| dbo:abstract
|
- مثلية الموجودية (باليونانية: ὁμοιούσιος) مصطلح لاهوتي مسيحي، صاغته في القرن الرابع مجموعة مميزة من اللاهوتيين المسيحيين الذين يؤمنون بأن الله الابن له موجودية (أو جوهر) الله الآب، ولكن ليس متطابقًا. نشأت النزعة المثلية كمحاولة للتوفيق بين تعاليم متناقضة للأكاسيوسية ومثلية الجوهر. (ar)
- Homoiousios (Greek: ὁμοιούσιος from ὅμοιος, hómoios, "similar" and οὐσία, ousía, "essence, being") is a Christian theological term, coined in the 4th century by a distinctive group of Christian theologians who held the belief that God the Son was of a similar, but not identical, essence (or substance) with God the Father. Homoiousianism arose as an attempt to reconcile two opposite teachings, homoousianism and homoianism. Following Trinitarian doctrines of the First Council of Nicaea (325), homoousians believed that God the Son was of the same (ὁμός, homós, "same") essence with God the Father. On the other hand, homoians refused to use the term οὐσία (ousía, "essence"), believing that God the Father is "incomparable" and therefore the Son of God can not be described in any sense as "equal" or "same" but only as "like" or "similar" (ὅμοιος, hómoios) to the Father, in some subordinate sense of the term. In order to find a theological solution that would reconcile those opposite teachings, homoiousians tried to compromise between the essence-language of homoousians and the notion of similarity, held by homoians. Their attempt failed, and by the First Council of Constantinople (381) homoiousianism was already marginalized. Proponents of this view included Eustathius of Sebaste and George of Laodicea. (en)
- L'homoiousisme ou homéousisme ou semi-arianisme est une doctrine chrétienne apparue au IVe siècle. Quoique de tendance orthodoxe et anti-arienne, elle se caractérise néanmoins par son refus de la notion l'homoousisme — c'est-à-dire de consubstantialité du Père avec le Fils, tel que formulée au premier concile de Nicée — qu'elle considère comme une dérive sabellianiste. (fr)
- 유사본질(homoiousian, homoiausios 그리스어: ὁμοιούσιος, 고대 그리스어: ὅμοιος, hómoios, "비슷한", οὐσία, 그리고 ousía,"본질", "존재"의 합성어)이란 4 세기의 신학자들이 주장한 교리로 성자 하느님은 성부 하느님과 유사하지만 동일하지 않고 실재적으로 본질적으로 다르다고 한다. 세바스트의 유스타티우스와 라오디게아의 제오르지오가 이 견해를 주장하였다.:580, 668 Homoiousianism는 아리우스주의에서 나온 사상이다. 이들은 동일이라는 호모스(ὁμός, homós)보다는 유사하다는 호모이스(ὅμοιος, hómoios)라는 용어를 사용하였다. (ko)
- Омиусиа́не, подобосу́щники (от др.-греч. ὁμοιούσιος = др.-греч. ὁμοίως — «подобный» + др.-греч. οὐσία — «сущность») — одна из «партий» христианских богословов, сложившихся в ходе арианского спора IV века. Основной конфликт этого спора происходил между сторонниками и противниками Первого Никейского собора 325 года. Омиусиане как группа выделились в процессе разложения антиникейской коалиции, который начался в 350-х годах. Основанием для этого выделения стало несогласие части умеренных богословов с радикальным арианством Аэция и его ученика Евномия. Последователи Аэция образовали группу, известные как аномеи или неоариане. Изобретателем формулы «подобие по сущности» (др.-греч. κατ᾿ οὐσίαν ὅμοιον) является Евстафий Севастийский. Лидерами омиусиан были епископы Василий Анкирский и . Учение омиусиан сформулировано в двух основных документах: «Памятной записке» (др.-греч. Υπομνηματισμός), составленной около 357 года и послании 358 года. Также учение подобосущников изложил Епифаний Кипрский в Панарионе. Основной задачей записки и послания было обосновать отношение между Отцом и Сыном как отличающиеся от того, которое существует между Творцом и творением (тварью). Первое отношение предполагает происхождение одного живого существа от другого, причём Сын подобен Отцу по сущности, тогда как отношение «творец-тварь» означает произведение посредством воли производящего при отсутствии в творении развития в плане возрастания и убывания. В Послании разъясняется смысл «подобия» — подобное не может быть тождественно тому, чему оно подобно. 19-й анафематизм Анкирского собора был направлен на тех, кто исповедовал , то есть сторонников Никейского собора. У церковного историка Созомена приводится разъяснение, что подобосущники относили единосущие только к материальному миру: Между тем евсевиане и некоторые другие из епископов, славившихся тогда на востоке красноречием и жизнию, стали, как известно, различать выражения: «единосущный» и «подобный по существу», что называлось у них «подобносущием»,- на том основании, будто единосущный относится собственно к существам телесным, напр. к людям и прочим животным, к деревам и растениям, которые получают бытие и сущность из того, что подобно им, а подобносущие относится к существам бестелесным, напр. к Богу и ангелам, из коих каждое мыслится само по себе, в собственной сущности. (ru)
