| dbo:abstract
|
- La teoria de Milanković postula que les variacions orbitals són les principals causants dels períodes glacials i interglacials de l'Holocè. Si bé la lluminositat solar es manté pràcticament constant al llarg de milions d'anys no ocorre el mateix amb l'òrbita terrestre. Aquesta oscil·la periòdicament fent que la quantitat mitjana de radiació que rep cada hemisferi fluctuï al llarg del temps. I són aquestes variacions les que provoquen les pulsacions glacials a manera d'estius i hiverns de llarg període. Són els anomenats períodes glacials i interglacials. Cal tenir en compte diversos factors que contribueixen a modificar les característiques orbitals fent que la insolació mitjana en l'un i l'altre hemisferi varia encara que no ho faci el flux radiant global. L'excentricitat, la inclinació axial, i la precessió de l'òrbita de la Terra varien en el transcurs del temps produint les glaciacions del Quaternari cada 100.000 anys. L'eix de la Terra completa el seu cicle de precessió cada 25.800 anys. Al mateix temps l'eix major de l'òrbita de la Terra gira, en uns 22.000 anys. A més, la inclinació de l'eix de la Terra canvia entre 21,5 graus i 24,5 graus en un cicle de 41.000 anys. L'eix de la Terra té ara una inclinació de 23,5º respecte al pla de l'eclíptica. (ca)
- دورات ميلانكوفيتش أو آلية ميلانكوفيتش هي آلية التغيرات المناخية التي فسرها العالم ميلانكوفيتش milankovitch mechanism عام 1930 بالتغير المطرد والدوري في زاوية ميل محور دوران الأرض بالنسبة إلى مستوى مدار الأرض حول الشمس، وزاوية الميل هذه تتراوح دائمًا بين 21.8ْ و 23.44ْ، وطول فترة التراوح الدورية هذه 40 ألف سنة، ومقدار زاوية الميل حالياً بحدود 23.44 درجة، وهي في حالة تناقص نحو حدها الأدنى بمقدار 0.00013 درجة سنوياً، وعندما يصل ميل محور الأرض إلى أعظمه يصبح الفارق بين حرارة الصيف والشتاء على أشده، ولآلية ميلانكوفيتش تأثير فقط على التوزع الفصلي والجغرافي للأشعة الشمسية فوق سطح الأرض، مع بقاء الكميات السنوية ثابتة، ففائض في فصل يعوض بنقص في فصل آخر، وفائض في منطقة جغرافية يقابله نقص في منطقة أخرى وهكذا. (ar)
- Milankovičova teorie nebo Milankovičovy (klimatické) cykly jsou kvaziperiodicky se opakující systematické změny v příjmu slunečního záření, způsobené výkyvy v oběhu Země tělesa kolem Slunce v kombinaci s nehomogenitou příjmu Zemí (různé albedo či možnost zalednění na různých hemisférách). Tyto změny mohou na Zemi ovlivňovat řadu klimatických parametrů, jako například změny podnebí ale ovlivňují i další geologické činitele jako je např. cyklická sedimentace. (cs)
- Milankoviĉ-cikloj (Milanković- se oni konservas la originalan literumon en serba lingvo; aŭ Milankovitch- laŭ la angla transskribado de la nomo) priskribas la kolektivan efikojn de la ŝanĝoj en la teraj movadoj sur ĝia klimato. Ili estis nomitaj laŭ la serba terfizikisto kaj astroscientisto Milutin Milanković, kiu en la 1920 teoriigis ke la variadoj en la ekscentreco, la aksa dekliniĝo kaj la precesio de la tera orbito forte influas la klimatajn skemojn sur la Tero, tra orbita devigo. (eo)
