| dbo:abstract
|
- Apokryf (řec. ἀπόκρυφος = skrytý, zahalený) je v různém kontextu literární: 1.
* Teologie užívá pojmu „apokryf“, když označuje text, který do biblického kánonu nepatří, avšak svou povahou náboženského spisu se kanonickému textu v některých ohledech blíží. 2.
* Katolíci užívají pojmu „apokryf“ pro spis nepřijatý do biblického kánonu, tak jak jej definitivně určil Tridentský koncil (1546). Toto pojetí odpovídá protestantskému pojmu pseudepigraf. Mezi takto definované apokryfy patří apokryfy staro- a novozákonní. 3.
* Protestantské církve označují za apokryfní ty spisy, o jejichž zařazení do biblického kánonu nepanovala v církvi shoda. V tomto užití se pojem velmi blíží katolíky užívanému pojmu deuterokanonická kniha nebo pravoslavnému anaginoskomenon. 4.
* V moderní době slovo „apokryf“ značí literární žánr, který moderním, někdy spíše parodickým způsobem zpracovává obecně známé příběhy, například biblické či antické, založený na netradiční interpretaci těchto příběhů (srov. Karel Čapek: Kniha apokryfů, Michail Bulgakov: Mistr a Markétka - dějová linie týkající se Piláta Pontského). Toto heslo užívá pojmu apokryf ve významu třetím. (cs)
- أَبُوكْرِيفَا كلمة يونانية قديمة تعني «أشياء تم إخفاؤها»، وتترجم إلى الكتب المنحولة أيضا، وفي السياق الديني مصطلح أبوكريفا Apocrypha يستعمل اليوم حصرا للإشارة إلى نصوص دينية تعتبر غير موثقة ومعترف بها من قبل الأكثرية الدينية، وتدريجيا اصطبغ المصطلح بمعانٍ سلبية مرادفة للتحريف، في المسيحية تطلق أبوكريفا على أسفار من الكتاب المقدس تم نبذها لأنه لم يتم إقرارها والموافقة عليها من قبل مجامع كنسية مختلفة. (ar)
- Els llibres apòcrifs són el conjunt de textos que no formen part del cànon de la Bíblia, però que es van produir durant el mateix període i amb un estil similar i que se solen estudiar quan es vol conèixer bé la Bíblia. La majoria dels llibres apòcrifs contenen doctrines que foren declarades heretgia per algunes esglésies cristianes. No hi ha cap discrepància en relació amb els llibres del Nou Testament que es consideren apòcrifs per les diverses branques del cristianisme. No obstant això, el protestantisme sol considerar apòcrifs els llibres deuterocanònics de l'Antic Testament, que l'Església Catòlica va declarar part del cànon i inspirats per Déu després de la Reforma Protestant. Els llibres de l'Antic Testament que són considerats apòcrifs pel catolicisme són anomenats «pseudògrafs» pels protestants, i tampoc no els accepten dintre del seu cànon. (ca)
- Apokryphen (auch apokryphe oder außerkanonische Schriften; altgriechisch ἀπόκρυφος apokryphos, deutsch ‚verborgen‘, ‚dunkel‘; Plural ἀπόκρυφα apokrypha) sind religiöse Schriften jüdischer bzw. christlicher Herkunft aus der Zeit zwischen etwa 200 vor bis ca. 400 nach Christus, die nicht in einen biblischen Kanon aufgenommen wurden oder über deren Zugehörigkeit Uneinigkeit besteht, sei es aus inhaltlichen oder religionspolitischen Gründen, oder weil sie erst nach Abschluss des Kanons entstanden sind oder zur Zeit seiner Entstehung nicht allgemein bekannt waren. Nach Benennung, Verfassertradition und Inhalt erheben apokryphe Schriften einen quasibiblischen Anspruch, sei es explizit und vom Verfasser gewollt oder auch ungewollt und nur zugeschrieben. Nur in dieser Hinsicht wurden sie von der vorherrschenden Strömung der Theologie als „apokryph“ im Sinne von abseitig und unzuverlässig charakterisiert, der falsche Schein des Kanonischen und Verbindlichen ist hierfür das entscheidende Merkmal. Die theologische und literarische Qualität vieler Apokryphen bleibt allerdings tatsächlich oft deutlich hinter den kanonischen Schriften zurück. Der Begriff ist christlicher Herkunft und wird auch weitgehend nur in der christlichen Theologie verwendet. Im jüdischen Bereich spricht man stattdessen von „außenstehenden Büchern“ (gemeint sind in