| dbo:abstract
|
- Plasticity theory for rocks is concerned with the response of rocks to loads beyond the elastic limit. Historically, conventional wisdom has it that rock is brittle and fails by fracture while plasticity is identified with ductile materials. In field scale rock masses, structural discontinuities exist in the rock indicating that failure has taken place. Since the rock has not fallen apart, contrary to expectation of brittle behavior, clearly elasticity theory is not the last work. Theoretically, the concept of rock plasticity is based on soil plasticity which is different from metal plasticity. In metal plasticity, for example in steel, the size of a dislocation is sub-grain size while for soil it is the relative movement of microscopic grains. The theory of soil plasticity was developed in the 1960s at Rice University to provide for inelastic effects not observed in metals. Typical behaviors observed in rocks include , , and work hardening. Application of continuum theory is possible in jointed rocks because of the continuity of tractions across joints even through displacements may be discontinuous. The difference between an aggregate with joints and a continuous solid is in the type of constitutive law and the values of constitutive parameters. (en)
- Пластичність гірських порід - властивість гірських порід змінювати свою форму (деформуватися) без мікроскопічних порушень зв’язності (суцільності) під дією механічного навантаження. Глинисті породи, леси, мергелі, крейда, ґрунти, що залягають на поверхні Землі, набувають пластичності за певних умов зволоження, глибинні гірські породи – під дією температури й тиску (пластичність збільшується із зростанням температури і тиску). Породи, які ведуть себе у звичайних умовах як крихкі, при підвищених тисках і температурах набувають явно виражених пластичних властивостей. Це треба враховувати при розробці покладів на великих глибинах. Наприклад, здатність до пластичних деформацій у вапняків та алевролітів з’являється вже при тиску близько 50 МПа, у ангідридів – бл. 100 МПа, пісковиків – понад 400 МПа. Найбільш пластичні глини, графіт, кам. сіль. Пластичність гірських порід залежить від мінерального складу. Наявність жорстких кварцових зерен та польового шпату у породі зменшує її пластичність. Пластичність вугілля залежить від вмісту в ньому вуглецю. При переході від малометаморфізованого вугілля до антрацитів пластичність зменшується в 30 разів. Щодо глинистих порід, то в залежності від ступеня їх зволоженості вони можуть бути крихкими, пластичними і текучими. Межі П. глинистих порід – це значення вологості породи (в %), при яких має місце перехід породи з крихкого стану у пластичний і з пластичного – у текучий (відповідно нижня границя пластичності ωn і верхня границя пластичності – границя текучості ωm). Число пластичності Ф = ωm – ωn характеризує діапазон вологості, у межах якого порода знаходиться у пластичному стані. З підвищенням числа пластичності глин зростає їх стисливість і водопроникність. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Plasticity theory for rocks is concerned with the response of rocks to loads beyond the elastic limit. Historically, conventional wisdom has it that rock is brittle and fails by fracture while plasticity is identified with ductile materials. In field scale rock masses, structural discontinuities exist in the rock indicating that failure has taken place. Since the rock has not fallen apart, contrary to expectation of brittle behavior, clearly elasticity theory is not the last work. (en)
- Пластичність гірських порід - властивість гірських порід змінювати свою форму (деформуватися) без мікроскопічних порушень зв’язності (суцільності) під дією механічного навантаження. Глинисті породи, леси, мергелі, крейда, ґрунти, що залягають на поверхні Землі, набувають пластичності за певних умов зволоження, глибинні гірські породи – під дією температури й тиску (пластичність збільшується із зростанням температури і тиску). Породи, які ведуть себе у звичайних умовах як крихкі, при підвищених тисках і температурах набувають явно виражених пластичних властивостей. Це треба враховувати при розробці покладів на великих глибинах. Наприклад, здатність до пластичних деформацій у вапняків та алевролітів з’являється вже при тиску близько 50 МПа, у ангідридів – бл. 100 МПа, пісковиків – понад 400 (uk)
|