- Bei den Milanković-Zyklen (nach dem serbischen Mathematiker Milutin Milanković, 1879–1958) handelt es sich um langperiodische Veränderungen der globalen Verteilung der auf der Erde eintreffenden Sonnenstrahlung über die jährliche Schwankungsbreite hinaus. Die Erdbahn um die Sonne, die Präzession der Erdrotationsachse sowie die Neigung der Erdachse und damit die wechselnden Einfallswinkel der Sonneneinstrahlung auf der Nord- und Südhemisphäre unterliegen verschiedenen Orbitalzeitskalen mit einer Dauer von 25.800 bis etwa 100.000 beziehungsweise 405.000 Jahren. Sie erklären teilweise die natürlichen Klimaveränderungen vor allem während des Quartärs und sind daher für die Klimatologie und Paläoklimatologie von großer Bedeutung. Die Grundidee von Milanković bestand darin, dass die astronomisch bedingte Variabilität der nordhemisphärischen Sonneneinstrahlung das Wachstum und Abschmelzen großer Eisschilde in hohem Maße mitbestimmte und damit – unter Mitwirkung der Eis-Albedo-Rückkopplung – eine Steuerfunktion für den Beginn und das Ende der verschiedenen Kaltzeitphasen ausübte. Somit entstand mit der Milanković-Theorie erstmals ein allgemein akzeptiertes Erklärungsmodell für die Ursache der pleistozänen Vereisungsprozesse. In der paläoklimatologischen Forschung werden die Milanković-Zyklen vielfach für Klimarekonstruktionen des Känozoikums herangezogen, wobei sie zum Beispiel vor 33,9 Millionen Jahren einen nachhaltigen Einfluss auf die Entstehung des antarktischen Eisschilds und dem damit verbundenen Beginn des känozoischen Eiszeitalters ausübten. Auch während der quartären Kaltzeitphasen spiegelt sich ihr zyklischer Wechsel auf die synchron verlaufende Fluktuation der südpolaren Eisbedeckung deutlich wider. In letzter Zeit werden die Zyklen verstärkt zur Analyse markanter Klimawechsel des Erdmittelalters (Mesozoikum) und des Erdaltertums (Paläozoikum) eingesetzt, auch unter Berücksichtigung ihrer Entwicklung in der ferneren Zukunft. Ihr Schwerpunkt liegt jedoch nach wie vor in der Erforschung der jüngeren Erdgeschichte, insbesondere des Quartärs. (de)
- Los variaciones orbitales o ciclos de Milanković describen los efectos conjuntos que los cambios en los movimientos de la Tierra provocan en el clima a lo largo de miles de años. El término fue acuñado tras los estudios realizados por el astrónomo y geofísico serbio Milutin Milanković. En la década de 1920, teorizó que las variaciones resultantes provocaban cambios cíclicos en la radiación solar que llega a la superficie terrestre y que ello influía considerablemente en los patrones de los cambios climáticos sobre la Tierra. Algunas teorías astronómicas similares habían sido anticipadas durante el siglo XIX por , James Croll y otros, pero su verificación era compleja debido a la ausencia de datos fósiles relevantes y porque tampoco estaba claro qué períodos fueron importantes en el pasado para comprobarlo. En la actualidad, los materiales geológicos sobre la superficie de la Tierra que no han cambiado durante miles de años están siendo estudiados por los especialistas para averiguar los cambios en la climatología terrestre. Pese a que muchos de ellos son consistentes con la hipótesis de las teorías de Milankovitch, hay un conjunto de los mismos que las hipótesis predecibles no son capaces de explicar. (es)
