| dbo:abstract
|
- حجر رشيد هو نصب من حجر الديوريت مع مرسوم صدر في ممفيس، مصر، في 196 قبل الميلاد نيابة عن الملك بطليموس الخامس. يظهر المرسوم في ثلاثة نصوص: النص العلوي هو اللغة المصرية القديمة الهيروغليفية المصرية، والجزء الأوسط نص الهيراطيقية، والجزء الأدنى اليونانية القديمة. لأنه يقدم أساسا نفس النص في جميع النصوص الثلاثة (مع بعض الاختلافات الطفيفة بينهم)، الحجر يعطي مفتاح الفهم الحديث للهيروغليفية المصرية. ويعتقد أن الحجر قد تم عرضه أصلا ضمن معبد مصري، وربما بالقرب من صا الحجر. ربما كان قد نقل خلال المسيحيين الأوائل في العصور الوسطى، وكان يستخدم في نهاية المطاف كمادة بناء في بناء طابية رشيد بالقرب من مدينة رشيد (رشيد) في دلتا النيل. تم اكتشافه هناك في عام 1799 على يد جندي يدعى بيير فرانسوا بوشار من حملة نابليون على مصر. وكان هذا أول مصري قديم تعافى في العصر الحديث، وأنه قد أثار اهتمام الجمهور على نطاق واسع مع قدرته على فك هذه اللغة القديمة غير مترجمة سابقا. وقد نقش عام 196 ق.م. وهذا الحجر مرسوم ملكي صدر في مدينة منف عام 196 ق.م. وقد أصدره الكهان كرسالة شكر لبطليموس الخامس لأنه رفع الضرائب عنهم، وعليه ثلاث لغات الهيروغليفية والديموطقية والإغريقية، وكان وقت اكتشافه لغزا لغويا لايفسر منذ مئات السنين، لأن اللغات الثلاثة كانت وقتها من اللغات الميتة، حتى جاء العالم الفرنسي جيان فرانسوا شامبليون وفسر هذه اللغات بعد مضاهاتها بالنص اليوناني ونصوص هيروغليفية أخرى، وهذا يدل على أن هذه اللغات كانت سائدة إبان حكم البطالمة لمصر لأكثر من 150 عاما، وكانت الهيروغليفية اللغة الدينية المقدسة متداولة في المعابد، واللغة الديموطيقية كانت لغة الكتابة الشعبية (العامية المصرية)، واليونانية القديمة كانت لغة الحكام الإغريق، وكان قد ترجم إلى اللغة اليونانية لكي يفهموه. وكان محتوى الكتابة تمجيدا لفرعون مصر وإنجازاته الطيبة للكهنة وشعب مصر، وقد كتبه الكهنة ليقرأه العامة والخاصة من كبار المصريين والطبقة الحاكمة. وكان العالم البريطاني توماس يانج قد اكتشف أن الكتابة الهيروغليفية تتكون من دلالات صوتية، وأن الأسماء الملكية مكتوبة داخل أشكال بيضاوية (خراطيش)، وهذا الاكتشاف أدى إلى أن فك العالم الفرنسي جان فرانسوا شامبليون رموز الهيروغليفية، واستطاع شامبليون فك شفرة الهيروغليفية عام 1822 م، لأن النص اليوناني عبارة عن 54 سطرا وسهل القراءة مما جعله يميز أسماء الحكام البطالمة المكتوبة باللغة العامية المصرية. وبهذا الكشف فتح آفاق التعرف على حضارة قدماء المصريين وفك ألغازها، وترجمة علومها بعد إحياء لغتهم بعد موتها عبر القرون. وأصبحت الهيروغليفية وأبجديتها تدرس لكل من يريد دراسة علوم المصريات. والحجر أخذه البريطانيون من القوات الفرنسية، ووضعوه في المتحف البريطاني. نسخ حجرية و بدأ تداولها بين المتاحف والعلماء الأوروبيين. وفي الوقت نفسه، هزمت القوات البريطانية الفرنسيين في مصر عام 1801، وأصبح الحجر الأصلي في حوزة البريطانيين بعد استسلام الحملة الفرنسية و نقل إلى لندن. وعرض على الملأ في المتحف البريطاني بشكل مستمر تقريبا منذ عام 1802.وكان الأثر الأكثر زيارة في المتحف البريطاني. (ar)
- Rosettská deska (francouzsky la pierre de Rosette) je tradiční název fragmentu staroegyptské kamenné stély s třemi variantami téhož nápisu, které umožnily v 19. století rozluštit egyptské hieroglyfy a položit tak základy moderní egyptologie. Deska se nazývá podle francouzského názvu města Rosette, dnešního při ústí Nilu, poblíž kterého ji našel 15. července 1799 Pierre-François-Xavier Bouchard, důstojník dělostřelectva za Napoleonova tažení do Egypta, při opevňovacích pracích na pevnosti Fort Julien. Deska z černé žuly o výšce 114 cm a šířce 71 cm obsahuje nápis kněze děkujícího roku 196 př. n. l. králi Ptolemaiovi V. Epifanovi vytesaný ve třech shodných verzích:
* egyptské hieroglyfy – starodávné a náročné obrázkové písmo
* démotické písmo – pozdní zjednodušené, „lidové“ egyptské písmo
* řecká alfabeta – překlad textu do starořečtiny Jde vlastně o „kopii“ dekretu, kterým synoda zahrnula panovníka poctami v devátém roce jeho panování. V době ptolemaiovského Egypta byla řečtina úředním jazykem. Deska pomohla k rozluštění démotického písma, které dokončil roku 1814 britský polyhistor T. Young. Roku 1822 pomocí kopie desky rozluštil Jean-François Champollion hieroglyfické písmo, přestože deska je právě v této části nejvíc poškozená. Rozluštění hieroglyfů zpřístupnilo písemné prameny z období více než tří tisíciletí egyptské historie. Deska je od roku 1802 uložená v Britském muzeu v Londýně, protože po porážce fr. expedice do Egypta r. 1801 ji Angličané ukořistili s francouzskou kapitulací zbytku expedičního sboru. Egypťané desku považují za součást národního bohatství a chtěli by ji získat zpět, mezinárodní právo již však tehdejší nálezy klasifikuje jako vlastnictví současných majitelů. Démotické písmo na desce (cs)
- La pedra de Rosetta és una pedra de granodiorita (sovint identificada erròniament com a basalt) on hi ha gravat, en dues llengües diferents (egípcia i grega), però en tres escriptures (jeroglífica, demòtica egípcia, i grega), un mateix decret de Ptolemeu V del 196 aC. Com que el grec era ben conegut, la pedra va ser la clau per al desxiframent dels jeroglífics egipcis, el 1822, per Jean-François Champollion, i el 1823, Thomas Young la va estudiar. La descoberta va facilitar la traducció d'altres texts jeroglífics. La pedra es troba actualment al Museu Britànic de Londres. A causa que fou el primer text plurilingüe antic descobert en temps moderns, la pedra de Rosetta va despertar l'interès públic pel seu potencial per a desxifrar la fins aleshores inintel·ligible escriptura jeroglífica egípcia, i en conseqüència les seves còpies litogràfiques i de guix començaren a circular entre els museus i els erudits europeus. L'estudi del decret del faraó Ptolemeu V ja estava en procés i la primera traducció completa del text en grec antic va aparèixer el 1803. Tanmateix, no fou fins al 1822 que Jean-François Champollion va anunciar a París el desxiframent dels texts jeroglífics egipcis, molt abans que els lingüistes fossin capaços de llegir amb seguretat altres inscripcions i texts de l'antic Egipte. Els principals avenços de la descodificació foren el reconeixement que l'estela ofereix tres versions del mateix text (1799), que el text demòtic fa servir caràcters fonètics per a escriure noms estrangers (1802), que el text jeroglífic també ho fa així i té semblances generals amb el demòtic (Thomas Young el 1814) i que, a més de ser emprats per als noms estrangers, els caràcters fonètics també foren emprats per a escriure paraules natives egípcies (Champollion, el 1822-1824). Més endavant, es van descobrir dues còpies fragmentàries del mateix decret, i actualment es coneixen diverses inscripcions egípcies bilingües i trilingües, inclosos els decrets ptolemaics, com el decret de Canop del 238 aC i el decret de Memfis de Ptolemeu IV de 218 aC. Per això, tot i que la pedra de Rosetta ja no és única, fou un referent essencial per a l'enteniment actual de la literatura i la civilització de l'antic Egipte i el mateix terme pedra de Rosetta encara avui es fa servir en altres contexts com el nom de la clau essencial per a un nou camp del coneixement. (ca)
