| dbo:abstract
|
- نيكولو دي برناردو دي ماكيافيلّي (بالإيطالية: Niccolò di Bernardo dei Machiavelli) (3 مايو 1469 - 21 يونيو 1527) ولد وتوفي في فلورنسا، كان مفكرًا وفيلسوفًا سياسيًا إيطاليًّا إبان عصر النهضة. أصبح مكيافيلي الشخصية الرئيسية والمؤسس للتنظير السياسي الواقعي، والذي أصبحت فيما بعد عصب دراسات العلم السياسي. أشهر كتبه على الإطلاق، كتاب الأمير، والذي كان عملاً هدف مكيافيلي منه أن يكتب نصائح لـلحاكم، نُشرَ الكتاب بعد موته، وأيد فيه فكرة أن ماهو مفيد فهو ضروري، والتي كان عبارة عن صورة مبكرة للنفعية والواقعية السياسية. ولقد فُصلت نظريات مكيافيلي في القرن العشرين. (ar)
- Nicolau Maquiavel o simplement Maquiavel (Florència, 3 de maig de 1469 - ibíd., 21 de juny de 1527), de nom complet Niccolò di Bernardo dei Machiavelli, va ser un diplomàtic, funcionari públic, filòsof polític i escriptor italià. La seva traça i enginy han fet que diversos derivats del seu cognom s'utilitzin universalment com ara l'adjectiu "maquiavèl·lic". (ca)
- Niccolò Machiavelli [makjaveli] (3. května 1469 – 21. června 1527, Florencie) byl italský politik, filozof, diplomat, spisovatel, historik, vojenský teoretik a polyhistor žijící v období renesance. Často je označován za zakladatele politologie. Ve svých spisech formuloval politicko-mocenský ideál a prostředky k vytvoření silného, jednotného státu v čele s osvíceným vladařem. (cs)
- Ο Νικολό ντι Μπερνάνρντο ντεΐ Μακιαβέλι (ιταλικά: Niccolò di Bernardo dei Machiavelli· 3 Μαΐου 1469, Φλωρεντία - 21 Ιουνίου 1527, Φλωρεντία) ήταν Ιταλός διπλωμάτης, συγγραφέας, φιλόσοφος και ιστορικός που έζησε κατά την περίοδο της Αναγέννησης. (el)
- Niccolò di Bernardo dei Machiavelli [nikːoˈlo makjaˈvɛlːi] (* 3. Mai 1469 in Florenz, Republik Florenz; † 21. Juni 1527 ebenda) war ein italienischer Philosoph, Diplomat, Chronist, Schriftsteller und Dichter. Vor allem aufgrund seines Werkes Il Principe (Der Fürst) gilt er als einer der bedeutendsten Staatsphilosophen der Neuzeit. Machiavelli ging es in dieser Schrift darum, Macht analytisch zu untersuchen und die Differenz zwischen dem, was sein soll, und dem, was ist, festzustellen. Er orientierte sich in seiner Analyse an dem, was er für empirisch feststellbar hielt. Sein politisch-philosophisches Hauptwerk Discorsi ist darüber in den Hintergrund getreten. Der später geprägte Begriff Machiavellismus wird oft als abwertende Beschreibung eines Verhaltens gebraucht, das zwar raffiniert, aber ohne ethische Einflüsse von Moral und Sittlichkeit die eigene Macht und das eigene Wohl als Ziel sieht. (de)
- Niccolò di Bernardo dei MACHIAVELLI, esperantigita: Makiavelo (Nikkolo Makjavelli, naskiĝis la 3-an de majo 1469, mortis la 21-an de junio 1527) estis politika filozofo de la renesanca Florenco. Li estis la aŭtoro de La Princo (1513), manlibro por la regnestro, en kiu Makiavelo konsilis la princon agi eĉ hipokrite kaj malmorale por forsavi kaj prosperigi sian regnon. Makiavelo verkis la libron por Lorenzo De Medici, duko de Urbino, nevo de papo Leono la 10-a, sed Lorenzo estis pli interesita pri hundoj. Makiavelo amis Florencon kaj Italion kaj deziris princon kiu povus unuigi la landon kaj liberigi ĝin de la barbaroj (t.e., la francoj kaj hispanoj). Lia scio kaj sperto pri politiko estis tre profunda kaj ampleksa, pro studado de antikva historio, pro sperto kiel alilanda sekretario de Florenco (ambasadoro) kaj eĉ pro sperto kiel politika malliberulo. Li estis dum multaj jaroj funkciulo de la Florenca Respubliko, kun respondeco en diplomataj kaj militaj aferoj. Li estas konsiderata fondinto de moderna politika scienco, kaj pli specife de la . Li verkis ankaŭ komediojn, karnavalajn kantojn, kaj poezion. Lia persona leteraro estas rekonita kiel fama verko en la itala lingvo. Li estis Sekretario de la Respubliko Florenco el 1498 al 1512, kiam la Medici estis jam elpostenigitaj. Fakte li verkis sian majstroverkon, La Princo, post kiam la Medici jam estis rekuperinta la povon kaj li jam ne plu havis postenon de alta respondeco en Florenco. "Makiavelismo" estas amplekse uzata negativa termino por karakterizi senskrupulajn politikistojn kiel tiuj kiujn Makiavelo priskribis en La Princo. La libro mem akiris enorman rimarkindecon kaj multnombran legantaron ĉar la aŭtoro ŝajne konsilis kutimaron plej ofte kondamnita kiel malica, maldeca kaj kontraŭmorala. (eo)
