| dbo:abstract
|
- الكلمة اليونانية المترجمة «رسول» في العهد الجديد هي «أبوستولوس» (ἀπόστολος) وهي مشتقة من الفعل أبوستِّلين (ἀποστέλλειν) بمعنى يرسل، فمعناها: «رسول مرسل، مبعوث» وقد استعملت الترجمة السبعينية للعهد القديم نفس الكلمة اليونانية لترجمة كلمة «أرسل». (ar)
- En la tradició cristiana, els apòstols, particularment els dotze apòstols (en grec απόστολος, apostolos, 'enviat' o 'emissari'), foren dotze homes jueus escollits d'entre els deixebles i enviats per Jesús de Natzaret a predicar l'evangeli als jueus, i després de la seva resurrecció als gentils arreu del món. El Nou Testament hi veu la continuïtat de l'aliança de Déu amb les dotze tribus d'Israel. (ca)
- Apoštol (z řec. ἀπόστολος apostolos poslaný) je v křesťanském chápání ten, koho Ježíš Kristus vyslal, aby hlásal evangelium. V užším slova smyslu se jím rozumí , které „ustanovil, aby byli s ním, aby je posílal kázat s mocí vyhánět zlé duchy“ (Mk 3,14-15). Podle učení katolické a pravoslavné církve je na dvanácti Ježíšových apoštolech (coby symbolu obnovy dvanácti izraelských kmenů) založena církev. Proto je pro tyto církve důležitá apoštolská posloupnost čili doslova fyzické pojítko mezi současnými biskupy a Dvanácti. (cs)
- في الديانة المسيحية، التلاميذ (باليونانيّة: μαθἡτἡς) هم كطلاب للمسيح خلال رسالته. رغم أن المصطلح قد يستعمل للدلالة على رسل المسيح الإثنا عشر، تم استخدامه في الاناجيل للدلالة على أعداد مختلفة من التلاميذ. في سفر أعمال الرسل، الرٌسل انفسهم لهم تلاميذ. كلمة «تلميذ» تٌستعمل ككلمة لتعريف الأشخاص الذين يطلبون التعلٌم من المسيحية. بعد تجربة الجبل، وخلال المرحلة اللاحقة، أخذ يسوع يشكّل نواة مقربة من التابعين ليكونوا حلقة مقربة منه وسندًا يعاونه في رسالته، وهم التلاميذ الاثني عشر، وضمن هذه الحلقة هناك حلقة أصغر مكونة من بطرس ويوحنا بن زبدي وأخاه يعقوب. وقد تمت أغلب الدعوات في الجليل، ودُعي بطرس وأندراوس بينما كان يلقيان الشبكة لصيد السمك في بحيرة طبرية، وكذلك يوحنا ويعقوب. وبشكل عام، فإن الخلفيّة الثقافيّة أو المراكز الاجتماعية للتلاميذ لم تكن مرموقة بشريًا، لعلّ أوفرهم ثقافة دنيويّة هو متى الذي دعاه يسوع من مكتب جباية الضرائب، وهي المهنة التي كانت ينظر إليها عوام اليهود بكونها خيانة وعمالة للرومان، ما استدعى اعتراضًا من الفريسيين فأجابهم المسيح بأن ليس الأصحاء محتاجين إلى طبيب بل المرضى كما يوضح في. وكذلك، فقد كان التلاميذ متنوعين في المشارب السياسية، إذ تسجل القائمة سمعان الغيور ويهوذا الإسخريوطي على أنهما من شيعة الغيورين التي كانت تنتهج الكفاح المسلح ضد الرومان، وترى المسيح قائدًا حربيًا قبل أن يكون مصلحًا دينيًا، ولعلّ ذلك هو السبب الأبرز الذي دفع يهوذا لخيانة معلمه. وتذكر الأناجيل، مجموعة أكبر كانت تتبعه، دون أن تحسب على التلاميذ، وكان من ضمن هذه المجموعة الأوسع نساء، كما عيّن اثنين وسبعين آخرين وأرسلهم اثنين اثنين ليسبقوه إلى كل مدينة أو مكان كان على وشك الذهاب إليه؛ وقد منح المسيح التلاميذ سلطانًا لكي يشفوا الأمراض، ويطردوا الأرواح النجسة؛ ورغم مجاورتهم له، إلا أنه كان يرسلهم أيضًا مبشرين، وزودهم بمجموعة من النصائح، فباتوا في أعقاب ذلك يدعون رسل المسيح، وطالبهم بعد قيامته، بنقل تعاليمه لجميع الناس. وبشكل عام، لم يكن التلاميذ دومًا فاهمين لقصد المسيح أو الغاية التي اجترح بها أحد أعماله أو أمثاله. فتسجل الأناجيل عددًا من المناسبات التي وبخ بها المسيح تلاميذه على شكّهم أو قلة إيمانهم أو ترددهم، رغم الآيات والعجائب التي شهدوها (؛). غير أنه وبعد قيامته، يذكر سفر أعمال الرسل دورهم التبشيري والشجاعة التي تحلوا بها، وفهم الكتاب وجميع أعمال يسوع، حتى قتل لإيمانهم به أغلبهم. وسوى ذلك، فقد رفع تعليمهم وقبولهم على أنه منه هو شخصيًا كما في. ومجمل الأمر، أن الكنيسة قامت بجهودهم؛ وبينما يرى الأرثوذكس والبروتستانت، أن التلاميذ متساوين في السلطة أو أن بطرس متقدم عليهم شرفيًا، يرى الكاثوليك أن لبطرس سلطة فعلية «كرأس للرسل» لا شرفيًا فقط استنادًا إلى مواضع منها. (ar)
