| dbo:abstract
|
- Marcomer (Marchomer, Marchomir) byl franským vévodou (dux), žijícím na konci 4. století, který roku 388 vpadl do Římské říše, když byl velitel římské Galie Magnus Maximus obležen v Akvileji Theodosiem I. Měl syna Pharamonda. Někteří moderní historikové nepovažují Marcomera za historickou osobu, byť se o něm zmiňuje kronikář Řehoř z Tours. (cs)
- Marcomer war ein fränkischer Heerführer bzw. Kleinkönig im späten 4. Jahrhundert, der 388 das Kölner Umland verwüstete, damit mehrere römische Gegenangriffe provozierte und später in Italien interniert war. Zusammen mit den fränkischen Heerführern Gennobaudes und Sunno führte Marcomer im Jahr 388 einen erfolgreichen Überfall auf römisches Gebiet am Niederrhein an. Die Franken stießen auf linksrheinisches Gebiet vor und verwüsteten die Region um Köln, bevor sie mit reicher Beute abzogen. Den Hintergrund stellte vielleicht der Abzug mehrerer römischer Truppenteile vom Rhein auf Befehl des Usurpators Magnus Maximus dar, der damals in Gallien regierte. Detailliert wird dieser Angriff und die römische Reaktion darauf von dem um 400 schreibenden spätrömischen Geschichtsschreiber Sulpicius Alexander geschildert. Die Darstellung des Sulpicius ist jedoch nur in Form eines längeren Auszugs im Geschichtswerk des frühmittelalterlichen Bischofs und Geschichtsschreibers Gregor von Tours (spätes 6. Jahrhundert) erhalten, welches aber wertvolle Informationen enthält. Dem Bericht Gregors zufolge, der sich nach eigener Aussage auf das dritte Buch der Historia des Sulpicius stützte, wurde ein Teil der Franken, der sich nicht über den Rhein zurückgezogen hatte, schließlich von römischen Truppen in einer Schlacht am Kohlenwald geschlagen. Allerdings hatte sich Marcomer bereits vorher mit reicher Beute absetzen können. Die Römer wurden von den Offizieren Nanninus und Quintinus kommandiert. Während Quintinus und andere Offiziere nun die Verfolgung der Franken auf ihr eigenes Gebiet planten, äußerte Nanninus Bedenken und zog nach Mogontiacum (Mainz) ab. Quintinus stieß mit den übrigen Truppen auf fränkisches Gebiet vor und zerstörte einige verstreute Höfe, wurde dann aber von den Franken in eine Falle gelockt; wahrscheinlich war auch Marcomer daran beteiligt. Die Römer erlitten eine schwere Niederlage, die der klassisch geschulte Sulpicius in Anlehnung an die clades Variana darstellte. Gregor schildert weiter, sich auf das vierte Buch der Historia des Sulpicius berufend, die Strafexpedition des Heermeisters Arbogast gegen die Franken. Marcomer und Sunno mussten Geiseln stellen, wofür ihnen Valentinian II. offenbar den Frieden anbot. Einige Zeit darauf (391/92 oder 392/93) überschritt Arbogast im Winter erneut den Rhein und griff die Franken an, wobei Marcomer nach Sulpicius Alexander auch die Ampsivarier und Chatten anführte. Gennobaudes findet bereits nach der Schilderung des fränkischen Rheinübergangs keine Erwähnung mehr, vermutlich war er bereits während der dortigen Kämpfe gefallen. Der Usurpator Eugenius erneuerte schließlich die Verträge mit den Franken und Alamannen. Um 396 (jedenfalls nach dem Tod des Kaisers Theodosius I.) mussten die Franken einen neuen Eid gegenüber dem Feldherrn Stilicho leisten, der den abwesenden Kaiser Honorius vertrat. Der Dichter Claudian berichtet von der Internierung des von den Römern gefangenen (oder von den Franken exilierten) Marcomer in Etrurien. Daraufhin habe Sunno Marcomer rächen wollen, sei aber von seinen eigenen Leuten