- Nicolás Maquiavelo (en italiano: Niccolò di Bernardo dei Machiavelli [nikkoˈlɔ makjaˈvɛlli]; Florencia, 3 de mayo de 1469 - Ibidem, 21 de junio de 1527) fue un diplomático, funcionario, filósofo político y escritor italiano, considerado el padre de la Ciencia Política moderna. Fue así mismo una figura relevante del Renacimiento italiano. En 1513 escribió su tratado de doctrina política titulado El príncipe, póstumamente publicado en Roma en 1531. Nació en el pequeño pueblo de San Casciano in Val di Pesa, a unos 15 km de Florencia, el 3 de mayo de 1469, hijo de Bernardo Machiavelli, un abogado perteneciente a una empobrecida rama de una antigua familia influyente de Florencia, y de Bartolomea di Stefano Nelli, ambos de familias cultas y de orígenes nobiliarios, pero con pocos recursos a causa de las deudas del padre. Entre 1498 y 1512 estuvo a cargo de una oficina pública y visitó varias cortes en Francia, Alemania y otras ciudades-estado italianas en misiones diplomáticas. En 1512 fue encarcelado por un breve periodo en Florencia, y después fue exiliado y despachado a San Casciano. Murió en Florencia en 1527 y fue sepultado en la Santa Cruz. (es)
- Nikolas Makiavelo —jatorrizko izena: Niccolò di Bernardo dei Machiavelli— (Florentzia, 1469ko maiatzaren 3a - Florentzia, 1527ko ekainaren 21a) Italiako politikaria, filosofoa, musikalaria, olerkaria eta idazlea izan zen, Pizkundeko pentsalari handienetakoa. Batik bat teoria politikoengatik ezaguna da: boterea kudeatzean, errealismoa eta pragmatismo hotza nabarmendu zituen, gizakiaren ikuspegi ezkor batean oinarrituz. Errepublika ezin hobea lortzeko modua gogoetagai izan zuen. Printzea izeneko tratatuan —egun ere aipatua eta eztabaidatua da— bere ikuspegia ondu zuen. Haren idatziek hurrengo mendeetako politikari eta estatu-gizonetan aztarna utzi zuten: hari zor zaio '' hitz eta ikuspegi politiko-filosofikoa. (eu)
- Nicolas Machiavel (en italien : Niccolò di Bernardo dei Machiavelli) est un humaniste florentin de la Renaissance, né le 3 mai 1469 à Florence, et mort dans cette même ville le 21 juin 1527. Théoricien de la politique, de l'histoire et de la guerre, mais aussi poète et dramaturge, il a été pendant quatorze ans fonctionnaire de la République de Florence pour laquelle il a effectué plusieurs missions diplomatiques, notamment auprès de la papauté et de la cour de France. Durant toutes ces années, il observe de près la mécanique du pouvoir et le jeu des ambitions concurrentes. Machiavel est à ce titre, avec Thucydide, l'un des fondateurs du courant réaliste en politique internationale. Deux livres majeurs ont surtout assuré sa célébrité : Le Prince et Discours sur la première décade de Tite-Live. Philosophe politique de première importance, il est l'un des fondateurs de la politique moderne et ses écrits inspireront plusieurs grands théoriciens de l'État, notamment Jean Bodin, Thomas Hobbes et John Locke, ainsi qu'un renouveau d'intérêt pour la notion de conscription, très prégnante durant la République romaine. Sa volonté de séparer la politique de la morale et de la religion marque également profondément la philosophie politique. C'est sur ce point d'ailleurs que les interprétations de la pensée de Machiavel diffèrent le plus. Pour Leo Strauss, la rupture entre politique et morale trace la frontière entre la philosophie politique classique et la philosophie politique moderne, laquelle prendra son essor lorsque Thomas Hobbes adoucira la radicalité machiavélienne. Strauss s'inscrit à la suite du huguenot Innocent Gentillet et voit Machiavel comme « un enseignant du mal » : c'est tout le thème du machiavélisme vu comme volonté de tromper, leçon de cynisme et d'immoralisme. Pour d'autres, tel Benedetto