| dbo:abstract
|
- وقعت الثورة الأوكرانية 2014 (المعروفة أيضًا باسم ثورة الميدان الأوروبي، أو الانقلاب الأوكراني، أو ثورة الكرامة الأوكرانية) (بالأوكرانية: Революція гідності) في أوكرانيا في شهر فبراير عام 2014، حين انتهت سلسلة من الأحداث العنيفة التي شارك بها متظاهرون وشرطة مكافحة الشغب ومسلحون مجهولون في العاصمة كييف، بطرد الرئيس الأوكراني المُنتخب، فيكتور يانوكوفيتش، وإسقاط النظام الأوكراني. سعت الحكومات الأوكرانية المتعاقبة في بدايات الألفية الثالثة إلى تشكيل علاقات أوثق مع الاتحاد الأوروبي. كانت حكومة يانوكوفيتش تتفاوض على اتفاقية شراكة مع الاتحاد الأوروبي منذ عام 2012. كان هكذا اتفاق تجاري شامل مع الاتحاد الأوروبي سيؤثر على الاتفاقيات التجارية الأوكرانية مع روسيا، بكونها أكبر شريك تجاري لأوكرانيا في ذلك الوقت. اعتقد يانوكوفيتش أنه يمكن معالجة التعقيدات، وقال أنه يعتزم دخول الاتفاقية، لكنه استمر بالتأجيل. فُسر هذا الأمر على أنه محاولة للتراجع عن توقيع هذه الاتفاقية، وأدى إلى موجة من الاحتجاجات باتت تُعرف بحركة «الميدان الأوروبي». أصبحت الاشتباكات بين المتظاهرين وشرطة مكافحة الشغب عنيفة، وأسفرت عن سقوط قتلى وصلت أعدادهم لما يقارب 130 شخص، من بينهم 18 ضابط شرطة. مع ازدياد التوترات، أصبح من المتعذر الدفاع عن سلامة الرئيس الشخصية؛ في 22 فبراير فرّ من كييف إلى روسيا. شرع المتظاهرون بأخذ السيطرة على الحكومة. في نفس ذلك اليوم، أعلن البرلمان إعفاء يانوكوفيتش من مهامه بنحو 328 صوت مقابل 0. قال يانوكوفيتش أن هذا التصويت ليس شرعيًا ومن الممكن أن يكون بالإكراه، وطلب المساعدة من الاتحاد الروسي. اعتبرت روسيا أن إطاحة يانوكوفيتش عبارة عن انقلاب غير شرعي، ولم تعترف بالحكومة المؤقتة التي اتخذها المحتجون. قامت مظاهرات حاشدة ضد الثورة موالية لروسيا في المناطق الشرقية والجنوبية من أوكرانيا، إذ تلقى يانوكوفيتش هناك دعمًا قويًا في الانتخابات الرئاسية لعام 2010. تصاعدت هذه التظاهرات ووصلت إلى إجراء استفتاء القرم عام 2014، والتدخل العسكري الروسي، وتأسيس دول بحكم الأمر الواقع ومستقلة في دونيتسك ولوغانسك. أقدمت الحكومة المؤقتة، بقيادة أرسيني ياتسينيوك، على توقيع اتفاقية الشراكة مع الاتحاد الأوروبي. أصبح بترو بوروشنكو رئيسًا لأوكرانيا بعد نصر ساحق في الانتخابات الرئاسية المبكرة غير المقررة لعام 2014. أعادت الحكومة الجديدة تعديلات الدستور الأوكراني لعام 2004 والتي أُلغيت بشكل مثير للجدل واعتُبرت غير دستورية عام 2010، وبدأوا بعملية تطهير واسعة النطاق للموظفين المدنيين الذين كان لهم علاقة بالنظام المخلوع. أُلغي القانون المتعلق باللغات الإقليمية، الذي سمح للمناطق الأوكرانية التي تحوي أقليات ثقافية كبيرة باستخدام لغاتهم الخاصة في إداراتهم المحلية. وجد استطلاع، رُصد في شهر ديسمبر عام 2016 من قِبل معهد كييف العالمي لعلم الاجتماع، أن 34 بالمئة من المستَطلعين في أوكرانيا الواقعة تحت سيطرة الحكومة، اعتبروا التغيير في السلطة بأنه «انقلاب مسلح غير شرعي»، بينما اعتبر 56 بالمئة منهم أنها «ثورة شعبية». (ar)
- Η ουκρανική επανάσταση του 2014 (ουκρανικά: 2014 Українська революція, 2014 Ukrayinsʹka revolyutsiya), επίσης γνωστή ως Επανάσταση της Αξιοπρέπειας, ξέσπασε στην Ουκρανία τον Φεβρουάριο του 2014, με διαδηλώσεις κατά της διαφθοράς, του αυταρχισμού, της εγκληματοποίησης του κράτους, και λόγω της άρνησης του προέδρου της χώρας Βίκτορ Γιανουκόβιτς να συνεχίσει την ενταξιακή πορεία της Ουκρανίας στην Ευρωπαϊκή Ένωση, λόγω των στενών του σχέσεων με την Ρωσία. Μετά από μια σειρά βίαιων συγκρούσεων που προκάλεσαν οι ειδικές δυνάμεις της αστυνομίας Μπερκούτ στην πρωτεύουσα της χώρας, Κίεβο, εναντίων των χιλιάδων διαδηλωτών, το Κοινοβούλιο της Ουκρανίας κατέληξε στην αποπομπή του προέδρου Γιανουκόβιτς. Είναι άξιο να σημειωθεί η υπέρμετρη χρήση βίας από πλευράς αστυνομίας, από την πρώτη ημέρα των διαδηλώσεων, που οδήγησε στην τοποθέτηση ελεύθερων σκοπευτών και στην εκτέλεση διαδηλωτών από αυτούς. Από τα όπλα των μη αναγνωρισμένων ελεύθερων σκοπευτών, δολοφονήθηκαν περισσότεροι από 100 πολίτες, που αργότερα ονομάστηκαν τιμητικά ως "Nebesna Sotnya" ("Ουράνιοι Εκατό"). Διαδοχικές ουκρανικές κυβερνήσεις κατά τη δεκαετία του 2000 επιδίωξαν μια στενότερη σχέση με την Ευρωπαϊκή Ένωση (ΕΕ). Η κυβέρνηση Γιανουκόβιτς διαπραγματεύτηκε μια συμφωνία σύνδεσης της Ουκρανίας με την Ευρωπαϊκή Ένωση από το 2012. Μια τέτοια ολοκληρωμένη εμπορική συμφωνία με την ΕΕ θα είχε αντίκτυπο στις εμπορικές συμφωνίες της Ουκρανίας με τη Ρωσία, τον μεγαλύτερο εμπορικό εταίρο της Ουκρανίας εκείνη την εποχή. Ο Γιανουκόβιτς πίστευε ότι οι επιπλοκές θα μπορούσαν να αντιμετωπιστούν και δήλωνε ότι σκόπευε να συνάψει τη συμφωνία, αλλά συνεχώς την ανέβαλε. Η παρελκυστική αυτή τακτική ερμηνεύτηκε ως απόπειρα να ακυρωθεί η υπογραφή της συμφωνίας και οδήγησε σε ένα κύμα διαμαρτυριών που έγινε γνωστό ως το κίνημα «Euromaidan». Οι συγκρούσεις μεταξύ διαδηλωτών και αστυνομίας έγιναν βίαιες και είχαν ως αποτέλεσμα το θάνατο περίπου 130 ανθρώπων, συμπεριλαμβανομένων 18 αστυνομικών. Καθώς οι εντάσεις αυξήθηκαν, η προσωπική ασφάλεια του προέδρου θεωρήθηκε επισφαλής και στις 22 Φεβρουαρίου έφυγε από το Κίεβο και μετέβη στη Ρωσία. Οι διαδηλωτές πήραν τον έλεγχο διαφόρων κτηρίων της πρωτεύουσας. Την ίδια ημέρα, το κοινοβούλιο αποφάσισε την παύση του προέδρου Γιανουκόβιτς, με ψήφους 328 έναντι 0 Ο Γιανουκόβιτς δήλωσε ότι αυτή η ψηφοφορία ήταν παράνομη και ενδεχομένως εξαναγκασμένη, και ζήτησε βοήθεια από τη Ρωσική Ομοσπονδία. Η Ρωσία θεώρησε την ανατροπή του Γιανουκόβιτς παράνομο πραξικόπημα και δεν αναγνώρισε την προσωρινή κυβέρνηση. Ευρείες διαμαρτυρίες, τόσο υπέρ όσο και κατά της επανάστασης, σημειώθηκαν στις ανατολικές και νότιες περιοχές της Ουκρανίας, όπου ο Γιανουκόβιτς είχε προηγουμένως λάβει ισχυρή υποστήριξη στις προεδρικές εκλογές του 2010. Αυτές οι διαμαρτυρίες κλιμακώθηκαν, με αποτέλεσμα ρωσική στρατιωτική εισβολή και την ίδρυση των αυτοανακηρυγμένων δημοκρατιών του Ντονέτσκ και Λουγκάνσκ. Η ρωσική κυβέρνηση χρόνια «χορηγούσε» τον Γιανουκοβιτς, να διαλύει τον ουκρανικό στρατό ταυτόχρονα χορηγούσε και κάποιες παράνομες οργανώσεις στην Ανατολική Ουκρανία που στόχο είχαν