| dbo:abstract
|
- Giacomo da Lentini (ca. 1210 - ca. 1260) va ser un poeta d'Itàlia, de l'escola siciliana. Se sap molt poc de la seva vida. S'infereix d'alguna de les cançons que el seu ofici és el de notari a la cort de Frederic II del Sacre Imperi Romanogermànic a Sicília. En aquest sentit, un document de Messina de l'any 1240 conté la següent signatura: Jacobus de Lentino domini imperatoris notarius També Dante Alighieri es refereix a ell a La Divina Comèdia (Cant XXIV Purgatori, 56), com Il Notaro, i el considera un dels més importants representants de la poesia siciliana. La composició més famosa és No m'aggio posto in core. Se li atribueixen setze cançons i vint-i-dos sonets, que obeeixen, quant a mètrica, temàtica i estil, als cànons de la lírica occitana, uns dels principals creadors del sonet. (ca)
- جياكومو دا لينتيني (بالإيطالية: Giacomo da Lentini) والمعروف أيضاً باسم ياكوبو (إل) نوتارو (بالإيطالية: Jacopo (il) Notaro)، شاعر إيطالي من القرن الثالث عشر. كان شاعراً من كبار المدرسة الصقلية، كما كان كاتب العدل في بلاط الإمبراطور الروماني المقدس فريدريك الثاني. ينسب لجياكومو ابتداعه . (ar)
- Giacomo da Lentini (* um 1210 in Lentini; † um 1260) war italienischer Notar am Hofe Friedrichs II. in Palermo und bedeutendster Vertreter der Sizilianischen Dichterschule. Etwa vierzig Dichtungen von ihm sind überliefert. Als dem Haupt der "Scuola Siciliana" wird ihm die Erfindung des Sonetts um 1230 zugeschrieben. In seinen Gedichten nennt er sich selbst "il notaro" (der Notar). So findet er auch Eingang in Dantes Göttliche Komödie, wo er im 24. Gesang des Purgatoriums erwähnt wird (Vers 55–57): „«O frate, issa vegg'io», diss'elli, «il nodo/ che 'l Notaro e Guittone e me ritenne/ di qua dal dolce stil novo ch'i' odo! ...»“ „«O Bruder», sprach er, «jetzt seh ich den Knoten,/ der den Notar und Guitton und mich entfernt hielt/ vom neuen süßen Stil, den ich vernehme. ...»“ (de)
- Ο Τζάκομο ντα Λεντίνι (Giacomo da Lentini), γνωστός και ως Τζάκοπο (ιλ) Νοτάρο (Jacopo il Notaro), ήταν Ιταλός ποιητής που έζησε τον 13ο αιώνα. Υπήρξε ένας από τους κυριότερους ποιητές της λεγόμενης . Διετέλεσε γραμματικός («νοτάριος») στην αυλή του Αυτοκράτορα Φρειδερίκου Β΄ της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας του Γερμανικού `Εθνους και βασιλιά της Σικελίας. Ο Τζάκομο ντα Λεντίνι είναι κυρίως γνωστός ως ο άνθρωπος στον οποίο αποδίδεται η εφεύρεση ενός νέου ποιητικού είδους, του σονέτου. Η ποίησή του γράφηκε στη λογοτεχνική σικελική γλώσσα, αλλά διασώζεται μόνο στη μετάφρασή της στην τοσκανική γλώσσα. Αποτελεί μία προσαρμογή στην ιταλική των ποιημάτων των μεσαιωνικών τροβαδούρων και έχει ως θέμα της τον ευγενή, ιπποτικό έρωτα. Ο ντα Λεντίνι, όπως και άλλοι ποιητές της εποχής του, αλληλογραφούσε συχνά με άλλους ποιητές, κυκλοφορώντας ποιήματα σε χειρόγραφα και σχολιάζοντας άλλα. Από τους κυριότερους αλληλογράφους του ήταν ο . Κάποια από τα σονέτα του παράχθηκαν σε tenzone, μία συνεργατική μορφής ποιητικής δημιουργίας, στην οποία ένας ποιητής έγραφε ένα σονέτο και ένας άλλος του απαντούσε με ένα άλλο σονέτο. Ο ντα Λεντίνι συνεργαζόταν με αυτό τον τρόπο με τον Αββά του Τίβολι. (el)
- Jakobo el Lentini (itale Giacomo aŭ Jacopo; Lentini ĉirkaŭ 1210 - Lentini ĉirkaŭ 1260) estis sicilia poeto. (eo)
- Giacomo da Lentini, also known as Jacopo da Lentini or with the appellative Il Notaro, was an Italian poet of the 13th century. He was a senior poet of the Sicilian School and was a notary at the court of the Holy Roman Emperor Frederick II. Giacomo is credited with the invention of the sonnet. His poetry was originally written in literary Sicilian, though it only survives in Tuscan. Although some scholars believe that da Lentini's Italian poetry about courtly love was an adaptation of the Provençal poetry of the troubadours, William Baer argues that the first eight lines of the earliest Sicilian sonnets, rhymed