| dbo:abstract
|
- Pečeněhové či Patzinakové (arménsky Badzinag, rusky Pečeněgi (Печенеги), řecky Patzinakoi (Πατζινάκοι), Petsenegoi (Πετσενέγοι), Patzinakitai (Πατζινακίται), maďarsky Besenyő, latinsky Pacinacae, staroturecky Beçenek, turecky Peçenekler) byli jeden z historicky primárních 24 kmenů Oghuzských Turků. Byli to polonomádi, kteří mluvili jazyky náležejícími do turkické jazykové rodiny. I přesto, že pečeněžský jazyk spadal do Oghuzské skupiny, dorozumívali se převážně kypčackými jazyky. Usadili se v oblastech u Černého moře a pohromadě tvořili Pečeněžský kmenový svaz, resp. unii pečeněžských chanátů. (cs)
- البجناك أو البجانكة (بالتركية: Peçenekler) أو البجناق، أو البتشناق. كانوا شعباً تركياً شبه رحل من سهوب آسيا الوسطى يتحدثون اللغة البجناكية / البجناقية / البتشناقية (بالتركية العثمانية: الپچنگيَّة) التي انتمت لشجرة اللغة التركية. ثلاث من العشائر الحاكمة للبجناك كانوا من القنقلي (شعوب تركية من أوراسيا). (ar)
- Petxenegs o Patzinaks (llatí: Расinасае, Romanès: pecenegi, armeni: badzinag, Búlgar/Rus: petxenegui (Печенеги), grec: Patzinaki/Petsenegi (Πατζινάκοι/Πετσενέγοι) o menys freqüent Πατζινακίται, hongarès: Besenyő, (suposat): *Beçenek, Turc: Peçenekler) foren una horda túrquica semi-nòmada de les estepes de l'Àsia Central que parlaven la llengua petxeneg, inclosa al grup de les llengües turqueses. Van formar part del kanat dels Turcs Occidentals (vers 560-700) i després foren expulsats pels karluks cap al baix Sirdarià i la mar d'Aral i van establir com a terres de pastura les situades entre l'Ural (Yayiq) i el Volga (Itil). (ca)
- Οι Πετσενέγοι ή Πατζινάκοι ή Πατζινακίτες, ήταν ένας ημινομαδικός τουρκικός λαός των στεπών της Κεντρικής Ασίας που μιλούσε την ομώνυμη γλώσσα, που ανήκει στην οικογένεια των τουρκικών γλωσσών. Ο μεσαιωνικός αυτός λαός έχει εξαφανισθεί. Δεν είχαν συγκροτήσει ενιαίο κράτος, αλλά ήταν οργανωμένοι σε τοπικά χανάτα. (el)
- Peĉenegoj estas malaperinta nomada, tjurklingva popolo. La peĉenegoj vivis inter Volgo kaj Uralo, kiam fine de la 9-a jc. forpelis ilin la kazaroj. Ili trapasis Volgon kaj – en alianco kun la Bizanca imperio – forpelis la hungarojn el iliaj Sud-Rusiaj teritorioj (la hungaroj nomis tiun areon Levedio) ĉe la Nigra Maro. Ili poste sekvis la hungarojn kaj okupis Etelkoz-on (neprecize difinebla areo), sed poste en la 10-11-a jc. ili malfortiĝis kaj fuĝis parte al la Hungara Reĝlando. Ili setlis en la okcidenta kaj suda parto de Hungario kiel limgardistoj, sed ankaŭ en aliaj lokoj. Alia parto de la popolo migris al la Bizanca imperio kaj ankaŭ gardis la limon. Parto de ili pli poste reiris al Sud-Rusio, sed la tuta popolo malaperis, kunfandiĝis kun la aliaj ĝis la fino de la 12-a jc. La hungara nomo de la peĉenegoj estas besenyő (pron. beŝenjö), kiu aperas en nomoj de vilaĝoj, kie ili setlis: ekzemple Besnyő, aŭ rimarkeble Bezenye kaj Bánpecsenyéd. (eo)