- In Christian theology and ecclesiology, the apostles, particularly the Twelve Apostles (also known as the Twelve Disciples or simply the Twelve), were the primary disciples of Jesus according to the New Testament. During the life and ministry of Jesus in the 1st century AD, the apostles were his closest followers and became the primary teachers of the gospel message of Jesus. There is also an Eastern Christian tradition derived from the Gospel of Luke of there having been as many as seventy apostles during the time of Jesus' ministry. The commissioning of the Twelve Apostles during the ministry of Jesus is described in the Synoptic Gospels. After his resurrection, Jesus sent eleven of them (as Judas Iscariot by then had died) by the Great Commission to spread his teachings to all nations. This event has been called the dispersion of the Apostles. In the Pauline epistles, Paul, although not one of the original twelve, described himself as an apostle, saying he was called by the resurrected Jesus himself during his road to Damascus event. He later describes himself as "an apostle to the Gentiles". The period of early Christianity during the lifetimes of the apostles is called the Apostolic Age. During the first century AD, the apostles established churches throughout the territories of the Roman Empire and, according to tradition, through the Middle East, Africa, and India. Of the , all but two are claimed by premises of the Catholic Church, half of them located in the Diocese of Rome. (en)
- La vorto apostolo indikas personon taskigitan rekte de Jesuo Kristo disvastigi la Evangelion. Laŭ la greka deveno απόστολος/apóstolos, ĝi signifas "mesaĝanto". Konkrete oni aplikas la vorton al la kernaj 12 disĉiploj kaj al Paŭlo, kiu ricevis la ordonon en vizio. El ili Judaso defalis kaj mortigis sin, kaj tiel ankaŭ perdis la titolon de apostolo. (eo)
- Ein Apostel (von altgriechisch ἀπόστολος apóstolos, deutsch ‚Gesandter, Sendbote‘) ist im Verständnis der Tradition des Christentums jemand, der von Jesus Christus direkt mit dem Auftrag der Verkündigung des Glaubens beauftragt wurde. Der Apostelbegriff ist innerhalb des Neuen Testaments in den Briefen des Paulus von Tarsus sowie im Lukasevangelium und in der Apostelgeschichte wichtig. (de)
- Apostoluak Jesus Nazaretekoak Elizaren gidaritzan jarritako hamabi jarraitzaileak dira, kristautasunaren arabera. Izena bera antzinako grezieratik dator (ἀπόστολος (apostolos), euskaraz bidalia esan nahi du). Jesusek 12 hauek aukeratu zituen apostolu izateko:
* Petri
* Andres (aurrekoaren anaia)
* Jakue ( semea)
* Joan (aurrekoaren anaia)
* Filipe
* Bartolome
* Mateo
* Tomas
* Jakue Alfeorena
* Simon Zelotea
* Juda Tadeo
* Juda Iskariote. 12 gizon aukeratuta, Israel zaharreko 12 leinuak ordezkatu nahi izan zituela uste da. 12 zenbaki sinbolikoa da Biblian, beste askorekin batera (hiru, zazpi, berrogei...). Juda Iskariote ez beste guztiak Galileakoak ziren, Jesus bezala. Apostolu hauek Jesusen ageriko bizitzan parte hartu zuten, eta beraiekin izan zen Azken Afarian. Iskariotek Jesus saldu zuen Ostegun Santuan, eta heriotzara zigortua izan zela jakitean, damuturik, bere buruaz beste egin zuen. Jesusen piztueraren ondoren apostoluek Matias aukeratu zuten saltzailearen ordezko. Bibliaren ikuspegi fundamentalistak hiru baldintza jartzen ditu apostolu izateko:
* Jesusek berak aukeratua izatea.
* Jesus pertsonalki ezagutzea.