- Η Στήλη της Ροζέττας είναι μια πέτρινη πλάκα από (και όχι από βασάλτη ή γρανίτη όπως συχνά αναφέρεται λανθασμένα), που προέρχεται από τον ναό του Πτολεμαίου Ε’ του Επιφανούς. Εκτίθεται στο Βρετανικό Μουσείο. (el)
- La Rozeta ŝtono estas granita (fakte granodiorita) ŝtonplato malkovrita en Raŝido (arabe Raŝid, france Rosette), Egiptio, kiu mezuras 114 x 72 cm kaj portas inskribojn de la sama teksto en tri skriboj (egiptalingve per hieroglifoj kaj egipta demotika skribo kaj helenlingve per greka skribo) (de supre suben).Ĝi estas el (t.e. helenisma Egiptio) epoko. Ĉar la greka estis konata, la ŝtono ofertis ŝlosilon por atingi la komprenon de la hieroglifoj. Pri tio sukcesis kiel unua Jean-Francois Champollion en la jaro 1822 kaj tiel ekkonigis al la moderna mondo la egiptan civilizon, post kiam Thomas Young jam faris la unuajn decidajn paŝojn al la deĉifrado. "Rozeta ŝtono" estas tial metaforo por ponto-ilo inter malsamaj komuniksistemoj. La Ŝtono estas videbla en la Brita Muzeo. La helenisma reĝo Ptolemeo la 5-a venis al majoritato en 196 a.K. kaj estis kronita kiel faraono en Memfis, okazo rememorita pere de la kreado de la Rozeta ŝtono. Tiu enhavas gravan informon pri impostoj, nome unu el la plej fruaj dokumentoj prie. En la urbo Figeac troviĝas sur placeto (Place des écritures, "Placo de la skriboj") giganta reprodukto de la Rozeta ŝtono farita de Joseph Kosuth. (eo)
- Der Stein von Rosette oder der Stein von Rosetta, auch kurz Rosetta-Stein (arabisch حجر رشيد, DMG Ḥaǧar Rašīd, englisch Rosetta Stone) ist das Fragment einer Stele aus Memphis (Ägypten) aus Granodiorit und enthält ein mehrsprachiges Synodaldekret von 196 v. Chr. aus der Zeit der altgriechisch-makedonisch-ptolemäischen Dynastie, erstellt im Auftrag des Königs Ptolemaios V. Epiphanes, ein Nachfolger von Alexander dem Großen. Oben sind ägyptische Hieroglyphen – damals noch als Sakralschrift von ägyptischen Gelehrten genutzt – in der Mitte ist die ägyptische Gebrauchsschrift Demotisch für die altägyptische Sprache Demotisch und unten ist die Übersetzung in das in der Verwaltung gebräuchliche Altgriechisch. Der Stein wurde während der hellenistischen Zeit gemeißelt und war vermutlich in einem Tempel ausgestellt, möglicherweise in der königlichen Hauptstadt Sais, dann in der Spätantike oder während der Mamlukenzeit verlegt und diente als Material beim Bau von Fort Julien, jetzt Fort Rashid = Rosette (Ägypten) im Nildelta. Er fiel im Juli 1799 einem Soldaten unter dem französischen Offizier Pierre-François Bouchard während des napoleonischen Feldzugs in Ägypten auf und war der erste zweisprachige altägyptische Text, der in der Neuzeit entdeckt wurde. Die Gipsabgüsse kursierten bald in europäischen Museen und unter Gelehrten. Als die Briten die Franzosen besiegten, brachten sie den Stein 1801 nach der Kapitulation von Alexandria nach London. Der Stein ist seit 1802 im British Museum in London das meistbesuchte Objekt. 1803 wurde die erste vollständige Übersetzung des griechischen Textes veröffentlicht. Jean-François Champollion kündigte 1822 in Paris die Transliteration der ägyptischen Schriften an. Fortschritte bei der Dekodierung waren die Erkenntnis, dass der Stein drei Versionen desselben Textes bot; dass der demotische Text phonetische Zeichen verwendete, um ausländische Namen zu buchstabieren (1802); dass der hieroglyphische Text dies ebenfalls tat und Ähnlichkeiten mit dem Demotischen (1814) aufwies; dass phonetische Zeichen auch verwendet wurden, um einheimische ägyptische Wörter zu buchstabieren (1822–1824). Später wurden drei weitere fragmentarische Kopien desselben Dekrets entdeckt, und es wurden weitere ähnliche ägyptische zwei- oder dreisprachige Inschriften bekannt, darunter drei frühere Synodaldekrete: das Dekret von Alexandria aus dem Jahr 243 v. Chr., das Kanopus-Dekret im Jahr 238 v. Chr. und das Memphis-Dekret von Ptolemaios IV, ca. 218 v. Chr. Der Rosetta-Stein ist nicht einzigartig, doch war er ein Schlüssel und der Begriff „Rosetta-Stein“ wird verwendet, um auf einen wesentlichen Hinweis bei Entschlüsselungen zu verweisen. (de)
- Rosetta harria hieroglifiko egiptoarrak ulertzea ahalbidetu zuen harria da. K.a.196an Egiptoko errege Ptolomeo V.aren dekretu baten inskripzio elebiduna da. Menfisko apaizek harrian testuak bi hizkuntzaz (greziera eta egiptoera) idatzi zituzten, hiru alfabetoz: hieroglifikoaz, demotikoaz eta grekoaz. (eu)
- La piedra de Rosetta es un fragmento de una antigua estela egipcia de granodiorita inscrita con un decreto publicado en Menfis en el año 196 a. C. en nombre del faraón Ptolomeo V. El decreto aparece en tres escrituras distintas: el texto superior en jeroglíficos egipcios, la parte intermedia en escritura demótica y la inferior en griego antiguo. Gracias a que presenta esencialmente el mismo contenido en las tres inscripciones, con diferencias menores entre ellas, esta piedra facilitó la clave para el desciframiento moderno de los jeroglíficos egipcios. La estela fue tallada en el período helenístico y se piensa que originalmente estuvo expuesta dentro de un templo, posiblemente en la cercana Sais. Fue probablemente trasladada al final de la Antigüedad o durante el sultanato mameluco de Egipto y finalmente usada como material de construcción en un fuerte cerca de la localidad de Rashid (Rosetta), en el delta del Nilo. Allí fue hallada el 15 de julio de 1799 por el capitán francés Pierre-François Bouchard durante la campaña francesa en Egipto. Debido a que fue el primer texto plurilingüe antiguo descubierto en tiempos modernos, la piedra de Rosetta despertó el interés público por su potencial para descifrar la hasta