| dbo:abstract
|
- Un despoblat és una ciutat, poble o vila que ha estat abandonat pels seus habitants, i se'n poden veure les restes substancials. Una ciutat esdevé un despoblat perquè la seva economia ha fallat o a causa de desastres naturals o accions humanes, com ara inundacions, decisions del govern, guerres o desastres nuclears. Històricament, cal destacar que al País Valencià, molts llocs de moriscs quedaren despoblats després de l'expulsió del 1609, com per exemple, Alqueria de Serra, l'Andénia o Xinquer. En 1638, dels quatre-cents cinquanta-tres llocs que havien ocupat els moriscs, dos-cents cinc restaven abandonats. De vegades, el terme despoblat s'utilitza per referir-se a entitats encara habitades, però significativament menys que durant els anys passats. (ca)
- القرية المهجورة (بالإنجليزية: Abandoned village) هي قرية مهجورة لسبب ما. في العديد من البلدان، وعلى مر التاريخ، هُجرت آلاف القرى لأسباب مختلفة. غالبًا ما يرتبط هجر القرى بالوباء أو المجاعة أو الحرب أو تغير المناخ أو الدمار البيئي أو التطهير المتعمد. (ar)
- An abandoned village is a village that has, for some reason, been deserted. In many countries, and throughout history, thousands of villages have been deserted for a variety of causes. Abandonment of villages is often related to epidemic, famine, war, climate change, economic depressions, environmental destruction, or deliberate clearances. (en)
- Forlasita loko estas termino por setlejo aŭ agrikultura areo (agrikulturo), ne plu loĝata aŭ kultivata.Forlasita urbo nomiĝas ankaŭ fantomurbo kaj forlasita vilaĝo nomiĝas fantomvilaĝo.Multaj forlasitaj lokoj estas malkovritaj hazarde ĉar ili estas kovrataj de arbaro au arbustaro. multaj konstruaĵoj estas ebenigitaj fare de homoj aŭ de la veteraj faktoroj (erozio). Forlasitaj lokoj troviĝis ĉie tra la mondo: ekzemple en Afriko en la Saharo sed ankaŭ en Eŭropo (ekz. Tanndorf, Käsemarkt). (eo)
- Wüstung (auch Ödung, Elende oder abgegangene Siedlung) ist die Bezeichnung für eine aufgegebene Siedlung oder Wirtschaftsfläche, an die nur noch Urkunden, Flurnamen, Reste im Boden, Ruinen oder örtliche mündliche Überlieferungen erinnern. Nicht dazu zählen archäologische Einzeldenkmäler wie Burgen oder einzelne Ruinen inmitten bewirtschafteter Regionen. Gelegentlich wird die Bezeichnung auch auf Ortschaften angewendet, die erst seit dem 20. Jahrhundert devastiert wurden. Zeiten, in denen viele Siedlungen durch Bevölkerungsrückgang aufgegeben wurden, nennt man Wüstungsperioden. Aufgegebene Siedlungen vorgeschichtlicher Zeit werden nicht als Wüstung bezeichnet. Auch in der Antike gab es Wüstungen, ohne dass man sie gewöhnlich als solche bezeichnet. Hingegen sind Geisterstädte Siedlungen der Neuzeit, die durch verlassene und weitgehend erhaltene Bauwerke gekennzeichnet sind. Im Steinkohlenbergbau bezeichnet Wüstung den durch Abbau oder Grubenbrände entstehenden Leerraum. (de)
- Un despoblado es un núcleo de población que, por alguna razón, ha quedado abandonado y no cuenta con habitantes permanentes, conservando con frecuencia el topónimo y la memoria oral, escrita o física de su existencia. Este abandono suele estar relacionado con las epidemias, el hambre, las guerras, las crisis económicas, las catástrofes naturales o las acciones gubernamentales. Según Nicolás Cabrillana Ciézar, un despoblado es un «establecimiento humano permanente abandonado por razones económicas, sociales o políticas», si bien «consideramos como despoblado solo a las agrupaciones humanas que tuvieron cierto número de vecinos; no consideramos como tales las simples dehesas, casas aisladas o pequeños centros de explotación agraria». (es)
- Herri hustua despopulatzearen edo hondamendi baten ondorioz gaur egun batere biztanlerik ez duen herri edo herrixka bat da. Egoera horretara iristeko arrazoi zehatza askotarikoak izan daitezke: bertako jarduera ekonomikoen porrota, gobernuak edo agintariek agindutako hustutzea, goseteak, izurriteak, lurrikarak, gerrak, istripu nuklearrak eta abar. Hiri mamu kontzeptuak biztanlerik gabe baina egoera onean geratu den herri hustuari egiten dio erreferentzia. Euskal Herrian herri hustuen adibide ospetsuena Otxate, Berrozi, Itoitz edota Eunate lirateke. Gehiago daude, hala ere: Adantsa, Beroitz, Isu, Lareki, Mugeta, Orradre, Urbikain... (eu)
