| dbo:abstract
|
- اتفاق الصداقة والتعاون والمساعدة المتبادلة (: Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus (YYA-sopimus؛ بالسويدية: Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet (VSB-avtalet))، كان الأساس للعلاقات الفنلندية السوفيتية بين عامي 1948-1992. بموجب المعاهدة التي تم التوقيع عليها في 6 نيسان، 1948، سعى السوفييت لردع الدول الغربية الحليفة أو من مهاجمة الاتحاد السوفياتي عبر الأراضي الفنلندية، والفنلنديون تسعى إلى زيادة استقلال فنلندا السياسية من الاتحاد السوفياتي. وبالتالي فإنه يضمن بقاء فنلندا كدولة ديمقراطية ليبرالية على مقربة من المناطق السوفياتية الاستراتيجية، مثل شبه جزيرة كولا والعاصمة القديمة لينينغراد. وبموجب الاتفاقية، واضطرت فنلندا لمقاومة الهجمات المسلحة من قبل «ألمانيا أو حلفائها» (في واقع الأمر يفسر على الولايات المتحدة والحلفاء) ضد فنلندا، أو ضد الاتحاد السوفياتي من خلال فنلندا. إذا لزم الأمر، وكانت فنلندا لطلب المساعدات العسكرية السوفياتية للقيام بذلك. اتفاق يعترف أيضا رغبة فنلندا على البقاء خارج الصراعات بين القوى العظمى، والسماح للدولة لاعتماد سياسة الحياد في الحرب الباردة. بسبب وضع العلاقات الفنلندية السوفيتية غير المستقر في سنوات ما بعد حرب الاستمرار، والتفسير الدقيق لصياغة المعاهدة، سارت فنلندا مع قرار بلدان حلف وارسو" ولم تشارك في خطة مارشال. ونتيجة لذلك، طالت ضائقة فنلندا الاقتصادية في فترة ما بعد الحرب، مقارنة بالدول الأخرى الرأسمالية الأوروبية، وباتت بذلك أكثر اعتماداً بكثير من الناحية الاقتصادية على الاتحاد السوفياتي. بشكل عام، حافظت فنلندا على علاقاتها مع القوى العسكرية الغربية البعيدة رسميا (بما في ذلك الاتحاد الدفاعي الإسكندنافي المقترح)، وحلف شمال الأطلسي على وجه الخصوص. عن طريق تجنب دعم الغرب، حاولت لدرء الضغوط السوفياتية من اجل الانتماء إلى حلف وارسو. وكانت معاهدة YYA حجر الزاوية في سياسة بآسيكيفي الخارجية. كما كانت سياسة مركزية في ظل رئاسة أورهو ككونن (1956-1981)، الذي أطلق عليه مذهبه في السياسة الخارجية . وكانت المعاهدة أداة مفيدة بالنسبة للاتحاد السوفياتي لفرض النفوذ السياسي في الشؤون الداخلية لفنلندا في عصر ما بعد الحرب. ويشار إلى مثل هذا التأثير الفنلدة. فهو محل نقاش ساخن على درجة التي لم الرئيس أورهو ككونن (الرئيس 1956-1981) استخدم عمدا لتعزيز نفوذه الخاصة، وإتلاف خصومه. على الرغم من السياسة الرسمية، كان هناك بعض سرية للتعاون مع الغرب. وتراوحت هذه من المنظمات الفنلندية مثل الحزب الاشتراكي الديمقراطي وكالة المخابرات المركزية الأمريكية قبول التمويل لتبادل البيانات الزلزالية على التجارب النووية. وبالمثل، قامت دول الكتلة الشرقية تجسس في فنلندا، على سبيل المثال وكان في ألمانيا الشرقية شتازي وكلاء. الاتحاد السوفياتي كان اتفاقات مماثلة مع العديد من الدول التي لم تكن حليفة مباشرة مع ذلك، ولكن تعتمد اعتمادا كبيرا على الدعم السوفياتي، مثل كوريا الشمالية منذ عام 1961، مع الهند منذ عام 1971 وفيتنام منذ عام 1978، وما إلى ذلك أول اتفاق من هذا القبيل، ومع ذلك، كان مع فرنسا الحرة في عام 1943. (ar)
- Dohoda o přátelství, spolupráci a vzájemné pomoci z roku 1948, známá také jako smlouva YYA (zkratka odvozena z finského názvu smlouvy Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus) byla základem finsko–sovětských vztahů v letech 1948 až 1992. Jednalo se o hlavní nástroj při provádění finské politiky zvané ve Finsku Paasikiviho–Kekkonenova doktrína, jinde obvykle finlandizace. Podle smlouvy, která byla podepsána 6. dubna 1948 v Moskvě, Sověti získali záruky, že nedojde k útoku západních mocností na Sovětský svaz přes finské území, a Finové získali záruku politické nezávislosti Finska na Sovětském svazu. V praxi dohoda především zajišťovala přežití finské liberální demokracie za cenu vzdání se plné suverenity v oblasti mezinárodní politiky. Podle paktu bylo Finsko povinno vést ozbrojený odpor při případném útoku „Německa nebo jeho spojenců“ (ve skutečnosti míněny Spojené státy) a poté požádat o sovětskou vojenskou pomoc. Pakt však sám o sobě neobsahoval žádná ustanovení o vstupu sovětské armády do Finska a stanovil, že všechny takové akce by musely být dohodnuty samostatně. Dále pakt nekladl žádné požadavky na Finsko, aby jednalo v případě napadení Sovětského svazu (pokud by se útok neuskutečnil přes Finsko). Dohoda také uznala právo Finska zůstat mimo konflikty