| dbo:abstract
|
- La Primera División de Italia hace referencia a los distintos campeonatos de fútbol de máxima categoría en Italia, que es actualmente la Serie A, establecida en 1929-30. En su formato actual, el Campeonato de Fútbol de Italia fue revisado de tener rondas regionales e interregionales, para tener una liga de un solo nivel desde la temporada 1929-30. Antes de la citada fecha, el campeonato de la Federazione Italiana Giuoco Calcio (FIGC) o su predecesora Federazione Italiana del Football (FIF) incluye la temporada 1945-46 —un torneo con dos grupos geográficos debido a los estragos de la Segunda Guerra Mundial—, y los predecesores de Divisione Nazionale, Prima Divisione, Prima Categoria, Campionato Italiano di Football y Campionato Nazionale di Football. Este último fue el primero de ellos en disputarse, y lo hizo de manera íntegra el 8 de mayo de 1898. Su primer campeón fue el Genoa Cricket & Athletic Club y junto a él, Internazionale Torino, Football Club Torinese y Società Ginnastica di Torino fueron los cuatro participantes que no se vieron incrementados en más regiones hasta el año 1900. Entre los clubes más reconocidos a nivel internacional se encuentran la Juventus Football Club, la Associazione Calcio Milan y el Football Club Internazionale, todos ellos miembros fundadores del G-14, y son los más laureados de Italia. En particular, la A. C. Milan es uno de los clubes con más títulos internacionales oficiales en el mundo con 21; la Juventus F. C. es el club más laureado de la máxima categoría con 33 títulos, además de ser el único club en Europa que ha ganado todas las competiciones posibles de la UEFA junto al título del campeón mundial de clubes; mientras que el F. C. Internazionale, a raíz de sus logros en el año natural de 2010, se convirtió en el primer y único equipo italiano que ha conseguido un quintuplete. Desde 1898 un total de dieciséis clubes se han proclamado campeones de liga, siendo los equipos de la región de Piamonte los más laureados con cuarenta y nueve títulos. (es)
- Die Liste der italienischen Fußballmeister listet alle Meister und Vizemeister der italienischen Fußballmeisterschaft seit 1898 auf sowie seit 1924 alle Torschützenkönige der jeweiligen Spielzeit. Der Meistertitel der Serie A wird umgangssprachlich als scudetto (deutsch „kleiner Schild“) bezeichnet, nach einem schildförmigen Abzeichen in den italienischen Nationalfarben, das der amtierende Meister in der Folgesaison auf dem Trikot trägt. Die formelle Bezeichnung des Meisters lautet Campione d'Italia di calcio. Die Liste aller Meister heißt Albo d'oro (wörtlich etwa „Die Ehrenliste“). (de)
- The Italian football champions (Italian: Campione d'Italia di calcio, plural: Campioni) are the annual winners of Serie A, Italy's premier football league competition. The title has been contested since 1898 in varying forms of competition. Milan are the current champions, while Juventus have won a record 36 titles. The first time the Scudetto (Italian: scudetto, "little shield", plural: scudetti) was used was in 1924 when Genoa won its ninth championship title and decided to add a little shield to their shirt as to reward and celebrate themselves as champions. The finals of the first Italian Football Championship was decided in a single day with four teams competing, three from Turin and one from Genoa. The title was decided using a knock-out format between the finalists with Genoa, the inaugural winners. The knock-out format was used until the 1909–10 season, when a league consisting of nine teams was formed. The championship, which had been confined to a single league in the north of Italy, became a national competition in 1929 with the foundation of Serie A and Serie B. (en)
- L'albo d'oro del campionato italiano di calcio include 120 campionati italiani della massima serie. (it)
- Esta é uma lista de vencedores de provas nacionais de futebol em Itália. Esta lista inclui as principais provas organizadas pela Federação Italiana de Futebol e pela Liga Série A, incluindo a Série A, a Taça de Itália e a Supertaça de Itália. O destaque colorido indica a conquista de uma Dobradinha (vencer o Campeonato e a Taça de Itália na mesma época). (pt)