- 消滅集落（しょうめつしゅうらく）とは、かつて住民が存在していたが、住民の転居や死亡などで、住民の人口が0人になった集落である。無住集落、無居住集落等の表現も用いられる。 (ja)
- Een Wüstung is een of voormalig gebied met een economische activiteit (landbouw (Flurwüstung), ambacht of industrie) die vóór de nieuwe tijd (ca. 1500) werd opgegeven, maar waaraan nog veldnamen, resten in de bodem of mondelinge overleveringen herinneren. Kastelen, ruïnes en andere losstaande archeologische monumenten worden niet beschouwd als Wüstungen, evenmin als nederzettingen die reeds in de prehistorie werden opgegeven en waarover dus geen geschiedkundige bronnen zijn overgeleverd. De benaming wordt echter soms wel voor nederzettingen gebruikt die ten gevolge van de Dertigjarige Oorlog (1618-1648), of nog later in de Nieuwe Tijd verdwenen, zoals het vroegere Eifeldorp Wollseifen. Vaak werden dergelijke nederzettingen en gronden verlaten in perioden van bevolkingsteruggang, in het Duits ook wel Wüstungsperioden genoemd. In Nederland kwamen dergelijke perioden van ontvolkingen minder voor, waardoor er hier minder van dergelijke voorbeelden te vinden zijn. Wel zijn in Nederland veel nederzettingen verdwenen, doordat ze door de zee werden verzwolgen. Enkele Nederlandse voorbeelden zijn Selhorst bij Harderwijk, Gasperde bij Vianen en bij Zwolle en Berkheide (ook wel geschreven als Berkhei, Berkheij of Berkheijde) bij Wassenaar. Mogelijk was ook Sint Gangolf in de IJzermieden bij Gerkesklooster een wüstung. Ook in het Centrale Woldgebied in de provincie Groningen zijn een aantal wüstungen bekend. Viane, een voormalige buurtschap onder Ouwerkerk, gemeente Schouwen-Duiveland is een twijfelgeval. (nl)
- Пу́стошь — запустевшая (пустопорожняя от людей), заброшенная территория, на которой когда-то существовало поселение, покинутое людьми из-за войны (нашествия), голода, смерти последних владельцев или исчезновения источников воды. Близко к данному названию по смыслу и русское название «урочище». Пустошью также назывался дальний от главного селения участок, не входящий в надел. Сходное по звучанию и значению слово «пу́стынь» означает удалённую монашескую обитель, что ещё раз подчёркивает удалённость пустошей от обжитых мест. Кроме того, пустошью называли заброшенное лядо — участок, возделанный при помощи выжигания и вырубания леса. (ru)
- Пустовщи́на, пу́стка — запустіла, закинута ділянка землі, місце колишнього поселення. Люди покидали обжиті місця з різних причин: воєн, голоду, смерті власників, зникнення джерел води. Взагалі пусткою також називали закинуту хату, житло, необроблену ділянку землі, безлюдну місцевість, «ділянку землі особи, що вибула з сільської громади». У Московській державі багато пусток утворилось у Смутний час («литовське розорення») і раніше, під час феодальної роздрібненості і монголо-татарського іга. Від поселень на пустках залишалися використовувані кладовища і сінні покоси, зарослі дороги, ставки, яблуневі і грушеві сади, зарості бузку і липові алеї. На закинутих місцях виростали кропива, зніт, подорожник, гіркий полин, бузина, берези. Місця колишніх дворів, садиб називались «дворищами», поселень — «селищами», а залишки печей і вогнищ — «пе́чищами». Огляд таких решток використовувався при встановленні меж пусток. Необроблювані ділянки головний власник території (князь, воєвода чи цар) міг забрати чи передати новому власнику. Пустки без власника використовувалися колективно: наприклад, заросла рілля використовувалася як сіножать. Тривалий час пустовщини зберігали імена колишніх поселень, які часто відроджувалися на зручному місці під старою чи новою назвою. Земельні ділянки після довгого запустіння, знову заселялися, розчищалися, роздавалися чи здавалися в оренду. необроблювані протягом багатьох років землі ставали непридатними для рільництва, заростали лісом і вимагали розчищання. Землевласники звільнювали від податей тих селян, що зобов'язувалися відновити рільну землю на пустках. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- القرية المهجورة (بالإنجليزية: Abandoned village) هي قرية مهجورة لسبب ما. في العديد من البلدان، وعلى مر التاريخ، هُجرت آلاف القرى لأسباب مختلفة. غالبًا ما يرتبط هجر القرى بالوباء أو المجاعة أو الحرب أو تغير المناخ أو الدمار البيئي أو التطهير المتعمد. (ar)
