| dbo:abstract
|
- Die Orthoepie, auch Orthoepik, (von altgr. orthoépeia: aus ὀρθός orthós, ‚(auf)recht‘, ‚richtig‘, + epeĩn, ‚sagen‘) ist die zur Orthographie analoge Lehre von bzw. Regelung der normierten Standardlautung einer Standardsprache, frei von regionalen Einflüssen (Standardaussprache). Das deutsche Wort dafür ist Rechtlautung, eine Parallelbildung zu Rechtschreibung für Orthographie, da Ende des 19. Jahrhunderts das „näherliegende“ Rechtsprechung bereits als Verdeutschung für Jurisprudenz etabliert war. Die Halbvorsilbe Recht- zeigt dabei (bei beiden Begriffen) an, dass es sich nicht um eine deskriptive, sondern um ein präskriptive Betrachtung der Sprache handelt. (de)
- الترسل، اللفظ الصحيح، ضَبْط اللفظ، علم اللفظ (بالإنجليزية: Orthoepy) هي دراسة نطق لغة معينة، ضمن تعاليم شفهية محدد. هذا المصطلح من (باليونانية: ὀρθοέπεια)، من أورثوس ὀρθός («الصحيح») و إبوس ἔπος («اللفظ»). الضد هو كاكيوبي (بالإنجليزية: cacoepy) «النطق السيئ أو الخطأ». في اللغة الإنجليزية يختلف نطق كلمة orthoepy بشكل كبير. يميز قاموس أكسفورد الإنجليزي بين إختلافات النطق /ˈɔːθəʊ.iːpi/ و /ˈɔːθəʊ.ɛpi/ و /ˈɔːθəʊ.ɨpi/ و /ɔːˈθəʊ.ɨpi/ للهجة الإنجليزية البريطانية، وكذلك /ɔrˈθoʊ.əpi/ للهجة الإنجليزية الأمريكية. يتم توضيح نطق الكلمة في اللغة الإنجليزية أحيانًا من خلال وضع نقطتين: orthoëpy، كما هو الحال في عنوان كتاب لإدوارد باريت وارمان «علم النطق التطبيقي لوارمان» (بالإنجليزية: Warman's Practical Orthoëpy)، الذي نُشر عام 1888 وهو موجود في كتب غوغل. يقول وارمان في الصفحة 5: "تمتلك الكلمات ثلاث خصائص خاصة: مظهرها - علم الإملاء؛ أثرها على الأذن -علم اللفظ(بالإنجليزية: Orthoëpy) ؛ روحها - أي المعنى". كما هو الحال مع كتاب وارمان، فإن الغرض من هذه المقالة هو "التعامل حصريًا مع الأثر على الأذن، أو علم اللفظ. (ar)
- La ortoepía es el arte de pronunciar correctamente un idioma, y por extensión, el estudio de la pronunciación de un idioma en particular dentro de una tradición oral específica. (es)
- Orthoepy is the study of pronunciation of a particular language, within a specific oral tradition. The term is from the Greek ὀρθοέπεια, from ὀρθός orthos ("correct") and ἔπος epos ("speech"). The antonym is cacoepy "bad or wrong pronunciation". The pronunciation of the word orthoepy itself varies widely; the OED recognizes the variants /ˈɔːθəʊ.iːpi/, /ˈɔːθəʊ.ɛpi/, /ˈɔːθəʊ.ɨpi/, and /ɔːˈθəʊ.ɨpi/ for British English, as well as /ɔrˈθoʊ.əpi/ for American English. The pronunciation is sometimes clarified with a diaeresis: orthoëpy, such as in the title of Edward Barrett Warman's Warman's Practical Orthoëpy and Critique, published in 1888 and found in Google Books. Warman states on page 5: "Words possess three special characteristics: They have their Eye-life - Orthography; Ear-life - Orthoëpy; Soul-life - Significance." As with Warman's book, the purpose of this article is "to deal exclusively with the ear-life, or orthoëpy. (en)
- L’orthoépie ou phonétique normative, du grec ὀρθοέπεια composé de ὀρθός orthos « droit » et ἔπος epos « parole », est l'étude de la prononciation correcte des mots. Elle définit « les règles de la prononciation par rapport aux règles graphiques, et énonce les lois phonétiques qui gouvernent le système phonique d'une langue ». Elle prend en compte à la fois l'aspect étymologique et l'évolution de la langue dans une perspective historique. (fr)
- L'ortoepìa (dal greco antico ὀρθοέπεια, orthoépeia, a sua volta da ὀρθός, orthós, «retto, corretto» e ἔπος, épos, «parola») è la corretta pronuncia di una lingua, considerata sia nel proprio sviluppo orale sia in rapporto con la scrittura (non però con riferimento a eventuali difetti di fonazione dovuti a imperfezioni organiche, né con riferimento agli effetti estetici dovuti a una dizione più o meno accurata). (it)