entonces ininteligible escritura jeroglífica egipcia y, en consecuencia, sus copias litográficas y de yeso comenzaron a circular entre los museos y los eruditos europeos. Los británicos derrotaron a los franceses en Egipto y la piedra fue transportada a Londres tras la firma de la Capitulación de Alejandría en 1801. Ha estado expuesta al público desde 1802 en el Museo Británico, donde es la pieza más visitada. La primera traducción completa del texto en griego antiguo apareció en 1803. En 1822, el egiptólogo francés Jean-François Champollion anunció en París el descifrado de los textos jeroglíficos egipcios, pero los lingüistas tardarían todavía un tiempo en leer con seguridad otras inscripciones y textos del antiguo Egipto. Los principales avances de la decodificación fueron el reconocimiento de que la estela ofrece tres versiones del mismo texto (1799), que el texto demótico usa caracteres fonéticos para escribir nombres extranjeros (1802), que el texto jeroglífico también lo hace así y tiene similitudes generales con el demótico —Thomas Young en 1814— y que, además de ser usados para los nombres extranjeros, los caracteres fonéticos fueron usados asimismo para escribir palabras nativas egipcias —Champollion entre 1822 y 1824—. Más tarde, se descubrieron dos copias fragmentarias del mismo decreto, y en la actualidad se conocen varias inscripciones egipcias bilingües y trilingües, incluidos dos decretos ptolemaicos, como el Decreto de Canopus de 238 a. C. y el Decreto de Menfis de Ptolomeo IV, c. 218 a. C. Por ello, aunque la piedra de Rosetta ya no es única, fue un referente esencial para el entendimiento actual de la literatura y la civilización del Antiguo Egipto, y el propio término «piedra de Rosetta» es hoy usado en otros contextos como el nombre de la clave esencial para un nuevo campo del conocimiento. (es)
- Leac basailt dhuibh le hinscríbhinn as Gréigis, Éigiptis iaraiglifeach (le siombailí pictiúrtha), agus Éigiptis choitianta na linne. Fuarthas sa bhliain 1799 í gar do Chathair Alastair. Trí thraschomhghaolú idir na focail Gréigise is na hiaraiglifí, a rinne an fisicí Thomas Young sa Bhreatain agus go príomha Jean François Champollion sa bhFrainc, léadh na hiaraiglifí den chéad uair, agus uaidh sin an tsean-Éigiptis choitianta is na hinscríbhinní iomadúla iaraiglifeacha ar shéadchomharthaí ársa na sean-Éigipte sna teampaill is tuamaí. I Músaem na Breataine anois. (ga)
- The Rosetta Stone is a stele composed of granodiorite inscribed with three versions of a decree issued in Memphis, Egypt, in 196 BC during the Ptolemaic dynasty on behalf of King Ptolemy V Epiphanes. The top and middle texts are in Ancient Egyptian using hieroglyphic and Demotic scripts respectively, while the bottom is in Ancient Greek. The decree has only minor differences between the three versions, making the Rosetta Stone key to deciphering the Egyptian scripts. The stone was carved during the Hellenistic period and is believed to have originally been displayed within a temple, possibly at Sais. It was probably moved in late antiquity or during the Mamluk period, and was eventually used as building material in the construction of Fort Julien near the town of Rashid (Rosetta) in the Nile Delta. It was found there in July 1799 by French officer Pierre-François Bouchard during the Napoleonic campaign in Egypt. It was the first Ancient Egyptian bilingual text recovered in modern times, and it aroused widespread public interest with its potential to decipher this previously untranslated hieroglyphic script. Lithographic copies and plaster casts soon began circulating among European museums and scholars. When the British defeated the French they took the stone to London under the Capitulation of Alexandria in 1801. Since 1802, it has been on public display at the British Museum almost continuously and is its most visited object. Study of the decree was already underway when the first complete translation of the Greek text was published in 1803. Jean-François Champollion announced the transliteration of the Egyptian scripts in Paris in 1822; it took longer still before scholars were able to read Ancient Egyptian inscriptions and literature confidently. Major advances in the decoding were recognition that the stone offered three versions of the same text (1799); that the Demotic text used phonetic characters to spell foreign names (1802); that the hieroglyphic text did so as well, and had pervasive similarities to the Demotic (1814); and that phonetic characters were also used to spell native Egyptian words (1822–1824). Three other fragmentary copies of the same decree were discovered later, and several similar Egyptian bilingual or trilingual inscriptions are now known, including three slightly earlier Ptolemaic decrees: the Decree of Alexandria in 243 BC, the Decree of Canopus in 238 BC, and the Memphis decree of Ptolemy IV, c. 218 BC. The Rosetta Stone is no longer unique, but it was the essential key to the modern understanding of ancient Egyptian literature and civilisation. The term 'Rosetta Stone' is now used to refer to the essential clue to a new field of knowledge. (en)
- Batu Rosetta (bahasa Inggris: Rosetta Stone, bahasa Arab: حجر رشيد , translit. ḥajar rasyīd) adalah sebuah prasasti batu granodiorit yang ditemukan pada tahun 1799. Prasasti ini berukirkan tiga versi dari sebuah maklumat yang dikeluarkan di Memfis, Mesir pada tahun 196 SM selama dinasti Ptolemaik atas nama Raja Ptolemaios V. Teks maklumat di bagian atas dan tengah prasasti ditulis dalam bahasa Mesir Kuno dengan aksara hieroglif dan demotik, sementara bagian bawahnya ditulis dalam bahasa Yunani Kuno. Karena redaksi maklumat ini hampir sama dalam ketiga versi bahasa dan tulisan, Batu Rosetta pun dimanfaatkan sebagai kunci penerjemahan aksara hieroglif Mesir, yang pada akhirnya meluaskan wawasan mengenai sejarah kuno Mesir. Diyakini bahwa prasasti yang dipahat pada zaman Helenistik ini awalnya dipajang di dalam sebuah kuil, mungkin di sekitar kawasan Sais. Prasasti ini kemudian dipindahkan pada Abad Kuno Akhir atau semasa pemerintahan Mamluk, hingga akhirnya digunakan sebagai bahan bangunan dalam pendirian sebuah benteng (yang nantinya direnovasi menjadi