* Jesusen piztueraren lekuko izatea. Definizio honek baditu bere zailtasunak. Izan ere, Juda Iskariotek ez zuen Jesus berpiztua ezagutu, nahiz eta Itun Berrian apostolu izena ematen zaion. Bestalde, Matiasek eta Paulok (azken hau "jentilen apostolua" izendatzen da Elizan) ez dakigu Jesusen ageriko bizitza jarraitu zuten edo ez. Itun Berrian beste zenbait kristau ere izendatzen dira apostolu: Bernabe, Timoteo, Silas, Tito, Androniko, Junias... Elizak apostolu izena eman die santu batzuei, besteak beste, Xabierko Frantziskori Indietako Apostolu izena ezarri zion. (eu)
- « Apôtre » est issu du grec ancien ἀπόστολος / apóstolos qui désigne couramment un « envoyé » chargé d'une mission, voire l'accomplissement de celle-ci ou les lettres la décrivant. Dans la Bible grecque des Septante, ce mot est appliqué à des personnes (1 R 14,6) ; il traduit l’hébreu shaliah, « envoyé plénipotentiaire ». Le Nouveau Testament emploie plusieurs fois le mot « apôtre ». Il s’applique à plusieurs catégories de personnes bien distinctes :
* les témoins de la Résurrection de Jésus, envoyés pour annoncer cet événement ;
* un des ministères de l’Église primitive ;
* deux fois dans les évangiles (Mt 10,2 et Lc 6,13) : le groupe des Douze choisis par Jésus, d'abord pour les envoyer (Mt 10, 5-42), enfin « pour être avec lui » et pour signifier symboliquement le peuple de la fin des temps (Mt 19, 28). Paul, qui ne fait pas partie des douze Apôtres, est surnommé l'« Apôtre » sans autre précision, ou encore l'« Apôtre des nations ». Dans la langue française courante, le mot désigne un des douze disciples de Jésus-Christ. Il s'applique aussi aux personnes qui enseignent et répandent une religion à la manière des apôtres de Jésus. Par extension, il qualifie aussi les propagateurs d'une doctrine, d'une opinion, d'une cause. (fr)
- Les douze Apôtres, ou, par ellipse les Douze, ou simplement les Apôtres, sont les douze disciples choisis par Jésus de Nazareth. Par ailleurs, selon la tradition chrétienne, Jésus a aussi distingué soixante-dix disciples, qui deviennent évêques d'une ville par la suite. Tous ces disciples prêchent la « bonne nouvelle », expression qui donnera naissance au mot « évangile », après la rédaction des textes dans les années 65-100. Paul de Tarse est considéré comme le « treizième apôtre » par la tradition chrétienne : il est qualifié d'« Apôtre des Gentils ». Les catholiques et les orthodoxes considèrent les évêques comme les successeurs des Apôtres, et accordent une importance particulière au fait que les évêques se situent dans la succession apostolique, c'est-à-dire que la tradition à laquelle ils se rattachent remonte aux apôtres dans la succession des personnes et des doctrines. (fr)
- Sa Chríostaíocht, tugtar an Dá Aspal Déag (nó an Dáréag Aspal, Sean-Ghréigis: ἀπόστολος apostolos, an té atá seolta mar theachtaire) ar na misinéirí a roghnaigh Íosa Críost chun an Eaglais Chríostaí a bhunú agus an Dea-scéala a scaipeadh. Go traidisiúnta, sin iad Peadar, Aindrias, Séamas Mór, Séamas Beag, Eoin, Pilib, Parthalán, Matha, Tomás, Tadáias, Síomón, agus . Ghlac Maitias áit Iúdás Isceiriót níos déanaí. (ga)
- Dalam eklesiologi dan teologi Kristen, rasul atau apostel, yang secara kolektif disebut para rasul atau rasul-rasul Yesus dan terkhusus merujuk pada Kedua Belas Rasul, adalah murid-murid utama Yesus, tokoh sentral dalam agama Kristen. Semasa Yesus hidup dan berkarya pada abad pertama Masehi, para rasul adalah pengikut-pengikut terdekatnya. Di kemudian hari, pengikut-pengikut terdekat ini menjadi narasumber utama Kabar Baik yang diwartakan Yesus. Meskipun tradisi Kristen kerap menyebutkan bahwa para rasul berjumlah dua belas orang, para penulis Injil mencatat orang yang sama dengan nama yang berbeda sehingga ada nama rasul yang disebut dalam satu Injil tetapi tidak terdapat dalam injil-injil lain. Peristiwa penetapan kedua belas rasul oleh Yesus diriwayatkan dalam ketiga Injil Sinoptik. Sesudah kebangkitannya, Yesus menyampaikan Amanat Agung kepada sebelas orang rasul (Yudas Iskariot sudah wafat kala itu), yakni amanat untuk mewartakan ajaran-ajarannya kepada segala bangsa. Peristiwa ini lazim disebut . Selain kedua belas rasul, Paulus dalam Gereja perdana juga kerap disebut rasul karena diajar dan diutus secara langsung oleh Kristus melalui suatu penglihatan dalam perjalanannya menuju kota Damaskus (Kisah Para Rasul 9:4–5). Paulus sendiri juga menyebut dirinya sebagai rasul untuk bangsa-bangsa bukan Yahudi Menurut sebuah tradisi Kristen Timur yang bersumber dari Injil Lukas, terdapat pula ketujuh puluh rasul (ketujuh puluh murid menurut denominasi Kristen lainnya) yang terlibat dalam karya pelayanan Yesus. Kurun waktu perkembangan agama Kristen semasa hidup para rasul disebut zaman apostolik. Pada abad pertama Masehi, para rasul membentuk jemaat-jemaat di seantero wilayah Kekaisaran Romawi, bahkan menurut tradisi Kristen, juga di kawasan-kawasan lain di Timur Tengah, Afrika, dan India. (in)
- 使徒（しと）は、狭義にはイエス・キリストの12人の高弟を指すが、それに近い弟子（パウロ、七十門徒など）にもこの語が用いられることがある。原義は、重要な役割を果たしたキリスト教の宣教者（「神から遣わされた者」）および、その宣教者の総称である。 原語のギリシア語は ἀπόστολος (apostolos) で、「遣わされた者」である。転じて「使者」「使節」をも指す。このギリシア語は、キリスト教文書以外にも出てくるものであるが、キリスト教文書の日本語訳の際だけ「使徒」という専門語を当てて訳すため、両者の単語間には齟齬がある。この点では、他の西洋語も、ギリシア語の形を踏襲しているものの、事情はさして変わらない（羅: apostolus、仏: apôtre、独: Apostel、英: apostleなど）。なお、「使徒」という訳語は、漢訳聖書から継いだものである。 また、イスラム教においては、ラスール（rasūl, رسول）という語が同じく「使者」の意であり、キリスト教の使徒と似た意味に用いられて、訳語として「apostle」や「使徒」があてられている。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 사도 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 12사도는 여기로 연결됩니다. 바위 기둥에 대해서는 12사도 바위 문서를 참고하십시오.)
