| dbo:abstract
|
- Les epístoles paulines, o cartes de sant Pau, són el cos epistolar format per les tretze cartes tradicionalment atribuïdes a l'apòstol Pau de Tars. Entre aquestes cartes s'hi troben alguns dels documents cristians més antics que es coneixen, i aporten una visió de les creences i controvèrsies de la Cristiandat dels primers temps. Com a part del Nou Testament, són part del cànon fundacional de l'ètica i la teologia cristianes. Se solen situar després del llibre dels Fets dels Apòstols i abans de la resta d'epístoles. (ca)
- رسائل بولس، هي 14 سفرًا في العهد الجديد، تتألف من رسائل تُنسب إلى بولس الرسول، على الرغم من أن نسبة بعضها إلى بولس محل نزاع مثل الرسالة إلى العبرانيين التي لا تحتوي علي اسمه. هذه الرسائل من لأقدم الوثائق المسيحية. حيث أنها توفر نظرة ثاقبة في المعتقدات والخلافات من المسيحية المبكرة، من القرن السادس عشر نما شك ضد تأليف بولس لبعض الرسائل. يتفق معظم الباحثين على أن بولس كتب حقًا سبعة من رسائل بولس، بينما يشك الباحثون في أربعة من الرسائل التي تحمل اسم بولس مثل: أفسس، وتيموثاوس الأولى، وتيموثاوس الثانية، وتيتوس. أما الرسالة إلي العبرانيين فيجزم أغلب الباحثين بعدم نسبتها إلى بولس. (ar)
- Termínem Pavlovy epištoly se označují ty listy Nového zákona, které jsou připisovány svatému Pavlovi. (cs)
- Οι επιστολές του Παύλου ή γράμματα του Παύλου, είναι τα δεκατρία βιβλία της Καινής Διαθήκης που αποδίδονται στον Απόστολο Παύλο, αν και η συγγραφή ορισμένων είναι υπό αμφισβήτηση. Μεταξύ αυτών των επιστολών είναι μερικά από τα πρώτα υπάρχοντα χριστιανικά χειρόγραφα. Παρέχουν μια εικόνα για τις πεποιθήσεις και τις αντιπαραθέσεις του πρώιμου Χριστιανισμού. Ως μέρος του κανόνα της Καινής Διαθήκης, αποτελούν θεμελιώδη κείμενα τόσο για τη χριστιανική όσο και για την ηθική θεολογία. Η επιστολή προς τους Εβραίους, παρόλο που δεν φέρει το όνομά του, παραδοσιακά θεωρήθηκε του Παύλου (αν και ο Ωριγένης αμφισβήτησε τη συγγραφή της τον 3ο αιώνα μ.Χ.), αλλά από τον 16ο αιώνα και μετά η γνώμη κινήθηκε σταθερά εναντίον του Παύλου ως συντάκτη της συγκεκριμένης επιστολής και λίγοι μελετητές πλέον την αποδίδουν στον Παύλο, κυρίως επειδή δεν είναι γραμμένη όπως οι άλλες επιστολές του σε στυλ και περιεχόμενο. Οι περισσότεροι μελετητές συμφωνούν ότι ο Παύλος έγραψε στην πραγματικότητα επτά από τις αποκαλούμενες "επιστολές του Παύλου", αλλά ότι τέσσερεις από τις επιστολές στο όνομα του Παύλου είναι ψευδογραφικές (Εφεσίους, Α' προς Τιμόθεο, Β' προς Τιμόθεο και προς Τίτο) και ότι δύο άλλες επιστολές έχουν αμφισβητήσιμη συγγραφή (Δεύτερη προς Θεσσαλονικείς και προς Κολοσσαείς). Σύμφωνα με ορισμένους μελετητές, ο Παύλος έγραψε αυτές τις επιστολές με τη βοήθεια ενός γραμματέα που θα επηρέαζε το στυλ τους, αν όχι το θεολογικό τους περιεχόμενο. Οι επιστολές του Παύλου τοποθετούνται συνήθως μεταξύ των Πράξεων των Αποστόλων και των Καθολικών επιστολών σε σύγχρονες εκδόσεις. Τα περισσότερα ελληνικά χειρόγραφα, ωστόσο, τοποθετούν πρώτα τις Γενικές Επιστολές, και μερικά άλλα τοποθετούν τις επιστολές του Παύλου στο τέλος της Καινής Διαθήκης. (el)