Fort Julien) di dekat kota Rashid (nama Prancis: Rosette atau Inggris: Rosetta) di wilayah Delta Nil. Prasasti ini ditemukan kembali pada bulan Juli 1799 oleh seorang tentara Prancis bernama Pierre-François Bouchard ketika ia sedang bertugas dalam kampanye militer Prancis di Mesir dan Suriah pada masa Napoleon. Batu Rosetta merupakan prasasti dwibahasa Mesir Kuno pertama yang ditemukan kembali pada zaman modern. Penemuan ini mencetuskan kembali ketertarikan masyarakat umum pada Egiptologi karena dianggap berpotensi membantu penguraian aksara hieroglif yang hingga saat itu belum berhasil diterjemahkan. Salinan litografis dan gips mulai beredar di museum-museum dan kalangan cendekiawan Eropa. Sementara itu, pasukan Inggris mengalahkan Prancis di Mesir pada tahun 1801, dan setelah Penyerahan Iskandariyah prasasti ini menjadi milik Inggris dan diboyong ke London. Batu Rosetta mulai dipamerkan di British Museum sejak tahun 1802, dan kini menjadi koleksi yang paling banyak dikunjungi di sana. Kajian mengenai maklumat yang terpahat di prasasti ini telah dimulai sejak terjemahan penuh teks Yunaninya pertama terbit pada tahun 1803. Perlu waktu 20 tahun sebelum alih aksara dari teks Mesirnya diumumkan oleh Jean-François Champollion di Paris pada 1822; dan perlu waktu lebih lama sebelum para cendekiawan mampu membaca prasasti dan literatur Mesir Kuno dengan yakin. Penguraian Batu Rosetta mengalami kemajuan besar ketika para peneliti menyadari bahwa prasasti tersebut nyatanya memuat tiga versi dari teks yang sama (1799); bahwa bagian teks demotik menggunakan lambang fonetis untuk mengeja nama-nama asing (1802); bahwa sistem serupa juga digunakan oleh bagian teks hieroglif, yang memiliki kesamaan dengan aksara demotik (1814); dan bahwa, selain digunakan untuk nama asing, lambang fonetis juga digunakan untuk mengeja kata-kata Mesir asli (1822–1824). Belakangan ditemukan dua salinan terpisah lainnya dari maklumat yang sama, serta beberapa prasasti dwibahasa atau tribahasa yang serupa, termasuk dua maklumat Ptolemaik yang bertanggal lebih awal (Maklumat Iskandariyah pada 243 SM, Maklumat Canopus pada 238 SM, dan Maklumat Memfis atas nama Ptolemaois IV, 218 SM). Oleh karena itu, Batu Rosetta tidak lagi unik secara historis, walaupun perannya sebagai pembuka bagi kajian modern sastra dan peradaban Mesir Kuno tetap tidak berubah. (in)
- La pierre de Rosette est un fragment de stèle gravée de l'Égypte antique portant trois versions d'un même texte qui a permis le déchiffrement des hiéroglyphes au XIXe siècle. L'inscription qu'elle comporte est un décret promulgué à Memphis par le pharaon Ptolémée V en 196 av. J.-C. Le décret est écrit en deux langues (égyptien ancien et grec ancien) et trois écritures : égyptien en hiéroglyphes, égyptien démotique et alphabet grec. La pierre a pour dimensions 112,3 × 75,7 × 28,4 cm d'épaisseur. La stèle est en granodiorite, un matériau fréquemment assimilé à tort à du basalte ou du granite. Exposée à l'origine dans un temple, la stèle est probablement déplacée au début de l'ère chrétienne ou durant le Moyen Âge, et par la suite utilisée comme matériau de construction pour des fortifications dans la ville de Rosette, dans le delta du Nil, fort rebaptisé par Bonaparte Fort Jullien, en souvenir de son aide de camp Thomas Prosper Jullien mort durant la campagne. Elle est redécouverte, dans ce fort, le 15 juillet 1799 par le lieutenant Pierre-François-Xavier Bouchard, lors de la campagne d'Égypte de Bonaparte. Premier texte égyptien bilingue connu, la pierre de Rosette éveille rapidement l'intérêt du public en raison de son potentiel pour la traduction des langues de l'Égypte ancienne jusque-là indéchiffrées. Des copies et moulages circulent parmi les musées et les savants européens. Pendant ce temps, Bonaparte est défait en Égypte et la pierre originale devient possession britannique en 1801. Transportée à Londres et exposée au British Museum dès 1802, elle est l'un des objets phares de ce musée. La première traduction du texte en grec est réalisée dès 1803. Il faut cependant attendre près de vingt ans avant que le déchiffrement des hiéroglyphes ne soit annoncé par Jean-François Champollion, à Paris, en 1822, et plus encore avant que les érudits ne soient capables de lire les inscriptions égyptiennes antiques avec assurance. Les principales étapes de déchiffrement ont été : la reconnaissance que la pierre comporte trois versions du même texte (en 1799) ; le fait que le texte en démotique retranscrit phonétiquement des noms étrangers (1802) et que le texte en hiéroglyphes fait de même et comporte d'importantes ressemblances avec le démotique (Thomas Young, 1802) ; enfin, la compréhension que le texte en hiéroglyphes utilise des caractères phonétiques également pour écrire des mots égyptiens (Champollion, 1822-1824). Depuis sa redécouverte, la pierre de Rosette est l'objet de nombreuses rivalités nationales, dont le changement de propriété de la France à l'Angleterre durant les guerres napoléoniennes, de longues polémiques sur les apports respectifs de Young et Champollion à son déchiffrement, auxquelles il faut ajouter, depuis 2003, la demande par l'Égypte d'un retour à son pays d'origine. Deux autres exemplaires fragmentaires du même décret sont découverts plus tard, ainsi que plusieurs textes égyptiens bilingues ou trilingues, dont deux décrets ptolémaïques légèrement plus anciens (le décret de Canope et le ). Ainsi, la pierre de Rosette n'est plus une pièce unique, mais son rôle a été essentiel dans la compréhension moderne de la littérature de l'Égypte antique et, plus généralement, de sa civilisation. (fr)
