| dbo:abstract
|
- الحداثة أو العصرنة تحديث وتجديد ما هو قديم وهو مصطلح يبرز في المجال الثقافي والفكري التاريخي ليدل على مرحلة التطور التي طبعت أوروبا بشكل خاص في مرحلة العصور الحديثة. بشكل مبسط، يمكن تقسيم التاريخ إلى خمسة أجزاء: ما قبل التاريخ، التاريخ القديم، العصور الوسطى، العصر الحديث . معظم الحياة الحديثة تغذت من مصادر متعددة: مذهلة، معلومات عن موقعنا من الفضاء وتصورنا عنه، مكننة الصناعة التي حولت المعرفة بالعلوم إلى تكنولوجيا، وغيرها. كل هذا يبين القديم والجديد من ما خلق للبشر، فهو يعجل حركة الحياة، يبلور أفكارا واتجاهات اجتماعية ودينية، يكون قوى وسلطات جديدة، يعقّد العلاقات بين الناس وبعضهم وبين الناس والمؤسسات المختلفة، يزيد أو يغير اتجاهات الصراعات الطبقية ويفصل الملايين من البشر عن تاريخهم وعاداتهم الموروثة منذ الأزل. (ar)
- Moderna (z lat. modernus, nynější, nový) je velmi obecné označení pro různé umělecké, filosofické i náboženské proudy, které se vesměs vymezují proti nějakým předchozím a starším. V širším slova smyslu i označení pro modernitu, životní styl a postoje současné doby, pro evropský (západní) novověk, případně i jen jeho novější část. (cs)
- Modernita či modernost (z lat. modernus, nynější, nový) je obecně současná a nedávná doba a to, co ji charakterizuje, často zejména ve smyslu nového a . Slovo modernita se také používá jako synonymum pro novověk (období dějin zhruba od 16. století) a modernu (kulturní směry od konce 19. do druhé třetiny 20. století). V humanitních a společenských vědách slovo modernita označuje sociální a kulturní charakteristiky novověké společnosti, tedy soubor konkrétních sociokulturních norem, postojů a praktik, které vznikaly nejdříve v Evropě počínaje renesancí přes osvícenství 17. a 18. století a dobu vrcholně moderní společnosti v 19. a raném 20. století, kdy se začaly rychle šířit po celém světě (globalizace), až po současnost. Na konci 19. a 20. století evropská politika, věda a kultura začala dominovat nejen v západní Evropě a Severní Americe, ale téměř v každé civilizované zemi světa, a měla vliv i na hnutí zaměřená proti Západu a globalizaci. Modernita je úzce spojena s rozvojem individualismu,kapitalismu, urbanizace a s vírou v možnosti technologického a politického pokroku. Války a další problémy této doby, z nichž mnohé vznikají vlivem rychlých změn a souvisejícího oslabení tradičních náboženských a etických norem, vedly na mnoha místech k odporu vůči modernitě. Například optimismus a víra v neustálý pokrok byly nedávno zpochybněny postmodernismem, zatímco dominance západní Evropy a Angloameriky vyvolala kritiku postkoloniální teorie. Podle Michela Foucaulta je „modernita“ jako historická kategorie charakterizována znaky jako je zpochybnění nebo odmítnutí tradice; upřednostňování individualismu, politických svobod a formální rovnosti; víra v nevyhnutelný sociální, vědecký a technologický pokrok; racionalizace a profesionalizace; přechod od feudalismu či agrární společnosti ke kapitalismu a tržní ekonomice; industrializace, urbanizace a sekularizace; rozvoj národního státu, zastupitelská demokracie, veřejné školství atd. (cs)
- الحداثة هي حركة فلسفية وفنية نشأت، إلى جانب الاتجاهات الثقافية والتغيرات، من تحولات واسعة النطاق وبعيدة المدى في العالم الغربي خلال أواخر القرن التاسع عشر وأوائل القرن العشرين. من ضمن العوامل التي صاغت الحداثة تطور المجتمعات الصناعية الحديثة ونمو المدن السريع، ولاحقًا ردود الفعل على أهوال الحرب العالمية الأولى. رفضت الحداثة قطعية التفكير التنويري، على الرغم من أن العديد من الحداثيين رفضوا المعتقدات الدينية أيضًا. تضمنت الحداثة عمومًا نشاطات وابتكارات أولئك الذين شعروا أن الأشكال التقليدية من الفن والعمارة والأدب والإيمان الديني والفلسفة والتنظيم الاجتماعي ونشاطات الحياة اليومية والعلوم قد أصبحت غير ملائمة لمهامها، وقديمة في ظل البيئة الاقتصادية والاجتماعية والسياسية لعالم ناشئ صناعي بالكامل. شكلت توصيات الشاعر عزرا باوند في عام 1934 تحت شعار «جدّده!» حجر الأساس لنهج الحركة تجاه ما رأته ثقافةً قديمة عفا عليها الزمن. ومن هذا المنطلق، كان لجميع ابتكاراتها، مثل رواية سيل الوعي والموسيقى اللامقامية أو موسيقى الإثني عشر نغمة والرسم التقسيمي والفن التجريدي، أسلاف من القرن التاسع عشر. من السمات البارزة للحداثة الوعي الذاتي والسخرية فيما يتعلق بالتقاليد الأدبية والاجتماعية، ما أدى أغلب الأحيان إلى تجارب على الشكل، إلى جانب استخدام التقنيات التي لفتت الانتباه إلى العمليات والمواد المستخدمة في تشكيل لوحة أو قصيدة أو بناء، وغيرها من الأعمال الفنية. رفضت الحداثة إيديولوجيا الواقعية واستخدمت الأعمال القديمة عبر استعمال التكرار والتضمين وإعادة الكتابة والإيجاز والمراجعة والمحاكاة الساخرة. في حين يرى بعض العلماء أن الحداثة تستمر حتى القرن الحادي والعشرين، يرى آخرون أنها تتطور لتصبح حداثة متأخرة أو حداثة عليا. ما بعد الحداثة هو خروج عن الحداثة ودحض افتراضاتها الأساسية. (ar)
- El concepte de modernitat abasta una sèrie de moviments culturals que es van desenvolupar a les societats occidentals de finals del segle xix i del segle xx, en els camps de l'art, de l'arquitectura de la música, de literatura i el catolicisme (vegeu crisi modernista). Va començar a ser utilitzada, retrospectivament, per l'autodenominada postmodernitat en termes filosòfics, o per la segona modernitat en termes sociològics. El concepte anglès modernism correspon a la concepció filosòfica de modernitat, però també es tradueix com a modernisme. El modernisme, en un sentit restringit, és un corrent artístic específic del segle xx que troba el seu punt culminant durant la Primera Guerra Mundial i tindria el seu declivi a partir dels anys 30, 50 i més tard. Des d'aquesta concepció es passa de la modernitat a la postmodernitat. La paraula modernitat, utilitzada principalment en la dècada del 1960, designa retrospectivament aquest període. (ca)
- Ο μοντερνισμός, με την ευρύτερη έννοια της λέξης, είναι η μοντέρνα σκέψη και η πρακτική της εφαρμογή, στο πλαίσιο της . Ο όρος περιγράφει ωστόσο και ένα πλέγμα θέσεων, αντιλήψεων και κινημάτων τα οποία εμφανίστηκαν στην τέχνη, στην πολιτική και τη φιλοσοφία από τα τέλη του 19ου αιώνα, υπό την πίεση των πρωτοφανών αλλαγών τις οποίες είχαν επιφέρει στη Δύση η νεωτερικότητα, ο καπιταλισμός και η σαρωτική τεχνολογική εξέλιξη μετά τον Διαφωτισμό, για να επικρατήσουν καθολικά μέχρι και τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο. Ο μοντερνισμός στην τέχνη υπήρξε μία αντίδραση στις συντηρητικές αξίες του ρεαλισμού. Αδιαμφισβήτητα, το πιο παραδειγματικό κίνητρο του μοντερνισμού ήταν η απόρριψη της παράδοσης και η παρωδία της, μα και η αξιοποίησή της υπό νέες οπτικές γωνίες και ερμηνείες. Ο μοντερνισμός απέρριπτε τις βεβαιότητες της διαφωτιστικής σκέψης, την έννοια ενός συμπονετικού, παντοδύναμου Θεού ως ανώτατης πηγής ηθικών αρχών, καθώς και την πεποίθηση πως μία κοινή, καθολικά αποδεκτή, αντικειμενική ερμηνεία της φυσικής και κοινωνικής πραγματικότητας είναι δυνατόν να προσεγγιστεί χάρη στην ορθολογικότητα. Αντ' αυτού, προέβαλλε τον ρόλο της υποκειμενικότητας και των πολλαπλών, αντικρουόμενων αντιλήψεων για την αλήθεια, είτε ως ποθητή και θετική είτε ως τραγική μα αναπόφευκτη πραγματικότητα, και επικροτούσε τις αντισυμβατικές τεχνοτροπίες που κατέφθασαν με την αλλαγή του αιώνα μέσω της συνεχώς εξελισσόμενης τεχνολογίας και, κατόπιν, των επιπτώσεων που είχε ο Α' Παγκόσμιος Πόλεμος στον ψυχισμό των καλλιτεχνών. Οι παλιές, καθιερωμένες καλλιτεχνικές φόρμες αντικαταστάθηκαν από τους μοντερνιστές με νέες, εγγύτερα στον χαρακτήρα της εποχής, προκειμένου να εκφραστεί η επισφαλής θέση του ατόμου στον πολύπλοκο νεωτερικό κόσμο. Στη φιλοσοφία και στην πολιτική, αντιθέτως, ο μοντερνισμός μετασχημάτισε κατά τη διάρκεια του 19ου αιώνα τα αιτήματα του Διαφωτισμού σε ριζοσπαστικά κινήματα (φιλελευθερισμός, εθνικισμός, σοσιαλισμός) με αξιώσεις αντικειμενικότητας και καθολικότητας, εμμονή με την αλλαγή και την πρόοδο και πλήρη πίστη στο δυναμικό της ορθολογικότητας και της τεχνολογικής εξέλιξης για τη βελτίωση της κοινωνίας. Παρόμοιο χαρακτήρα είχε ο μοντερνισμός και στην αρχιτεκτονική, κατ' αντιδιαστολή με τις άλλες τέχνες. Η περίοδος μετά τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο, εν πολλοίς εξαιτίας της τρομερής εμπειρίας του τελευταίου, θεωρείται ως η κρίσιμη χρονική φάση όπου ο μοντερνισμός έπαψε σταδιακά να επικρατεί προς όφελος του αναδυόμενου μεταμοντερνισμού, τόσο στην τέχνη όσο και στη φιλοσοφία και την πολιτική. (el)
- Modernismo (1600-) estas la reganta filozofio aŭ mondbildo de la , la postkristana mondkoncepto de la Okcidento. (eo)
- Moderne bezeichnet historisch einen Umbruch in zahlreichen Lebensbereichen gegenüber der Tradition, bedingt durch Industrielle Revolution, Aufklärung und Säkularisierung. In der Philosophiegeschichte fällt der Beginn der Moderne mit dem Skeptizismus der Vordenker der Aufklärung (Montaigne, Descartes, Spinoza) zusammen. Die Moderne folgt als Teil der Neuzeit auf die Frühe Neuzeit und dauert je nach Definition bis in die Gegenwart an oder endete im zwanzigsten Jahrhundert. (de)
