| dbo:abstract
|
- The Krajowcy (Polish pronunciation: [kraˈjɔft͡sɨ], Fellow Countrymen or Natives; Lithuanian: Krajovcai, Belarusian: Краёўцы) were a group of mainly Polish-speaking intellectuals from the Vilnius Region who, at the beginning of the 20th century, opposed the division of the former Polish–Lithuanian Commonwealth into nation states along ethnic and linguistic lines. The movement was a reaction against growing nationalism in Poland, Lithuania and Belarus. The Krajowcy attempted to maintain their dual self-identification as Polish–Lithuanian (gente Lithuanus, natione Polonus) rather than just Polish or Lithuanian. The Krajowcy were scattered and few in number and as a result failed to organize a widescale social movement. (en)
- Krajowcy – stosunkowo nieliczna grupa inteligencji polskojęzycznej bądź polskiej na Litwie na początku XX wieku, związana z ideą współżycia wielonarodowych wspólnot połączonych wspólnym terytorium, historią, przyrodą – czyli krajem. Grupa ta wysuwała program kompromisu pomiędzy tradycyjnym a nowoczesnym znaczeniem słowa „Litwin” (zob. Litwini w znaczeniu historycznym). Krajowcy wileńscy pragnęli połączyć, z odwołaniem się do historycznych pomostów łączących dawne Wielkie Księstwo Litewskie ze współczesnością – łączących narody dawnego WKL, świadomość narodową polską i użycie języka polskiego ze świadomością państwową litewską, a niektórzy z programem lojalności wobec państwa nowolitewskiego (tzn. Republiki Litewskiej). Po wyborach w 1906 roku wśród deputowanych do Dumy z terenu Białorusi wyłoniła się grupa „krajowców” z Romanem Skirmuntem na czele. „Krajowcy” domagali się autonomii dla ziem litewsko-białoruskich i równouprawnienia miejscowych narodowości, w tym białoruskiej, w dziedzinie oświaty i kultury. „Krajowcy” różnili się między sobą podejściem do kwestii narodowościowej na Białorusi, a także stosunkiem do Polski. Część z nich, w tym sam Roman Skirmunt, akcentowała odrębność Litwy i Białorusi od Polski, co było ostro krytykowana przez polskich narodowych demokratów. Dość znaczną reprezentację Krajowcy mieli także po wyborach do II Dumy, gdzie nadal występowali w Dumie na rzecz szerokiego samorządu w zachodnich guberniach Cesarstwa, wywołując tym ataki ze strony przedstawicieli bloku prorosyjskiego na Białorusi. Do znaczących krajowców zaliczali się m.in.: Ludwik Abramowicz, Stanisław Narutowicz, Michał Römer, Roman Skirmunt, Tadeusz Wróblewski, Józef Mackiewicz. (pl)
- Крайовці — (пол. Krajowcy, рос. Краёвцы) — політичний рух перших двадцяти років XX століття в Білорусі та Литві, діячі яких поєднували у своїй програмі автономістські, ліберальні та інтернаціональні гасла. Центральною ідеєю краю було запровадження в Російській імперії адміністративно-територіальної автономії для управління її краєм (з місцевим парламентом у Вільнюсі), що, на думку «Краю», було необхідним для кращого розвитку «краю», а згодом трансформувалася в ідею державної незалежності земель колишнього Великого князівства Литовського та Руського. Ідеологія «народу Крайови» називалася «Крайною» (або «регіональною концепцією», «регіональною ідеєю») і базувалася на ідеї громадянської нації, згідно з якою всі корінні народи литовсько-білоруського регіону, незалежно від їх етнічної приналежності. культурної належності, є «громадянами країни» і повинні спільно працювати над її розвитком, процвітанням та політичною суб'єктивністю. (uk)
- Краёвцы (польск.: Krajowcy, бел.: Краёўцы) — политическое течение первого двадцатилетия XX в. в Белоруссии и Литве, деятели которого (главным образом, коренное католическое и польскоязычное, среднезажиточное и зажиточное дворянство шести губерний Северо-Западного края Российской империи) объединили в своей программе автономистские («краевые»), либеральные и интернациональные лозунги. Основной идеей краёвцев было введение в Российской империи административно-территориальной автономии для управления краем (с местным парламентом в Вильнюсе), что было необходимо для лучшего развития края, а военно-политический кризис в Российской империи в период Первой мировой войны трансформировался в идею государственной независимости земель бывшего Великого княжества Литовского Идеология краёвцев получила название «краёвость» (или «краевая концепция», «краевая идея») и базировалась на идее нации граждан, согласно которой все коренные жители литовско-белорусского региона (земель бывшего Великого Княжества Литовского), независимо от их этнической и культурной принадлежности, являются «гражданами края» и должны сообща работать для его развития, процветания и политической субъектности. Расширению движения краёвцев способствовало присоединение к нему лидеров различных этнокультурных и этнополитических движений в литовско-белорусских губерниях (как правило — интеллигенции), которые сформировали либерально-демократическое течение (наряду с первоначальным либерально-консервативным течением, представленным среднезажиточным и состоятельным дворянством). Движение краёвцев в межвоенный период (1918—1939) трансформировалось и поменяло своего преемника во Второй Речи Посполитой (Польша). (ru)
|
| rdfs:comment
|
- The Krajowcy (Polish pronunciation: [kraˈjɔft͡sɨ], Fellow Countrymen or Natives; Lithuanian: Krajovcai, Belarusian: Краёўцы) were a group of mainly Polish-speaking intellectuals from the Vilnius Region who, at the beginning of the 20th century, opposed the division of the former Polish–Lithuanian Commonwealth into nation states along ethnic and linguistic lines. The movement was a reaction against growing nationalism in Poland, Lithuania and Belarus. The Krajowcy attempted to maintain their dual self-identification as Polish–Lithuanian (gente Lithuanus, natione Polonus) rather than just Polish or Lithuanian. The Krajowcy were scattered and few in number and as a result failed to organize a widescale social movement. (en)
- Krajowcy – stosunkowo nieliczna grupa inteligencji polskojęzycznej bądź polskiej na Litwie na początku XX wieku, związana z ideą współżycia wielonarodowych wspólnot połączonych wspólnym terytorium, historią, przyrodą – czyli krajem. Grupa ta wysuwała program kompromisu pomiędzy tradycyjnym a nowoczesnym znaczeniem słowa „Litwin” (zob. Litwini w znaczeniu historycznym). Krajowcy wileńscy pragnęli połączyć, z odwołaniem się do historycznych pomostów łączących dawne Wielkie Księstwo Litewskie ze współczesnością – łączących narody dawnego WKL, świadomość narodową polską i użycie języka polskiego ze świadomością państwową litewską, a niektórzy z programem lojalności wobec państwa nowolitewskiego (tzn. Republiki Litewskiej). (pl)
- Краёвцы (польск.: Krajowcy, бел.: Краёўцы) — политическое течение первого двадцатилетия XX в. в Белоруссии и Литве, деятели которого (главным образом, коренное католическое и польскоязычное, среднезажиточное и зажиточное дворянство шести губерний Северо-Западного края Российской империи) объединили в своей программе автономистские («краевые»), либеральные и интернациональные лозунги. Движение краёвцев в межвоенный период (1918—1939) трансформировалось и поменяло своего преемника во Второй Речи Посполитой (Польша). (ru)
- Крайовці — (пол. Krajowcy, рос. Краёвцы) — політичний рух перших двадцяти років XX століття в Білорусі та Литві, діячі яких поєднували у своїй програмі автономістські, ліберальні та інтернаціональні гасла. (uk)
|
