| dbo:abstract
|
- La Unió Europea (UE) és el resultat de l'ampliació de continguts dels antics tractats constitutius de les tres Comunitats Europees i de les successives ampliacions a nous Estats membres. La UE estava formada originalment per sis Estats fundadors: Alemanya, Bèlgica, França, Itàlia, Luxemburg i Països Baixos. Des de llavors va créixer fins als 28 Estats membres, reduïts actualment a 27 amb motiu de la sortida del Regne Unit de la Unió Europea, restant diversos estats a l'espera de rebre resposta a la seva sol·licitud d'adhesió pel. Per a la incorporació d'un Estat europeu a la Unió Europea aquest ha de complir unes condicions econòmiques i polítiques conegudes com a criteris de Copenhaguen, per haver-se pres el corresponent acord en el Consell Europeu de 1993 celebrat a la capital danesa. La bandera de la Unió Europea (cercle de dotze estrelles daurades sobre fons blau), va ser adoptada per la Unió Europea l'any 1985, i el seu nombre d'estrelles (dotze, invariablement) mai ha tingut relació amb el nombre d'estats de la Unió. (ca)
- Rozšiřování Evropské unie označuje proces evropské integrace přijímáním nových členských států nejdříve do Evropského hospodářského společenství (EHS) a pak jeho nástupce, Evropské unie (EU). Původních šest států se rozšířilo v letech 1973, 1981, 1986 a 1990 na celkem 12 států, které v roce 1993 formálně založili Evropskou unii. Ta se pak rozšiřovala v letech 1995, 2004, 2007 a 2013. Česká republika byla součástí největšího rozšíření v květnu 2004. Z maximálního počtu 28 států po brexitu v lednu 2020 klesl počet na 27. (cs)
- توسعَ الاتحاد الأوروبي عددًا من المرات عبر تاريخ وجوده عن طريق انتساب دول أعضاء جديدة إلى الاتحاد. كي تنضم دولة ما إلى الاتحاد الأوروبي، عليها استيفاء الشروط السياسية والاقتصادية التي يُطلق عليها اسم شروط كوبنهاغن (نسبة إلى قمة كوبنهاغن التي عُقدت في شهر يونيو من عام 1993)، وذلك يعني امتلاك الدولة حكومة ديمقراطية مستقرة تحترم سلطة القانون، والحريات والمؤسسات المنسجمة مع قانون الدولة. بناءً على معاهدة ماستريخت، فانضمام دولة ما إلى الاتحاد يتطلب موافقة البرلمان الأوروبي وكلّ دولة عضو في الاتحاد. يُشار إلى عملية التوسع تلك أحيانًا بـالتكامل الأوروبي. يُستخدم المصطلح أيضًا للدلالة على تزايد التعاون المشترك بين دول الاتحاد الأوروبي الأعضاء، بينما تعمل حكومات تلك الدول على الموائمة بين قوانينها وقوانين الاتحاد بشكل تدريجي. تأسست السوق الأوروبية المشتركة، المشروع الذي سبق قيام الاتحاد الأوروبي، من طرف الدول الست عام 1958 إثر اتفاقية روما. ومنذ ذاك الحين، تزايد عدد أعضاء الاتحاد الأوروبي ليصل اليوم إلى 28 دولة، وكانت كرواتيا آخر دولة تنضم للاتحاد في شهر يوليو من عام 2013. أما آخر توسع جغرافي للاتحاد الأوروبي، فكان ضم جزيرة مايوت عام 2014. أبرز المرات التي تقلصت فيها حدود الاتحاد الأوروبي الجغرافية، والسوق التي سبقت إنشاء الاتحاد، عندما انسحبت الجزائر عقب استقلالها عام 1962، وخروج غرينلاند عام 1985. منذ عام 2019، دارت مفاوضات لضم صربيا (منذ عام 2014) ومونتينيغرو (منذ عام 2012) وتركيا (منذ عام 2005). تُعتبر صربيا ومونتينيغرو من أوائل الدول المرشحة لعضوية الاتحاد الأوروبي، وفقًا لأقوال رئيس المفوضية الأوروبية يان كلود يونكر ومفوض سياسة الجوار ومحادثات التوسع الأوروبية يوهانس هان، فتوقعا انضمام الدولتين إلى الاتحاد بحلول عام 2025، خلال الولاية الجديدة للمفوضية الأوروبية. جرت أيضًا محادثات مع تركيا للانضمام إلى الاتحاد، لكن وتيرة تلك المحادثات أبطأ، خاصة بعد محاولة الانقلاب التي جرت في تركيا عام 2016، والتي أدت إلى اعتراض الاتحاد الأوروبي على استجابة الحكومة التركية على عملية الانقلاب. (ar)
- Η Ευρωπαϊκή Ένωση (ΕΕ) δημιουργήθηκε το 1993 με τη Συνθήκη του Μάαστριχτ βασιζόμενη στις ήδη υπάρχουσες Ευρωπαϊκές Κοινότητες. Οι Ευρωπαϊκές Κοινότητες ιδρύθηκαν από έξι κράτη μέλη. Σήμερα στην ΕΕ συμπεριλαμβάνονται είκοσι οκτώ κράτη μέλη. Από την ίδρυσή της μέχρι και σήμερα υπήρξαν έξι διαδοχικές διευρύνσεις, με μεγαλύτερη την πέμπτη διεύρυνση, την 1η Μαΐου 2004, όταν προσχώρησαν δέκα νέα κράτη μέλη. Οι διαπραγματεύσεις είναι εν εξελίξει και με άλλα κράτη. Η διαδικασία της διεύρυνσης αναφέρεται μερικές φορές ως ευρωπαϊκή ολοκλήρωση. Εντούτοις, αυτός ο όρος χρησιμοποιείται επίσης στην ενδυνάμωση της συνεργασίας μεταξύ των κρατών μελών της ΕΕ και στην αύξηση της δύναμης από τα ευρωπαϊκά όργανα πέρα από τις εθνικές κυβερνήσεις. Προκειμένου να προσχωρήσει στην Ευρωπαϊκή Ένωση, ένα κράτος πρέπει να τηρήσει τους οικονομικούς και πολιτικούς όρους, γνωστούς γενικά ως κριτήρια της Κοπεγχάγης (μετά από τη σύνοδο κορυφής της Κοπεγχάγης, Ιούνιος 1993). Απαιτείται μια κοσμική, δημοκρατική κυβέρνηση, καθώς και ένα αξιοκρατικό κράτος δικαίου, καθώς και αντίστοιχες ελευθερίες στα ανάλογα όργανα. Σύμφωνα με τη Συνθήκη της ΕΕ, κάθε κράτος μέλος και το Ευρωπαϊκό Κοινοβούλιο πρέπει να συμφωνήσει με οποιαδήποτε διεύρυνση. (el)