την διάσπαση του κράτους, τέτοιες οργανώσεις η Ρωσία έκανε και στην Κριμαία. Μετά την ανατροπή του Γιανουκοβιτς η Ρωσία εφάρμοσε το προσχεδιασμένο σενάριο για να πάρει ουσιαστικά την μισή Ουκρανία και να δημιουργήσει την λεγόμενη Νοβορόσια, αυτό δεν της βγήκε καθώς οι Ουκρανοί προέβαλαν αντίσταση. Η ρωσική προπαγάνδα βάφτισε την επανάσταση ως «πραξικόπημα» πράγμα που δεν συνιστά αλήθεια καθώς την εξουσία πήρε το νόμιμος εκλεγμένο κοινοβούλιο, την προσωρινή προεδρία ανέλαβε όπως και προνοεί το Σύνταγμα ο πρόεδρος της βουλής Ολεκσανδερ Τουρτσινοβ, προκηρύχθηκαν νέες εκλογές όπου την νίκη πήρε ο Πετρό Ποροσένκο. Στο διάστημα αυτό η Ρωσία είδη είχε εισβάλει στην Κριμαία και στο Ντόνμπας. Ο Πέτρο Ποροσένκο έγινε πρόεδρος της Ουκρανίας μετά από μεγάλη νίκη του στις προεδρικές εκλογές του 2014. Η νέα κυβέρνηση επανέφερε τις τροποποιήσεις του 2004 στο ουκρανικό σύνταγμα που είχαν καταργηθεί με προβληματικό τρόπο ως αντισυνταγματικές το 2010 (τροποποιήσεις που στερούσαν κάποιες εξουσίες από τον πρόεδρο)και ξεκίνησε μια μεγάλης κλίμακας εκκαθάριση δημοσίων υπαλλήλων που συνδέονταν με την διαφθορά και το ανατραπέν καθεστώς. (el)
- La Revolucio de Digno (ukraine Революція гідності, latiliterigite Revoliucija hidnosti), ankaŭ konata kiel la Majdana Revolucio, okazis en Ukrainio en februaro 2014 ĉe la fino de la Eŭromajdano-protestoj, kiam mortigaj kolizioj inter manifestacianoj kaj la sekurecaj taĉmentoj en la ukraina ĉefurbo Kievo kulminis per la elpelo de elektita ukrainia prezidanto Viktor Janukoviĉ kaj la demisiigo de la ukraina registaro de ĉefministro Mikola Azarov. En novembro 2013, ondo de grandskalaj protestoj (konataj kiel Eŭromajdano) erupciis en respondo al la subita decido de prezidanto Janukoviĉ ne subskribi asociigan kaj liberkomercan interkonsenton kun la Eŭropa Unio (EU), anstataŭe elektante pli proksimajn ligojn al Rusio kaj la Eŭrazia Ekonomia Unio. La ukraina parlamento Verĥovna Rada kun grandega plimulto aprobis fini la interkonsenton kun EU. La registaro de Rusio faris premon sur Ukrainion por malakcepti ĝin. Tiuj protestoj daŭris dum monatoj kaj ilia amplekso larĝiĝis, kun alvokoj por la eksiĝo de Janukoviĉ kaj la tiutempa ukraina registaro de ĉefministro Mikola Azarov. Manifestacianoj kontraŭbatalis tion, kion ili vidis kiel ĝeneraligita registara korupto kaj povomisuzo, la influon de ukrainaj komercaj oligarkoj, polica brutaleco kaj malobservo de homaj rajtoj en Ukrainio. Lontraŭprotestaj leĝoj nutris plian koleron. Granda, barikadita protesta tendaro okupis la Sendependecan placon (Majdan Nezaleĵnosti) en centra Kievo. En januaro kaj februaro 2014, kolizioj en Kievo inter manifestacianoj kaj la speciala polica unuo Berkut rezultigis la mortojn de 108 manifestacianoj kaj 13 policistoj, kaj la vundiĝon de multaj aliaj. La unuaj manifestacianoj estis mortigitaj en furiozaj kolizioj kun la polico la 19-an ĝis 22-an de januaro. Sekve de tio, manifestacianoj okupis registarajn konstruaĵojn ĉie en la lando. La plej mortigaj kolizioj okazis la 18–an ĝis 20-an de februaro, kiuj rezultigis la plej severan perforton en Ukrainio de kiam ĝi reakiris sendependecon. (eo)
- La révolution ukrainienne de 2014, également dénommée révolution de Maïdan, révolution de Février, ou révolution de la Dignité, a eu lieu entre le 18 et le 23 février 2014 à la suite de l'Euromaïdan. Elle a eu lieu à la suite d'émeutes à Kiev après que le président ukrainien eut donné l'ordre d'évacuer la place de l'Indépendance et a conduit à la destitution de Viktor Ianoukovytch, président de l'Ukraine en exercice et à la nomination de Oleksandr Tourtchynov en tant que président intérimaire jusqu'à la présidentielle du 25 mai. Un gouvernement pro-européen dirigé d'abord par Oleksandr Tourtchynov puis par Arseni Iatseniouk a aussi été nommé dans la foulée. (fr)
- The Revolution of Dignity (Ukrainian: Революція гідності, romanized: Revoliutsiia hidnosti) also known as the Maidan Revolution or the Ukrainian Revolution, took place in Ukraine in February 2014 at the end of the Euromaidan protests, when deadly clashes between protesters and the security forces in the Ukrainian capital Kyiv culminated in the ousting of elected President Viktor Yanukovych, the overthrow of the Ukrainian government, and the outbreak of the Russo-Ukrainian War. In November 2013, a wave of large-scale protests (known as Euromaidan) erupted in response to President Yanukovych's sudden decision not to sign a political association and free trade agreement with the European Union (EU), instead choosing closer ties to Russia and the Eurasian Economic Union. In February of that year, the Verkhovna Rada (Ukrainian parliament) had overwhelmingly approved finalizing the agreement with the EU. Russia had put pressure on Ukraine to reject it. These protests continued for months; their scope widened, with calls for the resignation of Yanukovych and the Azarov Government. Protesters opposed what they saw as widespread government corruption and abuse of power, the influence of oligarchs, police brutality, and violation of human rights in Ukraine. Repressive anti-protest laws fuelled further anger. A large, barricaded protest camp occupied Independence Square in central Kyiv throughout the 'Maidan Uprising'. In January and February 2014, clashes in Kyiv between protesters and Berkut special riot police resulted in the deaths of 108 protesters and 13 police officers, and the wounding of many others. The first protesters were killed in fierce clashes with police on Hrushevskoho Street on 19–22 January. Following this, protesters occupied government buildings throughout the country. The deadliest clashes were on 18–20 February, which saw the most severe violence in