velmocí, což zemi umožnilo přijmout politiku neutrality ve studené válce. Kvůli nejistému stavu finsko–sovětských vztahů v letech po pokračovací válce a nejistoty o interpretaci smlouvy se Finsko například odmítlo zapojit do Marshallova plánu a vstoupit do NATO. V důsledku odmítnutí Marshallova plánu se prodloužilo poválečné ekonomické strádání Finska ve srovnání s jinými evropskými kapitalistickými zeměmi, což zase následně vedlo k větší ekonomické závislosti na Sovětském svazu. Smlouva YYA byla základním kamenem zahraniční politiky prezidentů Paasikiviho (1946–1956) a Kekkonena (1956–1981). Ač se zdálo, že ovlivňuje jen vojenské a geopolitické aspekty, zjevně ovlivňovala i politiku domácí. Je vášnivě diskutováno, do jaké míry jí hlavně prezident Kekkonen úmyslně použil k prohloubení vlastního vlivu a oslabování svých politických oponentů. Na druhé straně, navzdory oficiální politice existovala určitá tajná spolupráce se Západem. A to především díky Sociálně demokratické straně a některým jejím jasně prozápadním vůdcům, jako byl Karl-August Fagerholm (premiérem 1948–1950, 1956–1957 a 1958–1959). Je znám také případ sdílení finských seismických dat o jaderných testech se západním státy. Východní blok měl v této věci také mnohá podezření a vykonával ve Finsku rozsáhlou špionáž, především východoněmecká Stasi. Sovětský svaz měl podobné dohody s mnoha národy, které s ním nebyly přímo spojeny, ale silně závisely na sovětské podpoře, jako je Severní Korea od roku 1961, Indie od roku 1971 a Vietnam od roku 1978. Za pravzor tohoto typu dohod lze považovat i československo-sovětskou smlouvu z roku 1943. Smlouva skončila v roce 1992 podepsáním nové smlouvy mezi Finskem a postsovětským Ruskem. (cs)
- Der Finnisch-Sowjetische Vertrag von 1948, offiziell Vertrag über Freundschaft, Zusammenarbeit und gegenseitigen Beistand (finnisch Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus (YYA-sopimus), schwedisch Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet (VSB-avtalet), russisch Договор о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи (ДСП-договор)) war ein Abkommen zwischen Finnland und der Sowjetunion, das von 1948 bis 1992 die Grundlage für das Verhältnis zwischen beiden Staaten bildete. Mit dem am 6. April 1948 unterzeichneten Vertrag beabsichtigte die Sowjetunion einen Angriff westlicher Streitkräfte auf ihr Staatsgebiet über finnisches Territorium zu verhindern. Ziel der Finnen war eine größere politische Unabhängigkeit von der Sowjetunion. Der Vertrag, dessen erste Versionen bereits zu Beginn des Jahres 1945 von Mannerheim verfasst wurden, sicherte den Bestand eines demokratisch verfassten finnischen Staates in relativ geringer Entfernung zu strategisch wichtigen Gebieten der Sowjetunion wie etwa der Halbinsel Kola und zu Leningrad, der alten Hauptstadt Sankt Petersburg. Der Vertrag verpflichtete Finnland zu bewaffnetem Widerstand gegen Angriffe Deutschlands oder seiner Verbündeten auf finnisches Territorium oder über finnisches Territorium gegen die Sowjetunion, wobei ein potentieller Angreifer Deutschland aber stellvertretend für die Vereinigten Staaten verstanden wurde. (Deutschland war damals besetzt und hatte keine Streitkräfte.) Hätte sich die Notwendigkeit ergeben, hätte Finnland in diesem Fall um militärische Unterstützung durch die Sowjetunion nachsuchen müssen. Der Vertrag berücksichtigte auch Finnlands Bestreben, sich aus den Auseinandersetzungen der Großmächte herauszuhalten und im Kalten Krieg die Politik eines neutralen Staates betreiben zu können. Der Vertrag wurde vor Ablauf seiner ursprünglich zehnjährigen Laufzeit in den Jahren 1955, 1970 und 1983 jeweils um 20 Jahre verlängert. Auf Grund des unbestimmten Zustands der finnisch-sowjetischen Beziehungen in den Jahren nach dem Fortsetzungskrieg orientierte sich Finnland an einer strikt wortgetreuen Auslegung des Vertrages und nahm gleich den Mitgliedsstaaten des Warschauer Paktes keine Förderung durch Mittel des Marshallplanes in Anspruch, was