- El movimiento moderno es tanto un movimiento filosófico como un movimiento cultural y artístico que surgió de amplias transformaciones en la sociedad occidental durante finales del siglo XIX y principios del XX. El movimiento evidenció un deseo de creación de nuevas formas de arte, filosofía y organización social que reflejaran el emergente nuevo mundo industrial, incluyendo características con formas, hasta entonces inéditas, de urbanización, tecnología y guerra. Los artistas intentaron apartarse de las formas de arte tradicionales, que consideraban anticuadas u obsoletas. Entre otras innovaciones del movimiento se pueden encontrar el arte abstracto, la novela de monólogo interior, el cine de montaje, la música atonal y dodecafónica o la pintura divisionista. (es)
- La Modernidad es una categoría que hace referencia a los procesos sociales e históricos que tienen sus orígenes en Europa a partir de la emergencia ocasionada desde el Renacimiento. El movimiento propone que cada ciudadano (hombre libre) fije sus metas según su propia voluntad. Esta se alcanza de una manera lógica y racional, es decir, sistemáticamente dándole sentido a la vida. Por cuestiones de manejo político y de poder, se trata de imponer la lógica y la razón, negándose a la práctica de los valores tradicionales o impuestos por la autoridad. La Modernidad es un periodo que principalmente antepone la razón sobre la religión. Se crean instituciones estatales que buscan que el control social esté limitado por una constitución y a la vez se garantizan y protegen las libertades y derechos de todos como ciudadanos. Surgen nuevas clases sociales que permiten la prosperidad y la movilidad de clases. Se industrializa la producción para aumentar la productividad y desarrollar la economía. Se caracteriza por ser una etapa de actualización y cambio permanente. (es)
- Modernismoa XIX. mendearen amaieran eta XX.aren hasieran mendebaldeko gizartean izandako eraldaketa handietatik sortu zen mugimendu filosofiko eta artistiko bat da. Mugimenduak arte, filosofia eta gizarte antolakuntza forma berriak sortzeko nahia islatzen zuen, sortu berri zen industria munduaren ardatz zirenak, hala nola hirigintza, teknologia berriak eta gerra bezalako ezaugarriak barne. Artistak arte-modu tradizionaletatik aldentzen saiatu ziren, zaharkitu edo zaharkitutzat jotzen zituztelako. Ezra Pound poetak 1934an “Egin berria” (Make it New) agindua izan zen mugimenduaren planteamenduaren ukitua. Berrikuntza modernistek arte abstraktua, kontzientzia-korronteen eleberria, muntaia zinema, musika atonala eta hamabi-tonukoa, eta pintura dibisionista izan ziren. Modernismoak errealismoaren ideologia esplizituki arbuiatu ondoren, iraganeko lanak beste era batera erabili zituen, errepikapena, txertaketa, berridazketa, errekapitulazioa, berrikuspena eta parodia erabiliz. Modernismoak Ilustrazioaren pentsamenduaren ziurtasuna ere baztertu zuen, modernista askok erlijio-sinesmena ere baztertzen zutela. Modernismoaren ezaugarri aipagarri bat tradizio artistiko eta sozialekiko auto-kontzientzia da, askotan formaren esperimentazioa ekarri zuena, artelanak sortzeko prozesu eta materialen arreta erakartzen zuten tekniken erabilerarekin batera. Aditu batzuek modernismoak XXI. mendean jarraitzen duela ikusten duten bitartean, badira baita modernismo berantiarrera edo goi modernismora eboluzionatzen duela uste dutenak. Bestalde, postmodernismoa modernismotik aldentzea da, eta bere oinarrizko hipotesiak baztertzen ditu. (eu)
- Modernitatea filosofia eta soziologiari loturiko kontzeptua da, zeinaren bidez arrazoian oinarritutako gizartea definitzen den. Modernitatea, horrela, gizarte post-tradizionala da, besteak beste industrialismoak, kapitalismoak, sekularizazioak eta nazio-estatuak ezaugarritutakoa. Modernitatearen ezaugarri nagusienetakoa aurrerapenaren edo progresoaren ideian ipinitako indarra da. Modernitatean, hortaz, utopia kolektiboek (zentzu oso desberdinekoak izan arren) indarra izango dute. Modernitatea ilustrazioaren larrialdiaren ondoriozEuropan jatorria duen prozesu sozio-historiko bati erreferentzia egiten dionkategoria analisi bat da. Mugimenduak biztanleri bakoitza bere borondatepropioaren arabera bere helmuga propioak izatea proposatzen du. Helmuga modulogiko eta arrazional batean heltzen da, hau da, sistematikoki bizitzari zentzubat ematen zaio. Erabilera politiko eta botereko kontuengatik arrazoia etalogika inposatzen saiatzen da, proposatutako baloreen praktikari ezezkobiribila emanez. Modernitateaarrazoia erlijioaren aurretik jartzen duen etapa da. Konstituzioaren bitartezkontrol soziala jardutea bilatzen duten instituzio estatalak sortzen dira.Biztanleri batzuen oparotasuna eta beste batzuen marjinazioa ahalbidetzen dutenklase sozial berriak sortzen dira. Produktibitatea eta bere ekonomia handitzekoprodukzioa industrializatu egiten da, eta azkenik, etengabeko jarduera etaaldaketako etapa bat da. (eu)
- La modernité est un concept désignant l’idée d'agir en conformité avec son temps et non plus en fonction de valeurs, considérées de facto comme « dépassées ». Les philosophes, anthropologues et sociologues traitent principalement de ce concept mais aussi les historiens, quand ils qualifient de « moderne » une des époques qu'ils étudient. Si bien que l'adjectif « moderne » est entré dans le langage usuel. Très liée aux idées d'émancipation, de croissance, d'évolution, de progrès et d'innovation, le concept de modernité constitue l’opposé non seulement des idées d'immobilisme et de stagnation mais des idées d'attachement au passé (tradition, conservatisme…) : « être moderne », c'est d'abord « être tourné vers l'avenir ». En cela, le concept de modernité constitue ce que le sociologue Max Weber appelle un idéal-type, voire la base d'une idéologie. En France, le mot n'émerge qu'au début du XIXe siècle mais certains philosophes — notamment Leo Strauss — font remonter le concept au début du XVIe siècle autour de la figure de Machiavel, pour exprimer l’idée que les humains conçoivent la politique en fonction de critères rationnels (économiques, démographiques…) et non plus, comme par le passé, en fonction de considérations religieuses ou théologiques. D'autres intellectuels, plus rares, font remonter les origines du concept de modernité à l'Antiquité grecque. Le thème de la modernité, comme celui du progrès, constitue l'un des principaux fondements de la pensée dite "humaniste". À partir de la seconde moitié du XXe siècle, ce concept est de plus en plus fréquemment remis en cause par les intellectuels, considéré comme arbitraire, car indexé à l'idéologie du progrès. Mais le débat reste confus, les tenants d'une « post-modernité » s'opposant notamment à ceux d'une « non-modernité ». Au début du XXIe siècle, les avis demeurent partagés mais tous évoquent l'idée d'une « crise de la modernité » : le philosophe Marc Halévy, conclut à « l'échec de la modernité », le sociologue Olivier Bobineau estime que « nous sommes entrés dans une nouvelle phase de la modernité » et son confrère allemand Hartmut Rosa parle d'une « fuite en avant de la modernité ». Autre sujet de débat : alors que la question de la modernité est le plus souvent circonscrite à l'Occident, certains intellectuels estiment que l'on peut considérer que l'Extrême-Orient a été "plus moderne" que l'Occident ou "plus tôt". Les publications se multiplient également quant au rapport de l'islam à la modernité. Le thème de la modernité traverse plusieurs siècles et il est abordé dans de (philosophie, sociologie, histoire ; mais aussi art, science, technique…). De et de lui sont consacrés. De surcroît, il ne cesse d'être ponctué de controverses, voire de polémiques. Différents penseurs recommandent d'éviter de l'hypostasier et d'engager en revanche une approche à la fois diachronique et transversale : réexaminer son sens en fonction des contextes tout en croisant les approches (philosophie, sociologie, histoire, histoire de l'art…). En France, une des analyses les plus significatives de cette approche transversale est celle du philosophe Jacques Bidet. Il voit dans la modernité, une « métastructure », une « matrice abstraite », au sens d'un présupposé à la fois économique, juridique, politique et idéologique, dont le point de départ serait le marché ; celui-ci étant considéré sous toutes ses formes : au sein du capitalisme mais aussi — et tout autant — au sein du « capitalisme d'État » qu'est le communisme. (fr)
- Le modernisme est un courant spécifique à l'art du XXe siècle qui trouverait son apogée au moment de la Première Guerre mondiale ou dans les années suivantes et qui prendrait fin dans les années 1930 ou dans les années 1950 et même plus tard. On passerait alors du modernisme au postmodernisme. Le mot « modernisme » utilisé surtout dans les années 1960 désigne rétrospectivement cette période. Le modernisme est pris alors dans un sens restreint, mais la notion de modernisme recouvre un ensemble de mouvements culturels ayant animé les sociétés occidentales de la fin du XIXe siècle au milieu du XXe siècle, dans les domaines de l'art, de la photographie, de l'architecture, de la musique, de la littérature et du catholicisme (voir la crise moderniste et la Nouvelle Théologie). (fr)
