| dbo:abstract
|
- Lluís I dit «el Pietós», o «el Piadós» (Cassinogilum, 16 d'abril del 778 - Ingelheim, 840), fill de Carlemany i de Hildegarda de Vintzgau, succeí al seu pare com a rei dels francs i emperador del Sacre Imperi Romanogermànic (814-840). La seva vida és ben coneguda pel relat que en fa L'Astrònom, cronista oficial dels francs, a la Vita Hludovici. Durant la seva joventut va ser rei d'Aquitània (781-840), i va ser responsable de la defensa de les fronteres meridionals de l'imperi. Va conquerir Barcelona als àrabs el 801, i va refermar l'autoritat franca sobre Pamplona i els bascos el 813. Durant el seu regnat com a emperador, va incorporar els seus fills adults Lotari, Carles i Lluís al govern. La primera dècada de govern va estar marcada per tragèdies i desprestigis, especialment pel tractament brutal que infligí al seu nebot Bernat d'Itàlia, pel qual Lluís es penedí públicament. En la dècada del 830 l'imperi es veié dividit per la guerra civil entre els seus fills que lluitaven pel poder, especialment després que Lluís intentés incloure al testament el fill de la seva segona muller, Carles. Tot i que Lluís aconseguí restablir l'ordre, quan morí els seus fills reprengueren la guerra civil durant tres anys abans no es van repartir l'imperi amb el Tractat de Verdun. (ca)
- Ludvík I. Pobožný či Zbožný (německy: Ludwig der Fromme; francouzsky: Louis le Pieux; 778 u Poitiers – 20. června 840 Ingelheim) byl římský král a císař, syn Karla Velikého. Během vlády se potýkal s rebelií synovce Bernarda, později válčil s vlastními syny, v letech 833/34 byl dokonce sesazen z trůnu. Za jeho vlády vypukly celkem tři občanské války. Při porovnání s jeho velkým otcem vyznívá Ludvíkovo hodnocení nepříznivě, je ale nutno dodat, že se potýkal se zcela jinými problémy než Karel a že k žádnému výraznějšímu úpadku za jeho vlády nedošlo. (cs)
- لويس الأول ويسمى أيضا لويس الورع (كاسويل - ، 778 - ، 20 حزيران 840)، ملك الفرنجة ورأس الإمبراطورية الكارولينجية بين عامي 814 - 840. من عام 781، (باسم لويس الأول) بالاشتراك مع والده شارلمان من سنة 813. صار الحاكم الوحيد للفرنجة إثر وفاة والده عام 814 لكونه الابن البالغ الوحيد الباقي على قيد الحياة، وهو المنصب الذي ظل يشغله حتى وفاته باستثناء أزاحته بين عامي 833-834. كُلف لويس خلال حكمه في أكيتانيا بالدفاع عن حدود الإمبراطورية الشمالية. انتزع برشلونة من المسلمين سنة 801 وأعاد بسط سلطان الفرنجة على بنبلونة والباسك جنوبي البرانس. أشرك أبناءه البالغين لوثر ولودفيش في الحكم، وسعى لإقامة تقسيم ملائم لمملكته بينهم. اتسم العقد الأول من حكمه بالعديد من المآسي والارتباكات، ولا سيما المعاملة الوحشية لابن شقيقه برنارد ملك إيطاليا، الأمر الذي حاول لويس التكفير عنه بالحط من قدره أمام الملء. مزقت امبراطوريته الحرب الأهلية بين ابنائه في ثلاثينات القرن التاسع، الذي تفاقم بمحاولة لويس شمل شارل ابنه من زوجته الثانية بخطط الخلافة. رغم ذلك انتهى حكمه بنجاح كبير، باستعادة النظام إلى حد كبير في إمبراطوريته، تلاها ثلاث سنوات من الحرب الاهلية. عموماً لا يمكن مقارنة لويس بوالده، حيث أنه واجه مشاكل من نوع مختلف تماماً. (ar)
- Ludwig I. (genannt Ludwig der Fromme, französisch Louis le Pieux; * Juni/August 778 in Chasseneuil bei Poitiers; † 20. Juni 840 in Ingelheim am Rhein) war König des Fränkischen Reiches (in Aquitanien seit 781, im Gesamtreich seit 814) und Kaiser (813–840). Er war Sohn und Nachfolger Karls des Großen und führte dessen Reformpolitik zunächst erfolgreich weiter. In Auseinandersetzungen mit seinen eigenen Söhnen zweimal vorübergehend abgesetzt (830, 833/34), gelang es Ludwig dem Frommen jedoch nicht, ein überlebensfähiges fränkisches Großreich zu schaffen – drei Jahre nach seinem Tod wurde das Frankenreich im Vertrag von Verdun (843) aufgeteilt. (de)