Croce, Machiavel est un réaliste qui distingue faits politiques et valeurs morales et pour qui, selon la distinction proposée par Max Weber, toute action politique met les hommes d'État face à un conflit entre éthique de la responsabilité et éthique de la conviction. C'est également dans cette optique que Machiavel est vu comme un précurseur de Francis Bacon, de l'empirisme et de la science basée sur des faits. La politique chez lui se caractérise par le mouvement, les ruptures violentes et le conflit. Si le recours à la force est une possibilité clairement admise, la politique requiert également des capacités rhétoriques de façon à convaincre les autres. Enfin, elle exige que les hommes politiques recourent à la virtù, un des concepts clés de sa pensée, qui désigne l'habileté, la puissance individuelle et le flair, permettant de passer outre à la force aveugle de la mauvaise fortune et d'innover afin que l'État puisse faire face aux défis qui se présentent. Ici deux traditions d'interprétation s'opposent : ceux qui insistent, tel Nietzsche, sur le caractère aristocratique de l'homme d'État machiavélien et ceux qui, au contraire, mettent en avant le fait que, dans une république où chacun a la liberté de participer au politique, il se trouvera nombre d'hommes disposant de la virtù nécessaire pour faire face aux défis à relever. Dans les Discours sur la première décade de Tite-Live se fait jour le républicanisme de Machiavel. Celui-ci inspirera le républicanisme des révolutions anglaises du XVIIe siècle ainsi que les formes de républicanisme qui émergeront à la suite de la Révolution française et de la révolution américaine. Loin de voir un modèle à imiter dans le Prince de Machiavel, Jean-Jacques Rousseau y voit une satire de la tyrannie qui rend d'autant plus nécessaire l'établissement d'une république. L'interprétation républicaine de Machiavel connaît un nouvel essor à la fin du XXe siècle avec notamment les travaux de John Greville Agard Pocock et de Quentin Skinner. À l'encontre de cette interprétation positive, la pensée de Machiavel a été mise en cause dans le déclenchement des deux guerres mondiales et la montée des totalitarismes. La grande diversité d'interprétations de Machiavel vient, selon Charles Benoist, de ce qu'il existe au moins quatre types de machiavélisme : celui de Machiavel, celui de ses disciples, celui de ses adversaires et celui des gens qui ne l'ont jamais lu. (fr)
- Niccolò di Bernardo dei Machiavelli (/ˌmækiəˈvɛli/ MAK-ee-ə-VEL-ee, US also /ˌmɑːk-/ MAHK-, Italian: [nikkoˈlɔ mmakjaˈvɛlli]; 3 May 1469 – 21 June 1527), occasionally rendered in English as Nicholas Machiavel (/ˈmækiəvɛl/ MAK-ee-ə-vel, US also /ˈmɑːk-/ MAHK-; ), was an Italian diplomat, author, philosopher and historian who lived during the Renaissance. He is best known for his political treatise The Prince (Il Principe), written in about 1513 but not published until 1532. He has often been called the father of modern political philosophy and political science. For many years he served as a senior official in the Florentine Republic with responsibilities in diplomatic and military affairs. He wrote comedies, carnival songs, and poetry. His personal correspondence is also important to historians and scholars of Italian correspondence. He worked as secretary to the Second Chancery of the Republic of Florence from 1498 to 1512, when the Medici were out of power. After his death Machiavelli's name came to evoke unscrupulous acts of the sort he advised most famously in his work, The Prince. He claimed that his experience and reading of history showed him that politics have always been played with deception, treachery, and crime. He also notably said that a ruler who is establishing a kingdom or a republic, and is criticized for his deeds, including violence, should be excused when the intention and the result is beneficial to him. Machiavelli's Prince has been surrounded by controversy since its release. Some considered it to be a straightforward description