- Ortoepia (gr. ὀρθός, orthos „poprawny”, ἔπος, épos „słowo, mowa”) – unormowany system wymowy konkretnego języka, w szczególności odmiany literackiej, standardowej. Mianem ortoepii określa się również dział językoznawstwa badający normatywną wymowę, blisko związany z fonetyką i fonologią. Praktyka ortoepii polega na sankcjonowaniu w sposób preskryptywny pewnego wariantu wymowy, który uznaje się za optymalny pod względem rozprzestrzenienia, systemowości, spójności itp. Założeniem ortoepii jest osiągnięcie pewnej jednolitości w zakresie wymowy i tym samym umożliwienie komunikacji między użytkownikami różnych gwar. W skład ortoepii mogą wchodzić także ortofonia i ortografia. (pl)
- Ortoepi (av grekiska ορθοέπεια orthoepeia, av ορθός orthos ’rak’, ’riktig’, och έπος epos ’ord’) är läran om det rätta uttalet i ett språk. Ortoepin är således (normativ), till skillnad mot en fonetisk framställning som vanligen är deskriptiv. (sv)
- A ortoépia ou ortoepia é a área da gramática que se ocupa da definição de normas sobre a pronúncia de palavras de uma língua. A prosódia se dedica ao estudo da emissão dos sons da fala, incluindo o acento (pronúncia da sílaba tônica) a entonação. Ambas - ortoépia e prosódia - estão muito relacionadas com a fonética e a fonologia. O erro de pronúncia, ou seja, a pronúncia irregular, diferente da prevista pela prosódia - chama-se cacoépia A língua padrão prescreve qual será a sílaba tônica de uma palavra. No entanto, é muito comum haver divergências entre a pronúncia efetivamente praticada no dia a dia e a prosódia recomendada pelos dicionários e gramáticas. (pt)
- Орфоэ́пия (от др.-греч. ὀρθός «правильный» и ἔπος «речь») — совокупность правил устной и письменной речи, закреплённых в литературном языке. Разные авторы трактуют понятие орфоэпии слегка по-разному, «широкий» подход включает нормы произношения и ударения, правильность использования речевых оборотов в речи и на письме, «узкий» подход исключает ударение из правил орфоэпии. (ru)
- Орфое́пія, або ортое́пія (грец. ορθος — «правильний», грец. επος — «мова», «мовлення»), — це розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил про літературну вимову. Предметом орфоепії є звукові особливості мовлення, однак усне мовлення розглядається в цьому випадку не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам. Під орфоепією часто розуміють взагалі вимову літературної мови і говорять про «добру» та «погану» орфоепію. У науці про мову орфоепія означає розділ, присвячений вимовним нормам. Нормувати дозволено тільки літературні твори, що необхідно для радіомовлення, театру і естради, школи і ораторського мистецтва. Спираючись на знання фонетики даної мови, в тому числі на знання складу фонем і знаків розподілу їх за позиціями, що виходять в слабких позиціях варіаціями і варіантами, орфоепія дає індивідуальні норми для різних ситуацій і вибирає з наявних варіантів вимови той, що понад усе підходить до прийнятих традицій, тенденцій розвитку мови та послідовності в системі. Кодексом орфоепічних норм є орфоепічний словник, у якому зафіксовані норми літературної вимови за допомогою спеціальних транскрипційних знаків. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die Orthoepie, auch Orthoepik, (von altgr. orthoépeia: aus ὀρθός orthós, ‚(auf)recht‘, ‚richtig‘, + epeĩn, ‚sagen‘) ist die zur Orthographie analoge Lehre von bzw. Regelung der normierten Standardlautung einer Standardsprache, frei von regionalen Einflüssen (Standardaussprache). Das deutsche Wort dafür ist Rechtlautung, eine Parallelbildung zu Rechtschreibung für Orthographie, da Ende des 19. Jahrhunderts das „näherliegende“ Rechtsprechung bereits als Verdeutschung für Jurisprudenz etabliert war. Die Halbvorsilbe Recht- zeigt dabei (bei beiden Begriffen) an, dass es sich nicht um eine deskriptive, sondern um ein präskriptive Betrachtung der Sprache handelt. (de)
- La ortoepía es el arte de pronunciar correctamente un idioma, y por extensión, el estudio de la pronunciación de un idioma en particular dentro de una tradición oral específica. (es)
