Belarus en had als centrum de stad Kiev. Het land is ook wel bekend als de Kievse Roes, Rijk van Kiev of het grootvorstendom Kiev. (nl)
- Kievrus (även Kievriket) var ett medeltida rike i Östeuropa. Det uppstod på 800-talet som ett resultat av att östslaverna och några finsk-ugriska folkstammar under Rurikdynastin förenades till ett rike. Under sin storhetstid sträckte sig riket, med Kiev som huvudstad, från Tamanhalvön i söder, floderna Dnestr och Wisłas övre lopp i väster till Norra Dvinas övre lopp i norr. Mot mitten av 1100-talet råkade riket ut för feodal splittring och sönderföll i ett femtontal separata rusiska furstendömen, styrda av olika grenar av Rurikätten. Kiev, som förlorade sitt politiska inflytande till nya maktcentra, fortsatte formellt att räknas som huvudstad i Rus ända fram till mongolinvasionen (1237–1240), men Kievfurstendömet (ryska: Киевское княжество, Kievskoje knjazjestvo, 1132–1471) förblev i de rusiska furstarnas gemensamma ägo. (sv)
- A Rússia de Kiev ou Rússia de Quieve (em latim: Russia Kioviensis; em russo: Киевская Русь; romaniz.: Kijevskaja Ruś, em ucraniano: Київська Русь; romaniz.: Kyjiwśka Ruś), também conhecida como Rússia Quievana ou os Rus de Kiev, foi uma confederação de tribos eslavas do Leste Europeu dos séculos IX ao XIII, sob os ruríquidas. Bielorrússia, Ucrânia e Rússia reivindicam a Rússia de Kiev como seu ancestral cultural. Em sua maior extensão em meados do século XI, o Estado se estendia do mar Báltico no norte ao mar Negro no sul e das cabeceiras do Vístula no oeste à península de Taman no leste, unindo a maioria das tribos eslavas do leste. Segundo a historiografia russa, o primeiro líder a começar a unir as terras eslavas do leste no que se tornou conhecido como Rússia de Kiev foi Olegue (r. 882–912). Estendeu seu controle de Novogárdia Magna ao sul ao longo do vale do rio Dniepre para proteger o comércio das incursões de cazares do leste e moveu sua capital à mais estratégica Kiev. Esvetoslau I (r. 945–972) conseguiu a primeira grande expansão do controle territorial, lutando uma guerra de conquista contra os cazares. Vladimir I (r. 980–1015) introduziu o cristianismo com seu próprio batismo e, por decreto, estendeu-o a todos os habitantes de Kiev e além. A Rússia alcançou sua maior extensão sob Jaroslau I, o Sábio (r. 1019–1054); seus filhos reuniram e emitiram seu primeiro código legal escrito, pouco depois de sua morte. O Estado declinou no final do século XI e durante o XII desintegrou em várias potências regionais rivais. Foi ainda mais enfraquecido por fatores econômicos, como o colapso dos laços comerciais com o Império Bizantino devido ao declínio de Constantinopla e a diminuição de rotas comerciais que o acompanhavam por seu território. Finalmente caiu à invasão mongol da década de 1240. (pt)
- Wielkie Księstwo Kijowskie, Ruś Kijowska (st.rus. Рѹсь / Rusĭ, рѹсьскаѧ землѧ / rusĭskaę zemlę, gr. Ῥωσία / Rhossía, łac. Russia, od XII wieku także Ruthenia, st.nord. Garðaríki) – średniowieczne państwo feudalne w Europie Wschodniej, rządzone przez dynastię Rurykowiczów pochodzenia wareskiego, oparte na plemionach wschodniosłowiańskich, z których w okresie późniejszym powstały narody rosyjski, ukraiński i białoruski. Najstarsze źródło do historii Rusi Kijowskiej, Powieść minionych lat, wiąże początki państwa z rokiem 862, w którym wódz Waregów Ruryk przybył do Nowogrodu Wielkiego w celu zażegnania sporów pomiędzy