| dbo:abstract
|
- Anglaterra és el territori més extens i més poblat del Regne Unit. Habitada per pobles celtes des del segle v aC, Anglaterra va ser colonitzada pels romans entre el 43 dC i principis del segle v. A partir de llavors va començar la invasió d'una sèrie de pobles germànics (angles, saxons i juts) que van anar expulsant als celtes, parcialment romanitzats, cap a les actuals regions de Gal·les, Escòcia, Cornualla i la Bretanya. Al segle x, després de resistir una sèrie d'atacs vikings, Anglaterra es va unificar políticament. Després de l'ascensió de Jaume VI d'Escòcia al tron d'Anglaterra el 1603 i l'annexió d'Escòcia per Anglaterra el 1707 és menys apropiat diferenciar la història d'Anglaterra de la de la resta del Regne Unit. (ca)
- Dějiny Anglie jsou podobné dějinám Británie do doby vpádu Sasů. V prehistorickém období byl postaven komplex menhirů a kamenných kruhů nazývaný Stonehenge. V době rozkvětu Říše římské ovládali Británii Římané. Jejich vláda trvala až zhruba do roku 410 a poté zde vzniklo několik britonských království. Později získali kontrolu nad Anglií Anglosasové. V období okolo roku 800 se ostrov stal terčem nájezdů Vikingů. Roku 1066 do Anglie vpadli a ovládli ji Normané. V období renesance vládli v Anglii Tudorovci. Anglie ovládla Wales ve 12. století a na počátku 18. století se spojila se Skotskem. (cs)
- يهتم تاريخ إنجلترا بدراسة ماضي الإنسان في أحد أقدم الأقاليم الأوروبية وأكثرها تأثيرًا. فالصورة التي توجد عليها إنجلترا الآن، وهي دولة داخل المملكة المتحدة، كان يسكنها الإنسان البدائي قبل 800000 عام كما أشار اكتشاف الأدوات المصنوعة من الحجر الصوان في هابسبيرج (Happisburgh) في نورفولك. وكان أول الدلائل على وجود إنسان معاصر في الشمال الغربي لأوروبا هو اكتشاف عظام فك في ديفون في كنتس كافرن (Kents Cavern) في 1927م، والتي تمت إعادة تحديد تاريخ وجودها في عام 2011م ليبلغ عمرها ما بين 41000 سنة إلى 44000 سنة. ويعود تاريخ السكنى الدائمة للإنسان في إنجلترا إلى حوالي 12000 سنة مضت مع نهاية العصر الجليدي الأخير. وتمتلئ المنطقة بعديد من آثار العصور الميزوليتية والعصر الجليدي الحديث والعصر البرونزي مثل ستونهنج وأفيبري. في العصر الحديدي كانت إنجلترا مثل بقية المناطق البريطانية التي تقع جنوب نهر فيرث أوف فورث (Firth of Forth) يسكنها الكلتيون الذين عرفوا باسم البريطانيون، وبعض من قبائل البلغ (مثال اللأتريباتس (Atrebates) والكتاوفيلاوني (Catuvellauni) وترينوفانتس (Trinovantes) وغيرها) في الجنوب الشرقي. وفي عام 43 م، بدأ الغزو الروماني لبريطانيا وحافظ الرومان على سيطرتهم على ولاية بريطانيا حتى القرن الخامس الميلادي. أتاحت نهاية الحكم الروماني لإنجلترا فرصة استقرار الأنجلوساكسونيين في بريطانيا، الذين يعدون في بعض الأوقات هم أصل منشأ إنجلترا والشعب الإنجليزي. أسس الأنجلوسكسونيون وهم مجموعة متنوعة من الجرمانيين العديد من الممالك التي أصبحت القوى الأساسية فيما يُدعى الآن إنجلترا وأجزاء من جنوبي اسكتلندا. وقد قدموا اللغة الإنجليزية القديمة التي حلت محل اللغة البريطانية. حارب الأنجلوساكسونيون دويلات الخلفاء البريطانيين في ويلز وكورنوال ومنطقة هن أوجليد (Hen Ogledd) (منطقة الشمال القديمة وهي الأجزاء التي كانت تتحدث البريتونية في شمال إنجلترا وجنوب اسكتلندا) وحاربوا بعضهم بعضًا. زادت الغارات التي يشنها الفايكنج بعد حوالي 800م وسيطر النورسيمن (Norsemen) على مساحات شاسعة مما تسمى الآن إنجلترا. وخلال هذه الفترة، حاول حكام عدة توحيد الممالك الأنجلوساكسونية المختلفة وتلك الجهود أدت إلى نشوء مملكة إنجلترا بحلول القرن العاشر الميلادي. غزا النورمان إنجلترا وفتحوها في عام 1066م. وخاضت البلاد الكثير من الحروب الأهلية والمعارك مع الدول الأخرى خلال العصور الوسطى. كانت مملكة إنجلترا دولة سيادية حتى حكم الملك ريتشارد الأول (Richard I) الذي جعلها تابعة للمملكة الرومانية المقدسة عام 1194م. وفي عام 1212م أثناء حكم أخيه جون لاكلاند (John Lackland)، أصبحت المملكة بدلاً من ذلك ولاية تابعة تدفع خراج الكرسي الرسولي إلى الإمبراطورية الرومانية حتى القرن السادس عشر الميلادي عندما قام هنري الثامن بكسر شوكة الكنيسة الكاثوليكية. وحكم إنجلترا أسرة تيودورأثناء عصر النهضة. غزت إنجلترا ويلز في القرن الثاني عشر الميلادي وبعد ذلك اتحدت مع اسكتلندا في أوائل القرن الثامن عشر الميلادي لتصنع دولة سيادية جديدة تُدعى بريطانيا العظمى. أصبحت بريطانيا العظمى بعد الثورة الصناعية تحكم إمبراطورية هي الأكبر في جميع أنحاء العالم. وأصبحت الأغلبية العظمى من الإمبراطورية دولاً مستقلة بعد عملية الجلاء عن المستعمرات في القرن العشرين الميلادي، إلا أن أثرها الثقافي كان قويًا وعميقًا في عديد من الدول الحالية. (ar)
