| dbo:abstract
|
- التمثل الجيني (بالإنجليزية: Genetic assimilation) هو سيرورة فيها النمط الظاهري الذي نشأ كنتيجة لظرف بيئي، كالتعرض لماسخ، يصبح مشفراً جينياً عن طريق الاصطفاء الاصطناعي أو الاصطفاء الطبيعي. ولكن هذا لا يتطلب وراثة سمات مكتسبة، مع أنَّ الوراثة اللاجينية قد تؤثر على النتيجة. التمثل الجيني هو مجرد وسيلة لتخطي الحاجز عن الاصطفاء الذي تفرضه المتانة الجينية. (ar)
- Genetische Assimilation ist ein von Conrad Hal Waddington 1953 erstmals verwendeter Begriff in der Evolutionsbiologie. Gemeint ist „die genetische Fixierung einer adaptiven plastischen Antwort im Genom“. Nimmt die phänotypische Plastizität ab, spricht Gilbert von genetischer Assimilation, nimmt sie zu, von genetischer Akkommodation. Der genetischen Assimilation geht die phänotypische Variation in der Entwicklung (Ontogenese) voraus. Dieser folgt epigenetische Assimilation, dann die genetische Assimilation. Im Zusammenhang mit der Entstehung von phänotypischen Innovationen sprechen Müller/Newman sinngemäß davon, dass die Vorgänge als mehrfach zu durchlaufende Prozesskette verstanden werden müssen: "Genetische Integration stabilisiert und bestimmt zunehmend den generativen Prozess, der in einem immer engeren Mapping zwischen Genotyp und Phänotyp resultiert" Vertreter der Erweiterten Synthese der Evolutionstheorie sehen Waddingtons Genetische Assimilation als Vorläufer ihrer eigenen Theorien, und sehen auch Iwan Iwanowitsch Schmalhausen als frühen Vertreter der genetischen Assimilation. (de)
- Genetic assimilation is a process described by Conrad H. Waddington by which a phenotype originally produced in response to an environmental condition, such as exposure to a teratogen, later becomes genetically encoded via artificial selection or natural selection. Despite superficial appearances, this does not require the (Lamarckian) inheritance of acquired characters, although epigenetic inheritance could potentially influence the result. Waddington stated that genetic assimilation overcomes the barrier to selection imposed by what he called canalization of developmental pathways; he supposed that the organism's genetics evolved to ensure that development proceeded in a certain way regardless of normal environmental variations. The classic example of genetic assimilation was a pair of experiments in 1942 and 1953 by Waddington. He exposed Drosophila fruit fly embryos to ether, producing an extreme change in their phenotype: they developed a double thorax, resembling the effect of the bithorax gene. This is called a homeotic change. Flies which developed halteres (the modified hindwings of true flies, used for balance) with wing-like characteristics were chosen for breeding for 20 generations, by which point the phenotype could be seen without other treatment. Waddington's explanation has been controversial, and has been accused of being Lamarckian. More recent evidence appears to confirm the existence of genetic assimilation in evolution; in yeast, when a stop codon is lost by mutation, the reading frame is preserved much more often than would be expected. (en)
- L’assimilation génétique est un processus par lequel un phénotype (état de caractère observable), originellement induit en réponse à des conditions environnementales particulières, devient encodé, après plusieurs générations, dans le génome (le génotype) par sélection naturelle ou sélection artificielle. Le nouveau phénotype, apparu en réponse à un signal environnemental, devient « constitutif », c’est-à-dire qu’il apparaît sans l’influence préalable du déclencheur initial. Cette théorie évolutionnaire a été proposée en 1953 par le biologiste du développement et généticien Conrad Hal Waddington. En d’autres termes, le phénotype devient assimilé dans la séquence d'ADN lorsqu’il atteint le seuil où il devient indépendant de l'influence de la condition originale l'ayant créé. Malgré les apparences, ce processus n’est pas lamarckien ; c’est-à-dire qu’il ne prouve pas l’hérédité des caractères acquis proposée par Lamarck. La théorie de Lamarck propose en effet que des individus, au cours de leur vie, s’adaptent à leur environnement et que ces adaptations acquises deviennent héréditaires. Ce que Waddington propose pour sa part, c’est qu’il existe des génotypes plus sensibles que d’autres à changer de trajectoire développementale en réponse à certaines conditions environnementales. Cette sensibilité reflète une plus faible résistance aux mutagènes, ce qui entraîne un taux de mutations au niveau du génome plus élevé que la normale. Cette sensibilité, à long terme, peut devenir héréditaire. Cependant, il est à remarquer que ces caractères acquis devenus héréditaires sont le fruit de perturbations environnementales au moment du développement et non pendant la vie adulte de l’organisme. C’est donc seulement à ce moment qu’un caractère « acquis » pourrait devenir héréditaire et que l’assimilation génétique pourrait survenir. (fr)