- Milankovitch cycles describe the collective effects of changes in the Earth's movements on its climate over thousands of years. The term was coined and named after Serbian geophysicist and astronomer Milutin Milanković. In the 1920s, he hypothesized that variations in eccentricity, axial tilt, and precession combined to result in cyclical variations in the intra-annual and latitudinal distribution of solar radiation at the Earth's surface, and that this orbital forcing strongly influenced the Earth's climatic patterns. Similar astronomical hypotheses had been advanced in the 19th century by Joseph Adhemar, James Croll, and others, but verification was difficult because there was no reliably dated evidence, and because it was unclear which periods were important. In recent years, materials on Earth that have been unchanged for millennia (obtained via ice, rock, and deep ocean sediment cores) have been studied to indicate the history of Earth's climate. Although broadly consistent with the Milankovitch hypothesis, a number of are not explained by the hypothesis. (en)
- Siklus Milankovitch adalah suatu teori yang memberikan penjelasan mengenai variasi siklus pergerakan yang dialami bumi selama 100.000 dan 400.000 tahun. Dalam teorinya, Milankovitch memaparkan mengenai tiga hal yang dialami oleh bumi sehingga menghasilkan perubahan iklim akibat perbedaan intensitas radiasi matahari di permukaan bumi. (in)
- Les paramètres de Milanković sont les paramètres astronomiques qui engendrent des variations cycliques du climat terrestre, les cycles de Milanković. Ces paramètres sont l'excentricité, l'obliquité et la précession des équinoxes. Les paramètres de Milankovitch sont notamment utilisés dans le cadre de la théorie astronomique des paléoclimats. Joseph-Alphonse Adhémar (1797-1862), James Croll (1821–1890) et Milutin Milanković (1879-1958) sont les principaux scientifiques ayant avancé l'idée que ces trois paramètres interviennent dans les variations climatiques naturelles, en particulier sur Terre. Cette hypothèse n'a cependant reçu l'appui de données expérimentales cohérentes qu'en 1976, avec l'article fondamental de (en), John Imbrie et Nicholas Shackleton. Ces changements climatiques naturels ont pour principale conséquence les périodes glaciaires et interglaciaires. Leur étude en termes de phénomènes périodiques est du ressort de la cyclostratigraphie. (fr)
- 밀란코비치 이론은 지구의 기후를 변화시키는 지구 자체 운동의 집합적인 효과를 설명하는 이론이다. 구 유고슬라비아 세르비아의 기술자이며 수학자이자 천문학자인 밀루틴 밀란코비치(1879년 5월 28일 - 1958년 12월 12일)의 이름이 붙여졌으며, 밀루틴 밀란코비치는 제1차 세계 대전 중 억류되어 있는 동안 이 이론을 연구하였다.밀루틴 밀란코비치는 지구 공전 궤도 이심률과 자전축 경사의 변화, 세차운동이 지구의 기후 변화 패턴을 결정한다는 수학적인 가설을 세웠다. 지구의 자전축은 도는 팽이처럼 요동을 하면서 약 26,000년마다 한 바퀴 세차운동을 한다. 한편 지구의 타원 궤도의 축도 반대 방향으로 훨씬 서서히 회전한다. 이러한 운동들은 춘분점과 추분점을 23,000년 주기로 서서히 이동시킨다. 또한 황도면에 대한 지구 자전축의 경사는 41,000년을 주기로 21.5°에서 24.5° 사이를 오르내리는데 현재의 각도는 23.44°이며 서서히 줄어들고 있다. 또다른 천문학적 기후 변화 이론들이 프랑스 수학자인 와 스코틀랜드 지질학자 등에 의해 제시되었지만, 신뢰성 있는 연대의 증거들이 부족했고 어느 주기가 더 중요한지에 대한 논란 때문에 검증이 어려웠다. 그러다 를 통해 천문학적인 요동이 산소 동위원소의 변동과 상호 관계가 있다는 것이 통계학적으로 알려지면서 지구 기후 변화에 대한 천문학적 이론이 지지를 받기 시작했다. (ko)
- ミランコビッチ・サイクル（Milankovitch cycle）とは、地球の公転軌道の離心率の周期的変化、自転軸の傾きの周期的変化、自転軸の歳差運動という3つの要因により、日射量が変動する周期である。1920 - 1930年代に、セルビアの地球物理学者ミルティン・ミランコビッチ（Milutin Milanković）は、地球の離心率の周期的変化、地軸の傾きの周期的変化、自転軸の歳差運動の三つの要素が地球の気候に影響を与えると仮説をたて、実際に地球に入射する日射量の緯度分布と季節変化について当時得られる最高精度の公転軌道変化の理論を用いて非常に正確な日射量長周期変化を計算し、間もなくして放射性同位体を用いた海水温の調査で、その仮説を裏付けた。 (ja)