- Die Geschichte Englands umfasst die Entwicklungen auf dem Gebiet England, des bevölkerungsreichsten Landesteils des Vereinigten Königreichs Großbritannien und Nordirland, von der Urgeschichte bis zur Gegenwart. Die ersten schriftlichen Aufzeichnungen, welche die Existenz des damaligen Britanniens belegen, sind Berichte von Caesar über seine Landung im Jahr 55 v. Chr. Die Bezeichnung „England“ stammt aus der Zeit nach der Einwanderung der Angelsachsen. Nachdem zunächst Wales in den Rechtsraum Englands eingegliedert worden war, aber vor allem nach der Besteigung des englischen Throns durch Jakob VI. von Schottland im Jahr 1603, wurde es immer schwieriger, zwischen englischer und britischer Geschichte zu unterscheiden. Durch die Vereinigung mit dem Königreich Schottland 1707 ging das Königreich England im Königreich Großbritannien auf. Das englische Parlament in London übernahm die Rolle des Parlaments von Großbritannien. (de)
- Inglaterra es el territorio más extenso y poblado del Reino Unido. Habitada por pueblos celtas desde el siglo V a. C., fue colonizada por los romanos entre el 43 d. C. y principios del siglo V. A partir de entonces fue invadida por una serie de pueblos germánicos (anglos, sajones y jutos) que expulsaron a los celtas, parcialmente romanizados, hacia Gales, Escocia, Cornualles y la Bretaña francesa. En el siglo X, tras resistir una serie de ataques vikingos, Inglaterra se unificó políticamente. Tras la ascensión de Jacobo VI de Escocia al trono de Inglaterra en 1603 y la unión con Escocia en 1707 resulta menos apropiado diferenciar la historia de Inglaterra de la del resto del Reino Unido. (es)
- England became inhabited more than 800,000 years ago, as the discovery of stone tools and footprints at Happisburgh in Norfolk have indicated. The earliest evidence for early modern humans in Northwestern Europe, a jawbone discovered in Devon at Kents Cavern in 1927, was re-dated in 2011 to between 41,000 and 44,000 years old. Continuous human habitation in England dates to around 13,000 years ago (see Creswellian), at the end of the Last Glacial Period. The region has numerous remains from the Mesolithic, Neolithic and Bronze Age, such as Stonehenge and Avebury. In the Iron Age, all of Britain south of the Firth of Forth, was inhabited by the Celtic people known as the Britons, including some Belgic tribes (e.g. the Atrebates, the Catuvellauni, the Trinovantes, etc.) in the south east. In AD 43 the Roman conquest of Britain began; the Romans maintained control of their province of Britannia until the early 5th century. The end of Roman rule in Britain facilitated the Anglo-Saxon settlement of Britain, which historians often regard as the origin of England and of the English people. The Anglo-Saxons, a collection of various Germanic peoples, established several kingdoms that became the primary powers in present-day England and parts of southern Scotland. They introduced the Old English language, which largely displaced the previous Brittonic language. The Anglo-Saxons warred with British successor states in western Britain and the Hen Ogledd (Old North; the Brittonic-speaking parts of northern Britain), as well as with each other. Raids by Vikings became frequent after about AD 800, and the Norsemen settled in large parts of what is now England. During this period, several rulers attempted to unite the various Anglo-Saxon kingdoms, an effort that led to the emergence of the Kingdom of England by the 10th century. In 1066, a Norman expedition invaded and conquered England. The Norman dynasty, established by William the Conqueror, ruled England for over half a century before the period of succession crisis known as the Anarchy (1135–1154). Following the Anarchy, England came under the rule of the House of Plantagenet, a dynasty which later inherited claims to the Kingdom of France. During this period, Magna Carta was signed. A succession crisis in France led to the Hundred Years' War (1337–1453), a series of conflicts involving the peoples of both nations. Following the Hundred Years' Wars, England became embroiled in its own succession wars. The Wars of the Roses pitted two branches of the House of Plantagenet against one another, the House of York and the House of Lancaster. The Lancastrian Henry Tudor ended the War of the Roses and established the Tudor dynasty in 1485. Under the Tudors and the later Stuart dynasty, England became a colonial power. During the rule of the Stuarts, the English Civil War took place between the Parliamentarians and the Royalists, which resulted in the execution of King Charles I (1649) and