| dbo:abstract
|
- يعود إعلام السويد إلى زمن بعيد، منذ تفعيل قانون حرية الصحافة عام 1766. الصحافة مدعومة من الحكومة ولكنها مملوكة لآخرين، والمالك البارز هو بونير إيه بي. كان التيليفزيون والراديو ملك احتكاري للحكومة حتى منتصف ثمانينات القرن الماضي، وهو ما تلاشى ببطء بالرغم من المقاومة، مع مطالبات بمنع الملكية الخاصة لأطباق مستقبلات الأقمار الصناعية. تُمول الخدمة العامة للإعلام برسوم خاصة تُفرض على كل ملاك أجهزة استقبال التليفيزيون والراديو. الإبلاغ عن امتلاك هذا الجهاز اختياري، ولكن أصحاب المحلات الذين يبيعونها مُجبرون على إبلاغ الحكومة ببيع أحد الأجهزة. وللحكومة عملاء محددون بأجهزة خاصة تستشعر البث التليفيزيوني من أجهزة الاستقبال، وهو ما يحدد منطقة سكن الأشخاص الذين لم يبلغوا عن شرائهم لأحد الأجهزة. في عام 2019، صوّت برلمان السويد على جعل الدفع للخدمة العامة إجباريًّا لمن يملكون دخل فقط. وافقت جميع أحزاب السويد على هذا التغيير ما عدا الحزب الديمقراطي السويدي. يتمتع الإعلام السويدي بآليات التنظيم الذاتي مثل مجلس الصحافة السويدية. (ar)
- The mass media in Sweden has a long tradition going back to the 1766 law enacting freedom of the press. The press is subsidized by the government and is owned by many actors, the dominant owner being Bonnier AB. Swedish television and radio were until the mid-1980s a government monopoly, which slowly has been eroded despite resistance, with a call for prohibition of private ownership of satellite dish receivers. Until 2019, public service media was financed by a special fee levied on owners of television or radio receivers. Reporting ownership was voluntary, but television sellers were obliged to report purchase to the government, and the government also had a special service of agents, with equipment capable of detecting emissions from television receivers, patrolling residential areas in order to catch unreported receivers. In 2018, the Riksdag voted to instead make paying for public service mandatory for all people having an income. The change was supported by all parliamentary parties except the Sweden Democrats. Swedish media has mechanisms for self-regulation, such as the Press Council. (en)
- Massmedier i Sverige är starka så till vida att svenska folket är bland dem som ägnar mest tid åt mediekonsumtion i världen.[källa behövs] Svenska medier regleras av tryckfrihetsförordningen (TF), som i sin första version kom 1766, och yttrandefrihetsgrundlagen (YGL). I korthet garanterar de etableringsfrihet, censurförbud, anonymitets- och meddelarskydd och rätten att ta del av myndigheters handlingar genom offentlighetsprincipen. Rättsfall som rör TF avgörs, till skillnad mot andra rättegångar, av en jury. TF och YGL omfattar alla som har ansökt om så kallat utgivningsbevis, vilket även privatpersoner som exempelvis bloggare kan göra. Vad gäller samhällets förhållande till medierna har Sverige en ”blandmodell” mellan ren marknadsekonomi och självreglering å ena sidan, och vissa normer och regler om mediers samhällsansvar, genom till exempel sändningstillstånden som styr public servicebolagen, å andra sidan. Svenska massmedier är koncentrerade till några stora aktörer – framför allt Förvaltningsstiftelsen för SVT, SR och UR, Bonnierkoncernen, Schibsted, Stenbecksfären (Kinnevik), Stampen samt Mittmedia. Andra medieägare är Egmont och LO. (sv)
- Преса в Швеції — історія шведської преси почалася у 1645 році, коли була заснована перша в Швеції газета «швед. Ordinari Post Tijdender», що існує і донині під назвою «швед. Post-och Inrikes Tidningar».
* З 1791 р. видання цієї газети має привілейоване місце у Шведській академії. Раніше для періодичного видання було потрібно отримати особливий королівський дозвіл, до того ж сам друкований орган залишався підцензурним, як і всі інші друковані видання.