of the evil means used by bad rulers; many read in it evil recommendations to tyrants to help them maintain their power. Even into recent times, some scholars, such as Leo Strauss, have restated the traditional opinion that Machiavelli was a "teacher of evil". The term Machiavellian often connotes political deceit, deviousness, and realpolitik. Even though Machiavelli has become most famous for his work on principalities, scholars also give attention to the exhortations in his other works of political philosophy. While much less well known than The Prince, the Discourses on Livy (composed c. 1517) has been said to have paved the way of modern republicanism. It has also significantly influenced authors who have attempted to revive classical republicanism, including Hannah Arendt. (en)
- Údar agus polaiteoir Iodálach ab ea Niccolò Macchiavelli (3 Bealtaine 1469 - 21 Meitheamh 1527). Scríobh sé an leabhar Il Principe (An Prionsa) mar shaghas treoirleabhair do phrionsa Iodálach ar conas an stát a rialú. Tugann an tráchtas comhairle neamhscrupallach. (ga)
- Niccolò Machiavelli (3 Mei 1469 – 21 Juni 1527) adalah diplomat dan politikus Italia yang juga seorang filsuf. Sebagai ahli teori, Machiavelli adalah figur utama dalam realitas teori politik, ia sangat disegani di Eropa pada masa Renaisans. Dua bukunya yang terkenal, Discorsi sopra la prima deca di Tito Livio (Diskursus tentang Livio) dan Il Principe (Sang Pangeran), awalnya ditulis sebagai harapan untuk memperbaiki kondisi pemerintahan di Italia Utara, kemudian menjadi buku umum dalam berpolitik pada masa itu. Il Principe, atau Sang Pangeran menguraikan tindakan yang bisa atau perlu dilakukan seseorang untuk mendapatkan atau mempertahankan kekuasaan. Nama Machiavelli, kemudian diasosiasikan dengan hal yang buruk, untuk menghalalkan cara untuk mencapai tujuan. Orang yang melakukan tindakan seperti ini disebut makiavelis. (in)
- Niccolò di Bernardo dei Machiavelli, noto semplicemente come Niccolò Machiavelli (Firenze, 3 maggio 1469 – Firenze, 21 giugno 1527), è stato uno storico, filosofo, scrittore, drammaturgo, politico e diplomatico italiano, secondo cancelliere della Repubblica Fiorentina dal 1498 al 1512. Niccolò Machiavelli(stampa primi Ottocento) Considerato, come Leonardo da Vinci, un uomo universale, nonché figura controversa nella Firenze dei Medici, è noto come il fondatore della scienza politica moderna, i cui principi base emergono dalla sua opera più famosa, Il Principe, nella quale, tra l'altro, è esposto il concetto di ragion di stato nonché è presente la concezione ciclica della storia. Questa definizione, secondo molti, descrive in maniera compiuta sia l'uomo sia il letterato più del termine machiavellico, entrato peraltro nel linguaggio corrente ad indicare un'intelligenza acuta e sottile, ma anche spregiudicata e, proprio per questa connotazione negativa del termine, negli ambiti letterari viene preferito il termine "machiavelliano".L'ortografia del cognome è ambigua; lo stesso filosofo, nel firmarsi, utilizzava la "ch" sia per il nome, sia per il cognome. (it)
- 니콜로 마키아벨리(이탈리아어: Niccolò Machiavelli, 1469년 5월 3일 ~ 1527년 6월 21일)는 르네상스 시대 이탈리아의 사상가, 정치철학자다. 그는 레오나르도 다 빈치와 함께 르네상스인의 전형으로 알려져 있다. (ko)
- ニッコロ・マキャヴェッリ（イタリア語: Niccolò Machiavelli, 1469年5月3日 - 1527年6月21日）は、イタリア、ルネサンス期の政治思想家、フィレンツェ共和国の外交官。 著書に『君主論』、『ティトゥス・リウィウスの最初の十巻についての論考（ディスコルシ）』、『戦術論』がある。理想主義的な思想の強いルネサンス期に、政治は宗教・道徳から切り離して考えるべきであるという現実主義的な政治理論を創始した。日本語では「マキャヴェリ」「マキャベリ」「マキァヴェリ」「マキァヴェッリ」など様々な表記が見られる。 (ja)
- Niccolò di Bernardo dei Machiavelli (Florence, 3 mei 1469 – aldaar, 21 juni 1527) was een Italiaanse diplomaat, politiek filosoof, militair strateeg, historicus, dichter, toneelschrijver en humanist gevestigd in Florence tijdens de Italiaanse renaissance. Hij geldt als de grondlegger van de moderne politieke wetenschappen. Hij was secretaris van de Tweede Kanselarij van de Florentijnse Republiek van 1498 tot 1512, toen de Medici hun macht respectievelijk al verloren hadden maar deze later zouden herwinnen. De vorst, dat in eerste aanleg een handgeschreven traktaat was ten behoeve van een telg van de familie dei Medici, behoort tot literaire categorie vorstenspiegel. Pas na zijn dood werd het uitgegeven. Vanwege de controversiële inhoud werd het Machiavelli's bekendste boek. Hij schreef het in de periode 1513-1515. (nl)