the establishment of a series of republican governments—first, a Parliamentary republic known as the Commonwealth of England (1649–1653), then a military dictatorship under Oliver Cromwell known as the Protectorate (1653–1659). The Stuarts returned to the restored throne in 1660, though continued questions over religion and power resulted in the deposition of another Stuart king, James II, in the Glorious Revolution (1688). England, which had subsumed Wales in the 16th century under Henry VIII, united with Scotland in 1707 to form a new sovereign state called Great Britain. Following the Industrial Revolution, which started in England, Great Britain ruled a colonial Empire, the largest in recorded history. Following a process of decolonisation in the 20th century, mainly caused by the weakening of Great Britain's power in the two World Wars; almost all of the empire's overseas territories became independent countries. (en)
- Ingalaterran jendea bizi izan da duela 800.000 bat urtetik, Happisburgh-en (Norfolk) aurkitu diren oinatzen eta harrizko tresnen arabera. Europako ipar-mendebaldean bizi izan ziren lehen gizaki modernoen aztarna Kents kobazuloetan aurkitu zen, Devonen, 1927. urtean: masailezur bat zen, duela 41.000 eta 44.000 urte artekoa. Duela 13.000 urtetik Ingalaterran uneoro biztanleria egon da: garai hau azken glaziazioaren amaierari dagokio. Mesolitoko, Neolitoko eta Brontze Aroko hainbat aztarna daude bertan: adibidez, Stonehenge. Burdin Aroan, Fortheko fiordoaren hegoaldeko lurralde osoan britaniar zeltak bizi ziren. K.o. 43. urtean, erromatarrak Britainia Handia konkistatzen hasi ziren, eta Britaniako probintzia haien menpe egon zen V. mendera arte. Britainian erromatarren agintaldiaren amaierak anglosaxoien iritsiera ahalbidetu zuen, eta historiadoreen ustez, hau izan zen Ingalaterraren eta ingelesen jatorria. Anglosaxoiek (Germaniar herri askoren multzoa) erresuma ugari sortu zituzten, gaur egungo Ingalaterran eta Eskozia hegoaldean botere nagusiak bihurtu zirenak. Antzinako ingelesa eraman zuten, aurrekoak ia guztiz desagertarazi zituen hizkuntza. Anglosaxoiak uneoro gerra egoeran zeuden, bai nazio sezesionistekin (mendebaldean), bai Yr Hen Ogledd eremuan ("Iparralde Zaharra" galesez; britoi hizkuntzak hitz egiten ziren Britainia iparraldeko eremuak), bai elkarren artean. Bikingoak 800. urtearen inguruan iristen hasi ziren, eta gaur egungo Ingalaterraren zati handi bat okupatu zuten. Urte hauetan zehar, hainbat agintari erresuma anglosaxoi desberdinak elkartzen saiatu ziren, eta X. mendean Ingalaterrako erresuma sortu zen. 1066. urtean, normandiarrek Ingalaterra inbaditu eta konkistatu zuten. Gilen I.a Konkistatzaileak ezarritako dinastia normandarrak 50 bat urtez agindu zuen, ingeles anarkia hasi arte (koroaren ondorengotza krisia). 1135. eta 1154. urteen artean gertatu zen, eta gerra zibil aldia izan zen. Aldi hura amaitzean, Ingalaterra Plantagenet etxearen menpe egon zen, eta Magna Carta sinatu zen. Frantzian ondorengotza-krisi bat egon zen, eta herrialde honen eta Ingalaterraren artean Ehun Urteetako Gerra gertatu zen, 1337. urtetik 1453. urtera arte. Horren ondoren, Ingalaterrak beste ondorengotza-gerrak izan zituen. Bi Arrosen Gerran, Plantagenet etxeko bi adar elkarren aurka aritu ziren: York etxea eta Lancaster etxea. Azken leinu honetako Henrike Tudorrek gerra hau amaitu egin zuen eta Tudor dinastia ezarri zuen 1485. urtean, Henrike VII.a Ingalaterrakoa bihurtuz. Tudor dinastiaren eta beranduago ezarritako Estuardo etxearen garaian, Ingalaterra botere koloniala bihurtu zen. Estuardoen erregealdian, gerra zibil bat gertatu zen Ingalaterran (Ingalaterrako Iraultza), parlamentarioen (erregearen aurka zeudenak) eta monarkikoen artean. Lehenek irabazi zuten, eta 1649. urtean Karlos I.a Ingalaterrakoa eta Eskoziakoa exekutatua izan zen. Ingalaterrako historian egon den errepublika bakarra ezarri zen. 1653. urtera arte, monarkia parlamentarioa egon zen: Ingalaterrako Mankomunitatea. Geroago, 1659. urtera arte, The Protectorate diktadura militarra egon zen, Oliver Cromwellen agindupean. (eu)
- L’Angleterre est la plus étendue et la plus peuplée des quatre nations qui composent le Royaume-Uni. L'Angleterre correspond approximativement au territoire conquis par les Anglo-Saxons au Ve siècle, avant d'être unifié au Xe siècle et de former le royaume d'Angleterre, qui devient la Grande-Bretagne par les Actes d'Union de 1707 avec le royaume d'Écosse, puis le Royaume-Uni par l'Acte d'Union de 1800 avec le royaume d'Irlande. (fr)