plemionami wschodniosłowiańskimi i fińskimi. Centrum państwa ruskiego zostało w roku 882 przeniesione z Nowogrodu do Kijowa. Historiografia ukraińska wiąże silniej powstanie państwa z ustanowieniem stolicy w Kijowie w 882 roku i legendarnym założeniem miasta Kijowa przez trzech braci: Kija, Szczeka i Chorywa. Choć dominującą grupą ludności Rusi Kijowskiej była od początku ludność słowiańska, to jednak jego powstanie wiązane jest z Waregami, którzy prowadzili handel na szlaku „od Waregów do Greków”, prowadzącym od Bałtyku wzdłuż Dniepru do Morza Czarnego. Ludność wareska uległa na Rusi całkowitej asymilacji, a ludność fińska uległa tylko częściowej asymilacji ze Słowianami. Ruś Kijowska przeżywała okres świetności w okresie rządów Włodzimierza Wielkiego (960–1015), za którego panowania dokonał się chrzest Rusi w roku 988, i Jarosława Mądrego (978–1054). Od połowy XII wieku Ruś Kijowska uległa osłabieniu wskutek sporów wewnętrznych, a także kryzysowi gospodarczemu, m.in. wskutek upadku szlaku handlowego północ-południe, co było wynikiem utworzenia Cesarstwa Łacińskiego w wyniku czwartej wyprawy krzyżowej (1202–1204) i tworzeniem się szlaków handlowych wschód-zachód na Morzu Śródziemnym. Po śmierci Jarosława Mądrego Ruś Kijowska weszła w okres rozbicia dzielnicowego, przy czym władcy z różnych dzielnic starali się zawładnąć Kijowem, ubiegając się o tytuł wielkiego księcia (seniora), posiadającego władzę zwierzchnią nad pozostałymi księstwami. W XII wieku Kijów ostatecznie stracił swoje znaczenie polityczne na rzecz innych ośrodków, głównie Włodzimierza. W 1169 roku Andrzej Bogolubski oddzielił na Rusi rolę wielkiego księcia (seniora) od miejsca jego rezydowania. Od tej pory w Kijowie zasiadali książęta pozostający najczęściej w stosunku lennym do innych książąt ruskich, a następnie głów obcych państw. W 1240 roku na skutek najazdu mongolskiego większość księstw ruskich utraciła niezależność polityczną na rzecz Złotej Ordy. Tatarzy nie przejęli bezpośrednich rządów w podbitych księstwach, zadowolili się każdorazowym zatwierdzaniem kandydata do tronu książęcego we Włodzimierzu, który z kolei pełnił funkcje zwierzchnie nad resztą książąt ruskich i miał prawo zwracania się o pomoc do chana. Moment ten oznaczany bywa za koniec Rusi Kijowskiej, choć historiografia rosyjska uważa przede wszystkim Wielkie Księstwo Włodzimierskie, a historiografia ukraińska księstwo halicko-wołyńskie, za kontynuację państwowości staroruskiej. (pl)
- Ки́евская Русь, или Древнеру́сское госуда́рство, или Дре́вняя Русь (др.-рус. и церк.-слав. рѹсь, рѹсьскаѧ землѧ, греч. Ῥωσία, лат. Russia, Rossia, Ruthenia, Ruscia, Ruzzia, др.-сканд. Garðar, позже Garðaríki) — средневековое государство в Северо-Восточной Европе, оформившееся в IX веке в результате объединения ряда восточнославянских и финно-угорских племён под властью князей династии Рюриковичей. В период наивысшего расцвета Киевская Русь занимала территорию от притоков Вислы на западе до Волго-Окского междуречья на востоке, от Белого моря на севере до причерноморских русских эксклавов на юге. К середине XII века вступила в состояние феодальной раздробленности и фактически распалась на полтора десятка княжеств, управляемых разными ветвями династии Рюриковичей. Вплоть до монгольского нашествия (1237—1240) Киев, утративший своё влияние в пользу новых центров силы, формально продолжал считаться главным «столом» Руси, а Киевское княжество оставалось в коллективном владении русских князей. Как этнокультурный регион Русь продолжила существовать и после политической дезинтеграции, что впоследствии сыграло важную роль в процессе объединения русских земель. (ru)