- ( 외국어 학습 소프트웨어에 대해서는 로제타 스톤 문서를 참고하십시오.) 로제타석(영어: Rosetta Stone) 또는 로제타 돌은 기원전 196년에 고대 이집트에서 제작되어 멤피스에 세워진 석비이다. 고대 이집트어로 된 법령이 위에서부터 신성문자, 민중문자, 고대 그리스어의 세가지 문자로 번역되어 쓰여 있는 화강암이다. 이 돌에 쓰여진 그리스어를 기반으로 1822년에 장프랑수아 샹폴리옹과 토머스 영이 이집트 상형문자를 해독하였다. 헬레니즘 시대에 조각되어 사이스 부근의 신전에 전시되었을 것으로 추정한다. 그러다가 고대 말기나 맘루크 술탄국 시기에 옮겨져 나일강 삼각주의 로제타 마을 근처에 를 건설할 때 재료로 사용되었다. 1799년 7월, 이집트-시리아 원정 당시 프랑스군의 장교였던 에 의해 발견되었다. 로제타석은 고대 이집트어를 다른 언어와 병기한 기록 중 최초로 발견된 자료로, 미번역 문자이던 이집트 상형문자를 해독할 수 있을 지 모른다는 점에서 곧바로 큰 반향을 불러왔다. 로제타석의 탁본은 곧 유럽의 박물관과 학자들 사이에서 유통되기 시작했다. 1801년 영국이 오스만 제국과 함께 프랑스군을 알렉산드리아에서 물리쳤을 때 로제타석은 런던으로 운반되었다. 이후 1802년부터 대영박물관에 상설 전시되고 있다. 로제타석에 새겨진 법령에 대한 연구는 1803년 그리스어 본문의 첫 완전한 번역이 출판되었을 때에도 이미 진행되고 있었다. 1799년에는 각기 다른 문자로 새겨진 비문이 모두 동일한 내용임이 밝혀졌다. 1802년에는 민중문자가 외래어의 고유명사를 표기할 때 독음을 적었음이 밝혀졌고, 1814년에는 신성문자도 외래어의 고유명사를 표기할 때 독음을 사용했다는 것이 밝혀졌다. 1822년에서 1824년 사이에는 이집트 고유 단어를 적을 때에도 음소문자가로 쓰여졌음이 알려졌다. 장프랑수아 샹폴리옹은 1822년 파리에서 이집트 문자의 번역을 발표했는데, 학자들이 이를 바로 받아들이지는 못했다. 이후 같은 내용을 담은 석비가 발견되었고, 로제타석보다 조금 이른 시기에 작성된 다른 비문들도 발견되면서 로제타석은 더이상 유일무이한 위치를 차지하지는 못한다. 그러나 고대 이집트 문학과 문명을 이해하기 위해 필수적으로 다뤄지던 역사성으로 인해, '로제타 스톤'이라는 용어는 이제 새로운 지식 분야의 핵심 단서를 가리키는 데 사용된다. 현재 대영박물관에서 로제타석을 비롯한 유물들을 3D 모델링했으며, 여기서 3D 모델을 감상할 수 있다. (ko)
- De Steen van Rosetta of steen van Rosette is een oud-Egyptisch document. Sinds de Overgave van Alexandrië in 1801 is hij in Britse handen. (nl)
- La stele di Rosetta è una stele egizia di granodiorite che riporta un'iscrizione divisa in tre registri, per tre differenti grafie: geroglifici, demotico e greco antico. L'iscrizione è il testo di un decreto tolemaico emesso nel 196 a.C. in onore del faraone Tolomeo V Epifane, al tempo tredicenne, in occasione del primo anniversario della sua incoronazione. Poiché si tratta pressoché dello stesso testo, la stele ha offerto, grazie alla parte in greco, una chiave decisiva per la comprensione della lingua egizia. Il nome deriva da quello latinizzato di Rosetta, oggi nota come Rashid, antica e ricca città sul delta del Nilo, nel governatorato di Buhayra, dove fu scoperta nel 1799 da Pierre-François Bouchard, capitano nella campagna d'Egitto di Napoleone Bonaparte. A lungo oggetto di contesa tra Francia e Inghilterra, dal 1802 è conservata al British Museum di Londra, del quale è il reperto più popolare insieme con le mummie. Demotico e geroglifici non rappresentano due lingue diverse, ma due differenti grafie della lingua egizia: i geroglifici erano la scrittura monumentale incisa nella pietra o impiegata in atti di particolare rilevanza, mentre il demotico, che derivava da una semplificazione della grafia ieratica a partire circa dalla metà del primo millennio a.C., era usato per documenti ordinari e il suo uso nell'epoca tarda per i testi ufficiali era dovuto al fatto che la conoscenza dei geroglifici era ristretta alla sola classe sacerdotale. Il medico inglese Thomas Young intuì che il cartiglio nel testo geroglifico conteneva il nome di un sovrano ed era riportato allo stesso modo nel testo greco nel registro sottostante. Ma il contributo più importante alla comprensione dell'egizio e allo studio della stele di Rosetta fu quello del francese Jean-François Champollion, grazie alla sua conoscenza della lingua copta, una forma tarda della lingua egizia scritta foneticamente usando l'alfabeto greco. (it)
- ロゼッタ・ストーン（ロゼッタ石、仏: Pierre de Rosette, 英: Rosetta Stone）は、エジプトのロゼッタで1799年に発見された石柱。 紀元前196年にプトレマイオス5世によってメンフィスで出された勅令が刻まれた石碑の一部である。縦114.4 cm、横72.3 cm、厚さ27.9 cm、重量760 kg。古代エジプト期の暗色の花崗閃緑岩でできた石柱である。 碑文は古代エジプト語の神聖文字（ヒエログリフ）と民衆文字（デモティック）、ギリシア文字の、3種類の文字が刻まれている。同一の文章が3種類の文字で記述されていると早くから推測され、1822年、ジャン＝フランソワ・シャンポリオンもしくは物理学者のトマス・ヤングによって解読された。これによってロゼッタ・ストーンはエジプトのヒエログリフを理解する鍵となり、他の古代エジプト語の記録も解読が可能になった。 (ja)
- A Pedra de Roseta é um fragmento de uma estela de granodiorito erigida no Egito Ptolemaico, cujo texto foi crucial para a compreensão moderna dos hieróglifos egípcios e deu início a um novo ramo do conhecimento, a egiptologia. Frequentemente descrita como "a pedra mais famosa do mundo", sua inscrição guarda um decreto de um conselho de sacerdotes estabelecendo o culto ao faraó Ptolemeu V, no primeiro aniversário de sua coroação. Promulgada na cidade de Mênfis, em 196 AEC, essa deliberação é registrada em três versões com conteúdo em geral equivalente mas em escritas diferentes: a superior foi registrada na forma hieroglífica do egípcio antigo; a do meio em demótico, variante escrita do egípcio tardio; e a inferior em grego antigo. Provavelmente originária de um templo na região de Saís, no delta do Nilo, a Pedra de Roseta contém um dos chamados Decretos Ptolemaicos, um grupo de textos legislativos promulgados pela Dinastia ptolemaica entre os séculos II e III AEC honrando seus faraós reinantes, e que previam que múltiplas cópias suas deviam ser edificadas nos templos do Egito. Removida mais tarde, ela foi usada como material na construção de um forte na cidade marítima de Roseta, onde em 1799 foi redescoberta por um soldado integrando a expedição francesa ao Egito liderada por Napoleão Bonaparte. Primeira inscrição plurilíngue incluindo a língua egípcia antiga a ser recuperada na Idade Contemporânea, a Pedra de Roseta logo despertou interesse pela possibilidade de permitir traduzir a escrita hieroglífica desse idioma, cuja significação se perdera no final da Antiguidade. Como consequência, rapidamente cópias litografadas e de gesso suas passaram a circular entre museus e acadêmicos europeus. Neste ínterim tropas britânicas e otomanas derrotaram os franceses no Egito, em 1801, e ela acabou na posse do Reino Unido, nos termos da Capitulação de Alexandria. Transportada para Londres, desde 1802 está em exibição no Museu Britânico, do qual permanece o objeto mais visitado. O estudo do Decreto de Mênfis, contido na Pedra de Roseta, já estava em andamento quando surgiu a primeira tradução completa do seu texto em grego, em 1803. Contudo, a decifração completa da escrita em hieróglifos levou quase duas décadas adicionais, sendo anunciada por Jean-François Champollion em 1822. As principais etapas para essa decodificação foram a descoberta de que a Pedra apresenta três variantes de um mesmo texto (1799); de que o texto em demótico utiliza caracteres fonéticos para representar nomes estrangeiros (1802) e que o mesmo se aplica ao texto em hieróglifos, que também apresenta semelhanças profundas com o demótico (1814); e de que, além de serem utilizados em nomes, os caracteres fonéticos também podiam ser utilizados para representar palavras nativas do egípcio (1822–1824). Desde sua redescoberta, a Pedra tem sido alvo de rivalidades nacionalistas, incluindo uma disputa sobre o valor relativo das contribuições de Thomas Young e Champollion para a decifração da escrita hieroglífica e, desde 2003, a reivindicação de sua repatriação, pelo governo do Egito. Três outras cópias