die wirtschaftlichen Schwierigkeiten des Landes im Vergleich zu anderen (west-)europäischen Staaten in der Nachkriegszeit verlängerte und auch eine größere wirtschaftliche Abhängigkeit von der Sowjetunion zur Folge hatte. Finnland unterhielt infolge des Vertrages nur sehr begrenzte Beziehungen zu westlichen Streitkräften, dazu gehörten auch Militärbündnisse wie die NATO und das geplante Skandinavische Verteidigungsbündnis. Dadurch hoffte man auch, politischen Druck der Sowjetunion zu einer engeren Anbindung an den Warschauer Pakt zu vermeiden. Der Finnisch-Sowjetische Vertrag gilt als Eckpfeiler der Außenpolitik des finnischen Präsidenten Paasikivi. Auch unter seinem Amtsnachfolger Kekkonen war dieser Vertrag in den Jahren 1956 bis 1981 quasi als Paasikivi-Kekkonen-Doktrin maßgeblich für die finnische Außenpolitik, die sich als neutraler Staat im Laufe der Zeit mehr einer aktiven Rolle zuwandte. Der Vertrag ermöglichte der Sowjetunion in der Nachkriegszeit auch einen gewissen Einfluss auf die Innenpolitik Finnlands, der unter dem Begriff Finnlandisierung sprichwörtlich wurde. Umstritten ist jedoch, inwieweit Kekkonen diesen Vertrag zur Erweiterung des eigenen Einflusses und zur Einschränkung seiner politischen Gegner nutzte. Neben der offiziellen Politik gab es allerdings auch eine gewisse, wenn auch in geringerem Umfang bekannt gewordene Zusammenarbeit mit dem Westen. So überließ beispielsweise die Sozialdemokratische Partei Finnlands seismische Daten über sowjetische Kernwaffentests gegen finanzielle Zuwendungen der CIA. Ostblockstaaten wie etwa die DDR betrieben in Finnland Spionagenetzwerke, beispielsweise über das Ministerium für Staatssicherheit. Die Sowjetunion hatte mit vielen Staaten, die nicht direkt mit ihr verbündet, aber stark auf ihre Unterstützung angewiesen waren, vergleichbare Abkommen abgeschlossen. Dazu gehörten seit 1961 Nordkorea, seit 1971 Indien und seit 1978 auch Vietnam. Das erste Abkommen dieser Art war bereits 1943 mit dem Freien Frankreich geschlossen worden. (de)
- The Agreement of Friendship, Cooperation, and Mutual Assistance of 1948, also known as the YYA Treaty from the Finnish Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus (YYA-sopimus) (Swedish: Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet (VSB-avtalet)), was the basis for Finno–Soviet relations from 1948 to 1992. It was the main instrument in implementing the Finnish policy called Paasikivi–Kekkonen doctrine. Under the treaty, which was signed on 6 April 1948, the Soviets sought to deter Western or Allied Powers from attacking the Soviet Union through Finnish territory, and the Finns sought to increase Finland's political independence from the Soviet Union. It thus ensured Finland's survival as a liberal democracy in close proximity to strategic Soviet regions, such as the Kola Peninsula and the old capital Leningrad. Under the pact, Finland was obliged to resist armed attacks by "Germany or its allies" (in reality interpreted as the United States and allies) against Finland, or against the Soviet Union through Finland. If necessary, Finland was to ask for Soviet military aid to do so. However the pact in itself did not provide any provisions for the Soviet military to enter Finland and stipulated that all such actions would have to be agreed separately should Finland choose to request aid. Furthermore, the pact did not place any requirements for Finland to act should the Soviet Union be attacked (if the attack would not take place through Finland). The agreement also recognized Finland's desire to remain outside great-power conflicts, allowing the country to adopt a policy of neutrality in the Cold War. Due to the uncertain status of Finno–Soviet relations in the years after the Continuation War, and the precise interpretation of the treaty's wording, Finland followed the Warsaw Pact countries' decision and did not participate in the Marshall Plan. As a result, Finland's post-war period of economic hardship