- Київська Русь — середньовічна східноєвропейська феодальна монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX-XIII століть. Об'єднувала під владою князів із династії Рюриковичів східнослов'янські, балтські та фіно-угорські племена. У часи найбільшої могутності простягалася від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до середньої Волги на сході. Традиційно першим правителем Київської Русі вважається князь Олег[джерело?] із родини легендарного Рюрика, який 882 року заволодів Києвом[джерело?]. Його наступник, Ігор, воював із Візантією і загинув від рук деревлян. Дружина Ігоря, княгиня Ольга стабілізувала державу та прийняла християнство. Правління її сина Святослава ознаменувалося воєнною експансією на схід та південь. Його син Володимир Великий, що посів трон після братовбивчої війни, розширив терени держави, розбудував Київ і охрестив Русь (988). Після його смерті спалахнула усобиця, внаслідок якої київським князем став Ярослав Мудрий. За його правління була збудована Софія Київська (1037), відбулась перша кодифікація юридичних норм, були укладені династичні союзи з низкою європейських держав. Згодом влада перейшла до тріумвірату Ярославичів, нащадки яких розділили Русь на окремі князівства, давши початок процесу феодальної роздробленості. Винятком слугують правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, які на певний час спромоглися консолідувати владу. 1240 року більшість князівств унаслідок монгольського вторгнення потрапили в політичну залежність від Золотої Орди. Київська державність була продовжена західними князівствами: Галицьким та Волинським, у 1253 році їх було об'єднано в Королівство Русь, проте в XIV столітті їхні землі були анексовані Королівством Польським та долучені до Великого князівства Литовського відповідно. (uk)
- 基輔羅斯（古东斯拉夫语：Рѹ́сь，Рѹ́сьскаѧ землѧ，希臘語：Ῥωσία，俄語：Киевская Русь，烏克蘭語：Ки́ївська Русь，白俄羅斯語：Кіеўская Русь），是一個882年至1240年，以基輔為首都，维京人奥列格建立的以東斯拉夫人為主體的东欧君主制共主聯邦。在1236—1240年的拔都西征时被毁灭。基辅罗斯的正式名称为罗斯，俗称“罗斯之地”，罗斯人是维京人的后裔。基辅罗斯这一名称是19世纪俄罗斯史学界为了表明这一时期国家中心位于基辅而创造的。 根據史學史的觀點，基輔羅斯被認為是三個現代東斯拉夫民族國家（乌克兰、俄罗斯及白俄罗斯）的前身。弗拉基米尔一世·斯维亚托斯拉维奇和他的兒子雅羅斯拉夫統治的時期，被認為是基輔的黃金時期。當時他們接納了東正教，也創立了東斯拉夫法典（Правда роусьскаꙗ）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La Rus de Kíev fou el primer estat eslau oriental, dirigit des de la ciutat de Kíev, ciutat capital de l'actual Ucraïna, des d'aproximadament 880 fins a mitjan segle xii. Els regnats de Vladímir el Gran (980-1015) i el seu fill Iaroslav I el Savi (1019-1054) van suposar l'edat d'or de Kíev, que va veure l'acceptació del cristianisme ortodox i la creació del primer codi o cos legal escrit en llengua paleoslava, la . La Rus de Kíev va ser l'estat europeu més extens de l'edat mitjana. (ca)
- Die Kiewer Rus (belarussisch Кіеўская Русь, russisch Киевская Русь, ukrainisch Київська Русь), auch Altrussland, Kiewer Russland bzw. Kiewer Reich, war ein mittelalterliches altostslawisches Großreich, das als Vorläuferstaat der heutigen Staaten Russland, Ukraine und Belarus angesehen wird. Der Ausdruck kann auch als Bezeichnung der Epoche in der Geschichte der Rus verstanden werden, in der Kiew als Großfürstensitz das politische und kulturelle Zentrum der Rurikiden-Dynastie war. (de)