fragmentárias de seu decreto foram encontradas posteriormente, e diversas inscrições bilíngues ou trilíngues semelhantes foram descobertas mais recentemente, incluindo dois decretos ptolemaicos anteriores ao da Pedra de Roseta, o Decreto de Canopo, de 238 AEC, e o Decreto de Ráfia, de aproximadamente 217 AEC. Não obstante a Pedra de Roseta ter perdido a sua exclusividade, ao permitir a decifração da escrita hieroglífica ela tornou possível avanços fundamentais na arqueologia, nos estudos da tradução e na compreensão contemporânea da literatura e da cultura do Antigo Egito. Em reconhecimento à sua significância, mais recentemente seu nome passou a ser utilizado em outros contextos e associado a outros objetos, indicando um elemento essencial à compreensão de uma escrita desconhecida; uma informação necessária à evolução de um campo do saber; as noções de tradução e de aprendizagem de idiomas; e uma chave necessária à decodificação de uma mensagem criptografada. (pt)
- Kamień z Rosetty – zabytek piśmiennictwa staroegipskiego, którego odkrycie miało przełomowe znaczenie dla odczytania egipskich hieroglifów. Obecnie znajduje się w zbiorach Muzeum Brytyjskiego w Londynie. (pl)
- Розе́ттский ка́мень — стела из гранодиорита, найденная в 1799 году в Египте возле небольшого города Розетта (теперь Рашид), недалеко от Александрии, с выбитыми на ней тремя идентичными по смыслу текстами, в том числе двумя на египетском языке — начертанными египетскими иероглифами и египетским демотическим письмом, которое представляет собой сокращённую скоропись эпохи позднего Египта, и одним на древнегреческом языке. Древнегреческий был хорошо известен лингвистам, и сопоставление трёх текстов послужило отправной точкой для расшифровки египетских иероглифов. С 1802 года Розеттский камень хранится в Британском музее (инвентарный номер EA 24). Текст камня представляет собой благодарственную надпись, которую в 196 году до н. э. египетские жрецы адресовали Птолемею V Эпифану, монарху из династии Птолемеев. Начало текста: «Новому царю, получившему царство от отца»… В эллинистический период многие подобные документы в пределах греческой ойкумены распространялись в двух- или трёхъязычном виде, что и сослужило впоследствии добрую службу лингвистам. Камень был обнаружен 15 июля 1799 года лейтенантом французских войск в Египте Пьером Бушаром при сооружении форта Сен-Жюльен близ Розетты на западном рукаве дельты Нила. Офицер понял важность камня как потенциального ключа к расшифровке иероглифов и отправил находку в Каир, где за год до этого по приказу Наполеона был открыт Институт Египта. В 1801 году французы потерпели в Александрии поражение от англичан и были вынуждены передать им камень вместе с рядом других памятников. (ru)
- Rosettestenen eller Rosettastenen (även Rosettstenen) är en stor, svart granodioritplatta vars inskription är ett dekret utfärdat av Ptolemaios V Epifanes i Memfis år 196 f.Kr. Stenen återfanns 1799 av franska soldater vid staden Rosetta nära Alexandria under Napoleon I:s fälttåg i Egypten. Inskriptionen fick en avgörande betydelse för uttolkningen av de egyptiska hieroglyferna. Vid fransmännens kapitulation i Egypten 1801 övergick Rosettestenen i britternas ägo och är sedan 1802 utställd på British Museum i London. (sv)
- Розетський камінь — гранодіоритова стела, знайдена французькою армією Наполеона 1799 року. На ній висічено три версії , виданого в Мемфісі (Єгипет) 196 року до н. е., за часів правління династії Птолемеїв від імені царя Птолемея V. Верхній і середній написи зроблено давньоєгипетською мовою, відповідно, давньоєгипетськими ієрогліфами (священною мовою жерців) і демотичним письмом (поширеним у тодішню епоху скорописом), тоді як нижній напис зроблено однією з давньогрецьких мов — койне. Оскільки існують лише незначні відмінності між трьома версіями указу, то Розетський камінь став ключем до розшифрування єгипетських ієрогліфів, тим самим відкривши вікно в історію Стародавнього Єгипту. Вважають, що цей камінь, висічений в елліністичний період, спочатку був виставлений у храмі, можливо, в сусідньому Саїсі. Його, ймовірно, перевезли у ранньохристиянський період або в середньовіччі, і зрештою використали як будівельний матеріал під час будівництва поблизу містечка Розетта (нині Рашид), що в дельті Нілу, неподалік від Александрії. У липні 1799 року, під час наполеонівської кампанії в Єгипті, його заново відкрив французький лейтенант . Це був перший давньоєгипетський двомовний напис відновлений у наш час, і він викликав широкий суспільний інтерес завдяки перспективам розшифрувати ієрогліфічну мову. Літографічні копії та почали поширювати серед європейських музеїв і вчених. Після відкриття каменю його відправили до Каїра, де за рік до того за наказом Наполеона відкрили Інститут Єгипту (Institut de l'Egypte). Потім його переправили до Александрії. Але 1801 року французи зазнали поразки від британців, і після були змушені передати їм камінь, разом з низкою інших пам'яток, тоді його доставили до Лондона. Починаючи з 1802 року, майже безперервно, він доступний для широкого загалу в Британському музеї і є там найвідвідуванішим експонатом. Розшифровкою єгипетських текстів на камені паралельно займалися французький вчений Сильвестр де Сасі, шведський дипломат , англійський учений Томас Юнг та французький дослідник Жан-Франсуа Шампольйон, якому врешті й удалося розшифрувати текст давньоєгипетської пам'ятки. Напис грецькою мовою тогочасні дослідники змогли легко прочитати. 