* У 1812 р. був прийнятий закон про свободу друку, який увійшов у число чотирьох основних законів Швеції. Закон визначив докладні правила щодо прав видавництва і пов'язаної з ними відповідальності: винні в порушенні цих правил підсудні судові присяжних. Право видавати друкований орган було надано кожному, хто «не був покараний згідно з судовим рішення за злочин або оголошений не гідним вести мову за інших», під умовою отримання заяви про це від Міністерства юстиції Швеції.
* Станом на 1899 р. у Швеції діяло 754 органів періодичної пресі, з них 331 газета (43 видавалися в Стокгольмі, з них 12 щоденних). Провінційна преса, яка до 1850 р. була представлена лише однією газетою, мала їх тепер 40. Деякі газети видавалися накладом до 100000 примірників. (uk)
- История шведской прессы началась в 1645 году, когда была основана первая в Швеции газета "Ordinari Post Tijdender", существующая и поныне под названием "Post- och Inrikes Tidningar". C 1791 года издание этой газеты составляет привилегию Шведской академии.. Раньше для издания периодического органа требовалось особое королевское разрешение, причем сам орган оставался подцензурным, как и все другие печатные издания. В 1812 году был принят закон о свободе печати, вошедший в число четырёх основных законов Швеции. Закон определил подробные правила относительно прав издательства и связанной с ними ответственности: виновные в нарушении этих правил подсудны суду присяжных. Право издавать печатный орган было предоставлено каждому, кто «не был наказан по суду за преступление или объявлен не достойным вести речь за других», под условием заявления о том министерству юстиции. По состоянию на 1899 год в Швеции действовало 754 органа периодической печати, из них 331 газета (43 издавались в Стокгольме, из них 12 ежедневных). Провинциальная пресса, которая до 1850 года была представлена лишь одной газетой, имела их теперь 40. Некоторые газеты издавались тиражом до 100 000 экземпляров. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- يعود إعلام السويد إلى زمن بعيد، منذ تفعيل قانون حرية الصحافة عام 1766. الصحافة مدعومة من الحكومة ولكنها مملوكة لآخرين، والمالك البارز هو بونير إيه بي. كان التيليفزيون والراديو ملك احتكاري للحكومة حتى منتصف ثمانينات القرن الماضي، وهو ما تلاشى ببطء بالرغم من المقاومة، مع مطالبات بمنع الملكية الخاصة لأطباق مستقبلات الأقمار الصناعية. يتمتع الإعلام السويدي بآليات التنظيم الذاتي مثل مجلس الصحافة السويدية. (ar)
- The mass media in Sweden has a long tradition going back to the 1766 law enacting freedom of the press. The press is subsidized by the government and is owned by many actors, the dominant owner being Bonnier AB. Swedish television and radio were until the mid-1980s a government monopoly, which slowly has been eroded despite resistance, with a call for prohibition of private ownership of satellite dish receivers. Swedish media has mechanisms for self-regulation, such as the Press Council. (en)
- Преса в Швеції — історія шведської преси почалася у 1645 році, коли була заснована перша в Швеції газета «швед. Ordinari Post Tijdender», що існує і донині під назвою «швед. Post-och Inrikes Tidningar». (uk)
- Massmedier i Sverige är starka så till vida att svenska folket är bland dem som ägnar mest tid åt mediekonsumtion i världen.[källa behövs] Svenska medier regleras av tryckfrihetsförordningen (TF), som i sin första version kom 1766, och yttrandefrihetsgrundlagen (YGL). I korthet garanterar de etableringsfrihet, censurförbud, anonymitets- och meddelarskydd och rätten att ta del av myndigheters handlingar genom offentlighetsprincipen. Rättsfall som rör TF avgörs, till skillnad mot andra rättegångar, av en jury. TF och YGL omfattar alla som har ansökt om så kallat utgivningsbevis, vilket även privatpersoner som exempelvis bloggare kan göra. (sv)
- История шведской прессы началась в 1645 году, когда была основана первая в Швеции газета "Ordinari Post Tijdender", существующая и поныне под названием "Post- och Inrikes Tidningar". C 1791 года издание этой газеты составляет привилегию Шведской академии.. По состоянию на 1899 год в Швеции действовало 754 органа периодической печати, из них 331 газета (43 издавались в Стокгольме, из них 12 ежедневных). Провинциальная пресса, которая до 1850 года была представлена лишь одной газетой, имела их теперь 40. Некоторые газеты издавались тиражом до 100 000 экземпляров. (ru)
|