ABABABAB, are identical to the eight-line Sicilian folksong stanza known as the Strambotto. Therefore, da Lentini, or whoever else invented the form, added two tercets to the Strambotto in order to create the 14-line Sicilian sonnet. As with other poets of the time, he corresponded often with fellow poets, circulating poems in manuscript and commenting on others; one of his main correspondents was Pier della Vigna. Some of his sonnets were produced in tenzone, a collaborative form of poetry writing in which one poet would write a sonnet and another would respond, likewise in a sonnet; da Lentini cooperated in this manner with the Abbot of Tivoli. (en)
- Giacomo da Lentini (ca. 1210 - ca. 1260) fue un poeta de Italia, de la Escuela siciliana. (es)
- Giacomo da Lentini ou Jacopo da Lentini, connu également sous le surnom Il Notaro (le notaire), est un poète et notaire italien du XIIIe siècle (né à Lentini c. 1210 et mort c. 1260). Il est le fondateur de l’École sicilienne. (fr)
- Giacomo da Lentini, conosciuto come Iacopo da Lentini, Jacopo da Lentini o "Il Notaro" (Lentini, 1210 circa – Lentini, 1260 circa), è stato un poeta e notaio italiano.Tra i principali esponenti della Scuola siciliana, è considerato l'ideatore del sonetto. (it)
- Джакомо Лентини (итал. Giacomo da Lentini или Jacopo (il) Notaro; ок. 1210 — ок. 1260) — итальянский поэт. Документы 1233 и 1240 годов называют его придворным нотариусом (отсюда прозвище «Нотарий») и королевским посланником. В апреле 1240 года он был назначен комендантом форта . Его не раз упоминал Данте Алигьери в «Божественной Комедии» и в трактате «О народном красноречии», считая создателем поэтической формы — сонета. Эта поэтическая форма использовалась поэтами сицилийской школы — Фридрихом II Гогенштауфеном, Пьетро делла Винья, Джакомо Мостаччи, Ринальдо IV Риматоре (Рифмач) д’Аквино, Маццео ди Рикко и . Некоторые строфы Джакомо Лентини послужили образцом для сонетов Данте к Беатриче: Желание любви частоУдесятеряет силу ума и какСтрах опасности заставляет действовать;Не обойду это молчаниемИ скажу многим людям:Не жалею колеблющихся.Я обхожу молчанием, что живу в печали,Любовь я удесятерилДля местиИ размышления по-римскиВредны, ибо скрытны,Любой бы сказал:«Остерегайтесь его».И я это говорю, хоть и боюсьБыть слишком неприятным,Стараясь служить вам, искренняя женщина;Мы два сердца соединили в союзе:Боялся я лица Амор, ведущего меня. (ru)
- Iacopo (Giacomo) da Lentini zwany też Il Notaro (zm. przed 1250) – poeta włoski tworzący w XIII wieku, główny przedstawiciel szkoły sycylijskiej, uważany za twórcę formy sonetu. Iacopo da Lentini był notariuszem na dworze cesarza Fryderyka II Hohenstaufa i z inspiracji cesarskiej organizatorem ruchu literackiego mającego na celu przeszczepienie na grunt języka sycylijskiego dokonań poezji prowansalskiej, znanego w historii literatury jako szkoła sycylijska. Kilkakrotnie wzmiankowany w dokumentach z lat 1233-1240, zmarł przed 1250 rokiem. Z jego twórczości zachowało się około 30 utworów. Obejmuje ona różne gatunki i style: od podniosłych kancon (Troppo son dimnorato – Zbyt długo pozostawałem lub Madonna, dir vo voglio – Pani, rzec wam chcę) poprzez sonety i utrzymane w szybkim rytmie kanconetty (Maravigliosamente amor mi distringe – Cudownie miłość nade mną panuje) po dialogi (Dolce cominciamento – Słodkie początki) i descort (Dal cor mi vene – Z serca przychodzi). Daje w nich dowód, zarówno doskonałej znajomości rzemiosła poetyckiego, jak i umiejętności posługiwania się motywami zaczerpniętymi z poezji trubadurów. Chętnie sięga po ironię i charakterystyczne metafory nawiązujące do bestiariuszy i lapidariów, co być może stanowi wynik zainteresowania dworu Fryderyka II naukami przyrodniczymi. Świadomie eliminuje natomiast ze swej poezji treści polityczne, jak i obrazy życia codziennego. Dzięki pozostawionym utworom przypominającym budową