| dbo:abstract
|
- قانون ليبيج هو قانون للعالم الألمانى فون ليبيج، ويشير القانون إلى أن «نمو النبات لايحدده إجمالى العناصر المتوفرة ولكن يحدده العنصر الأقل توفراً في بيئة النمو». (ar)
- La llei del mínim o simplement Llei de Liebig és un principi de la fertilització en agricultura, va ser popularitzada per Justus von Liebig partint de la formulació que en va fer el 1828. Aquest concepte primer va ser aplicat a l'agricultura on es va trobar que un increment dels nutrients per sobre de les necessitats ja no incrementava el creixement vegetal. S'havia de tenir en compte el nutrient limitant. Es va expressar amb un aforisme: La disponibilitat del nutrient més abundant en el sòl és tan disponible com la disponibilitat del nutrient menys abundant en el sòl. Segons Liebig la llei del mínim es pot expressar amb la imatge d'una bóta en la qual la fusta més curta limita la capacitat d'emmagatzemar un líquid. La llei del mínim s'ha ampliat a altres camps com els ecosistemes on el creixement d'un organisme és dependent d'un gran nombre de factors i el que està en menor quantitat limita els altres. Per exemple en l'equació de sota el creixement de la població està en funció del mínim dels tres termes de Michaelis-Menten representat per factors limitants , i . Això està limitat a situacions on les condicions són estables i les interaccions estretament controlades. (ca)
- Das Minimumgesetz (von lateinisch minimum, „das Geringste“; von Carl Sprengel 1828 veröffentlicht, von Justus von Liebig in erweiterter Form popularisiert) besagt, dass das Wachstum von Pflanzen durch die im Verhältnis knappste Ressource (Nährstoffe wie Kohlenstoffdioxid, Wasser, Licht etc.) eingeschränkt wird. Diese Ressource wird auch als Minimumfaktor bezeichnet. Bei Vorliegen eines solchen Mangelfaktors gibt es keinen Einfluss auf das Wachstum, wenn eine Ressource hinzugegeben wird, die bereits im benötigten Umfang vorhanden ist. Das Minimumgesetz von Carl Sprengel ist unter anderem eine wichtige Grundlage bei der Düngung. Erste systematische Untersuchungen zum Minimumgesetz führte Carl Sprengel ab 1828 durch, angeregt durch seine Tätigkeit als Schüler Thaers in Möglin, dem Vater rationeller Landwirtschaft Albrecht Daniel Thaer. Er begründete das Minimumgesetz in der Mineraltheorie „...denn es ist nicht zu bestreiten, wenn eine Pflanze 12 Stoffe zu ihrer Ausbildung bedarf, so wird sie nimmer aufkommen, wenn nur ein einziger an dieser Zahl fehlt, und stets kümmerlich wird sie wachsen, wenn einer derselben nicht in derjenigen Menge vorhanden ist, als es die Natur der Pflanze erheischt“ (vgl. Wendt 1950, S. 129). Als Modell des Gesetzes fungiert die Faßregel, illustriert als „Minimum-Tonne“: Eine Tonne mit unterschiedlich langen Dauben lässt sich nur bis zur Höhe der kürzesten Daube füllen. Genauso kann ein Organismus sich nur so weit entwickeln, wie es die knappste Ressource erlaubt. In der ökonomischen Theorie der Produktion wird ein ähnliches Gesetz durch die Leontief-Produktionsfunktion beschrieben. (de)
- La Ley del Mínimo de Liebig, a menudo llamada simplemente Ley de Liebig o Ley del Mínimo, es un principio desarrollado en la ciencia agrícola por Carl Sprengel (1828) y popularizado después por Justus von Liebig. Afirma que el crecimiento no es controlado por el monto total de los recursos disponibles, sino por el recurso más escaso. De esto se deduce que hasta el elemento más insignificante para la vida es en realidad imprescindible para ésta. (es)
- Liebig's law of the minimum, often simply called Liebig's law or the law of the minimum, is a principle developed in agricultural science by Carl Sprengel (1840) and later popularized by Justus von Liebig. It states that growth is dictated not by total resources available, but by the scarcest resource (limiting factor). The law has also been applied to biological populations and ecosystem models for factors such as sunlight or mineral nutrients. (en)