사도(使徒)라는 말은 신약성경의 그리스어인 코이네 그리스어(이하 헬라어)의 '사신', '사절', '차사'를 의미하는 아포스톨로스(그리스어: ὁ ἀπόστολος)에서 유래하였다. 이 단어는 구약성경의 헬라어 번역본인 70인역을 번역하며 '파견된 자', '사자'라는 뜻의 히브리어 '샬리아'(히브리어: שלייה)의 번역 단어로 사용되었다. 기독교 형성 후 신약성경에서는 예수 그리스도의 중요한 12 제자들을 구분하여 칭하는 단어로 사용되기 시작했다. 라틴어로 성경을 번역하며 헬라어 단어를 라틴어식으로 음차하여 '아포스툴루스'(라틴어: apostulus)로 사용하였다. 기독교의 신약성경에서 사도의 자격은 성육신하여 역사인물로 살아간 예수 그리스도, 즉 역사적 예수를 만났고, 그분의 가르침을 배운 사람이기 때문에, 복음서에서는 예수의 직제자 12명을 사도라고 부른다. 하지만 가룟 유다(이스가리옷 유다)가 그리스도를 배반한 후 자살하여 사도직을 버리자, 사도들은 '예수께서 활동하실때 우리와 같이 있던 사람' 중 하나인 마티아에게 사도직의 부름을 주었다. 이후 성령강림주일에 탄생한 교회를 탄압하던 사울(회심 이후 바울로)이 예수 그리스도를 만났다고 말하여 자신의 사도로서의 권위를 주장하였다. 그래서 대다수의 기독교에서는 바울로를 넓은 의미에서의 사도로 인정하며, 그의 회심을 정교회와 천주교의 교회력에서 성 바오로 사도의 회심 축일로 기념한다. 흔히 사도는 12명으로 알려져 있지만, 마태/마태오 복음서와 마르코 복음서에서는 같고, 루카 복음서에서는 다르게 나타난다. 루가의 복음서에서는 마태오와 마르코에 나온 다대오 대신 야고보의 아들 유다를 사도로 기록한다. 이 야고보의 아들 유다는 루가복음서와 요한복음서에서 각각 언급되고, 사도행전에서도 언급되는 인물이다. 또한 사도는 그 의미로 인해 누가복음에 나오는, 예수의 지명으로 사명을 받은 70인의 사도를 지칭하기도 한다. (ko)
- De term apostel wordt in de christelijke traditie gebruikt voor iemand die door Jezus is uitgezonden om het evangelie te verspreiden. Marcus 3:14-15 zegt: "Hij stelde twaalf van hen aan als apostel; ze moesten hem vergezellen, en hij wilde hen ook uitzenden om het goede nieuws bekend te maken. Ze kregen de macht om demonen uit te drijven." (NBV) (nl)
- Gli apostoli di Gesù Cristo (dal greco ἀπόστολος, apóstolo: "inviato", "messaggero"), come descritto nel Nuovo Testamento, sono i discepoli costituiti da Gesù per dare continuità al messaggio della salvezza da lui proclamato. Egli ne scelse dodici come il numero delle tribù di Israele. Dopo il tradimento e la morte di Giuda Iscariota, il numero originario fu ristabilito prima della Pentecoste con l'elezione di Mattia. Oltre al gruppo dei dodici, Paolo di Tarso (Galati 2,8) è riconosciuto da tutti i cristiani un apostolo di Cristo (il tredicesimo); così come per la Chiesa cattolica lo è pure Barnaba. (it)
- Na tradição cristã, apóstolos (em grego: ἀπόστολος, transl.: apóstolos; lit. "aquele que é mandado em missão") são missionários, enviados por Jesus para pregar o Evangelho em todo o mundo antigo. Durante a vida e o ministério de Jesus no século I, os apóstolos foram seus seguidores mais próximos e se tornaram os principais pregadores da mensagem de seu evangelho. Segundo o Evangelho de Lucas, "Ele chamou para si os seus discípulos, e deles escolheu doze, a quem ele chamou de apóstolos" (Lucas 6:13). O fato de terem sido escolhidos 12 discípulos parece ter especial importância, pois alguns estudiosos interpretam como uma referência às 12 tribos de Israel. Vemos, entretanto, que, logo após a ressurreição de Jesus, outros homens foram comissionados (enviados) como apóstolos, cumprindo o poder que Jesus deixou à Sua Igreja de falar em Seu nome. São os primeiros presbíteros, ultrapassando o número inicial dos 12 apóstolos. O termo apóstolo é designado para um trabalho específico dentro da estrutura de cargos da igreja. Prioritariamente, este serviço seria o de expandir a mensagem do evangelho para novas localidades, organizando a vida cristã entre os fiéis. A função é responsável pela fundamentação de questões doutrinárias, em consonância com os ensinamentos de Deus. Um enviado, em missão proselitista. (pt)
- Kristendomens apostlar (av grekiska: Απόστολος, apostolos, "budbärare", "sändebud") var Jesu Kristi tolv lärjungar, utsända att omvända "alla folk", både judar och hedningar, till kristendomen. Även Paulus kom att bli känd som apostel. (sv)