- Die Petschenegen (alttürkisch Beçenek, lateinisch Pacinacae oder Bisseni, griechisch Πετσενέγοι Petsenegoi, russisch Печенеги Pečenegi, ukrainisch Печеніги Pečenihy, ungarisch Besenyő) waren ein bedeutender oghusischer Stamm, der zu den Turkvölkern gehörte. Mahmud al-Kāschgharī erwähnte sie unter dem Namen Beçenek als einen der 24 oghusischen Stämme. Als Totemtier hatten sie einen Gerfalken. Ihr Stammesname bedeutet im Alttürkischen „der, der gut arbeitet und sich anstrengt“. Nach dem Niedergang des Göktürkischen Reichs zogen die Petschenegen aus Westsibirien in Richtung Westen. Dabei wurden sie 889 von anderen oghusischen Stämmen schließlich über die Wolga getrieben. 896 verbündeten sie sich mit dem bulgarischen Zaren Simeon I. und schlugen die Magyaren in dem Gebiet Etelköz, nördlich des Schwarzen Meeres, vernichtend. Nach der Niederlage zogen die Magyaren Richtung Westen, wo sie sich im oberen Theiß-Gebiet (heutiges Ungarn) niederließen. Die Petschenegen führten im 10. Jahrhundert lange Kämpfe mit den Russen (Kiewer Rus) und den an der Wolga lebenden Chasaren. So belagerten sie 968 Kiew und töteten 972 den Kiewer Großfürsten Swjatoslaw, der von einem großen und erfolglosen Feldzug gegen Byzanz zurückgekehrt war. Auf dem Höhepunkt ihrer Macht im 11. Jahrhundert beherrschten sie das Gebiet zwischen Talas und Donau. Im Jahre 1036 wurden sie von Swjatoslaws Enkel Jaroslaw dem Weisen schwer geschlagen, und unter dem Druck der Kiptschaken flüchteten sie anschließend über die Donau, wo sie nun mehrfach Byzanz bedrohten und sich dabei auch gegenseitig befehdeten. König Stephan I. besiegte sie 1003 und 1021, doch ab 1061 setzten sie sich in der Walachei fest und fielen 1067/68 erneut in Ungarn ein. Nach arabischen Berichten traten erste Petschenegen ab 1009 zum Islam über; 1068 brach ein verlustreicher Bürgerkrieg zwischen der muslimischen Minderheit unter den Petschenegen und der andersgläubigen Mehrheit aus, in dem die Muslime siegten und danach im Bündnis mit den Seldschuken Konstantinopel angriffen. Nach der blutigen Niederlage 1091 in der Schlacht von Levounion zogen sich die Petschenegen hinter die Donau zurück. Byzanz (Alexios I. Komnenos) und die Kiptschaken unter Boniak und Tugorkhan hatten sich gegen sie verbündet. Trotzdem blieb es bis zur Schlacht unklar, ob die Kiptschaken nun mit oder gegen die Byzantiner kämpfen würden. Um in Zukunft sicher zu sein, richteten die Byzantiner nach der Schlacht ein Massaker unter den gefangenen Petschenegen an. Ihre Reste dienten eine Zeitlang den Byzantinern (Donaugrenze) und verschwanden in einer neuen Niederlage bei Beroe (Berrhoia) 1122. Einige hatten sich den Magyaren unterworfen und wurden 1123 in Ungarn als Grenzwächter des ungarischen Gyepűsystems angesiedelt, andere gingen im verwandten turkvölkischen Stamm der Kiptschaken und der oghusischen Bevölkerung Anatoliens auf. Dennoch hielt sich in der Walachei bis 1171 ein Restreich, ehe es von den Kiptschaken (Kumanen) erobert wurde. Lange Zeit galten die christlich-ungarischen Petschenegen und Kumanen auch als Vorfahren der siebenbürgischen Szekler, die bulgarischen Petschenegen und Kumanen wiederum als Vorfahren der Gagausen. In Russland bezeichneten sich 2003 bei der letzten Volkszählung sieben Bürger als Petschenegen, was von den Behörden nicht ernst genommen wurde und im endgültigen Bericht keine Aufnahme fand. Zumindest aber in einigen Ortsnamen in der Ukraine, Türkei, in Ungarn, in der Slowakei, in Russland, Rumänien und der Republik Moldau gibt es noch Spuren der Petschenegen. In der heutigen Ukraine gibt es acht Orte mit dem