erster Linie Schriften, die nicht im Tanach, wohl aber in der griechischen Septuaginta enthalten sind). Streng zu unterscheiden ist zwischen Apokryphen des Alten und Neuen Testaments, da die damit jeweils verbundenen Forschungsprobleme und theologischen Fragestellungen unterschiedlich gelagert sind. Manchmal werden auch noch spätere christliche Schriften, deren Entstehungszeit bis ins 8. oder 9. Jahrhundert reicht, zu den neutestamentlichen Apokryphen gerechnet. Manche Apokryphen sind der Form nach Hagiographien, deren Hauptfiguren Personen aus dem biblischen Umfeld sind. (de)
- Με τον γενικό όρο Απόκρυφα, ονομάζονται αρχαία κείμενα θρησκευτικού περιεχομένου που έχουν αποκλεισθεί από τον Κανόνα της Αγίας Γραφής. Οι χριστιανικές εκκλησίες θεωρούν ότι τα κείμενα αυτά έχουν συνταχθεί κατ' απομίμηση των κανονικών βιβλίων της Αγίας Γραφής και έχουν αποκλειστεί από τους κανόνες τους. Κατά κύριο λόγο, οι ερευνητές θεωρούν ότι τα βιβλία αυτά συντάχθηκαν μεταξύ του 2ου π.Χ. και του 4ου μ.Χ. αιώνα από Ιουδαίους και χριστιανούς συγγραφείς (αν και συνέχισαν να γράφονται ανάλογα κείμενα μέχρι και τον 13ο αιώνα μ.Χ.), οι οποίοι με απομίμηση του τίτλου, του ονόματος του συγγραφέα, της μορφής και του περιεχομένου, επιδίωκαν να εξασφαλίσουν στα έργα τους κανονικό κύρος. Τα βιβλία αυτά διακρίνονται σε απόκρυφα της Παλαιάς και της Καινής Διαθήκης.Οι Προτεστάντες χριστιανοί, ονομάζουν «ψευδεπίγραφα» τα ως «απόκρυφα» χαρακτηριζόμενα βιβλία της Π. Διαθήκης από τους Ορθόδοξους και τους Ρωμαιοκαθολικούς, ενώ ως «απόκρυφα» χαρακτηρίζουν συνήθως τα ονομαζόμενα από τους Ρωμαιοκαθολικούς «δευτεροκανονικά» και από τους Ορθόδοξους «αναγιγνωσκόμενα» ή «δευτεροκανονικά» βιβλία της Π. Διαθήκης. (el)
- Apokrifoj aŭ ekster-kanonaj libroj (el la greka απόκρυφοs = "kaŝita") estas tekstoj, kiuj ne estis akceptitaj en la biblia kanono. Oni distingas inter apokrifoj de la Malnova Testamento kaj apokrifoj de la Nova Testamento. (eo)
- The biblical apocrypha (from the Ancient Greek: ἀπόκρυφος, romanized: apókruphos, lit. 'hidden') denotes the collection of apocryphal ancient books thought to have been written some time between 200 BC and AD 400. The Roman Catholic, Eastern Orthodox and Oriental Orthodox churches include some or all of the same texts within the body of their version of the Old Testament, terming them deuterocanonical books. Traditional 80-book Protestant Bibles include fourteen books in an intertestamental section. To this date, the Apocrypha are "included in the lectionaries of Anglican and Lutheran Churches". Anabaptists use the Luther Bible, which contains the Apocrypha as intertestamental books; Amish wedding ceremonies include "the retelling of the marriage of Tobias and Sarah in the Apocrypha". Moreover, the Revised Common Lectionary, in use by most mainline Protestants including Methodists and Moravians, lists readings from the Apocrypha in the liturgical calendar, although alternate Old Testament scripture lessons are provided. Traditional 80-book Protestant Bibles include fourteen books in an intertestamental section between the Old Testament and New Testament called the Apocrypha, deeming these useful for instruction, but non-canonical. Although the term apocryphal had been in use since the 5th century, it was in Luther's Bible of 1534 that the Apocrypha was first published as a separate intertestamental section. The preface to the Apocrypha in the Geneva Bible claimed that while these books "were not received by a common consent to be read and expounded publicly in the Church", and did not serve "to prove any point of Christian religion save in so much as they had the consent of the other scriptures called canonical to confirm the same", nonetheless, "as books proceeding from godly men they were received to be read for the advancement and