- La loi de Liebig, loi du minimum ou loi des facteurs limitants est l'un des principes les plus importants de l'agronomie pratique. Elle énonce que le rendement d'une culture est limité par celui des éléments fertilisants qui le premier vient à manquer (soit N, ou P, K, Mg, etc.) et qu'il convient de compenser le manque par un apport, sous forme d'engrais minéral, complétant le ou les éléments en quantité insuffisante. Cette loi est énoncée en 1828 par Carl Sprengel puis adaptée et popularisée par Liebig vers 1850 sous sa forme initiale, dans sa théorie de l'alimentation minérale des plantes. (fr)
- La legge di Liebig o legge del minimo è un principio di agronomia sviluppato da nel 1828 e reso popolare in seguito da Justus von Liebig. Esso afferma che la crescita è controllata non dall'ammontare totale delle risorse naturali disponibili, ma dalla disponibilità di quella più scarsa. Questo concetto venne applicato originariamente alla coltivazione delle piante o dei raccolti: si scoprì che l'aumento delle sostanze nutrienti già abbondantemente disponibili non migliorava la crescita. Solo l'aumento della somministrazione della sostanza nutriente più carente causava un miglioramento nel fattore di crescita delle piante o dei raccolti. Barile di Liebig Liebig fu un chimico tedesco vissuto nel 1800, che studiò l’effetto che la carenza delle sostanze nutritive può avere sullo sviluppo delle piante. Scoprì che ciascun elemento nutritivo interagisce con gli altri per cui non svolge una funzione a sé stante, tant’è vero che se questo manca del tutto, impedisce alle altre combinazioni nutritive di produrre il loro effetto. Osservò ad esempio come la carenza di micronutrienti ad esempio il Ferro, il Boro, il Molibdeno, impediscono alle piante i processi fotosintetici o respiratori (ad esempio la manifestazione della clorosi ferrica). Da questa osservazione Liebig capì che le sostanze essenziali, che sono disponibili in quantità vicine al minimo necessario, diventano fattori limitanti per la crescita degli organismi. Per spiegare la sua legge Liebig usò l'immagine di un barile, che in seguito venne chiamato barile di Liebig. Così come la capacità di un barile con doghe di lunghezza diversa è limitata dalla doga più corta, anche la crescita di una pianta è limitata dalla sostanza nutriente in quantità minore. Ad esempio, la crescita di una pianta può dipendere da un numero diverso di fattori come la luce solare o minerali nutrienti (nitrati o fosfati). La disponibilità di tali fattori può variare in maniera tale che, in tempi differenti, uno di essi sia più limitato di altri. La Legge di Liebig afferma che la crescita avviene con la velocità permessa da quello più limitato. In condizioni di equilibrio stazionario, le sostanze essenziali disponibili in quantità prossime al minimo necessario tendono a divenire limitanti. Tuttavia i fattori possono interagire fra loro rendendo la risposta degli organismi più complessa. L'equazione seguente indica che la crescita di una popolazione O è funzione del minimo di tre termini Michaelis-Menten che rappresentano le limitazioni di fattore I, N e P. L'equazione è valida limitatamente a una situazione dove le condizioni sono stabili e le interazioni tra i fattori siano strettamente controllate. La Legge di Liebig è stata estesa anche alle popolazioni biologiche ed è comunemente usata nei modelli di ecosistemi. (it)
- リービッヒの最小律（リービッヒのさいしょうりつ）は、植物の生長速度や収量は、必要とされる栄養素のうち、与えられた量のもっとも少ないものにのみ影響されるとする説。ドイツの化学者・ユーストゥス・フォン・リービッヒが提唱した。 リービッヒは、植物は窒素・リン酸・カリウムの3要素が必須であるとし、生長の度合いは3要素の中でもっともあたえられる量の少ない養分によってのみ影響され、その他2要素がいくら多くても生長への影響はないと主張した。後に養分以外の水・日光・大気などの条件が追加された。 現在では、それぞれの要素・要因が互いに補い合う場合があり、最小律は必ずしも定まるものではない、とされている。 (ja)
- De wet van Liebig of wet van het minimum komt erop neer dat de opbrengst van een gewas wordt bepaald door de voedingsstof die relatief het minste aanwezig is. Deze voedingsstof heet dan "limiterend". Dit is een bijzonder geval van een beperkende factor. In 1840 publiceerde Justus von Liebig het boek "Organische chemie en de toepassing in landbouw en fysiologie" waarin hij de zouten opsomt, die een plant als voeding nodig zou hebben. Deze zouten moesten volgens hem in de juiste verhouding aanwezig zijn. De grootte van de oogst wordt bepaald, door dat element dat t.o.v. de andere noodzakelijke elementen maar minimaal aanwezig is. De opbrengst (groei) hangt af van de bouwstof die er het minst aanwezig is. Onafhankelijk van de hoeveelheid van alle andere stoffen bepaalt die ene bouwstof dan de maximale groeisnelheid. De groeisnelheid is dus maximaal als ten minste aan alle groeifactoren voldaan wordt. Als er dus één bouwstof ontbreekt, bijvoorbeeld fosfaat (PO43–) of stikstof (NO3–), dan kan de plant slechts zo snel groeien als die bouwstof toelaat. (nl)
