| dbo:abstract
|
- Od roku 1956, kdy se soutěž Eurovision Song Contest konala poprvé, se jí účastnilo 52 zemí. Z těchto zemí se 27 podařilo alespoň jednou vyhrát. (cs)
- Πενήντα δύο χώρες έχουν συμμετάσχει στο διαγωνισμό τραγουδιού της Eurovision από τότε που ξεκίνησε το 1956. Από αυτές, οι είκοσι επτά έχουν κερδίσει τον διαγωνισμό. Ο διαγωνισμός, που διοργανώνεται από την Ευρωπαϊκή Ραδιοτηλεοπτική Ένωση (EBU), διεξάγεται ετησίως μεταξύ των μελών της Ένωσης. Οι ραδιοτηλεοπτικοί φορείς από διαφορετικές χώρες υποβάλλουν τραγούδια στην εκδήλωση και ψηφίζουν για να καθορίσουν τα πιο δημοφιλή στο διαγωνισμό. Η συμμετοχή στον διαγωνισμό απευθύνεται κυρίως σε όλους τους ενεργούς ραδιοτηλεοπτικούς φορείς της EBU. Για να γίνει ενεργό μέλος της EBU, ένας ραδιοτηλεοπτικός οργανισμός πρέπει να είναι από μία χώρα που καλύπτεται από την Ευρωπαϊκή Ραδιοτηλεοπτική Περιοχή ή η χώρα να είναι μέλος της Συμβουλευτικής Επιτροπής του Συμβουλίου της Ευρώπης. Η επιλεξιμότητα συμμετοχής δεν καθορίζεται από τη γεωγραφική ένταξη στην ευρωπαϊκή ήπειρο, παρά το "Euro"/"Ευρώ" της "Eurovision" - ούτε έχει άμεση σχέση με την Ευρωπαϊκή Ένωση. Πολλές χώρες γεωγραφικά εκτός των συνόρων της Ευρώπης διαγωνίζονται: το Ισραήλ, η Κύπρος και η Αρμενία από τη Δυτική Ασία, από το 1973, το 1981 και το 2006 αντίστοιχα, το Μαρόκο από τη Βόρεια Αφρική, μόνο στον διαγωνισμό του 1980 και η Αυστραλία που έκανε ντεμπούτο στο διαγωνισμό του 2015. Επιπλέον, αρκετές διηπειρωτικές χώρες με μόνο ένα μέρος της επικράτειάς τους στην Ευρώπη, διαγωνίζονται: η Τουρκία, από το 1975, η Ρωσία, από το 1994, η Γεωργία, από το 2007 και το Αζερμπαϊτζάν, το οποίο έκανε την πρώτη του εμφάνιση στην έκδοση του 2008. Δύο από τις χώρες που έχουν προηγουμένως επιδιώξει να συμμετάσχουν στον διαγωνισμό, ο Λίβανος και η Τυνησία, στη Δυτική Ασία και τη Βόρεια Αφρική αντίστοιχα, είναι επίσης εκτός Ευρώπης. Το κρατίδιο του Περσικού Κόλπου, το Κατάρ, στη Δυτική Ασία, ανακοίνωσε το 2009 το ενδιαφέρον της για ένταξη στον διαγωνισμό εγκαίρως για την έκδοση του 2011. Ωστόσο, αυτό δεν υλοποιήθηκε και δεν υπάρχουν γνωστά σχέδια για μια μελλοντική είσοδο του Κατάρ στο διαγωνισμό τραγουδιού της Eurovision. Η Αυστραλία, όπου ο διαγωνισμός έχει μεταδοθεί από τη δεκαετία του '70, έκανε το ντεμπούτο της ως συμμετέχων στην έκδοση του 2015, με συμμετοχές κάθε χρόνο από τότε. Ο αριθμός των χωρών που συμμετέχουν κάθε χρόνο αυξήθηκε σταθερά, από επτά το 1956 σε πάνω από είκοσι στα τέλη της δεκαετίας του 1980. Ένα ρεκόρ 43 χωρών συμμετείχαν το 2008, το 2011 και το 2018. Δεδομένου ότι ο αριθμός των διαγωνιζομένων αυξήθηκε, έχουν εισαχθεί προκριματικοί διαγωνισμοί και υποβιβασμοί, ώστε να εξασφαλιστεί ότι οι περισσότερες χώρες θα έχουν την ευκαιρία να διαγωνιστούν. Το 1993, διεξήχθη μια προκαταρκτική επίδειξη, το Kvalifikacija za Millstreet, για την επιλογή τριών χωρών της Ανατολικής Ευρώπης που θα διαγωνιστούν για πρώτη φορά στον κύριο Διαγωνισμό. Μετά τον Διαγωνισμό του 1993, εισήχθη ένας κανόνας υποβιβασμού. Οι έξι χώρες με τις χαμηλότερες θέσεις στο διαγωνισμό δεν θα διαγωνίζονταν τον επόμενο χρόνο. Το 1996 εισήχθη ένα νέο σύστημα. Οι ακουστικές κασέτες των είκοσι εννέα συμμετεχόντων υποβλήθηκαν σε εθνικές επιτροπές. Τα είκοσι δύο υψηλότερα τοποθετημένα τραγούδια μετά τις ψηφοφορίες των κριτικών φτάνουν στο διαγωνισμό. Η Νορβηγία, ως χώρα υποδοχής, έλαβε αυτόματη πρόκριση στον τελικό. Από το 1997 έως το 2001 χρησιμοποιήθηκε ένα σύστημα με το οποίο υποχωρούν οι χώρες με τις χαμηλότερες μέσες βαθμολογίες κατά τα προηγούμενα πέντε χρόνια. Οι χώρες δεν μπορούσαν να υποβιβαστούν για περισσότερο από ένα χρόνο. Μεταξύ 2001 και 2003 χρησιμοποιήθηκε το σύστημα υποβιβασμού που χρησιμοποιήθηκε το 1994 και το 1995. Το 2004, εισήχθη ημιτελικός. Οι δέκα χώρες με την υψηλότερη θέση στο διαγωνισμό του προηγούμενου έτους προκρίθηκαν για τον τελικό, μαζί με τις "": οι μεγαλύτεροι οικονομικοί συνεισφέροντες στην EBU. Όλες οι άλλες χώρες μπήκαν στον ημιτελικό. Δέκα χώρες προκρίνονται