- I cicli di Milanković sono gli effetti collettivi delle variazioni cicliche dei parametri orbitali della Terra sul suo clima. Prendono il nome dall'ingegnere civile e matematico serbo Milutin Milanković. L'eccentricità orbitale, l'inclinazione assiale e la precessione dell'orbita terrestre variano periodicamente e danno luogo, quando i loro effetti sono in fase, a glaciazioni ogni circa 100 000 anni durante l'era glaciale del Quaternario. L'asse terrestre completa un ciclo di precessione ogni 26 000 anni e l'orbita ellittica ruota compiendo un ciclo ogni 22 000 anni. Inoltre, l'angolo tra l'asse terrestre e la normale del piano orbitale varia ciclicamente tra 22,5° e 24,5°, con un periodo di 41 000 anni. La teoria di Milanković sui cambiamenti climatici non risulta tuttavia ancora perfezionata; in particolare la risposta climatica più grande è relativa a una scala temporale di 400 000 anni, ma gli effetti su questi periodi, per quanto riguarda le glaciazioni, sono apparentemente lievi e non concordano con le previsioni. Per giustificare questa discrepanza, sono chiamati in causa vari fenomeni, correlati all'anidride carbonica presente nell'aria o alla dinamica degli inlandsis. Teorie simili sono state avanzate da Joseph Adhemar, James Croll e altri, ma le sono rese difficoltose dalla mancanza di prove di datazione affidabile, oltre che da perplessità su quali periodi siano da considerare nei rilevamenti. La teoria non avrebbe comunque raggiunto il suo stato attuale se non grazie alle ricerche sui sedimenti oceanici mediante carotaggio da parte di , e che pubblicarono i loro risultati su Science nel 1976. (it)
- Cykle Milankovicia – periodyczne zmiany parametrów orbity ziemskiej, obejmujące ekscentryczność i nachylenie ekliptyki oraz precesję. Opisane przez serbskiego naukowca Milutina Milankovicia są uważane za dominujący mechanizm paleoklimatyczny, gdyż łączny wpływ trzech z nich może w niektórych punktach wpłynąć na zmniejszenie nasłonecznienia o 10% od wartości średniej. Ekscentryczność, nachylenie ekliptyki i precesja orbity Ziemi zmienia się i odpowiada prawdopodobnie za cykle epok lodowcowych z okresem 100 tys. lat w czwartorzędzie. Zlodowacenia na ziemiach polskich miały miejsce w okresach:
* 1200-950 tys. lat temu,
* 730 do 430 tys. lat temu,
* 300 do 170 tys. lat temu,
* 115 do 11,7 tys. lat temu. Teorie zbliżone do teorii Milankovicia były proponowane wcześniej przez , Jamesa Crolla i innych, ale ich sprawdzenie było trudne ze względu na brak poprawnego datowania i wątpliwości jakie okresy są istotne przy weryfikacji. Dopiero rdzenie otrzymane z dna oceanów oraz klasyczny teraz artykuł z 1976 roku okazały się istotne dla potwierdzenia teorii Milankovicia. (pl)
- De Milanković-parameters, ook: Milankovitch-parameters, zijn astronomische grootheden die cyclische variaties veroorzaken. Zij zijn van invloed op de klimaatveranderingen op de aarde, gezien over de perioden van duizenden jaren, op het ritme waarmee ijstijden en interglacialen elkaar afwisselen. Dat komt omdat zij de intensiteit en de verdeling van het zonlicht op de aarde bepalen. Ze zijn mede door de Servische wiskundige Milutin Milanković opgesteld. Het zijn de excentriciteit, obliquiteit en precessie, dus parameters van de baan en de oriëntatie van vooral planeten. De eerste wetenschappelijk publicatie hierover was in 1976. De invloed van de maat van deze parameters op de temperatuur op aarde is het gevolg van het feit dat de landmassa’s niet gelijkmatig over de aarde verdeeld liggen. Variaties in het klimaat kunnen met behulp van bijvoorbeeld sequentiestratigrafie over lange tijd in het verleden worden onderzocht. (nl)