- L’orthoépie ou phonétique normative, du grec ὀρθοέπεια composé de ὀρθός orthos « droit » et ἔπος epos « parole », est l'étude de la prononciation correcte des mots. Elle définit « les règles de la prononciation par rapport aux règles graphiques, et énonce les lois phonétiques qui gouvernent le système phonique d'une langue ». Elle prend en compte à la fois l'aspect étymologique et l'évolution de la langue dans une perspective historique. (fr)
- L'ortoepìa (dal greco antico ὀρθοέπεια, orthoépeia, a sua volta da ὀρθός, orthós, «retto, corretto» e ἔπος, épos, «parola») è la corretta pronuncia di una lingua, considerata sia nel proprio sviluppo orale sia in rapporto con la scrittura (non però con riferimento a eventuali difetti di fonazione dovuti a imperfezioni organiche, né con riferimento agli effetti estetici dovuti a una dizione più o meno accurata). (it)
- Ortoepi (av grekiska ορθοέπεια orthoepeia, av ορθός orthos ’rak’, ’riktig’, och έπος epos ’ord’) är läran om det rätta uttalet i ett språk. Ortoepin är således (normativ), till skillnad mot en fonetisk framställning som vanligen är deskriptiv. (sv)
- Орфоэ́пия (от др.-греч. ὀρθός «правильный» и ἔπος «речь») — совокупность правил устной и письменной речи, закреплённых в литературном языке. Разные авторы трактуют понятие орфоэпии слегка по-разному, «широкий» подход включает нормы произношения и ударения, правильность использования речевых оборотов в речи и на письме, «узкий» подход исключает ударение из правил орфоэпии. (ru)
- الترسل، اللفظ الصحيح، ضَبْط اللفظ، علم اللفظ (بالإنجليزية: Orthoepy) هي دراسة نطق لغة معينة، ضمن تعاليم شفهية محدد. هذا المصطلح من (باليونانية: ὀρθοέπεια)، من أورثوس ὀρθός («الصحيح») و إبوس ἔπος («اللفظ»). الضد هو كاكيوبي (بالإنجليزية: cacoepy) «النطق السيئ أو الخطأ». في اللغة الإنجليزية يختلف نطق كلمة orthoepy بشكل كبير. يميز قاموس أكسفورد الإنجليزي بين إختلافات النطق /ˈɔːθəʊ.iːpi/ و /ˈɔːθəʊ.ɛpi/ و /ˈɔːθəʊ.ɨpi/ و /ɔːˈθəʊ.ɨpi/ للهجة الإنجليزية البريطانية، وكذلك /ɔrˈθoʊ.əpi/ للهجة الإنجليزية الأمريكية. (ar)
- Orthoepy is the study of pronunciation of a particular language, within a specific oral tradition. The term is from the Greek ὀρθοέπεια, from ὀρθός orthos ("correct") and ἔπος epos ("speech"). The antonym is cacoepy "bad or wrong pronunciation". The pronunciation of the word orthoepy itself varies widely; the OED recognizes the variants /ˈɔːθəʊ.iːpi/, /ˈɔːθəʊ.ɛpi/, /ˈɔːθəʊ.ɨpi/, and /ɔːˈθəʊ.ɨpi/ for British English, as well as /ɔrˈθoʊ.əpi/ for American English. (en)
- Ortoepia (gr. ὀρθός, orthos „poprawny”, ἔπος, épos „słowo, mowa”) – unormowany system wymowy konkretnego języka, w szczególności odmiany literackiej, standardowej. Mianem ortoepii określa się również dział językoznawstwa badający normatywną wymowę, blisko związany z fonetyką i fonologią. Praktyka ortoepii polega na sankcjonowaniu w sposób preskryptywny pewnego wariantu wymowy, który uznaje się za optymalny pod względem rozprzestrzenienia, systemowości, spójności itp. Założeniem ortoepii jest osiągnięcie pewnej jednolitości w zakresie wymowy i tym samym umożliwienie komunikacji między użytkownikami różnych gwar. (pl)
- A ortoépia ou ortoepia é a área da gramática que se ocupa da definição de normas sobre a pronúncia de palavras de uma língua. A prosódia se dedica ao estudo da emissão dos sons da fala, incluindo o acento (pronúncia da sílaba tônica) a entonação. Ambas - ortoépia e prosódia - estão muito relacionadas com a fonética e a fonologia. O erro de pronúncia, ou seja, a pronúncia irregular, diferente da prevista pela prosódia - chama-se cacoépia (pt)
- Орфое́пія, або ортое́пія (грец. ορθος — «правильний», грец. επος — «мова», «мовлення»), — це розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил про літературну вимову. Предметом орфоепії є звукові особливості мовлення, однак усне мовлення розглядається в цьому випадку не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам. Кодексом орфоепічних норм є орфоепічний словник, у якому зафіксовані норми літературної вимови за допомогою спеціальних транскрипційних знаків. (uk)
|