Namen Pechenaya, Pechenegi, Pechenizhyn, Pechenezhskiy, Pechenki, Pechenya, Pechenyugi und Pechenyy, in der Türkei sieben Orte mit dem Namen Peçene und Peçenek, in Ungarn sechs Orte mit dem Namen Besenyőtanya, Besenyőtelek, Besenyőd, Besnyő, Besnyőmajor und Szirmabesenyő, in der Slowakei fünf Orte mit dem Namen Bešeňov, Bešeňová, Pečeňady, Pečeňany und Pečenice, in Russland zwei Orte mit dem Namen Pechenegi und Pecheniki, in Rumänien zwei Orte mit dem Namen Pecinişca und Pecineaga sowie in der Republik Moldau einen Ort mit dem Namen Peceştea. Auch in Österreich (im bis 1921 zu Ungarn gehörenden Burgenland) gibt es mit Pöttsching einen Ort, der auf eine petschenegische Siedlung zurückgeht. (de)
- Los pechenegos o patzinakos (en húngaro: Besenyő, en búlgaro: печенеги, en ruso: Печенеги, en ucraniano: Печеніги) fueron un pueblo seminómada de las estepas de Asia central que hablaba una lengua túrquica y que invadió partes de Europa oriental y central llegando a los territorios hoy pertenecientes a Bulgaria, Hungría y Ucrania hacia el siglo IX. (es)
- Petxenegoa turkiar herria izan zen, Itsaso Beltzaren iparraldeko estepetakoa. VI-XII. mendeen artean bizi izan ziren eta X. mendearen inguruan Don eta Danubio ibaien arteko lurraldeak (gaur egungo Bulgaria, Hungaria eta Ukraina) beren mende izan zituzten. X. mendean, Kieveko erregeen kontra borrokatu ziren, eta Bizantziar Inperioaren kontrako ekinaldiak egin zituzten; 1034an, Jaroslav I.a Kievekoak garaitu zituen, eta 1091n bizantziarren mende geratu ziren eta ia erabat desagertu ziren. (eu)
- Les Petchénègues ou Petchenègues (Peçenekler en turc, besenyők en hongrois, Pecenegi en roumain, Печенеги en russe) sont un peuple nomade d'origine turque qui apparait au VIIIe siècle à la frontière sud-est de l'Empire khazar. Ils s'installent au Xe siècle au nord de la mer Caspienne. Selon la légende, ils constituent la tribu Peçenek des Oghouzes, issue de Dağ Han (« Prince Montagne »), l'un des six fils d'Oghuz Khan, considéré comme l'ancêtre des Turcs. (fr)
- The Pechenegs (/ˈpɛtʃənɛɡ/) or Patzinaks were a semi-nomadic Turkic ethnic people from Central Asia who spoke the Pecheneg language which belonged to the Oghuz branch of the Turkic language family. (en)
- Pecheneg atau Patzinaks (bahasa Turki: Peçenek(ler), bahasa Hongaria: Besenyő(k), bahasa Yunani: Πατζινάκοι, Πετσενέγοι, Πατζινακίται, bahasa Latin: Pacinacae, Bisseni) adalah bangsa Turkik semi-nomaden di Asia Tengah. Mereka menuturkan bahasa Pecheneg, yang masuk ke dalam rumpun bahasa Turkik. (in)
- ペチェネグ（英：Pechenegs）は、8世紀から9世紀にかけてカスピ海北の草原から黒海北の草原（キプチャク草原）で形成された遊牧民の部族同盟。9世紀末に遊牧民のハザール人とオグズ人の圧迫によって黒海北岸の草原に移住し、そこからフィン・ウゴル系の遊牧民マジャル人（後のハンガリー人）、ならびにスラヴ系の農耕民ウールィチ人、ティーヴェルツィ人を追い出した。10世紀を通じてキエフ・ルーシ、ブルガリア、ハンガリー王国、ビザンツ帝国などの隣国と抗争を繰り広げた。11世紀末に、遊牧民のポロヴェツ（クマン、キプチャク）に圧迫されてドナウ川を越え、ビザンツ帝国領内へ移住した。残った人々は、ポロヴェツに同化した。 ペチェネグ人の系統に最も近い現存する民族はガガウズ人である。 (ja)
- I peceneghi o patzinak erano una popolazione nomade, di ceppo turco, delle steppe dell'Asia Centrale. (it)