furtherance of the knowledge of history and for the instruction of godly manners." Later, during the English Civil War, the Westminster Confession of 1647 excluded the Apocrypha from the canon and made no recommendation of the Apocrypha above "other human writings", and this attitude toward the Apocrypha is represented by the decision of the British and Foreign Bible Society in the early 19th century not to print it. Today, "English Bibles with the Apocrypha are becoming more popular again" and they are often printed as intertestamental books. Many of these texts are considered canonical Old Testament books by the Catholic Church, affirmed by the Council of Rome (AD 382) and later reaffirmed by the Council of Trent (1545–63); and by the Eastern Orthodox Church which are referred to as anagignoskomena per the Synod of Jerusalem (1672). The Anglican Communion accepts "the Apocrypha for instruction in life and manners, but not for the establishment of doctrine (Article VI in the Thirty-Nine Articles)", and many "lectionary readings in The Book of Common Prayer are taken from the Apocrypha", with these lessons being "read in the same ways as those from the Old Testament". The first Methodist liturgical book, The Sunday Service of the Methodists, employs verses from the Apocrypha, such as in the Eucharistic liturgy. The Protestant Apocrypha contains three books (1 Esdras, 2 Esdras and the Prayer of Manasseh) that are accepted by many Eastern Orthodox Churches and Oriental Orthodox Churches as canonical, but are regarded as non-canonical by the Catholic Church and are therefore not included in modern Catholic Bibles. (en)
- Bibliako apokrifoak —edo, besterik gabe, apokrifoak (grezierazko ἀπόκρυφος, apokryphos hitzetik; «iluna» esan nahi du)— kristauen Biblia bilduma batzuetan liburu multzo bat dira, Itun Zaharraren eta Itun Berriaren artean edo Itun Berriaren atzetiko eranskin gisa ezarriak. Hebrearren Biblian agertzen ez diren liburuak dira, sasiepigrafoak ere deituak:
* Baruken apokalipsia (K.o. II. mende hasiera)
* Moisesen zeruratzea (arameraz idatzia, grekoz eta latinez kontserbaturiko zatiak, K.o. I. mende hasiera)
* Aristeoren gutuna (Septuagintaren idazketaren elezaharra, K.a. I. mendea)
* Esdrasen III. eta IV. liburuak
* Henoken liburua
* Jubileoen liburuak
* Makabearren III. eta IV. liburuak
* Isaiasen martirioa edo ikuspena (V. mendea)
* Salomonen Salmoak (hebreeraz, K.a. 150 inguruan)
* Hamabi Patriarken Testamentuak (hebreeraz, K.a. 100 inguruan) Orobat, Deuterokanonikoak deituriko liburuak ez daude hebrearren Biblian eta, oro har, Biblia protestanteetatik at gelditu dira, kanon katolikoak onartuak izanik ere. (eu)
- On qualifie généralement d'apocryphe (du grec ἀπόκρυφος / apókryphos, « caché ») un écrit « dont l'authenticité n'est pas établie » (Littré). Cependant dans le domaine biblique l'expression désigne, à partir de la construction des canons, un écrit considéré comme non authentique par les autorités religieuses. L'acception du terme a pu être interprétée de différentes façons ; ainsi, Jérôme de Stridon nommait « apocryphes » les livres deutérocanoniques de l’Ancien Testament et les considérait comme non canoniques. Le qualificatif « apocryphes » est donné par les protestants à certains textes appelés deutérocanoniques par les catholiques, qui se trouvent dans la Septante et la Vulgate mais pas dans la Bible hébraïque. Les livres de l’Ancien Testament que les catholiques nomment « apocryphes », sont dits « pseudépigraphes » par les protestants. (fr)