1803 року з'явився перший повний переклад грецького тексту. Завдяки змістовній ідентичності записів, камінь допоміг у вивченні демотики та став ключем для розуміння єгипетського ієрогліфічного письма, знання якого було втрачено в давньоримську епоху. Таємниці демотичного тексту вдалося відкрити досить швидко. Складніше було з давньоєгипетськими ієрогліфами. Прорив у справі їх дешифрування зробив Жан-Франсуа Шампольйон (1822 року), застосувавши метод, який став ключем до розуміння єгипетських текстів. Розшифровка стародавньої мови стала загальним надбанням після публікації його праці «Єгипетська граматика» у 1841 році. Це відкриття дало поштовх подальшому активному вивченню єгипетської ієрогліфічної писемності, а французького вченого нагородили орденом Почесного легіону. Головними успіхами на шляху до розшифрування були: визнання, що камінь пропонує три версії одного й того самого тексту (1799); що демотичний текст використовує фонетичні символи для запису іноземних імен (1802); що ієрогліфічний текст має таку саму особливість і повсюдно схожий з демотичним (Томас Юнг, 1814); і що фонетичні символи використовуються не лише для іноземних імен, але й для запису рідних єгипетських слів (Шампольон, 1822—1824). Від моменту перевідкриття камінь був у центрі націоналістичних протистоянь, включаючи зміну власності з французької на британську під час наполеонівських воєн, тривалі суперечки щодо відносної цінності внеску Юнга і Шампольйона у розшифрування і, починаючи з 2003 року, вимоги повернути камінь до Єгипту. Згодом виявлено дві інші фрагментарні копії цього ж указу. Крім того, нині відомі й інші подібні єгипетські двомовні або тримовні написи, зокрема два , які йому передували ( 238 р. до н. е., і , бл. 218 до н. е.). Отже, Розетський камінь більше не є унікальним, але він був необхідним ключем до сучасного розуміння давньоєгипетської літератури та цивілізації. Термін Розетський камінь нині вживають в інших контекстах, щоб позначити необхідний ключ до нової галузі знань. Розмір розетського каменя — 118×77×30 см; вага — близько 750 кг. Влада Єгипту веде переговори щодо повернення пам'ятки. (uk)
- 羅塞塔石碑（英語：Rosetta Stone，又譯為羅塞達碑），是一塊製作於公元前196年的花崗閃長岩石碑，原本只是一塊刻有古埃及法老托勒密五世詔書的石碑，但這塊石碑同時刻有同一段内容的三種不同語言版本，让近代的考古學家得以有機會對照各語言版本的內容後，解讀出已經失傳千餘年的埃及象形文之意義與結構，而成為今日研究古埃及歷史的重要里程碑。羅塞塔石碑最早是在1799年時由法軍上尉（Pierre-François Xavier Bouchard）在一個埃及港灣城市羅塞塔（今日亦稱為拉希德）發現，但在英法兩國的戰爭之中輾轉到英國手中，自1802年起保存於大英博物館中並公開展示。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Η Στήλη της Ροζέττας είναι μια πέτρινη πλάκα από (και όχι από βασάλτη ή γρανίτη όπως συχνά αναφέρεται λανθασμένα), που προέρχεται από τον ναό του Πτολεμαίου Ε’ του Επιφανούς. Εκτίθεται στο Βρετανικό Μουσείο. (el)
- Rosetta harria hieroglifiko egiptoarrak ulertzea ahalbidetu zuen harria da. K.a.196an Egiptoko errege Ptolomeo V.aren dekretu baten inskripzio elebiduna da. Menfisko apaizek harrian testuak bi hizkuntzaz (greziera eta egiptoera) idatzi zituzten, hiru alfabetoz: hieroglifikoaz, demotikoaz eta grekoaz. (eu)
- Leac basailt dhuibh le hinscríbhinn as Gréigis, Éigiptis iaraiglifeach (le siombailí pictiúrtha), agus Éigiptis choitianta na linne. Fuarthas sa bhliain 1799 í gar do Chathair Alastair. Trí thraschomhghaolú idir na focail Gréigise is na hiaraiglifí, a rinne an fisicí Thomas Young sa Bhreatain agus go príomha Jean François Champollion sa bhFrainc, léadh na hiaraiglifí den chéad uair, agus uaidh sin an tsean-Éigiptis choitianta is na hinscríbhinní iomadúla iaraiglifeacha ar shéadchomharthaí ársa na sean-Éigipte sna teampaill is tuamaí. I Músaem na Breataine anois. (ga)
- De Steen van Rosetta of steen van Rosette is een oud-Egyptisch document. Sinds de Overgave van Alexandrië in 1801 is hij in Britse handen. (nl)
- ロゼッタ・ストーン（ロゼッタ石、仏: Pierre de Rosette, 英: Rosetta Stone）は、エジプトのロゼッタで1799年に発見された石柱。 紀元前196年にプトレマイオス5世によってメンフィスで出された勅令が刻まれた石碑の一部である。縦114.4 cm、横72.3 cm、厚さ27.9 cm、重量760 kg。古代エジプト期の暗色の花崗閃緑岩でできた石柱である。 碑文は古代エジプト語の神聖文字（ヒエログリフ）と民衆文字（デモティック）、ギリシア文字の、3種類の文字が刻まれている。同一の文章が3種類の文字で記述されていると早くから推測され、1822年、ジャン＝フランソワ・シャンポリオンもしくは物理学者のトマス・ヤングによって解読された。これによってロゼッタ・ストーンはエジプトのヒエログリフを理解する鍵となり、他の古代エジプト語の記録も解読が可能になった。 (ja)
- Kamień z Rosetty – zabytek piśmiennictwa staroegipskiego, którego odkrycie miało przełomowe znaczenie dla odczytania egipskich hieroglifów. Obecnie znajduje się w zbiorach Muzeum Brytyjskiego w Londynie. (pl)
- Rosettestenen eller Rosettastenen (även Rosettstenen) är en stor, svart granodioritplatta vars inskription är ett dekret utfärdat av Ptolemaios V Epifanes i Memfis år 196 f.Kr. Stenen återfanns 1799 av franska soldater vid staden Rosetta nära Alexandria under Napoleon I:s fälttåg i Egypten. Inskriptionen fick en avgörande betydelse för uttolkningen av de egyptiska hieroglyferna. Vid fransmännens kapitulation i Egypten 1801 övergick Rosettestenen i britternas ägo och är sedan 1802 utställd på British Museum i London. (sv)
- 羅塞塔石碑（英語：Rosetta Stone，又譯為羅塞達碑），是一塊製作於公元前196年的花崗閃長岩石碑，原本只是一塊刻有古埃及法老托勒密五世詔書的石碑，但這塊石碑同時刻有同一段内容的三種不同語言版本，让近代的考古學家得以有機會對照各語言版本的內容後，解讀出已經失傳千餘年的埃及象形文之意義與結構，而成為今日研究古埃及歷史的重要里程碑。羅塞塔石碑最早是在1799年時由法軍上尉（Pierre-François Xavier Bouchard）在一個埃及港灣城市羅塞塔（今日亦稱為拉希德）發現，但在英法兩國的戰爭之中輾轉到英國手中，自1802年起保存於大英博物館中並公開展示。 (zh)
- حجر رشيد هو نصب من حجر الديوريت مع مرسوم صدر في ممفيس، مصر، في 196 قبل الميلاد نيابة عن الملك بطليموس الخامس. يظهر المرسوم في ثلاثة نصوص: النص العلوي هو اللغة المصرية القديمة الهيروغليفية المصرية، والجزء الأوسط نص الهيراطيقية، والجزء الأدنى اليونانية القديمة. لأنه يقدم أساسا نفس النص في جميع النصوص الثلاثة (مع بعض الاختلافات الطفيفة بينهم)، الحجر يعطي مفتاح الفهم الحديث للهيروغليفية المصرية. (ar)
- La pedra de Rosetta és una pedra de granodiorita (sovint identificada erròniament com a basalt) on hi ha gravat, en dues llengües diferents (egípcia i grega), però en tres escriptures (jeroglífica, demòtica egípcia, i grega), un mateix decret de Ptolemeu V del 196 aC. Com que el grec era ben conegut, la pedra va ser la clau per al desxiframent dels jeroglífics egipcis, el 1822, per Jean-François Champollion, i el 1823, Thomas Young la va estudiar. La descoberta va facilitar la traducció d'altres texts jeroglífics. La pedra es troba actualment al Museu Britànic de Londres. (ca)
- Rosettská deska (francouzsky la pierre de Rosette) je tradiční název fragmentu staroegyptské kamenné stély s třemi variantami téhož nápisu, které umožnily v 19. století rozluštit egyptské hieroglyfy a položit tak základy moderní egyptologie. Deska se nazývá podle francouzského názvu města Rosette, dnešního při ústí Nilu, poblíž kterého ji našel 15. července 1799 Pierre-François-Xavier Bouchard, důstojník dělostřelectva za Napoleonova tažení do Egypta, při opevňovacích pracích na pevnosti Fort Julien. Démotické písmo na desce (cs)
- Der Stein von Rosette oder der Stein von Rosetta, auch kurz Rosetta-Stein (arabisch حجر رشيد, DMG Ḥaǧar Rašīd, englisch Rosetta Stone) ist das Fragment einer Stele aus Memphis (Ägypten) aus Granodiorit und enthält ein mehrsprachiges Synodaldekret von 196 v. Chr. aus der Zeit der altgriechisch-makedonisch-ptolemäischen Dynastie, erstellt im Auftrag des Königs Ptolemaios V. Epiphanes, ein Nachfolger von Alexander dem Großen. (de)