- Двена́дцать апо́столов (греч. απόστολος — «посол, посланник») — двенадцать ближайших учеников Иисуса Христа (не следует путать с апостолами от семидесяти). Библейская книга Деяний святых апостолов сообщает, что двенадцатым апостолом после отпадения Иуды Искариота на его место был избран Матфий (Деян. 1:26). Согласно евангельскому повествованию, во время земной жизни Иисус Христос выбрал двенадцать ближайших учеников, которых называют «двенадцатью апостолами» или «апостолами от двенадцати». Сведения об их жизни известны из Писания: Евангелий и Деяний святых апостолов, которые входят в Новозаветный канон, а также из Священного Предания. (ru)
- Apostoł (gr. apostolos – wysłannik) – nazwa używana w Nowym Testamencie najczęściej na określenie najbliższych uczniów Jezusa Chrystusa powołanych przez niego osobiście i „wysłanych” do głoszenia jego nauk. Samo pojęcie występuje też w Nowym Testamencie na określenie innych osób. (pl)
- Дванадцять апостолів (грец. απόστολος — «посол, посланник») — дванадцять найближчих учнів Ісуса Христа (не слід плутати з апостолами від сімдесяти). Згідно з євангельським оповіданням, під час земного життя Ісус Христос вибрав дванадцять найближчих учнів, яких називають «дванадцятьма апостолами» або «апостолами від дванадцяти». Відомості про їх життя відомі з Євангелія та Дій святих апостолів, які входять в Новозавітний канон, а також із Священного Передання. (uk)
- Апо́стол (грец. απόστολος, «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав бродячих проповідників християнства. У Новому Завіті є два основні значення терміна «апостол». У найширшому, загальному розумінні, будь-яка людина, котра може бути посланою Богом через Церкву з певним завданням, незалежно від того, керуватиме вона чи ні (порівняйте Фил. 2:25), може підпадати під визначення терміна «апостол». Це широке значення походить від взаємозв'язку між іменником «апостол» та дієслова грецької мови «посилати». Проте в Новому Завіті значно ширше вживання слова «апостол» у вузькому конкретному значенні — коли йдеться лише про вибрану групу апостолів Христа. Слово, яке зазвичай перекладається як «апостол» (та його варіанти, вираженні іменниками та дієсловами), зустрічається 80 разів у грецькому Новому Завіті. Не менше, ніж у 73 з цих випадків, воно має спеціалізоване та обмежене значення слова. (uk)
- 使徒（古希臘語：ἀπόστολος；英語：apostle；羅馬天主教譯為宗徒）基督教名詞，是為某個特殊使命奉召被差派出去的門徒。原意是受差遣者、信差、使者。在基督教教義中，它可以指五重职份（使徒，先知，使徒性教师，牧师，宣教师）的一種职份，也可以指一種属灵恩賜。 在對觀福音書中，耶穌選定的十二門徒，也稱十二使徒，是最早被稱為使徒的人。在十二使徒之外，則是一个外邦人被从大数招回安提阿的使徒教会，在那里教导人一年后，最后被封为使徒的保羅。 使徒在早期基督教不明，在保羅書信中，經常以使徒來稱呼教會中的人，如巴拿巴、（Epaphroditus）。在《約翰福音》中，使徒與門徒沒有什麼不同，沒有特殊地位與描寫。因此這個稱呼可能可以被使用在教會中的任何成員身上，不限於十二使徒。但在《啟示錄》中，使徒特指耶穌的十二門徒，是教會的根基。 在西元一世紀，由耶穌直接門徒與再傳門徒所形成的早期基督教會，成為基督教歷史的開端。這段時期稱為使徒時代（Apostolic Age），這些使徒的門徒被稱為使徒教父，他們形成的教會被稱為（Apostolic Ecclesia）。 (zh)
- Апо́столы, ед. ч. апо́стол (др.-греч. ἀπόστολος «посол, посланник» ← ἀποστέλλω «посылать») — ближайшие ученики и последователи Иисуса Христа, проповедовавшие Евангелие и устрояющие Церковь. В узком смысле термин «апостол» относится к двенадцати непосредственным ученикам Христа (Мф. 10:2−4; Лк. 6:13−15); в более широком — также и к 70 ближайшим сподвижникам его Церкви, им избранным (Лк. 10:1−2), называемым также апостолами от семидесяти. Выделяют также апостольство апостола Павла как призванного к апостольскому служению уже после Вознесения Иисуса Христа (Деян. 22:11, Рим. 11:13). (ru)
|
| rdfs:comment
|
- الكلمة اليونانية المترجمة «رسول» في العهد الجديد هي «أبوستولوس» (ἀπόστολος) وهي مشتقة من الفعل أبوستِّلين (ἀποστέλλειν) بمعنى يرسل، فمعناها: «رسول مرسل، مبعوث» وقد استعملت الترجمة السبعينية للعهد القديم نفس الكلمة اليونانية لترجمة كلمة «أرسل». (ar)