was prolonged, compared to other European capitalist countries, and it thus became considerably more economically dependent on the Soviet Union. In general, Finland kept its relations towards western military powers officially distant (including the proposed Scandinavian Defense Union) and NATO in particular. By avoiding supporting the West, it attempted to fend off Soviet pressure for affiliation with the Warsaw Pact. No joint military exercises were ever held, and other military cooperation was minimal, despite occasional Soviet advances. The YYA Treaty was a cornerstone in Paasikivi's foreign policy. It was also a central policy under the presidency of Urho Kekkonen (1956–1981), who dubbed his foreign policy doctrine the Paasikivi-Kekkonen line. The treaty was an instrumental tool for the Soviet Union to gain political leverage in the internal affairs of Finland in post-war era, in confrontations such as the note crisis. This influence was commonly referred to as Finlandization. It is hotly debated to what degree President Kekkonen (President 1956–1981) intentionally used it to further his own influence and damage his opponents. Despite the official policy, there was some secret co-operation with the West. This ranged from Finnish organizations such as the Social Democratic Party accepting U.S. Central Intelligence Agency funding to sharing of seismic data on nuclear tests. Likewise, Eastern Bloc countries conducted espionage in Finland, e.g., the East German Stasi had agents there. The Soviet Union had similar agreements with many nations that were not directly allied with it but depended heavily on Soviet support, such as North Korea since 1961, with India since 1971, and Vietnam since 1978. The first such agreement, however, was with Free France on 10 December 1944. The treaty came to an end in 1992 with the signing of a new treaty between Finland and the post-Soviet Russia. (en)
- El Acuerdo de Amistad, Cooperación y de Asistencia Mutua, a su vez conocido como el Tratado YYA por sus siglas en Finés Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus (YYA-sopimus) (sueco: Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet (VSB-avtalet)), fue el pilar base para las relaciones fino–soviéticas entre 1948 y 1992. Fue el principal mecanismo de la implementación de la posterior política de estado finlandesa conocida como Política de Paasikivi–Kekkonen. (es)
- L'Accord d'amitié, de coopération et d'assistance mutuelle, aussi connu sous le nom Traité YYA (acronyme du finnois Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus, YYA-sopimus) ; en suédois Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet, VSB-avtalet) a été la base des relations entre la Finlande et l'Union soviétique de 1948 à 1992. Par ce traité signé le 6 avril 1948, les Soviétiques cherchent à protéger l'Union soviétique d'éventuelles attaques des puissances occidentales via le territoire finlandais. De leur côté, les Finlandais cherchaient à accroître leur indépendance politique par rapport à l'URSS. Il assura ainsi la survie de la Finlande en tant que démocratie libérale à proximité de régions stratégiques pour l'Union soviétique telles que la péninsule de Kola et l'ancienne capitale Leningrad. Ce traité est à l'origine de la notion géopolitique de finlandisation. (fr)
- Seasann na litreacha YYA do na focail Fhionlainnise ystävyys, yhteistyö, avunanto, nó cairdiúlacht, comhoibriú agus cuidiú. Tagraíonn siad don Chonradh um Chaidreamh Cairdiúil, Chomhoibriú, agus Chuidiú, a shínigh , aire gnóthaí eachtracha an Aontais Shóivéadaigh, agus , , ar an séú lá de Mhí Aibreáin sa bhliain 1948. Ar dtús, mhol an tAontas Sóivéadach don Fhionlainn conradh um chomhoibriú míleata a shíniú, cosúil leis na conarthaí a bhí ag na Sóivéadaigh leis na in Oirthear na hEorpa. Ní raibh na Fionlannaigh sásta leis an moladh seo, agus bhí eagla ar chuid mhór acu gurbh ionann a leithéid de chonradh a shíniú agus neamhspleáchas na tíre a thabhairt suas ar fad. Bhí na Sóivéadaigh sásta, áfach, dul i gcomhchainteanna leis na Fionlannaigh faoi ábhar an chonartha, agus sa deireadh thiar thall, bhí an conradh sách difriúil leis na conarthaí a bhí ag an Aontas Sóivéadach le tíortha Oirthear na hEorpa. (ga)
