| dbo:abstract
|
- Manat —àrab: مَناة, Manāt— fou una deïtat del panteó semita de Mesopotàmia de l'època presargònida. Fou coneguda com a Menutum i era un dels nom d'Ishtar. A la Bíblia s'esmenta en femení com a Meni, que equival al masculí Manat. El seu equivalent romà foren les . Fou també una deïtat entre els àrabs abans de l'islam i amb al-Lat i al-Uzza formava la triada de déus àrabs. (ca)
- Manát byla arabskou bohyní a jednou ze tří hlavních bohyní uctívaných v Mekce před příchodem islámu (další byly a ). (cs)
- مَناة إلهة من أقدم الإلهات العربيات التي عبدها العرب القدماء وهي إلهة القدر وقد عبدت من قبل الأنباط وقبائل البادية الصفوية والثمودية في مكة. (ar)
- Manat (arabisch مناة, DMG Manāt ‚Schicksal, Geschick‘; verwandt mit „Menetekel“) war im vorislamischen Arabien bei dem Stamm der Quraisch die Göttin des Mondes, des Abendsterns und des Schicksals. Sie war neben al-Lāt und al-ʿUzzā eine der drei in Mekka verehrten Hauptgottheiten. Ihr Sitz wurde in einem schwarzen Stein angenommen, und bei Wallfahrten wurden ihr Weihgeschenke und Schlachtopfer dargebracht. (de)
- Manat o Manah era una diosa perteneciente a la mitología árabe preislámica.El nombre «Manat» deriva de las palabras árabes ma'niyya y manum, que significan ‘muerte’, ‘destino’ y ‘tiempo’. Se la adoraba bajo la forma de una piedra negra que se levantaba en la playa entre la Meca y Medina. Era, según algunos pueblos semíticos, una de las hijas de Alá, pero también se la consideraba la diosa de la muerte y el destino. Junto con las diosas Uzza y Al-lat, Manat era una de las tres diosas protectoras de La Meca.A veces, estas tres diosas conformaban una trinidad. Al parecer, la idea del destino del hombre en la tierra, la transitoriedad de la vida, sus acontecimientos y traiciones llamaron la atención de la imaginación de los beduinos y se convirtieron en uno de los temas más frecuentes de la poesía árabe. No es, pues, de sorprender, afirma Jairath Al-Saleh en su libro Ciudades fabulosas, príncipes y yinn de la mitología árabe (cuarta edición 1990/28, edit. Anaya) que Manat, la diosa de la muerte y el destino, fuera una de las divinidades más antiguas de Arabia. (es)
- Manat (مَنَاتُ prononcé en arabe : /mæˈnæːt/) ou Manāh (مَنَاةٌ prononcé en arabe : /mæˈnæː(h)/) était une déesse du destin, vénérée en Arabie à l'époque pré-islamique. Manat est mentionnée dans le Coran (sourate LIII (53) An-Najm ou l'Etoile, versets 19-22) avec les deux autres grandes déesses Allat et Uzza : « Que pensez-vous d'al-Lat et al-'Uzzâet de l'autre, Manât, la troisièmeAurez-vous le garçon et Dieu la filleQuel inique partage ! » Ce que l'on sait de Manat provient essentiellement du Livre des idoles de Hicham ibn al-Kalbi. Elle aurait été l'aînée des trois "filles de Dieu" à la Mecque : Allat, Manat et Uzza. Les Nabataéens lui rendaient également un culte sous le nom de Manawat ou Manawatu et l'identifiaient à Némésis, mais en faisaient, selon Julius Wellhausen, la mère d'Houbal. Sa statue était érigée au bord de la mer aux environs d'al-Mushallal à Qudayd, entre