- Niccolò di Bernardo dei Machiavelli [nikkoˈlɔ makjaˈvɛlli] (ur. 3 maja 1469 r. we Florencji, zm. 21 czerwca 1527 r. w k. Florencji) – prawnik, filozof, pisarz społeczny i polityczny, historyk i dyplomata florencki, jeden z najwybitniejszych przedstawicieli renesansowej myśli politycznej. Napisał traktat o sprawowaniu władzy pt. Książę, który sprawił, że od jego nazwiska powstał termin makiawelizm. Opisywał funkcjonowanie zarówno republik, jak i królestw. W 1559 jego pisma znalazły się na kościelnym indeksie ksiąg zakazanych. (pl)
- Никколо́ ди Бернардо Макиаве́лли (Макьявелли, итал. Niccolò di Bernardo dei Machiavelli; 3 мая 1469 года, Флоренция — 22 июня 1527 года, там же) — итальянский мыслитель, политический деятель, философ, писатель, автор военно-теоретических трудов. Макиавелли занимал в правительстве Флоренции несколько должностей, самая значимая из которых — секретарь второй канцелярии, отвечавшей за дипломатические связи республики. Ключевым произведением Макиавелли считается «Государь». Однако его политические взгляды куда лучше отражают «История Флоренции» и «Рассуждения о первой декаде Тита Ливия», характеризующие его как сторонника республиканских идей, а не «сильной руки государя». Макиавелли часто считают отцом современной политической философии и политологии. Личная переписка Макиавелли является предметом исследований историков. В работе «Государь» изложил недобросовестные действия правителей, с которыми стал впоследствии ассоциироваться. Утверждал, что политика всегда сопровождалась обманом, предательством и преступлениями. «Государь» Макиавелли вызвал неоднозначную реакцию. Некоторые сочли этот труд прямым описанием злых средств, используемых плохими правителями; другие описывали его, как свод рекомендаций, данных тиранам, для того чтобы помочь им сохранить свою власть. Другая работа Макиавелли — «Рассуждения о первой декаде Тита Ливия» — проложила путь современному республиканизму. Работа также оказала значительное влияние на возрождение идей классического республиканизма, например, на Ханну Арендт. Автор знаменитой книги «История Флоренции». (ru)
- Niccolò Machiavelli (uttalas [máckiavelli]), född 3 maj 1469 i Florens, Italien, död 21 juni 1527 i Florens, var en florentinsk författare, filosof, historiker och politiker. Han är framförallt känd för den politiska skriften Fursten som gavs ut fem år efter hans död. Han har givit upphov till ordet machiavellism, som betecknar samvetslös politik med maktanspråk som mål. (sv)
- Nicolau Maquiavel (em italiano: Niccolò di Bernardo dei Machiavelli; Florença, 3 de maio de 1469 — Florença, 21 de junho de 1527) foi um filósofo, historiador, poeta, diplomata e músico de origem florentina do Renascimento. É reconhecido como fundador do pensamento e da ciência política moderna, pelo fato de ter escrito sobre o Estado e o governo como realmente são, e não como deveriam ser. Desde as primeiras críticas, feitas postumamente pelo cardeal inglês Reginald Pole, cunhou-se um entendimento equivocado da obra completa de Maquiavel. Com o choque de realidade causado pelas suas ideias sobre a dinâmica do poder, seus textos geraram uma ameaça aos valores cristãos vigentes, principalmente devido às análises do poder político da igreja católica contidas em "O Príncipe". Já na literatura e teatro ingleses do século 17, foi associado diretamente ao Diabo por meio das referências caricaturais e do apelido "Old Nick". Surgiu, aí, na visão do pensamento enganoso e da trapaça, o adjetivo maquiavélico nas línguas ocidentais. Maquiavel viveu a juventude sob o esplendor político da República Florentina durante o governo de Lourenço de Médici. Entrou para a política aos 29 anos de