- 페체네그인(불가리아어/러시아어: Печенеги, 그리스어:Πατζινάκοι/Πετσενέγοι, 헝가리어: Besenyő, 라틴어: Расinасае, 튀르키예어: Peçenekler)은 6세기부터 12세기 중앙 아시아와 흑해 북쪽 스텝 지역 연안에 살던 투르크 계열의 유목민족이다. 투르크어족에 속하는 페체네그어를 사용했다. 페체네그인의 기원은 투르크 계열로 보이는데 볼가강과 우랄강 지역에 살았으며 9세기에서 10세기에 걸쳐 남서 유라시아의 크림반도로 정착하였다. 10세기 중반 비잔티움 황제 콘스탄티노스 프로피로게니투스는 자신의 저술에서 이들의 영역이 서쪽으로 시레트강까지 넓게 퍼져있고 헝가리에서 4일 정도의 거리에 있다고 묘사하고 있다. 889년 하자르족에게 밀려난 페체네그인은 계속 서진(西進)하여 마자르족과 충돌하였고 비잔티움 제국은 9세기부터 이들을 더 위험한 부족인 루스인과 마자르족을 제어하기 위해 용병으로 고용하였다. 루스인과 마자르족의 압박으로 페체네그인은 10세기에 계속해서 비잔티움 제국의 트라키아를 공격했으며 또한 키예프 루스와도 끊임없이 분쟁을 벌였는데 1018년 비잔티움 제국이 불가르족을 정복하여 자신들의 영토와 이웃하게 되자 비잔티움과의 마찰이 더욱 커졌다. 1090년과 1091년에 걸쳐 이들은 비잔티움 제국의 깊숙이 침입하여 거의 콘스탄티노폴리스 근처까지 진출했는데 비잔티움 황제 알렉시우스 1세는 쿠만족과 연합하여 이들을 분쇄하고 거의 무력화시켰다. 페체네그인의 일부는 1094년과 1122년에도 비잔티움과 전쟁을 벌였는데 거의 대부분 패배해서 사라졌다. 이후에는 지금의 헝가리 지역에 흩어져 산 것으로 보인다. (ko)
- De Petsjenegen (ook wel Patzinaken) waren een confederatie van Turkse clans die in het Byzantijnse leger dienden. Met de intrede van de Seltsjoeken in Anatolië (1053) verlieten de Petsjenegen echter de Byzantijnse legers en namen deel aan de legers van de Seltsjoeken, wat uiteindelijk bij de Slag bij Manzikert in een overwinning van de gezamenlijke Turkse hordes resulteerde. (nl)
- Os Pechenegues, Pechenegos, patzínacos, petsenecos, patzinaquitas ou pacínacas (em húngaro besenyők; em armênio: badzinag; em búlgaro/russo:Печенеги, translit. pechenegi; em grego: Πατζινάκοι/Πετσενέγοι ou Πατζινακίται, translit. Patzinaki/Petsenegi; em latim: Расinасае; em turco antigo: Beçenek; em turco: Peçenekler) eram um povo semi-nômade das estepes da Ásia Central, de língua turca. (pt)
- Pieczyngowie (staroruskie печенѣгъ, l.mn. печенѣзи, śr.-grec. Πατζινάκος, Πατζινάκης, Πατζινακίτης -Patzinakitai, arab. Расаnāk/Bjnak/Bjamak/Bajanak, gruz. Pacanak-i, orm. Pacinnak, węg. Besenyő/Becencik/Palóc, średniowieczna łac.: Bisseni, Bessi, Pizenaci, Расinасi, Расinасае, Расinасitае) – związek kilku plemion koczowniczych najprawdopodobniej z grupy oguzyjskiej, które wyruszyły ze swoich pierwotnych siedzib w Azji Środkowej i w VIII–IX wieku osiedliły się między dolnym biegiem Wołgi a rzeką Jaik (obecnie Ural). (pl)
- Petjeneger är den ryska benämningen på ett turkiskt nomadfolk som själva kallade sig kangli eller kangar och ursprungligen var bosatta mellan Volga och Ural. Patzinakitai kallades de av bysantinarna. Petjenegerna var omväxlande fiender och allierade med ruserna. År 860 begav sig petjenegerna västerut och trängde undan magyarerna 883 från Sydryssland, i synnerhet i området mellan Don och Dnjestr. De satte igång den ungerska folkvandringen. I ständiga strider med sina slaviska grannar och de från öster framträngande ghuzz blev de till slut besegrade av furst Jaroslav I av Kiev, varefter de drog mot sydväst för att 1091 fullständigt besegras av Alexios I Komnenos. På 1200-talet fanns det fortfarande petjeneger i Transsylvanien, men sedan omtalas de aldrig mer i hävderna. De måste i nästa generation ha uppgett sitt språk och gått upp i andra folk, som till exempel kumanerna och magyarerna. Något som kallades de petjenegiska byarna lär emellertid ha funnits i södra Ryssland ännu i början av 1900-talet. (sv)