Médine et la Mecque. Les habitants de ces deux villes ainsi que les Aws et les Khazraj lui présentaient des offrandes et lui faisaient des sacrifices. Des enfants étaient prénommés Abd-Manāh and Zayd-Manāh. Les Aws et les Khazraj, tribus arabes de Yathrib (actuelle Médine) avaient coutume de se rendre en pèlerinage dans des lieux déterminés où ils veillaient. À leur retour, ils visitaient le lieu de culte de Manat où ils se rasaient la tête avant de rentrer chez eux. Sans ce rite le pèlerinage n'était pas complet. Certains Arabes prenaient « Manat du lieu sacré de Khazraj » comme témoin de leurs serments. Dans l'ouvrage collectif, Le Coran des historiens, Christian Julien Robin cite ce passage qui "a une notoriété universelle grâce aux fameux versets dits "sataniques", reproduits ici entre crochets, qui ont inspiré le romancier britannique Salman Rushdie. Ces deux versets auraient été déclamés, puis abrogés parce qu'ils ne s'accordaient pas avec le monothéisme radical de la prédication muhammadienne. La vulgate ne les reproduit pas, au contraire d'autres versets également abrogés, ce qu souligne la gêne qu'il ont provoquée" : "19. Avez-vous considéré al-Lat et al-Uzza 20. Et Manat, cette troisième autre? 20. bis [Ce sont les sublimes Déesses 20. ter. et leur intercession est certes souhaitée] 21. Avez-vous le Mâle et Lui la Femelle !" La huitième année de l'Hégire, où il remporta la victoire définitive sur le reste des Quraysh, Mahomet, ayant quitté Médine depuis quatre ou cinq nuits, aurait envoyé Ali détruire l'idole et s'emparer de ses trésors, au nombre desquels se trouvaient deux épées (Mikhdham et Rasūb), offrandes de al-Harith ibn-Abi-Shamir al-Ghassāni, roi de Ghassān. Le prophète les offrit à Ali. L'une d'elles serait donc peut-être sa célèbre épée Dhu-al-Fiqar. (fr)
- Manāt (Arabic: مناة Arabic pronunciation: [maˈnaːh] pausa, [maˈnaːt] or Old Arabic manawat; also transliterated as manāh) was a pre-Islamic Arabian goddess worshiped in the Arabian Peninsula before the rise of Islam and the Islamic prophet Muhammad in the 7th century. She was among Mecca's three chief goddesses, alongside her sisters, Allat and Al-‘Uzzá, and among them, she was the original and the oldest. (en)
- Manāt (bahasa Arab: مناة) adalah dewi Semit yang disembah di Jazirah Arab sebelum kebangkitan Islam pada abad ke-7. Manat juga merupakan julukan untuk berhala yang terbuat dari batu keras milik di , yang disebut dalam teks-teks Islam. Berhala ini menghadap ke arah Laut Merah yang berjarak dari pesisir pantai kurang lebih 40 km dan dari Madinah berjarak sekitar 4 mil. Kabilah Khuza’ah, Aws, Khazraj, al-Azad dan Ghassan dahulu sering menyucikan dan menziarahinya. Ada beberapa 2 versi yang mengatakan bahwa Manāt berhasil dihancurkan oleh Ali bin Abu Thalib, dan satu lagi mengisahkan bahwa berhala ini dihancurkan oleh bersama dua puluh orang pasukan berkuda pada bulan Ramadan 8 H. (in)