- Modernity, a topic in the humanities and social sciences, is both a historical period (the modern era) and the ensemble of particular norms, attitudes and practices that arose in the wake of the Renaissance—in the "Age of Reason" of 17th-century thought and the 18th-century "Enlightenment". Some commentators consider the era of modernity to have ended by 1930, with World War II in 1945, or the 1980s or 1990s; the following era is called postmodernity. The term "contemporary history" is also used to refer to the post-1945 timeframe, without assigning it to either the modern or postmodern era. (Thus "modern" may be used as a name of a particular era in the past, as opposed to meaning "the current era".) Depending on the field, "modernity" may refer to different time periods or qualities. In historiography, the 16th to 18th centuries are usually described as early modern, while the long 19th century corresponds to "modern history" proper. While it includes a wide range of interrelated historical processes and cultural phenomena (from fashion to modern warfare), it can also refer to the subjective or existential experience of the conditions they produce, and their ongoing impact on human culture, institutions, and politics. As an analytical concept and normative idea, modernity is closely linked to the ethos of philosophical and aesthetic modernism; political and intellectual currents that intersect with the Enlightenment; and subsequent developments such as existentialism, modern art, the formal establishment of social science, and contemporaneous antithetical developments such as Marxism. It also encompasses the social relations associated with the rise of capitalism, and shifts in attitudes associated with secularisation, liberalization, modernization and post-industrial life. By the late 19th and 20th centuries, modernist art, politics, science and culture has come to dominate not only Western Europe and North America, but almost every populated area on the globe, including movements thought of as opposed to the West and globalization. The modern era is closely associated with the development of individualism, capitalism, urbanization and a belief in the possibilities of technological and political progress. Wars and other perceived problems of this era, many of which come from the effects of rapid change, and the connected loss of strength of traditional religious and ethical norms, have led to many reactions against modern development. Optimism and belief in constant progress has been most recently criticized by postmodernism while the dominance of Western Europe and Anglo-America over other continents has been criticized by postcolonial theory. In the context of art history, "modernity" (modernité) has a more limited sense, "modern art" covering the period of c. 1860–1970. Use of the term in this sense is attributed to Charles Baudelaire, who in his 1864 essay "The Painter of Modern Life", designated the "fleeting, ephemeral experience of life in an urban metropolis", and the responsibility art has to capture that experience. In this sense, the term refers to "a particular relationship to time, one characterized by intense historical discontinuity or rupture, openness to the novelty of the future, and a heightened sensitivity to what is unique about the present". (en)
- Modernisme ialah konsep yang berhubungan dengan hubungan manusia dengan lingkungan sekitarnya pada zaman modern. Konsep modernisme ini meliputi banyak bidang ilmu (termasuk seni dan sastra) dan setiap bidang ilmu tersebut memiliki perdebatan mengenai apa itu 'modernisme'. Walaupun demikian, 'modernisme' pada umumnya dilihat sebagai reaksi individu dan kelompok terhadap dunia 'modern', dan dunia modern ini dianggap sebagai dunia yang dipengaruhi oleh praktik dan teori kapitalisme, industrialisme, dan negara-bangsa. (in)
- Modernitas adalah jargon yang digunakan dalam ilmu humaniora dan ilmu sosial untuk menyebut sebuah periode sejarah (era modern) dan campuran , perilaku, dan praktik sosial-budaya tertentu yang muncul di Eropa pasca-abad pertengahan dan berkembang di seluruh dunia sejak saat itu. Meski turut mencakup berbagai proses sejarah dan fenomena budaya yang saling terkait (dari tata busana sampai perang modern), modernitas juga dapat mengacu pada pengalaman subjektif atau eksistensial terhadap suasana yang ada serta dampaknya terhadap kebudayaan manusia, lembaga, dan politik . Sebagai peristiwa sejarah, modernitas mengacu pada masa-masa yang dipenuhi kritik atau penolakan tradisi; pengutamaan individualisme, kebebasan, dan ; keyakinan terhadap sosial, ilmiah, dan teknologi, dan keparipurnaan manusia; rasionalisasi dan , peralihan dari feodalisme (atau ) ke kapitalisme dan ekonomi pasar; industrialisasi, urbanisasi, dan sekularisasi; pembentukan negara-bangsa dan lembaga bawahannya (misalnya demokrasi perwakilan, pendidikan umum, birokrasi modern); dan berbagai bentuk . Sejumlah penulis berpendapat bahwa jumlah modernitas bisa lebih dari satu karena definisi istilah dan sejarahnya sendiri belum tetap. Charles Baudelaire diakui sebagai pencipta istilah "modernitas" (modernité) dalam esainya tahun 1864, "The Painter of Modern Life". Ia menciptakan istilah tersebut untuk menyebut pengalaman hidup yang cepat usai di tengah kota dan tugas seniman untuk menggambarkan pengalaman tersebut. Artinya, modernitas mengacu pada hubungan terhadap waktu, hubungan yang ditandai oleh terputusnya seseorang dengan masa lalu, keterbukaan terhadap hal-hal baru pada masa depan, dan naiknya tingkat kesadaran terhadap hal-hal unik pada masa kini . Sebagai konsep analitis dan gagasasn , modernitas sangat berkaitan dengan etos modernisme filosofis dan estetis; arus politik dan intelektual yang bersinggungan dengan Renaisans; dan berbagai perkembangan selanjutnya seperti Marxisme, eksistensialisme, seni modern, dan ilmu sosial. Modernitas juga mencakup hubungan sosial yang berhubungan dengan bangkitnya kapitalisme, dan peralihan perilaku yang berhubungan dengan sekularisasi dan pasca-industri . (in)
- Il termine modernità (modernité) venne utilizzato per la prima volta dal poeta decadente francese Charles Baudelaire per designare la sfuggevole ed effimera esperienza della vita condotta all'interno della metropoli e della città, e anche la responsabilità che l'arte ha di catturare quell'esperienza e di esprimerla nelle forme più disparate, suggestive ed originali. Successivamente venne usato per indicare il periodo solitamente indicato dal pensiero sociologico come la crescita di centralità da parte dello stato-nazione (come mette in evidenza Anthony Giddens) e dall'affermarsi della razionalità in molti degli ambiti di vita sociale (si pensi, ad esempio, alla burocrazia di Max Weber). Da quest'ultima, consegue un importante incremento nell'innovazione tecnologica. Si può associare l'inizio della modernità con la seconda rivoluzione industriale e la nascita del positivismo, propositore dei suoi valori materialisti e prettamente scientifici. A cascata il mutamento sociale si fa più rapido e vede le sue origini in contesti spazio-temporali lontani dagli individui. Ne consegue una situazione di disagio e disorientamento per l'individuo, che perde i punti di riferimento ai quali è storicamente abituato. Alcuni autori sostengono che ciò generi un'epoca successiva alla modernità, definita dal dibattito sociologico in molti modi, tra cui "postmodernità". La sua caratteristica principale è il venir meno dell'idea di progresso che aveva accompagnato la modernità e il disvelarsi dei rischi connessi a questa: si pensi, in tal senso alle implicazioni del fenomeno sociale della globalizzazione, sia sul piano sociale che ambientale. (it)
- 근대성이란 근대의 특질을 표현하는 용어이다. 사전적 의미의 근대성이란 봉건적이거나 전제적인 면을 벗어난 성질이나 특징을 의미한다. 근대라는 용어가 결코 좁지 않은 시기를 총람하는 것이므로, 근대성이라는 용어는 전후 문맥에 따라 그 의미를 파악해야 한다. 패션부터 현대전에 이르기까지 상호 관련된 다양한 역사적 프로세스와 문화적 현상을 아우르지만, 종속적인 경험, 그리고 인간 문화, 제도, 정치에 대한 진행 중인 영향을 가리킬 수도 있다. 근대는 역사 시기를 삼등분하는 조건에 대입해, '탈근대'의 개념으로 보기도 한다. 역사 시대의 삼등분이란, 역사를 고대, 중세, 그리고 근대로 나누는 것을 말한다. 이러한 근대는 특히 1870년부터 1910년 사이의 한 시기에 시작된 시기라고 보기도 하고, 오늘날에는 1910년에서 1960년 사이의 시기라고 보기도 한다. 한국의 역사에서 근대는 흔히 1862년부터로 보며, 1862년은 고종의 즉위년도와도 같다. 이 시기부터 흥선대원군의 사회 개혁이 시작되어 소위 세도정치가 막을 내리는 등, 본격적인 근대화의 길에 들어섰다 하여 흔히 이 시기부터 근대로 구분한다. 1802년이나 혹은 그 이후로 보는 견해도 있다. (ko)
- モダニズム（英語: modernism）とは、 1.
* 近代主義のこと。 2.
* 20世紀初頭に各分野で起こった実験的な芸術運動。モダンアートともいう（本項で詳述）。 3.
* 19世紀の末、カトリック教会で起こった運動で、現代にふさわしい信仰を主張したが、異端とされた。 4.