- Ο Λουδοβίκος Α΄ ο Ευσεβής (Louis Ι le Pieux, 778 - 20 Ιουνίου 840) ήταν Βασιλιάς των Φράγκων (814 - 840), Βασιλεύς της Ακουιτανίας (781 - 814) και Αυτοκράτορας της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας (813 - 840) με τον πατέρα του Καρλομάγνο (813 - 814) και με τον μεγαλύτερο γιο του Λοθάριο Α΄ (817 - 840). Ο Λουδοβίκος ο Ευσεβής ήταν ο μοναδικός επιζήσας γιος και διάδοχος του κορυφαίου αυτοκράτορα των Φράγκων Καρλομάγνου με την τρίτη σύζυγο του Χίλντεγκαρντ του Φίντσγκαου. Τη θέση του αυτοκράτορα διατήρησε από τον θάνατο του πατέρα του (814) μέχρι τον δικό του θάνατο εκτός από την περίοδο που εκθρονίστηκε από επανάσταση των γιων του (813 - 814). Την περίοδο που ήταν βασιλιάς της Ακουιτανίας ο Λουδοβίκος ανέλαβε την υπεράσπιση των νοτιοδυτικών συνόρων. Κατέκτησε τη Βαρκελώνη από τους Μουσουλμάνους (801), επέβαλε την Φραγκική εξουσία στην Παμπλόνα και στους Βάσκους νότια από τα Πυρηναία (812). Ο Λουδοβίκος ο Ευσεβής έδωσε εξουσίες στους γιους του Λοθάριο, Πεπίνο και Λουδοβίκο και τους μοίρασε την αυτοκρατορία. Η πρώτη δεκαετία της βασιλείας χαρακτηρίστηκε από πολλές τραγωδίες, κατηγορήθηκε για βίαιη συμπεριφορά απέναντι στον ανεψιό του Βερνάρδο, ο Λουδοβίκος προσπάθησε να εξιλεωθεί με μια πράξη αυτοεξευτελισμού. Τη δεκαετία του 830 ακολούθησαν σκληρές συγκρούσεις ανάμεσα στον Λουδοβίκο και τους μεγαλύτερους γιους του, η πρόφαση ήταν η συμμετοχή στη διαδοχή του Καρόλου του Φαλακρού, του μικρότερου γιου από τον δεύτερο γάμο του. Η βασιλεία του έληξε ειρηνικά, ακολούθησαν ωστόσο μετά τον θάνατο του σκληρές συγκρούσεις ανάμεσα στους γιους του που διατηρήθηκαν τρία χρόνια. Ο Λουδοβίκος ο Ευσεβής συγκρίνεται γενικά με τον πατέρα του, η σύγκριση ωστόσο είναι εσφαλμένη επειδή αντιμετώπισαν προβλήματα διαφορετικής μορφής. (el)
- Ludoviko la 1-a, nomita Ludoviko la Pia, france Louis le Pieux (naskiĝis junio/aŭgusto 778 en Chasseneuil ĉe Poitiers, mortis la 20-an de junio 840 en Ingelheim), estis reĝo de la franka regno (en Akvitanio ekde 781, en la tuta regno ekde 814) kaj imperiestro (813–840). Li estis filo kaj posteulo de Karolo la Granda kaj daŭrigis ties refompolitikon komence sukcese. Post konfrontadoj kun siaj propraj filoj dufoje detronigita (830, 833/34), Ludoviko la Pia tamen ne sukcesis krei transvivipovan frankan regnegon – tri jarojn post lia morto oni dispartigis la frankan regno laŭ la traktato de Verdun (843). (eo)
- Luis I, llamado el Piadoso (en latín: Ludovicus Pius; Chasseneuil, 16 de abril de 778-Ingelheim am Rhein, 20 de junio de 840), fue rey de Aquitania (781-814), coemperador (813-814), emperador y rey de los francos desde el 28 de enero de 814 hasta su muerte, con una breve interrupción en 833-834. Hijo y sucesor de Carlos I el Grande (Carlomagno), durante su reinado se dio un rápido declive en el Imperio carolingio alimentado por las disputas sucesorias con sus hijos, que se trocaron en abierta guerra civil. Es considerado tanto Luis I de Francia como de Alemania, al igual que de Italia. Al frente del gobierno de Aquitania se le encomendó la defensa de la frontera suroeste del Imperio de su padre. Conquistó Barcelona a los musulmanes (801) e impuso la autoridad imperial sobre Pamplona y sobre los vascones (813). Como emperador, numerosas catástrofes marcaron el comienzo de su reinado, siendo de especial relevancia el trato brutal que dispensó a su sobrino Bernardo I de Italia. El acto de contrición que realizó como consecuencia de ello mermó considerablemente su autoridad e influencia. Pretendió incorporar a sus hijos Lotario (coemperador desde 817), Pipino y Luis en la administración y trató de establecer una división adecuada entre ellos bajo la supremacía de Lotario. Cuando intentó agregar a un cuarto, Carlos el Calvo, los hijos mayores se rebelaron y lucharon por obtener la supremacía. La muerte de Pipino en 838 no detuvo la lucha por el Imperio entre los tres hermanos restantes, que finalizaría con el Tratado de Verdún en 843. Este dividiría el territorio franco en Francia Occidental (Francia), Francia Oriental (Alemania) y Francia Media. (es)
- Luis I.a Errukitsua edo Ludoviko Pio (latinez Ludovicus Pius; Cassinogilum, 778 - Ingelheim am Rhein, 840ko ekainaren 20a) Akitaniako erregea izan zen 781-814 bitartean, Mendebaldeko enperadoradore-kidea 813-814 bitartean, eta Mendebaldeko enperadorea zein Frankoen erregea 814-840 bitartean. Karlomagnoren seme eta oinordekoa izan zen; haren erreinaldian Karolingiar Inperioak gainbehera arina jasan zuen, batez ere bere semeen arteko borrokak zirela-eta. (eu)