- A variação orbital ou ciclo de Milankovitch ocorre periodicamente, fazendo com que a radiação solar chegue de forma diferente em cada hemisfério terrestre de tempos em tempos. Esta variação provoca as variações glaciares, que são períodos de longos verões e longos invernos. Os fatores que causam essa variação são:
* Precessão dos equinócios;
* Excentricidade orbital;
* Inclinação do eixo terrestre. A Terra completa um ciclo completo de precessão, aproximadamente, a cada 26000 anos. (pt)
- Milanković-cyklerna är långsamma variationer av instrålningen av solljus till jordytan, orsakade av regelbundna förändringar av jordens banrörelse kring solen och av riktningen på jordens rotationsaxel. De inverkar på jordens klimat och anses vara upphovet till de senaste årmiljonernas skiftningar mellan istider och mellanliggande varmare interglacialer. Solinstrålningens cykliska variationer har fått sitt namn efter den serbiske ingenjören, astrofysikern och matematikern Milutin Milanković (1879–1958), som bedrev mycket forskning på området, även om de ursprungligen påvisades och studerades av forskare verksamma längre tillbaka i tiden. Namnformen Milanković är en translitterering till latinska bokstäver från det serbiska kyrilliska alfabetet (Миланковић). Ofta används även formerna Milankovitch eller Milankovitsch, som är den engelska respektive tyska transkriptionen av samma namn. (sv)
- Ци́клы Мила́нковича (названы в честь сербского астрофизика Милутина Миланковича) — колебания достигающего Земли количества солнечного света и солнечной радиации в зависимости от изменений положения оси Земли и её орбиты. В значительной мере циклы Миланковича объясняют происходящие на Земле на сверхдлительных временных промежутках (от десяти до ста тысяч лет) естественные изменения климата и играют большую роль в климатологии и палеоклиматологии. В то же время циклы Миланковича никак не связаны и не объясняют нынешние темпы глобального потепления, более того, подспудно подтверждают его наличие, так как в текущей конфигурации циклов Земля за последний век должна была бы медленно остужаться, но наблюдается обратное. (ru)
- Цикли Міланковича — це циклічні коливання інсоляції земної поверхні, спричинені коливаннями параметрів обертання Землі навколо Сонця та навколо власної осі. Відповідно, відбуваються циклічні зміни клімату. Тривалість цих циклів — десятки і сотні тисяч років. Теорію цих циклів побудував сербський геофізик та астроном Мілутін Міланкович. Він розрахував, як змінюється інсоляція земної поверхні на різних широтах через спільну дію трьох факторів — прецесії, періодичних змін ексцентриситету земної орбіти та періодичних змін нахилу осі обертання Землі. Це пояснило, серед іншого, періодичні зледеніння, що мають місце в історії Землі (льодовикові періоди). Розрахунки цих процесів потребують величезної обчислювальної роботи. Міланкович робив їх вручну; після появи електронної обчислювальної техніки стало можливим вдосконалити теорію циклів Міланковича, врахувавши додаткові астрономічні фактори — зміну нахилу орбіти Землі, поворот лінії апсид та інші. (uk)