Ukraine since it regained independence. Thousands of protesters advanced towards parliament, led by activists with shields and helmets, and were fired on by police snipers. On 21 February, an agreement between President Yanukovych and the leaders of the parliamentary opposition was signed that called for the formation of an interim unity government, constitutional reforms and early elections. The following day, police withdrew from central Kyiv, which came under effective control of the protesters. Yanukovych fled the city. That day, the Ukrainian parliament voted to remove Yanukovych from office by 328 to 0 (72.8% of the parliament's 450 members). Yanukovych alleged that this vote was illegal and possibly coerced, and asked Russia for help. Russia considered the overthrow of Yanukovych to be an illegal coup, and did not recognize the interim government. Immediately after, the Russo-Ukrainian War erupted, with a Russian military intervention, the annexation of Crimea by Russia, and the eruption of pro-Russian unrest throughout Ukraine, especially in the southern and eastern regions of the country. During the pro-Russian unrest, widespread protests, both for and against the revolution, occurred in eastern and southern Ukraine, where Yanukovych previously received strong support in the 2010 presidential election. “Pro-Maidan” and “Anti-Maidan” rallies soon clashed with each other and escalated into violence such as the 2014 Odesa clashes, with the violence at its worst in the Russian-speaking Donbas region of eastern Ukraine, where pro-Russian separatists seized control of government buildings and proclaimed the creation of self-proclaimed breakaway states in Donetsk and Luhansk, sparking the Donbas War (forming part of the wider Russo-Ukrainian War). Eventually, by 2022, the Russo-Ukrainian War culminated with Russia initiating a full-scale invasion of Ukraine. The interim government, led by Arseniy Yatsenyuk, signed the EU association agreement and disbanded the Berkut. Petro Poroshenko became president after a victory in the 2014 presidential elections (54.7% of the votes cast in the first round). The new government restored the 2004 amendments to the Ukrainian constitution that had been controversially repealed as unconstitutional in 2010, and initiated a removal of civil servants associated with the overthrown regime. There was also a widespread decommunization of the country. (en)
- Kerusuhan Euromaidan atau yang dikenal juga sebagai Revolusi Ukraina terjadi pada 18 Februari 2014 di Ukraina. Sekitar 20.000 pengunjuk rasa Euromaidan di Kiev beraksi di parlemen Ukraina untuk mendukung pemulihan Konstitusi Ukraina kembali ke konstitusi 2004 yang telah diganti oleh Mahkamah Konstitusi Ukraina tak lama setelah Viktor Yanukovych terpilih sebagai presiden pada tahun 2010. Petugas kepolisian dan pengunjuk rasa saling menembakkan senapan, baik senapan peluru karet ataupun amunisi. Petugas kepolisian juga menggunakan gas air mata dan untuk mengusir ribuan demonstran yang membalasnya dengan melontarkan batu dan bahan peledak. Bentrokan paling parah terjadi di , dan di Institutska Street di dekat Shovkovychna Street. Setidaknya 75 orang tewas dalam bentrokan ini, termasuk 13 polisi; lebih dari 1.100 lainnya cedera. Polisi kemudian menyerbu markas utama pengunjuk rasa di Maidan Nezalezhnosti. Sejumlah pengamat politik berpendapat bahwa Ukraina sedang berada di ambang perang saudara. Tanggal 19 Februari 2014, pemeriksaan polisi, pembatasan transportasi umum, dan penutupan sekolah-sekolah diperintahkan oleh pihak berwenang di Kiev, yang memicu diberlakukannya status de facto. Kedutaan Britania Raya di Kiev ditutup pada keesokan harinya. Salah seorang anggota parlemen berkata dalam sebuah wawancara bahwa status darurat de facto diberlakukan di seluruh negara setelah lumpuhnya transportasi menuju ibu kota. Pada 20 Februari 2014, Menteri Dalam Negeri mengumumkan bahwa ia telah menandatangani dekret yang mengizinkan penggunaan amunisi terhadap para demonstran. Keesokan harinya, Pemimpin Verkhovna Rada mengumumkan ia telah menandatangani dekret parlemen, yang mengutuk penggunaan angkatan bersenjata dan mendesak semua lembaga (Kementerian Dalam Negeri, Menteri Kabinet, dan sebagainya) untuk segera menghentikan seluruh tindakan militer terhadap para demonstran. (in)
- 2014年ウクライナ騒乱（2014ねんウクライナそうらん）またはマイダン革命（ウクライナ語: Українська революція 2013–2014 років、ラテン文字：Ukrainska 86*revoliutsiia 2013–2014 rokiv、英語: Maidan revolution）、尊厳の革命（ウクライナ語: Революція гідності、ラテン文字：Revoliutsiia hidnosti、英語: Revolution of Dignity）、ユーロ・マイダン革命は、2014年2月中下旬にウクライナで起こった革命。 首都キーウで勃発したウクライナ政府側とユーロマイダンデモ参加者の暴力的衝突の結果、当時のヴィクトル・ヤヌコーヴィチ大統領が失脚し、隣国ロシアへ亡命することになった。 新たな政権の発足（第一次ヤツェニュク政権）や2004年憲法の復活、数か月以内の臨時大統領選挙の実施など多くの成果をあげており、ウクライナの社会・政治に膨大な変化をもたらした。 (ja)
- 존엄의 혁명(우크라이나어: Революція гідності 레볼류치야 히드노스티[*]) 혹은 2014년 우크라이나 혁명은 2014년 2월 18일 키이우에 2만명의 시민이 을 2004년의 헌법으로 되돌릴 것을 요구하면서 촉발된 유로마이단(우크라이나어: Протистояння в Україні з 18 лютого 2014) 시위에서 시작되었다. 이날 75명이 죽고 1100명이 부상했다. 이후 전국적인 봉기로 확대되었으며 세계 각국은 우크라이나 정부의 폭력 진압을 규탄했다. 다음날 정부와 야권, 시위대는 휴전에 합의하였다. 시위대가 키이우 시내를 장악한 뒤 이후 빅토르 야누코비치 대통령은 피난길에 올랐으며 야권이 주도권을 잡은 우크라이나 최고 의회가 빅토르 야누코비치 대통령을 탄핵했다. 이에 대한 지지는 국가별로 엇갈렸다. 최고 의회는 5월 25일에 조기 대선을 실시한다고 밝혔다. 우크라이나는 친유럽 성향의 서부와 친러시아 성향의 동부로 나뉘어 서로 합법 정부를 칭하는 이중권력 상태에 놓였다. 그러나 빅토르 야누코비치가 소속된 일부 우크라이나 지역당과 무소속 의원 그리고 동부 출신 주민 조차 야누코비치의 잠적을 비판했다. 야누코비치가 잠적함에 따라 동부에서도 서부가 차지한 정부를 따르기는 했으나, 러시아인이 절대다수를 차지한 크림 반도에서는 차라리 러시아로 돌아가겠다는 움직임이 일어나 혼란에 빠졌다. 크림 반도에서는 시민들이 행정 관청에 걸린 국기를 러시아의 국기로 바꿔다는 일까지 일어났다. 한편 2월 27일 야누코비치는 러시아로 피신하여 자신이 합법적인 대통령이라는 입장을 보였다. 2월 28일, 야누코비치는 러시아에 은신하고 있는 것으로 밝혀졌으며 러시아 정부는 크림 반도에 2000여명의 군을 파병하였다.(크림 위기) 우크라이나 정부는 이를 침공으로 규정하며 즉각 철수를 요구하였다. (ko)