- Mistrzostwa Włoch w piłce nożnej (wł. Campionato italiano di calcio) – rozgrywki piłkarskie, prowadzone cyklicznie - corocznie lub co sezonowo (na przełomie dwóch lat kalendarzowych) - mające na celu wyłonienie najlepszej męskiej drużyny we Włoszech. (pl)
- Lista över italienska fotbollsvinnare (italienska: Scudetto - "liten sköld"), är en lista över vinnare av italienska fotbollsmästerskapen, som sedan 1929 är synonymt med vinnaren av Serie A. Namnet Scudetto stammar från att vinnaren får bära en vapensköld med den italienska trikoloren på lagtröjan under nästkommande säsong. Scudetto delades för första gången ut 1924 när Genoa vann för 9:e gången. Titeln har delats ut sedan 1898 och senaste vinnaren är Juventus som också har vunnit flest gånger med sina 33 vinster (till och med säsongen 2016/2017). De bär därför tre stycken stjärnor ovanför sitt klubbmärke, en för var tionde vinst. Sedan säsongen 1960/1961 får mästarlaget även pokalen Coppa Campioni d'Italia. Den delades ut på Italiens fotbollsförbunds kontor i en enskild ceremoni fram till säsongen 2004/2005 då Juventus FC fick ta emot pokalen på planen. (sv)
- У 1898 році відбувся перший в історії офіційний чемпіонат Італії. У ньому взяли участь 4 команди, а усі матчі відбулися 8 травня на стадіоні у Турині. У фіналі «Дженоа» здолав туринський у додатковому часі (2:1) та став першим чемпіоном Італії в історії. У наступних розіграшах клуби грали у регіональних групах, переможці яких зустрічалися у плей-оф. Чинний чемпіон захищав титул проти переможця плей-оф. З 1904 року чемпіонат Італії отримав назву Прима-категорія У 1907 році було організовано два чемпіонати в одному сезоні. В основному чемпіонаті виступають лише італійські гравці, а переможці отримають звання справжнього чемпіона Італії та будуть нагороджені «Кубком Буні». Другорядним турніром став федеральний чемпіонат. До нього допускалися іноземні гравці, які проживали на території Італії. Переможці отримають звання федерального чемпіона Італії та «Кубок Спенслі». Таке рішення було вмотивовано бажання FIF стимулювати слабші команди які складалися лише з італійських команд, але не могли конкурувати з клубами які мали сильних іноземних гравців. «Дженоа», «Торіно» та «Мілан» вийшли з цих чемпіонатів, протестуючи проти рішення FIF. Переможцем федерального чемпіонату став «Ювентус», а італійського чемпіонату «Про Верчеллі». Згодом FIGC прийняв рішення не визнавати чемпіонства «Ювентуса» через бойкот інших сильних клубів. Наступний сезон також пройшов у такому форматі. Переможець федерального чемпіонату отримував «Кубок Оберті» замість «Кубку Спенслі». Більшість сильних клубів змінили стратегію боротьби проти FIF. Вони прийняли рішення брати участь лише у федеральному чемпіонаті, утримавшись від італійської національної першості. Мотивація клубів була в тому, щоб применшити значення національного турніру. За підсумками сезону федеральним чемпіоном став «Про Верчеллі», а національним «Ювентус». Стратегія клубів змусила FIGC відмовитися від проведення двох чемпіонатів, визнавши «Про Верчеллі» справжнім чемпіоном сезону. Сезон 1909–10 пройшов у форматі ліги у якій брали участь 9 клубів. Кожна команда проводила два матчі проти суперників (1 вдома та 1 вгостях). За підсумками сезону, команда, яка набирала найбільше очок отримувала звання федерального чемпіона та статус справжнього чемпіона Італії. Команда, яка складається лише з італійських гравців та покаже найкращий результат серед таких команд, отримає звання національного чемпіона. Національним чемпіоном став «Про Верчеллі», а федеральний (основний) титул розіграли «Про Верчеллі» та «Інтернаціонале» в очній зустрічі за чемпіонство. «Інтернаціонале» розгромив суперників (10:3) та став повноцінним чемпіоном, а національний титул «Про Верчеллі» залишився неофіційним. У сезоні 1910–11 також відбулися зміни у форматі. Після допуску регіонів Венето та Емілії було сформовано дві групи за регіональним принципом (П'ємонт-Ломбардія-Лургія та Венето-Емілія-Романья). Переможці груп виходили у фінал, де визначався чемпіон. Через два роки відбувся поділ чемпіонату на ліги Північної та Південної Італії. У кожній лізі був поділ за географічним принципом. Регіональні переможці змагалися між собою за вихід у національний фінал, у якому грали найкраща команда «півночі» та «півдня». У 1915 році команди не встигли дограти чемпіонат