idade no cargo de Secretário da Segunda Chancelaria. Nesse cargo, Maquiavel observou o comportamento de grandes nomes da época e a partir dessa experiência retirou alguns postulados para sua obra. Depois de servir em Florença durante catorze anos foi afastado e escreveu suas principais obras. Conseguiu também algumas missões de pequena importância, mas jamais voltou ao seu antigo posto como desejava. Como renascentista, Maquiavel utilizou-se de autores e conceitos da Antiguidade Clássica de maneira nova. Um dos principais autores foi Tito Lívio, além de outros lidos através de traduções latinas, e entre os conceitos apropriados por ele encontram-se o de virtù e o de fortuna. (pt)
- 尼科洛·迪·贝尔纳多·代·马基雅维利（義大利語：Niccolò di Bernardo dei Machiavelli，1469年5月3日－1527年6月21日）是意大利的政治學家、哲學家、歷史學家、政治家、外交官。他是意大利文藝復興时期的重要人物，被稱為近代政治學之父，是政治哲學大師，他所著的《君主論》（又作《君王论》）一書提出了現實主義的政治理論，其中“政治無道德”的權術思想，被人稱為「馬基雅維利主義」。另一著作《李維論》则提及了共和主義理論。他的《戰爭的藝術》一書，則論了兵役制度、練兵之法、行軍、宿營、作戰、工程等軍事問題，讓他也成為著名的西洋軍事家。 (zh)
- Нікколо́ ді Берна́рдо дей Макіаве́ллі (також Мак'яве́ллі, італ. Niccolò di Bernardo dei Machiavelli; 3 травня 1469, Флоренція — 21 червня 1527, Флоренція) — державний секретар Флоренції, політичний діяч, мислитель, гуманіст, поет і драматург епохи Відродження. Його часто називають батьком сучасної політичної філософії та політології. Термін макіавеллізм часто вживають для засудження безпринципної політики на зразок тої, що Макіавеллі рекомендував у своїй праці «Державець». Макіавеллі описав аморальну поведінку: нечесність й вбивство невинних, як нормальну й ефективну в політиці. Він навіть закликав до таких дій у багатьох ситуаціях. Сумнозвісна знаменитість книги витікає з твердження, що вона дає «злі поради тиранам, щоб допомогти їм утримати владу». Ця книга посіла позицію під номером 31 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів за версією журналу «Ньюсвік». Термін макіавеллізм асоціюється з політичними махінаціями, підступом і реальною політикою. З іншого боку, багато коментаторів, як Барух Спіноза, Жан-Жак Руссо та Дені Дідро, стверджували, що Макіавеллі був радше республіканцем навіть тоді, коли писав «Державця», і його твори дали натхнення демократичній політичній філософії епохи Просвітлення. Менш відома праця «Роздуми про Лівія», як вважається, проклала дорогу сучасному республіканізму. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- نيكولو دي برناردو دي ماكيافيلّي (بالإيطالية: Niccolò di Bernardo dei Machiavelli) (3 مايو 1469 - 21 يونيو 1527) ولد وتوفي في فلورنسا، كان مفكرًا وفيلسوفًا سياسيًا إيطاليًّا إبان عصر النهضة. أصبح مكيافيلي الشخصية الرئيسية والمؤسس للتنظير السياسي الواقعي، والذي أصبحت فيما بعد عصب دراسات العلم السياسي. أشهر كتبه على الإطلاق، كتاب الأمير، والذي كان عملاً هدف مكيافيلي منه أن يكتب نصائح لـلحاكم، نُشرَ الكتاب بعد موته، وأيد فيه فكرة أن ماهو مفيد فهو ضروري، والتي كان عبارة عن صورة مبكرة للنفعية والواقعية السياسية. ولقد فُصلت نظريات مكيافيلي في القرن العشرين. (ar)
- Nicolau Maquiavel o simplement Maquiavel (Florència, 3 de maig de 1469 - ibíd., 21 de juny de 1527), de nom complet Niccolò di Bernardo dei Machiavelli, va ser un diplomàtic, funcionari públic, filòsof polític i escriptor italià. La seva traça i enginy han fet que diversos derivats del seu cognom s'utilitzin universalment com ara l'adjectiu "maquiavèl·lic". (ca)
- Niccolò Machiavelli [makjaveli] (3. května 1469 – 21. června 1527, Florencie) byl italský politik, filozof, diplomat, spisovatel, historik, vojenský teoretik a polyhistor žijící v období renesance. Často je označován za zakladatele politologie. Ve svých spisech formuloval politicko-mocenský ideál a prostředky k vytvoření silného, jednotného státu v čele s osvíceným vladařem. (cs)
- Ο Νικολό ντι Μπερνάνρντο ντεΐ Μακιαβέλι (ιταλικά: Niccolò di Bernardo dei Machiavelli· 3 Μαΐου 1469, Φλωρεντία - 21 Ιουνίου 1527, Φλωρεντία) ήταν Ιταλός διπλωμάτης, συγγραφέας, φιλόσοφος και ιστορικός που έζησε κατά την περίοδο της Αναγέννησης. (el)