- 米蘭科維奇循環（Milankovitch cycles）是塞爾維亞的地球物理学家兼天文學家米盧廷·米蘭科維奇的气候变化理论。米蘭科維奇计算了过去数百万年地球的離心率、轉軸傾角和軌道的進動的变化，发现了这些参数与地球上氣候模式，尤其是冰川期的关系。 地球軌道傾角的大約每26,000年完成繞行一周的完整進動週期。在這同時，橢圓軌道旋轉也以緩慢的21,000年引導著季節和軌道之間的變化。另一方面，地球的自轉軸和軌道平面之間的傾角以41,000年的周期在22.1度到24.5度之間搖擺著，現在的角度是23.44度，並且還在減少中。此運動稱為章动。 其它還有、和其他人提出先進的天文理論，但是仍有所疑慮，由於要和過去的時間完全確切結合是很重要的證據，因此很難得到驗證。直到深海岩蕊和、和的沉積層報告：《地球軌道的變動：冰河期的定標》，發表在1976年的《科學》期刊，理論才呈現目前的狀態。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- دورات ميلانكوفيتش أو آلية ميلانكوفيتش هي آلية التغيرات المناخية التي فسرها العالم ميلانكوفيتش milankovitch mechanism عام 1930 بالتغير المطرد والدوري في زاوية ميل محور دوران الأرض بالنسبة إلى مستوى مدار الأرض حول الشمس، وزاوية الميل هذه تتراوح دائمًا بين 21.8ْ و 23.44ْ، وطول فترة التراوح الدورية هذه 40 ألف سنة، ومقدار زاوية الميل حالياً بحدود 23.44 درجة، وهي في حالة تناقص نحو حدها الأدنى بمقدار 0.00013 درجة سنوياً، وعندما يصل ميل محور الأرض إلى أعظمه يصبح الفارق بين حرارة الصيف والشتاء على أشده، ولآلية ميلانكوفيتش تأثير فقط على التوزع الفصلي والجغرافي للأشعة الشمسية فوق سطح الأرض، مع بقاء الكميات السنوية ثابتة، ففائض في فصل يعوض بنقص في فصل آخر، وفائض في منطقة جغرافية يقابله نقص في منطقة أخرى وهكذا. (ar)
- Milankovičova teorie nebo Milankovičovy (klimatické) cykly jsou kvaziperiodicky se opakující systematické změny v příjmu slunečního záření, způsobené výkyvy v oběhu Země tělesa kolem Slunce v kombinaci s nehomogenitou příjmu Zemí (různé albedo či možnost zalednění na různých hemisférách). Tyto změny mohou na Zemi ovlivňovat řadu klimatických parametrů, jako například změny podnebí ale ovlivňují i další geologické činitele jako je např. cyklická sedimentace. (cs)
- Milankoviĉ-cikloj (Milanković- se oni konservas la originalan literumon en serba lingvo; aŭ Milankovitch- laŭ la angla transskribado de la nomo) priskribas la kolektivan efikojn de la ŝanĝoj en la teraj movadoj sur ĝia klimato. Ili estis nomitaj laŭ la serba terfizikisto kaj astroscientisto Milutin Milanković, kiu en la 1920 teoriigis ke la variadoj en la ekscentreco, la aksa dekliniĝo kaj la precesio de la tera orbito forte influas la klimatajn skemojn sur la Tero, tra orbita devigo. (eo)
- Siklus Milankovitch adalah suatu teori yang memberikan penjelasan mengenai variasi siklus pergerakan yang dialami bumi selama 100.000 dan 400.000 tahun. Dalam teorinya, Milankovitch memaparkan mengenai tiga hal yang dialami oleh bumi sehingga menghasilkan perubahan iklim akibat perbedaan intensitas radiasi matahari di permukaan bumi. (in)
- ミランコビッチ・サイクル（Milankovitch cycle）とは、地球の公転軌道の離心率の周期的変化、自転軸の傾きの周期的変化、自転軸の歳差運動という3つの要因により、日射量が変動する周期である。1920 - 1930年代に、セルビアの地球物理学者ミルティン・ミランコビッチ（Milutin Milanković）は、地球の離心率の周期的変化、地軸の傾きの周期的変化、自転軸の歳差運動の三つの要素が地球の気候に影響を与えると仮説をたて、実際に地球に入射する日射量の緯度分布と季節変化について当時得られる最高精度の公転軌道変化の理論を用いて非常に正確な日射量長周期変化を計算し、間もなくして放射性同位体を用いた海水温の調査で、その仮説を裏付けた。 (ja)
- A variação orbital ou ciclo de Milankovitch ocorre periodicamente, fazendo com que a radiação solar chegue de forma diferente em cada hemisfério terrestre de tempos em tempos. Esta variação provoca as variações glaciares, que são períodos de longos verões e longos invernos. Os fatores que causam essa variação são:
* Precessão dos equinócios;
* Excentricidade orbital;
* Inclinação do eixo terrestre. A Terra completa um ciclo completo de precessão, aproximadamente, a cada 26000 anos. (pt)
- Ци́клы Мила́нковича (названы в честь сербского астрофизика Милутина Миланковича) — колебания достигающего Земли количества солнечного света и солнечной радиации в зависимости от изменений положения оси Земли и её орбиты. В значительной мере циклы Миланковича объясняют происходящие на Земле на сверхдлительных временных промежутках (от десяти до ста тысяч лет) естественные изменения климата и играют большую роль в климатологии и палеоклиматологии. В то же время циклы Миланковича никак не связаны и не объясняют нынешние темпы глобального потепления, более того, подспудно подтверждают его наличие, так как в текущей конфигурации циклов Земля за последний век должна была бы медленно остужаться, но наблюдается обратное. (ru)