- De Revolutie van de Waardigheid (Oekraïens: Революція гідності, geromaniseerd: Revoljoetsija hidnosti), ook bekend als de Maidan-revolutie, vond aansluitend op de Euromaidan-protesten plaats, in februari 2014, toen dodelijke confrontaties tussen demonstranten en binnenlandse troepen in de Oekraïense hoofdstad Kiev resulteerden in de afzetting van de gekozen president Viktor Janoekovytsj en de omverwerping van de Oekraïense regering. In november 2013 brak er een golf van grootschalige protesten uit als reactie op het plotselinge besluit van president Janoekovytsj om de associatieovereenkomst tussen de Europese Unie en Oekraïne in heroverweging te nemen, terwijl in februari van dat jaar de Verchovna Rada (het Oekraïense parlement) met een overweldigende meerderheid voor een overeenkomst met de Europese Unie (EU) had gestemd. In plaats daarvan neigde Janoekovytsj naar nauwere banden met Rusland, die Oekraïne onder druk zette om de EU-deal te weigeren, en lid te worden van de Euraziatische Economische Unie (EEU). De pro-westerse protesten duurden maanden en hun reikwijdte werd steeds groter, met oproepen tot het aftreden van Janoekovytsj en de regering van Mykola Azarov. De door het parlement ingevoerde repressieve anti-protestwetten wakkerden nog meer woede aan. De aanvankelijk vreedzame demonstraties werden steeds gewelddadiger en op 22 januari vielen er vier doden bij hevige confrontaties tussen betogers en de politie in de -straat. Demonstranten bezetten overheidsgebouwen in het hele land. Een groot, gebarricadeerd protestkamp bezette het Majdan Nezalezjnosti (Onafhankelijkheidsplein) in het centrum van Kiev. Medio februari werd een amnestie-overeenkomst gesloten met de demonstranten waarin hen en degenen die al eerder waren vastgezet, strafrechtelijke vervolging zou worden bespaard in ruil voor het verlaten van bezette gebouwen. De demonstranten ontruimden op 16 februari alle bezette gebouwen van de regionale staatsadministratie. Op 18 februari trokken zo'n 20.000 demonstranten en activisten met schilden en helmen naar de Verchovna Rada met de eis dat de door Janoekovytsj gewijzigde grondwet uit 2004 werd hersteld, waarbij ze werden beschoten door de Berkoet en politiesluipschutters. De betogers protesteerden ook tegen de wijdverbreide corruptie en het machtsmisbruik door de overheid, de invloed van oligarchen, het politiegeweld en de schending van de mensenrechten in Oekraïne. De protesten groeiden uit tot een revolutie, de dodelijkste confrontaties, op 18 en 20 februari, werden gezien als de meest gewelddadige sinds de onafhankelijkheid van Oekraïne en leidden tot de dood van 103 demonstranten en 13 politieagenten, en de verwonding van vele anderen. Op 21 februari werd een overeenkomst ondertekend tussen president Janoekovytsj en de leiders van de parlementaire oppositie waarin werd opgeroepen tot de vorming van een interim-regering, constitutionele hervormingen en vervroegde verkiezingen. De volgende dag trok de politie zich terug uit het centrum van Kiev, dat onder effectieve controle van de demonstranten kwam. Janoekovytsj ontvluchtte de stad en daarna het land. Diezelfde dag stemde het Oekraïense parlement voor het verwijderen van Janoekovytsj met 328 tegen 0 (72,8% van de 450 parlementsleden). Janoekovytsj beweerde dat deze stemming illegaal was en mogelijk gedwongen, en vroeg Rusland om hulp. Rusland beschouwde de omverwerping van Janoekovytsj als een illegale staatsgreep en erkende de interim-regering niet. Wijdverbreide protesten, zowel voor als tegen de revolutie, vonden plaats in Oost- en Zuid-Oekraïne, waar Janoekovytsj eerder bij de presidentsverkiezingen van 2010 sterke steun kreeg. De protesten escaleerden, wat resulteerde in een Russische militaire interventie, de annexatie van de Krim door Rusland en de oprichting van de zelfverklaarde volksrepublieken Donetsk en Loegansk, wat leidde tot de Oorlog in Oost-Oekraïne. De interim-regering, geleid door Arseni Jatsenjoek, ondertekende uiteindelijk de associatieovereenkomst tussen de Europese Unie en Oekraïne en ontbond de Berkoet. Petro Porosjenko werd president na een overwinning bij de presidentsverkiezingen van 2014 (54,7% van de uitgebrachte stemmen in de eerste ronde). De nieuwe regering herstelde de amendementen op de Oekraïense grondwet uit 2004 die controversieel waren ingetrokken als ongrondwettelijk door Janoekovytsj in 2010, en startte een grootschalige zuivering van ambtenaren in verband met het omvergeworpen regime. Er volgde een wijdverbreide decommunisatie van het land. (nl)
- La rivoluzione ucraina del 2014, nota anche come rivoluzione di Maidan, ha avuto luogo nel febbraio 2014 a conclusione delle proteste dell'Euromaidan, quando scontri violenti tra i manifestanti e le forze di sicurezza nella capitale Kiev culminarono con la fuga in Russia del presidente eletto Viktor Janukovyč e la caduta del governo di Mykola Azarov. La rivoluzione fu accompagnata da una rapida serie di cambiamenti nel sistema politico dell'Ucraina, tra cui il ripristino della costituzione del 2004, l'installazione di un nuovo presieduto da Arsenij Jacenjuk, l'abolizione di una legge che riconosceva il russo come lingua regionale ufficiale e lo svolgimento di elezioni presidenziali anticipate con l'elezione di Porošenko il 25 maggio 2014. Dopo una prima rivoluzione, la "rivoluzione arancione" del 2004, l'Ucraina era rimasta impantanata da anni di corruzione, cattiva gestione, mancanza di crescita economica, svalutazione della moneta e impossibilità di ottenere finanziamenti sui mercati internazionali. Perciò Janukovyč aveva cercato di stabilire relazioni più strette con l'Unione europea e la Russia al fine di attrarre investimenti nel