* スペイン語やポルトガル語におけるモダニズム運動は、モデルニスモを参照のこと。 モダニズムは20世紀以降に起こった芸術運動、特に第一次世界大戦以後（戦間期）の1920年代を中心にした前衛的な動向を指す。従来の19世紀芸術に対して、伝統的な枠組にとらわれない表現を追求した。 (ja)
- Il modernismo è un movimento filosofico-estetico che, in linea con i cambiamenti culturali del suo tempo, nacque dalle enormi trasformazioni della società occidentale durante la fine del XIX secolo e l'inizio del XX. Tra i fattori che determinarono il modernismo c'erano lo sviluppo delle moderne società industriali e la rapida crescita dell'urbanizzazione, seguite poi dalle reazioni di orrore alla devastazione della prima guerra mondiale. Il modernismo si contrappose spesso alle certezze del pensiero illuminista, e molti modernisti si opposero alla fede religiosa. Il modernismo, in generale, include le attività e le creazioni di coloro che sentivano le forme tradizionali di arte, architettura, letteratura, fede religiosa, filosofia, organizzazione sociale, attività della vita quotidiana e scienze, si stavano adattando in modo obsoleto al nuovo ambiente economico, sociale e politico di un mondo emergente pienamente industrializzato. L'incitazione del poeta Ezra Pound del 1934 a "rinnovare!" ("Make it new!") fu il termine di paragone dell'approccio del movimento verso ciò che vedeva come la cultura ormai obsoleta del passato. In questo spirito, le innovazioni, come la tecnica del flusso di coscienza, la musica atonale e dodecafonica, la pittura divisionista e l'arte astratta, ebbero dei precursori nel XIX secolo. Una caratteristica degna di nota del modernismo è l'autocoscienza e l'ironia riguardo alle tradizioni letterarie e sociali, che spesso hanno portato a sperimentazioni con la forma, spesso sviluppando tecniche che focalizzavano l'attenzione sui processi e sui materiali usati nella creazione di un dipinto, una poesia, un edificio, ecc., rigettando esplicitamente l'ideologia del realismo e riutilizzando spesso il passato attraverso la ripresa, l'incorporazione, la riscrittura, la ricapitolazione, la revisione e la parodia. Alcuni critici definiscono il modernismo come un modo di pensare, con diverse caratteristiche filosoficamente definite, come autocoscienza o autoreferenzialità, che attraversano tutte le novità nelle arti e nelle discipline. Più comuni, soprattutto in Occidente, sono quelli che la vedono come una tendenza di pensiero progressista che afferma il potere degli esseri umani di creare, migliorare e rimodellare il loro ambiente con l'aiuto della sperimentazione, conoscenza scientifica o tecnologia. Da questa prospettiva, il modernismo ha incoraggiato la rielaborazione di ogni aspetto dell'esistenza, dal commercio alla filosofia, con l'obiettivo di cercare ciò che era d'intralcio al progresso e sostituirlo con nuovi modi per raggiungere lo stesso fine. Altri ancora si concentrano sul modernismo come un'introspezione estetica, facilitando così la considerazione di specifiche reazioni all'uso della tecnologia nella prima guerra mondiale, e aspetti anti-tecnologici e nichilistici delle opere di diversi pensatori e artisti da Friedrich Nietzsche (1844–1900) a Samuel Beckett (1906–1989). Mentre alcuni studiosi vedono il modernismo continuare nel ventunesimo secolo, altri lo vedono evolversi nel tardo modernismo o nell'alto modernismo. Il postmodernismo fu poi l'abbandono delle tesi del modernismo e la confutazione dei suoi assunti di base. (it)
- Modernisme is het totaal van vernieuwende stromingen in de kunsten en de westerse maatschappij die vanaf het eind van de 19e eeuw opkwamen als reactie op het estheticisme en realisme in de toenmalige kunst. Vanaf de tweede helft van de twintigste eeuw ging het modernisme over in het postmodernisme, dat deels een reactie op en deels een radicale voortzetting van het modernisme is. Vooral na de Eerste Wereldoorlog komen de modernisten in verzet tegen de traditionele opvattingen en vormen van kunst, architectuur, literatuur, geloof, sociale organisatie en het dagelijks leven. De moderne roman, het moderne toneel, de architectuur en de poëzie moesten vernieuwd worden zodat zij de moderne geïndustrialiseerde maatschappij beter weerspiegelden. (nl)
- 모더니즘(영어: modernism) 또는 근대주의(近代主義)는 종래의 예술, 건축, 문학, 종교적 신앙, 철학, 사회조직, 일상 생활 및 과학 등의 전통적인 기반에서 급진적으로 벗어나려는 20세기 서구 문학, 예술상의 경향이다. 현대 문명에 대하여 비판적이고 미래에 대해서는 디스토피아적(반유토피아적)이며 새롭고 혁신적인 문화의 창조를 추구한다. 전통이나 권위 등에 반대하여, 근대의 과학이나 문화에 의해서 자유·평등한 근대인으로서 살아가려는 개인주의의 입장을 말하며, 기계 문명이나 도시 생활의 근대성 또는 미학적 근대주의와 서양 미술 전반의 보편적인 감각을 중시하는 경향도 지칭한다. (ko)
- Nowoczesność (ang. modernity, fr. modernité) – w filozofii postawa zakładająca prymat rozumu jako transcendentalnej normy społecznej. Okresem rozkwitu idei związanych z nowoczesnością jest okres oświecenia. Powstanie postmodernizmu (po-nowoczesność) wiązane jest z klęską lub odrzuceniem projektu nowoczesności. Według Anthony'ego Giddensa „nowoczesność” to nazwa skrótowa nowoczesnego społeczeństwa lub cywilizacji przemysłowej, gdzie świat postrzegany jest jako transformowalny przez ludzkie działania, gdzie funkcjonują skomplikowane instytucje gospodarcze, w tym produkcja przemysłowa i gospodarka rynkowa oraz gdzie istnieją instytucje polityczne, w tym państwo narodowościowe oraz demokracja masowa. Ulrich Beck, Anthony Giddens i wprowadzają również pojęcie „” na opisanie fazy rozwoju nowoczesności, w której wszystkie jej cechy przybierają bardziej wyrazistą postać. Cechy te to: wymóg zaufania do złożonych systemów technicznych, nowe formy ryzyka na masową skalę, życia społecznego oraz wielowymiarowa globalizacja. (pl)
- Chama-se genericamente modernismo (ou movimento modernista) ao conjunto de movimentos culturais, escolas e estilos que permearam as artes e o design da primeira metade do século XX. Apesar de ser possível encontrar pontos de convergência entre os vários movimentos, eles em geral se diferenciam e até mesmo se antagonizam. Encaixam-se nesta classificação, dentre outros campos culturais, a literatura, a arquitetura, o design, a pintura, a escultura, o teatro e a música modernas. O movimento modernista baseou-se na ideia de que as formas "tradicionais" das artes plásticas, literatura, design, organização social e da vida cotidiana tornaram-se ultrapassadas, e que se fazia fundamental deixá-las de lado e criar no lugar uma nova cultura. A busca pela novidade nas formas e a insubordinação contra as autoridades instituídas podem ser consideradas características comuns aos diversos artistas. Esta constatação apoiou a ideia de reexaminar cada aspecto da existência, do comércio à filosofia, com o objetivo de achar o que seriam as "marcas antigas" e substituí-las por novas formas, e possivelmente melhores, de se chegar ao "progresso". Em essência, o movimento moderno argumentava que as novas realidades do século XX eram permanentes e eminentes, e que as pessoas deveriam se adaptar a suas visões de mundo a fim de aceitar que o que era novo era também bom e belo. A palavra moderno também é utilizada em contraponto ao que é ultrapassado. Neste sentido, ela é sinónimo de contemporâneo, embora, do ponto de vista histórico-cultural, moderno e contemporâneo abranjam contextos bastante diversos. (pt)
- Modernism är en kulturell rörelse inom västerländsk kultur på det sena 1800-talet och tidiga 1900-talet synlig inom konst, arkitektur, musik och litteratur. På en grundläggande nivå kan modernism beskrivas som ett experimenterande av den mänskliga upplevelsen och graden av självmedvetenhet, karakteriserad av avvikelser från samhällets normer. Modernism som filosofi uppmanade till en omvärdering av varje aspekt inom existensen, från handel till filosofi, med målet att hitta det som "höll tillbaka" social utveckling och att ersätta detta med nya, progressiva och därför bättre, sätt att uppnå hög grad av självmedvetenhet i upplevelsen. Modernismen hyllar förändringen, det nuvarande och framtiden, och inkluderar personer som var medvetna och kritiska mot 1800-talets akademiska och historicistiska traditioner genom att anse att "traditionella" typer av konst, arkitektur, litteratur, religion, sociala organisationer och vardagsliv var på väg att föråldras; de konfronterade de nya ekonomiska, sociala och politiska förhållanden som växte fram i en industrialiserad värld. Somliga delar tidsmässigt in 1900-talet i modernism och postmodernism, medan åter andra ser båda som delar av samma rörelse.Men i en snävare mening är Modernismen enastående i sitt förhållande till Postmodernismen vad avser synen på rationalitet och socio-teknisk utveckling. (sv)
- Модерни́зм (итал. modernismo — «современное течение»; от лат. modernus — «современный, недавний») — это направление в искусстве, характеризуемое отрицанием предшественников, разрушением устоявшихся представлений, традиционных идей, форм, жанров и поиском новых способов восприятия и отражения действительности. Под модернизмом также понимают изменения в литературе, архитектуре и искусстве в конце XIX — начале XX века, направленные на разрыв с предшествующими художественными традициями, стремление к новому, условность стиля, поиск и обновление художественных форм. Модернизм — условное обозначение тенденций развития искусства, течений и школ, деятельности отдельных мастеров, стремящихся к обновлению художественного языка. В представлении модернистов авангард представляет собой пройденный этап и даже своеобразную новую классику, которую следует, как и старую классику, развивать, а не опровергать. Авангардизм кратковременен, он проявляется лишь в переломные моменты истории; модернизм перманентен, он отражает постоянное стремление к совершенствованию художественной формы. Понятие модернизма в искусстве некоторые исследователи иллюстрируют при помощи такого направления, как авангард. Российский философ В. П. Руднев следующим образом разъяснял различия понятий «модернизм» и «авангард»: «Авангард невозможен без скандала, эпатажа…Модернизм рождает новое исключительно в сфере художественной формы, в сфере художественного синтаксиса и семантики, не затрагивая сферу прагматики… Для модернистов характерна серьезная, углубленная работа над формой, не терпящая суеты, внешних эффектов и популистских или скандальных акций, привлекающих внимание публики. Модернисты работают скромно, уединенно, в тишине своих мастерских, и их эксперименты рассчитаны на медленное, постепенное усвоение избранным, узким кругом знатоков…Типичный модернист и типичный авангардист представляли собой совершенно различные характерологические радикалы. Вот типичные модернисты: сухопарый длинный Джойс, изнеженный Пруст; маленький, худой, как будто навек испуганный, Франц Кафка; длинные, худые Шостакович и Прокофьев; сухой маленький Игорь Стравинский. Все это шизоиды-аутисты, замкнутые в своем эстетическом мире. Невозможно их представить на площади или на эстраде эпатирующими публику… А вот авангардисты. Агрессивный, с громовым голосом, атлет Маяковский, так же атлетически сложенный, „съевший собаку“ на различного рода скандалах Луис Бунюэль; самовлюбленный до паранойи и при этом рассчитывающий каждый свой шаг Сальвадор Дали». Лебедев В. Ю. и Прилуцкий А. М. дают следующую характеристику основных отличий модернизма и авангарда, хотя и пересекающуюся с вышеприведенными, но несколько отличающуюся от них. Кроме явной хронологической неодновременности (авангард — атрибут XX в., появляется он не ранее конца XIX в., то есть позже модернизма), они имеют следующие основные принципиальные отличия. 1.
* Аксиологические — модернизм не порывает с традиционными культурными ценностями, так, художники-одиночки у Т. Манна развивают типажи романтических одиночек. Авангард не только осуществляет ценностный разрыв, но и открыто заявляет об этом. 2.