από τον ημιτελικό, αφήνοντας ένα τελικό των είκοσι τεσσάρων. Το 2008, πραγματοποιήθηκαν δύο ημιτελικοί με όλες τις χώρες, εκτός από τη χώρα υποδοχής και τις "Μεγάλες Τέσσερις", που συμμετείχαν σε έναν από τους ημιτελικούς . Ορισμένες χώρες, όπως η Γερμανία, η Γαλλία, η Ολλανδία και το Ηνωμένο Βασίλειο, έχουν εισέλθει σε όλες τις εκδόσεις του διαγωνισμού, εκτός από λίγες φορές. Το Μαρόκο, από την άλλη πλευρά, εισήλθε μόνο μία φορά. Δύο χώρες, η Τυνησία και ο Λίβανος, προσπάθησαν να εισέλθουν στο διαγωνισμό, αλλά αποσύρθηκαν προτού πραγματοποιήσουν ένα ντεμπούτο. Το Λιχτενστάιν, μια χώρα χωρίς κατάλληλη τηλεοπτική υπηρεσία, προσπάθησε ανεπιτυχώς να εισέλθει το 1976. (el)
- Fifty-two countries have participated in the Eurovision Song Contest since it started in 1956. Winners of the contest have come from twenty-seven of those countries. The contest, organised by the European Broadcasting Union (EBU), is held annually between members of the union. Broadcasters from different countries submit songs to the event and cast votes to determine the most popular in the competition. Participation in the contest is primarily open to all broadcasters with active EBU membership. To become an active member of the EBU, a broadcaster has to be from a country which is covered by the European Broadcasting Area or a member state of the Council of Europe. Eligibility to participate is not determined by geographic inclusion within the continent of Europe, despite the "Euro" in "Eurovision", nor does it have a direct connection with the European Union. Several countries geographically outside the boundaries of Europe have competed: Israel, Cyprus, and Armenia, in Western Asia, since 1973, 1981 and 2006 respectively; Morocco, in North Africa, in the 1980 competition alone; and Australia making a debut in the 2015 contest. In addition, several transcontinental countries with only part of their territory in Europe have competed: Turkey, since 1975; Russia, since 1994; Georgia, since 2007; and Azerbaijan, which made its first appearance in the 2008 edition. Two of the countries that have previously sought to enter the competition, Lebanon and Tunisia, in Western Asia and North Africa respectively, are also outside of Europe. The Persian Gulf state of Qatar, in Western Asia, announced in 2009 its interest in joining the contest in time for the 2011 edition. However, this did not materialise, and there are no known plans for a future Qatari entry the Eurovision Song Contest. Australia, where the contest has been broadcast since the 1970s, has participated every year since its debut in 2015. The number of countries participating each year has grown steadily, from seven in 1956 to over twenty in the late 1980s. A record 43 countries participated in 2008, 2011 and 2018. As the number of contestants has risen, preliminary competitions and relegation have been introduced, to ensure that as many countries as possible get the chance to compete. In 1993, a preliminary show, Kvalifikacija za Millstreet ("Qualification for Millstreet"), was held to select three Eastern European countries to compete for the first time at the main contest. After the 1993 contest, a relegation rule was introduced; the six lowest-placed countries in the contest would not compete in the following year. In 1996, a new system was introduced. Audiotapes of all twenty-nine entrants were submitted to national juries. The twenty-two highest-placed songs after the juries voted reached the contest. Norway, as the host country, directly qualified for the final. From 1997 to 2001, a system was used whereby the countries with the lowest average scores over the previous five years were relegated. Countries could not be relegated for more than one year at a time. The relegation system used in 1994 and 1995 was reused between 2001 and 2003. In 2004, a semi-final was introduced. The ten highest-placed countries in the previous year's