- Als Paulusbriefe, paulinische Briefe oder Corpus Paulinum bezeichnet man insgesamt 13 Episteln des Neuen Testaments (NT), die Paulus von Tarsus als Verfasser nennen. Mindestens sieben davon gelten als authentisch: der 1. Thessalonicherbrief, der 1. und 2. Korintherbrief, der Galaterbrief, der Römerbrief, der Philipperbrief und der Philemonbrief. Sie entstanden zwischen 48 und 61 n. Chr. und sind damit die ältesten erhaltenen Schriften des Urchristentums. Beim Kolosserbrief, Epheserbrief und 2. Thessalonicherbrief ist umstritten, ob sie von Paulus oder von einzelnen seiner Schüler verfasst wurden. Die drei Pastoralbriefe gelten meist als Werke eines Paulusschülers. In der alten Kirche wurde der Hebräerbrief, der keinen Autor nennt, irrtümlich Paulus zugeschrieben und darum in das Corpus Paulinum aufgenommen. Paulus verfasste seine Brieftexte in der Koine, dem hellenistischen Griechisch seiner Zeit. Alle authentischen Paulusbriefe richten sich mit Ausnahme des Römerbriefes an von ihm gegründete Gemeinden oder einzelne ihrer Mitglieder. Sie verkünden Jesus Christus in Bezug auf damalige innergemeindliche Konflikte, vor allem zwischen Judenchristen und Heidenchristen. Sie repräsentieren und bewahren die paulinische Theologie und sind die Hauptquellen für biografische Informationen zu Paulus. Als wesentlicher Bestandteil des Bibelkanons haben sie bleibende Bedeutung im Christentum. (de)
- La Paŭlaj epistoloj estas dektri tekstoj de la Nova Testamento atribuitaj de la tradicio al la apostolo Paŭlo de Tarso. En ili Paŭlo skribas al la diversaj komunumoj de li fonditaj aŭ vizititaj dum liaj apostolaj vojaĝoj; iuj epistoloj estas krome dediĉitaj al personoj al li karaj. Pasinte estis alproksimigita al Paŭlo ankaŭ la Epistolo al la hebreoj, en kiu tamen ne estas indikata la nomo de la aŭtoro. Alvenis al ni, krome, iuj tekstoj apokrifoj. (eo)
- Las epístolas paulinas son un conjunto de trece cartas (epístolas) escritas o atribuidas a san Pablo y redactadas en el siglo I. Se trata de un corpus de escritos representativos del llamado cristianismo paulino, una de las cuatro corrientes básicas del cristianismo primitivo que terminaron por integrar el canon bíblico. De las epístolas paulinas nos han llegado copias tan antiguas como el papiro 46 datado de los años 175-225. Las epístolas paulinas fueron aceptadas unánimemente por todas las Iglesias y son para el cristianismo, ya desde sus primeros tiempos, una fuente ineludible de pensamiento y de espiritualidad. Suelen distinguirse las llamadas epístolas paulinas auténticas, que tienen en Pablo de Tarso su autor prácticamente indiscutido, de las epístolas paulinas pseudoepigráficas —también llamadas deuteropaulinas—, un conjunto de escritos epistolares que se presentan como suyos pero que la crítica moderna, conocedora del fenómeno de la pseudoepigrafía típico de las obras antiguas orientales y griegas, atribuye en grado diverso a otros autores asociados con Pablo. Las llamadas epístolas auténticas (Epístola a los romanos, Primera y Segunda epístola a los corintios, Epístola a los gálatas, Epístola a los filipenses, Primera epístola a los tesalonicenses —probablemente la más antigua—, y Epístola a Filemón), dirigidas a creyentes cristianos de las iglesias que el Apóstol fundó durante sus viajes misioneros después de su conversión, conforman la sección más antigua del corpus del Nuevo Testamento: la crítica textual moderna sostiene de forma prácticamente unánime que fueron escritas por la mano del Apóstol apenas 20-25 años después de la muerte de Jesús de Nazaret. En el decir de Raymond Edward Brown: La amplitud (de la influencia de Pablo de Tarso), junto con la profundidad de su pensamiento y la pasión de su compromiso, han supuesto que —desde que sus cartas llegaron a ser parte del Nuevo Testamento— no haya habido cristiano al que no haya afectado lo que este personaje ha escrito. Ya conozcan bien o mal a Pablo, todos los cristianos son hijos de él en la fe a través de lo que se les ha enseñado sobre la doctrina y la piedad. (es)