- Louis Ier dit « le Pieux » ou « le Débonnaire », né en 778 à Cassinogilum (localisation incertaine, soit Casseuil près de Bordeaux, Chasseneuil-du-Poitou dans la Vienne ou encore Casseneuil en Lot-et-Garonne) et mort le 20 juin 840 à Ingelheim, près de Mayence, est roi d'Aquitaine jusqu'en 814, puis empereur d'Occident de 814 à sa mort en 840. Il est le fils de Charlemagne et de Hildegarde de Vintzgau. Son règne est marqué par de nombreuses menaces sur l'unité de l'Empire carolingien : non seulement il dut faire face aux raids des Vikings, mais ses fils se révoltèrent contre lui en plusieurs occasions. Les ambitions des grandes familles aristocratiques s'affirment alors de plus en plus, menaçant le pouvoir impérial. Après sa mort, l'Empire carolingien est partagé entre les royaumes de ses fils Charles, Lothaire (qui reçoit le titre impérial), et Louis le Germanique par le traité de Verdun. (fr)
- Louis the Pious (German: Ludwig der Fromme; French: Louis le Pieux; 16 April 778 – 20 June 840), also called the Fair, and the Debonaire, was King of the Franks and co-emperor with his father, Charlemagne, from 813. He was also King of Aquitaine from 781. As the only surviving son of Charlemagne and Hildegard, he became the sole ruler of the Franks after his father's death in 814, a position which he held until his death, save for the period 833–34, during which he was deposed. During his reign in Aquitaine, Louis was charged with the defence of the empire's southwestern frontier. He conquered Barcelona from the Emirate of Córdoba in 801 and asserted Frankish authority over Pamplona and the Basques south of the Pyrenees in 812. As emperor he included his adult sons, Lothair, Pepin and Louis, in the government and sought to establish a suitable division of the realm among them. The first decade of his reign was characterised by several tragedies and embarrassments, notably the brutal treatment of his nephew Bernard of Italy, for which Louis atoned in a public act of self-debasement. In the 830s his empire was torn by civil war between his sons, only exacerbated by Louis's attempts to include his son Charles by his second wife in the succession plans. Though his reign ended on a high note, with order largely restored to his empire, it was followed by three years of civil war. Louis is generally compared unfavourably to his father, though the problems he faced were of a distinctly different sort. (en)
- Ba Rí na hAcatáine é Louis Cráifeach (778-20 Meitheamh 840), ar a dtugtar freisin Louis na Diagachta nó Louis le Pieux ón bhliain 781 ar aghaidh. Ba 'Rí na bhFranc' é freisin, agus comh-Impire (mar Louis I) mar aon lena athair Séarlas Mór (Charlemagne), ón bhliain 813. Ba é an t-aonú mac fásta amháin é a mhair de thoradh ar an phósadh idir Shéarlas Mór agus , agus mar sin ceapadh ina rialtóir aonair ar na bhFranc é tar éis bás a athar sa bhliain 814, post a bhí aige go dtí a bháis, ach amháin ar feadh na tréimhse 833-34, le linn dó bheith díshealbhaithe. Le linn a réimeas san Acatáin, bhí de dhualgas teorainn thiar theas na himpireachta a chosaint. Fuair sé an ceann is fearr ar na Moslamaigh i mBarcelonasa bhliain 801 agus mhaígh sé go raibh údarás na bhFranc i bhfeidhm thar Pamplona agus ar mhuintir Thír na mBascach ó dheas ó na Piréiní sa bhliain 812. Mar impire bhí a mhic fhásta, Lothair, Pépin, agus Lughaidh, sa san áireamh san rialtas agus rinne sé iarracht a ríocht a roinnt go cuí eatarthu. Bhí é an chéad deich mbliana dá réimeas ina chomhartha le roinnt tragóidí agus údar náire, go háirithe an chóireáil bhréige a rinne a nia Bearnard na hIodáile, a ndearna Louis féin leorghníomh poiblí ina chion. (ga)