contest qualified for the final, along with the "Big Four", the largest financial contributors to the EBU. All other countries entered the semi-final. Ten countries qualified from the semi, composing a final of twenty-four. Since 2008, two semi-finals are held with all countries, except the host country and the "Big Four" or "Big Five" (after Italy's return in 2011), participating in one of the semi-finals. Some countries, such as Germany, France, Belgium and the United Kingdom, have entered most years, while Morocco has only entered once. Two countries, Tunisia and Lebanon, have attempted to enter the contest but withdrew before making a debut. (en)
- Le Concours Eurovision de la chanson est un évènement annuel organisé par l’UER, l’Union européenne de radio-télévision. Il réunit les membres de l’Union dans le cadre d’une compétition musicale, diffusée en direct et en simultané par tous les pays participants. Depuis 1956, le concours (appelé plus communément Eurovision) s’est tenu chaque année, à l'exception de l'édition 2020. Le nombre de pays participants n’a cessé d’augmenter, passant de sept à une quarantaine, au XXIe siècle. À travers les décennies, le concours a évolué, s'est adapté et réinventé, accompagnant les développements historiques et politiques. Au total, pas moins de cinquante-deux pays ont déjà pris part au concours et parmi eux, vingt-six l'ont déjà remporté. Ces pays, tous membres de l'UER, se répartissent sur quatre continents : l'Europe, l'Asie, l'Afrique et l'Océanie. (fr)
- Lima puluh dua negara ikut serta dalam Kontes Lagu Eurovision sejak acara tersebut dimulai pada 1956. Dua puluh tujuh negara diantaranya memenangkan kontes tersebut. Diadakan oleh European Broadcasting Union (EBU), kontes tersebut diadakan setiap tahun antara para anggota dari badan tersebut. Penyiaran-penyiaran dari negara-negara berbeda mewakilkan lagu-lagu ke acara tersebut, dan memberikan suara-suara untuk menentukan karya paling populer dalam kompetisi tersebut. Partisipasi dalam kontes tersebut utamanya terbuka bagi seluruh anggota penyiaran aktif dari EBU. Untuk menjadi anggota aktif, penyiaran harus menjadi anggota European Broadcasting Union, atau menjadi negara anggota Dewan Eropa. Kelayakan untuk ikut serta tak ditentukan oleh keberadaan geografi di Eropa, meskipun terhadap kata "Euro" dalam "Eurovision" — disamping juga kontes tersebut memiliki hubungan langsung dengan Uni Eropa. Beberapa negara yang secara geografi berada di luar perbatasan Eropa telah ikut serta: Israel, Siprus dan Armenia, di Asia Barat, masing-masing sejak tahun 1973, 1981 dan 2006; Maroko di Afrika Utara, di kompetisi tahun 1980 sendiri; dan Australia membuat sebuah debut dalam kontes tahun 2015. Selain itu, beberapa dengan sebagian kawasan mereka berada di Eropa turut ikut serta: Turki, sejak tahun 1975; Rusia, sejak tahun 1994; Georgia, sejak tahun 2007; dan Azerbaijan, yang membuat penampilan pertamanya dalam edisi tahun 2008. Dua negara yang sebelumnya telah memasuki kompetisi tersebut, Lebanon dan Tunisia, masing-masing di Asia Barat dan Afrika Utara, juga berada di luar Eropa. Negara Teluk Qatar, di Asia Barat, mengumumkan pada 2009 soal peminatannya untuk bergabung dalam kontes tersebut pada edisi tahun 2011. Namun, ini tak terwujud, dan tak ada rencana yang diketahui untuk pemasukan Qatar pada Kontes Lagu Eurovision pada masa mendatang. Australia, di mana kontes tersebut telah disiarkan sejak 1970an, melakukan debut sebagai seorang partisipan dalam edisi tahun 2015, dengan entri-entri pada tahun 2016 dan 2017. Sejumlah negara yang ikut serta setiap tahun makin bertumbuh, dari tujuh pada 1956 menjadi lebih dari dua puluh pada akhir 1980an. Rekor 43 negara ikut serta pada tahun 2008 dan 2011. Karena jumlah kontestan meningkat, kompetisi preliminer dan relegasi diperkenalkan, untuk mewujudkan agar beberapa negara sememungkinkannya meraih kesempatan untuk ikut serta. Pada 1993, sebuah