- Les épîtres de Paul ou épîtres pauliniennes sont un ensemble de treize lettres attribuées à l'apôtre Paul de Tarse et adressées à différentes communautés chrétiennes du Ier siècle. Une quatorzième lettre, l'épître aux Hébreux, œuvre d'un auteur anonyme, leur est parfois ajoutée. Elles ont rapidement été intégrées au canon des Écritures. Dès la fin du Ier siècle, la plupart des communautés chrétiennes utilisaient ces textes dans leur liturgie. (fr)
- The Pauline epistles, also known as Epistles of Paul or Letters of Paul, are the thirteen books of the New Testament attributed to Paul the Apostle, although the authorship of some is in dispute. Among these epistles are some of the earliest extant Christian documents. They provide an insight into the beliefs and controversies of early Christianity. As part of the canon of the New Testament, they are foundational texts for both Christian theology and ethics. Most scholars believe that Paul actually wrote seven of the Pauline epistles (Galatians, Romans, 1 Corinthians, 2 Corinthians, Philemon, Philippians, 1 Thessalonians), while three of the epistles in Paul's name are widely seen as pseudepigraphic (First Timothy, Second Timothy, and Titus). Whether Paul wrote the three other epistles in his name (2 Thessalonians, Ephesians and Colossians) is widely debated. According to some scholars, Paul wrote the questionable letters with the help of a secretary, or amanuensis, who would have influenced their style, if not their theological content. The Epistle to the Hebrews, although it does not bear his name, was traditionally considered Pauline (although Origen, Tertullian and Hippolytus amongst others, questioned its authorship), but from the 16th century onwards opinion steadily moved against Pauline authorship and few scholars now ascribe it to Paul, mostly because it does not read like any of his other epistles in style and content and because the epistle does not indicate that Paul is the author, unlike the others. The Pauline epistles are usually placed between the Acts of the Apostles and the catholic epistles in modern editions. Most Greek manuscripts place the general epistles first, and a few minuscules (175, 325, 336, and 1424) place the Pauline epistles at the end of the New Testament. (en)
- Surat-surat Paulus (bahasa Inggris: Pauline epistles, Epistles of Paul, atau Letters of Paul) adalah kumpulan sejumlah surat-surat tulisan Paulus yang kemudian menjadi kitab-kitab dalam Perjanjian Baru di Alkitab Kristen. Ada tiga belas surat yang dimulai dengan nama "Paulus" (Παῦλος) pada kata pertamanya, dan dengan demikian memberikan identitas Paulus sebagai penulisnya. Di antara surat-surat ini terkandung ajaran-ajaran paling awal dalam Kekristenan, termasuk perdebatan prinsip dalam gereja mula-mula, munculnya aliran-aliran yang tidak sejalan dan, sebagai bagian dari Kanon Alkitab, semua surat ini terus menerus menjadi landasan teologi Kristiani dan etika Kristen. Surat Ibrani tidak memuat nama "Paulus" sama sekali, meskipun pada zaman kuno dianggap juga merupakan tulisan Paulus, pada zaman sekarang masih diragukan apakah benar-benar tulisannya. Surat-surat Paulus biasanya ditempatkan di antara Kisah Para Rasul dan Surat-surat umum. Pada sejumlah naskah kuno, misalnya minuscule , , , dan 1424, surat-surat Paulus ditempatkan di akhir Perjanjian Baru. (in)