paese. Una di queste misure fu un accordo di associazione con l'Unione europea, che avrebbe fornito all'Ucraina sostegno economico in cambio di riforme allo scopo di accrescere gli scambi commerciali e di allentare i legami economici con la Russia. Janukovyč in un primo momento entrò in trattative con l'UE, ma infine si rifiutò di firmare l'accordo e sospese le trattative commerciali perché preoccupato dalle misure di austerità ad esso collegate e dalla minaccia russa di applicare sanzioni economiche. Inoltre l'UE come condizione essenziale per l'accordo di associazione aveva chiesto la liberazione di Julija Tymošenko, ex primo ministro ed esponente del partito "Patria" in carcere dal 2011. Janukovyč firmò invece un accordo di cooperazione economica con la Russia, che scatenò proteste a Kiev ("Euromaidan") e infine violenti scontri tra manifestanti e forze dell'ordine. Mentre le tensioni aumentavano, Janukovyč lasciò il Paese per non più tornarvi, stabilendosi in Russia. Dopo la rivoluzione del 2014, la Russia ha rifiutato di riconoscere il nuovo governo provvisorio - chiamando la rivoluzione un colpo di Stato e accusando gli Stati Uniti d'America e l'UE di aver finanziato e diretto la rivoluzione - e ha preso il controllo della penisola di Crimea in Ucraina. Il governo ucraino ha concluso l'accordo di associazione con l'UE e si è impegnato ad adottare le riforme nel sistema giudiziario e politico e le politiche finanziarie ed economiche necessarie per rispettarne i termini. Il governo ad interim ha inoltre adottato ulteriori provvedimenti, poiché dopo la rivoluzione non era in grado di soddisfare diversi punti dell'accordo e aveva bisogno di investimenti esteri. Investimenti internazionali sono provenuti dal Fondo Monetario Internazionale in forma di prestiti per un importo di quasi 18 miliardi di dollari (corrispondenti a 15,4 miliardi di euro) condizionati all'adozione di ampie riforme, tra cui l'eliminazione dei sussidi statali per le bollette del gas. Anche l'Unione europea, la Banca Mondiale e gli Stati Uniti hanno prestato sostegno finanziario alle riforme in Ucraina negli anni 2014-2015, per un impegno complessivo poco superiore agli 8 miliardi di euro. Secondo i dati dei sondaggi di raccolti tra il 4 e il 18 marzo in tutte le regioni d'Ucraina (compresa la Crimea), il 48% degli ucraini sosteneva il cambiamento di potere mentre il 34% vi si opponeva. Nelle regioni meridionali ed orientali la rivoluzione era sostenuta solo dal 20% della popolazione, mentre oltre il 57% della popolazione nel resto del paese sosteneva il cambiamento di governo. Inoltre, solo il 2% degli intervistati ha dichiarato totalmente o parzialmente attendibile l'ex presidente Viktor Janukovyč. La rivoluzione fu seguita da scontri nelle regioni sud-orientali del paese, dall'intervento militare della Russia e dalla annessione della Crimea, e dall'aumento delle truppe russe in prossimità delle frontiere dell'Ucraina. (it)
- A Revolução Ucraniana de 2014, também chamada Revolução da Dignidade, teve início em Kiev, capital da Ucrânia, a partir de violentas manifestações de protesto, conhecidas como Euromaidan, contra o governo do presidente eleito, Viktor Yanukovych. Os distúrbios rapidamente se intensificaram, levando à deposição de Yanukovytch e à instalação, alguns dias mais tarde, de um governo interino, apoiado por grupos de centro-direita, direita, centro-esquerda e até de extrema-direita, todos mais ou menos anticomunistas, unidos contra o poder russo. O presidente deposto refugiou-se na Rússia, e passou a ser procurado na Ucrânia, sob a acusação de ser responsável pela morte de manifestantes. A queda do governo foi seguida por uma série de mudanças, em rápida sucessão, no sistema sociopolítico da Ucrânia, incluindo a formação de um novo governo interino, a restauração das emendas constitucionais de 2004 e a realização de novas eleições presidenciais, em 25 de maio de 2014, nas quais o pró-ocidental Petro Poroshenko saiu-se vencedor. É considerada por muitos como a Segunda Revolução Laranja da Ucrânia ou Revolução Laranja Continuada. (pt)
- Rewolucja godności (znana również jako Eurorewolucja) – przemiany polityczne i społeczne na Ukrainie od 30 listopada 2013 do lutego 2014, spowodowane protestem obywateli Ukrainy przeciwko nielegalnemu rozpędzaniu akcji pokojowych studentów i działaczy obywatelskich 21 listopada 2013 r. jako sprzeciw wobec odejścia przywództwa politycznego kraju z ustawowego kursu integracji europejskiej i późniejszego odrzucenia tego kursu (patrz „Euromajdan”). Jedną z głównych przyczyn protestów była nadmierna koncentracja władzy w rękach Wiktora Janukowycza i jego „rodziny”, niechęć narodu ukraińskiego do zaakceptowania transformacji kraju nie tylko de facto, ale de iure w jedną z kolonii rosyjskich. Materialne, prawdziwe dowody wydarzeń Rewolucji zostały zebrane przez działaczy i przechowywane w zbiorach Narodowego Muzeum Rewolucji Godności, które zawierają ponad 2000 obiektów, 500 wywiadów audio i wideo, duży zbiór fotografii oraz bibliotekę książki o wydarzeniach Rewolucji. Terminy „Rewolucja Godności” i „Eurorewolucja” w odniesieniu do tych wydarzeń są czasami używane w tym samym kontekście, co termin „Euromajdan”, ale mają inny ładunek semantyczny: „Euromajdan” jest najczęściej używany w kontekście organizacji, formy i miejsce protestów Ukraina – jako element Rewolucji Godności; Rewolucja Godności - jako zmiany społeczno-polityczne spowodowane fiaskiem podpisania Traktatu o Integracji Europejskiej, a właściwie sam Euromajdan. Istnieją również różnice w szacunkach daty początku Rewolucji. Politycy Ukrainy, ukraińskie media i blogerzy uważają datę Rewolucji za 21 listopada 2013 r., kiedy