| dbo:abstract
|
- Secco (al secco ital. – „na sucho“) je způsob malby na suchou omítku. Jako podklad slouží hlazená omítka upravená přírodní kaolinovou hlinkou (bolus), na kterou jsou nanášeny temperové vaječné barvy smíšené se lněným olejem. Je méně trvanlivá než freska, ale její výhodou je možnost pracovat na větší ploše nebo za nepříznivých technických podmínek bez nebezpečí, že omítka zaschne. Používala se zejména v antické, středověké a renesanční malbě. Touto technikou jsou zhotoveny např. románské malby v rotundě svaté Kateřiny ve Znojmě. V období baroka byl jako podklad pro šerosvitnou malbu užíván červenohnědý bolus. (cs)
- La sekpentraĵo estas tia murpentraĵo, kiun oni pentras sur sekan muron. La origina itala vorto estas "secco" (=sur sekan muron). (eo)
- Die Seccomalerei (auch Sekkomalerei oder Trockenmalerei) von italienisch a secco (aufs Trockene) ist eine Technik der Wandmalerei. Im Gegensatz zum Malen affresco wird dabei nicht auf den frischen, noch feuchten Kalkputz, sondern auf den bereits trockenen Putz oder auf das trockene Mauerwerk gemalt. Zu den Seccotechniken gehören die Leim-, die Kasein-, die Emulsions- sowie die Öl- und Harzmalerei. Im deutschen Sprachraum werden umgangssprachlich häufig alle Wandmalereien als Fresken bezeichnet, ohne Bezug auf die Herstellungsweise. Im Mittelalter fanden vor allem Kalk-, Kasein- und Temperafarben Verwendung, später auch Öl- und Silikatfarben. Kalk- und Kaseinfarben verlangen keine Vorbehandlung des Verputzes, wie das bei anderen Techniken erforderlich ist. In der kunstgeschichtlichen Epoche der Romanik wurde am häufigsten in dieser Technik gearbeitet. Seccomalereien sind im Gegensatz zu den auf feuchten Putz gemalten Fresken weniger haltbar, da sie sich nicht in solch hohem Maße mit dem Untergrund verbinden. Ein berühmtes Beispiel eines schwer beschädigten Secco-Gemäldes ist „Das Abendmahl“ des Leonardo da Vinci im Refektorium des Dominikanerklosters Santa Maria delle Grazie in Mailand (15. Jahrhundert). Außerhalb Europas finden sich Seccomalereien z. B. in Asien als tibetisch-buddhistische Wandmalereien. (de)
- Fresco-secco (or a secco or fresco finto) is a wall painting technique where pigments mixed with an organic binder and/or lime are applied onto a dry plaster. The paints used can e.g. be casein paint, tempera, oil paint, silicate mineral paint. If the pigments are mixed with lime water or lime milk and applied to a dry plaster the technique is called lime secco painting. The secco technique contrasts with the fresco technique, where the painting is executed on a layer of wet plaster. Because the pigments do not become part of the wall, as in buon fresco, fresco-secco paintings are less durable. The colors may flake off the painting as time goes by, but this technique has the advantages of a longer working time and retouchability. In Italy, fresco technique was reintroduced around 1300 and led to an increase in the general quality of mural painting. This technological change coincided with the realistic turn in Western art and the changing liturgical use of murals. The treatise Silparatna by Kumaradeva (8th century) gives an account of the fresco-secco painting technology in detail. According to this text, a picture should be painted with appropriate colours, along with proper forms and sentiments (rasas), and moods and actions (bhavas). White, yellow, red, black and terre verte are pointed out in the text as pure colors. Different shades were also prepared from these original colors. Five types of brushes with various shapes and size (flat, long, medium, etc.) made of animal hair and grass fibre are also recommended.Specialist painter and decorators still use this technique to great effect in the world of interior design e.g. faux marble. (en)
- Al secco – technika malarska polegająca na pokrywaniu suchego tynku (w przeciwieństwie do fresku) farbami zmieszanymi z wodą. Nazwa pochodzi z języka włoskiego, w którym oznacza właśnie "na sucho". Technikę tę stosowano od starożytności do XV wieku. Jako spoiwa używa się mleka wapiennego, także kazeiny, kleju, oleju, tempery, wosku i żywic, stosując bądź nowoczesne . W XV wieku wyparła ją technika al fresco (fresk), która pozwalała na uzyskanie większej intensywności barw oraz trwałości malowidła. W XIX wieku często stosowano technikę mieszaną: fresk i al secco. (pl)
- Al secco-målning, eller seccoteknik, är muralmålning utförd på kalkputs som först har fått härda, eller torka. Termen al secco kommer från italienskan och direktöversätts till "på det torra". Kallas även a secco. Dess motsats är al fresco, eller freskoteknik, där underlaget är en färsk och fortfarande fuktig puts. I båda fallen rör det sig om puts som härdar genom så kallad karbonatisering av släckt kalk (kalciumhydroxid) till kalciumkarbonat. (sv)
- Альсе́кко, или асекко, или а секко (от итал. al secco, или a secco, — «по сухому»), — настенная живопись, выполняемая, в отличие от фрески, по твёрдой, высохшей штукатурке, вторично увлажнённой. Используются краски, растёртые на растительном клее, яйце или смешанные с известью. Альсекко даёт выигрыш в темпе, позволяя расписывать за рабочий день бо́льшую площадь поверхности, чем при фресковой живописи, но является не столь долговечной техникой. Техника альсекко сложилась в средневековой живописи наряду с фреской и была особенно распространена в Европе в XVII—XVIII веках. Альсекко также называют казеиновую и силикатную живопись по просохшей штукатурке. Её применяют для выполнения работ как на внутренних, так и на внешних поверхностях зданий. Техника допускает последующие поправки темперой и промывку чистой водой. (ru)