- Генетична асиміляція – це феномен, який вперше був описаний Конрадом Уоддінгтоном. Цей феномен було відкрито на серії експериментів на дрозофілах. В цих експериментах штучно викликаний екологічний стрес викликав пластичні фенотипові зміни у дрозофіл, але через декілька поколінь, ті самі фенотипові зміни почали проявлятись вже без відповідного впливу екологічного стресу. Власне, сам механізм того, як обумовленні екологією зміни стають генетично закріпленими генетично. Можна припустити, що ключем до розуміння механізмів генетичної асиміляції є епігенетика. Детальний аналіз показав, що генетична асиміляція – процес в якому епігенетично індуковані фенотипові зміни поступово і статистично замінюються багатьма незначних генетичних мутацій через природній добір1. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- التمثل الجيني (بالإنجليزية: Genetic assimilation) هو سيرورة فيها النمط الظاهري الذي نشأ كنتيجة لظرف بيئي، كالتعرض لماسخ، يصبح مشفراً جينياً عن طريق الاصطفاء الاصطناعي أو الاصطفاء الطبيعي. ولكن هذا لا يتطلب وراثة سمات مكتسبة، مع أنَّ الوراثة اللاجينية قد تؤثر على النتيجة. التمثل الجيني هو مجرد وسيلة لتخطي الحاجز عن الاصطفاء الذي تفرضه المتانة الجينية. (ar)
- Генетична асиміляція – це феномен, який вперше був описаний Конрадом Уоддінгтоном. Цей феномен було відкрито на серії експериментів на дрозофілах. В цих експериментах штучно викликаний екологічний стрес викликав пластичні фенотипові зміни у дрозофіл, але через декілька поколінь, ті самі фенотипові зміни почали проявлятись вже без відповідного впливу екологічного стресу. Власне, сам механізм того, як обумовленні екологією зміни стають генетично закріпленими генетично. Можна припустити, що ключем до розуміння механізмів генетичної асиміляції є епігенетика. Детальний аналіз показав, що генетична асиміляція – процес в якому епігенетично індуковані фенотипові зміни поступово і статистично замінюються багатьма незначних генетичних мутацій через природній добір1. (uk)
- Genetische Assimilation ist ein von Conrad Hal Waddington 1953 erstmals verwendeter Begriff in der Evolutionsbiologie. Gemeint ist „die genetische Fixierung einer adaptiven plastischen Antwort im Genom“. Nimmt die phänotypische Plastizität ab, spricht Gilbert von genetischer Assimilation, nimmt sie zu, von genetischer Akkommodation. Vertreter der Erweiterten Synthese der Evolutionstheorie sehen Waddingtons Genetische Assimilation als Vorläufer ihrer eigenen Theorien, und sehen auch Iwan Iwanowitsch Schmalhausen als frühen Vertreter der genetischen Assimilation. (de)
- Genetic assimilation is a process described by Conrad H. Waddington by which a phenotype originally produced in response to an environmental condition, such as exposure to a teratogen, later becomes genetically encoded via artificial selection or natural selection. Despite superficial appearances, this does not require the (Lamarckian) inheritance of acquired characters, although epigenetic inheritance could potentially influence the result. Waddington stated that genetic assimilation overcomes the barrier to selection imposed by what he called canalization of developmental pathways; he supposed that the organism's genetics evolved to ensure that development proceeded in a certain way regardless of normal environmental variations. (en)
- L’assimilation génétique est un processus par lequel un phénotype (état de caractère observable), originellement induit en réponse à des conditions environnementales particulières, devient encodé, après plusieurs générations, dans le génome (le génotype) par sélection naturelle ou sélection artificielle. Le nouveau phénotype, apparu en réponse à un signal environnemental, devient « constitutif », c’est-à-dire qu’il apparaît sans l’influence préalable du déclencheur initial. Cette théorie évolutionnaire a été proposée en 1953 par le biologiste du développement et généticien Conrad Hal Waddington. (fr)
|