- The European Union (EU) has expanded a number of times throughout its history by way of the accession of new member states to the Union. To join the EU, a state needs to fulfil economic and political conditions called the Copenhagen criteria (after the Copenhagen summit in June 1993), which require a stable democratic government that respects the rule of law, and its corresponding freedoms and institutions. According to the Maastricht Treaty, each current member state and the European Parliament must agree to any enlargement. The process of enlargement is sometimes referred to as European integration. This term is also used to refer to the intensification of co-operation between EU member states as national governments allow for the gradual harmonisation of national laws. The EU's predecessor, the European Economic Community, was founded with the Inner Six member states in 1958, when the Treaty of Rome came into force. Since then, the EU's membership has grown to twenty-seven, with the latest member state being Croatia, which joined in July 2013. The most recent territorial enlargement of the EU was the incorporation of Mayotte in 2014. Campione d'Italia joined the EU Customs Union in 2020. The most notable territorial reductions of the EU, and its predecessors, have been the exit of Algeria upon independence in 1962, the exit of Greenland in 1985, and the withdrawal of the United Kingdom in 2020. As of 2022, accession negotiations are under way with Albania (since 2020), Montenegro (since 2012), North Macedonia (since 2020), Serbia (since 2014) and Turkey (since 2005). Serbia and Montenegro have been described by former President of the European Commission Jean-Claude Juncker and Enlargement commissioner Johannes Hahn as the frontrunner candidates, and projected that they would join by 2025, during the next mandate of the European Commission. Negotiations with Turkey are ongoing, but have effectively paused due to objections from the EU to the Turkish government's response to the 2016 coup d'état attempt, and democratic backsliding. Bosnia and Herzegovina submitted an application for membership in 2016, as did Ukraine, Georgia, and Moldova in the first few weeks of the 2022 Russian invasion of Ukraine. Ukraine and Moldova were subsequently recognised as official candidates, while Bosnia and Herzegovina and Georgia are recognised as potential candidates and have been asked to complete additional reforms before becoming official candidates for membership. (en)
- Unter der Erweiterung der Europäischen Union (EU-Erweiterung) versteht man die Aufnahme eines oder mehrerer Staaten (sogenannter EU-Beitrittsländer) in die Europäische Union. Art. 49 des EU-Vertrags räumt jedem europäischen Land, das die 1993 formulierten Kopenhagener Kriterien erfüllt, das Recht ein, die Mitgliedschaft zur Europäischen Union zu beantragen, ohne dass ein Rechtsanspruch auf Erwerb der Mitgliedschaft besteht. Das Europäische Parlament und alle bisherigen Mitgliedstaaten müssen dem Beitritt zustimmen. Vor der Erweiterung muss das Beitrittsland den sogenannten „Besitzstand der EU“ (acquis communautaire), also die Gesamtheit des EU-Rechts, umsetzen. „Europäisch“ wird dabei in einem politisch-kulturellen Sinn verstanden und schließt die Mitglieder des Europarats, wie beispielsweise die Republik Zypern, mit ein. (de)