- En la tradició cristiana, els apòstols, particularment els dotze apòstols (en grec απόστολος, apostolos, 'enviat' o 'emissari'), foren dotze homes jueus escollits d'entre els deixebles i enviats per Jesús de Natzaret a predicar l'evangeli als jueus, i després de la seva resurrecció als gentils arreu del món. El Nou Testament hi veu la continuïtat de l'aliança de Déu amb les dotze tribus d'Israel. (ca)
- Apoštol (z řec. ἀπόστολος apostolos poslaný) je v křesťanském chápání ten, koho Ježíš Kristus vyslal, aby hlásal evangelium. V užším slova smyslu se jím rozumí , které „ustanovil, aby byli s ním, aby je posílal kázat s mocí vyhánět zlé duchy“ (Mk 3,14-15). Podle učení katolické a pravoslavné církve je na dvanácti Ježíšových apoštolech (coby symbolu obnovy dvanácti izraelských kmenů) založena církev. Proto je pro tyto církve důležitá apoštolská posloupnost čili doslova fyzické pojítko mezi současnými biskupy a Dvanácti. (cs)
- La vorto apostolo indikas personon taskigitan rekte de Jesuo Kristo disvastigi la Evangelion. Laŭ la greka deveno απόστολος/apóstolos, ĝi signifas "mesaĝanto". Konkrete oni aplikas la vorton al la kernaj 12 disĉiploj kaj al Paŭlo, kiu ricevis la ordonon en vizio. El ili Judaso defalis kaj mortigis sin, kaj tiel ankaŭ perdis la titolon de apostolo. (eo)
- Ein Apostel (von altgriechisch ἀπόστολος apóstolos, deutsch ‚Gesandter, Sendbote‘) ist im Verständnis der Tradition des Christentums jemand, der von Jesus Christus direkt mit dem Auftrag der Verkündigung des Glaubens beauftragt wurde. Der Apostelbegriff ist innerhalb des Neuen Testaments in den Briefen des Paulus von Tarsus sowie im Lukasevangelium und in der Apostelgeschichte wichtig. (de)
- Sa Chríostaíocht, tugtar an Dá Aspal Déag (nó an Dáréag Aspal, Sean-Ghréigis: ἀπόστολος apostolos, an té atá seolta mar theachtaire) ar na misinéirí a roghnaigh Íosa Críost chun an Eaglais Chríostaí a bhunú agus an Dea-scéala a scaipeadh. Go traidisiúnta, sin iad Peadar, Aindrias, Séamas Mór, Séamas Beag, Eoin, Pilib, Parthalán, Matha, Tomás, Tadáias, Síomón, agus . Ghlac Maitias áit Iúdás Isceiriót níos déanaí. (ga)
- 使徒（しと）は、狭義にはイエス・キリストの12人の高弟を指すが、それに近い弟子（パウロ、七十門徒など）にもこの語が用いられることがある。原義は、重要な役割を果たしたキリスト教の宣教者（「神から遣わされた者」）および、その宣教者の総称である。 原語のギリシア語は ἀπόστολος (apostolos) で、「遣わされた者」である。転じて「使者」「使節」をも指す。このギリシア語は、キリスト教文書以外にも出てくるものであるが、キリスト教文書の日本語訳の際だけ「使徒」という専門語を当てて訳すため、両者の単語間には齟齬がある。この点では、他の西洋語も、ギリシア語の形を踏襲しているものの、事情はさして変わらない（羅: apostolus、仏: apôtre、独: Apostel、英: apostleなど）。なお、「使徒」という訳語は、漢訳聖書から継いだものである。 また、イスラム教においては、ラスール（rasūl, رسول）という語が同じく「使者」の意であり、キリスト教の使徒と似た意味に用いられて、訳語として「apostle」や「使徒」があてられている。 (ja)
- De term apostel wordt in de christelijke traditie gebruikt voor iemand die door Jezus is uitgezonden om het evangelie te verspreiden. Marcus 3:14-15 zegt: "Hij stelde twaalf van hen aan als apostel; ze moesten hem vergezellen, en hij wilde hen ook uitzenden om het goede nieuws bekend te maken. Ze kregen de macht om demonen uit te drijven." (NBV) (nl)
- Kristendomens apostlar (av grekiska: Απόστολος, apostolos, "budbärare", "sändebud") var Jesu Kristi tolv lärjungar, utsända att omvända "alla folk", både judar och hedningar, till kristendomen. Även Paulus kom att bli känd som apostel. (sv)
- Apostoł (gr. apostolos – wysłannik) – nazwa używana w Nowym Testamencie najczęściej na określenie najbliższych uczniów Jezusa Chrystusa powołanych przez niego osobiście i „wysłanych” do głoszenia jego nauk. Samo pojęcie występuje też w Nowym Testamencie na określenie innych osób. (pl)