- Prawo minimum Liebiga – jedno z podstawowych praw ekologii klasycznej, mówiące, że czynnik, którego jest najmniej (jest w minimum) działa ograniczająco na organizm, bądź całą populację. Zasada ta, jako "teoria minimum", została sformułowana przez nieznanego wówczas Carla Sprengela i dopiero po jej sprawdzeniu i ponownym opublikowaniu przez Liebiga w 1841 roku została spopularyzowana na całym świecie, będąc błędnie przypisywana Liebigowi. Z czasem udowodniono, że prawo minimum odnosi się także do innych organizmów żywych i ma zastosowanie ogólnoprzyrodnicze. Rozwinięciem tego prawa jest zasada tolerancji ekologicznej Shelforda. Beczka Liebiga jest rodzajem wizualizacji tego prawa zaproponowanym przez samego uczonego. Pojemność beczki jest ograniczana długością najkrótszej klepki, analogicznie do rozwoju organizmu, który jest ograniczany czynnikiem, którego jest najmniej. (pl)
- Liebigs minimilag (formulerad av 1828, gjord till allmän kännedom av Justus von Liebig 1855) är en lag inom lantbruksvetenskap och växtnäringslära som i korthet innebär att ett underskott av en (ljus, Värme, näringsämnen etc.) ej kan kompenseras av ett överskott på en annan. Det växtnäringsämne som ligger längst ifrån tillfredsställande nivå kommer att avgöra plantans tillväxtbegränsning. Lagen gäller emellertid inte obetingat. Växten han t. ex. spara på ett ämne som det är ont om och olika tillväxtfaktorer kan i viss mån ersätta varandra. På grund av detta har man satt upp en ny tillväxtlag: lagen om den avtagande avkastningen. Den säger att den första gödselgivan ger större skördeökning än den andra, den andra större än den tredje o. s. v. (sv)
- Закон ограничивающего (лимитирующего) фактора, или Закон минимума Либиха, — один из фундаментальных законов в экологии, гласящий, что наиболее значим для организма тот фактор, который более всего отклоняется от оптимального его значения. Поэтому во время прогнозирования экологических условий или выполнения экспертиз очень важно определить слабое звено в жизни организма. Сформулирован немецким химиком Юстусом фон Либихом (1803—1873) в 1840 году. Позже, в 1913 году, закон обобщён и дополнен Шелфордом (Закон толерантности). Именно от этого, минимально (или максимально) представленного в данный конкретный момент экологического фактора зависит выживание организма. В другие отрезки времени ограничивающими могут быть другие факторы. В течение жизни особи видов встречаются с самыми разными ограничениями своей жизнедеятельности. Так, фактором, ограничивающим распространение оленей, является глубина снежного покрова; бабочки озимой совки (вредителя овощных и зерновых культур) — зимняя температура и т. д. Этот закон учитывается в практике сельского хозяйства. Либих также установил, что продуктивность культурных растений, в первую очередь, зависит от того питательного вещества (минерального элемента), который представлен в почве наиболее слабо. Например, если фосфора в почве лишь 20 % от необходимой нормы, а кальция — 50 % от нормы, то ограничивающим фактором будет недостаток фосфора; необходимо в первую очередь внести в почву именно фосфорсодержащие удобрения. По имени учёного названо образное представление этого закона — так называемая «бочка Либиха». Суть модели состоит в том, что вода при наполнении бочки начинает переливаться через наименее длинную доску в бочке, и длина остальных досок уже не имеет значения. (ru)
- A Lei de Liebig, também conhecida como lei do mínimo, é um princípio utilizado principalmente na agricultura que estabelece que o desenvolvimento de uma planta será limitado pelo nutrientes faltoso ou deficitário, mesmo que todos os outros elementos ou fatores estejam presentes. Foi desenvolvida pelos estudos em agricultura convencional no século XX, decorrente dos avanços científicos produzidos por , no início do século XIX, posteriormente popularizados por Justus von Liebig em seu livro Aplicações da química orgânica na agricultura e fisiologia, de 1840. (pt)