- Kieveko Rusa edo Antzinako Errusiar Estatua lehen ekialdeko eslaviar estatua izan zen, Kievetik gobernatua, gaur egun Ukraina herrialdeko hiriburua dena, 880tik XII. mendearen erdialdera arte. Vladimir I.a Kievekoa Handiaren (980-1015 eta honen seme Jaroslav I.a Jakintsuaren (1015-1054) erregealdiak Kieven urrezko aroa suposatu zuten, kristautasun ortodoxoaren onarpena eta eslabiar hizkuntzan idatzitako lehen lege kodea ikusi zituena, izenekoa. Kieveko Rusa Erdi Aroan Europan existitu zen estaturik handiena izan zen. (eu)
- 루스국(고대 동슬라브어: Рѹ́сьскаѧ землѧ 루스카야 제믈랴), 또는 키예프 루스(러시아어: Ки́евская Русь 키옙스카야 루시[*], 우크라이나어: Київська Русь 키이우스카 루시[*], 벨라루스어: Кіеўская Русь 키예우스카야 루시)는 882년부터 1240년까지 오늘날 동유럽 지역의 키이우를 중심으로 우크라이나, 러시아, 벨라루스 일대에 존재했던 루스인들의 국가이다. (ko)
- Het Kievse Rijk (Russisch: Киевская Русь; Belarussisch: Кіеўская Русь; Oekraïens: Київська Русь) is een vroegmiddeleeuwse voorloper van het huidige Rusland, Oekraïne en Belarus en had als centrum de stad Kiev. Het land is ook wel bekend als de Kievse Roes, Rijk van Kiev of het grootvorstendom Kiev. (nl)
- 基輔羅斯（古东斯拉夫语：Рѹ́сь，Рѹ́сьскаѧ землѧ，希臘語：Ῥωσία，俄語：Киевская Русь，烏克蘭語：Ки́ївська Русь，白俄羅斯語：Кіеўская Русь），是一個882年至1240年，以基輔為首都，维京人奥列格建立的以東斯拉夫人為主體的东欧君主制共主聯邦。在1236—1240年的拔都西征时被毁灭。基辅罗斯的正式名称为罗斯，俗称“罗斯之地”，罗斯人是维京人的后裔。基辅罗斯这一名称是19世纪俄罗斯史学界为了表明这一时期国家中心位于基辅而创造的。 根據史學史的觀點，基輔羅斯被認為是三個現代東斯拉夫民族國家（乌克兰、俄罗斯及白俄罗斯）的前身。弗拉基米尔一世·斯维亚托斯拉维奇和他的兒子雅羅斯拉夫統治的時期，被認為是基輔的黃金時期。當時他們接納了東正教，也創立了東斯拉夫法典（Правда роусьскаꙗ）。 (zh)
- كييف روس أو روس الكييفية، (بالسلافية الشرقية القديمة: Рѹ́сь ، باللاتينية: Russia Kioviensis، بالبيلاروسية: Кіеўская Русь, بالروسية: Ки́евская Русь, بالأوكرانية: Ки́ївська Русь) كانت دولةً اتحاديةً واسعةً ضمت في عهد أسرة روريك الفارانجية السلاف الشرقيين والفنلنديين في أوروبا منذ أواخر من القرن التاسع وحتى منتصف القرن الثالث عشر. تدعي الدول الحديثة لبيلاروس وروسيا وأوكرانيا انتماء أسلافهم جميعًا لحقانات روس، وأن بيلاروس وروسيا قد اشتقا اسميهما منها. حكمت سلالة روريك روس الكييفية حتى القرن السادس عشر. ووصلت روسيا إلى ذروتها في منتصف القرن الحادي عشر، حيث امتدت من البحر الأبيض في الشمال وحتى البحر الأسود في الجنوب ومن منابع نهر فيستولا في الغرب وحتى شبه جزيرة تامان في الشرق، موحدةً معظم القبائل السلافية الشرقية. (ar)
- Kyjevská Rus (starorusky Рѹсь, Rusĭ, Рѹ́сьскаѧ землѧ, Rous'skaja zemlja, Ruská země, staroseversky Garðaríki, latinsky Rut(h)enia, řecky Ῥωσία, tj. Rósia) byla nejstarším východoslovanských státem, který se v 9.–11. století konstituoval v multietnickém prostředí východní Evropy. Ve 12. století se Kyjevská Rus rozpadla na jednotlivá knížectví. (cs)
- Το μεσαιωνικό Κράτος των Ρως ή Ρως του Κιέβου ή Κράτος του Κιέβου (παλαιά και Εκκλησιαστικά Σλαβονικά: рѹсь, рѹсьскаѧ землѧ, , Λατινικά: Russia, Ruscia, Ruzzia, Ruthenia, Παλαιά Σκανδιναβικά: ) ήταν μια χαλαρή ομοσπονδία ανατολικών σλαβικών φυλών στην Ευρώπη από τα τέλη του 9ου μέχρι τα μέσα του 13ου αιώνα, υπό τη βασιλεία των Ρουρικιδών. Οι σύγχρονοι λαοί της Λευκορωσίας, της Ουκρανίας και της Ρωσίας διεκδικούν τους Ρως ως πολιτιστικούς τους προγόνους. (el)
- La mezepoka slava imperio Kieva Regno (ruse Киевская Русь, ukraine Київська Русь) estas antaŭaĵo de la nuntempaj ŝtatoj Rusio, Ukrainio kaj Belorusio, kun centro en la urbo Kievo. La Kieva Regno ekestis dum la 9-a jarcento, kiam en Orienta Eŭropo pluraj regnoj de vikingoj, kiuj ŝipe regis riverojn kaj ties ĉirkaŭaĵojn, kaj regnoj de slavoj unuiĝis. La nobelaj regantoj de la Kieva Regno venis el la dinastio de la rurikidoj. (eo)