- Is é Sasana an tír is mó san Ríocht Aontaithe. D'eascair an t-ainm Sasana ó na Angla-Shacsanaigh a tháinig sa 5ú haois. Tír amháin aontaithe ab ea críoch Sasana ó shin an 10ú haois. Sa bhliain 1707, cheangail an Bhreatain (Sasana and an Bhreatain Bheag) le Albain chun an Bhreatain Mhór a chruthú. (ga)
- La storia dell'Inghilterra può essere fatta iniziare circa 800 000 anni fa, quando l'isola cominciò a essere abitata. Una presenza umana continuativa risale a circa 13 000 anni fa, alla fine dell'ultimo periodo glaciale, quando fiorì la cultura di Creswell. In Inghilterra, inoltre, sono stati ritrovati numerosi resti risalenti al mesolitico, al neolitico, e all'età del bronzo come dimostrano i siti archeologici di Stonehenge e Avebury. Durante l'età del ferro, l'isola era abitata prevalentemente dal popolo celtico, noto come Britanni, oltre ad alcune tribù belghe come gli Atrebati, i Catuvellauni, i Trinovantes, ecc., stanziati nel sud-est. Nel 43 d.C. iniziò la conquista romana della Britannia; l'impero romano ne manterrà il controllo fino all'inizio del V secolo. La fine del dominio romano facilitò l'arrivo degli anglosassoni e il loro insediamento è spesso considerato dagli storici come l'origine dell'Inghilterra e del popolo inglese. In poco tempo gli anglosassoni, nati dalla fusione degli Angli e dei Sassoni di origine germanica, fondarono diversi regni con cui stabilirono la loro autorità su tutta l'isola diffondendo, nel contempo, la loro lingua: l'inglese antico. A partire dagli inizi del IX secolo, l'Inghilterra fu oggetto di frequenti scorrerie dei Vichinghi tanto che nel secolo successivo alcuni danesi riuscirono a stabilirsi sull'isola. Durante questo periodo, diversi sovrani anglosassoni tentarono di unire i loro vari regni in modo da poter fronteggiare le invasioni straniere, uno sforzo che portò all'emergere nel X secolo del Regno d'Inghilterra. Nel 1066 una spedizione normanna invase e conquistò l'Inghilterra. La dinastia normanna, fondata da Guglielmo il Conquistatore, governò il paese per oltre mezzo secolo prima di incorrere in una crisi di successione conosciuta come periodo dell'Anarchia (1135–1154). Dopo l'Anarchia, l'Inghilterra passò sotto il dominio della Casa dei Plantageneti i cui appartenenti rivendicavano alcuni diritti sulla Francia. In questo periodo venne firmata anche la Magna Carta. Una crisi di successione al trono di Francia portò alla Guerra dei Cent'anni (1337–1453), una serie di conflitti che coinvolsero i popoli di entrambe le nazioni e che favorì la diffusione della peste in tutta Europa. Uscita sconfitta dalla guerra, l'Inghilterra precipitò nella guerra delle due rose, una guerra di successione che mise contro due rami della Casa dei Plantageneti: la Casa di York e la Casa di Lancaster. Alla fine Enrico Tudor, dei Lancaster, pose fine al conflitto e fondò nel 1485 la dinastia Tudor. Sotto i Tudor, e la successiva dinastia Stuart, l'Inghilterra divenne una potenza coloniale. Durante il governo degli Stuart, ebbe luogo la guerra civile inglese tra parlamentari e realisti, che portò all'esecuzione di re Carlo I (1649) e all'istituzione di una serie di governi repubblicani: prima una repubblica parlamentare nota come Commonwealth d'Inghilterra (1649–1653), successivamente una dittatura militare sotto Oliver Cromwell, nota come Protettorato (1653–1659). Gli Stuart tornarono al trono nel 1660, anche se le continue diatribe su religione e potere portarono alla deposizione di Giacomo II durante la Gloriosa Rivoluzione (1688). Nel 1707 l'Inghilterra, che aveva già annesso il Galles nel XVI secolo sotto Enrico VIII, si unì alla Scozia per formare un nuovo stato sovrano chiamato Gran Bretagna. Dopo la rivoluzione industriale, iniziata proprio in Inghilterra, la Gran Bretagna governò su di un vasto impero coloniale, il più grande nella storia. A seguito di un processo di decolonizzazione avviato nel XX secolo, causato principalmente dall'indebolimento del paese a seguito delle due guerre mondiali, quasi tutti i territori d'oltremare dell'impero divennero paesi indipendenti. Tuttavia, al 2022, il suo impatto culturale appare ancora diffuso e profondo in molti di essi. (it)
- イングランドの歴史（イングランドのれきし）では、グレートブリテン島のイングランド地域の歴史について記述する。 しばしば連合王国の歴史とイングランドの歴史を混同し、連合王国もイングランドもイギリスとしてひとまとめにしてしまう場合が見られるが、これでは国家としての連合王国（United Kingdom）の歴史も、イングランドの歴史も正しく理解していないし、連合王国に含まれるスコットランド、ウェールズ、アイルランドと言った地域のアイデンティティーを無視した行為と取られかねないので、注意が必要である。 (ja)