- La Rozeta ŝtono estas granita (fakte granodiorita) ŝtonplato malkovrita en Raŝido (arabe Raŝid, france Rosette), Egiptio, kiu mezuras 114 x 72 cm kaj portas inskribojn de la sama teksto en tri skriboj (egiptalingve per hieroglifoj kaj egipta demotika skribo kaj helenlingve per greka skribo) (de supre suben).Ĝi estas el (t.e. helenisma Egiptio) epoko. En la urbo Figeac troviĝas sur placeto (Place des écritures, "Placo de la skriboj") giganta reprodukto de la Rozeta ŝtono farita de Joseph Kosuth. (eo)
- La piedra de Rosetta es un fragmento de una antigua estela egipcia de granodiorita inscrita con un decreto publicado en Menfis en el año 196 a. C. en nombre del faraón Ptolomeo V. El decreto aparece en tres escrituras distintas: el texto superior en jeroglíficos egipcios, la parte intermedia en escritura demótica y la inferior en griego antiguo. Gracias a que presenta esencialmente el mismo contenido en las tres inscripciones, con diferencias menores entre ellas, esta piedra facilitó la clave para el desciframiento moderno de los jeroglíficos egipcios. (es)
- Batu Rosetta (bahasa Inggris: Rosetta Stone, bahasa Arab: حجر رشيد , translit. ḥajar rasyīd) adalah sebuah prasasti batu granodiorit yang ditemukan pada tahun 1799. Prasasti ini berukirkan tiga versi dari sebuah maklumat yang dikeluarkan di Memfis, Mesir pada tahun 196 SM selama dinasti Ptolemaik atas nama Raja Ptolemaios V. Teks maklumat di bagian atas dan tengah prasasti ditulis dalam bahasa Mesir Kuno dengan aksara hieroglif dan demotik, sementara bagian bawahnya ditulis dalam bahasa Yunani Kuno. Karena redaksi maklumat ini hampir sama dalam ketiga versi bahasa dan tulisan, Batu Rosetta pun dimanfaatkan sebagai kunci penerjemahan aksara hieroglif Mesir, yang pada akhirnya meluaskan wawasan mengenai sejarah kuno Mesir. (in)
- The Rosetta Stone is a stele composed of granodiorite inscribed with three versions of a decree issued in Memphis, Egypt, in 196 BC during the Ptolemaic dynasty on behalf of King Ptolemy V Epiphanes. The top and middle texts are in Ancient Egyptian using hieroglyphic and Demotic scripts respectively, while the bottom is in Ancient Greek. The decree has only minor differences between the three versions, making the Rosetta Stone key to deciphering the Egyptian scripts. (en)
- La pierre de Rosette est un fragment de stèle gravée de l'Égypte antique portant trois versions d'un même texte qui a permis le déchiffrement des hiéroglyphes au XIXe siècle. L'inscription qu'elle comporte est un décret promulgué à Memphis par le pharaon Ptolémée V en 196 av. J.-C. Le décret est écrit en deux langues (égyptien ancien et grec ancien) et trois écritures : égyptien en hiéroglyphes, égyptien démotique et alphabet grec. La pierre a pour dimensions 112,3 × 75,7 × 28,4 cm d'épaisseur. La stèle est en granodiorite, un matériau fréquemment assimilé à tort à du basalte ou du granite. (fr)
- ( 외국어 학습 소프트웨어에 대해서는 로제타 스톤 문서를 참고하십시오.) 로제타석(영어: Rosetta Stone) 또는 로제타 돌은 기원전 196년에 고대 이집트에서 제작되어 멤피스에 세워진 석비이다. 고대 이집트어로 된 법령이 위에서부터 신성문자, 민중문자, 고대 그리스어의 세가지 문자로 번역되어 쓰여 있는 화강암이다. 이 돌에 쓰여진 그리스어를 기반으로 1822년에 장프랑수아 샹폴리옹과 토머스 영이 이집트 상형문자를 해독하였다. 로제타석에 새겨진 법령에 대한 연구는 1803년 그리스어 본문의 첫 완전한 번역이 출판되었을 때에도 이미 진행되고 있었다. 1799년에는 각기 다른 문자로 새겨진 비문이 모두 동일한 내용임이 밝혀졌다. 1802년에는 민중문자가 외래어의 고유명사를 표기할 때 독음을 적었음이 밝혀졌고, 1814년에는 신성문자도 외래어의 고유명사를 표기할 때 독음을 사용했다는 것이 밝혀졌다. 1822년에서 1824년 사이에는 이집트 고유 단어를 적을 때에도 음소문자가로 쓰여졌음이 알려졌다. 장프랑수아 샹폴리옹은 1822년 파리에서 이집트 문자의 번역을 발표했는데, 학자들이 이를 바로 받아들이지는 못했다. (ko)
- La stele di Rosetta è una stele egizia di granodiorite che riporta un'iscrizione divisa in tre registri, per tre differenti grafie: geroglifici, demotico e greco antico. L'iscrizione è il testo di un decreto tolemaico emesso nel 196 a.C. in onore del faraone Tolomeo V Epifane, al tempo tredicenne, in occasione del primo anniversario della sua incoronazione. Poiché si tratta pressoché dello stesso testo, la stele ha offerto, grazie alla parte in greco, una chiave decisiva per la comprensione della lingua egizia. (it)
- A Pedra de Roseta é um fragmento de uma estela de granodiorito erigida no Egito Ptolemaico, cujo texto foi crucial para a compreensão moderna dos hieróglifos egípcios e deu início a um novo ramo do conhecimento, a egiptologia. Frequentemente descrita como "a pedra mais famosa do mundo", sua inscrição guarda um decreto de um conselho de sacerdotes estabelecendo o culto ao faraó Ptolemeu V, no primeiro aniversário de sua coroação. Promulgada na cidade de Mênfis, em 196 AEC, essa deliberação é registrada em três versões com conteúdo em geral equivalente mas em escritas diferentes: a superior foi registrada na forma hieroglífica do egípcio antigo; a do meio em demótico, variante escrita do egípcio tardio; e a inferior em grego antigo. (pt)
- Розе́ттский ка́мень — стела из гранодиорита, найденная в 1799 году в Египте возле небольшого города Розетта (теперь Рашид), недалеко от Александрии, с выбитыми на ней тремя идентичными по смыслу текстами, в том числе двумя на египетском языке — начертанными египетскими иероглифами и египетским демотическим письмом, которое представляет собой сокращённую скоропись эпохи позднего Египта, и одним на древнегреческом языке. Древнегреческий был хорошо известен лингвистам, и сопоставление трёх текстов послужило отправной точкой для расшифровки египетских иероглифов. С 1802 года Розеттский камень хранится в Британском музее (инвентарный номер EA 24). (ru)
- Розетський камінь — гранодіоритова стела, знайдена французькою армією Наполеона 1799 року. На ній висічено три версії , виданого в Мемфісі (Єгипет) 196 року до н. е., за часів правління династії Птолемеїв від імені царя Птолемея V. Верхній і середній написи зроблено давньоєгипетською мовою, відповідно, давньоєгипетськими ієрогліфами (священною мовою жерців) і демотичним письмом (поширеним у тодішню епоху скорописом), тоді як нижній напис зроблено однією з давньогрецьких мов — койне. Оскільки існують лише незначні відмінності між трьома версіями указу, то Розетський камінь став ключем до розшифрування єгипетських ієрогліфів, тим самим відкривши вікно в історію Стародавнього Єгипту. (uk)
|