* Языковые (семантические) — модернизм не отказывается от традиционного языка искусства, но использует все его возможности «до предела». Авангард начинает коренным образом перестраивать язык, обычно двигаясь по пути примитивизации, подчас до «детскости», в то время как язык модернизма сложен и элитарен (при этом внешняя простота авангарда часто рассчитана на свою элиту). Важно обратить внимание на различие двух терминов — «модернизм» и «модерн», близких по звучанию в русском языке. «Модерн» обозначает период развития искусства конца XIX — начала XX века в стилевых течениях ар нуво, югендстиль, сецессион и других, затронувших главным образом архитектуру и декоративно-прикладное искусство. Характерные проявления эстетики модерна связаны с использованием асимметричных изогнутых линий и стилизованных растительных форм. «Модернизм» — широкое понятие, явление, отражающее многочисленные течения, тенденции и направления в культуре первой трети XX века, ориентированные на преодоление устоявшейся художественной традиции в целом и стремление к обновлению идей, форм, жанров и ценностей. (ru)
- Эпо́ха моде́рна, моде́рнити, иногда моде́рн (от англ. modernity «современность»; modern «современный») — понятие, означающее общество, изменённое в результате утверждения индустриализации, урбанизации, секуляризации, развития институтов государства и гражданского общества. Такое общество противопоставляется традиционному обществу и обществу постмодерна. В философских спорах на Западе понятие «модерн» (нем. die Moderne и англ. modernity) закрепилось как совокупное обозначение исторической эпохи нового и новейшего времени. При этом в русскоязычной литературе термин модернити используется для того, чтобы не путать его, во-первых, с современностью как таковой (как указанием на настоящее время, без ценностных коннотаций), а во-вторых — с эпохой модерна (периодом развития европейского искусства на рубеже XIX−XX вв., когда возник и получил развитие модернизм). Термин используется для описания весьма широкого временного спектра. Он может означать всё относящееся к послесредневековой истории Европы в контексте выделения четырёх исторических эпох: Античности, Средневековья, Классицизма, Постиндустриального общества. Можно выделить следующие признаки модернизированного общества:
* В модернизированном обществе люди начинают во всех областях жизни действовать рационально, в то время как в традиционном обществе люди действуют так, как поступали их отцы и деды.
* В модернизированном обществе достаточно высока как физическая, так и социальная мобильность населения. В традиционном обществе его члены обычно живут так же, как их отцы и деды. В модернизированном обществе человек зачастую живет не в том месте, где он родился, имеет иную профессию, чем его отец, и принадлежит к иной социальной группе.
* В модернизированном обществе человек должен обладать способностью приспосабливаться к изменяющейся среде. Оно задает новый ритм жизни. Так, крестьяне обычно напряженно работают лишь при выполнении сезонных сельскохозяйственных работ, сами определяют время труда и отдыха. Но когда крестьянин перебирается в город и становится наемным рабочим, то ему приходится напряженно работать каждый день в одном и том же темпе. Политики и предприниматели вынуждены быстро реагировать на происходящие во внешней среде изменения. Человек вынужден приспосабливаться к новой среде обитания, если на старом месте он потерял источник средств к существованию, ему необходимо устанавливать контакты с незнакомыми для него людьми, привыкать к новым духовным ценностям, характерным для того общества, в которое он влился.
* В модернизированном обществе имеются механизмы, которые обеспечивают возобновление экономического роста после любого кризиса. В традиционном же обществе экономический рост либо вообще отсутствует, либо происходит столь медленно, что в течение жизни многих поколений уровень доходов и образ жизни людей остаются практически неизменными.
* Модернизированное общество отличается от традиционного достаточно высоким уровнем гражданской культуры широких масс, что создает предпосылки для демократии. В традиционных же обществах типичной является авторитарная власть. Хотя демократические общества имелись и в античности (Древняя Греция, Древний Рим), и в Средние века (городские коммуны), но в них в политической жизни обычно участвовала лишь меньшая часть населения, они были неустойчивыми, постоянно подвергались ударам со стороны поддерживаемых народными массами тиранов-популистов. (ru)
- O historiador alemão Reinhart Koselleck compreende a emergência de uma nova concepção de História, no século XVIII, como o principal acontecimento que instaura a modernidade. Nesse cenário, os pensadores iluministas ganham um importante papel, na medida em que propagam uma filosofia do progresso centrada na ideia, cuja origem remonta à Descartes, de sujeito dotado de consciência e razão. A consequência disso foi a valorização da racionalidade como principal elemento para o conhecimento de mundo e o domínio da natureza. Koselleck tenta compreender o Iluminismo de acordo com seu contexto histórico, debruçando-se nas transformações estruturais da sociedade alemã que alteraram os conceitos políticos e sociais que faziam parte da organização da experiência do mundo ocidental. Um conceito que se destaca nesse contexto é o de História, que reunia três sentidos: a situação objetiva, a representação dela e a ciência a respeito. Esse deslocamento lexical ajuda a enfraquecer o antigo topos (historia magistra vitae), caracterizado pela ideia dos acontecimentos históricos como aprendizado exemplar, e a focar na singularidade e no movimento de cada elemento e acontecimento histórico. Assim, uma experiência de aceleração do tempo e o foco de visão dos indivíduos no futuro, em detrimento do passado, são latentes. É interessante notar a percepção de uma História onipresente e onisciente. Johann Gustav Droysen já dizia que "acima das histórias está a História". (pt)
- Modernitet är ett begrepp som betecknar den samhällsordning som växte fram ur upplysningen, baserat på rationella/vetenskapliga principer, individuella rättigheter och etablerade politiska system. (sv)
- 现代性（英語：modernity）是指現代社會的性質或特徵。 (zh)
- 現代主義（英語：Modernism）是一種20世紀的歐美世界的流行文化風格，以科學為基礎、重視有效邏輯、摒棄多元化審美的为特徵，甚至將國家元首的個人審美擴大為评判好壞的唯一標準。 關於“現代主義風格”的定義，一種講法是說把20世紀區分為現代時期與後現代時期，兩者是獨立的不同風格；另一種講法是把現代、後現代通通歸類為現代主義，它們只是同一個風格的不同時期。本文以前者的定義為主，其範圍是從19世紀末期和20世紀初期，有關後現代主義的部份請參見相關條目。 (zh)
- Модернізм (дослівно — «осучаснений», від лат. modernus — сучасний) — це філософський і мистецький рух, який поряд з культурними течіями та змінами виник через широкомасштабні та далекосяжні трансформації у західному суспільстві в кінці 19 — початку 20 століть. Серед факторів, що формували модернізм, були розвиток сучасних індустріальних суспільств та швидке зростання міст, а потім реакції на жахи Першої світової війни. Модернізм також відкинув визначеність мислення просвітництва, хоча багато модерністів також відкидали релігійну віру. Модернізм, як правило, включає діяльність та творіння тих, хто відчував традиційні форми мистецтва, архітектури, літератури, релігійної віри, філософії, соціальних організацій, діяльність щоденного життя і науки стали непристосованими до своїх завдань і застаріли в нове економічне, соціальне та політичне середовище сформованого повністю індустріалізованого світу. Заборона поета Езра Паунда 1934 р. «Зробити це новим!» був наріжним каменем підходу руху до того, що він бачив як застарілу культуру минулого. У цьому дусі його інновації, як роман потоку свідомості, атональна (або пантональна) та додекафонія музики, дивізіоністський живопис та абстрактне мистецтво, мали всі попередники у 19 столітті. Помітними характеристиками модернізму є самосвідомість та іронія стосовно літературних та соціальних традицій, що часто призводило до експериментів із формою, поряд із застосуванням прийомів, що привертали увагу до процесів та матеріалів, що використовуються при створенні картини, поеми, будівлі, творів мистецтва тощо. Модернізм явно відкинув ідеологію реалізму У той час як одні вчені бачать, як модернізм продовжується в 21 столітті, інші бачать, що він перетворюється на пізній модернізм або високий модернізм. Постмодернізм — це відхід від модернізму і спростовує його основні припущення. (uk)