acara preliminer, Kvalifikacija za Millstreet ("Kualifikasi untuk Millstreet"), diadakan untuk memilih tiga negara Eropa Timur untuk ikut serta untuk pertama kalinya di kontes utama. Setelah kontes tahun 1993, sebuah aturan relegasi diperkenalkan; enam negara peringkat terbawah tak akan diikutsertakan pada tahun berikutnya. Pada 1996, sebuah sistem baru diperkenalkan. Rekaman-rekaman audio dari seluruh dua puluh sembilan perwakilan diajukan ke juri-juri nasional. Dua puluh dua lagu berperingkat tertinggi setelah penjurian diikutsertakan dalam kontes tersebut. Norwegia, sebagai negara tuan rumah, tak masuk babak akhir. Dari 1997 sampai 2001, sebuah sistem dipakai di mana negara-negara dengan skor rata-rata terendah pada lima tahun sebelumnya direlegasi. Negara-negara tersebut tak akan direlegasi untuk lebih dari setahun. Antara 2001 dan 2003, sistem relegasi yang dipakai pada 1994 dan 1995 dipakai. Pada 2004, sebuah semi-final diperkenalkan. Sepuluh negara berperingkat tertinggi dalam Kontes tahun sebelumnya dikualifikasi untuk babak akhir, bersama dengan "Empat Besar": para kontributor finansial terbesar di EBU. Seluruh negara lainnya memasuki semi-final. Sepuluh negara terkualifikasi dari babak semi-final, meninggalkan dua puluh empat negara menuju babak akhir. Pada 2008, dua semi-final diadakan dengan seluruh negara, kecuali negara tuan rumah dan Empat Besar, yang ikut serta dalam salah satu semi-final. Beberapa negara, seperti Jerman, Belanda dan Britania Raya, memasuki semuanya namun pada penanganan khusus; di sisi lain, Maroko hanya masuk sekali. Dua negara, Tunisia dan Lebanon, berupaya untuk memasuki kontes tersebut namun menarik diri sebelum melakukan début. Liechtenstein, sebuah negara tanpa layanan televisi layak, gagal berupaya untuk masuk pada tahun 1976. (in)
- Le nazioni partecipanti all'Eurovision Song Contest sono cinquantadue da quando il festival è cominciato nel 1956. Di queste, ventisette (venticinque se si esclude la Jugoslavia, non più esistente, e si considera la Germania Ovest come Germania) hanno vinto almeno una volta la competizione, organizzata dall'Unione europea di radiodiffusione, che si tiene ogni anno, in uno dei tanti paesi dell'UER. Le emittenti dei diversi paesi presentano canzoni alla manifestazione, e alla votazione per determinare il più popolare al concorso. Il numero dei paesi che hanno partecipato ogni anno è cresciuto costantemente, da soli sette nel 1956 a più di venti alla fine del 1980 e a quarantatré nel 2008. Dal momento che il numero di partecipanti è aumentato, sono state introdotte gare preliminari e retrocessione, al fine di garantire la partecipazione al maggior numero di paesi possibili. La partecipazione al concorso è principalmente aperta a tutte le emittenti membri attivi dell'UER. Per essere un membro attivo, le emittenti devono far parte della zona europea di radiodiffusione, o essere in un paese membro del Consiglio d'Europa. L'ammissibilità a partecipare, quindi, non è determinata dall'inclusione geografica all'interno del continente europeo, né ha un collegamento diretto con l'Unione europea. Infatti diversi paesi geograficamente al di fuori dei confini dell'Europa hanno gareggiato, come ad esempio: Israele, Cipro e Armenia, nell'Asia occidentale, rispettivamente dal 1973, 1981 e dal 2006; il Marocco, in Nord Africa, nel 1980 (prima e ultima partecipazione); e l'Australia che ha debuttato al concorso 2015. Inoltre, molti paesi transcontinentali, con solo una parte del loro territorio appartenente all'Europa, hanno gareggiato: Turchia, dal 1975; Russia, dal 1994; Georgia, dal 2007; e l'Azerbaigian, che ha fatto la sua prima apparizione nella edizione 2008. Grafico che indica l'aumento annuale del numero dei paesi nell'Eurovision Song Contest dal 1956 al 2019 (it)
- 다음은 나라별 유로비전 송 콘테스트 목록이다. 지금까지 총 52개국이 참가했고, 35개국이 우승을 한 번 이상 했으며, 60개의 언어가 등장했다. (ko)