- Údar agus polaiteoir Iodálach ab ea Niccolò Macchiavelli (3 Bealtaine 1469 - 21 Meitheamh 1527). Scríobh sé an leabhar Il Principe (An Prionsa) mar shaghas treoirleabhair do phrionsa Iodálach ar conas an stát a rialú. Tugann an tráchtas comhairle neamhscrupallach. (ga)
- 니콜로 마키아벨리(이탈리아어: Niccolò Machiavelli, 1469년 5월 3일 ~ 1527년 6월 21일)는 르네상스 시대 이탈리아의 사상가, 정치철학자다. 그는 레오나르도 다 빈치와 함께 르네상스인의 전형으로 알려져 있다. (ko)
- ニッコロ・マキャヴェッリ（イタリア語: Niccolò Machiavelli, 1469年5月3日 - 1527年6月21日）は、イタリア、ルネサンス期の政治思想家、フィレンツェ共和国の外交官。 著書に『君主論』、『ティトゥス・リウィウスの最初の十巻についての論考（ディスコルシ）』、『戦術論』がある。理想主義的な思想の強いルネサンス期に、政治は宗教・道徳から切り離して考えるべきであるという現実主義的な政治理論を創始した。日本語では「マキャヴェリ」「マキャベリ」「マキァヴェリ」「マキァヴェッリ」など様々な表記が見られる。 (ja)
- Niccolò di Bernardo dei Machiavelli [nikkoˈlɔ makjaˈvɛlli] (ur. 3 maja 1469 r. we Florencji, zm. 21 czerwca 1527 r. w k. Florencji) – prawnik, filozof, pisarz społeczny i polityczny, historyk i dyplomata florencki, jeden z najwybitniejszych przedstawicieli renesansowej myśli politycznej. Napisał traktat o sprawowaniu władzy pt. Książę, który sprawił, że od jego nazwiska powstał termin makiawelizm. Opisywał funkcjonowanie zarówno republik, jak i królestw. W 1559 jego pisma znalazły się na kościelnym indeksie ksiąg zakazanych. (pl)
- Niccolò Machiavelli (uttalas [máckiavelli]), född 3 maj 1469 i Florens, Italien, död 21 juni 1527 i Florens, var en florentinsk författare, filosof, historiker och politiker. Han är framförallt känd för den politiska skriften Fursten som gavs ut fem år efter hans död. Han har givit upphov till ordet machiavellism, som betecknar samvetslös politik med maktanspråk som mål. (sv)
- 尼科洛·迪·贝尔纳多·代·马基雅维利（義大利語：Niccolò di Bernardo dei Machiavelli，1469年5月3日－1527年6月21日）是意大利的政治學家、哲學家、歷史學家、政治家、外交官。他是意大利文藝復興时期的重要人物，被稱為近代政治學之父，是政治哲學大師，他所著的《君主論》（又作《君王论》）一書提出了現實主義的政治理論，其中“政治無道德”的權術思想，被人稱為「馬基雅維利主義」。另一著作《李維論》则提及了共和主義理論。他的《戰爭的藝術》一書，則論了兵役制度、練兵之法、行軍、宿營、作戰、工程等軍事問題，讓他也成為著名的西洋軍事家。 (zh)
- Niccolò di Bernardo dei Machiavelli [nikːoˈlo makjaˈvɛlːi] (* 3. Mai 1469 in Florenz, Republik Florenz; † 21. Juni 1527 ebenda) war ein italienischer Philosoph, Diplomat, Chronist, Schriftsteller und Dichter. Der später geprägte Begriff Machiavellismus wird oft als abwertende Beschreibung eines Verhaltens gebraucht, das zwar raffiniert, aber ohne ethische Einflüsse von Moral und Sittlichkeit die eigene Macht und das eigene Wohl als Ziel sieht. (de)
- Niccolò di Bernardo dei MACHIAVELLI, esperantigita: Makiavelo (Nikkolo Makjavelli, naskiĝis la 3-an de majo 1469, mortis la 21-an de junio 1527) estis politika filozofo de la renesanca Florenco. Li estis la aŭtoro de La Princo (1513), manlibro por la regnestro, en kiu Makiavelo konsilis la princon agi eĉ hipokrite kaj malmorale por forsavi kaj prosperigi sian regnon. Makiavelo verkis la libron por Lorenzo De Medici, duko de Urbino, nevo de papo Leono la 10-a, sed Lorenzo estis pli interesita pri hundoj. Makiavelo amis Florencon kaj Italion kaj deziris princon kiu povus unuigi la landon kaj liberigi ĝin de la barbaroj (t.e., la francoj kaj hispanoj). Lia scio kaj sperto pri politiko estis tre profunda kaj ampleksa, pro studado de antikva historio, pro sperto kiel alilanda sekretario de Flor (eo)
- Nicolás Maquiavelo (en italiano: Niccolò di Bernardo dei Machiavelli [nikkoˈlɔ makjaˈvɛlli]; Florencia, 3 de mayo de 1469 - Ibidem, 21 de junio de 1527) fue un diplomático, funcionario, filósofo político y escritor italiano, considerado el padre de la Ciencia Política moderna. Fue así mismo una figura relevante del Renacimiento italiano. En 1513 escribió su tratado de doctrina política titulado El príncipe, póstumamente publicado en Roma en 1531. (es)
- Nikolas Makiavelo —jatorrizko izena: Niccolò di Bernardo dei Machiavelli— (Florentzia, 1469ko maiatzaren 3a - Florentzia, 1527ko ekainaren 21a) Italiako politikaria, filosofoa, musikalaria, olerkaria eta idazlea izan zen, Pizkundeko pentsalari handienetakoa. (eu)