- Печене́ги (тюрк. самоназвание Becěnek, ср.-греч. Πετσενέγοι, Πατζινάϰαι, ср.-век. лат. Pacinac, др.-рус. печенегъ), баджнаки — древний тюркоязычный народ, сформировавшийся, вероятно, в VII—VIII веках в бассейне реки Сырдарьи и в Приаралье. Древнегреческие писатели называли их патцинаками (др.-греч. πατζινακϊται). Скорее всего, изначально печенеги являлись частью огузов. О печенежском языке известно немного, поэтому его точное положение внутри тюркских языков неясно. Он был записан, вероятно, в некоторых эпиграфических памятниках древнетюркского письма. Из некоторых письменных источников (например, византийских) известно несколько десятков печенежских слов (личные имена, этнонимы, топонимы). Согласно «Повести временных лет», печенежский язык был известен киевлянам в X веке. В IX веке печенеги были вытеснены из Приаралья огузами и были вынуждены перекочевать к Волге, тогда как сами печенеги вытеснили на запад кочевые племена мадьяр (венгров). Печенежские племена заняли степи, которые тогда контролировались Хазарским каганатом, разрушив некоторые хазарские поселения. Во второй половине IX века печенеги осели в севернопричерноморских землях (первым об этом сообщается в хронике Регино Прюмского, 889 год), в 890-х годах полностью вытеснили из Северного Причерноморья венгров. Печенеги также заняли дунайские земли, а в X веке они кочевали между Волгой и низовьями Дуная. В итоге, сложилась крупная этнополитическая общность, которая известна в историографии как Печенегия, во многом определявшая геополитическую ситуацию во всей Восточной Европе. Печенегия разделялась на два объединения, граница между ними проходила по реке Днепр. Левобережное объединение имело тесные связи с Херсонесом и Хазарским каганатом, тогда как правобережное имело контакты с Первым Болгарским царством и Византийской империей. В этот период тюрки-печенеги контролировали самый сложный участок важного торгового пути из Скандинавии в Византию, известного в российской историографии как «из варяг в греки», — низовья Днепра и Днепровские пороги. В 1036 году, согласно «Повести временных лет», киевский князь Ярослав Мудрый нанёс печенегам поражение, вследствие которого бо́льшая часть из них под давлением другого тюркского народа — половцев — перекочевала к византийским и венгерским границам. Печенеги вели постоянные войны с Византийской империей. В конце 1040-х годов печенеги под предводительством хана Тираха форсировали Дунай, но византийцам удалось остановить их наступление. До этого противник хана Тираха печенежский хан Кеген перешёл на сторону Византии, часть народа заняла территории Болгарии. Византийский император Алексей I Комнин в результате длительной войны с печенегами в 1091 году всё же сумел одержать над ними победу. С середины XI века началось массовое вынужденное переселение печенегов в Венгрию. Походы и миграция печенегов в неё продолжились вплоть до первой четверти XII века. В венгерских источниках до второй половины XIII века упоминаются служилые печенеги. (ru)
- 佩切涅格人，是西突厥乌古斯人的一支（鐵勒中的比千與一部分康居人），受到葛逻禄的驱逐而迁往咸海附近，而后他们继续西迁，10世纪时到达顿河和多瑙河下游，在11世纪时与拜占庭帝国发生冲突，11世纪末至12世纪初的几场战争中他们被东罗马帝国所败，后来在匈牙利被馬札兒人收留於是定居下来，逐渐融入到當地居民中。 他们曾打败可萨人，康里人与巴什基尔的一些部族与他们有关。 (zh)