ermordet worden. Für die Verfassung der frühen Franken ist das Exzerpt aus dem Werk des Sulpicius Alexander von großem Wert. Gregor von Tours hatte versucht herauszufinden, wie die frühen Frankenstämme organisiert waren, fand aber keine genauen Aussagen. Aus Sicht der modernen Forschung sind die dort erwähnten Bezeichnungen wie dux, regalis oder rex nicht gleichzusetzen mit den späteren Bedeutungen. Vielmehr handelte es sich bei den fränkischen Heerführern wohl nicht um Kleinkönige oder ähnliches, sondern um (militärische) Anführer. Über die genauen Herrschaftsstrukturen lässt sich allerdings aufgrund der vielfältigen Interpretationsmöglichkeiten kaum etwas sagen. (de)
- Marcomir (o Marcom) fue rey de los francos ampsivares y de los catos durante fines del siglo IV. Con su hermano hizo numerosas incursiones en la provincia romana de Germania en los años 380-390. En 388, intercambió rehenes como un gesto de paz con el general romano Arbogasto. En 392, defendió su territorio contra el mismo general. En el 400, fue exiliado en Etruria por el General Estilicón. (es)
- Marcomer (died after 392), also spelled Marcomeres, Marchomer, Marchomir, was a Frankish leader (dux) in the late 4th century who invaded the Roman Empire in the year 388, when the usurper and leader of the whole of Roman Gaul, Magnus Maximus was surrounded in Aquileia by Theodosius I. The invasion is documented by Gregory of Tours who cited the now lost work of Sulpicius Alexander. According to this account Marcomer, Sunno and Genobaud invaded the Roman provinces Germania Inferior and Gallia Belgica in Gaul. They broke through the limes, killed many people, destroyed the most fruitful lands and made the city of Cologne panic. After this raid, the main body of the Franks moved back over the Rhine with their booty. Some of the Franks remained in the Belgian wood called "Silva Carbonaria". When the Roman generals Magnus Maximus, Nanninus and Quintinus heard the news in Trier, they attacked those remaining Frankish forces near the Silva Carbonaria and killed many of them. After this engagement, Quintinus crossed the Rhine to punish the Franks in their own country, however his army was surrounded and beaten. Some Roman soldiers drowned in the marshes, others were killed by Franks; few made it back to the Empire. Nanninus and Quintinus were replaced by Charietto and Syrus, who were again confronted by an attack of unidentified Franks. Later, after the 388 fall of Magnus Maximus, Marcomer and Sunno held a short meeting about the recent attacks with the Frank Arbogastes, who was a general (magister militum) in the Roman army. The Franks delivered hostages as usual, and Arbogastes returned to his winter quarters in Trier. A couple of years later when Arbogastes had seized power and the West Roman army was dominated by Frankish officers, he crossed the Rhine with a Roman army into Germania. Marcomer was seen as leader with Chatti and Ampsivarii but the two did not engage. Later we hear from the poet Claudian that Marcomer was captured by Romans and exiled to a villa in Tuscany. His brother Sunno crossed the Rhine and tried to become leader of the band of Marcomer, but was killed by his own people. According to the later Liber Historiae Francorum, Marcomer was a descendant of the Trojans and a son of a king called Priam. The Liber also relates that Marcomer tried to unite the Franks after the death of Sunno. He proposed that the Franks should live under one king and proposed his own son Pharamond (whose earliest mention is in this work, and who is considered legendary by scholars) for the kingship. This source does not relate whether Marcomer succeeded, but from other later sources that recall the account of Liber Historiae Francorum, the impression may be gained that Pharamond was regarded as the first king of the Franks. However, modern scholars, such as Edward James, do not accept this account in the Liber Historiae Francorum as historical. (en)