- VSB-avtalet, officiellt fördrag om vänskap, samverkan och ömsesidigt bistånd (finska: Sopimus ystävyydestä, yhteistoiminnasta ja keskinäisestä avunannosta (YYA-sopimus); ryska: Договор о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи (ДСП-договор), Dogovor o druzjbe, sotrudnitjestve i vzaimnoj pomosjtji (DSP-dogovor)) var ett fördrag mellan Finland och Sovjetunionen (och Ryssland) 1948–1992. Finlands president Gustaf Mannerheim hade redan 1945 börjat fundera på ett försvarsavtal mellan Finland och Sovjetunionen och statsminister J. K. Paasikivi stödde denna tanke. Emellertid hade Sovjetunionen kommit överens med de andra allierade att inte ingå några avtal med något besegrat land innan något fredsavtal hade slutits. När detta hade skett väntade man i Moskva på att Finland skulle ta ett initiativ i frågan men då var Paasikivi inte längre intresserad eftersom man börjat få ekonomiskt bistånd av USA. Men i ett brev den 22 februari 1948 föreslog Stalin för Paasikivi att länderna skulle ingå ett avtal om vänskap, samarbete och ömsesidigt bistånd. Paasikivi hävdade inför omvärlden att Sovjetunionen hade legitima säkerhetsintressen att försvara och utgick från att Sovjetunionen endast hade defensiva ambitioner och genom att gå Sovjetunionen till mötes kunde Finlands självständighet säkras. Den 6 april 1948 undertecknades fördraget om vänskap, samarbete och ömsesidigt bistånd. Det skulle gälla i tio år och innebar att om någon försökte anfalla Sovjetunionen över Finlands territorium skulle Finland inom sitt territorium bekämpa denna fiende och kunna be Sovjetunionen om militärt bistånd. Trots namnet var det inte fråga om ömsesidigt bistånd då Finland förbehöll sig rätten att vara neutral vid krig mellan Sovjetunionen och andra stater om Finland inte anfölls. VSB-avtalet upphävdes genom att ett nytt avtal tecknades 1992. (sv)
- Договор о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи, сокр. ДСП-договор (фин. Sopimus ystävyydestä, yhteistoiminnasta ja keskinäisestä avunannosta, Сопимус юстявююдестя, юхтейстойминнаста я кескиняйсестя авунанноста; YYA-sopimus, ЮЮА-сопимус) — документ, оформивший создание военного союза между Советским Союзом и Финляндией с 1948 по 1992 год. Договор с Финляндией был подписан 6 апреля 1948 года. До этого аналогичные соглашения были достигнуты с Венгрией и Румынией, таким образом, Финляндия стала последней из трёх стран, граничивших с Советским Союзом и воевавших против Советского Союза на стороне национал-социалистической Германии. Согласно статье 8, действие Договора распространялось на 10 лет со дня вступления его в силу. Но так как Договор удовлетворял интересам сторон, то его действие трижды продлялось на 20-летний срок: в 1955, 1970 и 1983 годах. Ключевым положением Договора стало установление военной кооперации между двумя странами на случай «военной агрессии со стороны Германии или любого союзного с ней государства» (статья 1). Другими словами, это означало, с 1949 года западной Германии, а также из Восточной Германии, а также с 1955 года Организация Североатлантического договора (НАТО), но Варшавского договора и самого Советского Союза, тоже. При этом, Финляндия сохраняла определённый суверенитет в вопросах обороны, так как совместные военные действия осуществлялись бы только после двухсторонних консультаций (статья 2). Финляндия, «верная своему долгу самостоятельного государства», должна была сохранять нейтралитет и неприкосновенность своей территории на суше, на море и в воздухе. В связи с этим, Советский Союз гарантировал отсутствие военной угрозы со стороны Финляндии, где потенциально могли быть размещены военные базы стран Запада. Также каждая из сторон обязалась не заключать каких-либо союзов или участвовать в коалициях, направленных против другой стороны (статья 4). Договор был главным вектором во внешней политике президентов Ю. К. Паасикиви (1946–1956) и Урхо Кекконена (1956–1982). 20 января 1992 года взамен договора 1948 года был подписан Договор между Российской Федерацией и Финляндской Республикой об основах отношений, который действует и в настоящее время. (ru)