- Manāt (in arabo: ﻣﻨﻮة o مناة) era una divinità araba preislamica che faceva parte della triade femminile venerata particolarmente - ma non solo - nella regione del Ḥijāz. I Nabatei infatti l'adoravano sotto il nome di Manawat o Manawatu e la identificavano con Nemesi considerandola, secondo Julius Wellhausen, la madre di Hubal. Secondo la testimonianza di Hishām b. al-Kalbī, Manāt era la divinità più antica delle triade, formata anche da Allāt e al-ʿUzzā ed è stato ipotizzato che essa potesse rappresentare il Destino, cui tutto soggiace. Il luogo di culto della dea - raffigurata sotto forma di un masso di pietra bianca - era nella località di Quḍayḍ, presso Mushallal, a 15 chilometri circa da Yathrib (poi Medina), nella fascia costiera che corre lungo il Mar Rosso. Il suo santuario fu fatto distruggere dal profeta Maometto dopo la conquista della Mecca nel gennaio 630 d.C., equivalente al ramadan 8 dell'Egira.Si narra che quando fu alla distanza di quattro o cinque giornate di viaggio da Medina, Maometto avesse mandato suo cugino e genero ʿAlī a distruggere l'idolo. Egli provvide secondo gli ordini, razziò il tesoro conservato nel santuario e lo portò al Profeta. Tra le prede vi erano due spade, donate alla divinità da al-Ḥārith ibn Abī Shamir al-Ghassānī, il governatore ghassanide di al-Shām (corrispondente alla Grande Siria). Una spada si chiamava Mikhdham (la Tagliente) e l'altra Rasūb (la Penetrante). Il Profeta donò entrambe le spade ad ʿAlī. (it)
- マナート (Manāt)は、イスラム教以前のいわゆるジャーヒリーヤ時代にアラビア半島で崇拝されていた女神。 アッラート、アル・ウッザーと共に至高神アッラーフの三人の娘の一人で、運命、特に死を司る女神とされた。また、家の守護神としても崇められていた。には彼女の主神殿があり、黒色石が依代として祀られていた。 (ja)
- Manat – wczesnoarabska bogini losu i przeznaczenia, chroniąca spokój umarłych. Jej główne sanktuarium znajdowało się w Al-Muszallal w pobliżu , położonym między Mekką i Medyną. Czczona pod postacią czarnej skały. Składano jej ofiary z włosów. (pl)
- Манат (араб. مناة — доля, рок, смертний рок) — давньосемітська богиня долі та відплати. Шанувалася на всьому Аравійському півострові, зокрема, у північній та центральній частині, як дочка Аллаха, сестра Аллат і Уззи. У Сирійській пустелі Манат — дочка Аллаха й Аллат, сестра Аль-Уззи, в Центральній Аравії — старша дочка Аллаха, на півдні Центральної Аравії — дочка Аль-Уззи. Була, мабуть, покровителькою міста Медіна, а її святилище було центром племінних зборів. Статуетки Манат служили домашніми божками. Також шанувалася як цариця загробного світу та берегиня могильного спокою. В Набатеї та Пальмірі вона ототожнювалася з грецькими богинями Тюхе та Немезидою. (uk)
- 玛纳特（Manat；阿拉伯語：منات），中文又译作默那，為麥加的三大女神，阿拉伯神话传说中的命运及复仇女神，希夏姆·伊本·卡勒比（Hishām Ibn al-Kalbī）的《偶像之書》（Kitāb al-Asnām）指出瑪那特是三大女神中歷史最古老的。 瑪納特的神像被塑立在麥加、麥地那之間，鄰近鄰近庫戴德（Qudayd）的穆沙勒（al-Mushallal）。瑪納特受到古代阿拉伯半岛北部和中部的崇拜，為地下王国的女神，負責保护墓地的安宁。在纳巴泰邦是墓葬之神。纳巴泰和巴尔米拉把她同希腊女神梯刻和涅墨西斯相等同。叙利亚沙漠的阿拉伯神谱中，她是安拉和阿里拉特之女，乌扎的姐妹。在阿拉伯中部，她是安拉的长女，阿里拉特之姐。在阿拉伯中部的南方，她是乌扎之女。玛纳特很可能是麦地那城的保护女神和女王，她的神庙是部落会议的中心。同時他也被認為與希臘神柯羅諾斯（時間之神），密特拉教、祖爾萬派有關。 (zh)
