| dbo:abstract
|
- Paradox slabého mladého Slunce je problém, který otevřel popularizátor vědy Carl Sagan a roku 1972. Modely Slunce předpovídají, že výkon Slunce postupně s časem roste, ovšem teplota Země by tak v počátcích musela být pod bodem mrazu, což odporuje geologickým nálezům indikujícím tekutou vodu na Zemi i Marsu té doby. (cs)
- تصف معضلة الشمس الصغيرة الخافتة التعارض الظاهر بين ملاحظة وجود مياه سائلة في تاريخ الأرض مبكرًا وتوقع الفيزياء الفلكية أن الطاقة الناتجة من الشمس كانت يجب أن تكون شدتها في تلك الحقبة 70 بالمئة فقط من شدتها في الحقبة الحديثة. طُرحت هذه المشكلة بواسطة الفلكيين كارل ساجان وجورج مولين في عام 1972. اقترحت لهذه المشكلة حلول تأخذ في الاعتبار تأثيرات الصوبة الزجاجية والتأثيرات الفلكية الفيزيائية أو جمعت بين الاثنين. هناك سؤال لم نجد إجابة له بعد وهو كيف استمر مناخ ملائم للحياة على سطح الأرض على مدار هذه الفترة الزمنية الطويلة بالرغم من تنوع شدة الطاقة الشمسية والاختلاف الكبير الذي يطرأ على حالة الأرض. (ar)
- Unter dem Paradoxon der schwachen jungen Sonne versteht man den noch nicht vollständig geklärten Widerspruch zwischen der geringen Strahlungsleistung der jungen Sonne in der frühen Erdgeschichte und dem nicht entsprechend kälteren Klima zu jener Zeit. Auf diese Diskrepanz wiesen erstmals die Astronomen Carl Sagan und George Mullen 1972 hin. Sagan schlug eine vergleichsweise hohe Konzentration von Treibhausgasen als mögliche übergeordnete Erklärung vor, was sich aber für den fraglichen Zeitraum nicht bestätigt hat. Im Gegenteil, die im Archaikum stattgefundenen bedeutenden Änderungen der Atmosphärenzusammensetzung und der in Vergleich zur jüngeren Erdgeschichte nach einer globalen Vereisung vor 2,4 Milliarden Jahren lange Zeit relativ gleichmäßige Klimaverlauf (vgl. boring billion, dt. langweilige Milliarde) werfen eher zusätzliche Fragen auf. Über Jahrzehnte geführte kontroverse Diskussionen in Geologie, Astrophysik, Planetologie, Klimatologie und Atmosphärenwissenschaften machten das Paradoxon zu einer „der großen offenen Fragen der Paläoklimatologie“. Eine abschließende Deutung wird von manchen Autoren beansprucht, ist aber keineswegs unumstritten. (de)
- The faint young Sun paradox or faint young Sun problem describes the apparent contradiction between observations of liquid water early in Earth's history and the astrophysical expectation that the Sun's output would be only 70 percent as intense during that epoch as it is during the modern epoch. The paradox is this: with the young sun's output at only 70 percent of its current output, early Earth would be expected to be completely frozen – but early Earth seems to have had liquid water and supported life. The issue was raised by astronomers Carl Sagan and George Mullen in 1972.Proposed resolutions of this paradox have taken into account greenhouse effects, changes to planetary albedo, astrophysical influences, or combinations of these suggestions. It turned out that the greenhouse gas carbon dioxide contributed most. (en)
- La paradoja o problema del Sol joven y débil describe la aparente contradicción entre las observaciones que muestran agua líquida de forma temprana en la historia de la Tierra y las estimaciones astrofísicas que apuntan a que el Sol brillaba solo al 70% de su intensidad actual durante esta época. Esta cuestión fue planteada por los astrónomos Carl Sagan y George Mullen en 1972. Las explicaciones de esta paradoja han tenido en cuenta efectos invernadero, factores astrofísicos, o una combinación de ambos. (es)