- O Acordo de Amizade, Cooperação e Assistência Mútua, também conhecido como o Tratado YYA, do finlandês Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus (YYA-sopimus) (Sueco : Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet (VSB-avtalet)), foi a base para relações finlandesas–soviéticas de 1948 a 1992. Foi o principal instrumento na implementação da política finlandesa chamada doutrina Paasikivi–Kekkonen. (pt)
- Договір про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Фінляндською Республікою (фін. Sopimus ystävyydestä, yhteistoiminnasta ja keskinäisestä avunannosta; швед. Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet; рос. Договор о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между СССР и Финляндией) — документ, що був основою для фінно-радянських відносин з 1948 по 1992 рік. Документ був головним інструментом реалізації фінської політики відмої під назвою . Договір з Фінляндією було підписано 6 квітня 1948 року. До цього, аналогічні угоди були досягнуті з Угорщиною і Румунією, таким чином, Фінляндія стала останньою з трьох країн, які межували з Радянським Союзом і воювали проти Радянського Союзу на стороні націонал-соціалістичної Німеччини. Згідно зі статтею 8, дія договору поширювалося на 10 років з дня набрання ним чинності. Однак оскільки договір задовольняв інтересам сторін, його дія тричі продовжувалася на 20-річний термін: у 1955, 1970 і 1983 роках. Ключовим положенням договору стало встановлення військової кооперації між двома країнами на випадок «військової агресії з боку Німеччини або будь-якої союзної з нею держави» (стаття 1). При цьому, Фінляндія зберігала певний суверенітет у питаннях оборони, оскільки спільні військові дії здійснювалися б лише після двосторонніх консультацій (стаття 2). Фінляндія, «вірна своєму обов'язку самостійної держави», повинна була зберігати нейтралітет і недоторканність своєї території на суші, на морі і в повітрі. У зв'язку з цим, Радянський Союз гарантував відсутність військової загрози з боку Фінляндії, де потенційно могли бути розміщені військові бази країн Заходу. Також кожна зі сторін взяла на себе зобов'язання не укладати будь-яких союзів або брати участь в коаліціях, спрямованих проти іншої сторони (стаття 4). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- El Acuerdo de Amistad, Cooperación y de Asistencia Mutua, a su vez conocido como el Tratado YYA por sus siglas en Finés Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus (YYA-sopimus) (sueco: Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet (VSB-avtalet)), fue el pilar base para las relaciones fino–soviéticas entre 1948 y 1992. Fue el principal mecanismo de la implementación de la posterior política de estado finlandesa conocida como Política de Paasikivi–Kekkonen. (es)
- O Acordo de Amizade, Cooperação e Assistência Mútua, também conhecido como o Tratado YYA, do finlandês Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus (YYA-sopimus) (Sueco : Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet (VSB-avtalet)), foi a base para relações finlandesas–soviéticas de 1948 a 1992. Foi o principal instrumento na implementação da política finlandesa chamada doutrina Paasikivi–Kekkonen. (pt)
- اتفاق الصداقة والتعاون والمساعدة المتبادلة (: Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus (YYA-sopimus؛ بالسويدية: Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet (VSB-avtalet))، كان الأساس للعلاقات الفنلندية السوفيتية بين عامي 1948-1992. بموجب المعاهدة التي تم التوقيع عليها في 6 نيسان، 1948، سعى السوفييت لردع الدول الغربية الحليفة أو من مهاجمة الاتحاد السوفياتي عبر الأراضي الفنلندية، والفنلنديون تسعى إلى زيادة استقلال فنلندا السياسية من الاتحاد السوفياتي. وبالتالي فإنه يضمن بقاء فنلندا كدولة ديمقراطية ليبرالية على مقربة من المناطق السوفياتية الاستراتيجية، مثل شبه جزيرة كولا والعاصمة القديمة لينينغراد. (ar)