через початок Першої світової війни. У 1919 році, після закінчення бойових дій, FIGC прийняла рішення визнати «Дженоа», який на момент зупинення турніру лідирував у своїй лізі, чемпіоном цього сезону. У 1916 році «Мілан» виграв Федеральний кубок, який був заміною чемпіонату Італії. Цей турнір був обмежений лише північними командами, за винятком« Про Верчеллі», та не визнається FIGC офіційним чемпіонством. У 1921 році відбулися конфлікт між провідними італійськими клубами («Про Верчеллі», «Болонья», «Ювентус») та FIGC. Клуби просили скоротити кількість клубів у вищій італійській лізі, відповідно до плану розробленого головним тренером збірної Італії Вітторіо Поццо. FIGC відхилила пропозицію клубів. У відповідь на це була організована , яка створила свій чемпіонат — Пріма дивізіон. Він пройшов одночасно з чемпіонатом організованим FIGC — Прима-категорією. Таким чином в Італії по завершенні сезону було два чемпіони: «Новезе» (FIGC) та «Про Верчеллі» (CCI). Перед початком наступного сезону FIGC погодилася скоротити кількість команд у Північній лізі до 36 клубів («Компроміс Коломбо»), а була розформована. У 1923 році кількість клубів у Північній лізі скоротилася до 24. У 1926 році з метою реформи італійського чемпіонату була ухвалена Хартія В'яреджо. Клуби, які виступали у лігах Північної та Південної Італії, були об'єднані для виступів в Національному дивізіоні. Ліцензію для виступів у новому турнірі отримали 17 клубів «півночі» та 3 клуби «півдня». Серед положень ухваленої Хартії також була заборона виступів іноземних гравців у новому чемпіонаті. 20 клубів, які виступали в Національному дивізіоні були поділені на групи A та B, по 10 команд у кожній. 3 найкращі команди кожної групи виходили у фінальний раунд, де визначався чемпіон. Дебютний розіграш турніру завершився скандалом. «Торіно» здобув чемпіонство, але після розслідування FIGC вони були позбавлені титула. Було встановлено, що офіційний представник «Торіно», у матчі проти «Ювентуса» який відбувся 5 червня 1927 року, підкупив захисника суперників Луїджі Аллеманді. У 1929 році Національний Дивізіон розділився на два дивізіони (по 16 команд у кожному), утворивши Серію А (вищий футбольний дивізіон) та Серію Б (нижчий футбольний дивізіон). Сезон 1929–30 був першим офіційним розіграшем нового формату змагань, а чемпіоном став «Інтернаціонале», який виступав під назвою «Амброзіана-Інтер». У наступних сезонах «Ювентус» встановив історичну рекордну серію, здобувши п'ять чемпіонств поспіль. У 1940-х роках «Торіно», який увійшов у історію італійського футболу під назвою Великий «Торіно», повторив цей рекорд. Гравці та тренерський штаб цієї легендарної команди загинули у авіакатастрофі на Суперзі за чотири тури до кінця останнього чемпіонського сезону. У середині 60-х років «Інтернаціонале» Еленіо Еррери виграв три чемпіонські титули та двічі поспіль виграв Кубок європейських чемпіонів та Міжконтинентальний кубок. У 1980 році відбувся корупційний скандал «Тотонеро» у якому було замішані сім футбольних клубів. У результаті розслідування «Мілан» та «Лаціо» були переведені у серію Б. У 1986 сталося ще одне «Тотонеро», у якому були замішані дев'ять клубів з трьох футбольних дивізіонів. Єдиною командою Серії А у цій справі була «Удінезе». На початку 90-х років «Мілан» під керівництвом Фабіо Капелло виграв чотири чемпіонські титули за п'ять років. Також ця команда три роки поспіль грала у фіналі Ліги чемпіонів, вигравши титул у 1994 році. У травні 2006 року футбольну Італію сколихнув корупційний скандал, який увійшов у історію під назвою «Кальчополі». «Ювентус», «Мілан», «Фіорентина», «Лаціо» та «Реджина» були замішані у купівлі ігор, змові зі суддями та футбольними чиновниками. У результаті розслідування «Ювентус» був позбавлений чемпіонських титулів 2005 та 2006 років та переведений у Серію Б. Інші клуби отримали штрафні санкції у вигляді позбавлення очків, декілька домашніх матчів без глядачів та виключення з Ліги чемпіонів. У кінці 2000-х «Інтернаціонале» став третьою командою в історії Серії А, яка виграла п'ять чемпіонств поспіль. У сезоні 2009–10 «Інтернаціонале» під керівництвом Жозе Моурінью не лише став чемпіоном Італії, а також виграв кубок Італії та Лігу чемпіонів, ставши першою італійською командою в історії яка оформила требл. Наступне десятиліття пройшло під домінуванням «Ювентуса». Туринський клуб виграв дев'ять чемпіонських титулів поспіль, встановивши новий рекорд. За цей період вони також виграли чотири кубки Італії, чотири суперкубки Італії та двічі грали у фіналі Ліги чемпіонів. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die Liste der italienischen Fußballmeister listet alle Meister und Vizemeister der italienischen Fußballmeisterschaft seit 1898 auf sowie seit 1924 alle Torschützenkönige der jeweiligen Spielzeit. Der Meistertitel der Serie A wird umgangssprachlich als scudetto (deutsch „kleiner Schild“) bezeichnet, nach einem schildförmigen Abzeichen in den italienischen Nationalfarben, das der amtierende Meister in der Folgesaison auf dem Trikot trägt. Die formelle Bezeichnung des Meisters lautet Campione d'Italia di calcio. Die Liste aller Meister heißt Albo d'oro (wörtlich etwa „Die Ehrenliste“). (de)
- L'albo d'oro del campionato italiano di calcio include 120 campionati italiani della massima serie. (it)
- Esta é uma lista de vencedores de provas nacionais de futebol em Itália. Esta lista inclui as principais provas organizadas pela Federação Italiana de Futebol e pela Liga Série A, incluindo a Série A, a Taça de Itália e a Supertaça de Itália. O destaque colorido indica a conquista de uma Dobradinha (vencer o Campeonato e a Taça de Itália na mesma época). (pt)
- Mistrzostwa Włoch w piłce nożnej (wł. Campionato italiano di calcio) – rozgrywki piłkarskie, prowadzone cyklicznie - corocznie lub co sezonowo (na przełomie dwóch lat kalendarzowych) - mające na celu wyłonienie najlepszej męskiej drużyny we Włoszech. (pl)
- La Primera División de Italia hace referencia a los distintos campeonatos de fútbol de máxima categoría en Italia, que es actualmente la Serie A, establecida en 1929-30. En su formato actual, el Campeonato de Fútbol de Italia fue revisado de tener rondas regionales e interregionales, para tener una liga de un solo nivel desde la temporada 1929-30. Antes de la citada fecha, el campeonato de la Federazione Italiana Giuoco Calcio (FIGC) o su predecesora Federazione Italiana del Football (FIF) incluye la temporada 1945-46 —un torneo con dos grupos geográficos debido a los estragos de la Segunda Guerra Mundial—, y los predecesores de Divisione Nazionale, Prima Divisione, Prima Categoria, Campionato Italiano di Football y Campionato Nazionale di Football. Este último fue el primero de ellos en (es)
- The Italian football champions (Italian: Campione d'Italia di calcio, plural: Campioni) are the annual winners of Serie A, Italy's premier football league competition. The title has been contested since 1898 in varying forms of competition. Milan are the current champions, while Juventus have won a record 36 titles. The first time the Scudetto (Italian: scudetto, "little shield", plural: scudetti) was used was in 1924 when Genoa won its ninth championship title and decided to add a little shield to their shirt as to reward and celebrate themselves as champions. (en)
- Lista över italienska fotbollsvinnare (italienska: Scudetto - "liten sköld"), är en lista över vinnare av italienska fotbollsmästerskapen, som sedan 1929 är synonymt med vinnaren av Serie A. Namnet Scudetto stammar från att vinnaren får bära en vapensköld med den italienska trikoloren på lagtröjan under nästkommande säsong. Scudetto delades för första gången ut 1924 när Genoa vann för 9:e gången. Titeln har delats ut sedan 1898 och senaste vinnaren är Juventus som också har vunnit flest gånger med sina 33 vinster (till och med säsongen 2016/2017). De bär därför tre stycken stjärnor ovanför sitt klubbmärke, en för var tionde vinst. Sedan säsongen 1960/1961 får mästarlaget även pokalen Coppa Campioni d'Italia. Den delades ut på Italiens fotbollsförbunds kontor i en enskild ceremoni fram till (sv)
- У 1898 році відбувся перший в історії офіційний чемпіонат Італії. У ньому взяли участь 4 команди, а усі матчі відбулися 8 травня на стадіоні у Турині. У фіналі «Дженоа» здолав туринський у додатковому часі (2:1) та став першим чемпіоном Італії в історії. У наступних розіграшах клуби грали у регіональних групах, переможці яких зустрічалися у плей-оф. Чинний чемпіон захищав титул проти переможця плей-оф. З 1904 року чемпіонат Італії отримав назву Прима-категорія (uk)
|
