| dbo:abstract
|
- Johann Kemény (von Magyargyerőmonostor), ungarisch: Kemény János [ˈkɛmeːɲ] (* 14. Dezember 1607 in Magyarbükkös, Siebenbürgen; † 23. Januar 1662 in Nagyszőllős) war ein ungarischer und Fürst von Siebenbürgen. Kemény studierte in Karlsburg und war seit 1622 Page am Hofe Gábor Bethlens, der ihn wiederholt für politische Aufgaben entsandte, so 1628 nach Konstantinopel. Nach Bethlens Tod 1629 gehörte Kemény zur Partei der Witwe, lief aber bald zu Georg I. Rákóczi über, beteiligte sich am ungarischen Feldzug 1644–1645 und hatte wesentlichen Anteil am Abschluss des Linzer Friedens. Unter Georg II. Rákóczi führte er einen glänzenden Feldzug an der Moldau, geriet aber 1657 während des polnischen Feldzugs in die Gefangenschaft der Tataren, die ihn zwei Jahre in der Krim gefangen hielten. Nach dem Tod Georgs II. Rákóczi wurde Kemény 1661 Fürst von Siebenbürgen, fiel aber schon am 23. Januar 1662 bei Nagyszőllős im Kampf mit den Türken, den Bundesgenossen des Gegenfürsten Michael I. Apafi. (de)
- KEMÉNY János [keme:nj ja:noŝ] estis reganto de Transilvanio inter 1661–1662, memuaristo naskita en Magyarbükkös la 14-an de decembro 1607 kaj mortinta en Keménynagyszőlős la 23-an de januaro 1662. (eo)
- Juan Kemény de Gyerőmonostor (en húngaro: Kemény János) (Magyarbükkös, Transilvania 14 de diciembre de 1607 - , Rumania 23 de enero de 1662). Noble húngaro, Príncipe de Transilvania (1661–1662). (es)
- János Kemény (14 December 1607 in Magyarbükkös – 23 January 1662 in Szásznagyszőllős) was a Hungarian aristocrat, writer and prince of Transylvania. János Kemény, offspring of a Transylvanian family of Hungarian aristocrats, held various political and military positions in the Principality of Transylvania, during the reign of princes Gábor Bethlen and George I Rákóczi. As he writes, the family descends from Kemeny Simon, who disguised himself as Hunyadi János and was killed by the Turks instead of his master. The story is recorded by Heltai Gaspar's work, Magyar Cronica, a Hungarian translation/rewriting of the Latin of Antonio Bonfini published in 1560s. Under George II Rákóczi, he became the chief advisor of the prince, and leader of the military campaigns to Moldavia in 1653 and Poland in 1657, the latter being aimed at obtaining the Polish crown for Rákóczi. The Turks strongly opposed to Rákóczi's Polish ambitions and prohibited any military action. In the face of Turkish prohibition, Kemény also objected to the prince's ill-conceived Polish undertaking, and unwillingly took the leadership of the campaign that ended in disaster; Kemény's army, deserted by the Swedish allies, was captured by the Crimean Tatar allies of the Turks. Kemény was held captive by the Tatars until August 1659, when he was released for a huge ransom. During his captivity in Bakhchisaray he wrote his Autobiography (in Hungarian), one of the most excellent masterpieces of the Transylvanian memoirist literature of the 17th century. When he returned to Transylvania, he found a country torn by the ambitions of George II Rákóczi, unwilling to resign, a number of would-be princes, and a Turkish Porte vengeful for the unauthorized military campaign. The Sublime Porte now openly disregarded the Transylvanian Estates' right to elect the prince; Kemény saw this, and the successional invasions of Transylvania by the Turks and their Crimean Tatar allies, as an end of Transylvania's autonomy, which he thought could be prevented only with reliance on Habsburg help. Kemény was elected prince by the Transylvanian Diet on 1 January 1661, after Ákos Barcsai, backed up by the Turks, was forced to resign. In April 1661, the Transylvanian Diet, led by Kemény, proclaimed the secession of Transylvania from the Ottoman Empire and called on for help from Vienna. In turn, an overwhelming Turkish and Tatar army attacked Transylvania in June, defeating Kemény's army and driving him to Royal Hungary. The Turks installed Mihály Apafi as prince; Kemény, initially supported by Austrian general Montecuccoli returned to Transylvania in early September. However, the Austrian army soon deserted him, and Kemény was killed by the Turks in the battle of Nagyszőllős. His renaissance family castle is now in half-ruin, due to neglect of the government, in Aranyosmeggyes - visible from the main road Cluj-Napoca-Turda. (en)