- Дванадцять апостолів (грец. απόστολος — «посол, посланник») — дванадцять найближчих учнів Ісуса Христа (не слід плутати з апостолами від сімдесяти). Згідно з євангельським оповіданням, під час земного життя Ісус Христос вибрав дванадцять найближчих учнів, яких називають «дванадцятьма апостолами» або «апостолами від дванадцяти». Відомості про їх життя відомі з Євангелія та Дій святих апостолів, які входять в Новозавітний канон, а також із Священного Передання. (uk)
- 使徒（古希臘語：ἀπόστολος；英語：apostle；羅馬天主教譯為宗徒）基督教名詞，是為某個特殊使命奉召被差派出去的門徒。原意是受差遣者、信差、使者。在基督教教義中，它可以指五重职份（使徒，先知，使徒性教师，牧师，宣教师）的一種职份，也可以指一種属灵恩賜。 在對觀福音書中，耶穌選定的十二門徒，也稱十二使徒，是最早被稱為使徒的人。在十二使徒之外，則是一个外邦人被从大数招回安提阿的使徒教会，在那里教导人一年后，最后被封为使徒的保羅。 使徒在早期基督教不明，在保羅書信中，經常以使徒來稱呼教會中的人，如巴拿巴、（Epaphroditus）。在《約翰福音》中，使徒與門徒沒有什麼不同，沒有特殊地位與描寫。因此這個稱呼可能可以被使用在教會中的任何成員身上，不限於十二使徒。但在《啟示錄》中，使徒特指耶穌的十二門徒，是教會的根基。 在西元一世紀，由耶穌直接門徒與再傳門徒所形成的早期基督教會，成為基督教歷史的開端。這段時期稱為使徒時代（Apostolic Age），這些使徒的門徒被稱為使徒教父，他們形成的教會被稱為（Apostolic Ecclesia）。 (zh)
- Апо́столы, ед. ч. апо́стол (др.-греч. ἀπόστολος «посол, посланник» ← ἀποστέλλω «посылать») — ближайшие ученики и последователи Иисуса Христа, проповедовавшие Евангелие и устрояющие Церковь. В узком смысле термин «апостол» относится к двенадцати непосредственным ученикам Христа (Мф. 10:2−4; Лк. 6:13−15); в более широком — также и к 70 ближайшим сподвижникам его Церкви, им избранным (Лк. 10:1−2), называемым также апостолами от семидесяти. Выделяют также апостольство апостола Павла как призванного к апостольскому служению уже после Вознесения Иисуса Христа (Деян. 22:11, Рим. 11:13). (ru)
- في الديانة المسيحية، التلاميذ (باليونانيّة: μαθἡτἡς) هم كطلاب للمسيح خلال رسالته. رغم أن المصطلح قد يستعمل للدلالة على رسل المسيح الإثنا عشر، تم استخدامه في الاناجيل للدلالة على أعداد مختلفة من التلاميذ. في سفر أعمال الرسل، الرٌسل انفسهم لهم تلاميذ. كلمة «تلميذ» تٌستعمل ككلمة لتعريف الأشخاص الذين يطلبون التعلٌم من المسيحية. ومجمل الأمر، أن الكنيسة قامت بجهودهم؛ وبينما يرى الأرثوذكس والبروتستانت، أن التلاميذ متساوين في السلطة أو أن بطرس متقدم عليهم شرفيًا، يرى الكاثوليك أن لبطرس سلطة فعلية «كرأس للرسل» لا شرفيًا فقط استنادًا إلى مواضع منها. (ar)
- In Christian theology and ecclesiology, the apostles, particularly the Twelve Apostles (also known as the Twelve Disciples or simply the Twelve), were the primary disciples of Jesus according to the New Testament. During the life and ministry of Jesus in the 1st century AD, the apostles were his closest followers and became the primary teachers of the gospel message of Jesus. There is also an Eastern Christian tradition derived from the Gospel of Luke of there having been as many as seventy apostles during the time of Jesus' ministry. (en)
- Apostoluak Jesus Nazaretekoak Elizaren gidaritzan jarritako hamabi jarraitzaileak dira, kristautasunaren arabera. Izena bera antzinako grezieratik dator (ἀπόστολος (apostolos), euskaraz bidalia esan nahi du). Jesusek 12 hauek aukeratu zituen apostolu izateko:
* Petri
* Andres (aurrekoaren anaia)
* Jakue ( semea)
* Joan (aurrekoaren anaia)
* Filipe
* Bartolome
* Mateo
* Tomas
* Jakue Alfeorena
* Simon Zelotea
* Juda Tadeo
* Juda Iskariote. Bibliaren ikuspegi fundamentalistak hiru baldintza jartzen ditu apostolu izateko: (eu)
- Dalam eklesiologi dan teologi Kristen, rasul atau apostel, yang secara kolektif disebut para rasul atau rasul-rasul Yesus dan terkhusus merujuk pada Kedua Belas Rasul, adalah murid-murid utama Yesus, tokoh sentral dalam agama Kristen. Semasa Yesus hidup dan berkarya pada abad pertama Masehi, para rasul adalah pengikut-pengikut terdekatnya. Di kemudian hari, pengikut-pengikut terdekat ini menjadi narasumber utama Kabar Baik yang diwartakan Yesus. (in)