- 米蘭科維奇循環（Milankovitch cycles）是塞爾維亞的地球物理学家兼天文學家米盧廷·米蘭科維奇的气候变化理论。米蘭科維奇计算了过去数百万年地球的離心率、轉軸傾角和軌道的進動的变化，发现了这些参数与地球上氣候模式，尤其是冰川期的关系。 地球軌道傾角的大約每26,000年完成繞行一周的完整進動週期。在這同時，橢圓軌道旋轉也以緩慢的21,000年引導著季節和軌道之間的變化。另一方面，地球的自轉軸和軌道平面之間的傾角以41,000年的周期在22.1度到24.5度之間搖擺著，現在的角度是23.44度，並且還在減少中。此運動稱為章动。 其它還有、和其他人提出先進的天文理論，但是仍有所疑慮，由於要和過去的時間完全確切結合是很重要的證據，因此很難得到驗證。直到深海岩蕊和、和的沉積層報告：《地球軌道的變動：冰河期的定標》，發表在1976年的《科學》期刊，理論才呈現目前的狀態。 (zh)
- La teoria de Milanković postula que les variacions orbitals són les principals causants dels períodes glacials i interglacials de l'Holocè. Si bé la lluminositat solar es manté pràcticament constant al llarg de milions d'anys no ocorre el mateix amb l'òrbita terrestre. Aquesta oscil·la periòdicament fent que la quantitat mitjana de radiació que rep cada hemisferi fluctuï al llarg del temps. I són aquestes variacions les que provoquen les pulsacions glacials a manera d'estius i hiverns de llarg període. Són els anomenats períodes glacials i interglacials. Cal tenir en compte diversos factors que contribueixen a modificar les característiques orbitals fent que la insolació mitjana en l'un i l'altre hemisferi varia encara que no ho faci el flux radiant global. (ca)
- Bei den Milanković-Zyklen (nach dem serbischen Mathematiker Milutin Milanković, 1879–1958) handelt es sich um langperiodische Veränderungen der globalen Verteilung der auf der Erde eintreffenden Sonnenstrahlung über die jährliche Schwankungsbreite hinaus. Die Erdbahn um die Sonne, die Präzession der Erdrotationsachse sowie die Neigung der Erdachse und damit die wechselnden Einfallswinkel der Sonneneinstrahlung auf der Nord- und Südhemisphäre unterliegen verschiedenen Orbitalzeitskalen mit einer Dauer von 25.800 bis etwa 100.000 beziehungsweise 405.000 Jahren. Sie erklären teilweise die natürlichen Klimaveränderungen vor allem während des Quartärs und sind daher für die Klimatologie und Paläoklimatologie von großer Bedeutung. Die Grundidee von Milanković bestand darin, dass die astronomisch (de)
- Los variaciones orbitales o ciclos de Milanković describen los efectos conjuntos que los cambios en los movimientos de la Tierra provocan en el clima a lo largo de miles de años. El término fue acuñado tras los estudios realizados por el astrónomo y geofísico serbio Milutin Milanković. En la década de 1920, teorizó que las variaciones resultantes provocaban cambios cíclicos en la radiación solar que llega a la superficie terrestre y que ello influía considerablemente en los patrones de los cambios climáticos sobre la Tierra. (es)
- Les paramètres de Milanković sont les paramètres astronomiques qui engendrent des variations cycliques du climat terrestre, les cycles de Milanković. Ces paramètres sont l'excentricité, l'obliquité et la précession des équinoxes. Les paramètres de Milankovitch sont notamment utilisés dans le cadre de la théorie astronomique des paléoclimats. Ces changements climatiques naturels ont pour principale conséquence les périodes glaciaires et interglaciaires. Leur étude en termes de phénomènes périodiques est du ressort de la cyclostratigraphie. (fr)