- Jean III Kemény de Magyargyerőmonostor (en hongrois magyargyerőmonostori Kemény János), né le 14 décembre 1607 à Magyarbükkös et mort le 23 janvier 1662 à , est un noble hongrois, prince de Transylvanie de 1661 à 1662. (fr)
- ケメーニ・ヤーノシュ（Kemény János, 1607年12月14日 - 1662年1月23日）は、ハンガリーの貴族、トランシルヴァニア公（在位：1661年 - 1662年）。 (ja)
- Jan Kemény de Magyargyerőmonostor (Magyarbükkös, 1607 - Nagyszőllős, 23 januari 1662) was een Hongaars edelman, militair, schrijver en vorst van Zevenburgen. (nl)
- Янош Кемени (венг. János Kemény; 14 декабря 1607 — 23 января 1662) — трансильванский князь (1661—1662). (ru)
- Janos Kemeny (węg. János Kemény, ur. 14 grudnia 1607, zm. 23 stycznia 1662 w Wielkim Sewluczu) − książę Siedmiogrodu w latach 1660–1662. (pl)
- János Kemény, född 14 december 1607, död 23 januari 1662, var en transsylvansk furste. Kémény spelade som fältherre en betydande roll under Georg I och Georg II Rákóczys krig och samverkade därunder även med svenskarna. 1657 föll han i tatarisk fångenskap, återvände 1659 och valdes till furste 1660. Kemény understöddes av kejsaren men stupade i strid mot turkarnas tronkandidat Mikael I Apafi i . Keménys självbiografi utgavs 1856. (sv)
- Янош Кемені (також Янош Кемень або Янош Кеминь; угор. Kemény János; *14 грудня 1607, Бікіш — †23 січня 1662, Данеш) — угорський аристократ і письменник, Великий князь Семигорода. Янош Кеминь походив зі знатної мадярської семигородської родини, займав різні політичні і військові посади в Семигородському князівстві під час правляння Габора Бетлена і Дьордя II. За Дьордя II він став головним радником князя і провідником військових кампаній у Молдові в 1653 році і Польщі в 1657 році, остання з яких мала на меті заволодіння польською короною для Дьордя II. Турки настійно опиралися польським амбіціям Дьердя ІІ і забороняли будь-яку військову акцію проти Польщі. Незалежно від турків, Кеминь також виступав проти непродуманої польської авантури князя, і неохоче взяв на себе керівництво кампанією, що закінчилася поразкою; армію Кемені, покинута напризволяще шведськими союзниками, капітулювала перед поляками , і пізніше під Теребовлею її взяли в полон союзники Польщі і Туреччини, кримські татари. Кеминь провів у татарському полоні два роки, поки у серпні 1659 року не був випущений після виплати величезного викупу. Під час свого полону в Бахчисараї він написав свою Автобіографію (угорською мовою), один з найчудовіших шедеврів семигородської літератури 17-го сторіччя. Коли він повернувся до Семигорода, то знайшов країну, розвалену амбіціями Дьордя II, що не хотів зректися влади, череди претендентів на престол і помстою Туреччини за несанкціоновану військову кампанію. Кеминь розумів, що вторгнення у Семигород з боку турків і їхніх союзників кримських татар означають кінець автономії Семигорода, яку він вирішив захистити за допомогою Габсбургів. Сейм Семигорода обрав Кеминя князем 1 січня 1661 року, після того, як Акош Барчаї, якого підтримували турки, був вимушений зректися влади. У квітні 1661 семигородський сейм проголосив відділення князівства від Оттоманської Імперії і звернувся за допомогою до Відня. У свою чергу, велика турецько-татарська армія напала на Семигород в червні, завдавшт поразки армії Кеминь та витіснивши його до Королівської Угорщини. Турки посадили на семигородський трон Міхая Апафі. Кеминь, за підтримки австрійського генерала Монтекукколі, повернувся до Семигорода на початку вересня 1661 року. Проте австрійська армія невдовзі його покинула і Кеминь загинув у битві з турками коло Надьселеша. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- KEMÉNY János [keme:nj ja:noŝ] estis reganto de Transilvanio inter 1661–1662, memuaristo naskita en Magyarbükkös la 14-an de decembro 1607 kaj mortinta en Keménynagyszőlős la 23-an de januaro 1662. (eo)