- Marcomir (ou Marcomer) fut roi franc des Ampsivariens et des Chattes à la fin du IVe siècle. (fr)
- Marcomero (347 circa – 404 circa) (Marcomeres, Marcomer, Marcomir) fu un condottiero (Dux) franco del tardo IV secolo che invase l'impero romano nel 388, quando Magno Massimo, usurpatore e capo della Gallia romana, era circondato ad Aquileia da Teodosio I. (it)
- Marcomer (Marcomeres, Marcomir, Marchomir) was een Frankische hoofdman (hertog, dux) in de vierde eeuw. Hij leidde de Amsivariërs en de Chatten tijdens een inval in het Romeinse Rijk. Hij was getrouwd met en waarschijnlijk de vader van Pharamond, waarvan de eenmalige vermelding dat deze als vader van Clodio de stamvader van de Merovingers zou zijn, gewoonlijk met een flinke korrel zout wordt genomen. (nl)
- Marcomero (em latim: Marcomeres ou Marchomer) ou Marcomiro (em latim: Marchomir) foi um nobre franco do século IV. (pt)
- Markomer (Marcomeres, Marchomer, Marchomir) – jeden z żyjących w końcu IV wieku wodzów Franków. Wraz z i wymienia go Grzegorz z Tours jako króla frankijskiego. Stąd też wiadomo, że owi wodzowie/królowie pod koniec panowania Magnusa Maksyma, cesarza zachodniorzymskiego zmarłego w 388 roku, przekroczyli Ren, spustoszyli rzymską Germanię i zagrażali Kolonii. Mieli też w tym czasie sprowadzić za sobą plemiona saksońskie w te części Europy. Przypuszcza się, że Markomer był przodkiem legendarnego pierwszego króla Franków salickich, Faramunda. (pl)
- Marcomer (verksam i slutet av 300-talet) var en frankisk hertig (latin: dux). Gregorius av Tours omnämner honom i sin Historia Francorum tillsammans med hertigarna och . Enligt Gregorius kallade dessa herrar knappast för kungar. De korsade floden Rhen och plundrade den romerska provinsen Germania och hotade Köln i slutet av kejsaren Magnus Maximus' regeringstid (omkring 388). De ska även ha varit ledare för de germanska stammarna chatterna och ampsivarierna. Marcomer kan vara föregångare till de legendariska Pharamond och Chlodio och därmed den kungliga dynastin merovingernas stamfader. (sv)
- Маркомир (лат. Marcomer) — вождь франків, що жив в IV столітті. Згідно з «Книгою історії франків» (Liber Historiae Francorum), він був сином Пріама і батьком Фарамонда. За Григорієм Турським, в 388 році франки на чолі з Маркоміром, Геннобавдом і Сунноном перейшли кордон Римської імперії і направились в римську Германію і Бельгіку, перебили багато мирних жителів, спустошили територію, а також навели страх на жителів Кельна. Коли про це стало відомо в Трірі, полководці Нанніні і Квінтіно, яким Магн Максим доручив свого малолітнього сина і захист Галлії, зібрали армію і прийшли в Кельн. Франки до того часу вже встигли розграбувати місто і з награбованим пішли за Рейн, залишивши в Галії великий загін готовий знову почати спустошення. Римлянам вдалося розбити цей загін, однак експедиція за Рейн скінчилася для них невдало. (uk)