- Мана́т (араб. مناة — судьба, рок, смертный рок) — древнесемитская богиня судьбы и возмездия. Почиталась на всем Аравийском полуострове, в частности, на какой - то восточной и в центральной части, как сестра Аллат и Уззы. В Сирийской пустыне Манат — сестра Уззы, на юге Центральной Аравии — дочь Уззы. Была, видимо, покровительницей города Медина, а её святилище, расположенное между Мединой и Меккой, было центром племенных собраний, пока не было разрушено Саидом ибн Заидом аль-Ашхали в 630 году. Статуэтки Манат служили домашними божками. Также почиталась как царица загробного мира и хранительница могильного покоя. В Набатее и Пальмире она отождествлялась с греческими богинями Тиха и Немезида. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Manat —àrab: مَناة, Manāt— fou una deïtat del panteó semita de Mesopotàmia de l'època presargònida. Fou coneguda com a Menutum i era un dels nom d'Ishtar. A la Bíblia s'esmenta en femení com a Meni, que equival al masculí Manat. El seu equivalent romà foren les . Fou també una deïtat entre els àrabs abans de l'islam i amb al-Lat i al-Uzza formava la triada de déus àrabs. (ca)
- Manát byla arabskou bohyní a jednou ze tří hlavních bohyní uctívaných v Mekce před příchodem islámu (další byly a ). (cs)
- مَناة إلهة من أقدم الإلهات العربيات التي عبدها العرب القدماء وهي إلهة القدر وقد عبدت من قبل الأنباط وقبائل البادية الصفوية والثمودية في مكة. (ar)
- Manat (arabisch مناة, DMG Manāt ‚Schicksal, Geschick‘; verwandt mit „Menetekel“) war im vorislamischen Arabien bei dem Stamm der Quraisch die Göttin des Mondes, des Abendsterns und des Schicksals. Sie war neben al-Lāt und al-ʿUzzā eine der drei in Mekka verehrten Hauptgottheiten. Ihr Sitz wurde in einem schwarzen Stein angenommen, und bei Wallfahrten wurden ihr Weihgeschenke und Schlachtopfer dargebracht. (de)
- Manāt (Arabic: مناة Arabic pronunciation: [maˈnaːh] pausa, [maˈnaːt] or Old Arabic manawat; also transliterated as manāh) was a pre-Islamic Arabian goddess worshiped in the Arabian Peninsula before the rise of Islam and the Islamic prophet Muhammad in the 7th century. She was among Mecca's three chief goddesses, alongside her sisters, Allat and Al-‘Uzzá, and among them, she was the original and the oldest. (en)
- マナート (Manāt)は、イスラム教以前のいわゆるジャーヒリーヤ時代にアラビア半島で崇拝されていた女神。 アッラート、アル・ウッザーと共に至高神アッラーフの三人の娘の一人で、運命、特に死を司る女神とされた。また、家の守護神としても崇められていた。には彼女の主神殿があり、黒色石が依代として祀られていた。 (ja)
- Manat – wczesnoarabska bogini losu i przeznaczenia, chroniąca spokój umarłych. Jej główne sanktuarium znajdowało się w Al-Muszallal w pobliżu , położonym między Mekką i Medyną. Czczona pod postacią czarnej skały. Składano jej ofiary z włosów. (pl)
- 玛纳特（Manat；阿拉伯語：منات），中文又译作默那，為麥加的三大女神，阿拉伯神话传说中的命运及复仇女神，希夏姆·伊本·卡勒比（Hishām Ibn al-Kalbī）的《偶像之書》（Kitāb al-Asnām）指出瑪那特是三大女神中歷史最古老的。 瑪納特的神像被塑立在麥加、麥地那之間，鄰近鄰近庫戴德（Qudayd）的穆沙勒（al-Mushallal）。瑪納特受到古代阿拉伯半岛北部和中部的崇拜，為地下王国的女神，負責保护墓地的安宁。在纳巴泰邦是墓葬之神。纳巴泰和巴尔米拉把她同希腊女神梯刻和涅墨西斯相等同。叙利亚沙漠的阿拉伯神谱中，她是安拉和阿里拉特之女，乌扎的姐妹。在阿拉伯中部，她是安拉的长女，阿里拉特之姐。在阿拉伯中部的南方，她是乌扎之女。玛纳特很可能是麦地那城的保护女神和女王，她的神庙是部落会议的中心。同時他也被認為與希臘神柯羅諾斯（時間之神），密特拉教、祖爾萬派有關。 (zh)