- L'élargissement de l'Union européenne (UE) décrit les vagues successives d'intégration économique et politique (intégration européenne) des États européens environnants dans l'Union européenne. L'Union européenne est aujourd'hui composée de 27 États membres, au terme de sept élargissements (adhésion de trois nouveaux pays en 1973, un pays en 1981, deux en 1986, trois en 1995, douze en deux vagues en 2004 et 2007 — dix en 2004 et deux en 2007 — et un en 2013) et le retrait du Royaume-Uni en 2020, depuis sa création en 1957 par six pays. Sept autres pays (l'Albanie, la Macédoine du Nord, la Moldavie, le Monténégro, la Serbie, la Turquie et l'Ukraine) ont le statut de pays candidats à l'intégration européenne. Deux autres pays (la Bosnie-Herzégovine et la Géorgie) ont par ailleurs déposé leur candidature. L'Islande a été candidate de 2009 à 2015 et a retiré cette candidature le 12 mars 2015, tout comme pour la Suisse et la Norvège dans les années 1990. Le Kosovo, pour sa part, ne s'est pas encore manifesté auprès de l'UE, mais est considéré comme un candidat potentiel. Juridiquement, l'élargissement de l'UE n'apparaît pas central : « le terme est absent (...) du traité sur le fonctionnement de l'Union européenne » ; dans le traité sur l'Union européenne, il « n'apparaît qu’une fois dans le cadre de« l’action de l'Union sur la scène internationale » (art. 21, al. 1) », « ce qui revient à considérer ce processus comme uneaffaire externe et non interne » ; les notions d'« adhésion » et d'« États candidats » y sont rares et pour des aspects spécifiques ; l'idée est présente dans les préambules des deux traités, mais c'est la déclaration de Robert Schuman qui l'explicite sur le plan politique. Alors que l'UE représente aujourd'hui le troisième ensemble de population au monde après la Chine et l'Inde, les futures extensions suscitent des interrogations : l'ambiguïté des limites de l'Europe, la crainte qu'un trop grand élargissement provoque une dilution de l'Union en une simple zone de libre-échange avec des replis nationalistes potentiels, et que les démarches d'adhésion occasionnent des tensions sur des conflits géopolitiques non résolus telles que le statut du Kosovo (dont l'indépendance vis-à-vis de la Serbie n'est pas reconnue par celle-ci, ni par tous les États membres de l'UE) ou la non-reconnaissance de Chypre par la Turquie. (fr)
- Perluasan Uni Eropa adalah proses perluasan Uni Eropa (UE) melalui penambahan negara-negara anggota baru. Proses ini dimulai dengan , yang mendirikan Komunitas Batubara dan Baja Eropa (pendahulu UE) pada tahun 1952. Sejak itu, keanggotaan UE tumbuh menjadi 27 negara dengan perluasan terkini ke Bulgaria dan Rumania pada tahun 2007. Saat ini, negosiasi penggabungan beberapa negara sedang dilaksanakan. Proses perluasan kadang disebut sebagai Integrasi Eropa. Namun, istilah ini juga digunakan untuk menyebut intensifikasi kerja sama antarnegara anggota UE sebagaimana pemerintahan negara yang mengizinkan harmonisasi hukum-hukum nasional secara bertahap. Untuk bergabung dengan Uni Eropa, sebuah negara perlu memenuhi persyaratan ekonomi dan politik yang disebut kriteria Kopenhagen (ditetapkan pada Pertemuan Kopenhagen Juni 1993), yang mensyaratkan adanya pemerintahan demokratis stabil yang menghormati aturan hukum, dan kebebasan serta institusi terkait di dalam suatu negara. Menurut Perjanjian Maastricht, masing-masing negara anggota dan Parlemen Eropa harus menyetujui perluasan apapun. (in)
- 유럽 연합의 확대는 유럽 통합의 과정에서 유럽 연합(EU)의 창립에서 그 회원국의 증가, 현재 진행되고 있는 가입 협의 등을 말한다. (ko)
- 欧州連合の拡大（おうしゅうれんごうのかくだい）では、欧州連合（EU）の加盟国の拡大について述べる。EUは、その歴史の中で、新たな加盟国によって何度も拡大してきた。EUに加盟するためには、コペンハーゲン基準（1993年6月のコペンハーゲンサミット後）と呼ばれる経済的・政治的条件を満たす必要があり、法の支配を尊重する安定した民主的な政府と、それに対応する自由と制度が必要となる。マーストリヒト条約によると、現在の各加盟国と欧州議会は、拡大に同意しなければならない。拡大のプロセスは、欧州統合と呼ばれることもある。この用語は、各国政府が国内法の段階的な調和を可能にすることで、EU加盟国間の協力関係が強化されることを指す場合にも使われる。 EUの前身である欧州経済共同体は、ローマ条約が発効した1958年に内戦6カ国とともに設立された。以来、EUの加盟国は27カ国となり、最新の加盟国は2013年7月に加盟したクロアチアである。直近のEUの領土拡大は2014年のマヨットの編入である。EUとその前身の最も顕著な領土縮小は、1962年のアルジェリアの独立に伴う離脱、1985年のグリーンランドの離脱、2020年のイギリスの離脱である。 2020年現在、トルコ（2005年～）、モンテネグロ（2012年～）、セルビア（2014年～）、アルバニア（2020年～）、北マケドニア（2020年～）と加盟交渉が進められている。モンテネグロとセルビアは、ジャン＝クロード・ユンケル欧州委員会委員長とヨハネス・ハーン拡大担当委員によって、フロントランナー候補とされ、欧州委員会の次期任期中の2025年までに加盟すると予測されている。トルコとの交渉は進行中だが、2016年のクーデター未遂事件に対するトルコ政府の対応にEUが異議を唱えていることから、ペースは鈍化している。 (ja)