- Milankovitch cycles describe the collective effects of changes in the Earth's movements on its climate over thousands of years. The term was coined and named after Serbian geophysicist and astronomer Milutin Milanković. In the 1920s, he hypothesized that variations in eccentricity, axial tilt, and precession combined to result in cyclical variations in the intra-annual and latitudinal distribution of solar radiation at the Earth's surface, and that this orbital forcing strongly influenced the Earth's climatic patterns. (en)
- I cicli di Milanković sono gli effetti collettivi delle variazioni cicliche dei parametri orbitali della Terra sul suo clima. Prendono il nome dall'ingegnere civile e matematico serbo Milutin Milanković. (it)
- 밀란코비치 이론은 지구의 기후를 변화시키는 지구 자체 운동의 집합적인 효과를 설명하는 이론이다. 구 유고슬라비아 세르비아의 기술자이며 수학자이자 천문학자인 밀루틴 밀란코비치(1879년 5월 28일 - 1958년 12월 12일)의 이름이 붙여졌으며, 밀루틴 밀란코비치는 제1차 세계 대전 중 억류되어 있는 동안 이 이론을 연구하였다.밀루틴 밀란코비치는 지구 공전 궤도 이심률과 자전축 경사의 변화, 세차운동이 지구의 기후 변화 패턴을 결정한다는 수학적인 가설을 세웠다. 지구의 자전축은 도는 팽이처럼 요동을 하면서 약 26,000년마다 한 바퀴 세차운동을 한다. 한편 지구의 타원 궤도의 축도 반대 방향으로 훨씬 서서히 회전한다. 이러한 운동들은 춘분점과 추분점을 23,000년 주기로 서서히 이동시킨다. 또한 황도면에 대한 지구 자전축의 경사는 41,000년을 주기로 21.5°에서 24.5° 사이를 오르내리는데 현재의 각도는 23.44°이며 서서히 줄어들고 있다. (ko)
- De Milanković-parameters, ook: Milankovitch-parameters, zijn astronomische grootheden die cyclische variaties veroorzaken. Zij zijn van invloed op de klimaatveranderingen op de aarde, gezien over de perioden van duizenden jaren, op het ritme waarmee ijstijden en interglacialen elkaar afwisselen. Dat komt omdat zij de intensiteit en de verdeling van het zonlicht op de aarde bepalen. (nl)
- Cykle Milankovicia – periodyczne zmiany parametrów orbity ziemskiej, obejmujące ekscentryczność i nachylenie ekliptyki oraz precesję. Opisane przez serbskiego naukowca Milutina Milankovicia są uważane za dominujący mechanizm paleoklimatyczny, gdyż łączny wpływ trzech z nich może w niektórych punktach wpłynąć na zmniejszenie nasłonecznienia o 10% od wartości średniej. Ekscentryczność, nachylenie ekliptyki i precesja orbity Ziemi zmienia się i odpowiada prawdopodobnie za cykle epok lodowcowych z okresem 100 tys. lat w czwartorzędzie. Zlodowacenia na ziemiach polskich miały miejsce w okresach: (pl)
- Milanković-cyklerna är långsamma variationer av instrålningen av solljus till jordytan, orsakade av regelbundna förändringar av jordens banrörelse kring solen och av riktningen på jordens rotationsaxel. De inverkar på jordens klimat och anses vara upphovet till de senaste årmiljonernas skiftningar mellan istider och mellanliggande varmare interglacialer. Solinstrålningens cykliska variationer har fått sitt namn efter den serbiske ingenjören, astrofysikern och matematikern Milutin Milanković (1879–1958), som bedrev mycket forskning på området, även om de ursprungligen påvisades och studerades av forskare verksamma längre tillbaka i tiden. (sv)
- Цикли Міланковича — це циклічні коливання інсоляції земної поверхні, спричинені коливаннями параметрів обертання Землі навколо Сонця та навколо власної осі. Відповідно, відбуваються циклічні зміни клімату. Тривалість цих циклів — десятки і сотні тисяч років. Розрахунки цих процесів потребують величезної обчислювальної роботи. Міланкович робив їх вручну; після появи електронної обчислювальної техніки стало можливим вдосконалити теорію циклів Міланковича, врахувавши додаткові астрономічні фактори — зміну нахилу орбіти Землі, поворот лінії апсид та інші. (uk)
|