- Le paradoxe du jeune Soleil faible désigne la contradiction apparente entre l'observation d'eau liquide tôt dans l'histoire de la Terre et les estimations astrophysiques suggérant que le Soleil ne brillait, au début de la création du Système solaire, qu'à 70 % de son intensité actuelle, n'augmentant que d'environ 7 % par milliard d'années. Le problème a été soulevé par les astronomes Carl Sagan et en 1972. Pour résoudre ce paradoxe, il est habituellement invoqué un réchauffement par effet de serre, des influences astrophysiques ou une combinaison des deux. La question non résolue est de savoir comment un climat propice à la vie, nécessitant a priori de l'eau à l'état liquide, a été maintenu sur la Terre pendant un temps prolongé en dépit des variations d’énergie solaire et des conditions terrestres. (fr)
- Paradoks Matahari muda yang redup menggambarkan kontradiksi antara pengamatan air dalam bentuk cair pada awal sejarah Bumi dan harapan astrofisika bahwa intensitas Matahari hanya 70% dibandingkan dengan zaman modern. Masalah ini diangkat oleh para astronom Carl Sagan dan pada tahun 1972.Penjelasan paradoks ini telah mempertimbangkan efek rumah kaca, pengaruh astrofisika, atau kombinasi dari keduanya. (in)
- Il paradosso (o problema) del Sole giovane debole descrive un'apparente contraddizione fra le osservazioni dell'acqua allo stato liquido nella storia della Terra primordiale e le aspettative su base scientifica che l'energia solare emessa all'inizio della sua storia sia stata pari al 70% di quella emessa nell'attuale epoca. Secondo il modello solare standard, le stelle simili al Sole aumenterebbero gradualmente la loro luminosità lungo l'arco della loro vita; tuttavia, secondo le stime della quantità di energia emessa dal Sole 4 miliardi di anni fa e avendo la medesima quantità di gas serra sul nostro pianeta, tutta l'acqua esposta sulla superficie avrebbe dovuto essere ghiacciata. Ma ciò contraddice le osservazioni geologiche delle rocce sedimentarie, che richiedono la presenza dell'acqua allo stato liquido per potersi formare. La tensione fra le due ipotesi si basa sull'idea errata che la concentrazione del gas atmosferico in passato fosse la stessa dell'epoca attuale. Innanzitutto, prima dell'avvento della vita l'ossigeno era molto meno presente di quanto non lo sia adesso; in presenza di ossigeno, il metano viene ossidato a diossido di carbonio, dunque in assenza di ossigeno la presenza di metano avrebbe potuto essere molto più elevata di quella attuale. Il metano è un potente gas serra, più del diossido di carbonio, per cui la sua relativa abbondanza nell'atmosfera della Terra primordiale altera notevolmente le stime fatte senza considerare questo gas. Inoltre, la versione inorganica del ciclo del carbonio contribuirebbe a modificare lo scenario: il carbonio dissolto in acqua può formare acido carbonico, che interagendo con il calcio produce carbonato di calcio. Se le precipitazioni fossero cessate e gli oceani fossero ghiacciati, questo ciclo non avrebbe avuto luogo. Le esplosioni vulcaniche avrebbero quindi causato un forte aumento di diossido di carbonio e metano nell'atmosfera senza che l'acqua allo stato liquido assorbisse questo gas emesso. Quando la temperatura superficiale diventò sufficientemente alta per consentire l'esistenza di oceani e le precipitazioni, il ciclo sarebbe tornato all'attivo e avrebbe moderato la concentrazione dei gas serra. Va anche tenuto in considerazione che sebbene ci siano le prove dell'esistenza di acqua allo stato liquido, fin dalle epoche più antiche della Terra, si è evidenziato che ci sarebbero stati diversi esempi evidenti che in alcuni periodi gli oceani della Terra sarebbero stati completamente congelati (teoria della Terra a palla di neve). L'ultimo di questi periodi avrebbe avuto luogo circa 630 milioni di anni fa e avrebbe preceduto la grande esplosione del Cambriano, ossia la vasta diffusione di organismi pluricellulari. (it)