- Маркомир (лат. Marcomer) — полулегендарный вождь франков, живший в IV веке. В соответствии с «Книгой истории франков» (лат. Liber Historiae Francorum), он был сыном Приама и отцом Фарамонда. Согласно Григорию Турскому, в 388 году франки во главе с Маркомиром, Геннобавдом и Сунноном перешли границу Римской империи и устремились в римскую Германию и Бельгику, перебили много мирных жителей, опустошили территорию, а также навели страх на жителей Кёльна. Когда об этом стало известно в Трире, полководцы Наннин и Квинтин, которым Магн Максим поручил своего малолетнего сына и защиту Галлии, собрали армию и пришли в Кёльн. Франки к этому времени уже успели разграбить город и с добычей ушли за Рейн, оставив в Галлии крупный отряд, готовый снова начать опустошения. Римлянам удалось разбить этот отряд, однако экспедиция за Рейн кончилась для них неудачно. (ru)
- 马尔科梅尔（英文：Marcomer，又作Marcomeres, Marchomer, Marchomir）（350年－410年）是公元4世纪的法兰克人首领（380年－400年在位），公元388年左右曾经入侵罗马帝国。 法兰克人著名的早期领导人，曾经于公元388年左右入侵罗马，法拉蒙德是他的弟弟。主要出现在神话和古籍中。 马尔科梅尔和格诺鲍德、松诺入侵罗马省份日耳曼和比利时。他们冲破了特里尔的防守，大肆屠杀，蹂躏了最肥沃的土地，威胁城市科隆。这次袭击后，大部分的法兰克人和他们的战利品回到莱茵河。有些法兰克人的留在比利时的森林里。当罗马大将南尼努斯和昆提努斯在莱茵河闻讯，他们袭击剩余的法兰克军队并杀死了许多人。战后，昆提努斯越过莱茵河在法兰克人自己的国家惩罚他们；但是，他的军队被法兰克军队围攻。一些罗马士兵被淹死在沼泽，剩余的被法兰克人杀死，只有少数回到自己的帝国。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Marcomer (Marchomer, Marchomir) byl franským vévodou (dux), žijícím na konci 4. století, který roku 388 vpadl do Římské říše, když byl velitel římské Galie Magnus Maximus obležen v Akvileji Theodosiem I. Měl syna Pharamonda. Někteří moderní historikové nepovažují Marcomera za historickou osobu, byť se o něm zmiňuje kronikář Řehoř z Tours. (cs)
- Marcomir (o Marcom) fue rey de los francos ampsivares y de los catos durante fines del siglo IV. Con su hermano hizo numerosas incursiones en la provincia romana de Germania en los años 380-390. En 388, intercambió rehenes como un gesto de paz con el general romano Arbogasto. En 392, defendió su territorio contra el mismo general. En el 400, fue exiliado en Etruria por el General Estilicón. (es)
- Marcomir (ou Marcomer) fut roi franc des Ampsivariens et des Chattes à la fin du IVe siècle. (fr)
- Marcomero (347 circa – 404 circa) (Marcomeres, Marcomer, Marcomir) fu un condottiero (Dux) franco del tardo IV secolo che invase l'impero romano nel 388, quando Magno Massimo, usurpatore e capo della Gallia romana, era circondato ad Aquileia da Teodosio I. (it)
- Marcomer (Marcomeres, Marcomir, Marchomir) was een Frankische hoofdman (hertog, dux) in de vierde eeuw. Hij leidde de Amsivariërs en de Chatten tijdens een inval in het Romeinse Rijk. Hij was getrouwd met en waarschijnlijk de vader van Pharamond, waarvan de eenmalige vermelding dat deze als vader van Clodio de stamvader van de Merovingers zou zijn, gewoonlijk met een flinke korrel zout wordt genomen. (nl)
- Marcomero (em latim: Marcomeres ou Marchomer) ou Marcomiro (em latim: Marchomir) foi um nobre franco do século IV. (pt)
- Markomer (Marcomeres, Marchomer, Marchomir) – jeden z żyjących w końcu IV wieku wodzów Franków. Wraz z i wymienia go Grzegorz z Tours jako króla frankijskiego. Stąd też wiadomo, że owi wodzowie/królowie pod koniec panowania Magnusa Maksyma, cesarza zachodniorzymskiego zmarłego w 388 roku, przekroczyli Ren, spustoszyli rzymską Germanię i zagrażali Kolonii. Mieli też w tym czasie sprowadzić za sobą plemiona saksońskie w te części Europy. Przypuszcza się, że Markomer był przodkiem legendarnego pierwszego króla Franków salickich, Faramunda. (pl)