- 잉글랜드의 역사는 영국의 홈 네이션스 중 하나인 잉글랜드의 역사이다. 잉글랜드의 역사는 스톤헨지가 세워진 선사시대까지 거슬러 올라가며, 로마제국의 속주였던 브리타니아 시기가 440년까지 지속된다. 그 이후 앵글로-색슨 왕국들이 병립하였고 800년대에는 바이킹의 왕국이 요크셔지역에 세워졌으며, 1066년 노르만의 잉글랜드 정복으로 노르만 왕조가 들어섰다. 잉글랜드는 중세 동안 많은 내전을 겪었고 프랑스를 상대로 한 백년전쟁과 같이 다른 나라와의 전쟁도 있었다. 잉글랜드는 12세기에 웨일스를 정복하였고 18세기에는 스코틀랜드와 합병하여 그레이트브리튼 왕국이 되었다. 산업혁명을 거친 후 영국은 세계적인 제국이 되었으며, 오늘날에도 전 세계 여러 국가에 영향력을 발휘하고 있다. (ko)
- Deze geschiedenis van Engeland beschrijft de prehistorie en de geschiedenis van het grootste en dichtstbevolkte deel van het Verenigd Koninkrijk. Engeland komt ongeveer overeen met het gebied dat door de Angelsaksen tussen de vijfde en tiende eeuw werd veroverd. De bewoningsgeschiedenis van het land reikt van de prehistorie tot heden. (nl)
- A Inglaterra é o território mais extenso e mais povoado do Reino Unido. Habitada por povos celtas desde o século X a.C., a Inglaterra foi colonizada pelos Romanos entre 43 d.C. e princípios do século V. A partir de então começou a invasão de uma série de povos germânicos (anglos, saxões e jutos) que foram expulsando os celtas, parcialmente romanizados, até Gales, Escócia, Cornualha e a Bretanha francesa. No século X, depois de resistir a uma série de ataques viquingues, unificou-se politicamente. Depois da ascensão de Jaime VI da Escócia ao trono da Inglaterra em 1603 e a anexação da Escócia pela Inglaterra em 1707 no que resulta mais apropriado diferenciar a história da Inglaterra da do resto da Grã-Bretanha. (pt)
- Historia Królestwa Anglii obejmuje okres od inwazji Normanów w roku 1066 i podboju południowo-wschodniej części wyspy Wielka Brytania, aż do utworzenia, na podstawie aktu unii z roku 1707, Zjednoczonego Królestwa Wielkiej Brytanii. W tym okresie władza w królestwie wielokrotnie przechodziła z rąk do rąk, ale głównymi dynastiami rządzącymi były dynastie Plantagenetów, Tudorów i Stuartów. (pl)
- З VIII ст. до н. е. починається переселення на Британські острови кельтських племен з Континентальної Європи. Останнє з таких переселень було здійснене белгами у I ст. до н. е., про що згадував Юлій Цезар. Кельти започаткували використання на островах заліза. Кельтське і кельтизоване населення островів отримало загальну назву «брити», звідки й походить назва «Британія». Британські кельти дійшли в своєму розвитку до останнього періоду первіснообщинного ладу — патріархату. Серед них існувало рабство, з'являлись ознаки класового розділу, виникла родова та військова аристократія. Брити займались землеробством і тваринництвом, використовували колісний плуг, ручний млин, гончарний круг, обробляли шкіру, виробляли тканину, видобували руду, торгували з континентальними племенами. Іноді брити створювали племені союзи, що очолювали «Королі бритів». Найбільш відомі бритські племенні поселення згодом перетворились на римські та існують сьогодні: Камулодун, Еборак, Лондініум. У 55 та 54 рр. до н. е. Юлій Цезар під час військової кампанії у Галлії вторгся у Британію, виграв декілька битв, але не зміг вийти за межі Гартфордширу та заснувати римську провінцію. Тим не менш, його вторгнення стало поворотним моментом в історії Британії. Контроль торгівлі, потоку ресурсів та престижного краму стає ще більш важливим для еліт Південної Британії. Як джерело відносно безкінечного багатства та міці Рим поступово стає найбільшим гравцем у регіоні. Повномасштабне вторгнення та приєднання Британії до Римської імперії стає невідворотним. Перша серйозна спроба підкорення острова була здійснена римлянами у 43 році під час правління імператора Клавдія. Очолював кампанію Авл Плавтій. Римляни висадилися у Кенті та розгромили у битвах при Медвеї та Темзі дві армії катувеллаунів, які очолювали королі Каратак та Тогодумн. Останній був вбитий, а Каратак втік до Уельсу. Після цього римляни зупинилися, бо Авл Плавтій запросив листом імператора прибути до Британії та власноруч завершити переможну кампанію. Клавдій очолив похід римлян на столицю катувеллаунів Камулодун, повернувшись до Риму тріумфатором. Незважаючи на перемогу римлян, катувеллауни утримували південно-східний кут майбутньої Англії, їм скорилися 11 місцевих ватажків, було засновано декілька клієнтських королівств, але столиця залишалась у римлян. Наступні чотири роки римляни під керівництвом Веспасіану вели наступ на бритів. У 54 році кордон римських земель був відсунутий до Северну та Тренту, почались кампанії