- 本稿は、ユーロビジョン・ソング・コンテストの参加国一覧である。 1956年にこの催しが始まって以来、2017年までに52箇国が大会に参加してきている。このうち、27箇国が優勝を経験している。大会は欧州放送連合（EBU）の主催により、加盟放送局と共同で毎年開催されてきている。各国の放送局は自国代表の楽曲とアーティストを選出して大会に送り込み、大会を自国向けに放送し、他国の参加者に票を投ずることで優勝者が決定される。 大会への参加は、全てのEBU加盟放送局に対して開かれている。EBUの加盟局となれるのは、欧州放送地域（European Broadcasting Area）の域内にあるか、欧州評議会の加盟国に属する放送局とされている。大会名称には「ユーロ」の語が含まれているが、地理学的にヨーロッパに属する必要はなく、また欧州連合とも直接の関連はない。実際に、地理学的には西南アジアに属するイスラエルやキプロス、アルメニアはそれぞれ1973年大会、1981年大会、2006年大会より、北アフリカに属するモロッコは1980年大会で大会に参加しており、トルコ（1975年大会以降）、ロシア（1994年大会以降）、グルジア（2007年大会以降）、アゼルバイジャン（2008年大会以降）、オーストラリア（2015年大会以降）などの大州をまたいだ国々も参加している。このほかに西アジアのレバノンと北アフリカのチュニジアが大会参加を模索したことがある。2009年には、ペルシア湾の国カタールが2011年の大会参加への興味を示している。 参加国の数は急速に増加を続け、1956年には7箇国であったものが1980年代の末には20箇国以上に膨れ上がった。参加する国の数が増えるにしたがって、大会をより多くの国に開かれたものとするための予選や参加制限が導入されるようになった。1993年大会では、初めて大会への参加を試みる旧東側からの参加国に対しては予選として、クヴァリフィカツィヤ・ザ・ミルストリート（ミルストリートへの道）が導入された。1994年以降は、参加制限が導入されるようになり、大会順位で最下位から6箇国は翌年の大会には参加できなくなった。1996年のルールでは、参加する29箇国全てが参加曲のオーディオテープを提出し、各国の審査員による審査で上位22箇国となったもののみが本大会に参加できる制度をとった。大会の主催国であったノルウェーは審査員投票で落選し、本大会に進むことはできなかった。1997年から2001年までは、過去5年間の大会成績が下位であった国々は参加できない仕組みとなった。このため、国によっては2年以上連続で大会に参加できない可能性もあった。 2001年から2003年には、1994年から1995年と同様の参加制限が設けられた。そして2004年には準決勝が導入された。この時は、前年大会で上位10箇国に入った国々は、欧州放送連合への資金拠出額が大きい「Big 4」（フランス、スペイン、ドイツ、イギリス）と共に、自動的に決勝進出となることが保障された。このほかに10箇国が準決勝を経て決勝に進み、決勝には合計24箇国が参加する方式が採られた。2008年からは準決勝が2つに分けて行われるようになり、主催国と「Big 4（2011年からはイタリアの復帰により「Big 5」となった）」以外はすべて準決勝からの参加となった。 ドイツやイギリスのような国々はほぼすべての大会に参加しており、参加回数が非常に多い反面、モロッコは1回しか参加していない。チュニジアとレバノンは参加を模索していたが断念し、実際には参加したことはない。リヒテンシュタインには欧州放送連合に加盟する放送局がないため、1976年に参加を試みたが失敗に終わっている。 (ja)
- Od 1956 w Konkursie Piosenki Eurowizji wzięło udział łącznie pięćdziesięciu dwóch krajowych nadawców telewizyjno-radiowych zrzeszonych w Europejskiej Unii Nadawców (EBU). Możliwość udziału w Konkursie Piosenki Eurowizji ma każdy nadawca publiczny, który jest aktywnym członkiem Europejskiej Unii Nadawców (EBU). Za aktywnego członka organizacji uznaje się krajowego nadawcę, który lub znajduje się w państwie należącym do Rady Europy bądź położonym na terenie Europejskiej Strefy Nadawców, której terytorium ustalane jest przez Międzynarodowy Związek Telekomunikacyjny: „Europejska Strefa Nadawców” rozgraniczona jest na zachodzie od zachodniej granicy Regionu 1 i na wschodzie przez południk 40° na wschód od Greenwich oraz na południu przez równik 30°, obejmując północną część Arabii Saudyjskiej i tę część krajów, które sąsiadują z basenem Morza Śródziemnego. Dodatkowo, do Europejskiej Strefy Nadawców zaliczają się także: Armenia, Azerbejdżan, Gruzja oraz te części terytorium Iraku, Jordanii, Syrii, Turcja i Ukrainy, które leżą poza wyżej wymienionymi granicami. Tym samym aktywne uczestnictwo w Konkursie Piosenki Eurowizji nie jest zależne od geograficznego położenia kraju, na co wskazywałby przedrostek „euro-” w nazwie. W widowisku brało lub bierze udział także kilka państw spoza granic Europy: Izrael, Armenia i Cypr (Azja Zachodnia), Maroko (Afryka Północna), Australia (Australia), a także kraje transkontynentalne, których tylko część powierzchni należy do Europy: Turcja, Rosja, Gruzja, Azerbejdżan. Liczba krajów biorących udział w konkursie z roku na roku wzrastała. W pierwszym konkursie w 1956 uczestniczyło jedynie siedem państw, zaś w 2011 – rekordowa liczba czterdziestu trzech. W latach 90., kiedy liczba chętnych krajów rokrocznie wzrastała, EBU wprowadziła specjalną rundę kwalifikacyjną: w 1993 zorganizowano rundę Kvalifikacija za Millstreet, podczas której wytypowane miały być trzy wschodnio-europejskie państwa wyrażające chęć zadebiutowania w stawce konkursowej. W 1994 EBU wprowadziła nowe zasady, które uniemożliwiały udział w konkursie sześciu krajom, które osiągnęły najsłabsze wyniki podczas finału widowiska rok wcześniej. W 1996 zastosowano inną zasadę – wersje studyjne wszystkich zgłoszonych utworów rozesłano po komisjach jurorskich powołanych przez kraje uczestniczące i po zagłosowaniu jurorów dopuszczono 22 najlepiej ocenione propozycje. Tym samym