- Модерн або епоха модерну (від англ. Modernity — сучасність; англ. modern — сучасний) — тема гуманітарних та соціальних наук, ансамбль конкретних соціокультурних норм, поглядів і практик, що виникли у період Нової історії внаслідок епох Відродження, Просвітництва 17 та 18 століття. Деякі коментатори вважають, що епоха модерну закінчилася 1930 р., Другою світовою війною в 1945 р., Або 1980-х або 1990-х роках; наступна епоха називається постмодернізмом. Термін «новітня історія» також використовується для позначення часових рамок після 1945 року, не привласнюючи їх ні до епохи модерну, ні до постмодерну (таким чином, «модерн» може використовуватися як назва певної епохи в минулому, на відміну від значення «сучасна ера»). Залежно від галузі «модерн» може стосуватися різних часових періодів або якостей. В історіографії XVII і XVIII століття зазвичай описуються як ранній модерн, тоді як довге XIX століття відповідає власне «модерній історії». Хоча вона включає широкий спектр взаємопов'язаних історичних процесів і культурних явищ (від моди до сучасної війни), вона також може посилатися на суб'єктивний або екзистенційний досвід умов, які вони створюють, та їх постійний вплив на людську культуру, інститути та політику . Як аналітична концепція та нормативний ідеал, модерн тісно пов'язаний з етосом філософського та естетичного модернізму; політичні та інтелектуальні течії, що перетинаються з Просвітництвом; і наступні події, такі як екзистенціалізм, модерне мистецтво, формальне становлення суспільної науки та сучасні антитетичні розробки, такі як марксизм. Він також охоплює соціальні відносини, пов'язані з піднесенням капіталізму, і зміна поглядів, пов'язаних із секуляризацією та постіндустріальним життям . До кінця 19 та 20 століть модерністське мистецтво, політика, наука та культура стали панувати не лише у Західній Європі та Північній Америці, а й майже у всіх цивілізованих районах земної кулі, зокрема рухи, які вважалися протилежними Заходу та глобалізації. Епоха модерну тісно пов'язана з розвитком індивідуалізму, капіталізму, урбанізації та вірою у можливості технологічного та політичного прогресу. Війни та інші сприйняті проблеми цієї епохи, багато з яких походять від наслідків швидких змін і пов'язаної з цим втрати сили традиційних релігійно-етичних норм, призвели до багатьох реакцій проти модерного розвитку. Оптимізм та віра в постійний прогрес останнім часом критикуються постмодернізмом, тоді як домінування Західної Європи та Англо-Америки над іншими континентами піддається критиці постколоніальної теорії. На думку Мішеля Фуко (класифікується як прихильник постмодернізму, хоча сам він відкинув ярлик «постмодернізм», розглядаючи його твір як «критичну історію модерну» (див., наприклад,), «модерн» як історична категорія позначена такими подіями, як допит чи відмова від традиції; пріоритетність індивідуалізму, свободи та формальної рівності; віра у неминучий соціальний, науково-технічний прогрес, раціоналізацію та професіоналізацію, рух від феодалізму (або аграризму) до капіталізму та ринкової економіки, індустріалізації, урбанізації та секуляризації, розвитку національної держави, представницької демократії, публічної освіти . У контексті історії мистецтва «модерність» (modernité) має обмежений сенс, «модерне мистецтво», що охоплює період прибл. 1860–1970. Використання терміна в цьому сенсі приписується Шарлю Бодлеру, який у своєму нарисі «The Painter of Modern Life» (1864). Позначав «швидкоплинний, ефемерний досвід життя в міському мегаполісі», і відповідальність, яку мистецтво повинне захопити цей досвід. У цьому сенсі термін стосується «певного відношення до часу, який характеризується інтенсивним історичним розривом, відкритістю до новизни майбутнього та посиленою чутливістю до того, що є унікальним для сьогодення». (uk)
|
| dbp:reference
|
- Kompridis, Nikolas. 2006. "The Idea of a New Beginning: A Romantic Source of Normativity and Freedom". In Philosophical Romanticism, edited by Nikolas Kompridis, 32–59. Abingdon, UK and New York: Routledge. (en)
- Kennington, Richard. 2004. On Modern Origins: Essays in Early Modern Philosophy, edited by Pamela Kraus and Frank Hunt. Lanham, Md.: Lexington Books. ; . (en)
- Alexander, Franz. 1931. "Psychoanalysis and Medicine" . Journal of the American Medical Association 96, no. 17:1351–1358. Reprinted in Mental Hygiene 16 : 63–84. Reprinted in Franz Alexander The Scope of Psychoanalysis, 1921–1961: Selected Papers, 483–500. New York: Basic Books, 1961. (en)
- O'Donnell, James J. 1979. Cassiodorus. Berkeley, California: University of California Press. . (en)
- Saul, John Ralston. 1992. Voltaire's Bastards: The Dictatorship of Reason in the West. New York: Free Press; Maxwell Macmillan International. . (en)
- Rosenau, Pauline Marie. 1992. Post-modernism and the Social Sciences: Insights, Inroads, and Intrusions. Princeton, N.J.: Princeton University Press. . (en)
- Delanty, Gerard. 2007. "Modernity." Blackwell Encyclopedia of Sociology, edited by George Ritzer. 11 vols. Malden, Mass.: Blackwell Publishing. . (en)
- Husserl, Edmund. 1931. Méditations cartésiennes.Introduction á la phénoménologie]], translated by Gabrielle Peiffer and Emmanuel Lévinas. Bibliothèque Société Francaise de Philosophie. Paris: A. Colin. (en)
- d'Alembert, Jean Le Rond. 2009 [1751]. "Preliminary Discourse", The Encyclopedia of Diderot & d'Alembert Collaborative Translation Project, translated by Richard N. Schwab and Walter . Ann Arbor: Scholarly Publishing Office of the University of Michigan Library . (en)
- Harriss, John. 2000. "The Second Great Transformation? Capitalism at the End of the Twentieth Century." In Poverty and Development into the 21st Century, revised edition, edited by Tim Allen and Alan Thomas, 325–42. Oxford and New York: Open University in association with Oxford University Press. . (en)
- Mandeville, Bernard. 1714. The Fable of the Bees, or, Private Vices, Publick Benefits. London: Printed for J. Roberts. Ninth edition, as The Fable of the Bees, or, Private Vices, Public Benefits ... with an Essay on Charity and Charity-Schools and a Search into the Nature of Society, to Which Is Added, a Vindication of the Book from the Aspersions Contained in a Presentment of the Grand Jury of Middlesex, and an Abusive Letter to the Lord C.. Edinburgh: Printed for W. Gray and W. Peter, 1755. (en)
- Bauman, Zygmunt. 1989. Modernity and the Holocaust. Cambridge: Polity Press.; Ithaca, N.Y.: Cornell University Press. ; , , . (en)
- Berman, Marshall. 1982. All That Is Solid Melts into Air: The Experience of Modernity. New York: Simon and Schuster. . London: Verso. . Paperback reprint New York: Viking Penguin, 1988. . (en)
- Adorno, Theodor W. 1973. Negative Dialectics, translated by E.B. Ashton. New York: Seabury Press; London: Routledge. (en)
- Foucault, Michel. 1975. Surveiller et punir: naissance de la prison. [Paris]: Gallimard. (en)
- Laughey, Dan. 2007. Key Themes in Media Theory. New York: University Open Press. (en)
- Rousseau, Jean-Jacques. 1997. The Discourses and Other Political Writings, edited and translated by Victor Gourevitch. Cambridge Texts in the History of Political Thought. Cambridge and New York: Cambridge University Press. ; . (en)
- Larraín, Jorge. 2000. "Identity and Modernity in Latin America". Cambridge, UK: Polity; Malden, MA: Blackwell. ; . (en)
- Kilby, Karen. 2004. "Balthasar and Karl Rahner". In The Cambridge Companion to Hans Urs von Balthasar, edited by Edward T. Oakes and David Moss, 256–68. Cambridge and New York: Cambridge University Press. . (en)
- Mansfield, Harvey. 1989. Taming the Prince. The Johns Hopkins University Press. (en)
- Giddens, Anthony. 1998. Conversations with Anthony Giddens: Making Sense of Modernity. Stanford, Calif.: Stanford University Press. . (en)
- James, Paul. 2015. "They Have Never Been Modern? Then What Is the Problem with Those Persians?". In Making Modernity from the Mashriq to the Maghreb, edited by Stephen Pascoe, Virginie Rey, and Paul James, 31–54. Melbourne: Arena Publications. (en)
- Cassirer, Ernst. 1944. An Essay on Man: An Introduction to a Philosophy of Human Culture. Chapter 1.3. New Haven: Yale University Press; London: H. Milford, Oxford University Press. Reprinted, Garden City, NY: Doubleday, 1953; New Haven: Yale University Press, 1962, 1972, 1992. . (en)
- Goldwin, Robert. 1987. "John Locke". In History of Political Philosophy, third edition, edited by Leo Strauss and Joseph Cropsey, 476–512. Chicago: University of Chicago Press. ; 0226777103 . (en)
- Berman, Marshall. 2010. All That Is Solid Melts Into Air: The Experience of Modernity. London and Brooklyn: Verso. (en)
- Strauss, Leo. 1987. "Niccolò Machiavelli". In History of Political Philosophy, third edition, edited by Leo Strauss and Joseph Cropsey, 296–317. Chicago: University of Chicago Press. ; . (en)
- Pius X. 1907. "Pascendi Dominici gregis" . Vatican website (en)
- Orwin, Clifford, and Nathan Tarcov. 1997. The Legacy of Rousseau. Chicago: University of Chicago Press. ; . (en)
- Hume, David. 1896 [1739]. A Treatise of Human Nature, edited by Sir Amherst Selby Bigge, K.C.B. Oxford: Clarendon Press. (en)
- Smith, Terry. 2003. "Modernity". Grove Art Online. Oxford Art Online. . (en)
- Fackenheim, Emil L. 1957. Martin Buber's Concept of Revelation. [Canada]: s.n. (en)
- Rahe, Paul A. 2006. Machiavelli's Liberal Republican Legacy. Cambridge and New York: Cambridge University Press. . (en)
- Vico, Giambattista. 1984. The New Science of Giambattista Vico: Unabridged Translation of the Third Edition , with the Addition of "Practice of the New Science, edited by Thomas Goddard Bergin and Max Harold Fisch. Cornell Paperbacks. Ithaca: Cornell University Press. . (en)
- Norris, Christopher. 1995. "Modernism." In The Oxford Companion to Philosophy, edited by Ted Honderich, 583. Oxford and New York: Oxford University Press. . (en)
- Heidegger, Martin. 1938. "Die Zeit des Weltbildes". Two English translations, both as "The Age of the World Picture", in Martin Heidegger, The Question Concerning Technology, and Other Essays, translated by William Lovitt, 115–54, Harper Colophon Books , and in Martin Heidegger, Off the Beaten Track, edited and translated by Julian Young and Kenneth Haynes, 57–85 . . (en)
- Osborne, Peter. 1992. "Modernity Is a Qualitative, Not a Chronological, Category: Notes on the Dialectics of Differential Historical Time". In Postmodernism and the Re-reading of Modernity, edited by Francis Barker, Peter Hulme, and Margaret Iversen. Essex Symposia, Literature, Politics, Theory. Manchester: Manchester University Press. . (en)
- Hall, Christopher A. 1990. "Back to the Fathers" . Christianity Today . (en)
- Freund, Walter. 1957. Modernus und andere Zeitbegriffe des Mittelalters. Neue Münstersche Beiträge zur Geschichtsforschung 4, Cologne and Graz: Böhlau Verlag. (en)