strukturę sonetu jest uważany za twórcę tego gatunku. Twórczość Iacopa da Lentini wyznacza też krąg zainteresowań poetów szkoły sycylijskiej. Jej główną tematyką jest miłość rodząca się pod wpływem widoku pięknej kobiety i prowadząca do serca. Pisze: Miłość to z serca zrodzone pragnienie / kiedy rozkoszy obfitość doznaje: / oczu jest sprawą jego narodzenie / potem mu serce pożywienie daje. Związek pomiędzy wrażeniami sensualnymi a miłością noszoną w sercu podkreśla poeta i na innym miejscu: W niezwykły sposób / zniewala mnie miłość / [...] w sercu, o piękna / noszę twoją postać. Chciałby trafić do raju w towarzystwie swej damy "jasnookiej, pięknolicej". Bez niej nie może zaznać szczęścia, gdy z nią rozmawia zdaje mu się, że umiera i jako król wkracza do raju kochanków. (pl)
- Giacomo da Lentini, também conhecido como Jacopo (il) Notaro, foi um poeta italiano do século XIII. Ele era um poeta sênior da escola siciliana e foi um notário na corte do Sacro Imperador Romano Frederico II. Giacomo é creditado pela invenção do soneto. Sua poesia foi originalmente escrita em siciliano literário, embora só sobreviva na Toscana. Sua poesia, que foi uma adaptação ao italiano da poesia provençal dos trovadores, diz respeito ao amor cortês e cavalheiresco. Como com outros poetas da época, ele se correspondia frequentemente com outros poetas, circulando poemas manuscritos e comentando outros; um de seus principais correspondentes era Pier della Vigna. Alguns de seus sonetos foram produzidos em tenzone, uma forma colaborativa de escrita poética em que um poeta escreveria um soneto e outro responderia, igualmente em um soneto; da Lentini cooperou dessa maneira com o . (pt)
- Джа́комо да Ленті́ні (також відомий як Якопо да Лентіні) — найголовніший поет Сицилійської школи і нотаріус у суді Священного Римського Імператора Фрідріха II. Да Лентіні був дуже знаменитий протягом свого життя, але його також визнавали як майстра поети наступного покоління, зокрема Данте, що увічнив його пам'ять у своїй «Божественній комедії» (Purgatorio XXIV, 55-57). Джакомо традиційно вважають винахідником сонета, тому що його твори цією віршовою формою залишаються найранішими з нині відомих. Він пристосував теми, стиль і мову провансальської поезії до італійської мови, додаючи туди власні аристократичні виняткові смаки. Всі його твори, що збереглися дотепер — 40 ліричних віршів, зокрема сонети, канцони і тенцони (поетичні дебати). Жоден з його творів не залишився на оригінальному , тільки в тосканських копіях. (uk)
- 贾科莫·达·伦蒂尼（義大利語：Jacopo da Lentini、Giacomo da Lentini 或 Giàcumu da Lintini），是13世纪意大利诗人。他是的资深诗人，神圣罗马帝国腓特烈二世时期的一名公证员。他还是一名十四行诗诗人。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- جياكومو دا لينتيني (بالإيطالية: Giacomo da Lentini) والمعروف أيضاً باسم ياكوبو (إل) نوتارو (بالإيطالية: Jacopo (il) Notaro)، شاعر إيطالي من القرن الثالث عشر. كان شاعراً من كبار المدرسة الصقلية، كما كان كاتب العدل في بلاط الإمبراطور الروماني المقدس فريدريك الثاني. ينسب لجياكومو ابتداعه . (ar)
- Jakobo el Lentini (itale Giacomo aŭ Jacopo; Lentini ĉirkaŭ 1210 - Lentini ĉirkaŭ 1260) estis sicilia poeto. (eo)
- Giacomo da Lentini (ca. 1210 - ca. 1260) fue un poeta de Italia, de la Escuela siciliana. (es)
- Giacomo da Lentini ou Jacopo da Lentini, connu également sous le surnom Il Notaro (le notaire), est un poète et notaire italien du XIIIe siècle (né à Lentini c. 1210 et mort c. 1260). Il est le fondateur de l’École sicilienne. (fr)
- Giacomo da Lentini, conosciuto come Iacopo da Lentini, Jacopo da Lentini o "Il Notaro" (Lentini, 1210 circa – Lentini, 1260 circa), è stato un poeta e notaio italiano.Tra i principali esponenti della Scuola siciliana, è considerato l'ideatore del sonetto. (it)
- 贾科莫·达·伦蒂尼（義大利語：Jacopo da Lentini、Giacomo da Lentini 或 Giàcumu da Lintini），是13世纪意大利诗人。他是的资深诗人，神圣罗马帝国腓特烈二世时期的一名公证员。他还是一名十四行诗诗人。 (zh)