- Apokrif (atau dalam bahasa Inggris Apocrypha) berasal dari kata apokryphos dalam bahasa Yunani, artinya rahasia, tersembunyi atau tidak kanonik. Dengan demikian, istilah ini merujuk kepada tulisan-tulisan yang diragukan keasliannya. Istilah apokrif biasanya digunakan oleh Gereja Kristen Protestan untuk merujuk kepada kitab-kitab yang dianggap tidak kanonik, tidak termasuk ke dalam kanon Perjanjian Lama ataupun Perjanjian Baru.Contohnya adalah kitab 1 dan 2 Makabe, Tobit, Yudit, Hikmat Salomo, Ecclesiasticus, Barukh, dan tambahan kitab Esther dan Daniel. (in)
- Il termine apocrifo, dal greco ἀπόκρυφος, derivato di ἀποκρύπτω «nascondere», indica «ciò che è tenuto nascosto», «ciò che è tenuto lontano (dall'uso)». In origine, il termine "apocrifo" è stato coniato dalle comunità che si servivano di tali testi, poiché erano libri che, in opposizione a quelli comuni, pubblici e manifesti, venivano esclusi dalla pubblica lettura liturgica, in quanto ritenuti portatori di tradizioni errate o contrastanti con quelle condivise e accettate. Nell'uso corrente, la parola è riferita comunemente alla tradizione giudaico-cristiana, all'interno della quale è stata coniata; in essa il termine "apocrifo" assume il significato di testo non incluso nell'elenco dei libri sacri della Bibbia ritenuti ispirati e pertanto non usati a livello dottrinale e liturgico. Visto che le differenti confessioni religiose hanno adottato diversi canoni dei libri della Bibbia, la qualifica di apocrifo varia a seconda della confessione di riferimento. In ambito protestante, "apocrifi" indica anche i libri presenti nel canone dell'Antico Testamento cristiano ma non in quello ebraico, che nella tradizione cattolica sono indicati come deuterocanonici. Al di fuori dell'ambito religioso, il termine "apocrifo" assume il significato di documento "non autentico", "non genuino", che non è dell'autore o dell'epoca che gli sono attribuiti. (it)
- 外典（がいてん）またはアポクリファ（Apocrypha）とは、ユダヤ教・キリスト教関係の文書の中で、聖書の正典とされる『旧約聖書』39巻、『新約聖書』27巻以外の文書のことで、旧約外典、新約外典がある。 「Apocrypha（アポクリファ）」とはギリシア語のαπόκρυφος（隠されたもの）に由来する言葉である。対義語は「正典」または「カノン（Canon）」。 (ja)
- 성경 외경(外經, Apocrypha)은 기독교의 교파에 따라서 조금씩 의미를 달리쓰는 말이다. 먼저 천주교회와 동방 정교회에서는 경전성이 의심이 되어 정경에서 제외된 문헌을 의미하는 개념이며, 논자에 따라서 위경(僞經)과 동일한 뜻으로 옮긴다. 개신교에서는 위경(僞經)을 가리킨다는 점에서 보편적인 의미는 위와 상통하지만, 그 뿐만 아니라 천주교회와 동방정교회에서 정경으로 보는 제2 경전을 포함하여 일컫는 점에서 관점의 차이가 있다. 대한민국의 기독교회 중 개신교회가 다수이므로 대부분 외경 의미는 구약성경에서 히브리어 원본이 없거나 헬라주의 영향을 받은 문헌인 동방정교회와 천주교회의 제2 경전과 의미가 같다. (ko)
- De term apocrief (Grieks: ἀπόκρυφος, apókruphos, "verborgen") was in het vroege christendom oorspronkelijk een aanduiding van het geheime of esoterische ("verborgen") karakter van een tekst, de leer of opvattingen die daarin beschreven werden. Vanaf ongeveer de 4e eeuw werd het ook gebruikt voor pseudepigrafische, niet authentieke werken, die vaak werden toegeschreven aan personen die leefden in de eerste decennia na Jezus, maar vervalsingen waren of om andere redenen ongeloofwaardig. Deze teksten kregen geen gezag in de Kerk. Vanaf dat moment is er sprake van de apocriefen van het Nieuwe Testament en apocriefen van het Oude Testament. (nl)
- Apokryf (gr. ἀπόκρυφος, ápókryphos – ukryty, tajemny) – określenie używane obecnie głównie w kontekście religijnym wobec ksiąg o tematyce biblijnej, uważanych za nienatchnione i co za tym idzie niewchodzących w skład Kanonu Biblii. W szerszym zakresie oznacza dzieło o niepewnej, podejrzanej autentyczności, np. przypisywany Plutarchowi traktat „O wychowaniu dzieci”. (pl)
- Apokryfer, från grekiskans απόκρυφος (apokryfos) som betyder gömd, fördold, svårbegriplig, är texter som är ungefär samtida med Bibelns böcker och som ofta blivit lästa och använda i samma kretsar som använt Bibeln. Men av olika orsaker har de antingen inte fått samma kanoniska status som bibelböckerna eller rentav blivit förklarade som heretiska av den tidiga kyrkan. Generellt kan sägas att de apokryfer som hör till tiden för det Gamla Testamentets böcker erhöll en högre status inom den tidiga kyrkan (se deuterokanoniska böcker) medan de apokryfer som tillhör tiden för Nya Testamentet oftast blev förklarade som heretiska då de användes inom andra (idag försvunna) trosriktningar som till exempel gnosticism och uttrycker läror som inte var förenliga med den tidiga kyrkans tro. (Se nytestamentliga apokryfer) (sv)