- Le lettere di Paolo sono tredici testi contenuti nel canone del Nuovo Testamento e attribuiti dalla tradizione all'apostolo Paolo di Tarso, in cui l'autore scrive a varie comunità da lui fondate o visitate nei suoi viaggi apostolici o a persone a lui care. L'autenticità di alcune di queste lettere è messa in dubbio dagli studiosi contemporanei. In passato la Chiesa cattolica attribuì a Paolo di Tarso anche la Lettera agli Ebrei, nella quale non è indicato il nome dell'autore; tale lettera è oggi ritenuta, pressoché unanimemente, essere di un altro autore. Si sono inoltre conservate alcune lettere che affermano di essere state scritte da Paolo ma che sono ritenute apocrife dalla maggioranza degli esegeti. (it)
- パウロ書簡（パウロしょかん、英: Pauline epistles）とは、キリスト教の聖書正典である新約聖書に収められた27文書の中でパウロが執筆したと聖書中に書かれてある文書のこと。すべて書簡の形式をとっていることから、こう呼ばれる。他の新約諸文書同様ギリシア語で書かれている。 (ja)
- 바울로 서신(공동번역), 바울 서신(개신교), 바오로 서신(천주교)은 기독교에서 바울로의 이름으로 쓰여졌거나 바울로가 썼다고 여겨지는 문헌들을 뜻한다. 오늘날 신약성경의 서신 중 상당 부분이 이 서신들로 구성되어 있다. (ko)
- Het Nieuwe Testament van de Bijbel bevat 14 brieven van Paulus, ook wel de Paulijnse of Paulinische brieven genoemd. 13 ervan vermelden de apostel Paulus als afzender. De Brief aan de Hebreeën is in feite geen echte brief en noemt geen auteur. Het auteurschap van de brieven van Paulus is in de helft ervan omstreden. Enkele van deze brieven behoren tot de oudste overgeleverde christelijke documenten. Ze verschaffen inzicht in de overtuigingen en controverses van het vroege christendom. Als onderdeel van de canon van het Nieuwe Testament zijn het hoekstenen voor zowel christelijke theologie als ethiek. De volgende brieven worden traditioneel aan Paulus toegeschreven: De brieven van Paulus worden in moderne uitgaven van het Nieuwe Testament gewoonlijk geplaatst tussen Handelingen van de Apostelen en de Katholieke brieven. De meeste Griekse manuscripten plaatsen de algemene brieven echter vooraan en enkele minuskels (175, 325, 336 en 1424) plaatsen de brieven van Paulus aan het eind van het Nieuwe Testament. (nl)
- Listy Pawła – jedna z sekcji Nowego Testamentu, ich autorstwo tradycyjnie jest przypisywane apostołowi Pawłowi. W tradycji wschodniej umieszczane są po Listach powszechnych a przed Apokalipsą. W tradycji zachodniej umieszczane są po Dziejach Apostolskich, a przed Listami powszechnymi. W minuskułach 175, 325, 336 i 1424 umieszczone zostały na końcu Nowego Testamentu. W minuskule 393 umieszczone po Dziejach i Listach powszechnych, ale przed Ewangeliami. (pl)
- Paulus brev är de tretton böcker i Nya Testamentet som tillskrivs aposteln Paulus. Paulus omvändelse till kristendomen skedde enligt Apostlagärningarna under den första förföljelsen som drabbade den judekristna rörelsen efter steningen av Stefanos i Jerusalem omkring år 35 och Paulus var själv före sin omvändelse på vägen till Damaskus drivande i denna förföljelse. En av följderna av förföljelsen blev att tron på Jesus som Guds son även spreds till icke-judar (i Bibeln även kallade "hedningar"), något som några årtionden senare kom att leda till att kristendomen etablerades som en egen religion skild från judendomen. Paulus brev spelade redan när de skrevs en avgörande roll för att identifiera och tydliggöra skillnaderna mellan de båda religionerna. Den exakta kronologin är något osäker, men Paulus ger själv i ett av sina tidiga brev (Galaterbrevet) vissa ledtrådar som underlättar dateringen av hans missionsresor som brukar dateras till åren 46–63. Den första missionsresan utgick ifrån Antiochia, en stad i nuvarande Turkiet där han enligt kapitel 11 i Apostlagärningarna troligen var verksam redan före kejsar Claudius tid (år 41–54). Hans brev dateras vanligen till åren 50–60, därmed är dessa troligen de äldsta skrifterna i Nya Testamentet. (sv)