Norwegia, jako organizator imprezy, nie mogła wystawić swojego reprezentanta na finał konkursu. W latach 1997–2001 wprowadzono zasadę mówiącą, że kraje, które osiągnęły najgorsze średnie wyników z pięciu poprzednich lat, zostaną odsunięte od udziału w widowisku. Żaden z krajów nie mógł być jednak odsunięty od udziału nie dłużej niż na rok. W latach 2001–2003 przywrócono system obowiązujący w 1994 i 1995. W 2004 EBU wprowadziła rundę półfinałową, w której udziału nie musiały brać państwa z pierwszej dziesiątki finałowej klasyfikacji z poprzedniego konkursu oraz krajów tzw. „Wielkiej Czwórki”, czyli nadawców wpłacających największe składki na organizację imprezy przez EBU. Pozostałe państwa musiały wziąć udział w półfinale, z której do finału awans zdobywało dziesięć najwyżej ocenionych reprezentacji. Od 2008 EBU organizuje dwa koncerty półfinałowe, a zagwarantowany udział w finale ma jedynie gospodarz danego widowiska oraz kraje tzw. „Wielkiej Czwórki” (a od 2011 – „Wielkiej Piątki”). (pl)
- O Festival Eurovisão da Canção é um evento anual organizado pela UER, a União Europeia de Radiodifusão. O evento reúne os membros da União, numa competição musical, emitida em direto e em simultâneo em todos os países participantes. Desde 1956, o festival (mais conhecido como Eurovisão), é realizado todos os anos, nunca tendo tido alguma interrupção. O número de países participantes tem vindo a crescer à medida do tempo, passando de sete a uma quarentena no século XXI. Atravessando as décadas, o festival evoluiu, adaptou-se e reinventou-se, acompanhando os desenvolvimentos históricos e políticos. No total, cinquenta e dois países já participaram no festival e entre eles, vinte e seis venceram. Esses países, todos membros da UER, estão repartidos em quatro continentes: Europa, Ásia, África e Oceania. (pt)
- De deltagande länderna i Eurovision Song Contest är länder med nationella TV-bolag som är medlemmar i Europeiska Radio- och TV-unionen. Deltagarantalet har ökat från sju vid tävlingens start 1956 till som mest 43 länder 2008, 2011 och 2018. (sv)
- С момента основания в 1956 году песенного конкурса Евровидение 52 страны хотя бы один раз приняли в нем участие. Из них 25 хотя бы один раз выигрывали конкурс. Этот песенный конкурс проводит Европейский вещательный союз ежегодно. В этих конкурсах имеют право принимать участие все активные члены союза. Каждый год страны, которые желают принять участие в конкурсе, делегируют исполнителя с песней на конкурс представлять свою страну. Национальные вещатели (телекомпании) ежегодно организуют выбор исполнителя, который будет представлять страну, голосования для избрания победителя конкурса, а также и сам конкурс, если он проходит в стране вещателя. Право стран выступать на Евровидении не ограничено географически европейским континентом, несмотря на приставку «Евро» в названии конкурса. Несколько неевропейских стран принимают участие в конкурсе сейчас или принимали участие в прошлом. Так в конкурсе участвуют Израиль и Австралия (с 1973 и 2015 годов соответственно). В конкурсе принимают участие Россия и Турция (с 1994 и 1975 годов соответственно), которые являются трансконтинентальными странами, а также Кипр, Азербайджан, Армения и Грузия (с 1981, 2008, 2006 и 2007 годов соответственно), принадлежность к европейскому континенту которых является спорной. Также в конкурсе 1980 года участвовало Марокко, единственный представитель из стран Африканского континента. С 2015 года в конкурсе также принимает участие Австралия. Некоторые другие неевропейские страны собирались принять участие в конкурсе, но по определенным причинам им это не удалось. Количество стран, участвующих в Евровидении, имеет тенденцию к росту. На первом Евровидении в 1956 году было всего 7 стран, а в 2017 году уже 42 страны. Рекордными годами с 43 участниками являются 2008, 2011 и 2018. Из-за роста количества участников в начале 1990-ых годов, начали вводить предварительные отборы