- Juan Kemény de Gyerőmonostor (en húngaro: Kemény János) (Magyarbükkös, Transilvania 14 de diciembre de 1607 - , Rumania 23 de enero de 1662). Noble húngaro, Príncipe de Transilvania (1661–1662). (es)
- Jean III Kemény de Magyargyerőmonostor (en hongrois magyargyerőmonostori Kemény János), né le 14 décembre 1607 à Magyarbükkös et mort le 23 janvier 1662 à , est un noble hongrois, prince de Transylvanie de 1661 à 1662. (fr)
- ケメーニ・ヤーノシュ（Kemény János, 1607年12月14日 - 1662年1月23日）は、ハンガリーの貴族、トランシルヴァニア公（在位：1661年 - 1662年）。 (ja)
- Jan Kemény de Magyargyerőmonostor (Magyarbükkös, 1607 - Nagyszőllős, 23 januari 1662) was een Hongaars edelman, militair, schrijver en vorst van Zevenburgen. (nl)
- Янош Кемени (венг. János Kemény; 14 декабря 1607 — 23 января 1662) — трансильванский князь (1661—1662). (ru)
- Janos Kemeny (węg. János Kemény, ur. 14 grudnia 1607, zm. 23 stycznia 1662 w Wielkim Sewluczu) − książę Siedmiogrodu w latach 1660–1662. (pl)
- János Kemény, född 14 december 1607, död 23 januari 1662, var en transsylvansk furste. Kémény spelade som fältherre en betydande roll under Georg I och Georg II Rákóczys krig och samverkade därunder även med svenskarna. 1657 föll han i tatarisk fångenskap, återvände 1659 och valdes till furste 1660. Kemény understöddes av kejsaren men stupade i strid mot turkarnas tronkandidat Mikael I Apafi i . Keménys självbiografi utgavs 1856. (sv)
- Johann Kemény (von Magyargyerőmonostor), ungarisch: Kemény János [ˈkɛmeːɲ] (* 14. Dezember 1607 in Magyarbükkös, Siebenbürgen; † 23. Januar 1662 in Nagyszőllős) war ein ungarischer und Fürst von Siebenbürgen. Kemény studierte in Karlsburg und war seit 1622 Page am Hofe Gábor Bethlens, der ihn wiederholt für politische Aufgaben entsandte, so 1628 nach Konstantinopel. Nach Bethlens Tod 1629 gehörte Kemény zur Partei der Witwe, lief aber bald zu Georg I. Rákóczi über, beteiligte sich am ungarischen Feldzug 1644–1645 und hatte wesentlichen Anteil am Abschluss des Linzer Friedens. (de)
- János Kemény (14 December 1607 in Magyarbükkös – 23 January 1662 in Szásznagyszőllős) was a Hungarian aristocrat, writer and prince of Transylvania. János Kemény, offspring of a Transylvanian family of Hungarian aristocrats, held various political and military positions in the Principality of Transylvania, during the reign of princes Gábor Bethlen and George I Rákóczi. As he writes, the family descends from Kemeny Simon, who disguised himself as Hunyadi János and was killed by the Turks instead of his master. The story is recorded by Heltai Gaspar's work, Magyar Cronica, a Hungarian translation/rewriting of the Latin of Antonio Bonfini published in 1560s. (en)
- Янош Кемені (також Янош Кемень або Янош Кеминь; угор. Kemény János; *14 грудня 1607, Бікіш — †23 січня 1662, Данеш) — угорський аристократ і письменник, Великий князь Семигорода. Янош Кеминь походив зі знатної мадярської семигородської родини, займав різні політичні і військові посади в Семигородському князівстві під час правляння Габора Бетлена і Дьордя II. За Дьордя II він став головним радником князя і провідником військових кампаній у Молдові в 1653 році і Польщі в 1657 році, остання з яких мала на меті заволодіння польською короною для Дьордя II. Турки настійно опиралися польським амбіціям Дьердя ІІ і забороняли будь-яку військову акцію проти Польщі. Незалежно від турків, Кеминь також виступав проти непродуманої польської авантури князя, і неохоче взяв на себе керівництво кампанією, щ (uk)
|