- As Epístolas Paulinas, Epístolas de Paulo ou Cartas de Paulo são os 14 livros do Novo Testamento da Bíblia que têm o nome Paulo (Παῦλος) como a primeira palavra, portanto, as mesmas reivindicam a autoria do apóstolo Paulo. Entre essas cartas, estão alguns dos mais antigos documentos cristãos existentes. Eles fornecem uma visão das crenças de parte do cânon do Novo Testamento e são textos fundamentais para a teologia cristã e para a ética. A Epístola aos Hebreus, embora não tenha o nome de Paulo, foi tradicionalmente considerada paulina por mil anos. Mas, a partir do século XVI, a opinião se moveu constantemente contra a autoria paulina e poucos estudiosos agora atribuem a autoria dessa carta a Paulo, principalmente porque a mesma não é lida como qualquer uma das outras epístolas atribuídas a ele em estilo e conteúdo. [1] A maioria dos estudiosos concorda que Paulo realmente escreveu sete das Epístolas Paulinas, mas considera que quatro das epístolas em nome de Paulo parecem não ser da autoria dele. Além disso, os estudiosos estão divididos sobre a autenticidade de duas das epístolas. As Epístolas Paulinas são, geralmente, colocadas entre o livro Atos dos Apóstolos e as Epístolas Gerais nas edições modernas. A maioria dos manuscritos gregos, no entanto, coloca as Epístolas Gerais primeiro, [2] e alguns manuscritos (175, 325, 336, e 1424) colocam as Epístolas Paulinas no final do Novo Testamento. (pt)
- Послания святого апостола Павла являются важнейшей частью Нового Завета, предоставляющей сведения о раннем христианстве. Эти тексты лежат в основе христианского богословия и нравственности. В четырнадцати посланиях (или письмах) апостол Павел разъяснил учение Иисуса Христа, подтвердил необходимость совершения Таинства Евхаристии (1Кор. 11:28), опроверг иудеохристианство. (ru)
- Послання апостола Павла — тринадцять книг Нового Заповіту, в яких першим словом є «Павло» (грец. Παῦλος), що вказує на авторство апостола Павла. Ці листи є однією з найважливіших частин Нового Заповіту, а окремі книги є серед найбільш ранніх християнських документів, які збереглися до нашого часу. Вони дають розуміння переконань і дискусій, що існували в ранньому християнстві, а як частина канону Нового Заповіту є фундаментальними текстами як для християнського богослов'я, так і для християнської етики.Послання до Євреїв, хоч і не містить його імені, протягом більше ніж тисяча років традиційно . Однак, починаючи з XVI століття, точка зору невпинно зміщувалася до заперечення авторства Павла і зараз лише невелика кількість учених приписують Павлу авторство Послання до Євреїв. Це відбулося в основному через його стилістичну та змістовну несхожість з іншими посланнями Павла. З того часу більшість учених погоджувалися, що Павло дійсно написав сім з послань, але вважали чотири з послань під ім'ям Павла . Щодо авторства двох інших послань думки вчених були розділені. Однак все більше сучасних учених, які мають різні богословські позиції, базуючись на стильометричному аналізі послань, наводять докази на користь належності Павлу всіх чотирнадцяти послань, за виключенням Послання до Євреїв. Послання Павла в сучасних редакціях зазвичай розміщують між Діями апостолів і соборними посланнями. Проте у більшості манускриптів грецькою мовою спочатку розташовані соборні послання. В деяких мінускульних рукописах (175, 325, 336 і 1424) послання Павла розміщенні в кінці Нового Заповіту. (uk)