- Апо́криф (от др.-греч. ἀπό-κρῠφος — «скрытый, сокровенный, тайный» ← ἀπο- — «приставка со значением прошлого» и κρύφος, κρυφός, κρυπτός — «скрытый») — произведение религиозной литературы (иудейской и христианской), преимущественно посвящённое событиям и лицам Священной (ветхо- и новозаветной) и церковной истории, не включённое в канон Церковью (а ветхозаветный апокриф — также и иудейской синагогой). Такое понимание апокрифа применительно к ветхозаветным апокрифам используется в православии и католицизме. При этом в Русской православной церкви книги, не входящие в состав иудейского канона, но входящие в состав православной (не общехристианской) Библии именуются не «апокрифами», а «неканоническими книгами». В протестантизме и иудаизме термином «апокрифы» именуются так называемые «неканонические» («второканонические») книги, входящие в состав Ветхого Завета в православии и католицизме, но не входящие в еврейскую Библию. Книги, называемые «апокрифами» в православии и католицизме, в протестантизме именуются «псевдоэпиграфами». В данной статье под «апокрифами», если не оговорено особо, понимаются произведения, не входящие в состав Ветхого и Нового Заветов в православии. Апокрифы как Нового, так и Ветхого Заветов являются запрещёнными для чтения в церкви. Клириков, которые используют их для чтения в храме, Христианская церковь лишает сана. Однако содержание апокрифов часто становилось Священным Преданием Христианской церкви. Так, по мнению Владимира Лосского, источником Священного Предания могут быть и христианские апокрифы: «Церковь умеет извлечь из них то, что может полнить и иллюстрировать события, о которых умалчивает Писание, но которые Предание считает достоверными». Апокрифы нередко претендуют на большую «истинность» по сравнению с каноническими книгами. В то же время жанр апокрифа близок к жанру легенды из-за необходимости для них заданного «прежде» канона. (ru)
- Os Livros apócrifos (do latim tardio apocryphus, por sua vez do grego clássico ἀπόκρυϕος «oculto, secreto»), também conhecidos como Livros Pseudocanônicos, são os livros escritos por comunidades cristãs e pré-cristãs (ou seja, há livros apócrifos do Antigo Testamento) nos quais as comunidades cristãs não reconheceram a Pessoa e os ensinamentos de Jesus Cristo por serem escritos sem inspiração divina, portanto, não foram incluídos no cânon bíblico. O termo "apócrifo" foi criado por Jerônimo, no quinto século, para designar basicamente antigos documentos judaicos escritos no período entre o último livro das escrituras judaicas, Malaquias e a vinda de Jesus Cristo. São livros que, segundo a religião em questão, não foram inspirados por Deus e que não fazem parte de nenhum cânon. São considerados apócrifos os livros que não fazem parte do cânon da religião em pauta. A consideração de um livro como apócrifo varia de acordo com a religião. Por exemplo, alguns livros considerados canônicos pelos católicos são considerados apócrifos por judeus e/ou por protestantes, mesmo sendo ambas religiões abraâmicas. Especificamente, os católicos aceitaram os livros de Tobias, Judite, Sabedoria de Salomão, Eclesiástico, I e II Macabeus e Baruque; os deuterocanônicos. Alguns destes livros são os inclusos na Septuaginta por razões históricas ou religiosas. Destes fazem parte também as adições em Ester e em Daniel - nomeadamente os episódios da História de Susana e de Bel e o dragão. Os apócrifos são cartas, coletâneas de frases, narrativas da criação e profecias apocalípticas. Além dos que abordam a vida de Jesus ou de seus seguidores, cerca de 50 outros contêm narrativas ligadas ao Antigo Testamento. (pt)