- Kievan Rus', also known as Kyivan Rus' (Old East Slavic: Роусь, romanized: Rusĭ, or роусьскаѧ землѧ, romanized: rusĭskaę zemlę, lit. 'Rus' land'; Old Norse: Garðaríki), was a state in Eastern and Northern Europe from the late 9th to the mid-13th century. Encompassing a variety of polities and peoples, including East Slavic, Norse, and Finnic, it was ruled by the Rurik dynasty, founded by the Varangian prince Rurik. The modern nations of Belarus, Russia, and Ukraine all claim Kievan Rus' as their cultural ancestor, with Belarus and Russia deriving their names from it. At its greatest extent in the mid-11th century, Kievan Rus' stretched from the White Sea in the north to the Black Sea in the south and from the headwaters of the Vistula in the west to the Taman Peninsula in the east, uniting (en)
- La Rus de Kiev (en antiguo eslavo oriental: Кꙑ́ѥвьска Ру́сь; romanización: Kýievska Rus) fue una federación de tribus eslavas orientales desde finales del siglo IX hasta mediados del XIII, regida por la dinastía rúrika. Alcanzó su extensión máxima a mediados del siglo XI, cuando se extendía desde el mar Báltico en el norte hasta el mar Negro en el sur, y desde las cabeceras del Vístula en el oeste hasta la península de Tamán en el este, y abarcaba a la mayoría de las tribus eslavas orientales. (es)
- La Rusʹ de Kiev ou Rous de Kiev, avec une translittération scientifique (en vieux russe : Роусь / Rous’ ou Роусьскаѧ землѧ / Rous'skaja zemlja ; en ukrainien : Київська Русь ; en russe : Киевская Русь / Kievskaja Rusʹ ; en biélorusse : Кіеўская Русь / Kijeŭskaja Ruś), appelée aussi État de Kiev, Russie kiévienne, principauté de Kiev ou Ruthénie prémongole, est une principauté slave orientale qui a existé du milieu du IXe au milieu du XIIIe siècle, se désagrégeant en une multitude de principautés avant de disparaître formellement du fait de l’invasion mongole de la Rus' de Kiev, qui commença en 1223 et entraîna la disparition de la principauté en 1240. La Rusʹ est la plus ancienne entité politique commune à l'histoire des trois États slaves orientaux modernes : Biélorussie, Russie et Ukrain (fr)
- Rus Kiyiv (bahasa Slavia Timur Kuno: Роусь) adalah sebuah negara yang ada dari sekitar tahun 880 hingga pertengahan abad ke-12. Pusat kekuatan negeri ini ada di lembah sungai Dnieper yang sekarang ada di Ukraina. Negeri ini juga mencakup daerah Belarus di barat, dan sebagian Rusia di timur. Kekaisaran ini dianggap sebagai pendahulu 3 negara Slavia modern. Kekaisaran ini didirikan oleh Oleg dari Novgorod, seorang pangeran Bangsa Varangia. (in)
- キエフ大公国（キエフたいこうこく、古東スラヴ語: Роусь（ルーシ）、英: Kievan Rus'）は、9世紀後半から13世紀半ばにかけて、東ヨーロッパおよび北ヨーロッパに存在した国家。東スラヴ人、バルト人およびフィンランド人を含み、ヴァリャーグの王子リューリクによって創設されたリューリク朝の治世下で複数の公国が緩やかに連合していた。 ベラルーシ、ロシア、ウクライナの現代の国家はいずれもキエフ大公国を文化的な祖先とし、ベラルーシとロシアはそれ（ルーシ）に由来する名称である。（そのため、キエフは「ロシアの都市の母」とされている。）。リューリク朝は16世紀にロシア・ツァーリ国となるまで大公国の一部を支配し続けた。11世紀半ばの最大時には、北は白海から南は黒海、西はヴィスワ川の源流から東はタマン半島まで広がり、東スラヴ民族の大半を束ねた。 11世紀後半から12世紀にかけて衰退し始め、様々な地域勢力に分裂した。 さらにコンスタンティノープルの衰退によるビザンツ帝国との商業関係の崩壊、それに伴う領土内の通商路の減少など、経済的要因によっても弱体化した。1240年代にモンゴルの侵攻を受け、ついに国家は崩壊した。 (ja)
- La Rus' di Kiev (in russo: Киевская Русь?, traslitterato: Kievskaja Rus'; in ucraino: Київська Русь?, traslitterato: Kyїvska Rus') fu un'entità monarchica medievale degli Slavi orientali, sorta verso la fine del IX secolo, in parte del territorio delle odierne Ucraina, Russia europea, Bielorussia, Moldavia, Polonia, Lituania, Lettonia ed Estonia orientali. Considerata il più antico Stato organizzato slavo-orientale, del quale Kiev fu a lungo la capitale, nelle fonti medievali viene chiamata semplicemente Rus', oppure Terra di Rus', o appunto Rus' di Kiev. (it)