- Гомоусіанізм (грец. ὁμοιούσιος від ὅμοιος, hómoios, «подібний» і οὐσία , ousía, «сутність, буття») — християнський богословський термін, введений у IV столітті особливою групою християнських теологів, які вірили, що Бог-Син має подібну, але не тотожну, сутність (або субстанцію) з Богом Отцем. Гомоусіанство виникло як спроба примирити два протилежні вчення, гомоянізм і гоміанство. Дотримуючись тринітарних доктрин Першого Нікейського собору (325 р.), гомоусіани вірили, що Бог-Син був тієї ж самої (ὁμός , homós, «той самий») сутності з Богом Отцем. З іншого боку, гомояни відмовилися використовувати термін οὐσία (ousía, «сутність»), вважаючи, що Бог-Отець «незрівнянний», і тому Сина Божого не можна описати ні в якому сенсі як «рівний» чи «однаковий», а лише як «подібний» чи «схожий» (ὅμοιος , hómoios) до Отця в деякому підпорядкованому значенні цього терміну. Щоб знайти теологічне рішення, яке б примирило ці протилежні вчення, гомоусіани намагалися знайти компроміс між сутною мовою гомоусів і поняттям подібності, якого дотримувалися гомояни. Їхня спроба зазнала невдачі, і на Першому Константинопольському соборі (381 р.) гомоусіанство вже було маргіналізовано. Серед прихильників цієї точки зору були і .:580, 668 (uk)
|
| rdfs:comment
|
- مثلية الموجودية (باليونانية: ὁμοιούσιος) مصطلح لاهوتي مسيحي، صاغته في القرن الرابع مجموعة مميزة من اللاهوتيين المسيحيين الذين يؤمنون بأن الله الابن له موجودية (أو جوهر) الله الآب، ولكن ليس متطابقًا. نشأت النزعة المثلية كمحاولة للتوفيق بين تعاليم متناقضة للأكاسيوسية ومثلية الجوهر. (ar)
- L'homoiousisme ou homéousisme ou semi-arianisme est une doctrine chrétienne apparue au IVe siècle. Quoique de tendance orthodoxe et anti-arienne, elle se caractérise néanmoins par son refus de la notion l'homoousisme — c'est-à-dire de consubstantialité du Père avec le Fils, tel que formulée au premier concile de Nicée — qu'elle considère comme une dérive sabellianiste. (fr)
- 유사본질(homoiousian, homoiausios 그리스어: ὁμοιούσιος, 고대 그리스어: ὅμοιος, hómoios, "비슷한", οὐσία, 그리고 ousía,"본질", "존재"의 합성어)이란 4 세기의 신학자들이 주장한 교리로 성자 하느님은 성부 하느님과 유사하지만 동일하지 않고 실재적으로 본질적으로 다르다고 한다. 세바스트의 유스타티우스와 라오디게아의 제오르지오가 이 견해를 주장하였다.:580, 668 Homoiousianism는 아리우스주의에서 나온 사상이다. 이들은 동일이라는 호모스(ὁμός, homós)보다는 유사하다는 호모이스(ὅμοιος, hómoios)라는 용어를 사용하였다. (ko)
- Homoiousios (Greek: ὁμοιούσιος from ὅμοιος, hómoios, "similar" and οὐσία, ousía, "essence, being") is a Christian theological term, coined in the 4th century by a distinctive group of Christian theologians who held the belief that God the Son was of a similar, but not identical, essence (or substance) with God the Father. Homoiousianism arose as an attempt to reconcile two opposite teachings, homoousianism and homoianism. Following Trinitarian doctrines of the First Council of Nicaea (325), homoousians believed that God the Son was of the same (ὁμός, homós, "same") essence with God the Father. On the other hand, homoians refused to use the term οὐσία (ousía, "essence"), believing that God the Father is "incomparable" and therefore the Son of God can not be described in any sense as "equal" (en)
- Гомоусіанізм (грец. ὁμοιούσιος від ὅμοιος, hómoios, «подібний» і οὐσία , ousía, «сутність, буття») — християнський богословський термін, введений у IV столітті особливою групою християнських теологів, які вірили, що Бог-Син має подібну, але не тотожну, сутність (або субстанцію) з Богом Отцем. Гомоусіанство виникло як спроба примирити два протилежні вчення, гомоянізм і гоміанство. Дотримуючись тринітарних доктрин Першого Нікейського собору (325 р.), гомоусіани вірили, що Бог-Син був тієї ж самої (ὁμός , homós, «той самий») сутності з Богом Отцем. З іншого боку, гомояни відмовилися використовувати термін οὐσία (ousía, «сутність»), вважаючи, що Бог-Отець «незрівнянний», і тому Сина Божого не можна описати ні в якому сенсі як «рівний» чи «однаковий», а лише як «подібний» чи «схожий» (ὅμοιος , (uk)
- Омиусиа́не, подобосу́щники (от др.-греч. ὁμοιούσιος = др.-греч. ὁμοίως — «подобный» + др.-греч. οὐσία — «сущность») — одна из «партий» христианских богословов, сложившихся в ходе арианского спора IV века. Основной конфликт этого спора происходил между сторонниками и противниками Первого Никейского собора 325 года. Омиусиане как группа выделились в процессе разложения антиникейской коалиции, который начался в 350-х годах. Основанием для этого выделения стало несогласие части умеренных богословов с радикальным арианством Аэция и его ученика Евномия. Последователи Аэция образовали группу, известные как аномеи или неоариане. Изобретателем формулы «подобие по сущности» (др.-греч. κατ᾿ οὐσίαν ὅμοιον) является Евстафий Севастийский. Лидерами омиусиан были епископы Василий Анкирский и . (ru)
|