- Ludwig yang Saleh (778 – 20 June 840), juga disebut yang Adil, dan Debonaire, merupakan Raja Aquitaine dari tahun 781. Ia juga adalah dan rekan-Kaisar (sebagai Ludwig I) dengan ayahandanya, Charlemagne, Kekaisaran Romawi Suci dari tahun 813. Ia adalah putra Charlemagne and Hildegard, ia menjadi pemimpin tunggal Franka setelah kematian ayahandanya pada tahun 814, jabatan yang dipegangnya sampai kematiannya, selain pada tahun 833–34, dimana ia dipecat. Selama pemerintahannya di Aquitaine, Ludwig bertanggung jawab dengan pertahanan perbatasan barat daya kekaisaran. Ia dari Muslim pada tahun 801 dan menegaskan otoritas Franka atas Pamplona dan Basque, Pirenia selatan pada tahun 812. Sebagai kaisar ia mengikutsertakan putra-putranya yang dewasa, Lothair I, Pippin I, dan Ludwig si Jerman, di dalam pemerintahan dan mendirikan divisi kerajaan yang cocok di antara mereka. Dekade pertama pemerintahannya ditandai oleh beberapa tragedi yang memalukan, terutama perlakuan brutal keponakannya, , dimana Ludwig dihina di depan umum. Pada tahun 830-an kerajaannya dirusak oleh perang saudara di antara putra-putranya, yang diperparah oleh upaya Ludwig untuk mengikutsertakan putranya Karl dengan istri keduanya di dalam rencana suksesi Meskipun pemerintahannya berakhir di nilai yang tinggi, dengan aturan sebagian besar dikembalikan ke kerajaannya, hal tersebut diikuti oleh perang saudara selama tiga tahun. Ludwig dianggap kurang beruntung daripada ayahandanya, meskipun masalah yang ia hadapi jelas berbeda. (in)
- ルートヴィヒ敬虔王（ドイツ語: Ludwig der Fromme、フランス語: Louis le Pieux） 778年 - 840年6月20日）はフランク王国の国王。ローマ教会の皇帝ルドヴィクス・ピウス（ラテン語: Ludovicus Pius）（神聖ローマ皇帝, 在位：813年 - 840年）。カール大帝の三男で、大帝死後も唯一生存していた嫡出の男子である。フランス王ルイ1世（フランス語: Louis Ier）とも見なされる。 (ja)
- 루도비쿠스 1세 피우스(라틴어: Ludovicus I Pius, 독일어: Ludwig der Fromme, 프랑스어: Louis le Pieux, 이탈리아어: Luigi il Pio, 778년 4월 16일 – 840년 8월 28일)는 814년부터 신성 로마 제국 황제이자 동프랑크의 왕이다. 본래 게르만어식 이름이 "클로도비크"였지만 그의 생전 라틴어로 이름을 번역하는 과정에서 오역되어 "클로도비쿠스"가 아닌 "흘로도비쿠스(또는 루도비쿠스)"가 되었고, 이것이 독일어의 루트비히, 이탈리아의 로도비코, 프랑스어의 루이 라는 새로운 이름이 만들어지는 어원이 되었다. 카롤루스 마그누스의 여섯째 아들로 781년 4월 15일 로마 교황의 축성을 받은 뒤, 바이에른과 아키텐의 왕에 봉해졌다. 쌍둥이 형제 로타르 및 다섯 명의 형이 모두 요절하여, 카롤루스의 살아남은 유일한 적자 자격으로 프랑크 왕국 전체의 왕위와 신성 로마 제국 황제자리를 단독으로 계승했다. 806년 아버지는 프랑크족의 관습대로 제국을 분할하려고 하였는데, 다른 아들들이 연이어 죽자 813년 9월 살아남은 유일한 적자 루도비쿠스를 공동황제이자 유일한 후계자로 삼는다. 아버지가 죽고 나서 814년 1월 황제가 되었다. 그러나 즉위 직후 영지 분봉 문제로 재위기간 내내 혼란을 야기하였다. 즉위식 직후 첫 10년은 비극과 대내외적 망신으로 첨철되었다. 817년에 발표한 제국 칙령으로 영토 분할을 사전에 계획했지만, 로타르 1세의 신하가 되는 것에 반발한 조카 베른하르트가 반란을 일으켰다. 루트비히는 화해하는 척하고 조카 베른하르트를 불러들인 뒤 장님으로 만들었다. 이때의 후유증으로 베른하르트는 사망하는데, 루트비히는 조카의 죽음에 심한 죄책감을 느껴 공개 참회를 하기도 했다. 이로서 황제의 권위가 땅에 떨어지기도 했다. 823년에는 계비 바이에른의 유디트에게서 대머리 카를 2세가 태어나자 다른 아들들의 영토를 조금씩 쪼개어 알레만니아를 만들고 카를의 몫으로 떼어주었다. 이때부터 아들 로타르 1세, 피핀, 루트비히 독일인은 수시로 반란을 일으켰다. 한편 베른하르트의 후손들은 그에게 눈이 뽑혀 죽임당한 것에 앙심을 품고, 대머리 카를 2세의 후손들을 대대손손 괴롭히게 된다. 상속 문제로 아들인 로타르 1세, 피핀, 루트비히 독일인 등에 의해 830년, 831년, 833년, 834년 권좌에서 축출당했으나 기적적으로 복귀하였다. 이후에도 루트비히 독일인 등은 수시로 반란을 일으켰지만 모두 격퇴하였다. 그는 로타르 1세에게 왕국 전체를 넘기고 다른 아들들은 변방 지역의 분봉왕이나 공작 직책을 임명하려 했지만, 아들들의 잇단 쿠테타로 실패하고 만다. 많은 교회를 세웠으며 수도원을 후원하였고, 성당과 수도원에 면세 혜택을 부여했으며 성직자를 국가의 요직에 기용하였다. 그는 독실한 가톨릭 신앙인으로 일생동안 교리를 철저히 지켰고 여색을 멀리했지만, 정치적으로는 무능력하였다. (ko)
- Ludwik I Pobożny (ur. latem 778 w Casseuil-sur-Garonne, zm. 20 czerwca 840 w Ingelheim am Rhein) – od 781 król Akwitanii, od roku 814 król Franków i cesarz rzymski, syn Karola I Wielkiego z dynastii Karolingów i jego żony Hildegardy. (pl)
- Lodewijk de Vrome (Chasseneuil bij Poitiers, 11 april 778 – Ingelheim am Rhein, 20 juni 840), ook wel de Eerlijke en de Joviale, was de koning van Aquitanië vanaf 781. Hij was ook koning der Franken en medekeizer (als Lodewijk I) met zijn vader, Karel de Grote, vanaf 813. Als de enige overlevende volwassen zoon van Karel de Grote en Hildegard, werd hij de enige heerser der Franken na het overlijden van zijn vader in 814, een positie die hij bekleedde tot zijn overlijden, met uitzondering van de periode 833-834, waarin hij was afgezet. Tijdens zijn bewind in Aquitanië werd Lodewijk belast met de verdediging van de zuidwestelijke grens van het rijk. Hij veroverde Barcelona op de moslims in 801 en liet de Frankische autoriteit gelden over Pamplona en de Basken ten zuiden van de Pyreneeën in 812. Als keizer nam hij zijn volwassen zonen - Lotharius I, Karel de Kale en Lodewijk de Duitser - op in de regering en zocht naar een geschikte verdeling van het rijk tussen hen. Het eerste decennium van zijn bewind werd gekenmerkt door tragedies en vernederingen, met name de brutale behandeling van zijn neef Bernhard van Italië. In de jaren 830 werd zijn rijk verscheurd door een burgeroorlog tussen zijn zonen, verergerd door pogingen van Lodewijk om zijn zoon Karel de Kale op te nemen in zijn opvolgingsplannen. Hoewel zijn bewind eindigde op een hoge noot, met orde grotendeels hersteld, werd het gevolgd door drie jaar burgeroorlog. Lodewijk wordt over het algemeen ongunstig vergeleken tegenover zijn vader, maar hij werd dan ook geconfronteerd met heel andere problemen. (nl)