- L'allargamento dell'Unione europea è il processo in base al quale nuovi stati chiedono di far parte dell'Unione europea tramite un percorso di adeguamento legislativo concordato, reso possibile grazie all'ampliamento dei contenuti dei trattati costitutivi delle precedenti Comunità europee. Dai sei stati fondatori delle Comunità europee il numero di stati membri è cresciuto fino ai 27 attuali stati membri e altri stati europei hanno in corso trattative per l'adesione all'Unione. Secondo le norme attuali, per aderire all'Unione uno stato deve:
* essere uno Stato europeo (articolo 49 Trattato sull'Unione Europea (TUE);
* rispettare i principi di libertà, di democrazia, di rispetto dei diritti dell'uomo e delle libertà fondamentali, nonché dello Stato di diritto (art. 6 TUE);
* rispettare una serie di condizioni economiche e politiche conosciute come criteri di Copenaghen. Per valutare i progressi raggiunti dai paesi in preparazione dell'adesione all'Unione europea, la Commissione europea ha presentato rapporti regolari al Consiglio europeo. Questi rapporti sono la base attraverso la quale il Consiglio prende la decisione sulla chiusura dei negoziati di adesione. (it)
- De uitbreiding van de Europese Unie is een proces waarbij nieuwe staten toetreden tot de Europese Unie. Het proces begon met de oprichting van de Europese Gemeenschap voor Kolen en Staal door België, de Bondsrepubliek Duitsland, Frankrijk, Italië, Luxemburg en Nederland in 1952. Sindsdien is de Europese Unie zeven keer uitgebreid. Na de laatste uitbreiding met Kroatië in 2013 had ze 28 lidstaten. Na de uittreding van het Verenigd Koninkrijk per 1 februari 2020 zijn dat er nog 27. Het proces van uitbreiding van de EU wordt soms ook Europese eenwording genoemd, alhoewel deze term vooral gebruikt wordt voor de intensivering van de samenwerking tussen EU-lidstaten. Het toetredingsproces beoogt dat de kandidaat-lidstaten het Unie-acquis bereiken, een voorwaarde voor toetreding. Dit houdt in dat de landen hun wet- en regelgeving in lijn moeten brengen met de EU-standaarden en Europese regel- en wetgeving in hun nationale wetgeving moeten implementeren. Dit wordt gedaan aan de hand van de Criteria van Kopenhagen (naar de top in Kopenhagen in juni 1993), waar elke kandidaat-lidstaat aan moet voldoen. Er worden onder meer eisen gesteld aan de economie en aan een stabiele democratische rechtstaat met respect voor wetten en de daarmee samenhangende vrijheden en instituten. Volgens het Verdrag van Maastricht moet elk lidstaat en het Europees Parlement instemmen met de toetreding van een nieuw lid. Anno 2022 zijn de toetredingsonderhandelingen met vijf staten geopend, waarvan die met Turkije feitelijk opgeschort zijn, en hebben nog eens drie landen de kandidaat-status in afwachting van de opening van het werkelijke toetredingsproces. Op 31 januari 2020 verliet voor de eerste keer een lidstaat de EU: het Verenigd Koninkrijk. (nl)
- O alargamento da União Europeia corresponde ao processo de expansão da União Europeia (UE), através da adesão de novos estados-membros. Este processo começou com os seis países originais, que fundaram a Comunidade Europeia do Carvão e do Aço (antecessora da UE) em 1952. Desde então, a UE cresceu para 28 estados-membros sendo a expansão mais recente a da Croácia em 30 de junho de 2013, tendo posteriormente diminuido para 27 membros com a saída do Reino Unido a 31 de janeiro de 2020. Atualmente, estão em andamento negociações de adesão ao bloco com vários estados. O processo de alargamento é por vezes referido como "integração europeia". No entanto, este termo é também usado para se referir à intensificação da cooperação entre os estados-membros da UE conforme os governos nacionais permitem a harmonização progressiva das legislações nacionais. Para aderir à União Europeia, um estado tem de cumprir certas condições económicas e políticas chamadas Critérios de Copenhaga (estabelecidos na Cimeira de Copenhaga em junho de 1993), que exigem um governo estável e democrático, que respeite o Estado de direito e as liberdades e instituições correspondentes. De acordo com o Tratado de Maastricht, cada estado-membro atual e o Parlamento Europeu devem concordar com qualquer alargamento. (pt)