підкорення Північної Англії та Уельсу. Але у 60 році вже підкорені племена повстали під проводом королеви іценів Боудіки. Брити спалили Камулодун, Лондініум та Веруламіум. Другий Августів легіон, що був у Ексетері, відмовився йти на приборкання бритів, побоюючись повстань у тилу. Губернатор провінції Гай Светоній Паулін згорнув свою кампанію в Уельсі, щоб вступити у бій з армією Боудіки. Римляни перемогли та надовго замирили Британію. Наступні 20 років кордони Римської Британії змінювались несуттєво. За часів правління губернатора Агріколи були завойовані останні незалежні території в Уельсі та Північній Англії. Агрікола також очолив похід до Шотландії, але був відкликаний імператором Доміціаном. Кордон на півночі римських володінь стабілізувався та був укріплений Валом Адріана у 138 році. Римляни володіли південною частиною Британії близько 350 років, суттєво вплинувши на місцевий ландшафт та культуру. Їх влада завершилась у V ст. з вторгненням на острів англів та саксів. (uk)
- 英格蘭历史是聯合王國四個构成国之一英格兰的历史，由于英格兰是英国中面積最大以及人口最多的构成地区，因此英格兰历史也是英国历史最主体的部分。之所以會有這種地區上的劃分，可以追溯到5世紀時盎格魯-撒克遜人的到來。而英格蘭地區在政治上的統一則是從10世紀開始的。要注意的是，自从1603年蘇格蘭國王詹姆士六世即位為英格蘭國王直到公元10世紀之前，英格蘭的歷史其實是很難和整個不列顛的歷史分割開來的。 (zh)
- История Англии началась со вторжения германских племён — англов, саксов, ютов, фризов и созданием ими на территории нескольких раннефеодальных государств. История же самой Британии началась гораздо раньше с появлением на острове первых гоминид (клектонская культура), или с появлением первых людей современного типа после окончания последнего оледенения, в эпоху мезолита. C IX—VIII веков до н.э. в Британию активно переселялись кельты. Под давлением государства гуннов и ослаблением Римской империи к 410 году с острова ушли римляне и вторглись волнами англосаксы, сформировавшие здесь 7 своих королевств (объединённые затем в одно королевство Англию) и ставшие главными правителями этих земель (кроме территорий Уэльса и Шотландии). Периодические рейды викингов участились с IX века, и в начале XI века Англией правили даже датские короли. В 1066 году в Англию вторглись отряды нормандцев и завоевали страну. На протяжении Средних веков Англия прошла через множество гражданских войн и битв с другими европейскими народами, в том числе Столетнюю войну. В эпоху Ренессанса Англия управлялась династией Тюдоров. В XIII веке Англия завоевала Уэльс, а в начале XVIII века объединилась в союз с Шотландией, сформировав Королевство Великобритания. Во время Индустриальной революции Великобритания управляла огромной империей, имея владения на всех континентах. Но если в территориальном отношении от этой империи мало что осталось (хотя британские монархи все ещё остаются формальными главами Британского Содружества наций), тем не менее её культурное влияние глубоко и широко распространено во многих современных странах. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Anglaterra és el territori més extens i més poblat del Regne Unit. Habitada per pobles celtes des del segle v aC, Anglaterra va ser colonitzada pels romans entre el 43 dC i principis del segle v. A partir de llavors va començar la invasió d'una sèrie de pobles germànics (angles, saxons i juts) que van anar expulsant als celtes, parcialment romanitzats, cap a les actuals regions de Gal·les, Escòcia, Cornualla i la Bretanya. Al segle x, després de resistir una sèrie d'atacs vikings, Anglaterra es va unificar políticament. Després de l'ascensió de Jaume VI d'Escòcia al tron d'Anglaterra el 1603 i l'annexió d'Escòcia per Anglaterra el 1707 és menys apropiat diferenciar la història d'Anglaterra de la de la resta del Regne Unit. (ca)
- Dějiny Anglie jsou podobné dějinám Británie do doby vpádu Sasů. V prehistorickém období byl postaven komplex menhirů a kamenných kruhů nazývaný Stonehenge. V době rozkvětu Říše římské ovládali Británii Římané. Jejich vláda trvala až zhruba do roku 410 a poté zde vzniklo několik britonských království. Později získali kontrolu nad Anglií Anglosasové. V období okolo roku 800 se ostrov stal terčem nájezdů Vikingů. Roku 1066 do Anglie vpadli a ovládli ji Normané. V období renesance vládli v Anglii Tudorovci. Anglie ovládla Wales ve 12. století a na počátku 18. století se spojila se Skotskem. (cs)