- Marcomer (verksam i slutet av 300-talet) var en frankisk hertig (latin: dux). Gregorius av Tours omnämner honom i sin Historia Francorum tillsammans med hertigarna och . Enligt Gregorius kallade dessa herrar knappast för kungar. De korsade floden Rhen och plundrade den romerska provinsen Germania och hotade Köln i slutet av kejsaren Magnus Maximus' regeringstid (omkring 388). De ska även ha varit ledare för de germanska stammarna chatterna och ampsivarierna. Marcomer kan vara föregångare till de legendariska Pharamond och Chlodio och därmed den kungliga dynastin merovingernas stamfader. (sv)
- 马尔科梅尔（英文：Marcomer，又作Marcomeres, Marchomer, Marchomir）（350年－410年）是公元4世纪的法兰克人首领（380年－400年在位），公元388年左右曾经入侵罗马帝国。 法兰克人著名的早期领导人，曾经于公元388年左右入侵罗马，法拉蒙德是他的弟弟。主要出现在神话和古籍中。 马尔科梅尔和格诺鲍德、松诺入侵罗马省份日耳曼和比利时。他们冲破了特里尔的防守，大肆屠杀，蹂躏了最肥沃的土地，威胁城市科隆。这次袭击后，大部分的法兰克人和他们的战利品回到莱茵河。有些法兰克人的留在比利时的森林里。当罗马大将南尼努斯和昆提努斯在莱茵河闻讯，他们袭击剩余的法兰克军队并杀死了许多人。战后，昆提努斯越过莱茵河在法兰克人自己的国家惩罚他们；但是，他的军队被法兰克军队围攻。一些罗马士兵被淹死在沼泽，剩余的被法兰克人杀死，只有少数回到自己的帝国。 (zh)
- Marcomer war ein fränkischer Heerführer bzw. Kleinkönig im späten 4. Jahrhundert, der 388 das Kölner Umland verwüstete, damit mehrere römische Gegenangriffe provozierte und später in Italien interniert war. Der Usurpator Eugenius erneuerte schließlich die Verträge mit den Franken und Alamannen. Um 396 (jedenfalls nach dem Tod des Kaisers Theodosius I.) mussten die Franken einen neuen Eid gegenüber dem Feldherrn Stilicho leisten, der den abwesenden Kaiser Honorius vertrat. (de)
- Marcomer (died after 392), also spelled Marcomeres, Marchomer, Marchomir, was a Frankish leader (dux) in the late 4th century who invaded the Roman Empire in the year 388, when the usurper and leader of the whole of Roman Gaul, Magnus Maximus was surrounded in Aquileia by Theodosius I. Nanninus and Quintinus were replaced by Charietto and Syrus, who were again confronted by an attack of unidentified Franks. (en)
- Маркомир (лат. Marcomer) — полулегендарный вождь франков, живший в IV веке. В соответствии с «Книгой истории франков» (лат. Liber Historiae Francorum), он был сыном Приама и отцом Фарамонда. Согласно Григорию Турскому, в 388 году франки во главе с Маркомиром, Геннобавдом и Сунноном перешли границу Римской империи и устремились в римскую Германию и Бельгику, перебили много мирных жителей, опустошили территорию, а также навели страх на жителей Кёльна. Когда об этом стало известно в Трире, полководцы Наннин и Квинтин, которым Магн Максим поручил своего малолетнего сына и защиту Галлии, собрали армию и пришли в Кёльн. Франки к этому времени уже успели разграбить город и с добычей ушли за Рейн, оставив в Галлии крупный отряд, готовый снова начать опустошения. Римлянам удалось разбить этот отряд (ru)
- Маркомир (лат. Marcomer) — вождь франків, що жив в IV столітті. Згідно з «Книгою історії франків» (Liber Historiae Francorum), він був сином Пріама і батьком Фарамонда. За Григорієм Турським, в 388 році франки на чолі з Маркоміром, Геннобавдом і Сунноном перейшли кордон Римської імперії і направились в римську Германію і Бельгіку, перебили багато мирних жителів, спустошили територію, а також навели страх на жителів Кельна. Коли про це стало відомо в Трірі, полководці Нанніні і Квінтіно, яким Магн Максим доручив свого малолітнього сина і захист Галлії, зібрали армію і прийшли в Кельн. Франки до того часу вже встигли розграбувати місто і з награбованим пішли за Рейн, залишивши в Галії великий загін готовий знову почати спустошення. Римлянам вдалося розбити цей загін, однак експедиція за Рейн (uk)
|