rząd Azarowa odwołał podpisanie Porozumienia o Integracji Europejskiej, po czym zaczęli gromadzić się pierwsi protestujący; lub 30 listopada, w dniu, w którym studenci zostali pobici na Euromajdanie. Poza Ukrainą powszechnie uważa się, że datę Rewolucji należy ustalić na podstawie przemarszu protestujących do Rady Najwyższej 18 lutego, kiedy rozpoczęły się masowe krwawe starcia ze znacznymi ofiarami w ludziach. Symbolem Rewolucji Godności był , którego wizerunek stał się popularny na całym świecie. Rząd tymczasowy, kierowany przez Arsenija Jaceniuka, podpisał umowę stowarzyszeniową z UE i rozwiązał Berkut. Petro Poroszenko został prezydentem po zwycięstwie w wyborach prezydenckich w 2014 roku (54,7% głosów oddanych w pierwszej turze). Nowy rząd przywrócił poprawki do ukraińskiej konstytucji z 2004 roku, które kontrowersyjnie uchylono jako niekonstytucyjne w 2010 roku i zainicjował masową czystkę urzędników służby cywilnej związanych z obalonym reżimem. Nastąpiła też powszechna dekomunizacja kraju. W mediach ukraińskich spotkać się można również z określeniami „eurorewolucja” (Є́врореволю́ція, Jewrorewolucija), „rewolucja 2013 roku” i „rewolucja godności” (Революція гідності, Rewolucija hidnosti), z kolei w mediach zachodnich występuje określenie „ukraińska wiosna” (Ukrainian Spring). (pl)
- Революция достоинства (укр. революція гідності) — процесс отстранения от власти президента Украины Виктора Януковича, создания нового парламентского большинства в Верховной раде и формирования нового правительства Украины в конце февраля 2014 года. 21 февраля 2014 года на фоне кровопролитного противостояния в центре Киева между участниками Евромайдана и правоохранительными органами, унёсшего жизни более ста человек, президент Виктор Янукович и лидеры парламентской оппозиции при посредничестве высокопоставленных представителей Польши, Германии и Франции подписали «Соглашение об урегулировании политического кризиса на Украине». Документом предусматривались возврат к парламентско-президентской форме правления, формирование «правительства национального доверия», конституционная реформа и проведение досрочных выборов президента до конца 2014 года, а также отвод сил правопорядка из центра Киева, прекращение насилия и сдача оппозицией оружия. В течение часа после подписания Соглашения об урегулировании кризиса Верховная рада приняла сразу в трёх чтениях проект «Закона о восстановлении действия отдельных положений Конституции Украины», возвращающий Конституцию 2004 года, и направила его в Администрацию президента. Кроме того, Верховная рада приняла закон, исключавший уголовное преследование для всех участников массовых акций протеста. Депутаты также сняли с должности главу МВД Виталия Захарченко и проголосовали за закон, позволявший освободить из заключения лидера «Батькивщины» Юлию Тимошенко. Протестующие на Майдане Независимости, однако, потребовали немедленной отставки Виктора Януковича. Согласно объявленному ультиматуму, Януковичу установили срок до 10 часов утра для принятия решения об отставке. В противном случае активисты пообещали начать вооружённое наступление. В ночь на 22 февраля активисты Евромайдана, не дожидаясь истечения срока ультиматума, захватили правительственный квартал, покинутый правоохранителями, которые были выведены из центра Киева днём 21 февраля согласно постановлению Верховной рады, принятому накануне. 22 февраля на утреннем заседании Верховной рады было объявлено, что президент Янукович предыдущим вечером покинул Киев, при этом законопроект о восстановлении действия Конституции 2004 года остался неподписанным. Верховная рада удовлетворила заявление об отставке спикера парламента Владимира Рыбака. Новым главой Верховной рады был избран Александр Турчинов. Днём в телеэфир вышла видеозапись интервью с Януковичем, в котором он заявил, что не собирается подавать в отставку и не намерен подписывать решения Верховной рады, которые он считает противозаконными и принятыми под давлением, а происходящее в стране квалифицировал как «вандализм, бандитизм и государственный переворот». Через несколько часов Верховная рада приняла постановление, в котором заявила, что Янукович «неконституционным образом самоустранился от осуществления конституционных полномочий» и не выполняет свои обязанности, а также назначила досрочные президентские выборы на 25 мая 2014 года. За отстранение Януковича проголосовали 328 депутатов. 23 февраля 2014 года Янукович из Харькова приехал в Донецк. 23 февраля Верховная рада возложила на Александра Турчинова обязанности президента Украины до избрания нового главы государства. Вечером 23 февраля кортеж Виктора Януковича с президентской охраной выехал из Донецка к побережью Азовского моря. Ночью 23 февраля 2014 года Виктор Янукович собственноручно написал расписку об отказе от государственной охраны и отпустил офицеров охраны президента по домам. Расписка была вручена начальнику личной охраны президента Януковича. Фотография оригинала данной расписки Виктора Януковича от 24 февраля 2014 года опубликована на личной странице facebook Арсена Авакова. Утром 24 февраля российскими спецслужбами была проведена операция по эвакуации Виктора Януковича и членов его семьи в безопасное место на территории Крыма. Через некоторое время Янукович был тайно перевезён из Крыма на территорию РФ. 27 февраля в парламенте Украины была создана коалиция «Европейский выбор», в которую вошли 250 народных депутатов. В этот же день Верховная рада утвердила новое правительство Украины, премьер-министром стал Арсений Яценюк. 26 февраля Янукович был объявлен новой украинской властью в международный розыск. 