- Ludovico I, o Luigi I (Casseuil-sur-Garonne, 16 aprile 778 – Ingelheim am Rhein, 20 giugno 840), detto Ludovico il Pio o Ludovico il Benevolo, (in francese Louis le Pieux o Louis le Débonnaire e in tedesco è Ludwig der Fromme) è stato re dei Franchi e imperatore dell'Impero carolingio dall'814 all'840. Durante il suo regno in Aquitania, Ludovico fu incaricato della difesa sulla frontiera sud-occidentale dell'impero. Egli dall'Emirato di Cordova nell'801 e affermò l'autorità franca su Pamplona e sui Baschi a sud dei Pirenei nell'812. Come imperatore incluse i suoi figli adulti, Lotario, Pipino e Ludovico II per stabilire un'adeguata divisione del regno tra di loro. Il primo decennio del suo regno fu caratterizzato da numerose tragedie e imbarazzi, in particolare il trattamento brutale di suo nipote Bernardo d'Italia, per il quale Ludovico espiò in un atto pubblico di autoumiliazione. Negli anni '30 del IX secolo il suo impero fu lacerato dalla guerra civile tra i suoi figli, esacerbata solo dai tentativi di Ludovico di includere suo figlio Carlo il Calvo dalla sua seconda moglie nei piani di successione. Sebbene il suo regno si concluse con una nota positiva, con l'ordine in gran parte ripristinato nel suo impero, fu seguito da tre anni di guerra civile. Ludovico il Pio è generalmente paragonato sfavorevolmente a suo padre, sebbene i problemi che dovette affrontare fossero di un tipo nettamente diverso. (it)
- Ludvig den fromme (franska: Louis le pieux) eller ibland Ludvig den älskvärde (franska: Louis le débonnaire), född 16 april 778, död 20 juni 840, var frankisk kung, tysk-romersk kejsare 813–840. Han var tredje son till Karl den store och Hildegard av Bayern. (sv)
- Luís I (Cassinogilum, 778 – Ingelheim am Rhein, 20 de junho de 840), também conhecido como Luís, o Piedoso ou Luís, o Justo, foi o Rei dos Francos e Imperador Romano-Germânico de 814 até sua morte. Como único filho adulto sobrevivente de Carlos Magno e de Hildegarda de Vinzgouw, tornou-se o único governante dos francos após a morte de seu pai em 814, uma posição que ocupou até à sua morte, salvo pelo período de 833-34, durante o qual ele foi deposto. Durante o seu reinado na Aquitânia, Luís foi encarregado da defesa da fronteira sudoeste do império. Ele conquistou Barcelona aos muçulmanos em 801 e afirmou a autoridade franca sobre Pamplona e sobre os bascos do sul dos Pirenéus, em 812. Como imperador, ele incluiu os seus filhos adultos, Lotário, Pepino, e Luís, no governo e procurou estabelecer uma divisão adequada do reino entre eles. A primeira década de seu reinado foi marcada por várias tragédias e constrangimentos, nomeadamente, o tratamento brutal de seu sobrinho Bernardo de Itália, o qual Luís expiou num ato público de auto-humilhação. Nos anos entre 830 e 840 o seu império foi devastado pela guerra civil entre os seus filhos, apenas exacerbadas pelas tentativas de Luís para incluir o seu filho Carlos da sua segunda esposa nos planos de sucessão. Embora o seu reinado terminasse com uma nota alta, com a ordem em grande parte restaurada no seu império, que foi seguido por três anos de guerra civil. Luís é geralmente comparado desfavoravelmente ao seu pai, apesar de os problemas que ele enfrentou serem diferentes. (pt)
- Людо́вик I Благочести́вый (лат. Hludovicus Pius, фр. Louis le Pieux, нем. Ludwig der Fromme; 16 апреля (?) 778, — 20 июня 840, Ингельхайм-ам-Райн) — король Аквитании (781—814), король франков и император Запада (814—840) из династии Каролингов. Людовик Благочестивый стал последним единовластным правителем единого Франкского государства. Унаследовав трон после смерти своего отца, императора Карла Великого, Людовик успешно продолжил отцовскую политику реформ, но последние годы его правления прошли в войнах против собственных сыновей и внешних врагов. Государство оказалось в глубоком кризисе, который через несколько лет после его смерти привёл к распаду империи и образованию на её месте нескольких государств — предшественников современных Германии, Италии и Франции. (ru)