- Альсекко, асекко, а секко (від італ. al secco або італ. a secco — по сухому) — настінний живопис, який виконується, на відміну від фрески, по твердій, сухій штукатурці, повторно зволоженій. Використовуються фарби, розтерті на рослинному клеї, яйці або змішані з вапном. Альсекко дає виграш в темпі, дозволяючи розписувати за робочий день велику площу поверхні, ніж при фрескового живопису, але є не настільки довговічною технікою. Техніка альсекко склалася в середньовічнму живописі поряд з фрескою та була особливо поширена в Європі в XVII–XVIII століттях. Альсекко також називають казеїновий та по просохлій штукатурці. Застосовується для виконання робіт як на внутрішніх, так і на зовнішніх поверхнях будинків. Техніка допускає подальші поправки темперою та промивання чистою водою. Оскільки пігменти не стають частиною стіни, як у буон фресці, картини фреско-секко менш довговічні. З часом кольори можуть зникати з картини, але ця техніка має переваги, пов'язані з довшим часом роботи та можливістю ретушування. В Італії фрескова техніка була знову запроваджена близько 1300 року, що призвело до підвищення загальної якості настінного живопису. Ця технологічна зміна збіглася з реалістичним поворотом у західному мистецтві та зміною літургійного використання настінних розписів. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La sekpentraĵo estas tia murpentraĵo, kiun oni pentras sur sekan muron. La origina itala vorto estas "secco" (=sur sekan muron). (eo)
- Al secco – technika malarska polegająca na pokrywaniu suchego tynku (w przeciwieństwie do fresku) farbami zmieszanymi z wodą. Nazwa pochodzi z języka włoskiego, w którym oznacza właśnie "na sucho". Technikę tę stosowano od starożytności do XV wieku. Jako spoiwa używa się mleka wapiennego, także kazeiny, kleju, oleju, tempery, wosku i żywic, stosując bądź nowoczesne . W XV wieku wyparła ją technika al fresco (fresk), która pozwalała na uzyskanie większej intensywności barw oraz trwałości malowidła. W XIX wieku często stosowano technikę mieszaną: fresk i al secco. (pl)
- Al secco-målning, eller seccoteknik, är muralmålning utförd på kalkputs som först har fått härda, eller torka. Termen al secco kommer från italienskan och direktöversätts till "på det torra". Kallas även a secco. Dess motsats är al fresco, eller freskoteknik, där underlaget är en färsk och fortfarande fuktig puts. I båda fallen rör det sig om puts som härdar genom så kallad karbonatisering av släckt kalk (kalciumhydroxid) till kalciumkarbonat. (sv)
- Secco (al secco ital. – „na sucho“) je způsob malby na suchou omítku. Jako podklad slouží hlazená omítka upravená přírodní kaolinovou hlinkou (bolus), na kterou jsou nanášeny temperové vaječné barvy smíšené se lněným olejem. Je méně trvanlivá než freska, ale její výhodou je možnost pracovat na větší ploše nebo za nepříznivých technických podmínek bez nebezpečí, že omítka zaschne. Používala se zejména v antické, středověké a renesanční malbě. Touto technikou jsou zhotoveny např. románské malby v rotundě svaté Kateřiny ve Znojmě. (cs)
- Die Seccomalerei (auch Sekkomalerei oder Trockenmalerei) von italienisch a secco (aufs Trockene) ist eine Technik der Wandmalerei. Im Gegensatz zum Malen affresco wird dabei nicht auf den frischen, noch feuchten Kalkputz, sondern auf den bereits trockenen Putz oder auf das trockene Mauerwerk gemalt. Zu den Seccotechniken gehören die Leim-, die Kasein-, die Emulsions- sowie die Öl- und Harzmalerei. Im deutschen Sprachraum werden umgangssprachlich häufig alle Wandmalereien als Fresken bezeichnet, ohne Bezug auf die Herstellungsweise. (de)
- Fresco-secco (or a secco or fresco finto) is a wall painting technique where pigments mixed with an organic binder and/or lime are applied onto a dry plaster. The paints used can e.g. be casein paint, tempera, oil paint, silicate mineral paint. If the pigments are mixed with lime water or lime milk and applied to a dry plaster the technique is called lime secco painting. The secco technique contrasts with the fresco technique, where the painting is executed on a layer of wet plaster. (en)
- Альсе́кко, или асекко, или а секко (от итал. al secco, или a secco, — «по сухому»), — настенная живопись, выполняемая, в отличие от фрески, по твёрдой, высохшей штукатурке, вторично увлажнённой. Используются краски, растёртые на растительном клее, яйце или смешанные с известью. Альсекко даёт выигрыш в темпе, позволяя расписывать за рабочий день бо́льшую площадь поверхности, чем при фресковой живописи, но является не столь долговечной техникой. Техника альсекко сложилась в средневековой живописи наряду с фреской и была особенно распространена в Европе в XVII—XVIII веках. (ru)
- Альсекко, асекко, а секко (від італ. al secco або італ. a secco — по сухому) — настінний живопис, який виконується, на відміну від фрески, по твердій, сухій штукатурці, повторно зволоженій. Використовуються фарби, розтерті на рослинному клеї, яйці або змішані з вапном. Альсекко дає виграш в темпі, дозволяючи розписувати за робочий день велику площу поверхні, ніж при фрескового живопису, але є не настільки довговічною технікою. Техніка альсекко склалася в середньовічнму живописі поряд з фрескою та була особливо поширена в Європі в XVII–XVIII століттях. (uk)
|