и ограничения. В 1993 году был проведен первый предварительный отбор под названием «Квалификация за Милстрит» для того чтобы определить три восточноевропейские страны из семи, которые примут участие в Евровидении 1993. После 1993 года было введено правило, что шесть стран с наихудшим результатом не могут принимать участие в следующем году, но при этом нельзя дисквалифицировать страну второй год подряд. В 1996 году было введено правило, что все страны, которые хотят принять участие в Евровидении, должны прислать в жюри записи песен своих исполнителей и жюри предстоит выбрать из них 22 лучших, которые и примут участие в Евровидении. Странам которые принимали конкурс давалось бесспорное право участвовать в конкурсе. С 1997 до 2001 года использовалось правило, по которому не участвовали в конкурсе страны с самым низким средним баллом за последние пять лет. В 2001-2003 годах вновь использовалось правило 1993-1996 годов. В 2004 году конкурс был разделен на финал и полуфинал, чтобы все желающие страны могли принять участие в конкурсе. Десять стран, которые выступили лучше всего в прошлом году, а также так называемая «Большая четверка» (четыре страны, которые делают крупнейшие финансовые взносы в Европейский вещательный союз – Франция, Германия, Испания и Великобритания) попадали в финал сразу, все другие страны должны были выступить сначала в полуфинале. Лучшие по результатам голосования 10 стран полуфинала допускались до участия в финале. Таким образом, в финале принимали участие 24 страны. В 2008 году было принято решение проводить не один полуфинал, а два. Начиная с этого года только «Большая четверка» и страна-хозяин сразу попадали в финал, все другие должны были пройти полуфинальную стадию, из каждого полуфинала в финал допускались также 10 стран, таким образом в финале звучали 25 песен. С 2011 года, в связи с возвращением в конкурс Италии, «Большая четвёрка» стала «Большой пятёркой» и таким образом уже 6 стран стали гарантировать себе участие в финале, из полуфиналов по прежнему приглашаются ещё 20. Великобритания, Германия, Нидерланды и Франция приняли участие почти во всех песенных конкурсах Евровидения. С другой стороны, Марокко приняло участие лишь один раз. (ru)
- 欧洲歌唱大赛自1956年创办以来，共有52个国家曾经参加比赛，其中有26个国家曾经获得冠军。欧洲歌唱大赛由欧洲广播联盟组织，每年由一个成员国负责主办。各参赛国的联盟成员广播公司选派一名歌手（或乐队）和一首歌曲参赛，由观众和各国的评审团共同投票决定比赛名次。 原则上仅有欧洲广播联盟的正式成员国有资格参加欧洲歌唱大赛，自2015年起参加大赛的澳大利亚是唯一例外。而成为欧洲广播联盟成员国的前提是该国须位于国际电信联盟规定的，或是欧洲委员会成员国。大赛名称虽有“欧洲”的字样，但参赛国家并不局限于欧洲国家。西亚国家中，以色列自1973年起开始参赛，塞浦路斯自1981年起加入比赛，亚美尼亚自2006年起也开始参加大赛；北非国家摩洛哥参加了1980年的比赛；2015年，澳大利亚以“特殊参赛者”的身份获邀参加当年的比赛，之后在2016年成为正式参赛国。此外还有数个跨洲国家也参加了这项大赛，包括1975年首次参赛的土耳其、1994年首次参赛的俄罗斯、2007年首次参赛的格鲁吉亚和2008年首次参赛的阿塞拜疆。西亚的黎巴嫩、卡塔尔和北非的突尼斯也曾表示过参赛意愿，然而三国均未能如愿正式进入比赛。 自大赛创办以来，参赛国家数量稳步上升。1956年仅有7个国家参赛，1980年代末已有超过20个参赛国，而到2011年欧洲歌唱大赛则有43个国家参加了当届比赛。随着参赛国家越来越多，大赛也对赛制进行了改动，以保证尽可能多的国家有机会参加大赛。1993年，大赛前举办了一场预选赛，在报名的东欧国家中选出三个首次参加正式比赛。1993年的比赛之后加入新规则，要求当年比赛中得分最低的六个国家不得参加次年的比赛。1996年的比赛又采用新的规则，要求29个参赛国将歌曲音频递交给各国评审团，评审团评分最高的22个国家进入最终比赛，而主办国挪威则直接进入最终比赛。1997年至2001年间，规则再次改变，之前五年平均分数最低的国家将自动被淘汰出当年的比赛，但不会连续两年被淘汰。 2001年到2003年间又恢复为1994年到1995年的赛制，即前一年排名垫底的国家退出次年比赛。到2004年，大赛引入半决赛，但前一年比赛中排名最高的十个国家可以直接进入总决赛；此外，为欧洲广播联盟提供最多资金赞助的“四大种子国”（"Big Four"，即法国、德国、西班牙、英国）也可直接进入总决赛；其他参赛国家则必须参加半决赛。半决赛中选出十个国家进入总决赛，总决赛共有24个国家参加。2008年起，半决赛分两场进行，除主办国和四大种子国之外的所有参赛国都必须参加半决赛。2010年起，意大利成为第五个“种子国”，“五大种子国”（"Big Five"）和主办国依然享有直接进入决赛的权利。2015年的比赛中，澳大利亚以“特殊参赛者”的身份获邀参加，也可以直接晋级决赛。 在所有参加过欧洲歌唱大赛的国家中，德国、荷兰和英国等国家参加了绝大多数的比赛，而摩洛哥等国仅参加过一次比赛。突尼斯和黎巴嫩曾报名参加比赛，但在首次参赛前即退出。此外还有一些国家曾尝试参加大赛，但因不同原因而未能如愿。 (zh)