- 暗い太陽のパラドックス (くらいたいようのパラドックス、英: faint young Sun paradox, faint young Sun problem) とは、初期の地球に液体の水が存在していたことと、天文学的な観点からは初期の太陽の光度は現在の 70% しかなく暗かったと予想されることの間に存在する矛盾である。暗い若い太陽のパラドックスと呼ばれることもある。この問題は、1972年に天文学者のカール・セーガンと George Mullen によって提起された。 パラドックスを解決するための仮説としては、温室効果を考慮するもの、その他の天体物理的な影響を考慮するものや、それらを組み合わせたものなど複数が提案されている。太陽の放射量が変動し地球の環境も大きく変動する中で、地球上で現在までの長い時間に亘ってどのように生命に適した機構が維持されてきたのかは未解決の問題である。 (ja)
- Paradoks słabego, młodego Słońca (problem słabego, młodego Słońca) – nierozwiązana rozbieżność związana z obecnością wody w stanie ciekłym we wczesnej fazie ewolucji Ziemi, a faktem iż w tej fazie rozwoju Układu Słonecznego, ówczesna moc Słońca wynosiła 70% jego współczesnej mocy. Według teoretycznych wyliczeń, mniej energii słonecznej docierającej na Ziemię powinno było doprowadzić do powstania całkowicie zamrożonej „Ziemi-śnieżki”, która potrzebowałaby miliardów lat na stopienie lodów i powstanie współczesnych temperatur. Istnieje kilka hipotez mających wyjaśnić ten problem. (pl)
- O paradoxo do jovem Sol fraco ou problema do jovem Sol fraco descreve a contradição aparente entre observações de água líquida no início da história da Terra, e a predição astrofísica de que o brilho do Sol na época era de apenas 70% em relação ao presente, insuficiente para manter água no estado líquido em condições terrestres do presente. Este problema foi mencionado por Carl Sagan e em 1972. (pt)
- Парадокс слабого молодого Солнца — наблюдаемое противоречие между палеоклиматическими данными и астрофизическими моделями эволюции Солнца. Стандартная модель эволюции звёзд утверждает, что 4 млрд лет назад Солнце излучало приблизительно на 30 % меньше энергии, чем сейчас. При таких условиях вода на поверхности Земли должна была бы полностью замёрзнуть. В условиях глобального оледенения, возможно, не смогла бы возникнуть жизнь. В то же время геологические исследования архейских осадочных пород показывают, что в эту эпоху на Земле был влажный и тёплый климат. Объяснением этого парадокса может служить парниковый эффект, действовавшим в ранней истории Земли и вызванным очень высокими концентрациями таких вулканических газов, как углекислый газ и метан. Впервые эту модель предложили и количественно анализировали советские ученые Л. М. Мухин и В. И. Мороз.Парниковый эффект могла обеспечить смесь азота и водорода (последнего в атмосфере молодой Земли было больше, чем сейчас). Альтернативные гипотезы, объясняющие достаточный для зарождения и поддержания жизни приток тепла, включают
* Тепловое излучение земной коры в процессе её остывания после разогрева в результате столкновений протопланет и гравитационного сжатия. Сюда же относится вулканическое тепло и горячие источники.
* Изменение структуры Солнечной системы, при котором Земля родилась ближе к Солнцу.
* Изменения в расположении и площади материков планеты. На Марсе также установлены следы тёплого и влажного климата. Расположенные в одних и тех же районах разновозрастные кратеры в различной степени подвержены эрозионным процессам. Для древних кратеров определены намного большие скорости эрозии, чем для молодых. Из этих и некоторых других наблюдений делается вывод о наличии жидкой воды на Марсе на ранних этапах его существования. (ru)