- Wielkie Księstwo Kijowskie, Ruś Kijowska (st.rus. Рѹсь / Rusĭ, рѹсьскаѧ землѧ / rusĭskaę zemlę, gr. Ῥωσία / Rhossía, łac. Russia, od XII wieku także Ruthenia, st.nord. Garðaríki) – średniowieczne państwo feudalne w Europie Wschodniej, rządzone przez dynastię Rurykowiczów pochodzenia wareskiego, oparte na plemionach wschodniosłowiańskich, z których w okresie późniejszym powstały narody rosyjski, ukraiński i białoruski. Najstarsze źródło do historii Rusi Kijowskiej, Powieść minionych lat, wiąże początki państwa z rokiem 862, w którym wódz Waregów Ruryk przybył do Nowogrodu Wielkiego w celu zażegnania sporów pomiędzy plemionami wschodniosłowiańskimi i fińskimi. Centrum państwa ruskiego zostało w roku 882 przeniesione z Nowogrodu do Kijowa. Historiografia ukraińska wiąże silniej powstanie pańs (pl)
- A Rússia de Kiev ou Rússia de Quieve (em latim: Russia Kioviensis; em russo: Киевская Русь; romaniz.: Kijevskaja Ruś, em ucraniano: Київська Русь; romaniz.: Kyjiwśka Ruś), também conhecida como Rússia Quievana ou os Rus de Kiev, foi uma confederação de tribos eslavas do Leste Europeu dos séculos IX ao XIII, sob os ruríquidas. Bielorrússia, Ucrânia e Rússia reivindicam a Rússia de Kiev como seu ancestral cultural. Em sua maior extensão em meados do século XI, o Estado se estendia do mar Báltico no norte ao mar Negro no sul e das cabeceiras do Vístula no oeste à península de Taman no leste, unindo a maioria das tribos eslavas do leste. (pt)
- Kievrus (även Kievriket) var ett medeltida rike i Östeuropa. Det uppstod på 800-talet som ett resultat av att östslaverna och några finsk-ugriska folkstammar under Rurikdynastin förenades till ett rike. Under sin storhetstid sträckte sig riket, med Kiev som huvudstad, från Tamanhalvön i söder, floderna Dnestr och Wisłas övre lopp i väster till Norra Dvinas övre lopp i norr. Mot mitten av 1100-talet råkade riket ut för feodal splittring och sönderföll i ett femtontal separata rusiska furstendömen, styrda av olika grenar av Rurikätten. Kiev, som förlorade sitt politiska inflytande till nya maktcentra, fortsatte formellt att räknas som huvudstad i Rus ända fram till mongolinvasionen (1237–1240), men Kievfurstendömet (ryska: Киевское княжество, Kievskoje knjazjestvo, 1132–1471) förblev i de ru (sv)
- Ки́евская Русь, или Древнеру́сское госуда́рство, или Дре́вняя Русь (др.-рус. и церк.-слав. рѹсь, рѹсьскаѧ землѧ, греч. Ῥωσία, лат. Russia, Rossia, Ruthenia, Ruscia, Ruzzia, др.-сканд. Garðar, позже Garðaríki) — средневековое государство в Северо-Восточной Европе, оформившееся в IX веке в результате объединения ряда восточнославянских и финно-угорских племён под властью князей династии Рюриковичей. (ru)
- Київська Русь — середньовічна східноєвропейська феодальна монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX-XIII століть. Об'єднувала під владою князів із династії Рюриковичів східнослов'янські, балтські та фіно-угорські племена. У часи найбільшої могутності простягалася від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до середньої Волги на сході. (uk)
|
.svg?width=300)
_CARTE_DES_PAYS_SLAVO-POLONAIS_AUX_VIII_ET_IX_SIECLE.jpg){kind=link}
_p1.097_RUSSIA_IN_THE_9th_CENTURY.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}