- Rozszerzanie najpierw wspólnot europejskich, a od 1992 roku Unii Europejskiej, jest zjawiskiem dynamicznym, nieustannie trwającym. Do powołanej 1 stycznia 1958 roku, na podstawie traktatów rzymskich, Wspólnoty Europejskiej dołączały kolejne państwa Europy. Pierwszy etap rozszerzania miał miejsce w 1973 i objął Danię, Irlandię oraz Wielką Brytanię. Podczas drugiego rozszerzenia, w 1981, do Wspólnoty Europejskiej dołączyła Grecja, podczas trzeciego, w 1986, Hiszpania i Portugalia. Z chwilą podpisania przez dotychczasowe kraje członkowskie Traktatu o Unii Europejskiej kolejne państwa wstępowały już do Unii Europejskiej. W 1995 dołączyły Austria, Finlandia i Szwecja. Aby dołączyć do Unii Europejskiej, państwo musi spełnić określone warunki gospodarcze i polityczne, tak zwane kryteria kopenhaskie. Jak zapisano w traktacie z Maastricht, wszystkie kraje członkowskie oraz Parlament Europejski muszą zgodzić się na każde rozszerzenie wspólnoty. Podstawą prawną polityki rozszerzenia Unii Europejskiej jest artykuł 49 Traktatu o Unii Europejskiej, który stanowi, że każde państwo europejskie, które szanuje wartości UE, o których mowa w artykule 2 Traktatu oraz zobowiązuje się do wspierania ich, może się ubiegać o członkostwo w Unii. W historii UE mówi się o sześciu rozszerzeniach, z których największe miało miejsce 1 maja 2004, gdy do wspólnoty dołączyło dziesięć państw: Cypr, Czechy, Estonia, Litwa, Łotwa, Malta, Polska, Słowacja, Słowenia i Węgry. Norwegowie dwukrotnie, w latach 1972 i 1994, sprzeciwili się akcesji i do tej pory do niej nie doszło. Po kolejnym rozszerzeniu, w roku 2007, liczba członków Unii Europejskiej wzrosła do 27 – do wspólnoty dołączyły Rumunia i Bułgaria. W roku 2013 do Unii Europejskiej dołączyła Chorwacja. Trwają także negocjacje z innymi krajami. Proces rozszerzeń jest często nazywany integracją europejską, jednak terminu tego używa się również w odniesieniu do zacieśniania współpracy między państwami należącymi do UE. O północy z 31 stycznia na 1 lutego 2020 r. Wielka Brytania, jako pierwsze państwo członkowskie, opuściła Unię Europejską. (pl)
- Europeiska unionens utbredning och utvidgning innefattar dels unionens nuvarande territoriella utbredning, dels dess historiska och framtida utvidgning. Det europeiska samarbetets historia sträcker sig tillbaka till upprättandet av Europeiska kol- och stålgemenskapen i början av 1950-talet. Då ingick sex europeiska stater i samarbetet: Belgien, Frankrike, Italien, Luxemburg, Nederländerna och Västtyskland. Sedan dess har samarbetet gradvis utvidgats till att omfatta 28 stater genom en utvidgning som har skett i fyra större etapper. Den första ägde rum 1973 då Danmark, Irland och Storbritannien anslöt sig efter att Frankrikes blockering mot ett brittiskt medlemskap upphörde. Under 1980-talet tillkom Grekland, Portugal och Spanien efter att dessa stater hade demokratiserats. På 1990-talet tillkom de neutrala staterna Finland, Sverige och Österrike efter kalla krigets slut. Slutligen tillkom delar av Central- och Östeuropa under 2000- och 2010-talet. Flera europeiska stater, som ännu inte ingår i unionen, har som ambition att ansluta sig i framtiden. Det finns åtta kandidatländer: Albanien, Bosnien och Hercegovina, Moldavien, Montenegro, Nordmakedonien, Serbien, Turkiet och Ukraina. Av dessa har Albanien, Montenegro, Nordmakedonien, Serbien och Turkiet påbörjat medlemskapsförhandlingar, men förhandlingarna med framför allt Turkiet har gått långsamt framåt. Även Georgien och Kosovo har ansökt om medlemskap men har ännu inte erhållit status som kandidatland, utan är istället potentiella kandidatländer. För att kunna ansluta sig till unionen måste ansökarlandet uppfylla Köpenhamnskriterierna. Medlemskapsvillkoren fastställs i ett anslutningsfördrag, som måste ratificeras av ansökarlandet och alla medlemsstater i enlighet med deras respektive konstitutionella bestämmelser innan det kan träda i kraft och ansökarlandet blir en medlemsstat. (sv)