- Dohoda o přátelství, spolupráci a vzájemné pomoci z roku 1948, známá také jako smlouva YYA (zkratka odvozena z finského názvu smlouvy Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus) byla základem finsko–sovětských vztahů v letech 1948 až 1992. Jednalo se o hlavní nástroj při provádění finské politiky zvané ve Finsku Paasikiviho–Kekkonenova doktrína, jinde obvykle finlandizace. Smlouva skončila v roce 1992 podepsáním nové smlouvy mezi Finskem a postsovětským Ruskem. (cs)
- Der Finnisch-Sowjetische Vertrag von 1948, offiziell Vertrag über Freundschaft, Zusammenarbeit und gegenseitigen Beistand (finnisch Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus (YYA-sopimus), schwedisch Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet (VSB-avtalet), russisch Договор о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи (ДСП-договор)) war ein Abkommen zwischen Finnland und der Sowjetunion, das von 1948 bis 1992 die Grundlage für das Verhältnis zwischen beiden Staaten bildete. (de)
- The Agreement of Friendship, Cooperation, and Mutual Assistance of 1948, also known as the YYA Treaty from the Finnish Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus (YYA-sopimus) (Swedish: Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet (VSB-avtalet)), was the basis for Finno–Soviet relations from 1948 to 1992. It was the main instrument in implementing the Finnish policy called Paasikivi–Kekkonen doctrine. The treaty came to an end in 1992 with the signing of a new treaty between Finland and the post-Soviet Russia. (en)
- L'Accord d'amitié, de coopération et d'assistance mutuelle, aussi connu sous le nom Traité YYA (acronyme du finnois Ystävyys-, yhteistyö- ja avunantosopimus, YYA-sopimus) ; en suédois Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet, VSB-avtalet) a été la base des relations entre la Finlande et l'Union soviétique de 1948 à 1992. (fr)
- Seasann na litreacha YYA do na focail Fhionlainnise ystävyys, yhteistyö, avunanto, nó cairdiúlacht, comhoibriú agus cuidiú. Tagraíonn siad don Chonradh um Chaidreamh Cairdiúil, Chomhoibriú, agus Chuidiú, a shínigh , aire gnóthaí eachtracha an Aontais Shóivéadaigh, agus , , ar an séú lá de Mhí Aibreáin sa bhliain 1948. (ga)
- Договор о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи, сокр. ДСП-договор (фин. Sopimus ystävyydestä, yhteistoiminnasta ja keskinäisestä avunannosta, Сопимус юстявююдестя, юхтейстойминнаста я кескиняйсестя авунанноста; YYA-sopimus, ЮЮА-сопимус) — документ, оформивший создание военного союза между Советским Союзом и Финляндией с 1948 по 1992 год. Согласно статье 8, действие Договора распространялось на 10 лет со дня вступления его в силу. Но так как Договор удовлетворял интересам сторон, то его действие трижды продлялось на 20-летний срок: в 1955, 1970 и 1983 годах. (ru)
- VSB-avtalet, officiellt fördrag om vänskap, samverkan och ömsesidigt bistånd (finska: Sopimus ystävyydestä, yhteistoiminnasta ja keskinäisestä avunannosta (YYA-sopimus); ryska: Договор о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи (ДСП-договор), Dogovor o druzjbe, sotrudnitjestve i vzaimnoj pomosjtji (DSP-dogovor)) var ett fördrag mellan Finland och Sovjetunionen (och Ryssland) 1948–1992. VSB-avtalet upphävdes genom att ett nytt avtal tecknades 1992. (sv)
- Договір про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Фінляндською Республікою (фін. Sopimus ystävyydestä, yhteistoiminnasta ja keskinäisestä avunannosta; швед. Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet; рос. Договор о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между СССР и Финляндией) — документ, що був основою для фінно-радянських відносин з 1948 по 1992 рік. Документ був головним інструментом реалізації фінської політики відмої під назвою . (uk)
|
.jpg){kind=link}