- Niccolò di Bernardo dei Machiavelli (/ˌmækiəˈvɛli/ MAK-ee-ə-VEL-ee, US also /ˌmɑːk-/ MAHK-, Italian: [nikkoˈlɔ mmakjaˈvɛlli]; 3 May 1469 – 21 June 1527), occasionally rendered in English as Nicholas Machiavel (/ˈmækiəvɛl/ MAK-ee-ə-vel, US also /ˈmɑːk-/ MAHK-; ), was an Italian diplomat, author, philosopher and historian who lived during the Renaissance. He is best known for his political treatise The Prince (Il Principe), written in about 1513 but not published until 1532. He has often been called the father of modern political philosophy and political science. (en)
- Niccolò Machiavelli (3 Mei 1469 – 21 Juni 1527) adalah diplomat dan politikus Italia yang juga seorang filsuf. Sebagai ahli teori, Machiavelli adalah figur utama dalam realitas teori politik, ia sangat disegani di Eropa pada masa Renaisans. Dua bukunya yang terkenal, Discorsi sopra la prima deca di Tito Livio (Diskursus tentang Livio) dan Il Principe (Sang Pangeran), awalnya ditulis sebagai harapan untuk memperbaiki kondisi pemerintahan di Italia Utara, kemudian menjadi buku umum dalam berpolitik pada masa itu. (in)
- Nicolas Machiavel (en italien : Niccolò di Bernardo dei Machiavelli) est un humaniste florentin de la Renaissance, né le 3 mai 1469 à Florence, et mort dans cette même ville le 21 juin 1527. Théoricien de la politique, de l'histoire et de la guerre, mais aussi poète et dramaturge, il a été pendant quatorze ans fonctionnaire de la République de Florence pour laquelle il a effectué plusieurs missions diplomatiques, notamment auprès de la papauté et de la cour de France. Durant toutes ces années, il observe de près la mécanique du pouvoir et le jeu des ambitions concurrentes. Machiavel est à ce titre, avec Thucydide, l'un des fondateurs du courant réaliste en politique internationale. Deux livres majeurs ont surtout assuré sa célébrité : Le Prince et Discours sur la première décade de Tite-Li (fr)
- Niccolò di Bernardo dei Machiavelli, noto semplicemente come Niccolò Machiavelli (Firenze, 3 maggio 1469 – Firenze, 21 giugno 1527), è stato uno storico, filosofo, scrittore, drammaturgo, politico e diplomatico italiano, secondo cancelliere della Repubblica Fiorentina dal 1498 al 1512. Niccolò Machiavelli(stampa primi Ottocento) (it)
- Niccolò di Bernardo dei Machiavelli (Florence, 3 mei 1469 – aldaar, 21 juni 1527) was een Italiaanse diplomaat, politiek filosoof, militair strateeg, historicus, dichter, toneelschrijver en humanist gevestigd in Florence tijdens de Italiaanse renaissance. Hij geldt als de grondlegger van de moderne politieke wetenschappen. Hij was secretaris van de Tweede Kanselarij van de Florentijnse Republiek van 1498 tot 1512, toen de Medici hun macht respectievelijk al verloren hadden maar deze later zouden herwinnen. (nl)
- Nicolau Maquiavel (em italiano: Niccolò di Bernardo dei Machiavelli; Florença, 3 de maio de 1469 — Florença, 21 de junho de 1527) foi um filósofo, historiador, poeta, diplomata e músico de origem florentina do Renascimento. É reconhecido como fundador do pensamento e da ciência política moderna, pelo fato de ter escrito sobre o Estado e o governo como realmente são, e não como deveriam ser. (pt)
- Никколо́ ди Бернардо Макиаве́лли (Макьявелли, итал. Niccolò di Bernardo dei Machiavelli; 3 мая 1469 года, Флоренция — 22 июня 1527 года, там же) — итальянский мыслитель, политический деятель, философ, писатель, автор военно-теоретических трудов. Макиавелли занимал в правительстве Флоренции несколько должностей, самая значимая из которых — секретарь второй канцелярии, отвечавшей за дипломатические связи республики. Ключевым произведением Макиавелли считается «Государь». Однако его политические взгляды куда лучше отражают «История Флоренции» и «Рассуждения о первой декаде Тита Ливия», характеризующие его как сторонника республиканских идей, а не «сильной руки государя». (ru)
- Нікколо́ ді Берна́рдо дей Макіаве́ллі (також Мак'яве́ллі, італ. Niccolò di Bernardo dei Machiavelli; 3 травня 1469, Флоренція — 21 червня 1527, Флоренція) — державний секретар Флоренції, політичний діяч, мислитель, гуманіст, поет і драматург епохи Відродження. Його часто називають батьком сучасної політичної філософії та політології. (uk)
|
.jpg){kind=link}