- Расширение Европейского союза — это процесс укрупнения Европейского союза (ЕС) посредством вступления в него новых государств-членов. Процесс начался с «Внутренних шести», основавших «Европейское объединение угля и стали» (предшественника ЕС) в 1952 году. С тех пор количество стран, вступивших в Союз, увеличилось до 28 государств. В настоящий момент ведутся переговоры о вступлении с несколькими государствами. Иногда процесс расширения также называют Европейской интеграцией. Однако этот термин используется и когда речь идёт об усилении сотрудничества между государствами-членами ЕС, когда их правительства постепенно гармонизируют внутригосударственное законодательство. Чтобы присоединиться к Европейскому союзу, государство-заявитель должно удовлетворять политическим и экономическим условиям, общеизвестным как Копенгагенские критерии (в честь прошедшего в Копенгагене саммита 1993 года): стабильное демократичное правительство, признающее верховенство закона и соответствующих свобод и институтов. Согласно Маастрихтскому договору, каждое текущее государство-член, а также Европарламент должны прийти к согласию по поводу любого расширения. Сейчас ЕС юридически гарантирует перспективу членства Боснии и Герцеговины, Сербии, Черногории, Северной Македонии, Албании, Турции, Украине, Косово, Грузии и Молдавии в обмен на фундаментальные структурные реформы. (ru)
- Розширення Європейського Союзу — це процес приєднання європейських країн до Європейського Союзу. Цей процес започаткували країни «європейської шістки», які заснували Європейську спільноту з вугілля та сталі (попередник ЄС) у 1952 році. Після цього почалось поступове приєднання країн до ЄЕС (пізніше — до ЄС) і наразі налічується 27 країн-членів. Процес розширення іноді називають європейською інтеграцією. Однак цей термін використовується тоді, коли мова йде про посилення співпраці між країнами-членами ЄС і також коли їх уряди поступово гармонізують міждержавне законодавство. Аби приєднатися до Європейського Союзу, країна-кандидат має задовольняти політичним та економічним умовам, загальновідомим як Копенгагенські критерії (на честь саміта 1993 року в Копенгагені): стабільний демократичний уряд, який визнає верховенство права та відповідних свобод і інститутів. Згідно з Маастрихтською угодою кожна поточна країна-член, а також Європейський Парламент мають прийти до згоди з приводу будь-якого розширення. Зараз ЄС пропонує віддалену перспективу членства Боснії і Герцеговині, Сербії, Чорногорії, Північній Македонії, Албанії, Україні та Молдові в обмін на фундаментальні структурні реформи. (uk)
- 欧洲联盟（简称欧盟）最早有6个成员国，目前已有27个国家加入。拟加入欧盟的国家必须符合欧盟的哥本哈根标准，并且在政治和经济上达到欧盟的要求。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Rozšiřování Evropské unie označuje proces evropské integrace přijímáním nových členských států nejdříve do Evropského hospodářského společenství (EHS) a pak jeho nástupce, Evropské unie (EU). Původních šest států se rozšířilo v letech 1973, 1981, 1986 a 1990 na celkem 12 států, které v roce 1993 formálně založili Evropskou unii. Ta se pak rozšiřovala v letech 1995, 2004, 2007 a 2013. Česká republika byla součástí největšího rozšíření v květnu 2004. Z maximálního počtu 28 států po brexitu v lednu 2020 klesl počet na 27. (cs)
- 유럽 연합의 확대는 유럽 통합의 과정에서 유럽 연합(EU)의 창립에서 그 회원국의 증가, 현재 진행되고 있는 가입 협의 등을 말한다. (ko)
- 欧洲联盟（简称欧盟）最早有6个成员国，目前已有27个国家加入。拟加入欧盟的国家必须符合欧盟的哥本哈根标准，并且在政治和经济上达到欧盟的要求。 (zh)
- توسعَ الاتحاد الأوروبي عددًا من المرات عبر تاريخ وجوده عن طريق انتساب دول أعضاء جديدة إلى الاتحاد. كي تنضم دولة ما إلى الاتحاد الأوروبي، عليها استيفاء الشروط السياسية والاقتصادية التي يُطلق عليها اسم شروط كوبنهاغن (نسبة إلى قمة كوبنهاغن التي عُقدت في شهر يونيو من عام 1993)، وذلك يعني امتلاك الدولة حكومة ديمقراطية مستقرة تحترم سلطة القانون، والحريات والمؤسسات المنسجمة مع قانون الدولة. بناءً على معاهدة ماستريخت، فانضمام دولة ما إلى الاتحاد يتطلب موافقة البرلمان الأوروبي وكلّ دولة عضو في الاتحاد. يُشار إلى عملية التوسع تلك أحيانًا بـالتكامل الأوروبي. يُستخدم المصطلح أيضًا للدلالة على تزايد التعاون المشترك بين دول الاتحاد الأوروبي الأعضاء، بينما تعمل حكومات تلك الدول على الموائمة بين قوانينها وقوانين الاتحاد بشكل تدريجي. (ar)