- Toulmin, Stephen Edelston. 1990. Cosmopolis: The Hidden Agenda of Modernity. New York: Free Press. . Paperback reprint 1992, Chicago: University of Chicago Press. . (en)
- Foucault, Michel. 1977. Discipline and Punish: The Birth of the Prison, translated by Alan Sheridan. London: Penguin Books, Ltd. . American edition, New York: Pantheon Books, 1978. . Second Vintage reprint edition, New York and Toronto: Vintage Books, 1995. (en)
- Strauss, Leo. 1958. Thoughts on Machiavelli. Chicago: University of Chicago Press. . (en)
- Eisenstadt, Shmuel Noah. 2003. Comparative Civilizations and Multiple Modernities, 2 vols. Leiden and Boston: Brill. (en)
- Rosen, Stanley. 1987. "Benedict Spinoza". In History of Political Philosophy, third edition, edited by Leo Strauss and Joseph Cropsey, 456–475. Chicago: University of Chicago Press. (en)
- Regilme, Salvador Santino F., Jr. 2012. "Social Discipline, Democracy, and Modernity: Are They All Uniquely 'European'?". Hamburg Review of Social Sciences 6, no. 3 / 7. no. 1:94–117. (en)
- Berns, Laurence. 1987. "Thomas Hobbes". In History of Political Philosophy, third edition, edited by Leo Strauss and Joseph Cropsey, 369–420. Chicago: University of Chicago Press. (en)
- Pius X. 1910. "The Oath Against Modernism". Papal Encyclicals Online . (en)
- Calinescu, Matei. 1987. "Five Faces of Modernity: Modernism, Avant-garde, Decadence, Kitsch, Postmodernism". Durham: Duke University Press. . (en)
- Bock, Gisela, Quentin Skinner, and Maurizio Viroli. 1990. Machiavelli and Republicanism. Ideas in Context. Cambridge and New York: Cambridge University Press. . (en)
- Bauman, Zygmunt. 2000. "Liquid Modernity". Cambridge: Polity Press. . (en)
- Barker, Chris. 2005. Cultural Studies: Theory and Practice. London: Sage. . (en)
- Bacon, Francis. 1828. Of the Proficience and Advancement of Learning, Divine and Human. London: J. F. Dove. (en)
- Call, Lewis. 2003. Postmodern Anarchism. Lanham, Boulder, New York and Oxford: Lexington Books. . (en)
- Baudelaire, Charles. 1964. The Painter of Modern Life and Other Essays, edited and translated by Jonathan Mayne. London: Phaidon Press. (en)
- Henry, John. 2004. "Science and the Coming of Enlightenment" in The Enlightenment World, edited by Martin Fitzpatrick et al. (en)
- Hartmann, Wilfried. 1974. "'Modernus' und 'Antiquus': Zur Verbreitung und Bedeutung dieser Bezeichnungen in der wissenschaftlichen Literatur vom 9. bis zum 12. Jahrhundert". In Antiqui und Moderni: Traditionsbewußtsein und Fortschrittsbewußtsein im späten Mittelalter, edited by Albert Zimmermann, 21–39. Miscellanea Mediaevalia 9. Berlin and New York: Walter de Gruyter. (en)
- Leppert, Richard. 2004. "The Social Discipline of Listening." In Aural Cultures, edited by Jim Drobnick, 19–35. Toronto: YYZ Books; Banff: Walter Phillips Gallery Editions. . (en)
|
| rdfs:comment
|
- Moderna (z lat. modernus, nynější, nový) je velmi obecné označení pro různé umělecké, filosofické i náboženské proudy, které se vesměs vymezují proti nějakým předchozím a starším. V širším slova smyslu i označení pro modernitu, životní styl a postoje současné doby, pro evropský (západní) novověk, případně i jen jeho novější část. (cs)
- Modernismo (1600-) estas la reganta filozofio aŭ mondbildo de la , la postkristana mondkoncepto de la Okcidento. (eo)
- Moderne bezeichnet historisch einen Umbruch in zahlreichen Lebensbereichen gegenüber der Tradition, bedingt durch Industrielle Revolution, Aufklärung und Säkularisierung. In der Philosophiegeschichte fällt der Beginn der Moderne mit dem Skeptizismus der Vordenker der Aufklärung (Montaigne, Descartes, Spinoza) zusammen. Die Moderne folgt als Teil der Neuzeit auf die Frühe Neuzeit und dauert je nach Definition bis in die Gegenwart an oder endete im zwanzigsten Jahrhundert. (de)
- El movimiento moderno es tanto un movimiento filosófico como un movimiento cultural y artístico que surgió de amplias transformaciones en la sociedad occidental durante finales del siglo XIX y principios del XX. El movimiento evidenció un deseo de creación de nuevas formas de arte, filosofía y organización social que reflejaran el emergente nuevo mundo industrial, incluyendo características con formas, hasta entonces inéditas, de urbanización, tecnología y guerra. Los artistas intentaron apartarse de las formas de arte tradicionales, que consideraban anticuadas u obsoletas. Entre otras innovaciones del movimiento se pueden encontrar el arte abstracto, la novela de monólogo interior, el cine de montaje, la música atonal y dodecafónica o la pintura divisionista. (es)
- Modernisme ialah konsep yang berhubungan dengan hubungan manusia dengan lingkungan sekitarnya pada zaman modern. Konsep modernisme ini meliputi banyak bidang ilmu (termasuk seni dan sastra) dan setiap bidang ilmu tersebut memiliki perdebatan mengenai apa itu 'modernisme'. Walaupun demikian, 'modernisme' pada umumnya dilihat sebagai reaksi individu dan kelompok terhadap dunia 'modern', dan dunia modern ini dianggap sebagai dunia yang dipengaruhi oleh praktik dan teori kapitalisme, industrialisme, dan negara-bangsa. (in)
- 근대성이란 근대의 특질을 표현하는 용어이다. 사전적 의미의 근대성이란 봉건적이거나 전제적인 면을 벗어난 성질이나 특징을 의미한다. 근대라는 용어가 결코 좁지 않은 시기를 총람하는 것이므로, 근대성이라는 용어는 전후 문맥에 따라 그 의미를 파악해야 한다. 패션부터 현대전에 이르기까지 상호 관련된 다양한 역사적 프로세스와 문화적 현상을 아우르지만, 종속적인 경험, 그리고 인간 문화, 제도, 정치에 대한 진행 중인 영향을 가리킬 수도 있다. 근대는 역사 시기를 삼등분하는 조건에 대입해, '탈근대'의 개념으로 보기도 한다. 역사 시대의 삼등분이란, 역사를 고대, 중세, 그리고 근대로 나누는 것을 말한다. 이러한 근대는 특히 1870년부터 1910년 사이의 한 시기에 시작된 시기라고 보기도 하고, 오늘날에는 1910년에서 1960년 사이의 시기라고 보기도 한다. 한국의 역사에서 근대는 흔히 1862년부터로 보며, 1862년은 고종의 즉위년도와도 같다. 이 시기부터 흥선대원군의 사회 개혁이 시작되어 소위 세도정치가 막을 내리는 등, 본격적인 근대화의 길에 들어섰다 하여 흔히 이 시기부터 근대로 구분한다. 1802년이나 혹은 그 이후로 보는 견해도 있다. (ko)
- モダニズム（英語: modernism）とは、 1.
* 近代主義のこと。 2.
* 20世紀初頭に各分野で起こった実験的な芸術運動。モダンアートともいう（本項で詳述）。 3.
* 19世紀の末、カトリック教会で起こった運動で、現代にふさわしい信仰を主張したが、異端とされた。 4.
* スペイン語やポルトガル語におけるモダニズム運動は、モデルニスモを参照のこと。 モダニズムは20世紀以降に起こった芸術運動、特に第一次世界大戦以後（戦間期）の1920年代を中心にした前衛的な動向を指す。従来の19世紀芸術に対して、伝統的な枠組にとらわれない表現を追求した。 (ja)
- Modernisme is het totaal van vernieuwende stromingen in de kunsten en de westerse maatschappij die vanaf het eind van de 19e eeuw opkwamen als reactie op het estheticisme en realisme in de toenmalige kunst. Vanaf de tweede helft van de twintigste eeuw ging het modernisme over in het postmodernisme, dat deels een reactie op en deels een radicale voortzetting van het modernisme is. Vooral na de Eerste Wereldoorlog komen de modernisten in verzet tegen de traditionele opvattingen en vormen van kunst, architectuur, literatuur, geloof, sociale organisatie en het dagelijks leven. De moderne roman, het moderne toneel, de architectuur en de poëzie moesten vernieuwd worden zodat zij de moderne geïndustrialiseerde maatschappij beter weerspiegelden. (nl)
- 모더니즘(영어: modernism) 또는 근대주의(近代主義)는 종래의 예술, 건축, 문학, 종교적 신앙, 철학, 사회조직, 일상 생활 및 과학 등의 전통적인 기반에서 급진적으로 벗어나려는 20세기 서구 문학, 예술상의 경향이다. 현대 문명에 대하여 비판적이고 미래에 대해서는 디스토피아적(반유토피아적)이며 새롭고 혁신적인 문화의 창조를 추구한다. 전통이나 권위 등에 반대하여, 근대의 과학이나 문화에 의해서 자유·평등한 근대인으로서 살아가려는 개인주의의 입장을 말하며, 기계 문명이나 도시 생활의 근대성 또는 미학적 근대주의와 서양 미술 전반의 보편적인 감각을 중시하는 경향도 지칭한다. (ko)
- Modernitet är ett begrepp som betecknar den samhällsordning som växte fram ur upplysningen, baserat på rationella/vetenskapliga principer, individuella rättigheter och etablerade politiska system. (sv)
- 现代性（英語：modernity）是指現代社會的性質或特徵。 (zh)
- 現代主義（英語：Modernism）是一種20世紀的歐美世界的流行文化風格，以科學為基礎、重視有效邏輯、摒棄多元化審美的为特徵，甚至將國家元首的個人審美擴大為评判好壞的唯一標準。 關於“現代主義風格”的定義，一種講法是說把20世紀區分為現代時期與後現代時期，兩者是獨立的不同風格；另一種講法是把現代、後現代通通歸類為現代主義，它們只是同一個風格的不同時期。本文以前者的定義為主，其範圍是從19世紀末期和20世紀初期，有關後現代主義的部份請參見相關條目。 (zh)
- الحداثة أو العصرنة تحديث وتجديد ما هو قديم وهو مصطلح يبرز في المجال الثقافي والفكري التاريخي ليدل على مرحلة التطور التي طبعت أوروبا بشكل خاص في مرحلة العصور الحديثة. بشكل مبسط، يمكن تقسيم التاريخ إلى خمسة أجزاء: ما قبل التاريخ، التاريخ القديم، العصور الوسطى، العصر الحديث . (ar)
- الحداثة هي حركة فلسفية وفنية نشأت، إلى جانب الاتجاهات الثقافية والتغيرات، من تحولات واسعة النطاق وبعيدة المدى في العالم الغربي خلال أواخر القرن التاسع عشر وأوائل القرن العشرين. من ضمن العوامل التي صاغت الحداثة تطور المجتمعات الصناعية الحديثة ونمو المدن السريع، ولاحقًا ردود الفعل على أهوال الحرب العالمية الأولى. رفضت الحداثة قطعية التفكير التنويري، على الرغم من أن العديد من الحداثيين رفضوا المعتقدات الدينية أيضًا. في حين يرى بعض العلماء أن الحداثة تستمر حتى القرن الحادي والعشرين، يرى آخرون أنها تتطور لتصبح حداثة متأخرة أو حداثة عليا. ما بعد الحداثة هو خروج عن الحداثة ودحض افتراضاتها الأساسية. (ar)
- El concepte de modernitat abasta una sèrie de moviments culturals que es van desenvolupar a les societats occidentals de finals del segle xix i del segle xx, en els camps de l'art, de l'arquitectura de la música, de literatura i el catolicisme (vegeu crisi modernista). Va començar a ser utilitzada, retrospectivament, per l'autodenominada postmodernitat en termes filosòfics, o per la segona modernitat en termes sociològics. (ca)
- Modernita či modernost (z lat. modernus, nynější, nový) je obecně současná a nedávná doba a to, co ji charakterizuje, často zejména ve smyslu nového a . Slovo modernita se také používá jako synonymum pro novověk (období dějin zhruba od 16. století) a modernu (kulturní směry od konce 19. do druhé třetiny 20. století). V humanitních a společenských vědách slovo modernita označuje sociální a kulturní charakteristiky novověké společnosti, tedy soubor konkrétních sociokulturních norem, postojů a praktik, které vznikaly nejdříve v Evropě počínaje renesancí přes osvícenství 17. a 18. století a dobu vrcholně moderní společnosti v 19. a raném 20. století, kdy se začaly rychle šířit po celém světě (globalizace), až po současnost. (cs)