- Печені́ги (самоназва «Bäčänäk» від давньотюрк. bača+naq, буквально — «швагер», «свояк», тур. Peçenek(ler), дав.-рус. печенѣзи, угор. Besenyő(k), грец. Πατζινάκοι, Πετσενέγοι, Πατζινακίται, лат. Pizenaci, Pacinacae, Bisseni, Bysseni, Bessi, вірм. Pacinnak, груз. პაჭინაკე) — об'єднання тюркських та інших племен, що вперше згадується у VIII столітті, востаннє етнонім «печеніги» згадується в угорських джерелах кінця XIV — початку XV століття; у візантійських джерелах як «пачинакіти», в арабських — народом «баджнак». Печенізька мова належала до тюркської групи мов у переважної частини населення печенізької держави, провідна верства печенігів користувалася перською мовою, визначну роль відігравали гуно-булгарські мовні елементи. Від кінця IX ст. до половини XI ст. очолювали кочову державу на теренах південної частини сучасної території України. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Pečeněhové či Patzinakové (arménsky Badzinag, rusky Pečeněgi (Печенеги), řecky Patzinakoi (Πατζινάκοι), Petsenegoi (Πετσενέγοι), Patzinakitai (Πατζινακίται), maďarsky Besenyő, latinsky Pacinacae, staroturecky Beçenek, turecky Peçenekler) byli jeden z historicky primárních 24 kmenů Oghuzských Turků. Byli to polonomádi, kteří mluvili jazyky náležejícími do turkické jazykové rodiny. I přesto, že pečeněžský jazyk spadal do Oghuzské skupiny, dorozumívali se převážně kypčackými jazyky. Usadili se v oblastech u Černého moře a pohromadě tvořili Pečeněžský kmenový svaz, resp. unii pečeněžských chanátů. (cs)
- البجناك أو البجانكة (بالتركية: Peçenekler) أو البجناق، أو البتشناق. كانوا شعباً تركياً شبه رحل من سهوب آسيا الوسطى يتحدثون اللغة البجناكية / البجناقية / البتشناقية (بالتركية العثمانية: الپچنگيَّة) التي انتمت لشجرة اللغة التركية. ثلاث من العشائر الحاكمة للبجناك كانوا من القنقلي (شعوب تركية من أوراسيا). (ar)
- Petxenegs o Patzinaks (llatí: Расinасае, Romanès: pecenegi, armeni: badzinag, Búlgar/Rus: petxenegui (Печенеги), grec: Patzinaki/Petsenegi (Πατζινάκοι/Πετσενέγοι) o menys freqüent Πατζινακίται, hongarès: Besenyő, (suposat): *Beçenek, Turc: Peçenekler) foren una horda túrquica semi-nòmada de les estepes de l'Àsia Central que parlaven la llengua petxeneg, inclosa al grup de les llengües turqueses. Van formar part del kanat dels Turcs Occidentals (vers 560-700) i després foren expulsats pels karluks cap al baix Sirdarià i la mar d'Aral i van establir com a terres de pastura les situades entre l'Ural (Yayiq) i el Volga (Itil). (ca)
- Οι Πετσενέγοι ή Πατζινάκοι ή Πατζινακίτες, ήταν ένας ημινομαδικός τουρκικός λαός των στεπών της Κεντρικής Ασίας που μιλούσε την ομώνυμη γλώσσα, που ανήκει στην οικογένεια των τουρκικών γλωσσών. Ο μεσαιωνικός αυτός λαός έχει εξαφανισθεί. Δεν είχαν συγκροτήσει ενιαίο κράτος, αλλά ήταν οργανωμένοι σε τοπικά χανάτα. (el)
- Los pechenegos o patzinakos (en húngaro: Besenyő, en búlgaro: печенеги, en ruso: Печенеги, en ucraniano: Печеніги) fueron un pueblo seminómada de las estepas de Asia central que hablaba una lengua túrquica y que invadió partes de Europa oriental y central llegando a los territorios hoy pertenecientes a Bulgaria, Hungría y Ucrania hacia el siglo IX. (es)
- Petxenegoa turkiar herria izan zen, Itsaso Beltzaren iparraldeko estepetakoa. VI-XII. mendeen artean bizi izan ziren eta X. mendearen inguruan Don eta Danubio ibaien arteko lurraldeak (gaur egungo Bulgaria, Hungaria eta Ukraina) beren mende izan zituzten. X. mendean, Kieveko erregeen kontra borrokatu ziren, eta Bizantziar Inperioaren kontrako ekinaldiak egin zituzten; 1034an, Jaroslav I.a Kievekoak garaitu zituen, eta 1091n bizantziarren mende geratu ziren eta ia erabat desagertu ziren. (eu)