- 《保罗书信》（希臘語：Ἐπιστολὲς Παύλου），天主教译稱《保祿書信》、東正教譯稱《帕弗羅書信》、唐朝景教譯稱《寶路法王經》，是使徒保羅写给各地教會就各教會內的情況或是對来信询问教义的人的回信，书信中解释了许多有关基督教教义的疑难问题及阐明教理原则，是基督教的重要文件，後在第一次君士坦丁堡公會議中確認為正典而被列入基督教《新约圣经》中。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Les epístoles paulines, o cartes de sant Pau, són el cos epistolar format per les tretze cartes tradicionalment atribuïdes a l'apòstol Pau de Tars. Entre aquestes cartes s'hi troben alguns dels documents cristians més antics que es coneixen, i aporten una visió de les creences i controvèrsies de la Cristiandat dels primers temps. Com a part del Nou Testament, són part del cànon fundacional de l'ètica i la teologia cristianes. Se solen situar després del llibre dels Fets dels Apòstols i abans de la resta d'epístoles. (ca)
- رسائل بولس، هي 14 سفرًا في العهد الجديد، تتألف من رسائل تُنسب إلى بولس الرسول، على الرغم من أن نسبة بعضها إلى بولس محل نزاع مثل الرسالة إلى العبرانيين التي لا تحتوي علي اسمه. هذه الرسائل من لأقدم الوثائق المسيحية. حيث أنها توفر نظرة ثاقبة في المعتقدات والخلافات من المسيحية المبكرة، من القرن السادس عشر نما شك ضد تأليف بولس لبعض الرسائل. يتفق معظم الباحثين على أن بولس كتب حقًا سبعة من رسائل بولس، بينما يشك الباحثون في أربعة من الرسائل التي تحمل اسم بولس مثل: أفسس، وتيموثاوس الأولى، وتيموثاوس الثانية، وتيتوس. أما الرسالة إلي العبرانيين فيجزم أغلب الباحثين بعدم نسبتها إلى بولس. (ar)
- Termínem Pavlovy epištoly se označují ty listy Nového zákona, které jsou připisovány svatému Pavlovi. (cs)
- La Paŭlaj epistoloj estas dektri tekstoj de la Nova Testamento atribuitaj de la tradicio al la apostolo Paŭlo de Tarso. En ili Paŭlo skribas al la diversaj komunumoj de li fonditaj aŭ vizititaj dum liaj apostolaj vojaĝoj; iuj epistoloj estas krome dediĉitaj al personoj al li karaj. Pasinte estis alproksimigita al Paŭlo ankaŭ la Epistolo al la hebreoj, en kiu tamen ne estas indikata la nomo de la aŭtoro. Alvenis al ni, krome, iuj tekstoj apokrifoj. (eo)
- Les épîtres de Paul ou épîtres pauliniennes sont un ensemble de treize lettres attribuées à l'apôtre Paul de Tarse et adressées à différentes communautés chrétiennes du Ier siècle. Une quatorzième lettre, l'épître aux Hébreux, œuvre d'un auteur anonyme, leur est parfois ajoutée. Elles ont rapidement été intégrées au canon des Écritures. Dès la fin du Ier siècle, la plupart des communautés chrétiennes utilisaient ces textes dans leur liturgie. (fr)
- パウロ書簡（パウロしょかん、英: Pauline epistles）とは、キリスト教の聖書正典である新約聖書に収められた27文書の中でパウロが執筆したと聖書中に書かれてある文書のこと。すべて書簡の形式をとっていることから、こう呼ばれる。他の新約諸文書同様ギリシア語で書かれている。 (ja)
- 바울로 서신(공동번역), 바울 서신(개신교), 바오로 서신(천주교)은 기독교에서 바울로의 이름으로 쓰여졌거나 바울로가 썼다고 여겨지는 문헌들을 뜻한다. 오늘날 신약성경의 서신 중 상당 부분이 이 서신들로 구성되어 있다. (ko)
- Listy Pawła – jedna z sekcji Nowego Testamentu, ich autorstwo tradycyjnie jest przypisywane apostołowi Pawłowi. W tradycji wschodniej umieszczane są po Listach powszechnych a przed Apokalipsą. W tradycji zachodniej umieszczane są po Dziejach Apostolskich, a przed Listami powszechnymi. W minuskułach 175, 325, 336 i 1424 umieszczone zostały na końcu Nowego Testamentu. W minuskule 393 umieszczone po Dziejach i Listach powszechnych, ale przed Ewangeliami. (pl)