- Ο μοντερνισμός, με την ευρύτερη έννοια της λέξης, είναι η μοντέρνα σκέψη και η πρακτική της εφαρμογή, στο πλαίσιο της . Ο όρος περιγράφει ωστόσο και ένα πλέγμα θέσεων, αντιλήψεων και κινημάτων τα οποία εμφανίστηκαν στην τέχνη, στην πολιτική και τη φιλοσοφία από τα τέλη του 19ου αιώνα, υπό την πίεση των πρωτοφανών αλλαγών τις οποίες είχαν επιφέρει στη Δύση η νεωτερικότητα, ο καπιταλισμός και η σαρωτική τεχνολογική εξέλιξη μετά τον Διαφωτισμό, για να επικρατήσουν καθολικά μέχρι και τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο. (el)
- La Modernidad es una categoría que hace referencia a los procesos sociales e históricos que tienen sus orígenes en Europa a partir de la emergencia ocasionada desde el Renacimiento. El movimiento propone que cada ciudadano (hombre libre) fije sus metas según su propia voluntad. Esta se alcanza de una manera lógica y racional, es decir, sistemáticamente dándole sentido a la vida. Por cuestiones de manejo político y de poder, se trata de imponer la lógica y la razón, negándose a la práctica de los valores tradicionales o impuestos por la autoridad. (es)
- Modernismoa XIX. mendearen amaieran eta XX.aren hasieran mendebaldeko gizartean izandako eraldaketa handietatik sortu zen mugimendu filosofiko eta artistiko bat da. Mugimenduak arte, filosofia eta gizarte antolakuntza forma berriak sortzeko nahia islatzen zuen, sortu berri zen industria munduaren ardatz zirenak, hala nola hirigintza, teknologia berriak eta gerra bezalako ezaugarriak barne. Artistak arte-modu tradizionaletatik aldentzen saiatu ziren, zaharkitu edo zaharkitutzat jotzen zituztelako. Ezra Pound poetak 1934an “Egin berria” (Make it New) agindua izan zen mugimenduaren planteamenduaren ukitua. (eu)
- Modernitatea filosofia eta soziologiari loturiko kontzeptua da, zeinaren bidez arrazoian oinarritutako gizartea definitzen den. Modernitatea, horrela, gizarte post-tradizionala da, besteak beste industrialismoak, kapitalismoak, sekularizazioak eta nazio-estatuak ezaugarritutakoa. Modernitatearen ezaugarri nagusienetakoa aurrerapenaren edo progresoaren ideian ipinitako indarra da. Modernitatean, hortaz, utopia kolektiboek (zentzu oso desberdinekoak izan arren) indarra izango dute. (eu)
- Le modernisme est un courant spécifique à l'art du XXe siècle qui trouverait son apogée au moment de la Première Guerre mondiale ou dans les années suivantes et qui prendrait fin dans les années 1930 ou dans les années 1950 et même plus tard. On passerait alors du modernisme au postmodernisme. Le mot « modernisme » utilisé surtout dans les années 1960 désigne rétrospectivement cette période. (fr)
- Modernity, a topic in the humanities and social sciences, is both a historical period (the modern era) and the ensemble of particular norms, attitudes and practices that arose in the wake of the Renaissance—in the "Age of Reason" of 17th-century thought and the 18th-century "Enlightenment". Some commentators consider the era of modernity to have ended by 1930, with World War II in 1945, or the 1980s or 1990s; the following era is called postmodernity. The term "contemporary history" is also used to refer to the post-1945 timeframe, without assigning it to either the modern or postmodern era. (Thus "modern" may be used as a name of a particular era in the past, as opposed to meaning "the current era".) (en)
- La modernité est un concept désignant l’idée d'agir en conformité avec son temps et non plus en fonction de valeurs, considérées de facto comme « dépassées ». Les philosophes, anthropologues et sociologues traitent principalement de ce concept mais aussi les historiens, quand ils qualifient de « moderne » une des époques qu'ils étudient. Si bien que l'adjectif « moderne » est entré dans le langage usuel. (fr)
- Modernitas adalah jargon yang digunakan dalam ilmu humaniora dan ilmu sosial untuk menyebut sebuah periode sejarah (era modern) dan campuran , perilaku, dan praktik sosial-budaya tertentu yang muncul di Eropa pasca-abad pertengahan dan berkembang di seluruh dunia sejak saat itu. Meski turut mencakup berbagai proses sejarah dan fenomena budaya yang saling terkait (dari tata busana sampai perang modern), modernitas juga dapat mengacu pada pengalaman subjektif atau eksistensial terhadap suasana yang ada serta dampaknya terhadap kebudayaan manusia, lembaga, dan politik . (in)
- Il termine modernità (modernité) venne utilizzato per la prima volta dal poeta decadente francese Charles Baudelaire per designare la sfuggevole ed effimera esperienza della vita condotta all'interno della metropoli e della città, e anche la responsabilità che l'arte ha di catturare quell'esperienza e di esprimerla nelle forme più disparate, suggestive ed originali. (it)
- Il modernismo è un movimento filosofico-estetico che, in linea con i cambiamenti culturali del suo tempo, nacque dalle enormi trasformazioni della società occidentale durante la fine del XIX secolo e l'inizio del XX. Tra i fattori che determinarono il modernismo c'erano lo sviluppo delle moderne società industriali e la rapida crescita dell'urbanizzazione, seguite poi dalle reazioni di orrore alla devastazione della prima guerra mondiale. Il modernismo si contrappose spesso alle certezze del pensiero illuminista, e molti modernisti si opposero alla fede religiosa. (it)
- Nowoczesność (ang. modernity, fr. modernité) – w filozofii postawa zakładająca prymat rozumu jako transcendentalnej normy społecznej. Okresem rozkwitu idei związanych z nowoczesnością jest okres oświecenia. Powstanie postmodernizmu (po-nowoczesność) wiązane jest z klęską lub odrzuceniem projektu nowoczesności. (pl)
- O historiador alemão Reinhart Koselleck compreende a emergência de uma nova concepção de História, no século XVIII, como o principal acontecimento que instaura a modernidade. Nesse cenário, os pensadores iluministas ganham um importante papel, na medida em que propagam uma filosofia do progresso centrada na ideia, cuja origem remonta à Descartes, de sujeito dotado de consciência e razão. A consequência disso foi a valorização da racionalidade como principal elemento para o conhecimento de mundo e o domínio da natureza. (pt)
- Chama-se genericamente modernismo (ou movimento modernista) ao conjunto de movimentos culturais, escolas e estilos que permearam as artes e o design da primeira metade do século XX. Apesar de ser possível encontrar pontos de convergência entre os vários movimentos, eles em geral se diferenciam e até mesmo se antagonizam. Encaixam-se nesta classificação, dentre outros campos culturais, a literatura, a arquitetura, o design, a pintura, a escultura, o teatro e a música modernas. (pt)
- Эпо́ха моде́рна, моде́рнити, иногда моде́рн (от англ. modernity «современность»; modern «современный») — понятие, означающее общество, изменённое в результате утверждения индустриализации, урбанизации, секуляризации, развития институтов государства и гражданского общества. Такое общество противопоставляется традиционному обществу и обществу постмодерна. В философских спорах на Западе понятие «модерн» (нем. die Moderne и англ. modernity) закрепилось как совокупное обозначение исторической эпохи нового и новейшего времени. Можно выделить следующие признаки модернизированного общества: (ru)
- Модерни́зм (итал. modernismo — «современное течение»; от лат. modernus — «современный, недавний») — это направление в искусстве, характеризуемое отрицанием предшественников, разрушением устоявшихся представлений, традиционных идей, форм, жанров и поиском новых способов восприятия и отражения действительности. Под модернизмом также понимают изменения в литературе, архитектуре и искусстве в конце XIX — начале XX века, направленные на разрыв с предшествующими художественными традициями, стремление к новому, условность стиля, поиск и обновление художественных форм. (ru)
- Modernism är en kulturell rörelse inom västerländsk kultur på det sena 1800-talet och tidiga 1900-talet synlig inom konst, arkitektur, musik och litteratur. På en grundläggande nivå kan modernism beskrivas som ett experimenterande av den mänskliga upplevelsen och graden av självmedvetenhet, karakteriserad av avvikelser från samhällets normer. (sv)
- Модернізм (дослівно — «осучаснений», від лат. modernus — сучасний) — це філософський і мистецький рух, який поряд з культурними течіями та змінами виник через широкомасштабні та далекосяжні трансформації у західному суспільстві в кінці 19 — початку 20 століть. Серед факторів, що формували модернізм, були розвиток сучасних індустріальних суспільств та швидке зростання міст, а потім реакції на жахи Першої світової війни. Модернізм також відкинув визначеність мислення просвітництва, хоча багато модерністів також відкидали релігійну віру. (uk)
- Модерн або епоха модерну (від англ. Modernity — сучасність; англ. modern — сучасний) — тема гуманітарних та соціальних наук, ансамбль конкретних соціокультурних норм, поглядів і практик, що виникли у період Нової історії внаслідок епох Відродження, Просвітництва 17 та 18 століття. Деякі коментатори вважають, що епоха модерну закінчилася 1930 р., Другою світовою війною в 1945 р., Або 1980-х або 1990-х роках; наступна епоха називається постмодернізмом. Термін «новітня історія» також використовується для позначення часових рамок після 1945 року, не привласнюючи їх ні до епохи модерну, ні до постмодерну (таким чином, «модерн» може використовуватися як назва певної епохи в минулому, на відміну від значення «сучасна ера»). (uk)
|