- Les douze Apôtres, ou, par ellipse les Douze, ou simplement les Apôtres, sont les douze disciples choisis par Jésus de Nazareth. Par ailleurs, selon la tradition chrétienne, Jésus a aussi distingué soixante-dix disciples, qui deviennent évêques d'une ville par la suite. Tous ces disciples prêchent la « bonne nouvelle », expression qui donnera naissance au mot « évangile », après la rédaction des textes dans les années 65-100. Paul de Tarse est considéré comme le « treizième apôtre » par la tradition chrétienne : il est qualifié d'« Apôtre des Gentils ». (fr)
- « Apôtre » est issu du grec ancien ἀπόστολος / apóstolos qui désigne couramment un « envoyé » chargé d'une mission, voire l'accomplissement de celle-ci ou les lettres la décrivant. Dans la Bible grecque des Septante, ce mot est appliqué à des personnes (1 R 14,6) ; il traduit l’hébreu shaliah, « envoyé plénipotentiaire ». Le Nouveau Testament emploie plusieurs fois le mot « apôtre ». Il s’applique à plusieurs catégories de personnes bien distinctes : Paul, qui ne fait pas partie des douze Apôtres, est surnommé l'« Apôtre » sans autre précision, ou encore l'« Apôtre des nations ». (fr)
- Gli apostoli di Gesù Cristo (dal greco ἀπόστολος, apóstolo: "inviato", "messaggero"), come descritto nel Nuovo Testamento, sono i discepoli costituiti da Gesù per dare continuità al messaggio della salvezza da lui proclamato. Egli ne scelse dodici come il numero delle tribù di Israele. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 사도 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 12사도는 여기로 연결됩니다. 바위 기둥에 대해서는 12사도 바위 문서를 참고하십시오.)
사도(使徒)라는 말은 신약성경의 그리스어인 코이네 그리스어(이하 헬라어)의 '사신', '사절', '차사'를 의미하는 아포스톨로스(그리스어: ὁ ἀπόστολος)에서 유래하였다. 이 단어는 구약성경의 헬라어 번역본인 70인역을 번역하며 '파견된 자', '사자'라는 뜻의 히브리어 '샬리아'(히브리어: שלייה)의 번역 단어로 사용되었다. 기독교 형성 후 신약성경에서는 예수 그리스도의 중요한 12 제자들을 구분하여 칭하는 단어로 사용되기 시작했다. 라틴어로 성경을 번역하며 헬라어 단어를 라틴어식으로 음차하여 '아포스툴루스'(라틴어: apostulus)로 사용하였다. 기독교의 신약성경에서 사도의 자격은 성육신하여 역사인물로 살아간 예수 그리스도, 즉 역사적 예수를 만났고, 그분의 가르침을 배운 사람이기 때문에, 복음서에서는 예수의 직제자 12명을 사도라고 부른다. (ko)
- Na tradição cristã, apóstolos (em grego: ἀπόστολος, transl.: apóstolos; lit. "aquele que é mandado em missão") são missionários, enviados por Jesus para pregar o Evangelho em todo o mundo antigo. Durante a vida e o ministério de Jesus no século I, os apóstolos foram seus seguidores mais próximos e se tornaram os principais pregadores da mensagem de seu evangelho. Um enviado, em missão proselitista. (pt)
- Двена́дцать апо́столов (греч. απόστολος — «посол, посланник») — двенадцать ближайших учеников Иисуса Христа (не следует путать с апостолами от семидесяти). Библейская книга Деяний святых апостолов сообщает, что двенадцатым апостолом после отпадения Иуды Искариота на его место был избран Матфий (Деян. 1:26). (ru)
- Апо́стол (грец. απόστολος, «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав бродячих проповідників християнства. У Новому Завіті є два основні значення терміна «апостол». У найширшому, загальному розумінні, будь-яка людина, котра може бути посланою Богом через Церкву з певним завданням, незалежно від того, керуватиме вона чи ні (порівняйте Фил. 2:25), може підпадати під визначення терміна «апостол». Це широке значення походить від взаємозв'язку між іменником «апостол» та дієслова грецької мови «посилати». (uk)
|
_-_James_Tissot.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_-_James_Tissot.jpg){kind=link}