- Послания святого апостола Павла являются важнейшей частью Нового Завета, предоставляющей сведения о раннем христианстве. Эти тексты лежат в основе христианского богословия и нравственности. В четырнадцати посланиях (или письмах) апостол Павел разъяснил учение Иисуса Христа, подтвердил необходимость совершения Таинства Евхаристии (1Кор. 11:28), опроверг иудеохристианство. (ru)
- 《保罗书信》（希臘語：Ἐπιστολὲς Παύλου），天主教译稱《保祿書信》、東正教譯稱《帕弗羅書信》、唐朝景教譯稱《寶路法王經》，是使徒保羅写给各地教會就各教會內的情況或是對来信询问教义的人的回信，书信中解释了许多有关基督教教义的疑难问题及阐明教理原则，是基督教的重要文件，後在第一次君士坦丁堡公會議中確認為正典而被列入基督教《新约圣经》中。 (zh)
- Οι επιστολές του Παύλου ή γράμματα του Παύλου, είναι τα δεκατρία βιβλία της Καινής Διαθήκης που αποδίδονται στον Απόστολο Παύλο, αν και η συγγραφή ορισμένων είναι υπό αμφισβήτηση. Μεταξύ αυτών των επιστολών είναι μερικά από τα πρώτα υπάρχοντα χριστιανικά χειρόγραφα. Παρέχουν μια εικόνα για τις πεποιθήσεις και τις αντιπαραθέσεις του πρώιμου Χριστιανισμού. Ως μέρος του κανόνα της Καινής Διαθήκης, αποτελούν θεμελιώδη κείμενα τόσο για τη χριστιανική όσο και για την ηθική θεολογία. Η επιστολή προς τους Εβραίους, παρόλο που δεν φέρει το όνομά του, παραδοσιακά θεωρήθηκε του Παύλου (αν και ο Ωριγένης αμφισβήτησε τη συγγραφή της τον 3ο αιώνα μ.Χ.), αλλά από τον 16ο αιώνα και μετά η γνώμη κινήθηκε σταθερά εναντίον του Παύλου ως συντάκτη της συγκεκριμένης επιστολής και λίγοι μελετητές πλέον την αποδί (el)
- Als Paulusbriefe, paulinische Briefe oder Corpus Paulinum bezeichnet man insgesamt 13 Episteln des Neuen Testaments (NT), die Paulus von Tarsus als Verfasser nennen. Mindestens sieben davon gelten als authentisch: der 1. Thessalonicherbrief, der 1. und 2. Korintherbrief, der Galaterbrief, der Römerbrief, der Philipperbrief und der Philemonbrief. Sie entstanden zwischen 48 und 61 n. Chr. und sind damit die ältesten erhaltenen Schriften des Urchristentums. (de)
- Las epístolas paulinas son un conjunto de trece cartas (epístolas) escritas o atribuidas a san Pablo y redactadas en el siglo I. Se trata de un corpus de escritos representativos del llamado cristianismo paulino, una de las cuatro corrientes básicas del cristianismo primitivo que terminaron por integrar el canon bíblico. De las epístolas paulinas nos han llegado copias tan antiguas como el papiro 46 datado de los años 175-225. Las epístolas paulinas fueron aceptadas unánimemente por todas las Iglesias y son para el cristianismo, ya desde sus primeros tiempos, una fuente ineludible de pensamiento y de espiritualidad. (es)
- The Pauline epistles, also known as Epistles of Paul or Letters of Paul, are the thirteen books of the New Testament attributed to Paul the Apostle, although the authorship of some is in dispute. Among these epistles are some of the earliest extant Christian documents. They provide an insight into the beliefs and controversies of early Christianity. As part of the canon of the New Testament, they are foundational texts for both Christian theology and ethics. (en)
- Surat-surat Paulus (bahasa Inggris: Pauline epistles, Epistles of Paul, atau Letters of Paul) adalah kumpulan sejumlah surat-surat tulisan Paulus yang kemudian menjadi kitab-kitab dalam Perjanjian Baru di Alkitab Kristen. Ada tiga belas surat yang dimulai dengan nama "Paulus" (Παῦλος) pada kata pertamanya, dan dengan demikian memberikan identitas Paulus sebagai penulisnya. Di antara surat-surat ini terkandung ajaran-ajaran paling awal dalam Kekristenan, termasuk perdebatan prinsip dalam gereja mula-mula, munculnya aliran-aliran yang tidak sejalan dan, sebagai bagian dari Kanon Alkitab, semua surat ini terus menerus menjadi landasan teologi Kristiani dan etika Kristen. Surat Ibrani tidak memuat nama "Paulus" sama sekali, meskipun pada zaman kuno dianggap juga merupakan tulisan Paulus, pada (in)