- Les Petchénègues ou Petchenègues (Peçenekler en turc, besenyők en hongrois, Pecenegi en roumain, Печенеги en russe) sont un peuple nomade d'origine turque qui apparait au VIIIe siècle à la frontière sud-est de l'Empire khazar. Ils s'installent au Xe siècle au nord de la mer Caspienne. Selon la légende, ils constituent la tribu Peçenek des Oghouzes, issue de Dağ Han (« Prince Montagne »), l'un des six fils d'Oghuz Khan, considéré comme l'ancêtre des Turcs. (fr)
- The Pechenegs (/ˈpɛtʃənɛɡ/) or Patzinaks were a semi-nomadic Turkic ethnic people from Central Asia who spoke the Pecheneg language which belonged to the Oghuz branch of the Turkic language family. (en)
- Pecheneg atau Patzinaks (bahasa Turki: Peçenek(ler), bahasa Hongaria: Besenyő(k), bahasa Yunani: Πατζινάκοι, Πετσενέγοι, Πατζινακίται, bahasa Latin: Pacinacae, Bisseni) adalah bangsa Turkik semi-nomaden di Asia Tengah. Mereka menuturkan bahasa Pecheneg, yang masuk ke dalam rumpun bahasa Turkik. (in)
- ペチェネグ（英：Pechenegs）は、8世紀から9世紀にかけてカスピ海北の草原から黒海北の草原（キプチャク草原）で形成された遊牧民の部族同盟。9世紀末に遊牧民のハザール人とオグズ人の圧迫によって黒海北岸の草原に移住し、そこからフィン・ウゴル系の遊牧民マジャル人（後のハンガリー人）、ならびにスラヴ系の農耕民ウールィチ人、ティーヴェルツィ人を追い出した。10世紀を通じてキエフ・ルーシ、ブルガリア、ハンガリー王国、ビザンツ帝国などの隣国と抗争を繰り広げた。11世紀末に、遊牧民のポロヴェツ（クマン、キプチャク）に圧迫されてドナウ川を越え、ビザンツ帝国領内へ移住した。残った人々は、ポロヴェツに同化した。 ペチェネグ人の系統に最も近い現存する民族はガガウズ人である。 (ja)
- I peceneghi o patzinak erano una popolazione nomade, di ceppo turco, delle steppe dell'Asia Centrale. (it)
- De Petsjenegen (ook wel Patzinaken) waren een confederatie van Turkse clans die in het Byzantijnse leger dienden. Met de intrede van de Seltsjoeken in Anatolië (1053) verlieten de Petsjenegen echter de Byzantijnse legers en namen deel aan de legers van de Seltsjoeken, wat uiteindelijk bij de Slag bij Manzikert in een overwinning van de gezamenlijke Turkse hordes resulteerde. (nl)
- Os Pechenegues, Pechenegos, patzínacos, petsenecos, patzinaquitas ou pacínacas (em húngaro besenyők; em armênio: badzinag; em búlgaro/russo:Печенеги, translit. pechenegi; em grego: Πατζινάκοι/Πετσενέγοι ou Πατζινακίται, translit. Patzinaki/Petsenegi; em latim: Расinасае; em turco antigo: Beçenek; em turco: Peçenekler) eram um povo semi-nômade das estepes da Ásia Central, de língua turca. (pt)
- Pieczyngowie (staroruskie печенѣгъ, l.mn. печенѣзи, śr.-grec. Πατζινάκος, Πατζινάκης, Πατζινακίτης -Patzinakitai, arab. Расаnāk/Bjnak/Bjamak/Bajanak, gruz. Pacanak-i, orm. Pacinnak, węg. Besenyő/Becencik/Palóc, średniowieczna łac.: Bisseni, Bessi, Pizenaci, Расinасi, Расinасае, Расinасitае) – związek kilku plemion koczowniczych najprawdopodobniej z grupy oguzyjskiej, które wyruszyły ze swoich pierwotnych siedzib w Azji Środkowej i w VIII–IX wieku osiedliły się między dolnym biegiem Wołgi a rzeką Jaik (obecnie Ural). (pl)
- 佩切涅格人，是西突厥乌古斯人的一支（鐵勒中的比千與一部分康居人），受到葛逻禄的驱逐而迁往咸海附近，而后他们继续西迁，10世纪时到达顿河和多瑙河下游，在11世纪时与拜占庭帝国发生冲突，11世纪末至12世纪初的几场战争中他们被东罗马帝国所败，后来在匈牙利被馬札兒人收留於是定居下来，逐渐融入到當地居民中。 他们曾打败可萨人，康里人与巴什基尔的一些部族与他们有关。 (zh)
- Die Petschenegen (alttürkisch Beçenek, lateinisch Pacinacae oder Bisseni, griechisch Πετσενέγοι Petsenegoi, russisch Печенеги Pečenegi, ukrainisch Печеніги Pečenihy, ungarisch Besenyő) waren ein bedeutender oghusischer Stamm, der zu den Turkvölkern gehörte. Mahmud al-Kāschgharī erwähnte sie unter dem Namen Beçenek als einen der 24 oghusischen Stämme. Als Totemtier hatten sie einen Gerfalken. Ihr Stammesname bedeutet im Alttürkischen „der, der gut arbeitet und sich anstrengt“. (de)