27 февраля стало известно, что Виктор Янукович обратился к руководству России с просьбой обеспечить ему личную безопасность «от действий экстремистов» в связи с поступающими в его адрес угрозами расправы. В своём обращении Янукович неоднократно подчеркнул, что считает себя действующим президентом Украины, а решения, принятые Верховной радой в последние дни, квалифицировал как нелегитимные. Янукович также обвинил оппозицию в невыполнении Соглашения об урегулировании политического кризиса на Украине, заключённого 21 февраля. 28 февраля Виктор Янукович на пресс-конференции в Ростове-на-Дону сказал, что никогда не признает решение парламента Украины о его отстранении от должности главы государства, и заявил, что считает себя легитимным президентом Украины. Янукович также обвинил Евросоюз и США в невыполнении Соглашения об урегулировании политического кризиса на Украине. 25 мая на фоне вооружённого конфликта в Донбассе состоялись внеочередные выборы президента Украины. Победу одержал Пётр Порошенко, набравший 54,7 % голосов. Произошедшая смена высшего руководства Украины не способствовала урегулированию политического кризиса, а наоборот, привела к его усугублению. Легитимность отстранения от власти президента Януковича вызывает вопросы. В украинских и западных СМИ и заявлениях украинских политических деятелей, поддержавших смену власти, данные события, как и весь Евромайдан, рассматриваются как революция («Революция достоинства»). В российской пропаганде события 2014 года называются государственным переворотом, поддержанным Западом. (ru)
- Револю́ція гі́дності, або Револю́ція гі́дности (також Єврореволюція), — політичні та суспільні зміни в Україні з 30 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані протестом громадян України проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів, яка розпочалася 21 листопада 2013 як спротив проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу (див. «Євромайдан»). Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання народу України миритись із перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній Росії. Активісти зібрали матеріальні правдиві свідчення подій Революції, що нині зберігаються у колекції Національного музею Революції Гідності, де міститься понад 2000 предметів, 500 аудіо- та відеоінтерв'ю, велике зібрання фотографій та існує бібліотека книжкових видань про події Революції. Терміни «Революція гідності» та «Єврореволюція» стосовно означених подій іноді використовуються в тому ж контексті, що й термін «Євромайдан», але мають інше семантичне навантаження: «Євромайдан» здебільшого застосовується в контексті організації, форми та місця проведення протестів на підтримку європейського вибору України — як складова Революції гідності; Революція Гідності — як суспільні та політичні зрушення, викликані зривом підписання Угоди про Європейську інтеграцію, та, власне, самим Євромайданом. Також існують розбіжності оцінок дати початку Революції. Політикум України, українські ЗМІ та блогери вважають за дату початку Революції 21 листопада 2013 року, коли Урядом Азарова було зірвано підписання угоди про Євроінтеграцію, після чого почали збиратись перші мітингувальники; або 30 листопада, день, коли на Євромайдані були побиті студенти. За межами України поширена думка, що дату Революції необхідно визначати з ходи протестувальників до Верховної Ради 18 лютого, коли почались масові криваві зіткнення зі значними людськими жертвами. Ці розбіжності виявляються і в назвах відповідних статей Вікіпедії. Символом Революції гідності став Piano_Extremist, образ якого здобув популярність по всьому світу. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La révolution ukrainienne de 2014, également dénommée révolution de Maïdan, révolution de Février, ou révolution de la Dignité, a eu lieu entre le 18 et le 23 février 2014 à la suite de l'Euromaïdan. Elle a eu lieu à la suite d'émeutes à Kiev après que le président ukrainien eut donné l'ordre d'évacuer la place de l'Indépendance et a conduit à la destitution de Viktor Ianoukovytch, président de l'Ukraine en exercice et à la nomination de Oleksandr Tourtchynov en tant que président intérimaire jusqu'à la présidentielle du 25 mai. Un gouvernement pro-européen dirigé d'abord par Oleksandr Tourtchynov puis par Arseni Iatseniouk a aussi été nommé dans la foulée. (fr)
- 2014年ウクライナ騒乱（2014ねんウクライナそうらん）またはマイダン革命（ウクライナ語: Українська революція 2013–2014 років、ラテン文字：Ukrainska 86*revoliutsiia 2013–2014 rokiv、英語: Maidan revolution）、尊厳の革命（ウクライナ語: Революція гідності、ラテン文字：Revoliutsiia hidnosti、英語: Revolution of Dignity）、ユーロ・マイダン革命は、2014年2月中下旬にウクライナで起こった革命。 首都キーウで勃発したウクライナ政府側とユーロマイダンデモ参加者の暴力的衝突の結果、当時のヴィクトル・ヤヌコーヴィチ大統領が失脚し、隣国ロシアへ亡命することになった。 新たな政権の発足（第一次ヤツェニュク政権）や2004年憲法の復活、数か月以内の臨時大統領選挙の実施など多くの成果をあげており、ウクライナの社会・政治に膨大な変化をもたらした。 (ja)
- وقعت الثورة الأوكرانية 2014 (المعروفة أيضًا باسم ثورة الميدان الأوروبي، أو الانقلاب الأوكراني، أو ثورة الكرامة الأوكرانية) (بالأوكرانية: Революція гідності) في أوكرانيا في شهر فبراير عام 2014، حين انتهت سلسلة من الأحداث العنيفة التي شارك بها متظاهرون وشرطة مكافحة الشغب ومسلحون مجهولون في العاصمة كييف، بطرد الرئيس الأوكراني المُنتخب، فيكتور يانوكوفيتش، وإسقاط النظام الأوكراني. (ar)
- Η ουκρανική επανάσταση του 2014 (ουκρανικά: 2014 Українська революція, 2014 Ukrayinsʹka revolyutsiya), επίσης γνωστή ως Επανάσταση της Αξιοπρέπειας, ξέσπασε στην Ουκρανία τον Φεβρουάριο του 2014, με διαδηλώσεις κατά της διαφθοράς, του αυταρχισμού, της εγκληματοποίησης του κράτους, και λόγω της άρνησης του προέδρου της χώρας Βίκτορ Γιανουκόβιτς να συνεχίσει την ενταξιακή πορεία της Ουκρανίας στην Ευρωπαϊκή Ένωση, λόγω των στενών του σχέσεων με την Ρωσία. (el)