- 經外書是對基督教聖經部分經書的稱呼，類似次經，不過所指略為不同。經外書泛指新教教徒認定；天主教所屬聖經與新教聖經中差異的部分多餘經文。經外書產生的主因，在於1611年詹姆士王道版聖經後，新教教會陸續將部份經文自聖經中刪除，用意為大眾提供比較短小、經濟的聖經版本。至此，多數新教信徒認為此部分遭刪除經文屬天主教，並稱為經外書。 經外書最廣為人知的為《死海手卷》、《所羅門的智慧》與《薩拉克的智慧》，這部分經外書含有大量諺語和智慧格言的書，而經外書所呈現的宗教為一個更加超自然的宗教，是一個強調體驗天國或靈性境界的宗教。 (zh)
- Апóкрифи (грец. ἀπόκρῠφος — таємний, прихований) — релігійно-легендарні твори, які не визнавались церквою канонічними й заборонялися, виникли на межі нашої ери в елліністичному давньоєврейському і давньосирійському середовищі, а також на християнському Сході. Твори про персонажів і події Священної історії, що не ввійшли до офіційних юдейських і християнських церковних канонів. Ця релігійно-легендарна література спочатку призначалася для посвячених, знаючих книжників. Згодом апокрифи одержали назву «відкинутих» і вносилися до спеціальних переліків-індексів «відкинутих книг», що не дозволялися церковною владою до читання і поширення в середовищі правовірних юдеїв і християн. Пізніше в число цих творів проникли критичні вчення опозиційних антицерковних груп. За часів Середньовіччя апокрифи були досить поширені в європейських країнах, зокрема на території України. У переносному значенні «апокрифічний» — це вигаданий, несправжній, сумнівний[джерело?]. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- أَبُوكْرِيفَا كلمة يونانية قديمة تعني «أشياء تم إخفاؤها»، وتترجم إلى الكتب المنحولة أيضا، وفي السياق الديني مصطلح أبوكريفا Apocrypha يستعمل اليوم حصرا للإشارة إلى نصوص دينية تعتبر غير موثقة ومعترف بها من قبل الأكثرية الدينية، وتدريجيا اصطبغ المصطلح بمعانٍ سلبية مرادفة للتحريف، في المسيحية تطلق أبوكريفا على أسفار من الكتاب المقدس تم نبذها لأنه لم يتم إقرارها والموافقة عليها من قبل مجامع كنسية مختلفة. (ar)
- Apokrifoj aŭ ekster-kanonaj libroj (el la greka απόκρυφοs = "kaŝita") estas tekstoj, kiuj ne estis akceptitaj en la biblia kanono. Oni distingas inter apokrifoj de la Malnova Testamento kaj apokrifoj de la Nova Testamento. (eo)
- Apokrif (atau dalam bahasa Inggris Apocrypha) berasal dari kata apokryphos dalam bahasa Yunani, artinya rahasia, tersembunyi atau tidak kanonik. Dengan demikian, istilah ini merujuk kepada tulisan-tulisan yang diragukan keasliannya. Istilah apokrif biasanya digunakan oleh Gereja Kristen Protestan untuk merujuk kepada kitab-kitab yang dianggap tidak kanonik, tidak termasuk ke dalam kanon Perjanjian Lama ataupun Perjanjian Baru.Contohnya adalah kitab 1 dan 2 Makabe, Tobit, Yudit, Hikmat Salomo, Ecclesiasticus, Barukh, dan tambahan kitab Esther dan Daniel. (in)
- 外典（がいてん）またはアポクリファ（Apocrypha）とは、ユダヤ教・キリスト教関係の文書の中で、聖書の正典とされる『旧約聖書』39巻、『新約聖書』27巻以外の文書のことで、旧約外典、新約外典がある。 「Apocrypha（アポクリファ）」とはギリシア語のαπόκρυφος（隠されたもの）に由来する言葉である。対義語は「正典」または「カノン（Canon）」。 (ja)
- 성경 외경(外經, Apocrypha)은 기독교의 교파에 따라서 조금씩 의미를 달리쓰는 말이다. 먼저 천주교회와 동방 정교회에서는 경전성이 의심이 되어 정경에서 제외된 문헌을 의미하는 개념이며, 논자에 따라서 위경(僞經)과 동일한 뜻으로 옮긴다. 개신교에서는 위경(僞經)을 가리킨다는 점에서 보편적인 의미는 위와 상통하지만, 그 뿐만 아니라 천주교회와 동방정교회에서 정경으로 보는 제2 경전을 포함하여 일컫는 점에서 관점의 차이가 있다. 대한민국의 기독교회 중 개신교회가 다수이므로 대부분 외경 의미는 구약성경에서 히브리어 원본이 없거나 헬라주의 영향을 받은 문헌인 동방정교회와 천주교회의 제2 경전과 의미가 같다. (ko)
- De term apocrief (Grieks: ἀπόκρυφος, apókruphos, "verborgen") was in het vroege christendom oorspronkelijk een aanduiding van het geheime of esoterische ("verborgen") karakter van een tekst, de leer of opvattingen die daarin beschreven werden. Vanaf ongeveer de 4e eeuw werd het ook gebruikt voor pseudepigrafische, niet authentieke werken, die vaak werden toegeschreven aan personen die leefden in de eerste decennia na Jezus, maar vervalsingen waren of om andere redenen ongeloofwaardig. Deze teksten kregen geen gezag in de Kerk. Vanaf dat moment is er sprake van de apocriefen van het Nieuwe Testament en apocriefen van het Oude Testament. (nl)