- Закон мінімуму Лібіха (Закон «Обмеженого фактора», «Бочка Лібіха»), відкритий Ю. Лібіхом (1840) — екологічно-економічний закон, згідно з яким відносна дія окремого екологічного фактора буде тим сильнішою, чим більше цей фактор, у порівнянні з іншими екологічними факторами, буде наближатися до свого кількісного мінімуму. За цим законом, від речовини, концентрація якої є мінімальною, залежить ріст рослин, величина і сталість їх урожаю. Закон мінімум Лібіха (закон щодо ролі екологічних факторів в розповсюдженні і кількісному розвитку організмів) не поширюється на нестабільні системи. Надходження у такі системи різних компонетів та чинників розвитку відбувається спонтанно і нерівномірно. Тому обмежують розвиток почергово або одночасно декілька факторів. Багато в чому закон мінімуму Лібіха уточнюється та деталізується законом толерантності Шелфорда. (uk)
- 李比希最低量定律，又稱李比希定律或最少定律，是1840年由提出的農業科學理論，隨後由尤斯圖斯·馮·李比希將此理論發揚光大。此定律指出植物增長並不是由可用資源總量決定的，而是由最缺乏的資源（限制因素）決定的。此定律還適用於生物種群和生態系統模型，用以解釋太陽光或營養等因素造成種群變化之影響。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- قانون ليبيج هو قانون للعالم الألمانى فون ليبيج، ويشير القانون إلى أن «نمو النبات لايحدده إجمالى العناصر المتوفرة ولكن يحدده العنصر الأقل توفراً في بيئة النمو». (ar)
- La Ley del Mínimo de Liebig, a menudo llamada simplemente Ley de Liebig o Ley del Mínimo, es un principio desarrollado en la ciencia agrícola por Carl Sprengel (1828) y popularizado después por Justus von Liebig. Afirma que el crecimiento no es controlado por el monto total de los recursos disponibles, sino por el recurso más escaso. De esto se deduce que hasta el elemento más insignificante para la vida es en realidad imprescindible para ésta. (es)
- Liebig's law of the minimum, often simply called Liebig's law or the law of the minimum, is a principle developed in agricultural science by Carl Sprengel (1840) and later popularized by Justus von Liebig. It states that growth is dictated not by total resources available, but by the scarcest resource (limiting factor). The law has also been applied to biological populations and ecosystem models for factors such as sunlight or mineral nutrients. (en)
- La loi de Liebig, loi du minimum ou loi des facteurs limitants est l'un des principes les plus importants de l'agronomie pratique. Elle énonce que le rendement d'une culture est limité par celui des éléments fertilisants qui le premier vient à manquer (soit N, ou P, K, Mg, etc.) et qu'il convient de compenser le manque par un apport, sous forme d'engrais minéral, complétant le ou les éléments en quantité insuffisante. Cette loi est énoncée en 1828 par Carl Sprengel puis adaptée et popularisée par Liebig vers 1850 sous sa forme initiale, dans sa théorie de l'alimentation minérale des plantes. (fr)
- リービッヒの最小律（リービッヒのさいしょうりつ）は、植物の生長速度や収量は、必要とされる栄養素のうち、与えられた量のもっとも少ないものにのみ影響されるとする説。ドイツの化学者・ユーストゥス・フォン・リービッヒが提唱した。 リービッヒは、植物は窒素・リン酸・カリウムの3要素が必須であるとし、生長の度合いは3要素の中でもっともあたえられる量の少ない養分によってのみ影響され、その他2要素がいくら多くても生長への影響はないと主張した。後に養分以外の水・日光・大気などの条件が追加された。 現在では、それぞれの要素・要因が互いに補い合う場合があり、最小律は必ずしも定まるものではない、とされている。 (ja)
- A Lei de Liebig, também conhecida como lei do mínimo, é um princípio utilizado principalmente na agricultura que estabelece que o desenvolvimento de uma planta será limitado pelo nutrientes faltoso ou deficitário, mesmo que todos os outros elementos ou fatores estejam presentes. Foi desenvolvida pelos estudos em agricultura convencional no século XX, decorrente dos avanços científicos produzidos por , no início do século XIX, posteriormente popularizados por Justus von Liebig em seu livro Aplicações da química orgânica na agricultura e fisiologia, de 1840. (pt)
- 李比希最低量定律，又稱李比希定律或最少定律，是1840年由提出的農業科學理論，隨後由尤斯圖斯·馮·李比希將此理論發揚光大。此定律指出植物增長並不是由可用資源總量決定的，而是由最缺乏的資源（限制因素）決定的。此定律還適用於生物種群和生態系統模型，用以解釋太陽光或營養等因素造成種群變化之影響。 (zh)