- 虔誠者路易，即路易一世（法语：Louis Ier，778年4月16日－840年6月20日），法蘭克王國國王（814年1月28日－840年6月20日在位），从813年起与父亲查理大帝共治，他同时也是自781年起的阿基坦国王。作为查理大帝与（Hildegard）唯一存活的儿子，他在父亲于814年去世后成为法兰克王国的唯一统治者，除了833-834年被废黜的短暂时间外，他保持着对法兰克王国的统治，直至其去世为止。 在他统治阿基坦期间，路易负责保卫王国的西南边境。他于801年从穆斯林手中夺取了巴塞罗那，并于812年宣称了法兰克人对潘普洛纳和比利牛斯山以南的巴斯克人的统治权。他让他的3位已成年儿子：洛泰尔、丕平、路易参与王国的管理，并试图在他们之间创建一个合适的划分王国领土的方案。他统治的第一个10年被认为是悲剧性而让人尴尬的，尤其是他对侄子意大利的伯纳德的残酷对待，路易为此以公开忏悔的方式赎罪。 830年代，路易与儿子们发起的内战将王国撕裂，路易试图将他与第二任妻子所生的儿子查理也纳入到继承计划中，这更加剧了纷争。虽然他的统治在最高点结束，王国的秩序也基本得到恢复，但随之而来的是3年内战。虔誠者路易通常与他的父亲对比，尽管他在任期间所面临的问题截然不同。 (zh)
- Людовик I Благочестивий (також Справедливий і Добродушний; (778 — 20 червня 840) — король Аквітанії з династії Каролінгів, з 781 король франків, з 813 імператор Заходу разом із своїм батьком Карлом I Великим, а з 814 — одноосібно. Людовик I правив імперією Карла Великого 26 років, крім періоду 833-834 років, коли його змістили власні сини. Він вважається слабшим правителем, ніж батько. Після смерті імператора між його синами розпочалася війна за наслідування престолу, яка тривала до Верденського договору. Під час свого правління в Аквітанії Людовику було доручено захист південно-західного кордону імперії. Він відвоював Барселону від мусульман у 801 році і стверджував франкську владу над Памплоною та Басконією на південь від Піренеїв у 812 році. Як імператор він включив у владу своїх повнолітніх синів Лотара, Піпіна та Людовика і прагнув створити відповідний поділ королівства серед них. Перше десятиліття його правління характеризувалося кількома трагедіями і збентеженнями, зокрема жорстоким поводженням його племінника Бернара з Італії, за який Луї спокутував публічний акт самоприниження. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Ludvík I. Pobožný či Zbožný (německy: Ludwig der Fromme; francouzsky: Louis le Pieux; 778 u Poitiers – 20. června 840 Ingelheim) byl římský král a císař, syn Karla Velikého. Během vlády se potýkal s rebelií synovce Bernarda, později válčil s vlastními syny, v letech 833/34 byl dokonce sesazen z trůnu. Za jeho vlády vypukly celkem tři občanské války. Při porovnání s jeho velkým otcem vyznívá Ludvíkovo hodnocení nepříznivě, je ale nutno dodat, že se potýkal se zcela jinými problémy než Karel a že k žádnému výraznějšímu úpadku za jeho vlády nedošlo. (cs)
- Ludwig I. (genannt Ludwig der Fromme, französisch Louis le Pieux; * Juni/August 778 in Chasseneuil bei Poitiers; † 20. Juni 840 in Ingelheim am Rhein) war König des Fränkischen Reiches (in Aquitanien seit 781, im Gesamtreich seit 814) und Kaiser (813–840). Er war Sohn und Nachfolger Karls des Großen und führte dessen Reformpolitik zunächst erfolgreich weiter. In Auseinandersetzungen mit seinen eigenen Söhnen zweimal vorübergehend abgesetzt (830, 833/34), gelang es Ludwig dem Frommen jedoch nicht, ein überlebensfähiges fränkisches Großreich zu schaffen – drei Jahre nach seinem Tod wurde das Frankenreich im Vertrag von Verdun (843) aufgeteilt. (de)
- Ludoviko la 1-a, nomita Ludoviko la Pia, france Louis le Pieux (naskiĝis junio/aŭgusto 778 en Chasseneuil ĉe Poitiers, mortis la 20-an de junio 840 en Ingelheim), estis reĝo de la franka regno (en Akvitanio ekde 781, en la tuta regno ekde 814) kaj imperiestro (813–840). Li estis filo kaj posteulo de Karolo la Granda kaj daŭrigis ties refompolitikon komence sukcese. Post konfrontadoj kun siaj propraj filoj dufoje detronigita (830, 833/34), Ludoviko la Pia tamen ne sukcesis krei transvivipovan frankan regnegon – tri jarojn post lia morto oni dispartigis la frankan regno laŭ la traktato de Verdun (843). (eo)
- Luis I.a Errukitsua edo Ludoviko Pio (latinez Ludovicus Pius; Cassinogilum, 778 - Ingelheim am Rhein, 840ko ekainaren 20a) Akitaniako erregea izan zen 781-814 bitartean, Mendebaldeko enperadoradore-kidea 813-814 bitartean, eta Mendebaldeko enperadorea zein Frankoen erregea 814-840 bitartean. Karlomagnoren seme eta oinordekoa izan zen; haren erreinaldian Karolingiar Inperioak gainbehera arina jasan zuen, batez ere bere semeen arteko borrokak zirela-eta. (eu)