- Inglaterra es el territorio más extenso y poblado del Reino Unido. Habitada por pueblos celtas desde el siglo V a. C., fue colonizada por los romanos entre el 43 d. C. y principios del siglo V. A partir de entonces fue invadida por una serie de pueblos germánicos (anglos, sajones y jutos) que expulsaron a los celtas, parcialmente romanizados, hacia Gales, Escocia, Cornualles y la Bretaña francesa. En el siglo X, tras resistir una serie de ataques vikingos, Inglaterra se unificó políticamente. Tras la ascensión de Jacobo VI de Escocia al trono de Inglaterra en 1603 y la unión con Escocia en 1707 resulta menos apropiado diferenciar la historia de Inglaterra de la del resto del Reino Unido. (es)
- L’Angleterre est la plus étendue et la plus peuplée des quatre nations qui composent le Royaume-Uni. L'Angleterre correspond approximativement au territoire conquis par les Anglo-Saxons au Ve siècle, avant d'être unifié au Xe siècle et de former le royaume d'Angleterre, qui devient la Grande-Bretagne par les Actes d'Union de 1707 avec le royaume d'Écosse, puis le Royaume-Uni par l'Acte d'Union de 1800 avec le royaume d'Irlande. (fr)
- Is é Sasana an tír is mó san Ríocht Aontaithe. D'eascair an t-ainm Sasana ó na Angla-Shacsanaigh a tháinig sa 5ú haois. Tír amháin aontaithe ab ea críoch Sasana ó shin an 10ú haois. Sa bhliain 1707, cheangail an Bhreatain (Sasana and an Bhreatain Bheag) le Albain chun an Bhreatain Mhór a chruthú. (ga)
- イングランドの歴史（イングランドのれきし）では、グレートブリテン島のイングランド地域の歴史について記述する。 しばしば連合王国の歴史とイングランドの歴史を混同し、連合王国もイングランドもイギリスとしてひとまとめにしてしまう場合が見られるが、これでは国家としての連合王国（United Kingdom）の歴史も、イングランドの歴史も正しく理解していないし、連合王国に含まれるスコットランド、ウェールズ、アイルランドと言った地域のアイデンティティーを無視した行為と取られかねないので、注意が必要である。 (ja)
- 잉글랜드의 역사는 영국의 홈 네이션스 중 하나인 잉글랜드의 역사이다. 잉글랜드의 역사는 스톤헨지가 세워진 선사시대까지 거슬러 올라가며, 로마제국의 속주였던 브리타니아 시기가 440년까지 지속된다. 그 이후 앵글로-색슨 왕국들이 병립하였고 800년대에는 바이킹의 왕국이 요크셔지역에 세워졌으며, 1066년 노르만의 잉글랜드 정복으로 노르만 왕조가 들어섰다. 잉글랜드는 중세 동안 많은 내전을 겪었고 프랑스를 상대로 한 백년전쟁과 같이 다른 나라와의 전쟁도 있었다. 잉글랜드는 12세기에 웨일스를 정복하였고 18세기에는 스코틀랜드와 합병하여 그레이트브리튼 왕국이 되었다. 산업혁명을 거친 후 영국은 세계적인 제국이 되었으며, 오늘날에도 전 세계 여러 국가에 영향력을 발휘하고 있다. (ko)
- Deze geschiedenis van Engeland beschrijft de prehistorie en de geschiedenis van het grootste en dichtstbevolkte deel van het Verenigd Koninkrijk. Engeland komt ongeveer overeen met het gebied dat door de Angelsaksen tussen de vijfde en tiende eeuw werd veroverd. De bewoningsgeschiedenis van het land reikt van de prehistorie tot heden. (nl)
- A Inglaterra é o território mais extenso e mais povoado do Reino Unido. Habitada por povos celtas desde o século X a.C., a Inglaterra foi colonizada pelos Romanos entre 43 d.C. e princípios do século V. A partir de então começou a invasão de uma série de povos germânicos (anglos, saxões e jutos) que foram expulsando os celtas, parcialmente romanizados, até Gales, Escócia, Cornualha e a Bretanha francesa. No século X, depois de resistir a uma série de ataques viquingues, unificou-se politicamente. Depois da ascensão de Jaime VI da Escócia ao trono da Inglaterra em 1603 e a anexação da Escócia pela Inglaterra em 1707 no que resulta mais apropriado diferenciar a história da Inglaterra da do resto da Grã-Bretanha. (pt)
- Historia Królestwa Anglii obejmuje okres od inwazji Normanów w roku 1066 i podboju południowo-wschodniej części wyspy Wielka Brytania, aż do utworzenia, na podstawie aktu unii z roku 1707, Zjednoczonego Królestwa Wielkiej Brytanii. W tym okresie władza w królestwie wielokrotnie przechodziła z rąk do rąk, ale głównymi dynastiami rządzącymi były dynastie Plantagenetów, Tudorów i Stuartów. (pl)
- 英格蘭历史是聯合王國四個构成国之一英格兰的历史，由于英格兰是英国中面積最大以及人口最多的构成地区，因此英格兰历史也是英国历史最主体的部分。之所以會有這種地區上的劃分，可以追溯到5世紀時盎格魯-撒克遜人的到來。而英格蘭地區在政治上的統一則是從10世紀開始的。要注意的是，自从1603年蘇格蘭國王詹姆士六世即位為英格蘭國王直到公元10世紀之前，英格蘭的歷史其實是很難和整個不列顛的歷史分割開來的。 (zh)
- يهتم تاريخ إنجلترا بدراسة ماضي الإنسان في أحد أقدم الأقاليم الأوروبية وأكثرها تأثيرًا. فالصورة التي توجد عليها إنجلترا الآن، وهي دولة داخل المملكة المتحدة، كان يسكنها الإنسان البدائي قبل 800000 عام كما أشار اكتشاف الأدوات المصنوعة من الحجر الصوان في هابسبيرج (Happisburgh) في نورفولك. وكان أول الدلائل على وجود إنسان معاصر في الشمال الغربي لأوروبا هو اكتشاف عظام فك في ديفون في كنتس كافرن (Kents Cavern) في 1927م، والتي تمت إعادة تحديد تاريخ وجودها في عام 2011م ليبلغ عمرها ما بين 41000 سنة إلى 44000 سنة. ويعود تاريخ السكنى الدائمة للإنسان في إنجلترا إلى حوالي 12000 سنة مضت مع نهاية العصر الجليدي الأخير. وتمتلئ المنطقة بعديد من آثار العصور الميزوليتية والعصر الجليدي الحديث والعصر البرونزي مثل ستونهنج وأفيبري. في العصر الحديدي كانت إنجلترا مثل بقية المناطق البريطانية التي تقع جنوب نهر فيرث أوف ف (ar)