- An abandoned village is a village that has, for some reason, been deserted. In many countries, and throughout history, thousands of villages have been deserted for a variety of causes. Abandonment of villages is often related to epidemic, famine, war, climate change, economic depressions, environmental destruction, or deliberate clearances. (en)
- Forlasita loko estas termino por setlejo aŭ agrikultura areo (agrikulturo), ne plu loĝata aŭ kultivata.Forlasita urbo nomiĝas ankaŭ fantomurbo kaj forlasita vilaĝo nomiĝas fantomvilaĝo.Multaj forlasitaj lokoj estas malkovritaj hazarde ĉar ili estas kovrataj de arbaro au arbustaro. multaj konstruaĵoj estas ebenigitaj fare de homoj aŭ de la veteraj faktoroj (erozio). Forlasitaj lokoj troviĝis ĉie tra la mondo: ekzemple en Afriko en la Saharo sed ankaŭ en Eŭropo (ekz. Tanndorf, Käsemarkt). (eo)
- 消滅集落（しょうめつしゅうらく）とは、かつて住民が存在していたが、住民の転居や死亡などで、住民の人口が0人になった集落である。無住集落、無居住集落等の表現も用いられる。 (ja)
- Un despoblat és una ciutat, poble o vila que ha estat abandonat pels seus habitants, i se'n poden veure les restes substancials. Una ciutat esdevé un despoblat perquè la seva economia ha fallat o a causa de desastres naturals o accions humanes, com ara inundacions, decisions del govern, guerres o desastres nuclears. Històricament, cal destacar que al País Valencià, molts llocs de moriscs quedaren despoblats després de l'expulsió del 1609, com per exemple, Alqueria de Serra, l'Andénia o Xinquer. En 1638, dels quatre-cents cinquanta-tres llocs que havien ocupat els moriscs, dos-cents cinc restaven abandonats. (ca)
- Un despoblado es un núcleo de población que, por alguna razón, ha quedado abandonado y no cuenta con habitantes permanentes, conservando con frecuencia el topónimo y la memoria oral, escrita o física de su existencia. Este abandono suele estar relacionado con las epidemias, el hambre, las guerras, las crisis económicas, las catástrofes naturales o las acciones gubernamentales. (es)
- Wüstung (auch Ödung, Elende oder abgegangene Siedlung) ist die Bezeichnung für eine aufgegebene Siedlung oder Wirtschaftsfläche, an die nur noch Urkunden, Flurnamen, Reste im Boden, Ruinen oder örtliche mündliche Überlieferungen erinnern. Nicht dazu zählen archäologische Einzeldenkmäler wie Burgen oder einzelne Ruinen inmitten bewirtschafteter Regionen. Gelegentlich wird die Bezeichnung auch auf Ortschaften angewendet, die erst seit dem 20. Jahrhundert devastiert wurden. Im Steinkohlenbergbau bezeichnet Wüstung den durch Abbau oder Grubenbrände entstehenden Leerraum. (de)
- Herri hustua despopulatzearen edo hondamendi baten ondorioz gaur egun batere biztanlerik ez duen herri edo herrixka bat da. Egoera horretara iristeko arrazoi zehatza askotarikoak izan daitezke: bertako jarduera ekonomikoen porrota, gobernuak edo agintariek agindutako hustutzea, goseteak, izurriteak, lurrikarak, gerrak, istripu nuklearrak eta abar. Hiri mamu kontzeptuak biztanlerik gabe baina egoera onean geratu den herri hustuari egiten dio erreferentzia. (eu)
- Een Wüstung is een of voormalig gebied met een economische activiteit (landbouw (Flurwüstung), ambacht of industrie) die vóór de nieuwe tijd (ca. 1500) werd opgegeven, maar waaraan nog veldnamen, resten in de bodem of mondelinge overleveringen herinneren. Kastelen, ruïnes en andere losstaande archeologische monumenten worden niet beschouwd als Wüstungen, evenmin als nederzettingen die reeds in de prehistorie werden opgegeven en waarover dus geen geschiedkundige bronnen zijn overgeleverd. De benaming wordt echter soms wel voor nederzettingen gebruikt die ten gevolge van de Dertigjarige Oorlog (1618-1648), of nog later in de Nieuwe Tijd verdwenen, zoals het vroegere Eifeldorp Wollseifen. (nl)
- Пу́стошь — запустевшая (пустопорожняя от людей), заброшенная территория, на которой когда-то существовало поселение, покинутое людьми из-за войны (нашествия), голода, смерти последних владельцев или исчезновения источников воды. (ru)
- Пустовщи́на, пу́стка — запустіла, закинута ділянка землі, місце колишнього поселення. Люди покидали обжиті місця з різних причин: воєн, голоду, смерті власників, зникнення джерел води. Взагалі пусткою також називали закинуту хату, житло, необроблену ділянку землі, безлюдну місцевість, «ділянку землі особи, що вибула з сільської громади». У Московській державі багато пусток утворилось у Смутний час («литовське розорення») і раніше, під час феодальної роздрібненості і монголо-татарського іга. (uk)
|