- La Revolucio de Digno (ukraine Революція гідності, latiliterigite Revoliucija hidnosti), ankaŭ konata kiel la Majdana Revolucio, okazis en Ukrainio en februaro 2014 ĉe la fino de la Eŭromajdano-protestoj, kiam mortigaj kolizioj inter manifestacianoj kaj la sekurecaj taĉmentoj en la ukraina ĉefurbo Kievo kulminis per la elpelo de elektita ukrainia prezidanto Viktor Janukoviĉ kaj la demisiigo de la ukraina registaro de ĉefministro Mikola Azarov. (eo)
- Kerusuhan Euromaidan atau yang dikenal juga sebagai Revolusi Ukraina terjadi pada 18 Februari 2014 di Ukraina. Sekitar 20.000 pengunjuk rasa Euromaidan di Kiev beraksi di parlemen Ukraina untuk mendukung pemulihan Konstitusi Ukraina kembali ke konstitusi 2004 yang telah diganti oleh Mahkamah Konstitusi Ukraina tak lama setelah Viktor Yanukovych terpilih sebagai presiden pada tahun 2010. Petugas kepolisian dan pengunjuk rasa saling menembakkan senapan, baik senapan peluru karet ataupun amunisi. Petugas kepolisian juga menggunakan gas air mata dan untuk mengusir ribuan demonstran yang membalasnya dengan melontarkan batu dan bahan peledak. Bentrokan paling parah terjadi di , dan di Institutska Street di dekat Shovkovychna Street. Setidaknya 75 orang tewas dalam bentrokan ini, termasuk 13 po (in)
- The Revolution of Dignity (Ukrainian: Революція гідності, romanized: Revoliutsiia hidnosti) also known as the Maidan Revolution or the Ukrainian Revolution, took place in Ukraine in February 2014 at the end of the Euromaidan protests, when deadly clashes between protesters and the security forces in the Ukrainian capital Kyiv culminated in the ousting of elected President Viktor Yanukovych, the overthrow of the Ukrainian government, and the outbreak of the Russo-Ukrainian War. (en)
- 존엄의 혁명(우크라이나어: Революція гідності 레볼류치야 히드노스티[*]) 혹은 2014년 우크라이나 혁명은 2014년 2월 18일 키이우에 2만명의 시민이 을 2004년의 헌법으로 되돌릴 것을 요구하면서 촉발된 유로마이단(우크라이나어: Протистояння в Україні з 18 лютого 2014) 시위에서 시작되었다. 이날 75명이 죽고 1100명이 부상했다. 이후 전국적인 봉기로 확대되었으며 세계 각국은 우크라이나 정부의 폭력 진압을 규탄했다. 다음날 정부와 야권, 시위대는 휴전에 합의하였다. 시위대가 키이우 시내를 장악한 뒤 이후 빅토르 야누코비치 대통령은 피난길에 올랐으며 야권이 주도권을 잡은 우크라이나 최고 의회가 빅토르 야누코비치 대통령을 탄핵했다. 이에 대한 지지는 국가별로 엇갈렸다. 최고 의회는 5월 25일에 조기 대선을 실시한다고 밝혔다. (ko)
- La rivoluzione ucraina del 2014, nota anche come rivoluzione di Maidan, ha avuto luogo nel febbraio 2014 a conclusione delle proteste dell'Euromaidan, quando scontri violenti tra i manifestanti e le forze di sicurezza nella capitale Kiev culminarono con la fuga in Russia del presidente eletto Viktor Janukovyč e la caduta del governo di Mykola Azarov. La rivoluzione fu accompagnata da una rapida serie di cambiamenti nel sistema politico dell'Ucraina, tra cui il ripristino della costituzione del 2004, l'installazione di un nuovo presieduto da Arsenij Jacenjuk, l'abolizione di una legge che riconosceva il russo come lingua regionale ufficiale e lo svolgimento di elezioni presidenziali anticipate con l'elezione di Porošenko il 25 maggio 2014. (it)
- Rewolucja godności (znana również jako Eurorewolucja) – przemiany polityczne i społeczne na Ukrainie od 30 listopada 2013 do lutego 2014, spowodowane protestem obywateli Ukrainy przeciwko nielegalnemu rozpędzaniu akcji pokojowych studentów i działaczy obywatelskich 21 listopada 2013 r. jako sprzeciw wobec odejścia przywództwa politycznego kraju z ustawowego kursu integracji europejskiej i późniejszego odrzucenia tego kursu (patrz „Euromajdan”). Jedną z głównych przyczyn protestów była nadmierna koncentracja władzy w rękach Wiktora Janukowycza i jego „rodziny”, niechęć narodu ukraińskiego do zaakceptowania transformacji kraju nie tylko de facto, ale de iure w jedną z kolonii rosyjskich. (pl)
- De Revolutie van de Waardigheid (Oekraïens: Революція гідності, geromaniseerd: Revoljoetsija hidnosti), ook bekend als de Maidan-revolutie, vond aansluitend op de Euromaidan-protesten plaats, in februari 2014, toen dodelijke confrontaties tussen demonstranten en binnenlandse troepen in de Oekraïense hoofdstad Kiev resulteerden in de afzetting van de gekozen president Viktor Janoekovytsj en de omverwerping van de Oekraïense regering. (nl)
- Революция достоинства (укр. революція гідності) — процесс отстранения от власти президента Украины Виктора Януковича, создания нового парламентского большинства в Верховной раде и формирования нового правительства Украины в конце февраля 2014 года. 23 февраля 2014 года Янукович из Харькова приехал в Донецк. 23 февраля Верховная рада возложила на Александра Турчинова обязанности президента Украины до избрания нового главы государства. Вечером 23 февраля кортеж Виктора Януковича с президентской охраной выехал из Донецка к побережью Азовского моря. (ru)
- A Revolução Ucraniana de 2014, também chamada Revolução da Dignidade, teve início em Kiev, capital da Ucrânia, a partir de violentas manifestações de protesto, conhecidas como Euromaidan, contra o governo do presidente eleito, Viktor Yanukovych. Os distúrbios rapidamente se intensificaram, levando à deposição de Yanukovytch e à instalação, alguns dias mais tarde, de um governo interino, apoiado por grupos de centro-direita, direita, centro-esquerda e até de extrema-direita, todos mais ou menos anticomunistas, unidos contra o poder russo. (pt)
- Револю́ція гі́дності, або Револю́ція гі́дности (також Єврореволюція), — політичні та суспільні зміни в Україні з 30 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані протестом громадян України проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів, яка розпочалася 21 листопада 2013 як спротив проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу (див. «Євромайдан»). Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання народу України миритись із перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній Росії. (uk)
|
.jpg){kind=link}
_activists._Euromaidan,_Kyiv,_Ukraine._Events_of_February_22,_2014.jpg){kind=link}