- Мана́т (араб. مناة — судьба, рок, смертный рок) — древнесемитская богиня судьбы и возмездия. Почиталась на всем Аравийском полуострове, в частности, на какой - то восточной и в центральной части, как сестра Аллат и Уззы. В Сирийской пустыне Манат — сестра Уззы, на юге Центральной Аравии — дочь Уззы. Была, видимо, покровительницей города Медина, а её святилище, расположенное между Мединой и Меккой, было центром племенных собраний, пока не было разрушено Саидом ибн Заидом аль-Ашхали в 630 году. Статуэтки Манат служили домашними божками. Также почиталась как царица загробного мира и хранительница могильного покоя. В Набатее и Пальмире она отождествлялась с греческими богинями Тиха и Немезида. (ru)
- Manat o Manah era una diosa perteneciente a la mitología árabe preislámica.El nombre «Manat» deriva de las palabras árabes ma'niyya y manum, que significan ‘muerte’, ‘destino’ y ‘tiempo’. Se la adoraba bajo la forma de una piedra negra que se levantaba en la playa entre la Meca y Medina. Era, según algunos pueblos semíticos, una de las hijas de Alá, pero también se la consideraba la diosa de la muerte y el destino. Junto con las diosas Uzza y Al-lat, Manat era una de las tres diosas protectoras de La Meca.A veces, estas tres diosas conformaban una trinidad. (es)
- Manat (مَنَاتُ prononcé en arabe : /mæˈnæːt/) ou Manāh (مَنَاةٌ prononcé en arabe : /mæˈnæː(h)/) était une déesse du destin, vénérée en Arabie à l'époque pré-islamique. Manat est mentionnée dans le Coran (sourate LIII (53) An-Najm ou l'Etoile, versets 19-22) avec les deux autres grandes déesses Allat et Uzza : « Que pensez-vous d'al-Lat et al-'Uzzâet de l'autre, Manât, la troisièmeAurez-vous le garçon et Dieu la filleQuel inique partage ! » "19. Avez-vous considéré al-Lat et al-Uzza 20. Et Manat, cette troisième autre? 20. bis [Ce sont les sublimes Déesses (fr)
- Manāt (bahasa Arab: مناة) adalah dewi Semit yang disembah di Jazirah Arab sebelum kebangkitan Islam pada abad ke-7. Manat juga merupakan julukan untuk berhala yang terbuat dari batu keras milik di , yang disebut dalam teks-teks Islam. Berhala ini menghadap ke arah Laut Merah yang berjarak dari pesisir pantai kurang lebih 40 km dan dari Madinah berjarak sekitar 4 mil. Kabilah Khuza’ah, Aws, Khazraj, al-Azad dan Ghassan dahulu sering menyucikan dan menziarahinya. (in)
- Manāt (in arabo: ﻣﻨﻮة o مناة) era una divinità araba preislamica che faceva parte della triade femminile venerata particolarmente - ma non solo - nella regione del Ḥijāz. I Nabatei infatti l'adoravano sotto il nome di Manawat o Manawatu e la identificavano con Nemesi considerandola, secondo Julius Wellhausen, la madre di Hubal. Secondo la testimonianza di Hishām b. al-Kalbī, Manāt era la divinità più antica delle triade, formata anche da Allāt e al-ʿUzzā ed è stato ipotizzato che essa potesse rappresentare il Destino, cui tutto soggiace. (it)
- Манат (араб. مناة — доля, рок, смертний рок) — давньосемітська богиня долі та відплати. Шанувалася на всьому Аравійському півострові, зокрема, у північній та центральній частині, як дочка Аллаха, сестра Аллат і Уззи. У Сирійській пустелі Манат — дочка Аллаха й Аллат, сестра Аль-Уззи, в Центральній Аравії — старша дочка Аллаха, на півдні Центральної Аравії — дочка Аль-Уззи. (uk)
|