- Apokryf (gr. ἀπόκρυφος, ápókryphos – ukryty, tajemny) – określenie używane obecnie głównie w kontekście religijnym wobec ksiąg o tematyce biblijnej, uważanych za nienatchnione i co za tym idzie niewchodzących w skład Kanonu Biblii. W szerszym zakresie oznacza dzieło o niepewnej, podejrzanej autentyczności, np. przypisywany Plutarchowi traktat „O wychowaniu dzieci”. (pl)
- 經外書是對基督教聖經部分經書的稱呼，類似次經，不過所指略為不同。經外書泛指新教教徒認定；天主教所屬聖經與新教聖經中差異的部分多餘經文。經外書產生的主因，在於1611年詹姆士王道版聖經後，新教教會陸續將部份經文自聖經中刪除，用意為大眾提供比較短小、經濟的聖經版本。至此，多數新教信徒認為此部分遭刪除經文屬天主教，並稱為經外書。 經外書最廣為人知的為《死海手卷》、《所羅門的智慧》與《薩拉克的智慧》，這部分經外書含有大量諺語和智慧格言的書，而經外書所呈現的宗教為一個更加超自然的宗教，是一個強調體驗天國或靈性境界的宗教。 (zh)
- Els llibres apòcrifs són el conjunt de textos que no formen part del cànon de la Bíblia, però que es van produir durant el mateix període i amb un estil similar i que se solen estudiar quan es vol conèixer bé la Bíblia. La majoria dels llibres apòcrifs contenen doctrines que foren declarades heretgia per algunes esglésies cristianes. (ca)
- Apokryf (řec. ἀπόκρυφος = skrytý, zahalený) je v různém kontextu literární: 1.
* Teologie užívá pojmu „apokryf“, když označuje text, který do biblického kánonu nepatří, avšak svou povahou náboženského spisu se kanonickému textu v některých ohledech blíží. 2.
* Katolíci užívají pojmu „apokryf“ pro spis nepřijatý do biblického kánonu, tak jak jej definitivně určil Tridentský koncil (1546). Toto pojetí odpovídá protestantskému pojmu pseudepigraf. Mezi takto definované apokryfy patří apokryfy staro- a novozákonní. 3.
* Protestantské církve označují za apokryfní ty spisy, o jejichž zařazení do biblického kánonu nepanovala v církvi shoda. V tomto užití se pojem velmi blíží katolíky užívanému pojmu deuterokanonická kniha nebo pravoslavnému anaginoskomenon. 4.
* V moderní době slovo „apokr (cs)
- Με τον γενικό όρο Απόκρυφα, ονομάζονται αρχαία κείμενα θρησκευτικού περιεχομένου που έχουν αποκλεισθεί από τον Κανόνα της Αγίας Γραφής. Οι χριστιανικές εκκλησίες θεωρούν ότι τα κείμενα αυτά έχουν συνταχθεί κατ' απομίμηση των κανονικών βιβλίων της Αγίας Γραφής και έχουν αποκλειστεί από τους κανόνες τους. Κατά κύριο λόγο, οι ερευνητές θεωρούν ότι τα βιβλία αυτά συντάχθηκαν μεταξύ του 2ου π.Χ. και του 4ου μ.Χ. αιώνα από Ιουδαίους και χριστιανούς συγγραφείς (αν και συνέχισαν να γράφονται ανάλογα κείμενα μέχρι και τον 13ο αιώνα μ.Χ.), οι οποίοι με απομίμηση του τίτλου, του ονόματος του συγγραφέα, της μορφής και του περιεχομένου, επιδίωκαν να εξασφαλίσουν στα έργα τους κανονικό κύρος. Τα βιβλία αυτά διακρίνονται σε απόκρυφα της Παλαιάς και της Καινής Διαθήκης.Οι Προτεστάντες χριστιανοί, ονομάζου (el)
- The biblical apocrypha (from the Ancient Greek: ἀπόκρυφος, romanized: apókruphos, lit. 'hidden') denotes the collection of apocryphal ancient books thought to have been written some time between 200 BC and AD 400. The Roman Catholic, Eastern Orthodox and Oriental Orthodox churches include some or all of the same texts within the body of their version of the Old Testament, terming them deuterocanonical books. Traditional 80-book Protestant Bibles include fourteen books in an intertestamental section. To this date, the Apocrypha are "included in the lectionaries of Anglican and Lutheran Churches". Anabaptists use the Luther Bible, which contains the Apocrypha as intertestamental books; Amish wedding ceremonies include "the retelling of the marriage of Tobias and Sarah in the Apocrypha". More (en)
- Apokryphen (auch apokryphe oder außerkanonische Schriften; altgriechisch ἀπόκρυφος apokryphos, deutsch ‚verborgen‘, ‚dunkel‘; Plural ἀπόκρυφα apokrypha) sind religiöse Schriften jüdischer bzw. christlicher Herkunft aus der Zeit zwischen etwa 200 vor bis ca. 400 nach Christus, die nicht in einen biblischen Kanon aufgenommen wurden oder über deren Zugehörigkeit Uneinigkeit besteht, sei es aus inhaltlichen oder religionspolitischen Gründen, oder weil sie erst nach Abschluss des Kanons entstanden sind oder zur Zeit seiner Entstehung nicht allgemein bekannt waren. (de)