- Парадокс слабкого молодого Сонця — спостережувана суперечність між палеокліматичними даними й астрофізичними моделями еволюції Сонця. Стандартна модель еволюції зір стверджує, що 4 млрд років тому Сонце випромінювало приблизно на 30% менше енергії, ніж зараз. За таких умов вода на поверхні Землі мала б повністю замерзнути. В умовах глобального зледеніння, можливо, не змогло б виникнути життя. У той же час, геологічні дослідження архейських осадових порід свідчать, що в ту епоху на Землі був вологий і теплий клімат. Більшість учених схиляються до пояснення цього парадоксу глобальним парниковим ефектом, що діяв у ранній історії Землі, і був зумовлений дуже високими концентраціями вулканічних газів, таких як вуглекислий газ і метан. Вперше цю модель запропонували й кількісно аналізували радянські вчені Л. М. Мухін та В. І. Мороз. Також існує версія, що випромінюваного Сонцем тепла було достатньо для підтримки життя, тому що планета Земля розташовувалася ближче до Сонця, ніж зараз[джерело?]. Сліди теплого й вологого клімату також виявлено на Марсі. Розташовані в одних районах кратери з різним віком зазнали ерозійних процесів різною мірою. Для давніх кратерів визначено набагато більші швидкості ерозії, ніж для молодих. Із цих та деяких інших спостережень робиться висновок про наявність рідкої води на Марсі на ранніх етапах його розвитку. (uk)
- 年輕太陽黯淡佯謬或年輕太陽黯淡問題是描述水在早期的地球歷史上出現觀測和天文物理學的預期之間明顯矛盾的狀況。當時，太陽輸出的能量僅是現代的70%。這一問題在1972年被天文學家卡爾·薩根（Carl Sagan）和喬治·馬倫（George Mullen）提出，對此一悖論的解釋要考慮溫室效應、天文物理學個別的影響，或兩者結合共同的影響。 這個懸而未決的問題是，由於太陽輸出給地球的能量逐漸增加，是如何在很長的時間內維持地球上適合生命的氣候。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Paradox slabého mladého Slunce je problém, který otevřel popularizátor vědy Carl Sagan a roku 1972. Modely Slunce předpovídají, že výkon Slunce postupně s časem roste, ovšem teplota Země by tak v počátcích musela být pod bodem mrazu, což odporuje geologickým nálezům indikujícím tekutou vodu na Zemi i Marsu té doby. (cs)
- تصف معضلة الشمس الصغيرة الخافتة التعارض الظاهر بين ملاحظة وجود مياه سائلة في تاريخ الأرض مبكرًا وتوقع الفيزياء الفلكية أن الطاقة الناتجة من الشمس كانت يجب أن تكون شدتها في تلك الحقبة 70 بالمئة فقط من شدتها في الحقبة الحديثة. طُرحت هذه المشكلة بواسطة الفلكيين كارل ساجان وجورج مولين في عام 1972. اقترحت لهذه المشكلة حلول تأخذ في الاعتبار تأثيرات الصوبة الزجاجية والتأثيرات الفلكية الفيزيائية أو جمعت بين الاثنين. هناك سؤال لم نجد إجابة له بعد وهو كيف استمر مناخ ملائم للحياة على سطح الأرض على مدار هذه الفترة الزمنية الطويلة بالرغم من تنوع شدة الطاقة الشمسية والاختلاف الكبير الذي يطرأ على حالة الأرض. (ar)
- La paradoja o problema del Sol joven y débil describe la aparente contradicción entre las observaciones que muestran agua líquida de forma temprana en la historia de la Tierra y las estimaciones astrofísicas que apuntan a que el Sol brillaba solo al 70% de su intensidad actual durante esta época. Esta cuestión fue planteada por los astrónomos Carl Sagan y George Mullen en 1972. Las explicaciones de esta paradoja han tenido en cuenta efectos invernadero, factores astrofísicos, o una combinación de ambos. (es)
- Paradoks Matahari muda yang redup menggambarkan kontradiksi antara pengamatan air dalam bentuk cair pada awal sejarah Bumi dan harapan astrofisika bahwa intensitas Matahari hanya 70% dibandingkan dengan zaman modern. Masalah ini diangkat oleh para astronom Carl Sagan dan pada tahun 1972.Penjelasan paradoks ini telah mempertimbangkan efek rumah kaca, pengaruh astrofisika, atau kombinasi dari keduanya. (in)
- 暗い太陽のパラドックス (くらいたいようのパラドックス、英: faint young Sun paradox, faint young Sun problem) とは、初期の地球に液体の水が存在していたことと、天文学的な観点からは初期の太陽の光度は現在の 70% しかなく暗かったと予想されることの間に存在する矛盾である。暗い若い太陽のパラドックスと呼ばれることもある。この問題は、1972年に天文学者のカール・セーガンと George Mullen によって提起された。 パラドックスを解決するための仮説としては、温室効果を考慮するもの、その他の天体物理的な影響を考慮するものや、それらを組み合わせたものなど複数が提案されている。太陽の放射量が変動し地球の環境も大きく変動する中で、地球上で現在までの長い時間に亘ってどのように生命に適した機構が維持されてきたのかは未解決の問題である。 (ja)
- Paradoks słabego, młodego Słońca (problem słabego, młodego Słońca) – nierozwiązana rozbieżność związana z obecnością wody w stanie ciekłym we wczesnej fazie ewolucji Ziemi, a faktem iż w tej fazie rozwoju Układu Słonecznego, ówczesna moc Słońca wynosiła 70% jego współczesnej mocy. Według teoretycznych wyliczeń, mniej energii słonecznej docierającej na Ziemię powinno było doprowadzić do powstania całkowicie zamrożonej „Ziemi-śnieżki”, która potrzebowałaby miliardów lat na stopienie lodów i powstanie współczesnych temperatur. Istnieje kilka hipotez mających wyjaśnić ten problem. (pl)