- La Unió Europea (UE) és el resultat de l'ampliació de continguts dels antics tractats constitutius de les tres Comunitats Europees i de les successives ampliacions a nous Estats membres. La UE estava formada originalment per sis Estats fundadors: Alemanya, Bèlgica, França, Itàlia, Luxemburg i Països Baixos. Des de llavors va créixer fins als 28 Estats membres, reduïts actualment a 27 amb motiu de la sortida del Regne Unit de la Unió Europea, restant diversos estats a l'espera de rebre resposta a la seva sol·licitud d'adhesió pel. Per a la incorporació d'un Estat europeu a la Unió Europea aquest ha de complir unes condicions econòmiques i polítiques conegudes com a criteris de Copenhaguen, per haver-se pres el corresponent acord en el Consell Europeu de 1993 celebrat a la capital danesa. (ca)
- Η Ευρωπαϊκή Ένωση (ΕΕ) δημιουργήθηκε το 1993 με τη Συνθήκη του Μάαστριχτ βασιζόμενη στις ήδη υπάρχουσες Ευρωπαϊκές Κοινότητες. Οι Ευρωπαϊκές Κοινότητες ιδρύθηκαν από έξι κράτη μέλη. Σήμερα στην ΕΕ συμπεριλαμβάνονται είκοσι οκτώ κράτη μέλη. Από την ίδρυσή της μέχρι και σήμερα υπήρξαν έξι διαδοχικές διευρύνσεις, με μεγαλύτερη την πέμπτη διεύρυνση, την 1η Μαΐου 2004, όταν προσχώρησαν δέκα νέα κράτη μέλη. (el)
- The European Union (EU) has expanded a number of times throughout its history by way of the accession of new member states to the Union. To join the EU, a state needs to fulfil economic and political conditions called the Copenhagen criteria (after the Copenhagen summit in June 1993), which require a stable democratic government that respects the rule of law, and its corresponding freedoms and institutions. According to the Maastricht Treaty, each current member state and the European Parliament must agree to any enlargement. The process of enlargement is sometimes referred to as European integration. This term is also used to refer to the intensification of co-operation between EU member states as national governments allow for the gradual harmonisation of national laws. (en)
- Unter der Erweiterung der Europäischen Union (EU-Erweiterung) versteht man die Aufnahme eines oder mehrerer Staaten (sogenannter EU-Beitrittsländer) in die Europäische Union. Art. 49 des EU-Vertrags räumt jedem europäischen Land, das die 1993 formulierten Kopenhagener Kriterien erfüllt, das Recht ein, die Mitgliedschaft zur Europäischen Union zu beantragen, ohne dass ein Rechtsanspruch auf Erwerb der Mitgliedschaft besteht. Das Europäische Parlament und alle bisherigen Mitgliedstaaten müssen dem Beitritt zustimmen. Vor der Erweiterung muss das Beitrittsland den sogenannten „Besitzstand der EU“ (acquis communautaire), also die Gesamtheit des EU-Rechts, umsetzen. (de)
- Perluasan Uni Eropa adalah proses perluasan Uni Eropa (UE) melalui penambahan negara-negara anggota baru. Proses ini dimulai dengan , yang mendirikan Komunitas Batubara dan Baja Eropa (pendahulu UE) pada tahun 1952. Sejak itu, keanggotaan UE tumbuh menjadi 27 negara dengan perluasan terkini ke Bulgaria dan Rumania pada tahun 2007. (in)
- L'élargissement de l'Union européenne (UE) décrit les vagues successives d'intégration économique et politique (intégration européenne) des États européens environnants dans l'Union européenne. L'Union européenne est aujourd'hui composée de 27 États membres, au terme de sept élargissements (adhésion de trois nouveaux pays en 1973, un pays en 1981, deux en 1986, trois en 1995, douze en deux vagues en 2004 et 2007 — dix en 2004 et deux en 2007 — et un en 2013) et le retrait du Royaume-Uni en 2020, depuis sa création en 1957 par six pays. Sept autres pays (l'Albanie, la Macédoine du Nord, la Moldavie, le Monténégro, la Serbie, la Turquie et l'Ukraine) ont le statut de pays candidats à l'intégration européenne. Deux autres pays (la Bosnie-Herzégovine et la Géorgie) ont par ailleurs déposé leur (fr)
- 欧州連合の拡大（おうしゅうれんごうのかくだい）では、欧州連合（EU）の加盟国の拡大について述べる。EUは、その歴史の中で、新たな加盟国によって何度も拡大してきた。EUに加盟するためには、コペンハーゲン基準（1993年6月のコペンハーゲンサミット後）と呼ばれる経済的・政治的条件を満たす必要があり、法の支配を尊重する安定した民主的な政府と、それに対応する自由と制度が必要となる。マーストリヒト条約によると、現在の各加盟国と欧州議会は、拡大に同意しなければならない。拡大のプロセスは、欧州統合と呼ばれることもある。この用語は、各国政府が国内法の段階的な調和を可能にすることで、EU加盟国間の協力関係が強化されることを指す場合にも使われる。 EUの前身である欧州経済共同体は、ローマ条約が発効した1958年に内戦6カ国とともに設立された。以来、EUの加盟国は27カ国となり、最新の加盟国は2013年7月に加盟したクロアチアである。直近のEUの領土拡大は2014年のマヨットの編入である。EUとその前身の最も顕著な領土縮小は、1962年のアルジェリアの独立に伴う離脱、1985年のグリーンランドの離脱、2020年のイギリスの離脱である。 (ja)