- Peĉenegoj estas malaperinta nomada, tjurklingva popolo. La peĉenegoj vivis inter Volgo kaj Uralo, kiam fine de la 9-a jc. forpelis ilin la kazaroj. Ili trapasis Volgon kaj – en alianco kun la Bizanca imperio – forpelis la hungarojn el iliaj Sud-Rusiaj teritorioj (la hungaroj nomis tiun areon Levedio) ĉe la Nigra Maro. Ili poste sekvis la hungarojn kaj okupis Etelkoz-on (neprecize difinebla areo), sed poste en la 10-11-a jc. ili malfortiĝis kaj fuĝis parte al la Hungara Reĝlando. Ili setlis en la okcidenta kaj suda parto de Hungario kiel limgardistoj, sed ankaŭ en aliaj lokoj. Alia parto de la popolo migris al la Bizanca imperio kaj ankaŭ gardis la limon. Parto de ili pli poste reiris al Sud-Rusio, sed la tuta popolo malaperis, kunfandiĝis kun la aliaj ĝis la fino de la 12-a jc. (eo)
- 페체네그인(불가리아어/러시아어: Печенеги, 그리스어:Πατζινάκοι/Πετσενέγοι, 헝가리어: Besenyő, 라틴어: Расinасае, 튀르키예어: Peçenekler)은 6세기부터 12세기 중앙 아시아와 흑해 북쪽 스텝 지역 연안에 살던 투르크 계열의 유목민족이다. 투르크어족에 속하는 페체네그어를 사용했다. 페체네그인의 기원은 투르크 계열로 보이는데 볼가강과 우랄강 지역에 살았으며 9세기에서 10세기에 걸쳐 남서 유라시아의 크림반도로 정착하였다. 10세기 중반 비잔티움 황제 콘스탄티노스 프로피로게니투스는 자신의 저술에서 이들의 영역이 서쪽으로 시레트강까지 넓게 퍼져있고 헝가리에서 4일 정도의 거리에 있다고 묘사하고 있다. 1090년과 1091년에 걸쳐 이들은 비잔티움 제국의 깊숙이 침입하여 거의 콘스탄티노폴리스 근처까지 진출했는데 비잔티움 황제 알렉시우스 1세는 쿠만족과 연합하여 이들을 분쇄하고 거의 무력화시켰다. 페체네그인의 일부는 1094년과 1122년에도 비잔티움과 전쟁을 벌였는데 거의 대부분 패배해서 사라졌다. 이후에는 지금의 헝가리 지역에 흩어져 산 것으로 보인다. (ko)
- Печене́ги (тюрк. самоназвание Becěnek, ср.-греч. Πετσενέγοι, Πατζινάϰαι, ср.-век. лат. Pacinac, др.-рус. печенегъ), баджнаки — древний тюркоязычный народ, сформировавшийся, вероятно, в VII—VIII веках в бассейне реки Сырдарьи и в Приаралье. В IX веке печенеги были вытеснены из Приаралья огузами и были вынуждены перекочевать к Волге, тогда как сами печенеги вытеснили на запад кочевые племена мадьяр (венгров). Печенежские племена заняли степи, которые тогда контролировались Хазарским каганатом, разрушив некоторые хазарские поселения. (ru)
- Печені́ги (самоназва «Bäčänäk» від давньотюрк. bača+naq, буквально — «швагер», «свояк», тур. Peçenek(ler), дав.-рус. печенѣзи, угор. Besenyő(k), грец. Πατζινάκοι, Πετσενέγοι, Πατζινακίται, лат. Pizenaci, Pacinacae, Bisseni, Bysseni, Bessi, вірм. Pacinnak, груз. პაჭინაკე) — об'єднання тюркських та інших племен, що вперше згадується у VIII столітті, востаннє етнонім «печеніги» згадується в угорських джерелах кінця XIV — початку XV століття; у візантійських джерелах як «пачинакіти», в арабських — народом «баджнак». Печенізька мова належала до тюркської групи мов у переважної частини населення печенізької держави, провідна верства печенігів користувалася перською мовою, визначну роль відігравали гуно-булгарські мовні елементи. Від кінця IX ст. до половини XI ст. очолювали кочову державу на тер (uk)
- Petjeneger är den ryska benämningen på ett turkiskt nomadfolk som själva kallade sig kangli eller kangar och ursprungligen var bosatta mellan Volga och Ural. Patzinakitai kallades de av bysantinarna. Petjenegerna var omväxlande fiender och allierade med ruserna. (sv)
|