- Die Geschichte Englands umfasst die Entwicklungen auf dem Gebiet England, des bevölkerungsreichsten Landesteils des Vereinigten Königreichs Großbritannien und Nordirland, von der Urgeschichte bis zur Gegenwart. Die ersten schriftlichen Aufzeichnungen, welche die Existenz des damaligen Britanniens belegen, sind Berichte von Caesar über seine Landung im Jahr 55 v. Chr. Die Bezeichnung „England“ stammt aus der Zeit nach der Einwanderung der Angelsachsen. Nachdem zunächst Wales in den Rechtsraum Englands eingegliedert worden war, aber vor allem nach der Besteigung des englischen Throns durch Jakob VI. von Schottland im Jahr 1603, wurde es immer schwieriger, zwischen englischer und britischer Geschichte zu unterscheiden. Durch die Vereinigung mit dem Königreich Schottland 1707 ging das Königrei (de)
- England became inhabited more than 800,000 years ago, as the discovery of stone tools and footprints at Happisburgh in Norfolk have indicated. The earliest evidence for early modern humans in Northwestern Europe, a jawbone discovered in Devon at Kents Cavern in 1927, was re-dated in 2011 to between 41,000 and 44,000 years old. Continuous human habitation in England dates to around 13,000 years ago (see Creswellian), at the end of the Last Glacial Period. The region has numerous remains from the Mesolithic, Neolithic and Bronze Age, such as Stonehenge and Avebury. In the Iron Age, all of Britain south of the Firth of Forth, was inhabited by the Celtic people known as the Britons, including some Belgic tribes (e.g. the Atrebates, the Catuvellauni, the Trinovantes, etc.) in the south east. In (en)
- Ingalaterran jendea bizi izan da duela 800.000 bat urtetik, Happisburgh-en (Norfolk) aurkitu diren oinatzen eta harrizko tresnen arabera. Europako ipar-mendebaldean bizi izan ziren lehen gizaki modernoen aztarna Kents kobazuloetan aurkitu zen, Devonen, 1927. urtean: masailezur bat zen, duela 41.000 eta 44.000 urte artekoa. Duela 13.000 urtetik Ingalaterran uneoro biztanleria egon da: garai hau azken glaziazioaren amaierari dagokio. Mesolitoko, Neolitoko eta Brontze Aroko hainbat aztarna daude bertan: adibidez, Stonehenge. Burdin Aroan, Fortheko fiordoaren hegoaldeko lurralde osoan britaniar zeltak bizi ziren. K.o. 43. urtean, erromatarrak Britainia Handia konkistatzen hasi ziren, eta Britaniako probintzia haien menpe egon zen V. mendera arte. (eu)
- La storia dell'Inghilterra può essere fatta iniziare circa 800 000 anni fa, quando l'isola cominciò a essere abitata. Una presenza umana continuativa risale a circa 13 000 anni fa, alla fine dell'ultimo periodo glaciale, quando fiorì la cultura di Creswell. In Inghilterra, inoltre, sono stati ritrovati numerosi resti risalenti al mesolitico, al neolitico, e all'età del bronzo come dimostrano i siti archeologici di Stonehenge e Avebury. Durante l'età del ferro, l'isola era abitata prevalentemente dal popolo celtico, noto come Britanni, oltre ad alcune tribù belghe come gli Atrebati, i Catuvellauni, i Trinovantes, ecc., stanziati nel sud-est. Nel 43 d.C. iniziò la conquista romana della Britannia; l'impero romano ne manterrà il controllo fino all'inizio del V secolo. (it)
- З VIII ст. до н. е. починається переселення на Британські острови кельтських племен з Континентальної Європи. Останнє з таких переселень було здійснене белгами у I ст. до н. е., про що згадував Юлій Цезар. Кельти започаткували використання на островах заліза. Кельтське і кельтизоване населення островів отримало загальну назву «брити», звідки й походить назва «Британія». Римляни володіли південною частиною Британії близько 350 років, суттєво вплинувши на місцевий ландшафт та культуру. Їх влада завершилась у V ст. з вторгненням на острів англів та саксів. (uk)
- История Англии началась со вторжения германских племён — англов, саксов, ютов, фризов и созданием ими на территории нескольких раннефеодальных государств. История же самой Британии началась гораздо раньше с появлением на острове первых гоминид (клектонская культура), или с появлением первых людей современного типа после окончания последнего оледенения, в эпоху мезолита. C IX—VIII веков до н.э. в Британию активно переселялись кельты. Под давлением государства гуннов и ослаблением Римской империи к 410 году с острова ушли римляне и вторглись волнами англосаксы, сформировавшие здесь 7 своих королевств (объединённые затем в одно королевство Англию) и ставшие главными правителями этих земель (кроме территорий Уэльса и Шотландии). (ru)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