- L'allargamento dell'Unione europea è il processo in base al quale nuovi stati chiedono di far parte dell'Unione europea tramite un percorso di adeguamento legislativo concordato, reso possibile grazie all'ampliamento dei contenuti dei trattati costitutivi delle precedenti Comunità europee. Dai sei stati fondatori delle Comunità europee il numero di stati membri è cresciuto fino ai 27 attuali stati membri e altri stati europei hanno in corso trattative per l'adesione all'Unione. Secondo le norme attuali, per aderire all'Unione uno stato deve: (it)
- De uitbreiding van de Europese Unie is een proces waarbij nieuwe staten toetreden tot de Europese Unie. Het proces begon met de oprichting van de Europese Gemeenschap voor Kolen en Staal door België, de Bondsrepubliek Duitsland, Frankrijk, Italië, Luxemburg en Nederland in 1952. Sindsdien is de Europese Unie zeven keer uitgebreid. Na de laatste uitbreiding met Kroatië in 2013 had ze 28 lidstaten. Na de uittreding van het Verenigd Koninkrijk per 1 februari 2020 zijn dat er nog 27. Het proces van uitbreiding van de EU wordt soms ook Europese eenwording genoemd, alhoewel deze term vooral gebruikt wordt voor de intensivering van de samenwerking tussen EU-lidstaten. (nl)
- Rozszerzanie najpierw wspólnot europejskich, a od 1992 roku Unii Europejskiej, jest zjawiskiem dynamicznym, nieustannie trwającym. Do powołanej 1 stycznia 1958 roku, na podstawie traktatów rzymskich, Wspólnoty Europejskiej dołączały kolejne państwa Europy. Pierwszy etap rozszerzania miał miejsce w 1973 i objął Danię, Irlandię oraz Wielką Brytanię. Podczas drugiego rozszerzenia, w 1981, do Wspólnoty Europejskiej dołączyła Grecja, podczas trzeciego, w 1986, Hiszpania i Portugalia. Z chwilą podpisania przez dotychczasowe kraje członkowskie Traktatu o Unii Europejskiej kolejne państwa wstępowały już do Unii Europejskiej. W 1995 dołączyły Austria, Finlandia i Szwecja. (pl)
- O alargamento da União Europeia corresponde ao processo de expansão da União Europeia (UE), através da adesão de novos estados-membros. Este processo começou com os seis países originais, que fundaram a Comunidade Europeia do Carvão e do Aço (antecessora da UE) em 1952. Desde então, a UE cresceu para 28 estados-membros sendo a expansão mais recente a da Croácia em 30 de junho de 2013, tendo posteriormente diminuido para 27 membros com a saída do Reino Unido a 31 de janeiro de 2020. (pt)
- Расширение Европейского союза — это процесс укрупнения Европейского союза (ЕС) посредством вступления в него новых государств-членов. Процесс начался с «Внутренних шести», основавших «Европейское объединение угля и стали» (предшественника ЕС) в 1952 году. С тех пор количество стран, вступивших в Союз, увеличилось до 28 государств. Сейчас ЕС юридически гарантирует перспективу членства Боснии и Герцеговины, Сербии, Черногории, Северной Македонии, Албании, Турции, Украине, Косово, Грузии и Молдавии в обмен на фундаментальные структурные реформы. (ru)
- Europeiska unionens utbredning och utvidgning innefattar dels unionens nuvarande territoriella utbredning, dels dess historiska och framtida utvidgning. Det europeiska samarbetets historia sträcker sig tillbaka till upprättandet av Europeiska kol- och stålgemenskapen i början av 1950-talet. Då ingick sex europeiska stater i samarbetet: Belgien, Frankrike, Italien, Luxemburg, Nederländerna och Västtyskland. Sedan dess har samarbetet gradvis utvidgats till att omfatta 28 stater genom en utvidgning som har skett i fyra större etapper. Den första ägde rum 1973 då Danmark, Irland och Storbritannien anslöt sig efter att Frankrikes blockering mot ett brittiskt medlemskap upphörde. Under 1980-talet tillkom Grekland, Portugal och Spanien efter att dessa stater hade demokratiserats. På 1990-talet ti (sv)
- Розширення Європейського Союзу — це процес приєднання європейських країн до Європейського Союзу. Цей процес започаткували країни «європейської шістки», які заснували Європейську спільноту з вугілля та сталі (попередник ЄС) у 1952 році. Після цього почалось поступове приєднання країн до ЄЕС (пізніше — до ЄС) і наразі налічується 27 країн-членів. Процес розширення іноді називають європейською інтеграцією. Однак цей термін використовується тоді, коли мова йде про посилення співпраці між країнами-членами ЄС і також коли їх уряди поступово гармонізують міждержавне законодавство. (uk)
|