- Le lettere di Paolo sono tredici testi contenuti nel canone del Nuovo Testamento e attribuiti dalla tradizione all'apostolo Paolo di Tarso, in cui l'autore scrive a varie comunità da lui fondate o visitate nei suoi viaggi apostolici o a persone a lui care. L'autenticità di alcune di queste lettere è messa in dubbio dagli studiosi contemporanei. (it)
- Het Nieuwe Testament van de Bijbel bevat 14 brieven van Paulus, ook wel de Paulijnse of Paulinische brieven genoemd. 13 ervan vermelden de apostel Paulus als afzender. De Brief aan de Hebreeën is in feite geen echte brief en noemt geen auteur. Het auteurschap van de brieven van Paulus is in de helft ervan omstreden. De volgende brieven worden traditioneel aan Paulus toegeschreven: (nl)
- As Epístolas Paulinas, Epístolas de Paulo ou Cartas de Paulo são os 14 livros do Novo Testamento da Bíblia que têm o nome Paulo (Παῦλος) como a primeira palavra, portanto, as mesmas reivindicam a autoria do apóstolo Paulo. Entre essas cartas, estão alguns dos mais antigos documentos cristãos existentes. Eles fornecem uma visão das crenças de parte do cânon do Novo Testamento e são textos fundamentais para a teologia cristã e para a ética. A Epístola aos Hebreus, embora não tenha o nome de Paulo, foi tradicionalmente considerada paulina por mil anos. Mas, a partir do século XVI, a opinião se moveu constantemente contra a autoria paulina e poucos estudiosos agora atribuem a autoria dessa carta a Paulo, principalmente porque a mesma não é lida como qualquer uma das outras epístolas atribuídas (pt)
- Paulus brev är de tretton böcker i Nya Testamentet som tillskrivs aposteln Paulus. Paulus omvändelse till kristendomen skedde enligt Apostlagärningarna under den första förföljelsen som drabbade den judekristna rörelsen efter steningen av Stefanos i Jerusalem omkring år 35 och Paulus var själv före sin omvändelse på vägen till Damaskus drivande i denna förföljelse. En av följderna av förföljelsen blev att tron på Jesus som Guds son även spreds till icke-judar (i Bibeln även kallade "hedningar"), något som några årtionden senare kom att leda till att kristendomen etablerades som en egen religion skild från judendomen. Paulus brev spelade redan när de skrevs en avgörande roll för att identifiera och tydliggöra skillnaderna mellan de båda religionerna. (sv)
- Послання апостола Павла — тринадцять книг Нового Заповіту, в яких першим словом є «Павло» (грец. Παῦλος), що вказує на авторство апостола Павла. Ці листи є однією з найважливіших частин Нового Заповіту, а окремі книги є серед найбільш ранніх християнських документів, які збереглися до нашого часу. Вони дають розуміння переконань і дискусій, що існували в ранньому християнстві, а як частина канону Нового Заповіту є фундаментальними текстами як для християнського богослов'я, так і для християнської етики.Послання до Євреїв, хоч і не містить його імені, протягом більше ніж тисяча років традиційно . Однак, починаючи з XVI століття, точка зору невпинно зміщувалася до заперечення авторства Павла і зараз лише невелика кількість учених приписують Павлу авторство Послання до Євреїв. Це відбулося в (uk)
|