- Giacomo da Lentini (ca. 1210 - ca. 1260) va ser un poeta d'Itàlia, de l'escola siciliana. Se sap molt poc de la seva vida. S'infereix d'alguna de les cançons que el seu ofici és el de notari a la cort de Frederic II del Sacre Imperi Romanogermànic a Sicília. En aquest sentit, un document de Messina de l'any 1240 conté la següent signatura: Jacobus de Lentino domini imperatoris notarius També Dante Alighieri es refereix a ell a La Divina Comèdia (Cant XXIV Purgatori, 56), com Il Notaro, i el considera un dels més importants representants de la poesia siciliana. (ca)
- Giacomo da Lentini (* um 1210 in Lentini; † um 1260) war italienischer Notar am Hofe Friedrichs II. in Palermo und bedeutendster Vertreter der Sizilianischen Dichterschule. Etwa vierzig Dichtungen von ihm sind überliefert. Als dem Haupt der "Scuola Siciliana" wird ihm die Erfindung des Sonetts um 1230 zugeschrieben. In seinen Gedichten nennt er sich selbst "il notaro" (der Notar). So findet er auch Eingang in Dantes Göttliche Komödie, wo er im 24. Gesang des Purgatoriums erwähnt wird (Vers 55–57): (de)
- Ο Τζάκομο ντα Λεντίνι (Giacomo da Lentini), γνωστός και ως Τζάκοπο (ιλ) Νοτάρο (Jacopo il Notaro), ήταν Ιταλός ποιητής που έζησε τον 13ο αιώνα. Υπήρξε ένας από τους κυριότερους ποιητές της λεγόμενης . Διετέλεσε γραμματικός («νοτάριος») στην αυλή του Αυτοκράτορα Φρειδερίκου Β΄ της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας του Γερμανικού `Εθνους και βασιλιά της Σικελίας. Ο Τζάκομο ντα Λεντίνι είναι κυρίως γνωστός ως ο άνθρωπος στον οποίο αποδίδεται η εφεύρεση ενός νέου ποιητικού είδους, του σονέτου. (el)
- Giacomo da Lentini, also known as Jacopo da Lentini or with the appellative Il Notaro, was an Italian poet of the 13th century. He was a senior poet of the Sicilian School and was a notary at the court of the Holy Roman Emperor Frederick II. Giacomo is credited with the invention of the sonnet. His poetry was originally written in literary Sicilian, though it only survives in Tuscan. (en)
- Iacopo (Giacomo) da Lentini zwany też Il Notaro (zm. przed 1250) – poeta włoski tworzący w XIII wieku, główny przedstawiciel szkoły sycylijskiej, uważany za twórcę formy sonetu. Iacopo da Lentini był notariuszem na dworze cesarza Fryderyka II Hohenstaufa i z inspiracji cesarskiej organizatorem ruchu literackiego mającego na celu przeszczepienie na grunt języka sycylijskiego dokonań poezji prowansalskiej, znanego w historii literatury jako szkoła sycylijska. Kilkakrotnie wzmiankowany w dokumentach z lat 1233-1240, zmarł przed 1250 rokiem. (pl)
- Giacomo da Lentini, também conhecido como Jacopo (il) Notaro, foi um poeta italiano do século XIII. Ele era um poeta sênior da escola siciliana e foi um notário na corte do Sacro Imperador Romano Frederico II. Giacomo é creditado pela invenção do soneto. (pt)
- Джакомо Лентини (итал. Giacomo da Lentini или Jacopo (il) Notaro; ок. 1210 — ок. 1260) — итальянский поэт. Документы 1233 и 1240 годов называют его придворным нотариусом (отсюда прозвище «Нотарий») и королевским посланником. В апреле 1240 года он был назначен комендантом форта . Его не раз упоминал Данте Алигьери в «Божественной Комедии» и в трактате «О народном красноречии», считая создателем поэтической формы — сонета. Эта поэтическая форма использовалась поэтами сицилийской школы — Фридрихом II Гогенштауфеном, Пьетро делла Винья, Джакомо Мостаччи, Ринальдо IV Риматоре (Рифмач) д’Аквино, Маццео ди Рикко и . Некоторые строфы Джакомо Лентини послужили образцом для сонетов Данте к Беатриче: (ru)
- Джа́комо да Ленті́ні (також відомий як Якопо да Лентіні) — найголовніший поет Сицилійської школи і нотаріус у суді Священного Римського Імператора Фрідріха II. Да Лентіні був дуже знаменитий протягом свого життя, але його також визнавали як майстра поети наступного покоління, зокрема Данте, що увічнив його пам'ять у своїй «Божественній комедії» (Purgatorio XXIV, 55-57). (uk)
|