- O paradoxo do jovem Sol fraco ou problema do jovem Sol fraco descreve a contradição aparente entre observações de água líquida no início da história da Terra, e a predição astrofísica de que o brilho do Sol na época era de apenas 70% em relação ao presente, insuficiente para manter água no estado líquido em condições terrestres do presente. Este problema foi mencionado por Carl Sagan e em 1972. (pt)
- 年輕太陽黯淡佯謬或年輕太陽黯淡問題是描述水在早期的地球歷史上出現觀測和天文物理學的預期之間明顯矛盾的狀況。當時，太陽輸出的能量僅是現代的70%。這一問題在1972年被天文學家卡爾·薩根（Carl Sagan）和喬治·馬倫（George Mullen）提出，對此一悖論的解釋要考慮溫室效應、天文物理學個別的影響，或兩者結合共同的影響。 這個懸而未決的問題是，由於太陽輸出給地球的能量逐漸增加，是如何在很長的時間內維持地球上適合生命的氣候。 (zh)
- The faint young Sun paradox or faint young Sun problem describes the apparent contradiction between observations of liquid water early in Earth's history and the astrophysical expectation that the Sun's output would be only 70 percent as intense during that epoch as it is during the modern epoch. The paradox is this: with the young sun's output at only 70 percent of its current output, early Earth would be expected to be completely frozen – but early Earth seems to have had liquid water and supported life. (en)
- Unter dem Paradoxon der schwachen jungen Sonne versteht man den noch nicht vollständig geklärten Widerspruch zwischen der geringen Strahlungsleistung der jungen Sonne in der frühen Erdgeschichte und dem nicht entsprechend kälteren Klima zu jener Zeit. Auf diese Diskrepanz wiesen erstmals die Astronomen Carl Sagan und George Mullen 1972 hin. (de)
- Il paradosso (o problema) del Sole giovane debole descrive un'apparente contraddizione fra le osservazioni dell'acqua allo stato liquido nella storia della Terra primordiale e le aspettative su base scientifica che l'energia solare emessa all'inizio della sua storia sia stata pari al 70% di quella emessa nell'attuale epoca. (it)
- Le paradoxe du jeune Soleil faible désigne la contradiction apparente entre l'observation d'eau liquide tôt dans l'histoire de la Terre et les estimations astrophysiques suggérant que le Soleil ne brillait, au début de la création du Système solaire, qu'à 70 % de son intensité actuelle, n'augmentant que d'environ 7 % par milliard d'années. Le problème a été soulevé par les astronomes Carl Sagan et en 1972. Pour résoudre ce paradoxe, il est habituellement invoqué un réchauffement par effet de serre, des influences astrophysiques ou une combinaison des deux. (fr)
- Парадокс слабого молодого Солнца — наблюдаемое противоречие между палеоклиматическими данными и астрофизическими моделями эволюции Солнца. Стандартная модель эволюции звёзд утверждает, что 4 млрд лет назад Солнце излучало приблизительно на 30 % меньше энергии, чем сейчас. При таких условиях вода на поверхности Земли должна была бы полностью замёрзнуть. В условиях глобального оледенения, возможно, не смогла бы возникнуть жизнь. В то же время геологические исследования архейских осадочных пород показывают, что в эту эпоху на Земле был влажный и тёплый климат. (ru)
- Парадокс слабкого молодого Сонця — спостережувана суперечність між палеокліматичними даними й астрофізичними моделями еволюції Сонця. Стандартна модель еволюції зір стверджує, що 4 млрд років тому Сонце випромінювало приблизно на 30% менше енергії, ніж зараз. За таких умов вода на поверхні Землі мала б повністю замерзнути. В умовах глобального зледеніння, можливо, не змогло б виникнути життя. У той же час, геологічні дослідження архейських осадових порід свідчать, що в ту епоху на Землі був вологий і теплий клімат. (uk)
|