- Bibliako apokrifoak —edo, besterik gabe, apokrifoak (grezierazko ἀπόκρυφος, apokryphos hitzetik; «iluna» esan nahi du)— kristauen Biblia bilduma batzuetan liburu multzo bat dira, Itun Zaharraren eta Itun Berriaren artean edo Itun Berriaren atzetiko eranskin gisa ezarriak. Hebrearren Biblian agertzen ez diren liburuak dira, sasiepigrafoak ere deituak: Orobat, Deuterokanonikoak deituriko liburuak ez daude hebrearren Biblian eta, oro har, Biblia protestanteetatik at gelditu dira, kanon katolikoak onartuak izanik ere. (eu)
- On qualifie généralement d'apocryphe (du grec ἀπόκρυφος / apókryphos, « caché ») un écrit « dont l'authenticité n'est pas établie » (Littré). Cependant dans le domaine biblique l'expression désigne, à partir de la construction des canons, un écrit considéré comme non authentique par les autorités religieuses. (fr)
- Il termine apocrifo, dal greco ἀπόκρυφος, derivato di ἀποκρύπτω «nascondere», indica «ciò che è tenuto nascosto», «ciò che è tenuto lontano (dall'uso)». In origine, il termine "apocrifo" è stato coniato dalle comunità che si servivano di tali testi, poiché erano libri che, in opposizione a quelli comuni, pubblici e manifesti, venivano esclusi dalla pubblica lettura liturgica, in quanto ritenuti portatori di tradizioni errate o contrastanti con quelle condivise e accettate. Nell'uso corrente, la parola è riferita comunemente alla tradizione giudaico-cristiana, all'interno della quale è stata coniata; in essa il termine "apocrifo" assume il significato di testo non incluso nell'elenco dei libri sacri della Bibbia ritenuti ispirati e pertanto non usati a livello dottrinale e liturgico. (it)
- Os Livros apócrifos (do latim tardio apocryphus, por sua vez do grego clássico ἀπόκρυϕος «oculto, secreto»), também conhecidos como Livros Pseudocanônicos, são os livros escritos por comunidades cristãs e pré-cristãs (ou seja, há livros apócrifos do Antigo Testamento) nos quais as comunidades cristãs não reconheceram a Pessoa e os ensinamentos de Jesus Cristo por serem escritos sem inspiração divina, portanto, não foram incluídos no cânon bíblico. (pt)
- Апо́криф (от др.-греч. ἀπό-κρῠφος — «скрытый, сокровенный, тайный» ← ἀπο- — «приставка со значением прошлого» и κρύφος, κρυφός, κρυπτός — «скрытый») — произведение религиозной литературы (иудейской и христианской), преимущественно посвящённое событиям и лицам Священной (ветхо- и новозаветной) и церковной истории, не включённое в канон Церковью (а ветхозаветный апокриф — также и иудейской синагогой). Такое понимание апокрифа применительно к ветхозаветным апокрифам используется в православии и католицизме. При этом в Русской православной церкви книги, не входящие в состав иудейского канона, но входящие в состав православной (не общехристианской) Библии именуются не «апокрифами», а «неканоническими книгами». (ru)
- Apokryfer, från grekiskans απόκρυφος (apokryfos) som betyder gömd, fördold, svårbegriplig, är texter som är ungefär samtida med Bibelns böcker och som ofta blivit lästa och använda i samma kretsar som använt Bibeln. Men av olika orsaker har de antingen inte fått samma kanoniska status som bibelböckerna eller rentav blivit förklarade som heretiska av den tidiga kyrkan. (sv)
- Апóкрифи (грец. ἀπόκρῠφος — таємний, прихований) — релігійно-легендарні твори, які не визнавались церквою канонічними й заборонялися, виникли на межі нашої ери в елліністичному давньоєврейському і давньосирійському середовищі, а також на християнському Сході. Твори про персонажів і події Священної історії, що не ввійшли до офіційних юдейських і християнських церковних канонів. У переносному значенні «апокрифічний» — це вигаданий, несправжній, сумнівний[джерело?]. (uk)
|