- La llei del mínim o simplement Llei de Liebig és un principi de la fertilització en agricultura, va ser popularitzada per Justus von Liebig partint de la formulació que en va fer el 1828. Aquest concepte primer va ser aplicat a l'agricultura on es va trobar que un increment dels nutrients per sobre de les necessitats ja no incrementava el creixement vegetal. S'havia de tenir en compte el nutrient limitant. Es va expressar amb un aforisme: La disponibilitat del nutrient més abundant en el sòl és tan disponible com la disponibilitat del nutrient menys abundant en el sòl. (ca)
- Das Minimumgesetz (von lateinisch minimum, „das Geringste“; von Carl Sprengel 1828 veröffentlicht, von Justus von Liebig in erweiterter Form popularisiert) besagt, dass das Wachstum von Pflanzen durch die im Verhältnis knappste Ressource (Nährstoffe wie Kohlenstoffdioxid, Wasser, Licht etc.) eingeschränkt wird. Diese Ressource wird auch als Minimumfaktor bezeichnet. Bei Vorliegen eines solchen Mangelfaktors gibt es keinen Einfluss auf das Wachstum, wenn eine Ressource hinzugegeben wird, die bereits im benötigten Umfang vorhanden ist. Das Minimumgesetz von Carl Sprengel ist unter anderem eine wichtige Grundlage bei der Düngung. (de)
- La legge di Liebig o legge del minimo è un principio di agronomia sviluppato da nel 1828 e reso popolare in seguito da Justus von Liebig. Esso afferma che la crescita è controllata non dall'ammontare totale delle risorse naturali disponibili, ma dalla disponibilità di quella più scarsa. Barile di Liebig Liebig fu un chimico tedesco vissuto nel 1800, che studiò l’effetto che la carenza delle sostanze nutritive può avere sullo sviluppo delle piante. L'equazione è valida limitatamente a una situazione dove le condizioni sono stabili e le interazioni tra i fattori siano strettamente controllate. (it)
- De wet van Liebig of wet van het minimum komt erop neer dat de opbrengst van een gewas wordt bepaald door de voedingsstof die relatief het minste aanwezig is. Deze voedingsstof heet dan "limiterend". Dit is een bijzonder geval van een beperkende factor. (nl)
- Prawo minimum Liebiga – jedno z podstawowych praw ekologii klasycznej, mówiące, że czynnik, którego jest najmniej (jest w minimum) działa ograniczająco na organizm, bądź całą populację. Zasada ta, jako "teoria minimum", została sformułowana przez nieznanego wówczas Carla Sprengela i dopiero po jej sprawdzeniu i ponownym opublikowaniu przez Liebiga w 1841 roku została spopularyzowana na całym świecie, będąc błędnie przypisywana Liebigowi. (pl)
- Закон ограничивающего (лимитирующего) фактора, или Закон минимума Либиха, — один из фундаментальных законов в экологии, гласящий, что наиболее значим для организма тот фактор, который более всего отклоняется от оптимального его значения. Поэтому во время прогнозирования экологических условий или выполнения экспертиз очень важно определить слабое звено в жизни организма. Сформулирован немецким химиком Юстусом фон Либихом (1803—1873) в 1840 году. Позже, в 1913 году, закон обобщён и дополнен Шелфордом (Закон толерантности). (ru)
- Liebigs minimilag (formulerad av 1828, gjord till allmän kännedom av Justus von Liebig 1855) är en lag inom lantbruksvetenskap och växtnäringslära som i korthet innebär att ett underskott av en (ljus, Värme, näringsämnen etc.) ej kan kompenseras av ett överskott på en annan. Det växtnäringsämne som ligger längst ifrån tillfredsställande nivå kommer att avgöra plantans tillväxtbegränsning. (sv)
- Закон мінімуму Лібіха (Закон «Обмеженого фактора», «Бочка Лібіха»), відкритий Ю. Лібіхом (1840) — екологічно-економічний закон, згідно з яким відносна дія окремого екологічного фактора буде тим сильнішою, чим більше цей фактор, у порівнянні з іншими екологічними факторами, буде наближатися до свого кількісного мінімуму. За цим законом, від речовини, концентрація якої є мінімальною, залежить ріст рослин, величина і сталість їх урожаю. Закон мінімум Лібіха (закон щодо ролі екологічних факторів в розповсюдженні і кількісному розвитку організмів) не поширюється на нестабільні системи. Надходження у такі системи різних компонетів та чинників розвитку відбувається спонтанно і нерівномірно. Тому обмежують розвиток почергово або одночасно декілька факторів. Багато в чому закон мінімуму Лібіха уточ (uk)
|