- ルートヴィヒ敬虔王（ドイツ語: Ludwig der Fromme、フランス語: Louis le Pieux） 778年 - 840年6月20日）はフランク王国の国王。ローマ教会の皇帝ルドヴィクス・ピウス（ラテン語: Ludovicus Pius）（神聖ローマ皇帝, 在位：813年 - 840年）。カール大帝の三男で、大帝死後も唯一生存していた嫡出の男子である。フランス王ルイ1世（フランス語: Louis Ier）とも見なされる。 (ja)
- Ludwik I Pobożny (ur. latem 778 w Casseuil-sur-Garonne, zm. 20 czerwca 840 w Ingelheim am Rhein) – od 781 król Akwitanii, od roku 814 król Franków i cesarz rzymski, syn Karola I Wielkiego z dynastii Karolingów i jego żony Hildegardy. (pl)
- Ludvig den fromme (franska: Louis le pieux) eller ibland Ludvig den älskvärde (franska: Louis le débonnaire), född 16 april 778, död 20 juni 840, var frankisk kung, tysk-romersk kejsare 813–840. Han var tredje son till Karl den store och Hildegard av Bayern. (sv)
- 虔誠者路易，即路易一世（法语：Louis Ier，778年4月16日－840年6月20日），法蘭克王國國王（814年1月28日－840年6月20日在位），从813年起与父亲查理大帝共治，他同时也是自781年起的阿基坦国王。作为查理大帝与（Hildegard）唯一存活的儿子，他在父亲于814年去世后成为法兰克王国的唯一统治者，除了833-834年被废黜的短暂时间外，他保持着对法兰克王国的统治，直至其去世为止。 在他统治阿基坦期间，路易负责保卫王国的西南边境。他于801年从穆斯林手中夺取了巴塞罗那，并于812年宣称了法兰克人对潘普洛纳和比利牛斯山以南的巴斯克人的统治权。他让他的3位已成年儿子：洛泰尔、丕平、路易参与王国的管理，并试图在他们之间创建一个合适的划分王国领土的方案。他统治的第一个10年被认为是悲剧性而让人尴尬的，尤其是他对侄子意大利的伯纳德的残酷对待，路易为此以公开忏悔的方式赎罪。 830年代，路易与儿子们发起的内战将王国撕裂，路易试图将他与第二任妻子所生的儿子查理也纳入到继承计划中，这更加剧了纷争。虽然他的统治在最高点结束，王国的秩序也基本得到恢复，但随之而来的是3年内战。虔誠者路易通常与他的父亲对比，尽管他在任期间所面临的问题截然不同。 (zh)
- لويس الأول ويسمى أيضا لويس الورع (كاسويل - ، 778 - ، 20 حزيران 840)، ملك الفرنجة ورأس الإمبراطورية الكارولينجية بين عامي 814 - 840. من عام 781، (باسم لويس الأول) بالاشتراك مع والده شارلمان من سنة 813. صار الحاكم الوحيد للفرنجة إثر وفاة والده عام 814 لكونه الابن البالغ الوحيد الباقي على قيد الحياة، وهو المنصب الذي ظل يشغله حتى وفاته باستثناء أزاحته بين عامي 833-834. (ar)
- Lluís I dit «el Pietós», o «el Piadós» (Cassinogilum, 16 d'abril del 778 - Ingelheim, 840), fill de Carlemany i de Hildegarda de Vintzgau, succeí al seu pare com a rei dels francs i emperador del Sacre Imperi Romanogermànic (814-840). La seva vida és ben coneguda pel relat que en fa L'Astrònom, cronista oficial dels francs, a la Vita Hludovici. Durant la seva joventut va ser rei d'Aquitània (781-840), i va ser responsable de la defensa de les fronteres meridionals de l'imperi. Va conquerir Barcelona als àrabs el 801, i va refermar l'autoritat franca sobre Pamplona i els bascos el 813. (ca)
- Ο Λουδοβίκος Α΄ ο Ευσεβής (Louis Ι le Pieux, 778 - 20 Ιουνίου 840) ήταν Βασιλιάς των Φράγκων (814 - 840), Βασιλεύς της Ακουιτανίας (781 - 814) και Αυτοκράτορας της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας (813 - 840) με τον πατέρα του Καρλομάγνο (813 - 814) και με τον μεγαλύτερο γιο του Λοθάριο Α΄ (817 - 840). Ο Λουδοβίκος ο Ευσεβής ήταν ο μοναδικός επιζήσας γιος και διάδοχος του κορυφαίου αυτοκράτορα των Φράγκων Καρλομάγνου με την τρίτη σύζυγο του Χίλντεγκαρντ του Φίντσγκαου. Τη θέση του αυτοκράτορα διατήρησε από τον θάνατο του πατέρα του (814) μέχρι τον δικό του θάνατο εκτός από την περίοδο που εκθρονίστηκε από επανάσταση των γιων του (813 - 814). (el)
- Louis the Pious (German: Ludwig der Fromme; French: Louis le Pieux; 16 April 778 – 20 June 840), also called the Fair, and the Debonaire, was King of the Franks and co-emperor with his father, Charlemagne, from 813. He was also King of Aquitaine from 781. As the only surviving son of Charlemagne and Hildegard, he became the sole ruler of the Franks after his father's death in 814, a position which he held until his death, save for the period 833–34, during which he was deposed. (en)
- Luis I, llamado el Piadoso (en latín: Ludovicus Pius; Chasseneuil, 16 de abril de 778-Ingelheim am Rhein, 20 de junio de 840), fue rey de Aquitania (781-814), coemperador (813-814), emperador y rey de los francos desde el 28 de enero de 814 hasta su muerte, con una breve interrupción en 833-834. Hijo y sucesor de Carlos I el Grande (Carlomagno), durante su reinado se dio un rápido declive en el Imperio carolingio alimentado por las disputas sucesorias con sus hijos, que se trocaron en abierta guerra civil. Es considerado tanto Luis I de Francia como de Alemania, al igual que de Italia. (es)