- З моменту заснування Пісенного конкурсу Євробачення в 1956 році 52 країни хоча б один раз взяли в ньому участь. З них 25 хоча б один раз вигравали конкурс. Цей пісенний конкурс проводить Європейська мовна спілка щорічно. У Євробаченні мають право брати участь всі активні члени спілки. Щороку країни, які бажають взяти участь у конкурсі, делегують виконавця із піснею на конкурс, щоб представляти свою країну. Національні мовники (телекомпанії) щороку організовують вибір виконавця, який представлятиме країну, голосування для обрання переможця конкурсу, а також і сам конкурс, якщо він проходить у країні мовника. Право країн виступати на Євробаченні не обмежене географічно європейським континентом, попри префікс «Євро» в назві конкурсу. Декілька неєвропейських країн беруть участь в конкурсі зараз або брали участь в минулому. Так у конкурсі беруть участь Ізраїль та Австралія (з 1973 та 2015 років відповідно), а також Кіпр, Азербайджан, Вірменія та Грузія (з 1981, 2008, 2006 та 2007 років відповідно), приналежність яких до європейського континенту є спірною. В конкурсі беруть участь Росія та Туреччина (з 1994 та 1975 років відповідно), які є трансконтинентальними країнами. Також в конкурсі 1980 року одноразово брало участь Марокко. Деякі інші неєвропейські країни збиралися взяти участь в конкурсі, але з певних причин, їм це не вдалося. Кількість країн, які беруть участь в Євробаченні, має тенденцію до зростання. На першому Євробаченні в 1956 році було лише 7 країн, а у 2017 році вже 42 країни. Рекордними роками з 43 учасниками є 2008, 2011 та 2018. Через ріст кількості учасників на початку 1990-х років, почали запроваджувати попередні відбори та обмеження. У 1993 році було проведено попередній відбір під назвою «Kvalifikacija za Millstreet» для того, щоб визначити три східноєвропейські країни з семи, які візьмуть участь у Євробаченні 1993. Після 1993 року було запроваджено правило, що шість країн з найгіршим результатом не можуть брати участь наступного року, але при цьому не можна дискваліфікувати країну два роки поспіль. У 1996 році було запроваджено правило, що всі країни, які хочуть взяти участь у Євробаченні, мають надіслати до журі записи пісень своїх виконавців і журі має обрати з них 22 найкращих, які й візьмуть участь в Євробаченні. Країнам, які приймали конкурс, давалося беззаперечне право брати участь у ньому. З 1997 до 2001 року використовувалось правило, за яким не брали участь в конкурсі країни з найнижчим середнім балом за останні п'ять років. У 2001—2003 роках знов використовувалось правило 1993—1996 років. У 2004 році конкурс був розділений на півфінал та фінал, щоб всі країни, які бажають, могли взяти участь в конкурсі. З 2004 по 2007 рік десять країн, які виступили найкраще в попередньому році, а також так звана «Велика четвірка» (чотири країни, які роблять найбільші фінансові внески в Європейську мовну спілку — Франція, Німеччина, Іспанія та Велика Британія) потрапляли до фіналу одразу, ще 10 мали вийти з півфіналу. Таким чином у фіналі брали участь 24 країни. Починаючи з 2008 року проводиться два півфінали, тільки «Велика четвірка» (з 2011 року, з поверненням Італії — «Велика п'ятірка» та країна-господар одразу потрапляли до фіналу, всі інші мали вийти з півфіналів — з кожного по 10. Таким чином, кількість учасників півфіналу може становити 26 або 25 (якщо попереднього року конкурс виграв хтось з «Великої четвірки/п'ятірки». Виняток був зроблений на ювілейному 60-му конкурсі у 2015 році, коли до фіналу автоматично потрапила Австралія (тоді фіналістів було 27). Німеччина, Нідерланди та Велика Британія взяли участь майже у всіх пісенних конкурсах Євробачення. Марокко ж навпаки взяло учать лише один раз. (uk)
|
| dbp:content
|
- Chart
| width=300
| height=200
| type=line
| yAxisMin=0
| yAxisMax=45
| x=1956,1957,1958,1959,1960,1961,1962,1963,1964,1965,1966,1967,1968,1969,1970,1971,1972,1973,1974,1975,1976,1977,1978,1979,1980,1981,1982,1983,1984,1985,1986,1987,1988,1989,1990,1991,1992,1993,1994,1995,1996,1997,1998,1999,2000,2001,2002,2003,2004,2005,2006,2007,2008,2009,2010,2011,2012,2013,2014,2015,2016,2017,2018,2019,2020,2021,2022,2023
| y=7,10,10,11,13,16,16,16,16,18,18,17,17,16,12,18,18,17,17,19,18,18,20,19,19,20,18,20,19,19,20,22,21,22,22,22,23,25,25,23,23,25,25,23,24,23,24,26,36,39,37,42,43,42,39,43,42,39,37,40,42,42,43,41
| y2=39,40,37
| colors=#1f77b4,#1f77b4
| yGrid=
| xGrid= (en)
|