- Louis Ier dit « le Pieux » ou « le Débonnaire », né en 778 à Cassinogilum (localisation incertaine, soit Casseuil près de Bordeaux, Chasseneuil-du-Poitou dans la Vienne ou encore Casseneuil en Lot-et-Garonne) et mort le 20 juin 840 à Ingelheim, près de Mayence, est roi d'Aquitaine jusqu'en 814, puis empereur d'Occident de 814 à sa mort en 840. Il est le fils de Charlemagne et de Hildegarde de Vintzgau. Après sa mort, l'Empire carolingien est partagé entre les royaumes de ses fils Charles, Lothaire (qui reçoit le titre impérial), et Louis le Germanique par le traité de Verdun. (fr)
- Ba Rí na hAcatáine é Louis Cráifeach (778-20 Meitheamh 840), ar a dtugtar freisin Louis na Diagachta nó Louis le Pieux ón bhliain 781 ar aghaidh. Ba 'Rí na bhFranc' é freisin, agus comh-Impire (mar Louis I) mar aon lena athair Séarlas Mór (Charlemagne), ón bhliain 813. Ba é an t-aonú mac fásta amháin é a mhair de thoradh ar an phósadh idir Shéarlas Mór agus , agus mar sin ceapadh ina rialtóir aonair ar na bhFranc é tar éis bás a athar sa bhliain 814, post a bhí aige go dtí a bháis, ach amháin ar feadh na tréimhse 833-34, le linn dó bheith díshealbhaithe. (ga)
- Ludwig yang Saleh (778 – 20 June 840), juga disebut yang Adil, dan Debonaire, merupakan Raja Aquitaine dari tahun 781. Ia juga adalah dan rekan-Kaisar (sebagai Ludwig I) dengan ayahandanya, Charlemagne, Kekaisaran Romawi Suci dari tahun 813. Ia adalah putra Charlemagne and Hildegard, ia menjadi pemimpin tunggal Franka setelah kematian ayahandanya pada tahun 814, jabatan yang dipegangnya sampai kematiannya, selain pada tahun 833–34, dimana ia dipecat. (in)
- Ludovico I, o Luigi I (Casseuil-sur-Garonne, 16 aprile 778 – Ingelheim am Rhein, 20 giugno 840), detto Ludovico il Pio o Ludovico il Benevolo, (in francese Louis le Pieux o Louis le Débonnaire e in tedesco è Ludwig der Fromme) è stato re dei Franchi e imperatore dell'Impero carolingio dall'814 all'840. (it)
- 루도비쿠스 1세 피우스(라틴어: Ludovicus I Pius, 독일어: Ludwig der Fromme, 프랑스어: Louis le Pieux, 이탈리아어: Luigi il Pio, 778년 4월 16일 – 840년 8월 28일)는 814년부터 신성 로마 제국 황제이자 동프랑크의 왕이다. 본래 게르만어식 이름이 "클로도비크"였지만 그의 생전 라틴어로 이름을 번역하는 과정에서 오역되어 "클로도비쿠스"가 아닌 "흘로도비쿠스(또는 루도비쿠스)"가 되었고, 이것이 독일어의 루트비히, 이탈리아의 로도비코, 프랑스어의 루이 라는 새로운 이름이 만들어지는 어원이 되었다. (ko)
- Lodewijk de Vrome (Chasseneuil bij Poitiers, 11 april 778 – Ingelheim am Rhein, 20 juni 840), ook wel de Eerlijke en de Joviale, was de koning van Aquitanië vanaf 781. Hij was ook koning der Franken en medekeizer (als Lodewijk I) met zijn vader, Karel de Grote, vanaf 813. Als de enige overlevende volwassen zoon van Karel de Grote en Hildegard, werd hij de enige heerser der Franken na het overlijden van zijn vader in 814, een positie die hij bekleedde tot zijn overlijden, met uitzondering van de periode 833-834, waarin hij was afgezet. (nl)
- Luís I (Cassinogilum, 778 – Ingelheim am Rhein, 20 de junho de 840), também conhecido como Luís, o Piedoso ou Luís, o Justo, foi o Rei dos Francos e Imperador Romano-Germânico de 814 até sua morte. Como único filho adulto sobrevivente de Carlos Magno e de Hildegarda de Vinzgouw, tornou-se o único governante dos francos após a morte de seu pai em 814, uma posição que ocupou até à sua morte, salvo pelo período de 833-34, durante o qual ele foi deposto. (pt)
- Людо́вик I Благочести́вый (лат. Hludovicus Pius, фр. Louis le Pieux, нем. Ludwig der Fromme; 16 апреля (?) 778, — 20 июня 840, Ингельхайм-ам-Райн) — король Аквитании (781—814), король франков и император Запада (814—840) из династии Каролингов. (ru)
- Людовик I Благочестивий (також Справедливий і Добродушний; (778 — 20 червня 840) — король Аквітанії з династії Каролінгів, з 781 король франків, з 813 імператор Заходу разом із своїм батьком Карлом I Великим, а з 814 — одноосібно. Людовик I правив імперією Карла Великого 26 років, крім періоду 833-834 років, коли його змістили власні сини. Він вважається слабшим правителем, ніж батько. Після смерті імператора між його синами розпочалася війна за наслідування престолу, яка тривала до Верденського договору. (uk)
|
